‘≥лосовська л≥рика ¤к поез≥¤ рефлекс≥њ



‘≥лософська л≥рика ¤к своЇр≥дне ¤вище художньо-словесноњ творчост≥ сьогодн≥ отримала вже досить р≥зноб≥чне висв≥тленн¤. ѕроте, ¤к засв≥дчуЇ досв≥д найнов≥ших студ≥й на матер≥ал≥ украњнськоњ л≥тератури [див.: 36, с. 8-38], власне теоретичн≥ аспекти цього феномену найменше розроблен≥. „имало вчених просто уникали експл≥кац≥њ теоретичних проблем, ≥іноруючи будь-¤к≥ генолог≥чн≥ деф≥н≥ц≥њ ф≥лософськоњ л≥рики ≥ висв≥тлюючи њњ конкретн≥ зразки вин¤тково в ≥сторико-л≥тературн≥й перспектив≥. “ож дос≥ залишаЇтьс¤ невизначеним статус ф≥лософськоњ л≥рики в систем≥ генерики. ўо це - тематична група, жанр, вид, р≥зновид, метажанр, "напр¤м" поез≥њ? –≥зноман≥тн≥сть в≥дпов≥дей на це запитанн¤ природна, однак вона породжуЇ ситуац≥ю категор≥ального хаосу, внасл≥док ¤кого означенн¤ "ф≥лософський" ("ф≥лософ≥чний") стосовно л≥ричних твор≥в втрачаЇ терм≥нолог≥чну визначен≥сть ≥ часто ф≥іуруЇ в суто оц≥нному сенс≥ (ф≥лософська л≥рика - себто ≥дейно глибока, ≥нтелектуально насичена, "мудра" - незалежно в≥д предмета художнього п≥знанн¤).

¬≥дтак, хоча пон¤тт¤ ф≥лософськоњ л≥рики в украњнському л≥тературно-критичному та л≥тературознавчому дискурсах активно вживаЇтьс¤ принаймн≥ з 60-х рок≥в минулого стол≥тт¤, ц¤ терм≥носполука ще належить до найб≥льш дискутованих, теоретично неусталених, нав≥ть сумн≥вних. ѕопри те, що численн≥ реценз≥њ, статт≥ й монограф≥њ р¤сн≥ють констатац≥¤ми ф≥лософ≥чност≥ окремих твор≥в, цикл≥в, книг, письменницьких обдаровань, сама категор≥¤ л≥тературноњ ф≥лософ≥чност≥ й генолог≥чний статус такого њњ ви¤ву, ¤к ф≥лософська л≥рика, ще й дос≥ зазнають серйозноњ критики.

"„и правом≥рний сам терм≥н "ф≥лософська л≥рика"? ≤ чим њњ видов≥ ознаки в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д родових ознак л≥рики взагал≥? ≤ чи не Ї цей терм≥н оксюмороном? јбо спробою поЇднати несум≥сн≥ сфери ви¤ву людськоњ сутност≥? „ому немаЇ, скаж≥мо, л≥рики "≥сторичноњ", "к≥бернетичноњ"?.. Ѕо ф≥лософ≥¤ - "наука наук"? јле ж л≥тература - не наука, а один ≥з вид≥в мистецтваЕ" [38, с. 95], - так≥ сумн≥ви й проблемн≥ запитанн¤ висловлюЇ, наприклад, ј. “каченко у реценз≥њ на книжку ≈. —оловей "ѕоез≥¤ п≥знанн¤". ѕриродно, що вони постають перед кожним досл≥дником феномену ф≥лософськоњ л≥рики ≥, не в≥дпов≥вши на них, год≥ починати системн≥ науков≥ студ≥њ.

“ож чи не суперечить ун≥версально-загальний масштаб ф≥лософського мисленн¤ конкретно-чуттЇвому типов≥ л≥ричного художнього мисленн¤? —ебто, ≥ншими словами, чи ф≥лософ≥чн≥сть ≥ л≥ричн≥сть не Ї взаЇзаперечними, контрадикторними пон¤тт¤ми?

ѕередус≥м сл≥д наголосити: у л≥тератур≥ emotio й ratio так само нерозд≥льн≥, ¤к ≥ в людськ≥й псих≥ц≥ та людському житт≥. ”¤вленн¤ про л≥рику ¤к "царство" лише емоц≥й, почутт≥в, переживань так само архањчне й неточне, ¤к ≥ розум≥нн¤ ф≥лософ≥њ ¤к "науки наук", "≥мпер≥њ" чистого й суворого ratio. ” своЇму реальному культурному бутт≥ обидв≥ ц≥ форми самозд≥йсненн¤ людського духу поЇднують у соб≥ рац≥ональн≥ та емоц≥йн≥, лог≥чн≥ та ≥нтуњтивн≥ моменти св≥тоставленн¤ й св≥тоос¤ганн¤. "„иста" л≥рика, ц≥лком "бездумна", ≥ррац≥ональна, ≥снуЇ х≥ба в абстракц≥њ; на практиц≥ ж чи не кожен л≥ричний тв≥р, будучи вираженн¤м певного почутт¤, водночас несе в соб≥ ¤кусь думку, осмислене життЇве спостереженн¤ (хоча не обов'¤зково - ф≥лософську ≥дею). "як прост≥р немислимий без руху, так поез≥¤ немислима без думки, - нотував у щоденнику ¬. —имоненко. - ўо то за прост≥р, коли в ньому не можна рухатис¤? яка то поез≥¤, коли вона не мислить? ѕоез≥¤ - це прекрасна мудр≥сть" [35, с. 85]. ѕрикметно, що ќ. ѕотебн¤ вбачав сутн≥сть л≥рики ¤краз у дистанц≥юванн≥ в≥д безпосередньоњ емоц≥йност≥, њњ рац≥онал≥зац≥њ: "¬она [л≥рика. - Ѕ. “.] Ї поетичне п≥знанн¤, ¤ке, об'Їктивуючи почутт¤, п≥дпор¤дковуЇ його думц≥, заспокоюЇ це почутт¤, в≥дсовуЇ його в минуле ≥ таким чином даЇ можлив≥сть п≥дн¤тис¤ над ним" [32, с. 287]. ¬решт≥, ще н≥мецьк≥ ф≥лософи класичноњ доби (‘. Ўелл≥ні, •. ¬. ‘. √еіель) вважали, що специф≥ка л≥ричного роду пол¤гаЇ в суб'Їктивност≥, а не в емоц≥йност≥. —уб'Їктивн≥сть же виражаЇтьс¤ ≥ в переживанн≥, ≥ в мисленн≥. ѕричому сп≥вв≥дношенн¤ рац≥онального й емоц≥йного в психолог≥чн≥й структур≥ л≥ричного суб'Їкта - неоднозначне, м≥нливе, плинне, вар≥ативне, залежне в≥д типу творчоњ ≥ндив≥дуальност≥ поета, њњ позиц≥онуванн¤ в систем≥ пол¤рних (проте не несум≥сних) категор≥й "≥нтелектуал≥зм - емоц≥онал≥зм".

« ≥ншого боку, ф≥лософ≥¤ ¤к "наука лог≥ки" (•. ¬. ‘. √еіель), "науковченн¤" (…. •. ‘≥хте), "строга наука" (≈. √уссерль) завше залишалас¤ радше ≥нтелектуальним проектом, ≥деальною моделлю, н≥ж культурно-≥сторичною реальн≥стю, ≥ нав≥ть доробок мислител≥в-просв≥тник≥в ≥ позитив≥ст≥в, засадничо зор≥Їнтованих на об'Їктивне наукове знанн¤, аж н≥¤к не позбавлений авторськоњ суб'Їктивност≥ та емоц≥йно-пристрасного ставленн¤ до тих чи тих ф≥лософських проблем. ўо вже й казати про наскр≥зь ≥ндив≥дуальну, естетизовану некласичну й постмодерну ф≥лософ≥ю ’≤’ - ’’ ст. (особливо ф≥лософ≥ю житт¤, екзистенц≥ал≥зм, деконструктив≥зм), в основ≥ ¤коњ - нова парадигма ф≥лософуванн¤ ¤к гри [див.: 24], особливого мистецтва мислити, що вимагаЇ неаби¤коњ майстерност≥ у волод≥нн≥ словом, причому не т≥льки словом-пон¤тт¤м, словом-терм≥ном, денотативно-сиін≥ф≥кативна визначен≥сть ¤кого суворо однозначна, а й багатозначним, суіестивно активним словом-образом, словом-символом. ¬решт≥, ф≥лософ≥¤ не Ї, н≥коли не була й не може бути справжньою наукою - хоча б тому, що науков≥ знанн¤ складаютьс¤ в одну, досить ц≥л≥сну картину св≥ту, а ф≥лософ≥й de facto ст≥льки, ск≥льки ф≥лософ≥в. ÷е й не дивно: адже предметом ф≥лософ≥њ Ї найзагальн≥ш≥, ун≥версальн≥, так зван≥ "в≥чн≥" буттЇв≥ проблеми, ¤к≥ навр¤д чи можуть бути розв'¤зан≥ остаточно, з≥ стов≥дсотковою певн≥стю; натом≥сть суть науки становл¤ть ретельно перев≥рен≥, твердо встановлен≥ факти. Ќаука зор≥Їнтована на об'Їктивне, безстороннЇ знанн¤, ф≥лософ≥¤ ж висловлюЇ суб'Їктивн≥, особист≥сно-зац≥кавлен≥ переконанн¤ мислител¤, у н≥й рац≥ональний момент поЇднано з оц≥нково-ц≥нн≥сним, гносеолог≥чну функц≥ю - з акс≥олог≥чною. Ќаука в остаточному п≥дсумку прагматична, скерована на утил≥тарне застосуванн¤ здобутих ≥стин, отриманн¤ в≥д них корист≥, ф≥лософ≥¤ - це насамперед "любов до мудрост≥", жаданн¤ ≥ пошук њњ. “ому ф≥лософ≥¤, ¤к ≥ мистецтво, - це окрема, самост≥йна галузь духовноњ культури, а не наука, бодай ≥ загальна "наука наук".

