«аголовок можна вважати, з одного боку, за найменшу, максимально непередбачувану одиницю художнього тексту, за допомогою ¤коњ читач неспод≥вано сам у соб≥ в≥дкриваЇ найнезбагненн≥ш≥ прихован≥ можливост≥ щодо розум≥нн¤ або ≥нтуњтивного ос¤гненн¤ авторського задуму. ÷¤ непередбачуван≥сть може мати р≥зн≥ форми й ступен≥ свого вираженн¤, тому ≥нколи автор буквально запрограмовуЇ заголовок, переважно такий, ¤кий збер≥гаЇ за собою право на жанрову дом≥нанту в текст≥. ќднак ≥ жанров≥ заголовков≥ формули митець може робити св≥домо непередбачуваними, задаючи хибний горизонт оч≥куваного ≥ створюючи так ефект присутност≥ ц≥лого тексту в його назв≥. јдже, ¤кщо подивитис¤ з ≥ншого боку, заголовок також Ї одиницею найвищого р≥вн¤, що ст¤гуЇ у себе практично весь текст ≥ нав≥ть б≥льше: всю позатекстову д≥йсн≥сть. …ому властив≥ своњ закони орган≥зац≥њ простору, часу й ритму; ¤к "згорнутий" образ, що стаЇ символом п≥д час читанн¤, заголовок Ї чимось б≥льшим за просто розп≥знавальний знак структури, пов'¤зуючи м≥ж собою р≥зн≥ сфери ≥ вим≥ри житт¤ та мистецтва. Ќазва твору Ї умовним ор≥Їнтиром, ¤кий в≥дмежовуЇ ритми повс¤кденн¤ в≥д ритм≥в духовного св≥ту митц¤. Ќа цьому свого часу наголошувала Ќ. ј.  ожина, вважаючи заголовок за пор≥г й одночасно межу нашого сприйн¤тт¤ [5,с. 167]. ѕро цю функц≥ю заголовка також дуже вдало висловивс¤ болгарський учений ÷ветан –аковський, ¤кий пише, що заголовок Ї першим сигналом, на основ≥ ¤кого можна говорити про самост≥йн≥сть ≥ ц≥л≥сн≥сть твору, ≥ такою "зворотною силою", зг≥дно з ¤кою в≥дбуваЇтьс¤ "пригадуванн¤" ≥нших структур ≥ твор≥в, першою межею м≥ж двома мовними середовищами, ¤ка розд≥л¤Ї реальн≥сть в≥д ф≥ктивного св≥ту [9,с. 61].

ћова насамперед п≥де про ритм заголовка ≥ чи таке ¤вище може бути одним ≥з аспект≥в досл≥дженн¤ у сфер≥ рецептивноњ поетики. ѕ≥д пон¤тт¤м "ритм заголовка" пропоную розум≥ти такий наб≥р св≥тогл¤дно-естетичних та емоц≥йно-експресивних "зар¤д≥в", ¤к≥ мимовол≥ впливають на читача, ¤к т≥льки в≥н зустр≥чаЇтьс¤ погл¤дом ≥з назвою твору.  ожен заголовок творить св≥й специф≥чний ритм, загалом в≥дм≥нний в≥д ритм≥чноњ орган≥зац≥њ в≥рша в ц≥лому, хоча й гармон≥йно пов'¤заний з його римостроф≥чним комплексом, причому наст≥льки т≥сно, що нав≥ть в≥дсутн≥сть заголовка у л≥ричному твор≥ аж н≥¤к не св≥дчить про в≥дсутн≥сть його ритму. ¬ цьому випадку ритм заголовка переходить в один з≥ своњх р≥зновид≥в - фабульний, що реал≥зуЇтьс¤ у першому р¤дку в≥рша. "ѕорозум≥нн¤" ≥з текстом в≥дбуваЇтьс¤ в≥дразу ж, ≥з першим з≥ткненн¤м - у його назван≥й "реч≥", причому цей акт наст≥льки тривалий, що, практично, все сказане в першому р¤дку (наприклад, ‘ранкове "ЅезмежнеЇ поле в сн≥жному завою..."), без переб≥льшенн¤, р≥вноц≥нне зм≥сту ц≥лого в≥рша. ÷¤ функц≥¤ назви-р¤дка спри¤Ї витворенню специф≥чноњ фабули в л≥риц≥, згорненоњ лише до ситуац≥њ-штриха: можна не читати ц≥лого поетичного твору, скаж≥мо з≥ зб≥рки "«≥в'¤ле лист¤", щоб з першого ж р¤дка скласти соб≥ враженн¤ про основну тональн≥сну л≥н≥ю њњ цикл≥в - "жмутк≥в". ƒо прикладу: "–аз з≥йшлис¤ ми случайно..." - в≥дразу стаЇ зрозум≥ло, про що п≥де мова дал≥; мотив випадку, дол≥ Ї фабульним й однозначно визначаЇ "обличч¤" ц≥лого в≥рша, ¤кого можна взагал≥ не читати. «аголовков≥ р¤дки "«≥в'¤лого лист¤" нав'¤зують власне сприйн¤тт¤, звод¤чи його лише до "пучка" (чи "жмутка") типових л≥рико-екзистенц≥йних мотив≥в, що обслуговують сфери й горизонти ≥нтимного простору. « ц≥Їю метою ‘ранко й навантажуЇ ритмом заголовки до в≥рш≥в та цикл≥в, за ¤кими можна в≥дчитати л≥ричний настр≥й поета, що його супроводжував п≥д час написанн¤ текст≥в ≥ ¤кий у певний спос≥б зам≥нюЇ в≥дсутн≥й у поез≥њ сюжет.  ожна авторська доб≥рка в≥рш≥в - це вже колекц≥¤ ¤когось часу: так, "«≥в'¤ле лист¤" ≤. ‘ранка - колекц≥¤ ≥нтимного часу-простору; тут ритм в≥ддал¤Їтьс¤ в≥д назви зб≥рки на зразок рикошету ≥ в такий спос≥б "проб≥гаЇ" кр≥зь ус≥ њњ тексти, њхн≥ заголовки та окрем≥ цикли. ¬ ≥Їрарх≥њ л≥ричного настрою - "ѕерший жмуток"-"ƒругий жмуток"-"“рет≥й жмуток" - ми бачимо, ¤к цикли поступово розшаровуютьс¤ й орган≥зовують власн≥ м≥кроструктури (цикли-в-цикл≥). «а характером розташуванн¤ в≥рш≥в у "жмутках" можна скласти у¤вленн¤ про образ часу в л≥ричних "одкровенн¤х" "«≥в'¤лого лист¤": автор мимовол≥, а, може, й св≥домо, уникаЇ пон¤тт¤ "цикл" (це б означало, що л≥ричний час маЇ "циферблатну" структуру); натом≥сть в≥рш≥ з≥бран≥ п≥д ¤рликом "жмуток", всередин≥ ¤кого натрапл¤Їмо на р≥зн≥ "пучечки" часу - м≥кроцикли, ¤к≥ замикають внутр≥шн≥ заголовки. ” "ѕершому жмутку" таких м≥кроцикл≥в три, й кожен ≥з них маЇ свою систему в≥дл≥ку: в≥рш≥ ≤-VIII, ¤к≥ ст¤гуютьс¤ до внутр≥шнього заголовка "Ќе над≥йс¤ н≥чого" розташован≥ на р≥зних концентричних р≥вн¤х ≥з поступовим звуженн¤м просторового кола (невизначений настр≥й "отуп≥нн¤" поступово переходить у ц≥лком конкретний прост≥р ока ("“воњ оч≥, ¤к те мореЕ"), в ¤кому ховаЇтьс¤ весь л≥ричний герой з≥ своњми численними "¤" ≥ "не-¤"). ” наступному п≥дцикл≥ з в≥ршами ≤’-’VI, ¤к≥ замикаЇ заголовок ѕохорон пан≥ ј. √., в≥дл≥к встановлюють не концентричн≥ кола, а р≥зн≥ горизонти в≥ддаленн¤/наближенн¤ у просторовому континуум≥ (в≥д "безмежного пол¤" до конкретноњ вулиц≥ й "неперех≥дного муру" - горизонт спогл¤данн¤ звужуЇтьс¤ залежно в≥д розвитку л≥ричного почутт¤: нестримна байдуж≥сть вершника невдовз≥ зм≥нюЇ байдужий погл¤д смерт≥, й образ похорону ¤кнайпереконлив≥ше ≥люструЇ цю видозм≥нену байдуж≥сть).¬≥рш≥ п≥д ¤рликом ѕривид (’VII-XX) позначають прост≥р ¤к "сл≥ди" чогось найменше окресленого (помах пером, "сл≥з г≥рких потоки", кроки дол≥, н≥чний ж≥ночий силует) - так≥ сл≥ди залишаЇ час, коли лист¤ з дерев уже опало й з≥в'¤ло, ≥ його розв≥юЇ в≥тер. ¬нутр≥шн≥ заголовки суто працюють на те, щоб "затерти" у св≥домост≥ читача ключову метафору зб≥рки - њњ назву (з≥в'¤ле лист¤), що Ї водночас метафорою людини ¤к такоњ з њњ самозаглибленн¤ми, сумн≥вами, пошуком в≥чного сенсу, ≥ њњ бутт¤ ‘ранко майстерно розкриваЇ к≥лькома поетичними штрихами, ¤к≥ складають ц≥л≥сне враженн¤ лише в надтекст≥. —имвол≥чн≥сть заголовка експл≥цитно по¤снюЇтьс¤ у п≥дзаголовку до зб≥рки: Ћ≥рична драма - пр¤мий нат¤к на показову сцен≥чн≥сть нашого житт¤, що т≥льки на перший погл¤д видаЇтьс¤ под≥леним у час≥. «а назвою зб≥рки й внутр≥шн≥ми заголовками можна визначити меж≥ часу, що залишаЇ у в≥ршах св≥й л≥ричний образ. "«≥в'¤ле лист¤" - це, власне, стан ос≥нньоњ пори року, ¤кий ≥снуЇ лише к≥лька секунд, тому дл¤ людини здаЇтьс¤, що пер≥оду, коли в'¤не лист¤, взагал≥ немаЇ. ћ≥ж ос≥нню ≥ зимою дуже неч≥ткий перех≥д, ¤кий важко спостерегти, але саме цей перех≥д, цей стан з≥в'¤лого лист¤ - час ос≥нньоњ агон≥њ - л≥г в основу ‘ранковоњ зб≥рки, з ¤коњ поет зробив ц≥лу драму, тобто розт¤гуЇ природний незаф≥ксований час ≥ надав йому вим≥р≥в людського житт¤ - народженн¤-зросту-смерт≥. "Ќе над≥йс¤ н≥чого" - одна з репл≥к звичайного побутового д≥алогу, а, отже, й перш≥ р¤дки до попередн≥х семи в≥рш≥в також можуть сприйматис¤, ¤к об≥рван≥ слова чи думки одного з учасник≥в д≥алогу, ¤кий так ≥ не розпочавс¤. ѕохорон пан≥ ј. √. - майже ¤к сакрально-маг≥чна ритуальна формула, що по¤снюЇ "погл¤д" (смерт≥-в-любов≥) ≥з в≥рша ’V - той, ¤кий "тихо, не змигнувши" [13, т. 2, с. 132] дививс¤ кр≥зь сон на л≥ричного геро¤. ¬≥дпов≥дно ж ≥ заголовок ѕривид ≥з в≥рша ’’ не Ї непередбачуваним дл¤ читача, ¤кий в≥дразу зм≥щуЇ р≥зн≥ асоц≥ац≥њ/враженн¤, таким чином виразн≥ше окреслюючи дл¤ себе заголовковий л≥ричний образ твору. ƒругий жмуток маЇ т≥льки два окрем≥ "пучечки", ¤к≥ розмежовуЇ заголовок до в≥рша ¬ вагон≥: постаЇ контраст простор≥в - природного та штучно створеного ("вагонного", простору "за склом"). Ќесправжн≥сть наст≥льки бере гору, що њњ результатом стаЇ повн≥стю ≥нсцен≥зоваий “рет≥й жмуток, ¤кий уже не розпадаЇтьс¤ на внутр≥шн≥ м≥кроцикли. –итм цього однор≥дного, монол≥тного св≥ту орган≥зовують р≥зн≥ л≥ричн≥ голоси - смерт≥, самогубц¤, ди¤вола, матер≥ самогубц¤ тощо, тому, практично, кожний в≥рш "“ретього жмутку" - вже окремий цикл, у ¤кому поетична безфабульн≥сть уже н≥¤ким чином не замасковуЇтьс¤.