ќтже, ф≥лософ≥¤ - це принаймн≥ не т≥льки суворо рац≥ональна наука (≥накше з њњ обс¤гу сл≥д вилучити ф≥лософськ≥ тексти б≥льшост≥ сх≥дних мудрец≥в, античних досократик≥в, середньов≥чних м≥стик≥в, ренесансних ф≥лософ≥в-есењст≥в, а також ф≥лософськ≥ пов≥ст≥ ¬ольтера, ф≥лософсько-художн≥ твори —.  'Їркеіора, ј. Ўопенгауера, ‘. Ќ≥цше, ј.  амю, ∆.-ѕ. —артра ≥ багатьох ≥нших), а л≥рика - не т≥льки почутт¤, виражен≥ в поетичн≥й форм≥ (≥накше поза меж≥ л≥ричного роду сл≥д винести численн≥ в≥рш≥-роздуми, в≥рш≥-розм≥рковуванн¤, в≥рш≥-афоризми, характерн≥ дл¤ б≥льшост≥ визначних поет≥в ус≥х час≥в ≥ народ≥в). “ому протиставл¤ти ф≥лософ≥чн≥сть та л≥ричн≥сть ¤к взаЇмозаперечн≥, несум≥сн≥ пон¤тт¤, на наше переконанн¤, некоректно. “им паче, що жодних бар'Їр≥в м≥ж р≥зними д≥л¤нками культури не ≥снуЇ, ≥ штучно встановлювати њх можна х≥ба що на р≥вн≥ теоретичних абстракц≥й. ¬заЇмопроникненн¤, дифуз≥¤ ≥ нав≥ть синтез духовно-культурних феномен≥в - ¤вище ц≥лком нормальне й орган≥чне, а ф≥лософська л≥рика - законом≥рний продукт взаЇмод≥њ ф≥лософ≥њ ≥ мистецтва ¤к способ≥в св≥тоставленн¤ ≥ св≥тос¤ганн¤, а не химерний покруч. ≤ ¤кщо таки вважати њњ, за неточними б≥олог≥чними асоц≥ац≥¤ми, "г≥бридом" чи "мутантом", то, всл≥д за ј. “каченком, треба визнати, що "ф≥лософська л≥рика - "нормальний мутант" на... онтолог≥чно-гносеолог≥чному древ≥ бутт¤-св≥домост≥" [38, с. 96].

ѕ≥дстави народженн¤ цього "нормального мутанта" - посутн≥ риси спор≥дненост≥ й сп≥льност≥ ф≥лософ≥њ та л≥тератури - автономних, проте не ≥зольованих галузей культури, тип≥в св≥тогл¤ду й форм п≥знанн¤ (??????? ???????? та ??????? ?????????, за јр≥стотелем (Met. VI 1, 1026 b 4), в≥дм≥нних од ??????? ???????? - практичного, предметно-д≥Ївого знанн¤). ј спор≥днен≥сть њхн¤ - насамперед генетична. јдже обидв≥ вони виокремилис¤ з перв≥сного синкретизму м≥фолог≥чноњ св≥домост≥ внасл≥док вир≥шальних в≥дкритт≥в "осьового часу" (800 - 200 рр. до –. ’.) ( . ясперс) - емансипац≥њ особистост≥ та њњ розуму, рефлекс≥њ суб'Їктивност≥. “ож не дивно, що в стародавньому св≥т≥ ф≥лософ≥¤ ≥ поез≥¤ наст≥льки т≥сно сп≥в≥снували, що нав≥ть ф≥лософськ≥ трактати часто викладали в поетичн≥й форм≥ (згадаймо хоча б поему "ѕро природу речей" “≥та Ћукрец≥¤  ара, ¤ка однаковою м≥рою належна до мистецтва слова та ф≥лософського п≥знанн¤). ќдначе згодом ц≥ дв≥ г≥лки духовноњ культури набули в≥дносноњ самост≥йност≥, хоча в≥д того њхн≥ взаЇмозв'¤зки не припинилис¤.

”продовж к≥лькатис¤чол≥тньоњ культурноњ ≥стор≥њ людства ф≥лософ≥¤ ≥ поез≥¤ повс¤кчас взаЇмод≥¤ли, взаЇмопроникали, взаЇмозбагачувалис¤. “еоретична самосв≥дом≥сть ц≥Їњ взаЇмод≥њ знайшла ви¤в у ф≥лософсько-естетичних концепц≥¤х ѕлатона, јр≥стотел¤, середньов≥чних ≥ ренесансних неоплатон≥к≥в, ‘. Ўлеіел¤, Ќовал≥са, ‘. Ўелл≥ніа, •. ¬. ‘. √еіел¤, –. ¬. ≈мерсона, ƒж. —анта¤ни, “. —. ≈л≥ота, ћ. √айдеііера, √.-•. •адамера, “. јдорно й багатьох ≥нших. ƒ≥алектично взаЇмозумовлен≥ процеси - ф≥лософ≥зац≥¤ л≥тератури та естетизац≥¤ ф≥лософ≥њ - особливо актив≥зувалис¤ в епоху неканон≥чноњ поетики, що прийшла на зм≥ну нормативн≥й поетиц≥ так званого "рефлективного традиц≥онал≥зму" (—. јверинцев), - себто починаючи в≥д доби романтизму. √аслом ц≥Їњ доби стала максима ‘. Ўлеіел¤: "‘≥лософ≥¤ поетизуЇ, а поез≥¤ ф≥лософуЇ" [47, т. 1, с. 93]. ” мета≥сторичн≥й перспектив≥ така дифуз≥¤ мала б призвести, на думку романтик≥в, до неминучого злитт¤ ф≥лософ≥њ й поез≥њ в Їдиному океан≥ "новоњ м≥фолог≥њ" (‘. Ўелл≥ні), "ун≥версальноњ поез≥њ" (‘. Ўлеіель), "трансцендентальноњ поез≥њ" (Ќовал≥с) [див.: 4]. ≤ нехай ц¤ мр≥¤ про "неосинкретизм" залишилась усього-на-всього ≥нтелектуальною утоп≥Їю - в н≥й було закодоване рац≥ональне зерно: ≥де¤ нерозривного зв'¤зку й невичерпних потенц≥й синтезу ф≥лософського й художньо-словесного освоЇнн¤ св≥ту.

“≥сне взаЇмозближенн¤ ф≥лософ≥њ та л≥тератури (зокрема поез≥њ) спостер≥гаЇтьс¤ ≥ в украњнськ≥й культур≥. ≈кзистенц≥йно-художн≥й характер нац≥онального ф≥лософуванн¤ в≥дзначали численн≥ науковц≥, починаючи в≥д ƒ. „ижевського [43] та ≤. ћ≥рчука [26] та зак≥нчуючи сучасними вченими ¬. √орським [8] та ќ. «абужко [13]. ƒо того ж, на думку ≤. ћ≥рчука, украњнському (¤к ≥ загалом слов'¤нському) ф≥лософському мисленню ≥манентно властива "горизонтальна тенденц≥¤" - схильн≥сть до б≥льш-менш р≥вном≥рного розпод≥лу м≥ж ус≥ма верствами громад¤нства, а не концентрац≥њ в "кульм≥нац≥йних пунктах" - постат¤х "великих мислител≥в", що високо п≥днос¤тьс¤ над загалом. Ќасл≥дком ц≥Їњ тенденц≥њ Ї не т≥льки "високий р≥вень ф≥лософ≥чноњ творчости в широких масах населенн¤", але й той факт, "що в нас фахова л≥тература заступлена розм≥рно слабо, а натом≥сть глибок≥ ф≥лософ≥чн≥ думки, нав≥ть спекул¤тивн≥ м≥ркуванн¤, ув≥йшли в ≥нш≥ д≥л¤нки л≥тератури, головне до красного письменства, й тут виступають в ≥нших пристосованих до житт¤ формах" [26, с. 319, 320].

ѕрийн¤то вважати, що вир≥шальну роль у ф≥лософському п≥знанн≥ в≥д≥граЇ ≥нтелект, дискурсивне мисленн¤, у мистецтв≥ ж - в≥дчутт¤, фантаз≥¤ та ≥нтуњц≥¤. Ћ≥тература переважно послуговуЇтьс¤ мовою конкретно-чуттЇвих образ≥в, ф≥лософ≥¤ - мовою категор≥й (ун≥версально-абстрактних пон¤ть). ” терм≥нах д≥алектико-феноменолог≥чноњ "ф≥лософ≥њ ≥мен≥" ќ. ЋосЇва, у предметно-смислов≥й структур≥ художнього висловлюванн¤ дом≥нуЇ ейдетичний момент (≥ндив≥дуально неповторна ¤влен≥сть сенсу, його живий лик й "≥деально-оптична картина" - те, що ќ. ѕотебн¤ називав "внутр≥шньою формою" слова), ≥, навпаки, у ф≥лософському судженн≥ превалюЇ момент лог≥чний (формальний, узагальнено-абстрактний принцип, метод ≥ закон смислового становленн¤ ≥ самовизначенн¤ сутност≥) [див.: 20, с. 94-124; 19, с. 216-219, 282-283]. √носеолог≥чний вектор ф≥лософ≥њ - п≥знанн¤ ≥ндив≥дуального через усезагальне (¤к окремого випадку, "екземпл¤ра", реальноњ вар≥ац≥њ ун≥версал≥њ), мистецтва ж (≥ л≥тератури зокрема) - супротивно, ос¤гненн¤ загального через ≥ндив≥дуальне, часткове, одиничне (вм≥нн¤ "в Їдин≥й мит≥ зр≥ти в≥чн≥сть", за ¬. Ѕлейком, чи, за ≤. ‘ранком, - "Ев кождому момент≥Е в≥чност≥ бриль¤нт" [41, т. 3, с. 37]). «рештою, в≥др≥зн¤ютьс¤ й критер≥њ оц≥нки ≥стинност≥ п≥знанн¤: у ф≥лософ≥њ визначальну роль в≥д≥граЇ лог≥чне м≥рило, у мистецтв≥ - власне естетичне; висловлюванн¤, ¤ке з погл¤ду лог≥ки видаЇтьс¤ безглуздим, абсурдним, хибним чи семантично порожн≥м, у художньому план≥ може бути вин¤тково глибоким, точним ≥ зм≥стовно багатим (ось ¤к, наприклад, ‘ранкове пор≥вн¤нн¤ "Едуша мо¤Е мов ласт≥вка у р≥чц≥ зиму спить" [41, т. 3, с. 32] чи метафора "орати метеликами" з поез≥њ ≤.  алинц¤). ≈моц≥йн≥ та асоц≥ативн≥ зв'¤зки в л≥тератур≥ здеб≥льшого важлив≥ш≥ за реальн≥ чи розсудков≥, чого не скажеш про ф≥лософ≥ю, де розум≥нн¤ важлив≥ше за у¤ву та переживанн¤.

”т≥м, за афоризмом ћ. √айдеііера, хоча "ф≥лософ≥¤ ≥ поез≥¤ сто¤ть на протилежних вершинах, але промовл¤ють одне й те ж" [42, с. 154]. “ож "фактично напруга, ¤ка ≥снуЇ м≥ж ф≥лософ≥Їю та поез≥Їю, ¤к ≥ будь-¤ка ≥нша напруга, передбачаЇ сп≥льн≥сть. ” цьому випадку - це сп≥льн≥сть слова ≥ його можливоњ ≥стини" [10, с. 143] (√.-•. •адамер). Ќевипадково, що з-пом≥ж ус≥х мистецтв саме л≥тература (поез≥¤ в широкому сенс≥ - мистецтво слова) чи не найближча до ф≥лософ≥њ. ѓх поЇднуЇ насамперед вербальн≥сть ("сп≥льн≥сть слова") - обидв≥ ≥снують т≥льки в середовищ≥ мови, мовн≥сть - њх неодм≥нний атрибут. «в≥сно, мова л≥тератури й мова ф≥лософ≥њ - нетотожн≥, одначе м≥ж ними немаЇ непереступних кордон≥в. "—лово можеЕ однаково виражати й чуттЇвий образ, ≥ пон¤тт¤" [31, с. 116], - стверджував ќ. ѕотебн¤. "ћови ф≥лософ≥њ ≥ поез≥њ справд≥ можуть бути зображен≥ р≥зноспр¤мованими векторами: вони по-р≥зному оперують значенн¤м слова, - вважаЇ я. ѕол≥щук. - якщо слово-образ т¤ж≥Ї до багатозначност≥, а в≥дпов≥дно й ц≥нуЇтьс¤ ост≥льки, оск≥льки вт≥люЇ в соб≥ множинн≥сть значень ≥ надаЇтьс¤ до "паралельних" тлумачень, то слово-пон¤тт¤ - до точност≥ значенн¤. ўоправда, в обох випадках експлуатуЇтьс¤ загальне, абстрактне значенн¤ словаЕ" [29, с. 23]. —ебто й ф≥лософське, й поетичне слово - саме собою вже ≥де¤-узагальненн¤. ¬≥дтак сп≥льн≥сть мови передбачаЇ сп≥льн≥сть мисленн¤; адже, за ¬. фон √умбольдтом, "мова Ї орган творенн¤ думки" [цит. за: 31, с. 27], чи, в точн≥шому формулюванн≥ ќ. ѕотебн≥, "Емова Ї засобом не виражати вже готову думку, а створювати њњ, Ене в≥дображенн¤ сформованого св≥тобаченн¤, а д≥¤льн≥сть, що формуЇ його"; "Еу слов≥ вперше людина усв≥домлюЇ свою думку" [31, с. 120, 114]. ѕри вс≥х структурних ≥ зм≥стових в≥дм≥нност¤х ф≥лософського й художнього, пон¤ттЇвого й образного мисленн¤ њх спор≥днюЇ опосередкований та узагальнений характер в≥дображенн¤ предмет≥в ≥ ¤вищ об'Їктивноњ д≥йсност≥ у њхн≥х суттЇвих зв'¤зках ≥ в≥дношенн¤х, що становить сутн≥сть мисленн¤ ¤к такого. ќднак ≥снуЇ й ≥стотна в≥дм≥нн≥сть у в≥дношенн≥ ф≥лософ≥њ й л≥тератури до мови й мисленн¤, вдало окреслена н≥мецьким л≥тературознавцем •. ћенде: "Ћ≥тература - це особливий спос≥б освоЇнн¤ й в≥дображенн¤ св≥ту. ƒл¤ цього вона використовуЇ мову й мисленн¤. [Е] ‘≥лософ≥¤ також особливий спос≥б в≥дображенн¤ й освоЇнн¤ св≥ту. ≤ вона також користуЇтьс¤ дл¤ цього мисленн¤м ≥ мовою. “им самим ми хочемо сказати, що дл¤ л≥тератури важлив≥ мова й мисленн¤, дл¤ ф≥лософ≥њ, навпаки, - мисленн¤ й мова" [23, с. 26]. —права тут, отже, в ірадац≥њ значенн¤ двох нерозривних, проте й нетотожних чинник≥в: у мистецтв≥ слова особливоњ ваги й нав≥ть самодостатност≥ набуваЇ мова, а в ф≥лософ≥њ - так би мовити, профес≥йному "мислительств≥" - мисленн¤.

ћовно-мисленнЇва природа ф≥лософ≥њ й л≥тератури детерм≥нуЇ њх належн≥сть до "герменевтичного феномена" (√.-•. •адамер). ¬они ≥снують, а точн≥ше - актуал≥зуютьс¤ т≥льки в розум≥нн≥, набуваючи сенсу в акт≥ тлумаченн¤ (≥нтерпретац≥њ). ‘≥лософське й художньо-словесне п≥знанн¤ ЇднаЇ також сп≥льн≥сть предмета п≥знанн¤ - бутт¤ в усьому розмањтт≥ його ви¤в≥в, вз¤тому в його гомо≥нтентн≥й площин≥ - в≥дношенн≥ до людини, проблем њњ екзистенц≥њ в соц≥окультурному та природному св≥т≥. «а ћ. ћамардашв≥л≥, "врешт≥-решт ≥ ф≥лософ≥¤ й будь-¤кий л≥тературний текст, текст мистецтва, звод¤тьс¤ до життЇвих питань, тобто до любов≥, до смерт≥, до сенсу й г≥дност≥ ≥снуванн¤, до того, чого ми реально зазнаЇмо в житт≥ ≥ чекаЇмо в≥д нього" [22, с. 98]. ќск≥льки досв≥д розв'¤занн¤ цих "життЇвих питань" завше суб'Їктивно-неповторний, то ф≥лософське й художньо-образне знанн¤, за всього т¤ж≥нн¤ до загальнолюдськоњ, над≥ндив≥дуальноњ й мета≥сторичноњ проблематики, - зац≥кавлене, особист≥сне; ф≥лософськ≥ системи й художн≥ твори Ї опосередкованим в≥ддзеркаленн¤м ≥ндив≥дуальност≥, досв≥ду й св≥тогл¤ду своњх автор≥в. "Ќа ≥стор≥њ ф≥лософ≥њ наст≥льки ж в≥дбивалась ≥ндив≥дуальн≥сть њњ творц≥в, ¤к ≥ на ≥стор≥њ мистецтва" [1, с. 34], - стверджував, зос≥бна, ћ. Ѕерд¤Їв. «в≥дси принципова невериф≥кован≥сть цих коін≥тивних парадигм. ѓхн¤ ≥стинн≥сть - це, за √.-•. •адамером, "≥стинн≥сть у соб≥": "ќбом способам мовленн¤ - поетичному й ф≥лософському - притаманна одна сп≥льна риса: вони не можуть бути помилковими. јдже поза ними не ≥снуЇ жодних критер≥њв, за ¤кими можна було б њх вим≥р¤ти, ¤ким вони б в≥дпов≥дали" [11, с. 126].