« ≥ншого боку, ритм може пов≥льно "перет≥кати" в≥д назви зб≥рки у заголовки з њњ основного корпусу: або за аналог≥Їю до руху "параболи" (¤к у назв≥ зб≥рки "« вершин ≥ низин"), або "застигати" у в≥ршах, так би мовити, фотоскоп≥чно, наприклад, у двох перших циклах до зб≥рки "≤з дн≥в журби", де маЇмо центроб≥жне ст¤гненн¤ ритму в Їдиному топос≥ - "” парку" та "–озмова в л≥с≥".  ожен цикл розгортаЇтьс¤ за принципом тези (ф≥ксац≥¤ часу) та антитези (закр≥пленн¤ функц≥й простору), оск≥льки в цикл≥ переживанн¤ л≥ричного суб'Їкта, здеб≥льшого, м≥ст¤ть у соб≥ ≥ певне в≥дчутт¤ переб≥гу життЇвих процес≥в, що характеризуютьс¤ особливими ознаками просторово-часовоњ орган≥зац≥њ [3, с. 50]. „ас циклу "≤з дн≥в журби" частково накладаЇтьс¤ на час авторський, причому наст≥льки, наск≥льки в≥дбиваЇ у соб≥ пер≥од ‘ранкового "в≥дчуженн¤" у 90-т≥ роки в≥д сусп≥льства; адже за характером людськоњ лог≥ки час написанн¤ ≥ час самого твору зб≥гаютьс¤ набагато част≥ше, н≥ж аналог≥чн≥ в цьому сенс≥ простори [15, с. 177]. ќднак дечим ц≥ "часи" журби й в≥др≥зн¤ютьс¤ - в≥др≥зн¤Їтьс¤ насамперед њх ритм: авторський час ≥ час назви по-р≥зному вим≥рюютьс¤.  оли авторському часу циклу "≤з дн≥в журби" властива певна т¤гл≥сть ≥ застигл≥сть (з поступовим переходом у прост≥р), то час текстовоњ д≥йсност≥ можна розкласти на сегменти (в≥н складаЇтьс¤ ≥з суми нер≥внозначних пром≥жк≥в - д н ≥ в, з ¤ких актуал≥зовано т≥льки невеликий момент - час журби). —егментац≥¤ часу певною м≥рою впливаЇ на просторове пульсуванн¤ ритму, що замикаЇтьс¤ у вузьких межах внутр≥шнього заголовка до цього циклу - "” парку", де м≥сце тимчасового перебуванн¤ ц≥лком зрощуЇтьс¤ ≥з часом випадковоњ зустр≥ч≥. ¬заЇмне прит¤ганн¤ часу й простору унаочнюЇтьс¤ вже в наступному л≥ричному цикл≥ до зб≥рки "≤з дн≥в журби" - "—помини": теза, ¤ка орган≥зовуЇ ретроспективний контекст циклу й вим≥рюЇтьс¤ у ритмах неперерваного й водночас хаотично змонтованого образу, б≥льше нагадуЇ звичайн≥ континууми сновид≥нь чи химерних в≥з≥й. ќднак у текстах в≥рш≥в час назви - замкнений та обмежений певною задан≥стю людськоњ пам'¤т≥, в ¤к≥й не стираЇтьс¤ п≥д впливом буденного часу один "момент казочний ≥ кипучий" [13, c. 20]. ћ≥ж цим моментом ≥ часом буденност≥ прол¤гаЇ пр≥рва, ¤ка вим≥рюЇтьс¤ хронолог≥чно образом п'¤тнадц¤ти рок≥в ≥ ¤ка частково заповнюЇтьс¤ картинами асоц≥ативного поЇднанн¤ просторових згадок ("ћаленький хут≥р серед лук ≥ нив...", "¬ село ходив...", "ќсь панський дв≥р! Ќа зг≥р'њ край села..."). ” цикл≥ Ї внутр≥шн≥й заголовок "–озмова в л≥с≥", що перериваЇ ретроспективний пот≥к св≥домост≥ (своЇр≥дна ≥м≥тац≥¤ у форм≥ неназваних в≥рш≥в) ≥ ф≥ксуЇ один момент простору в час≥ тепер≥шньому. “ут не час "розчин¤Їтьс¤" у простор≥, а навпаки - прост≥р повн≥стю переливаЇ у себе час, причому наст≥льки, наск≥льки спри¤Ї цьому специф≥ка д≥алог≥чного мовленн¤ (зд≥йснюЇтьс¤ ≥нсцен≥зац≥¤ часу): д≥йов≥ особи «л≥сний ≥ я репрезентують р≥зн≥ потоки часу - минулого (≥стор≥¤ з графом, ¤ку розпов≥даЇ «л≥сний) ≥ тепер≥шнього (на другому план≥ л≥ричного я з'¤вл¤Їтьс¤ образ його "не-¤", що не бере участ≥ в розмов≥, - "помана, ще й французька¤" ). ” в≥рш≥ "–озмова в л≥с≥" два часових потоки не просто схрещуютьс¤, а повн≥стю вкладаютьс¤ один в одного, зливаютьс¤ ≥з простором, чому ¤кнайкраще спри¤Ї переведенн¤ тексту ≥з р≥вн¤ спов≥дального спомину (монолог≥чний акт) на р≥вень д≥алогу-випадковоњ зустр≥ч≥ (в л≥с≥). ” суц≥льн≥й (сюжетн≥й) тканин≥ ‘ранкових "—помин≥в" еп≥лог-зверненн¤ до "убогоњ п≥сн≥" ("я не ск≥нчу тебе, мо¤ убога п≥сне, в котру бажав ¤ серце перелить ≥ висп≥вать чутт¤ важке та мл≥сне..." [13, с. 32]) маЇ дещо випадковий характер, але ¤кщо ≥нтерпретувати образ "французькоњ помани" ¤к частину душ≥ л≥ричного геро¤, то стаЇ зрозум≥лим, що вона (або "загранична¤ кв≥тка" ≥з в≥рша "ќльз≥ —." до зб≥рки "Semper tiro") ≥ Ї т≥Їю "убогою п≥снею", ¤ка пульсуЇ на тих самих струнах поетичноњ душ≥, що й "дн≥ журби" чи "в плен-ер≥" - ц≥ ще не знайден≥ образи, що т≥льки у читацьк≥й св≥домост≥ стануть символами, або, говор¤чи метафорично, переллютьс¤ "в кришталь поез≥њ, немов вино перлисте", "в рим≥в блиск≥тливу емаль" [13, с. 32]. јвтор "—помин≥в" ще сумн≥ваЇтьс¤, чи йому такий акт вдастьс¤ (сльози, з≥тханн¤, пестощ≥ коротк≥, довгий жаль, над≥њ, знев≥ри колиханн¤ - лише р≥зн≥ струни поетичноњ душ≥), ¤к бачимо, не переймаЇтьс¤ автор "¬ плен-ер≥", а нав≥ть дивитьс¤ на це трохи ≥рон≥чно у в≥рш≥ "Ўкола поета": набагато важлив≥ше за те, чи читач зум≥Ї зд≥йснити таке нелюдське зусилл¤ ≥ "перелити" авторськ≥ почутт¤ у "кришталь" та "емаль" у-триваленоњ думки (думки-semper), - отой "кожний тон ≥ кожний в≥дт≥нь" [13, с. 37] написаного, бо