‘≥лософ≥ю ¤к факт мовомисленн¤ (дискурсу) в певному сенс≥ можна розгл¤дати ¤к жанр словесност≥. «а ∆. ƒерр≥дою, "ф≥лософ≥¤, визначаючись ус≥м своњм корпусом, що становить собою корпус письма, об'Їктивно Ї особливим л≥тературним жанром, ... ¤кий сл≥д пом≥стити неподал≥к в≥д поез≥њ" [48, с. 348; цит. за: 14, с. 235]. ÷¤ дещо провокативна теза видаЇтьс¤ не позбавленою сенсу принаймн≥ з огл¤ду на те, що, ¤к уже згадувалос¤, ф≥лософ≥¤ (особливо в "соф≥йн≥й" њњ ≥постас≥ - на противагу кваз≥науков≥й, еп≥стемн≥й) часто поставала ¤к мистецтво п≥знанн¤, ≥ саме "п≥знанн¤ за допомогою слова" [32, с. 250] (ќ. ѕотебн¤) - достоту ¤к ≥ поез≥¤. Ќатом≥сть л≥тература (зокрема поез≥¤) незр≥дка становила своЇр≥дну ф≥лософ≥ю в образах, "органон ф≥лософ≥њ" (‘. ¬. Ўелл≥ні), особливий спос≥б ф≥лософуванн¤. «вичайно, сл≥д пам'¤тати про ≥манентну специф≥ку художнього ф≥лософуванн¤, його посутн≥ в≥дм≥нност≥ од власне ф≥лософ≥њ в точному сенс≥ слова: суб'Їктивно-особист≥сний, конкретно-чуттЇвий, у¤вно-асоц≥ативний характер, п≥двищену роль фантаз≥њ та ≥нтуњц≥њ, п≥знанн¤ всезагального через ≥ндив≥дуальне, фраіментарн≥сть, нав≥ть асистемн≥сть, ≥ т. ≥н. јдже л≥тературна ф≥лософ≥чн≥сть творитьс¤ все-таки насамперед за законами мистецтва, а не ф≥лософ≥њ.

ѕон¤тт¤ ф≥лософ≥чност≥ в≥дбиваЇ один ≥з аспект≥в багатовим≥рного взаЇмозв'¤зку л≥тератури й ф≥лософ≥њ ¤к в≥дносно автономних способ≥в п≥знанн¤, тип≥в св≥тогл¤ду, галузей культури, а саме т. зв. "ф≥лософ≥ю в л≥тератур≥" (пор¤д ≥з "ф≥лософ≥Їю л≥тератури" та "ф≥лософ≥Їю ≥ л≥тературою", - за концепц≥Їю ћ. ¬айца [див.: 40, с. 35]) - ≥манентну художн≥м текстам сукупн≥сть (зауважмо -не завжди системну й посл≥довну) ф≥лософських ≥дей, принцип≥в, проблем, заломлену й трансформовану образно-словесною формою. ‘≥лософ≥чн≥сть - р≥зновид ≥нтелектуал≥зму в л≥тератур≥; це ¤к≥сна властив≥сть твор≥в, спр¤мованих на художньо-ф≥лософське осмисленн¤ ун≥версально-субстанц≥йних (всезагально-сутн≥сних) проблем бутт¤ людини ≥ св≥ту ¤к предмета художнього п≥знанн¤. ‘≥лософ≥чн≥сть - характеристика насамперед ≥дейного зм≥сту твору, але внасл≥док д≥алектичноњ Їдност≥ категор≥й зм≥сту ≥ форми, проблематики ≥ поетики, ≥дењ й образу, пронизуючи всю концепц≥ю тексту, вона визначаЇ його художню структуру, систему образ≥в, композиц≥ю, нав≥ть особливост≥ мовного оформленн¤.

Ћ≥тературна ф≥лософ≥чн≥сть - надродовий ≥ наджанровий (метажанровий) феномен; в≥н не зводитьс¤ до жодного з генолог≥чних клас≥в ≥ може бути властивим творам будь-¤ких род≥в ≥ жанр≥в (на р≥вн≥ п≥дтексту, зм≥стового потенц≥алу), хоча маЇ, звичайно, й суто жанров≥ ви¤ви, найпосл≥довн≥ше й найповн≥ше розкриваючись у т. зв. ф≥лософських жанрах (ф≥лософських медитац≥¤х, елег≥¤х, романах, драмах, притчах, д≥алогах тощо). ѕроте серед ус≥х л≥тературних род≥в генетично найближча до ф≥лософ≥њ, на думку √. √ачева, саме л≥рика. "Е” л≥рики й у ф≥лософськоњ рефлекс≥њ - один початок, одне джерело: становленн¤ особистост≥, перетворенн¤ њњ в ц≥л≥сний св≥т, ¤кий в≥докремлений в≥д ц≥лого й в≥льно (або волею дол≥) приЇднуЇтьс¤ до того чи того колективу". ѕри цьому "≥ всезагальне мисленн¤ (ф≥лософ≥¤), ≥ загальнолюдське почуванн¤ (л≥рика) мають своњ п≥дірунт¤ в життЇв≥й дол≥ ≥ндив≥да" [5, с. 155, 160]. "Ќайсуб'Їктивн≥ший р≥д л≥тератури, вона [л≥рика. - Ѕ. “.], ¤к жоден ≥нший, спр¤мована до загального, до зображенн¤ душевного житт¤ ¤к всезагального" [7, с. 8], - зазначаЇ, зокрема, Ћ. •≥нзбурі. ј претенз≥¤ на всезагальн≥сть, ¤к в≥домо, Ї атрибутивною прикметою ф≥лософ≥њ.

“аке взаЇмне т¤ж≥нн¤ двох, на поз≥р, кардинально в≥дм≥нних, суперечливих форм духовноњ самореал≥зац≥њ особистост≥, на перший погл¤д, видаЇтьс¤ парадоксальним, нелог≥чним. ÷ю парадоксальн≥сть чуйно вловив (хоч, може, й не до к≥нц¤ в≥дрефлектував) ще •. ¬. ‘. √еіель, стверджуючи, що, з одного боку, л≥рична поез≥¤ зовс≥м "не виключа[Ї] з себе найвищих спекул¤тивних ≥дей ф≥лософ≥њ", та, з ≥ншого, "насамперед њй треба триматис¤ подал≥ в≥д суворих розмежувань ≥ зв'¤зк≥в розсудку, категор≥й мисленн¤, вже позбавлених вс¤коњ наочност≥, в≥д ф≥лософських форм судженн¤ й умовисновку ≥ т. ≥н., оск≥льки ц≥ форми одразу ж перенос¤ть нас ≥з царини фантаз≥њ в зовс≥м ≥ншу сферу" [6, т. 2, с. 361, 337]. ѕримиренн¤ цих, здавалос¤ б, супротилежних тверджень лежить у площин≥ власне естетичн≥й: ф≥лософськ≥ думки можуть бути висловлен≥ у л≥ричних творах у тому раз≥, ¤кщо викладаютьс¤ вони не "способом розм≥рковуванн¤ або науковоњ дедукц≥њ", а "адекватним мистецтву способом" [6, т. 2, с. 361] - "не в форм≥ всезагальних положень та у¤влень, а в конкретному вигл¤д≥ й ≥ндив≥дуал≥зован≥й д≥йсност≥" [6, т. 1, с. 330] - себто в форм≥ питомо л≥ричного образу-переживанн¤. "јдже треба ж зрозум≥ти, - наголошував ‘. Ўелл≥ні у "¬ступ≥ до ф≥лософ≥њ м≥фолог≥њ", - що в≥д справд≥ поетичних образ≥в вимагаЇтьс¤ не менша всезагальн≥сть ≥ необх≥дн≥сть, н≥ж в≥д ф≥лософських пон¤ть" [44, с. 1086] (курсив автора. - Ѕ. “.). "“ому з л≥рики, - немовби продовжував цю думку √еіель, - не вилучен≥ всезагальн≥ погл¤ди, субстанц≥йн≥сть св≥тобаченн¤, глибше ос¤гненн¤ всеохопних життЇвих в≥дношень" [6, т. 2, с. 429].

ўо ж робить л≥рику - ф≥лософською? як≥ чинники надають л≥ричному творов≥, емоц≥йно-особист≥сному за своЇю природою, ф≥лософського (ab definitio рац≥онального, розумового) характеру?

"якщо спробувати визначити той засадничий принцип, ¤кий лежить в основ≥ зближенн¤ ф≥лософ≥њ ≥ поез≥њ, то сл≥д, очевидно, звернути увагу на рефлекс≥ю, - м≥ркуЇ я. ѕол≥щук. - «окрема, те, що називають ф≥лософською рефлекс≥Їю, поЇднуЇ ц≥леспр¤мован≥ зусилл¤ поета ≥ ф≥лософа. ƒл¤ ф≥лософа рефлекс≥¤ Ї першопоштовхом пошуку, руш≥Їм процесу "запитуванн¤ у св≥ту", ¤кий поступово набуваЇ об'Їктивноњ значущост≥. ƒл¤ автора поетичного тексту рефлекс≥¤ не обов'¤зково може носити ф≥лософський характер, хоча певний сенс, зернину ф≥лософського п≥знанн¤ вона привносить завжди" [29, с. 27]. ÷≥ м≥ркуванн¤ щодо "засадничого принципу" дифуз≥њ ф≥лософ≥њ й л≥тератури видаютьс¤ досить продуктивними ≥ стосовно визначального чинника-модиф≥канта ф≥лософськоњ л≥рики ¤к результату такоњ дифуз≥њ.