≤рон≥¤ на скрипц≥ гра,

жура к≥стками стука,

поет танцюЇ ≥ рида -

≥ се зоветьс¤ штука [13, с. 49]

ѕерший та останн≥й в≥рш≥ ≥з останнього циклу зб≥рки "≤з дн≥в журби" - в≥рш≥-обрамленн¤, Ї своЇр≥дними "ман≥фестами", що по¤снюють читачев≥, що таке "штука" ≥ чому њњ найкраще означити формулою, функц≥њ ¤коњ виконують заголовки до цикл≥в, ¤к≥ ст¤гують ус≥ ≥нш≥ неназван≥ чи назван≥ в≥рш≥ в Їдиному просторовому ун≥версум≥ "мит≥", "враженн¤", тобто "тис¤чострунноњ арфи". ” назв≥ циклу "¬ плен-ер≥" часо-просторовий ритм складн≥ший, оск≥льки в≥дсутн≥ меж≥, ¤к≥ б заф≥ксували характер його прот≥канн¤. ¬ плен-ер≥ - це ≥ точка простору, ≥ в≥зуальний час, й особлива "картина" чи "постать" подиху (з французькоњ plein air перекладаЇтьс¤ ¤к в≥льне пов≥тр¤). Ќеназван≥ в≥рш≥ ¤краз ≥ виконують функц≥њ "оформленн¤" цього "пленер≥вського" простору в мазки часу: це або в≥дтворенн¤ зм≥н пов≥тр¤ного середовища п≥д впливом р≥зного природного осв≥тленн¤ ( "’одить в≥тер по жит≥...", "—уне, суне чорна хмара...", "ќй ≥дуть, ≥дуть тумани...", "Ќ≥ч. ƒовкола тихо, мертво..."), або передача реальних в≥дт≥нк≥в кольору, ¤к≥ можна спостер≥гати в природ≥ [11, с. 742] ("ѕо коверц≥ пурпуров≥м...", "” долин≥ село лежить...", "ƒр≥мають села..."). « цих приклад≥в видно, ¤к заголовковий р¤док втрачаЇ т≥ фабульн≥ ритми, ¤к≥ йому притаманн≥, так би мовити, внутр≥шньотекстово ≥ ¤к≥ характеризували зб≥рку "«≥в'¤ле лист¤". «аголовковий р¤док в≥д летмотиву-враженн¤ у св≥домост≥ читача розт¤гуЇтьс¤ у ц≥лу ≥мпрес≥он≥стичну картину, що не маЇ жодного зм≥сту, т≥льки настр≥й - ритмонастр≥й. ‘окус ц≥Їњ картини перебуваэ в композиц≥йному к≥нц≥ циклу, у в≥рш≥ ≥з спец≥альним заголовком "Ўкола поета", що ¤кнайч≥тк≥ше окреслен≥й точц≥ простору даЇ певне жанрове означенн¤, ¤ке можна конкретизувати на основ≥ його п≥дзаголовка: "«а ≤бсеном" - визначаЇ тип в≥рша ¤к насл≥дувальний ≥ Ї також ориг≥нальною формою об≥рваного еп≥графа. ÷ей в≥рш ≥з циклу "¬ плен-ер≥" не т≥льки композиц≥йно замикаЇ прост≥р назви - њњ пленер, - в≥н також залишаЇ у ньому певну лакуну, ¤ка з часом прит¤гуЇ до себе ≥ншу назву зб≥рки "Semper tiro" - назву, ¤ка зовн≥шньо позбавлена ч≥тких часопросторових контур≥в (тому що Ї алюз≥йно-≥ншомовною). “рохи осторонь в≥д цього перебуваЇ ритм жанрового заголовка, ¤кий маЇ свою специф≥ку стосовно його "скупченн¤" у текст≥. ∆анрове слово-заголовок ще можна охарактеризувати словами ќ. ћандельштама - воно ¤к пучок значень, що стирчать з нього ур≥зноб≥ч [7, с.23]. ” "Ѕаладах ≥ розказах" жанрове значенн¤ симптоматично "розпорошуЇтьс¤" ≥ наприк≥нц≥ зб≥рки взагал≥ зникаЇ у зв'¤зку з порушенн¤м "горизонту" назви: оч≥куючи в≥д текст≥в лише "баладноњ" або "опов≥дноњ" тональност≥, читач раптом натрапл¤Ї на ≥нсцен≥зован≥ мотиви (обр¤довий пафос) - у в≥рш≥ " ол¤да (–уським господар¤м)".

«алежно в≥д типу заголовка по-р≥зному зд≥йснюЇтьс¤ й орган≥зац≥¤ в≥рш≥в в авторськ≥ цикли. ≤снуЇ думка, що цикл ¤к л≥тературна форма актуал≥зуЇтьс¤ саме в епохи нестаб≥льн≥, перех≥дн≥ [3, с. 52]. Ќа приклад≥ рос≥йськоњ л≥рики цю специф≥ку л≥тератури зламу стол≥ть описують у своњх монограф≥¤х та статт¤х ћихайло ƒарв≥н [3], ≤. ‘оменко [12], ¬. —апогов [10]. ≤. ‘оменко типолог≥зуЇ процес цикл≥зац≥њ в≥дпов≥дно до тих законом≥рностей, ¤к≥ при цьому дом≥нують, - рух часу, перем≥щенн¤ у простор≥ чи лог≥ка духовного розвитку особистост≥ [12, с. 131]. —л≥дом за ц≥Їю типолог≥Їю можна вид≥лити й три типи заголовкового ритму: посл≥довний, паралельний та панорамний. ѕосл≥довний ритм ‘ранко ф≥ксуЇ, здеб≥льшого, у заголовков≥й розгортц≥ "De рrofundis" ("« вершин ≥ низин"), зокрема в цикл≥ п≥д назвою "¬есн¤нки", де на повторюваний рух житт¤ накладаютьс¤ неординарн≥ ритми часу. ѕр¤мого виразника паралельного цикл≥чного ритму у ‘ранка немаЇ, зате Ї його зм≥шан≥ форми, коли накладаЇтьс¤ лог≥ка часу на просторовий рух (такими Ї цикли "“юремн≥ сонети", "√алицьк≥ образки", в ¤ких часов≥ под≥њ сп≥в≥снують м≥ж собою у простор≥ тюрми чи краю), чим можна п≥дкреслити особливу хронотоп≥чн≥сть мисленн¤ ‘ранка-поета. ѕанорамн≥сть ритму маЇ суб'Їктивно-асоц≥ативний характер ≥ , ¤к пише ≤. ‘оменко, створюЇ "≥люз≥ю традиц≥йноњ сюжетноњ ситуац≥њ", тобто "в≥рш≥ розташовуютьс¤ таким чином, що читач легко накладаЇ на цю посл≥довн≥сть трафаретн≥ ситуац≥њ ≥нтимного роману" [13, с. 133]. Ќайпрозор≥ша з цього погл¤ду ‘ранкова панорама - "«≥в'¤ле лист¤" з њњ циклами та п≥дциклами. ¬раховуючи ж думку ¬. —апогова про те, що у л≥ричному цикл≥ фабула репрезентована насамперед у його жанров≥й формул≥, заголовку чи першому р¤дку в≥рш≥в [10,с.92], можна вести мову про р≥зн≥ способи орган≥зац≥њ сюжету в заголовках ≥ ¤к вони в≥дштовхують чи прит¤гують до себе тексти залежно в≥д певних параметр≥в поетичного ритму. –итми в≥дштовхуванн¤ частково м≥ст¤ть канон≥чн≥ в≥ршован≥ форми ("Ѕуркутськ≥ станси" - заголовок до одного ≥з цикл≥в зб≥рки "Semper tiro", що "виштовхуЇ" ≥з себе весь наб≥р можливих жанрових ознак, ¤к≥ п≥д пером митц¤ кристал≥зуютьс¤ у "тверду форму", що ст≥каЇ у вигл¤д≥ ритм≥чно орган≥зованих в≥ршованих р¤дк≥в). Ќатом≥сть ритми прит¤ганн¤ характеризують поез≥ю максимальноњ концентрац≥њ думки - на перший погл¤д, строф≥чно не зв'¤зану (чи зв'¤зану, - це не маЇ значенн¤), але наст≥льки "скупу" на слова, що здаЇтьс¤ н≥би в≥рш нав'¤зуЇ ≥з собою ≥ певний "канон" (жанру, розм≥ру, сприйн¤тт¤). ” ‘ранка - це поез≥¤, у заголовку ¤коњ датовано час або м≥сце "присутност≥" (геро¤, настрою, думки, враженн¤). "” парку" - заголовок до в≥рша з≥ зб≥рки "≤з дн≥в журби", ¤кий "прит¤гуЇ" хронотоп≥чн≥ ритми, що орган≥зовують в≥зуальн≥ та враженнЇв≥ лейтмотиви тексту ≥ становл¤ть його фабульний баланс.