«а вс≥х можливих р≥знотлумачень, у семантичному осерд≥ пон¤тт¤ рефлекс≥њ (до слова, одн≥Їњ з найуживан≥ших ф≥лософсько-психолог≥чних категор≥й окцидентальноњ традиц≥њ принаймн≥ з античноњ доби) лежить преф≥ксоњд "само-": рефлекс≥¤ - це феномен людськоњ (само)св≥домост≥, (само)п≥знанн¤, (само)осмисленн¤, ¤кий характеризуЇтьс¤ передус≥м скерован≥стю, замкнен≥стю або на самого суб'Їкта (п≥знавально-активну особист≥сть), або на сам процес п≥знанн¤ (знанн¤ про знанн¤, мисленн¤ про мисленн¤, п≥знанн¤ п≥знанн¤, св≥дом≥сть св≥домост≥) [див.: 33, с. 340-341]. —тисло кажучи, рефлекс≥¤ - не що ≥нше, ¤к процесуальне саморозгортанн¤, саморух самосв≥домост≥, самосв≥дом≥сть у д≥њ. ”т≥м рефлекс≥¤ може бути спр¤мована на будь-¤кий об'Їкт (й феномени зовн≥шньоњ реальност≥ - соц≥альноњ, культурноњ, природноњ також), але обов'¤зково вз¤тий у його в≥дношенн≥ до суб'Їкта - себто не ¤к в≥друбна, ≥зольована реальн≥сть, а ¤к частка внутр≥шнього св≥ту особистост≥, њњ душ≥ й св≥тогл¤ду. “ому рефлекс≥¤ - не просто мисленн¤, лишень мисленн¤ ¤к "розмова душ≥ з≥ самою собою" (за ѕлатоном) - хоча й не конче про себе саму. «а конкретно-смисловою наповнен≥стю й ступенем загальност≥, розр≥зн¤ють рефлекс≥ю елементарно-автопсихолог≥чну (первинний самоанал≥з знань, ц≥нностей ≥ мотив≥в власноњ повед≥нки), науково-теоретичну (критичний перегл¤д методолог≥чних засад ≥ результат≥в наукового п≥знанн¤), ф≥лософську (осмисленн¤ всезагально-субстанц≥йних проблем ≥ п≥двалин людського бутт¤ в св≥т≥, п≥знанн¤ й культуротворенн¤) [див.: 25, с. 555 - 556]. ќкр≥м того, зважаючи на ун≥версальн≥сть рефлекс≥њ ¤к принципу мисленн¤ й п≥знанн¤, ≥снують вагом≥ п≥дстави вид≥л¤ти також художньо-образний њњ тип. …детьс¤, отже, про рефлекс≥ю ¤к естетичну й, зокрема, л≥тературознавчу категор≥ю, ¤ка, хоча й здобула право громад¤нства у спец≥альних словниках ≥ дов≥дниках [див.: 17, с. 354; 18, с. 590], усе ще не експл≥кована й не кодиф≥кована достатньою м≥рою.

’удожн¤ (поетична в широкому сенс≥) рефлекс≥¤ ¤к самост≥йний клас суб'Їктно зор≥Їнтованих п≥знавальних акт≥в - най¤скрав≥ший ≥ндикатор внутр≥шн≥х бор≥нь письменника, дзеркало його психолог≥чноњ драми - драми роздум≥в, переживань, вол≥нь, п≥дсв≥домих пот¤г≥в, а не зовн≥шн≥х факт≥в чи под≥й. Ќе дивно, що п≥двищена рефлекс≥йн≥сть характерна ¤краз дл¤ поетичноњ творчост≥, особливо л≥ричного њњ роду - "суб'Їктивного роду мистецтва" [46, с. 415] (‘. Ўелл≥ні), "художнього вираженн¤ поетичноњ душ≥", "≥стинного зм≥сту людського серц¤" [6, т. 2, с. 437] (•. ¬. ‘. √еіель), де суб'Їкт постаЇ, сказати б, на повен зр≥ст. ўе Ўелл≥ні у своњй "‘≥лософ≥њ мистецтва" пов'¤зував родову специф≥ку л≥ричноњ поез≥њ не т≥льки з≥ суб'Їктивн≥стю, настроЇв≥стю, ритм≥чн≥стю, високим ступенем творчоњ свободи, зображенн¤м неск≥нченного в ск≥нченному, всезагального в особливому, але й з≥ своЇр≥дною поетичною рефлекс≥Їю: "Ћ≥ричний тв≥р означаЇЕ потенц≥ю рефлекс≥њ, знанн¤, св≥домост≥. “ому л≥рика ц≥лком п≥дпор¤дкована рефлекс≥њ" [46, с. 422]. ¬одночас ф≥лософ наголошував, що рефлекс≥¤ ц¤ особливо ¤скраво ви¤вл¤Їтьс¤ в л≥риц≥ морального, дидактичного, пол≥тичного, рел≥і≥йного зм≥сту (отже, там, де образ п≥дпор¤дкований ≥дењ) [див.: 46, с. 421]. √еіель же говорив про рефлекс≥ю ¤к один ≥з двох визначальних принцип≥в суб'Їктивност≥ (пор¤д ≥з почутт¤м, настроЇм, емоц≥йним переживанн¤м загалом), котр≥ лежать в основ≥ л≥рики ≥ л≥ричного [див.: 6, т. 2, с. 431, 442, 446]. "Ћ≥ричний тв≥р в≥днаходить Їдн≥сть, ц≥лком в≥дм≥нну в≥д епосу, - внутр≥шнЇ житт¤ настрою чи рефлекс≥њ, що в≥ддаЇтьс¤ саме соб≥, в≥дображаЇтьс¤ в зовн≥шньому св≥т≥, описуЇ, зображаЇ себе або ж займаЇтьс¤ ¤кимось ≥ншим предметом ≥ в цьому суб'Їктивному ≥нтерес≥ здобуваЇ право починати й обривати майже всюди, де завгодно" [6, т. 2, с. 431]. «годом цю тезу под≥л¤ли б≥льш≥сть л≥тературознавц≥в, трактуючи л≥ричну поез≥ю ¤к д≥алектичну Їдн≥сть думки-розмислу й переживанн¤ [пор.: 30, с. 62-64]. ƒо реч≥, ц≥каву концепц≥ю нањвноњ (чуттЇвоњ) та рефлекс≥йноњ (розмисловоњ) поез≥њ сформулював ≥ ‘ранко в ≥сторико-л≥тературн≥й прац≥ "Ќаш≥ кол¤ди" (1889 - 1890).

ќднак не кожен л≥ричний тв≥р, що м≥стить у своњй смислов≥й структур≥ ¤кусь думку, роздум, м≥ркуванн¤, належить до ф≥лософськоњ л≥рики.

"‘≥лософська л≥рика - в основ≥ своњй - роздум, ≥ в цьому роздум≥ майже завжди, у будь-¤кому випадку нер≥дко, простежуЇтьс¤ б≥льш чи менш ¤сний ланцюг умовивод≥в, ¤к≥ п≥двод¤ть до певного висновку" [28, с. 98], - твердить ќ. ѕавловський. √. ‘≥л≥ппов також вважаЇ, що "п≥дірунт¤м ф≥лософськоњ поез≥њ Ї роздум, ¤кий лог≥чно п≥дводить до ≥дењ-узагальненн¤" [39, с. 7]. ƒл¤ Ќ. ћазепи ж ф≥лософська л≥рика - це такий "напр¤мок поез≥њ", "де саме думка, роздум, медитац≥¤ виступають ¤к головна прикмета, ¤ка визначаЇ своЇр≥дн≥сть художнього баченн¤ д≥йсност≥" [21, с. 3]. ќтже, б≥льш≥сть досл≥дник≥в ф≥лософськоњ л≥рики погоджуЇтьс¤, що њњ сутн≥сть пол¤гаЇ в роздум≥, розм≥рковуванн≥, рефлекс≥њ ¤к художн≥й дом≥нант≥. “ож, зважаючи на питому рефлекс≥йн≥сть л≥ричного роду загалом, той же √. ‘≥л≥ппов стверджуЇ: "в широкому сенс≥ будь-¤ка справжн¤ поез≥¤ ¤к акт п≥знанн¤ ф≥лософ≥чна" [39, с. 5]. јле в такому раз≥ втрачаЇтьс¤ специф≥ка ¤вища, особлив≥, своЇр≥дн≥ ознаки ф≥лософсько-л≥ричноњ рефлекс≥њ, що вир≥зн¤ють њњ серед ≥нших сум≥жних ≥ спор≥днених феномен≥в. ƒо певноњ м≥ри, на цю специф≥ку вказуЇ досить слушна деф≥н≥ц≥¤ ≈. —оловей: "основу ≥ суть ‘Ћ [ф≥лософськоњ л≥рики. - Ѕ. “.] становить всезагальне, родове, субстанц≥йне, вт≥лене в л≥ричному образов≥-переживанн≥, ¤кий, проте, у "заданому" дл¤ ‘Ћ масштаб≥ антропокосм≥чноњ будови набуваЇ ≥ нових своЇр≥дних рис" [36, с. 14-15] (курсив наш. - Ѕ. “.).

як≥ ж це риси? «г≥дно з концепц≥Їю рос≥йськоњ досл≥дниц≥ –. —п≥вак, ф≥лософську л≥рику характеризують насамперед "≥нтерес до всезагальних, субстанц≥йних основ бутт¤"; т¤ж≥нн¤ "до позаособових та узагальнено-особових форм вираженн¤ авторськоњ св≥домост≥" або ж до "розчиненн¤" в текст≥ "поетичного св≥ту автора"; "субстанц≥йний характер сюжетотворчих опозиц≥й" (морально-, соц≥ально- чи натурф≥лософських) та деф≥н≥тивн≥сть лог≥ки руху авторськоњ думки; "узагальнен≥сть художнього образу", його "укрупненн¤" до "образу ≥дењ"; "рац≥онал≥стична ч≥тк≥сть" образноњ системи; гранично широкий, ун≥версальний характер художнього хронотопу (час стремить до в≥чност≥, прост≥р - до масштаб≥в всесв≥ту) [37, с. 6, 13-18, 24, 27-32]. “а все ж жанровизначальним, структуротворчим чинником ф≥лософськоњ поез≥њ Ї саме предмет художнього п≥знанн¤ - фундаментальн≥ питанн¤ бутт¤ людини ≥ св≥ту, вз¤т≥ в њх ун≥версально-онтолог≥чному вим≥р≥. ѕричому ц≥ питанн¤ мають бути не на перифер≥њ художньоњ концепц≥њ, а в самому центр≥ уваги поета. "ѕро ф≥лософ≥чну л≥рику говоримо стосовно таких в≥рш≥в, у ¤ких посередньо чи безпосередньо виражен≥ ф≥лософ≥чн≥ переконанн¤ становл¤ть центральний елемент зм≥сту твору" [49, с. 307], - слушно м≥ркують польськ≥ теоретики л≥тератури.

«алежно в≥д предмета осмисленн¤ в сучасному л≥тературознавств≥ виокремлюють два основн≥ р≥зновиди поетичноњ рефлекс≥њ: л≥ричну медитац≥ю та ф≥лософсько-поетичний розмисел. ” першому випадку рефлекс≥¤ виступаЇ виразником психолог≥чноњ самосв≥домост≥ митц¤, його ≥нтроспективного самоанал≥зу в координатах ≥ндив≥дуальноњ, одиничноњ душ≥ ≥ дол≥; у другому - предметом п≥знанн¤ стають всезагальн≥, ун≥версальн≥ первн≥ й так зван≥ "в≥чн≥" проблеми бутт¤ у њх стосунку до суб'Їкта. «а спостереженн¤ми досл≥дниц≥ жанровоњ структури л≥ричноњ поез≥њ “. ¬олковоњ, "на в≥дм≥ну в≥д ф≥лософськоњ л≥рики, в ¤к≥й ц≥льовою настановою Ї п≥знанн¤ ≥стини ¤к такоњ, художньою настановою медитативноњ л≥рики Ї анал≥з душ≥, внутр≥шнього св≥ту людини у сп≥вв≥дносност≥ з≥ св≥том, з ≥ншими людьми [п≥дкресленн¤ авторки. - Ѕ. “.]. «в≥дси в медитативних в≥ршах ≥нтонац≥њ роздуму, розм≥рковуванн¤ вголос чи про себе. ѕоети в медитативн≥й л≥риц≥ б≥льше дивл¤тьс¤ вглиб, всередину, н≥ж назовн≥. ” ф≥лософськ≥й л≥риц≥ протилежне ¤вище: св≥дом≥сть людини розростаЇтьс¤ до масштаб≥в св≥тобудови, час сприймаЇтьс¤ ¤к в≥чн≥сть. ѕрикметно, що поети медитативного складу сприймають час ¤к категор≥ю духовну, ≥стор≥ю душ≥Е" [3, с. 44]. ќбидва р≥зновиди поетичноњ рефлекс≥њ, медитативний ≥ ф≥лософський, хоч ≥ в≥др≥зн¤ютьс¤ р≥внем художнього узагальненн¤, позначен≥ ¤скравою суб'Їктивн≥стю, особист≥сним переживанн¤м, неповторним колоритом авторськоњ ≥ндив≥дуальност≥, високим ≥нтелектуал≥змом.

–озгортанн¤ ф≥лософсько-л≥ричноњ рефлекс≥њ (рефлекс≥й), руш≥йною силою ¤кого Ї д≥алектика ≥дењ й образу, логосу й ейдосу, можна в≥дстежувати ≥ на р≥вн≥ окремого твору, ≥ в межах поетичного циклу, зб≥рки, етапу естетичноњ еволюц≥њ, вс≥Їњ творчост≥ митц¤. ќсновн≥ параметри анал≥зу ф≥лософсько-л≥ричноњ рефлекс≥њ - суб'Їктний (тип мисл¤чого л≥ричного "¤", що висловлюЇ в твор≥ власн≥ ф≥лософськ≥ роздуми й переконанн¤), ейдолог≥чний (система образ≥в твору), сюжетно-композиц≥йний (характер розгортанн¤ й кристал≥зац≥њ в структур≥ твору ф≥лософсько-л≥ричного сюжету ¤к саморуху ф≥лософського "смислообразу" - н≥м. Sinngestalt), формально-поетичний (в≥ршова форма, у ¤к≥й вт≥люЇтьс¤ переб≥г образних роздум≥в-переживань), мовностил≥стичний, чи риторичний (система словесних образотворчих засоб≥в - троп≥в ≥ ф≥гур) ≥, нарешт≥, проблемно-тематичний (предмет художнього осмисленн¤ - загальнозначуща ф≥лософська проблема, стосовно ¤коњ поет формулюЇ свою ≥дею - ¤к естетичне "кваз≥судженн¤", за –. ≤ніарденом [див.: 15, с. 142]).

ƒотепер у нашому л≥тературознавств≥ пануЇ започаткована ј. ƒмитровським трихотом≥чна схема класиф≥кац≥йного под≥лу ф≥лософськоњ л≥рики на соц≥ально-ф≥лософську, морально-ф≥лософську та натурф≥лософську [12]. ќдначе ц¤ схема, на нашу думку, не вичерпуЇ вс≥Їњ зм≥стовоњ повноти ф≥лософськоњ л≥рики. ƒо ¤коњ групи в так≥й класиф≥кац≥њ зарахувати, наприклад, суто ф≥лософськ≥ поетичн≥ м≥ркуванн¤ про сутн≥сть ≥ призначенн¤ мистецтва чи рел≥г≥њ, взаЇмини людини з Ѕогом, особливо ¤кщо ц≥ роздуми не мають виразного соц≥ального звучанн¤ чи морально-дидактичноњ спр¤мованост≥? Ѕезперечно, ≥снуЇ потреба гнучк≥шоњ, нюансован≥шоњ класиф≥кац≥њ на ірунт≥ внутр≥шньоњ диференц≥ац≥њ ≥нтенц≥йноњ спр¤мованост≥ ф≥лософсько-поетичноњ рефлекс≥њ.

‘≥лософське п≥знанн¤ зор≥Їнтоване на ос¤ганн¤ загальноњ структури реальност≥, збагненн¤ њњ субстанц≥йних п≥дстав ≥ причин та розум≥нн¤ ун≥версальних зв'¤зк≥в категор≥й бутт¤ ≥ законом≥рностей його розвитку. ѕредмет ф≥лософського п≥знанн¤ (ф≥лософсько-л≥ричного також) - у найзагальн≥шому формулюванн≥ - це ун≥версальна тр≥ада Ћёƒ»Ќј - —¬≤“ - Ѕќ√. ƒо того ж св≥т ¤к зовн≥шнЇ щодо людини на¤вне бутт¤ (Dasein) - складна, неоднор≥дна за своЇю структурою системна сукупн≥сть р≥зно¤к≥сних ¤вищ. « позиц≥њ людськоњ суб'Їктивност≥ в≥н Ї двоЇдн≥стю природноњ та соц≥окультурноњ сфер. ѕрирода (нежива ≥ жива) - це первинна реальн≥сть, ¤ка оточуЇ людину, а ¤вища сусп≥льного ≥ культурного житт¤ - це "друга природа", вторинна, "учинена" реальн≥сть, створена людьми. —оц≥альне й нац≥ональне - два неодм≥нн≥ й взаЇмодоповн¤льн≥ елементи людського бутт¤ ¤к ≥нтеірованоњ системноњ орган≥зац≥њ, два аспекти в≥дношенн¤ "я - ћ»", ¤ке лежить в основ≥ сп≥льного житт¤ людей. ¬≥дтак зм≥стова структура предмета ф≥лософського п≥знанн¤ постаЇ у такому вигл¤д≥ (зв≥сно, схематично узагальненому й спрощеному):

 зм≥стова структура предмета ф≥лософського п≥знанн¤ постаЇ у такому вигл¤д≥

¬≥дпов≥дно до дом≥нантних тип≥в проблемних в≥дношень всередин≥ такоњ пон¤т≥йноњ (предметно-п≥знавальноњ) структури, у ф≥лософськ≥й поез≥њ ¤к особлив≥й форм≥ художньо-ф≥лософського п≥знанн¤ можемо виокремити так≥ основн≥ проблемно-тематичн≥ групи:

јнтропософська та морально-ф≥лософська л≥рика: проблемна дом≥нанта "Ћёƒ»Ќј - Ћёƒ»Ќј" (пр≥оритет етико-антрополог≥чноњ й екзистенц≥йноњ проблематики).

—оц≥ософська та нац≥ософська л≥рика: проблемна дом≥нанта "Ћёƒ»Ќј - Ћёƒ» (—ќ÷≤”ћ / Ќј÷≤я)" (пр≥оритет проблематики ф≥лософ≥њ сусп≥льно-нац≥онального бутт¤).

 ультурософська (артф≥лософська також) л≥рика: проблемна дом≥нанта "Ћёƒ»Ќј -  ”Ћ№“”–ј (ћ»—“≈÷“¬ќ також)" (пр≥оритет проблематики ф≥лософ≥њ мистецтва).

Ќатурф≥лософська л≥рика: проблемна дом≥нанта "Ћёƒ»Ќј - ѕ–»–ќƒј" (пр≥оритет проблематики ф≥лософ≥њ природи).

–ел≥г≥ософська (теософська) ≥/чи в≥льнодумно-атењстична л≥рика: проблемна дом≥нанта "Ћёƒ»Ќј - Ѕќ√" (пр≥оритет проблематики ф≥лософ≥њ рел≥г≥њ).

÷¤ класиф≥кац≥¤, на наш погл¤д, може бути й основою квал≥ф≥кац≥њ окремих ф≥лософсько-л≥ричних мотив≥в, ¤к≥ часто поЇднуютьс¤ в межах одного твору.