«аголовок - рольовий знак тексту, ¤кий регулюЇ р≥зн≥ аспекти л≥тературноњ комун≥кац≥њ наст≥льки, наск≥льки спричин¤Їтьс¤ до виникненн¤ певного рецептивного стереотипу. "—тереотипн≥" заголовки часто "набридають" читачев≥ ≥ "дратують" його, особливо ¤кщо тв≥р в≥дкритий зовн≥ своњми ≥нтерпретац≥йними смислами. “ак≥ заголовки створюють ≥ св≥й специф≥чний ритм - ритм "рольовоњ гри", або, ¤к пише  лео ѕротохристова, "виконуючи роль посередника м≥ж твором ≥ читачем, заголовки провокують в≥дносно визначене перед-оч≥куванн¤, з перспективи ¤кого художн≥й текст безпосередньо ще буде сприйн¤тий" [8, с. 75]. Ќа основ≥ цього можна говорити про заголовки з рецептивними т¤гарц¤ми, коли в≥рш або й ц≥лий цикл втрачаЇ здатн≥сть сприйматис¤ одразу, на одному подихов≥. ” ‘ранка такими Ї назви до ц≥лих цикл≥в, зокрема з≥ зб≥рки "Semper tiro". «а назвою "Ѕуркутськ≥ станси" читачев≥ важко побачити щось ≥нше, кр≥м "карпатського локусу" та "стансового розм≥ру". ¬≥дпов≥дно, зм≥стоформа цих в≥рш≥в ц≥лком визначена в межах того "горизонту", ¤кий накладаЇ на св≥дом≥сть заголовка топограф≥чн≥ та жанров≥ обмеженн¤; а це означаЇ, що передбачаЇтьс¤ ≥ передчуваЇтьс¤ певний ф≥лософсько-медитативний настр≥й та пейзажно-любовна ≥нтрига, ¤к≥ характеризують станси ¤к жанр л≥рики [4, с. 545]. ÷ей стереотип стосовно сприйн¤тт¤ заголовкового ритму автор додатково наголошуЇ, увод¤чи в цикл також ще й внутр≥шн≥ заголовки "ќльз≥ —." та " онк≥стадори", ¤к≥ за функц≥ональною природою певним чином контрастують м≥ж собою. "ќльз≥ —." маЇ форму ном≥нального криптограф≥чного знака ≥з затраченими адресатними функц≥¤ми, тому може бути охарактеризована ¤к своЇр≥дна анон≥мна лист≥вка. ƒо того ж, у цикл≥ даЇ про себе знати розширенн¤ жанрового горизонту, коли назва практично "диктуЇ" його рецепц≥ю: не вс≥ в≥рш≥ з цього циклу формально Ї стансами, але вс≥ без вин¤тку сприймаютьс¤ ¤к медитативн≥ жанров≥ модел≥, незважаючи на те, що в≥рш≥ ≥з спец≥альними заголовками не витримують заданого в надтекст≥ метричного ладу. ÷≥ дв≥ поез≥њ Ї стансами навивор≥т: абсолютну вик≥нчен≥сть ф≥лософськоњ думки ‘ранко доводить до м≥н≥муму, "згущуючи" афористичну тональн≥сть анафорично, ≥ цим зближаЇ в≥рш "ќльз≥ —." ≥з жанрами ¤понських л≥ричних м≥н≥атюр з дов≥льним (Ївропейського складу) розм≥ром (припустимо, ¤кщо записати його трир¤дковими строфами): за поз≥рною простотою ховаютьс¤ глибинн≥ ритми житт¤, ¤ке можна описати одн≥Їю формулою - най-. ” в≥рш≥ з поемною розгорткою " онк≥стадори" автор, навпаки, максимально розт¤гуЇ стансову афористичн≥сть, увиразнюючи план еп≥чноњ "широкомасштабност≥", ¤ка пор≥вн¤но ≥з под≥бного характеру фольклорним епосом р≥зних народ≥в видаЇтьс¤ "краплею у мор≥", справд≥ стансою (роздумом-спалахом, пережитим настроЇм). “енденц≥¤ до стереотип≥зац≥њ заголовка в читацьк≥й св≥домост≥ переважно стосуЇтьс¤ його жанрових вар≥ант≥в, оск≥льки генолог≥чний первень найшвидше проникаЇ у тканину тексту, ц≥лком зростаючись ≥з ним.

ѕерв≥сна функц≥¤ заголовка - м≥стично-маг≥чна, ¤ка спор≥днюЇ його з метафорою, а через нењ - з≥ словом ≥ його внутр≥шньою формою, оск≥льки, даючи заголовок, автор мимовол≥ накладаЇ на св≥й тв≥р своЇр≥дне табу втаЇмниченост≥ ≥ загадковост≥. Ќаприклад, "Semper tiro" - табу, ¤ке накладаЇ ‘ранко на ц≥лу зб≥рку. ќднак ≥снуЇ ≥нша категор≥¤ заголовк≥в, ¤ка аж н≥¤к не наголошуЇ вибраност≥ того чи ≥ншого в≥рша серед соб≥ под≥бних, а, навпаки, вписуЇ його у св≥т про≥менованих речей. ƒо таких уречевлених заголовк≥в належать т≥, ¤к≥ маркують тв≥р за ≥менем головного геро¤ чи дають йому жанрове самовизначенн¤.  ожна р≥ч у св≥т≥ маЇ свою назву, але т≥льки л≥тературна "р≥ч", художн≥й тв≥р - такий "¤рлик", ¤к заголовок, в експресивн≥й формул≥ ¤кого заховано всю його семантику утаЇмниченост≥, загадковост≥, метафоричност≥ слова, що ≥снуЇ поза чимось важливим, нормативним, загальноприйн¤тим, що-денним. «в≥дси, й в≥рш≥ бувають двох тип≥в: т≥, що культивують заголовки (закрит≥, згорнен≥ в≥рш≥), ≥ т≥, ¤к≥ мають лише назви - ¤к "реч≥" чимось под≥бн≥ одн≥ до одного (в≥дкрит≥, розгорнен≥ в≥рш≥). ¬≥рш≥ ≥з заголовками - "т≥ньов≥", в≥рш≥ ≥з назвами - "св≥тлоносн≥" за своњм ритмом. Ќа щось под≥бне натрапл¤Їмо в ÷. –аковського, ¤кий анал≥зуЇ р≥зноман≥тн≥ форми заголовка в болгарськ≥й л≥тератур≥ та пропонуЇ њхню характеристику з погл¤ду рецептивноњ проблеми "автор-текст-читач", зокрема в≥н говорить про заголовки в≥дкрит≥ (за своњм жанром, структурою) та, в≥дпов≥дно, закрит≥ дл¤ читача, про т.зв. екстенсивн≥сть / ≥нтенсивн≥сть сприйн¤тт¤ [9, с. 67]. —прийн¤тт¤ максимально насичене, актуал≥зоване читацькими ≥мпульсами, тобто ≥нтенсивне, спр¤моване на згортанн¤ тексту в його заголовку до р≥вн¤ символу; ≥ навпаки, екстенсивне - марковане сприйн¤тт¤, воно не потребуЇ залученн¤ надм≥рних читацьких зусиль з розрахунку на те, щоб заголовок розгортав текст ≥ тим самим виконував функц≥њ його метон≥м≥чного знака. ” ‘ранков≥й поез≥њ можна знайти тексти, ¤к≥ - буквально - називають ¤кусь "р≥ч" або дають њй специф≥чну характеристику. “ак≥ назви зазвичай м≥ст¤ть оц≥нку жанру чи того л≥ричного настрою, ¤кий претендуЇ набути статусу л≥тературного жанру. ƒо них переважно належать назви цикл≥в з≥ зб≥рки "« вершин ≥ низин". —каж≥мо, "ќс≥нн≥ думи" - назва, що визначаЇ тип духовного настрою поета, ¤кий завд¤ки оц≥нному еп≥тету стаЇ "речовим" ("намацувальним"). ¬≥н в≥дкритий дл¤ читацького сприйн¤тт¤ наст≥льки, наск≥льки авторов≥ вдаЇтьс¤ передати "тональн≥сний" образ л≥ричного геро¤ циклу. "“ональн≥сн≥сть" образу - це такий р≥зновид поетичноњ структури, ¤кому у формальн≥й поетиц≥ в≥дпов≥даЇ пон¤тт¤ розм≥ру в≥рша, його метричноњ орган≥зац≥њ. “он характеризуЇ таку соб≥ св≥дом≥сть тексту ≥ задаЇтьс¤ дуже специф≥чно: в≥н може входити в часопросторовий "баланс" в≥рша, його нос≥Їм часто буваЇ жанр чи строф≥чний "канон" поетичного тексту. ≤ все це в≥дбуваЇтьс¤ тому, що (тут доречно навести думку Ќ. Ћейдермана) "автор керуЇ у¤вою читача, наперед запрограмовуючи, що, де ≥ ¤к повинен читач "достворити" в художньому св≥т≥ твору" [6, с. 10].