„и Ї ф≥лософська л≥рика - поез≥¤ ф≥лософськоњ рефлекс≥њ - самост≥йним жанром? Ќа це запитанн¤ ми схильн≥ в≥дпов≥сти радше неіативно. «важаючи на ≥сторично т¤глу й не безп≥дставну традиц≥ю теоретичного осмисленн¤ й живого функц≥онуванн¤ в л≥тературному процес≥ таких власне жанрових форм л≥рики, ¤к п≥сн¤, ода, елег≥¤, г≥мн, романс, посланн¤ тощо, л≥рику ф≥лософську квал≥ф≥кувати ¤к жанр (¤к це робить, наприклад, ≈. —оловей [див.: 36, с. 22-23, 36-37] ) щонайменше надто см≥ливо. ”т≥м не Ї вона й суто (чи т≥льки) тематичним р≥зновидом л≥ричного роду (зг≥дно з традиц≥йними "п≥дручниковими", "шк≥льними" у¤вленн¤ми). јдже твори, що належать до ц≥Їњ, скаж≥мо загально, групи, об'Їднуютьс¤ не лише темою. “еми (коло ¤вищ, що лежать в основ≥ художнього ос¤гненн¤, вираженн¤ й зображенн¤) тут ¤краз найр≥зноман≥тн≥ш≥: феномени й сенси людського ≥снуванн¤, бутт¤ м≥кро- ≥ макрокосму, природи й культури, сусп≥льства ≥ нац≥њ, особистост≥ й масиЕ ƒл¤ р≥зних ф≥лософсько-л≥ричних твор≥в сп≥льний радше кут зору на вс≥ ц≥ теми, аспект, ракурс, масштаб, тип њхнього художнього ос¤гненн¤ - найзагальн≥ший, ун≥версальний, фундаментальний, субстанц≥йний, доглибно-радикальний. —ебто - ф≥лософський. ≤ ви¤вл¤тис¤ в≥н може у творах будь-¤ких род≥в ≥ жанр≥в (л≥ричних, еп≥чних, драматичних, зм≥шаних ≥ нав≥ть парал≥тературних). ј "Еструктурно виражений, нейтральний щодо л≥тературного роду, ст≥йкий ≥нвар≥ант багатьох ≥сторично конкретних способ≥в художнього моделюванн¤ св≥ту, об'Їднаних сп≥льним предметом художнього в≥дображенн¤" [37, с. 53], зг≥дно з –. —п≥вак, називаЇтьс¤ метажанром. “ому ф≥лософську л≥рику, на наш погл¤д, доц≥льн≥ше визначати власне ¤к метажанровий р≥зновид л≥ричного роду ≥ сп≥вв≥дносити њњ не ст≥льки з усталеними в л≥тературознавств≥ л≥ричними жанрами - одою, елег≥Їю ≥ т. ≥н. (хоча кожен з них може наповнюватис¤ ф≥лософським зм≥стом), ск≥льки з творами ≥нших л≥тературних род≥в аналог≥чного спр¤муванн¤ - ф≥лософськими романами, пов≥ст¤ми, новелами, поемами, притчами тощо. ‘≥лософську л≥рику ¤к метажанровий р≥зновид становл¤ть окрем≥ жанри (чи, точн≥ше, модиф≥кац≥њ традиц≥йних л≥ричних жанр≥в), ¤к≥ належать водночас ≥ до л≥рики ¤к роду л≥тератури, ≥ до ф≥лософського метажанру: ф≥лософськ≥ елег≥њ, ф≥лософськ≥ медитац≥њ, ф≥лософськ≥ посланн¤, ф≥лософськ≥ гноми, ф≥лософсько-л≥ричн≥ в≥з≥њ та ≥н.

ќтже, ф≥лософська л≥рика - феномен, сформований на перехрест≥ л≥рики та ф≥лософського метажанру, сутн≥сть ¤кого становить художнЇ вт≥ленн¤ у л≥ричному образ≥-переживанн≥ ун≥версально-субстанц≥йних (сутн≥сно-родових, всезагальних) властивостей бутт¤, що стають предметом своЇр≥дного естетично-≥нтелектуального осмисленн¤ - поетичноњ рефлекс≥њ. ќдне слово, ф≥лософська л≥рика - це суб'Їктивований образний висл≥в ф≥лософськоњ рефлекс≥њ про бутт¤ людини та св≥ту, поЇднаноњ з л≥ричним переживанн¤м та вт≥леноњ в поетичну форму.

Ќав≥ть ¤кщо думку Ўелл≥ніа про поез≥ю ¤к найпершу ≥ найвищу ф≥лософ≥ю вважати надто нањвною й архањчною, все ж треба визнати, що ф≥лософська л≥рика - це таки ф≥лософ≥¤ sui generi, поетична ф≥лософ≥¤ - особлива форма буттЇп≥знанн¤ в його художньо-образному заломленн≥, а не ¤кась недокр≥вна, естетично й гносеолог≥чно неповноц≥нна "параф≥лософ≥¤" (читай: недопоез≥¤ й недоф≥лософ≥¤). ѕричому л≥рична ф≥лософ≥¤ суттЇво в≥дм≥нна од ф≥лософського п≥знанн¤ ¤к такого, ab definitio - себто в лог≥чно-пон¤ттЇвому, категор≥альному його статус≥. Ќа принципов≥й р≥зниц≥ "поетичноњ" й, ф≥гурально кажучи, "власне ф≥лософськоњ" ф≥лософ≥њ наголошувало багато вчених. ћ≥ркуючи про творч≥сть ѕ. “ичини, ќ. Ѕ≥лецький ще 1924 року писав: "‘≥лософ може, звичайно, жити в поетов≥, але поетична ф≥лософ≥¤ все-таки в≥дзначаЇтьс¤ своЇю специф≥чною мовою, своњм особливим "п≥дходом" до думок, без ¤кого в≥дпадаЇ й сама потреба у в≥ршован≥й форм≥" [2, с. 37]. ѕод≥бн≥ думки висловлював ≥ талановитий учень ќ. Ѕ≥лецького - ≤. —в≥тличний. «ос≥бна, у статт≥ "ѕоез≥¤ ≥ ф≥лософ≥¤" останн≥й слушно вказував: "‘≥лософ≥¤ ж художньоњ творчост≥, ¤к в≥домо, маЇ свою ч≥тко ви¤влену специф≥ку: особливими тут Ї не лише ф≥лософськ≥ ≥дењ, а й саме коло цих ≥дей. ƒо того ж, у ц≥й справ≥ важливо пам'¤тати про особливост≥ художн≥х образ≥в, враховувати ≥ндив≥дуальн≥ обставини, в ¤ких д≥ють героњ, символ≥чн≥сть виразу, метафоричн≥сть стилю тощо". ” поета Ї "сво¤ ф≥лософ≥¤, т≥льки ц¤ ф≥лософ≥¤ зовс≥м ≥ншого зм≥сту, ≥ншого характеру, н≥ж у спец≥альних трактатах. ÷е - ф≥лософ≥¤ художника, ф≥лософ≥¤ поетична, ф≥лософ≥¤ людського настрою ≥ глибоких роздум≥в про людське житт¤ ≥ його призначенн¤, ф≥лософ≥¤, т≥сно зв'¤зана з тими художн≥ми образами, що њх поет в≥дтворюЇЕ" [34, с. 272, 278]. ѕод≥бний синтез поез≥њ й ф≥лософ≥њ - в жодному раз≥ не паразитуванн¤ ≥дењ на образност≥ чи навпаки, а симб≥оз емоц≥йно-естетичного та рац≥онально-ф≥лософ≥чного первн≥в, ¤к≥ взаЇмозбагачуютьс¤ через резонансну сп≥льнод≥ю. ƒо того ж не т≥льки м≥н¤Їтьс¤ система знак≥в, так би мовити, мова ф≥лософуванн¤, а й модиф≥куЇтьс¤ (а саме гуман≥зуЇтьс¤) його предмет (коло ≥дей, за ≤. —в≥тличним). "‘≥лософ≥чне мисленн¤, ¤ке виступаЇ в творах, не суворо фахових, [Е] мусить зм≥нити силою факту загальний св≥й характер, - стверджуЇ ≤. ћ≥рчук, - [Е] мусить в≥дкласти наб≥к чисту абстрактн≥сть, тонк≥сть вивод≥в, строг≥сть аріументац≥њ, а в осередок своњх м≥ркувань поставити не чисте п≥знанн¤, його можлив≥сть ≥ його границ≥, а насамперед людину ≥ њњ долю, людське житт¤ та його сенс" [26, с. 320].

якщо поез≥¤ ¤к особливий спос≥б мисленн¤, за ќ. ѕотебнею, Ї "перетворенн¤м думкиЕ через конкретний образ, ¤кий виражений у слов≥" [32, с. 274], то ф≥лософська поез≥¤ (≥ найперше л≥рична) - це перетворенн¤ думки ф≥лософськоњ, њњ пере-вт≥ленн¤ в живу плоть словесного образу. ‘≥лософська ≥де¤ тут трансформуЇтьс¤ в ≥дею художню, ¤ка в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д нењ не т≥льки за формою вираженн¤ (вона реал≥зуЇтьс¤ не в пон¤тт¤х, а в образах), але й за своњм зм≥стом, у структур≥ ¤кого з рац≥онально-лог≥чним сенсом сус≥д¤ть матер≥ал життЇвих спостережень автора, його емоц≥њ, мр≥њ, фантаз≥њ. ’удожн≥сть (поетичн≥сть), у такому раз≥, Ї не зовн≥шньою оболонкою ф≥лософ≥чност≥, њњ, сказати б, св¤тковою одежиною, а ≥манентною ¤к≥сною характеристикою, нев≥дд≥льною в≥д ф≥лософського розмислу уже на р≥вн≥ ≥дењ. ќтож феномен ф≥лософськоњ л≥рики - це не просто феномен мисленн¤ ("мисл¤ча поез≥¤"), а саме феномен "саморозгортанн¤ в мовленн≥ думаючого слова" [9, с. 49] (√.?•. •адамер), тобто словесного вираженн¤ мисленн¤, причому вираженн¤ процесуально-в≥дкритого, д≥алектичного, своЇр≥дн≥сть ¤кого визначаЇ насамперед образн≥сть, укор≥нена у "внутр≥шн≥й форм≥" слова.