«аголовковий ритм дуже важливий дл¤ поетичного твору, оск≥льки назва до тексту часто виконуЇ функц≥њ враженнЇвоњ лейтмотивноњ детал≥, ¤ка п≥дпор¤дкована завданн¤м ритм≥зац≥њ ≥ з ¤коњ, на думку ¬. јгеЇвоњ, "виростаЇ вс¤ арх≥тектон≥чна ц≥л≥сн≥сть твору" [1, с. 40]. ¬≥дпов≥дно ж, в≥дсутн≥сть заголовка вносить у ц≥л≥сну арх≥тектон≥чну структуру певний дисонанс, метою ¤кого Ї п≥дкресленн¤ рецептивноњ аритм≥чност≥. ќднак у л≥ричному цикл≥, де вс≥ неназван≥ в≥рш≥ ≥Їрарх≥чно ст¤гуютьс¤ до сп≥льноњ модел≥-заголовка - "емблеми" ц≥лого циклу, така рецептивна аритм≥чн≥сть стаЇ нормою. ÷¤ рецептивна аритм≥чн≥сть залежить в≥д типу читацького досв≥ду, ¤кий здеб≥льшого репрезентують заголовки. ” доб≥рках ‘ранка-поета рецип≥Їнт натрапл¤Ї на прозор≥/прихован≥ та поверхов≥/глибок≥ форми "ознайомленн¤" ≥з текстом, що св≥дчать про надзвичайну р≥зноман≥тн≥сть заголовкових ритм≥в ≥ способ≥в њх вираженн¤ у св≥домост≥ автора. Ќайпрост≥ший - прозорий - досв≥д читанн¤ виражають заголовки хронолог≥чно-календарного чи щоденникового типу (при цьому сл≥д зауважити таке: "щоденников≥сть" мисленн¤ у ‘ранковому "«≥в'¤лому лист≥" , ¤ку передбачають п≥дзаголовки-дати до кожного ≥з "жмутк≥в", що ф≥ксують в≥дпов≥дн≥ параметри авторського часу: "1886-1893", "1895", "1896", не Ї ритм≥чно прозорою). "ѕоверховий" досв≥д читанн¤ маЇ м≥сце в останн≥й зб≥рц≥ "≤з л≥т моЇњ молодост≥", де ≤. ‘ранко практично кожний в≥рш, а, в≥дпов≥дно, й заголовок супроводжуЇ в≥давторським коментарем. "√либина" досв≥ду Ї дво¤кою ≥ залежить в≥д характеру актуал≥зац≥њ читацьких ≥мпульс≥в: у "Ѕаладах ≥ розказах" вона ви¤вл¤Їтьс¤ у вин¤тков≥й ≥нтуњц≥њ та молодеч≥й начитаност≥ ≤. ‘ранка, а "« вершин ≥ низин" - типовий приклад, коли ритми присутн≥ в композиц≥йному пол≥фон≥зм≥ њњ цикл≥в та надцикл≥в, накладаютьс¤ на читацьк≥ ≥мпульси й викомб≥новують разом ≥з ними незвичайн≥ "сполуки" ориг≥нальних вражень. ѕочинаючи в≥д зб≥рки "«≥в'¤ле лист¤" ≥ до "Semper tiro" ‘ранко активно апелюЇ до прихованих "матер≥й" думки ≥ цим даЇ дуже р≥зноман≥тн≥ й практично незбагненн≥ "пал≥три" внутр≥шн≥х читацьких ≥мпульс≥в ≥ враженнЇвого рецептивного досв≥ду.

Ћ≥тература

јгеЇва ¬. –итм ¤к зас≥б подоланн¤ фабули // —лово ≥ час. - 1997. - є 10. - —. 36-44.

Ѕондар Ћ. —оц≥альна ≥нвектива чи загадкова love story? (÷икл "—помини" з≥ зб≥рки ≤.‘ранка "≤з дн≥в журби") // ≤.‘ранко - письменник, мислитель, громад¤нин: ћатер≥али м≥жнар. наук. конференц≥њ. - Ћьв≥в, 1998. - —.399-403.

ƒарвин ћ. ’удожественность лирического цикла как проблема литературоведини¤ // ƒарвин ћ. ѕоэтика лирического цикла. -  емерово, 1987. - —. 48-52.

≤ванюк Ѕ. —танси // Ћексикон загального та пор≥вн¤льного л≥тературознавства. - „ерн≥вц≥, 2001.

 ожина Ќ. «аглавие художественного произведени¤: онтологи¤, функци¤, параметры типологии // ѕроблемы структурной лингвистики: 1984. - ћосква, 1988. - —. 167 - 183.

Ћейдерман Ќ.   определению сущности категории "жанр" // ∆анр и композици¤ лит. произвед. - ¬ып. 3. -  алининград, 1976. - —. 3-13.

ћандельштам ќ. –азговор о ƒантэ. - ћосква, 1983.

ѕротохристова  . «аглавието на художествената творба като проблем на междутекстовостта // ѕротохристова  . Ѕлагозвучието на дисонанса: ќпити върху междутекстовостта. - —офи¤, 1991. - —. 74-85.

–акьовски ÷. «аглавието и пространството на текста // ≈зик и литература. - 1997 (LII). - є5-6. - —.60-76.

—апогов ¬. —южет в лирическом цикле // —южетосложение в русской литературе. - ƒаугавпилск, 1980.

—ловник ≥ншомовних сл≥в / «а ред. Ћ. ѕустов≥т. -  ињв, 2000.

‘оменко ». ќ принципах композиции лирических циклов // »зв. јЌ ———–. —ери¤ лит. и ¤зыка. - “. 45. - є2. - —. 130-137.

‘ранко ≤. «≥бранн¤ твор≥в: ” 50 т. -  ., 1976-1986.

Ўупта-¬'¤зовська ќ. "ћайов≥ елег≥њ" ≤вана ‘ранка: хронотоп≥чн≥сть художнього мисленн¤ // “ези доп. щор≥чноњ наук. конф., присв¤ч. 145-р≥ччю в≥д дн¤ народженн¤ ≤вана ‘ранка (17-19 жовтн¤ 2001 р.). - Ћьв≥в, 2002. - —.49-50.

Burdorf D. Einfuhrung in der Gedichtanalysy. - Verlag J.B.Metzler.