‘≥лософська л≥рика ¤к поез≥¤ рефлекс≥њ - це поез≥¤ "думаючого слова".

Ћ≥тература

Ѕерд¤ев Ќ. ј. —мысл творчества: ќпыт оправдани¤ человека. - ’арьков: ‘олио; ћосква: ќќќ "»зд-во ј—“", 2002. - 688 с.

Ѕ≥лецький ќ. ≤. ƒвадц¤ть рок≥в новоњ украњнськоњ л≥рики (1903-1923) // Ѕ≥лецький ќ. ≤. Ћ≥тературно-критичн≥ статт≥ / ”пор¤д., авт. прим≥т. ћ. Ћ. √ончарук. -  ињв: ƒн≥про, 1990. - C. 17-44.

¬олкова “. —. ѕроблема жанра в лирике: (Ќа материале современной русской и украинской поэзии). - Ћьвов: —вит, 1991. - 187 с.

√абитова –. ћ. ‘илософи¤ немецкого романтизма: (‘р. Ўлегель. Ќовалис). - ћосква: Ќаука, 1978. - 288 с.

√ачев √. ƒ. —одержательность художественных форм (Ёпос. Ћирика. “еатр). - ћосква: ѕросвещение, 1968. - 302 с.

√егель √. ¬. ‘. Ћекции по эстетике: ¬ 2 т. - —ѕб: Ќаука, 1998-1999. - “. ≤. - —ѕб: Ќаука, 1998. - 622 с. - “. ≤≤. - —ѕб: Ќаука, 1999. - 603 с.

√инзбург Ћ. ќ лирике. - »зд. 2-е, доп. - Ћенинград: —ов. писатель, 1974. - 408 с.

√орський ¬. ≤стор≥¤ украњнськоњ ф≥лософ≥њ:  урс лекц≥й. -  ињв: Ќаук. думка, 1996. - 287 с.

•адамер √.-•. ѕро ≥стинн≥сть слова // •адамер √.-•. √ерменевтика ≥ поетика: ¬ибран≥ твори / ѕер. з н≥м. -  ињв: ён≥верс, 2001. - —. 28-50.

•адамер √.-•. ‘≥лософ≥¤ ≥ л≥тература // •адамер √.-•. √ерменевтика ≥ поетика: ¬ибран≥ твори / ѕер. з н≥м. -  ињв: ён≥верс, 2001. - —. 127-144.

•адамер √.-•. ‘≥лософ≥¤ ≥ поез≥¤ // •адамер √.-•. √ерменевтика ≥ поетика: ¬ибран≥ твори / ѕер. з н≥м. -  ињв: ён≥верс, 2001. - —. 119-126.

ƒмитровский ј. «. ѕроблемы современной философской лирики: јвтореферат дис. Еканд. филол. наук. - ћосква, 1966. - 16 с.

«абужко ќ. —. ‘≥лософ≥¤ украњнськоњ ≥дењ та Ївропейський контекст: ‘ранк≥вський пер≥од. -  ињв: ќснови, 1993. - 126 с.

»льин ». ѕ. ѕостмодернизм: —ловарь терминов. - ћосква: »Ќ»ќЌ –јЌ (отдел литературоведени¤) - INTRADA, 2001. - 384 с.

≤ніарден –. ѕро п≥знаванн¤ л≥тературного твору // —лово. «нак. ƒискурс: јнтолог≥¤ св≥товоњ л≥тературно-критичноњ думки ’’ ст. / «а ред. ћ.«убрицькоњ. - Ћьв≥в: Ћ≥топис, 1996. - —. 139-163.

Ћексикон загального та пор≥вн¤льного л≥тературознавства / «а ред. ј.¬олкова (гол.) та ≥н. - „ерн≥вц≥: «олот≥ литаври, 2001. - 636 с.

Ћесин ¬. ћ., ѕулинець ќ. —. —ловник л≥тературознавчих терм≥н≥в. - ¬ид. 3-е, перероб. ≥ допов. -  ињв: –ад. школа, 1971. - 487 с.

Ћ≥тературознавчий словник-дов≥дник / –. “. √ром'¤к, ё. ≤.  овал≥в та ≥н. -  .: ¬÷ "јкадем≥¤", 1997. - 752 с. (Nota bene).

Ћосев ј. ‘. ћузыка как предмет логики // Ћосев ј. ‘. »з ранних произведений. - ћосква: ѕравда, 1990. - —. 193-390.

Ћосев ј. ‘. ‘илософи¤ имени // Ћосев ј. ‘. »з ранних произведений. - ћосква: ѕравда, 1990. - —. 9-192.

ћазепа Ќ. –. ѕоэзи¤ мысли: (ќ современной философской лирике). -  иев: Ќаук. думка, 1968. - 124 с.

ћамардашвили ћ.  . Ћитературна¤ критика как акт чтени¤: [¬иступ у рамках дискус≥њ:] Ћитература и литературно-художественна¤ критика в контексте философии и обществоведени¤:  руглый стол "¬опросов философии" // ¬опросы философии. - 1984. - є 2. - —. 98-102.

ћенде √. ћирова¤ литература и философи¤ / ѕер. с нем. - ћосква: ѕрогресс, 1969. - 176 с.

ћетельова “. ћетаморфози ф≥лософ≥њ: ≥деолог≥¤, наука, граЕ // √енеза. - 1996. - є 1 (4). - —. 24-38.

ћитюшин ј. ј. –ефлекси¤ // ‘илософский энциклопедический словарь / –едкол.: —. —. јверинцев, Ё. ј. јраб-ќглы, Ћ. ‘. »льичЄв и др. - 2-е изд. - ћосква: —ов. Ёнциклопеди¤, 1989. - —. 555-556.

ћ≥рчук ≤. ≤стор≥¤ украњнськоњ культури // ѕетров ¬., „ижевський ƒ., √лобенко ћ. ”крањнська л≥тература; ћ≥рчук ≤. ≤стор≥¤ украњнськоњ культури. - ћюнхен - Ћьв≥в: [без видавництва], 1994. [”крањнський ¬≥льний ”н≥верситет. —ер≥¤: ѕ≥дручники “. 14/15]. - —. 243-374.

Ќахл≥к ќ. —пов≥дь ≥ роздуми: ф≥ло-соф≥¤ Ѕогдана Ћепкого-поета // Ќахл≥к ќ. ѕисьменник - Ќац≥¤ - ”н≥версум: —в≥тогл¤дн≥ та художн≥ шуканн¤ в л≥тератур≥ ’≤’-’’ ст. / ¬≥дп. ред. ≤.¬.Ћучук. - Ћьв≥в: Ћ¬≤ЋЎ ЌјЌ”, 1999. - —. 65-76.

ѕавловский ј.». —овременна¤ философска¤ поэзи¤: ќчерки / ќтв. ред. ¬.ј. овалев. - Ћенинград: Ќаука, 1984. - 180 с.

ѕол≥щук я. ƒв≥ еп≥стемолог≥чн≥ парадигми // ѕол≥щук я. ћ≥фолог≥чний горизонт украњнського модерн≥зму: Ћ≥тературознавч≥ студ≥њ. - ≤вано-‘ранк≥вськ: Ћ≥ле¤-Ќ¬, 1998. - 13-29 с.

ѕоспелов √. Ќ. Ћирика: —реди литературных родов. - ћосква: »зд. ћоск. ун-та, 1976. - 208 с.

ѕотебн¤ ј. ј. ћысль и ¤зык. -  .: —»Ќ“ќ, 1993. - 192 с.

ѕотебн¤ ќ. ќ. ≈стетика ≥ поетика слова: «б≥рник. / ѕер з рос. / ”пор¤д., вступ. ст., прим≥т. ≤. ¬. ≤ваньо, ј. ≤.  олодноњ. -  ињв: ћистецтво, 1985. - 302 с. - (ѕам'¤тки естет. думки).

ѕсихологи¤: —ловарь. - »зд. 2-е, испр. и доп. / ѕод общ. ред. ј. ¬. ѕетровского и ћ. √. ярошевского. - ћосква: ѕолитиздат, 1990. - 494 с.

—в≥тличний ≤. ќ. ѕоез≥¤ ≥ ф≥лософ≥¤ // —в≥тличний ≤. ќ. —ерце дл¤ куль ≥ рим: ѕоез≥њ. ѕоетичн≥ переклади. Ћ≥тературно-критичн≥ статт≥ / ѕереднЇ слово ≤. ћ. ƒзюби -  ињв: –ад. письменник, 1990. - —. 271-283.

—имоненко ¬. ќкрайц≥ думок // —имоненко ¬. ѕ≥вн≥ на рушниках: ќпов≥данн¤, щоденник / ”пор¤д. та автор вступ. ст. ћ. ≤льницький. - Ћьв≥в:  амен¤р, 1992. - —. 81-88.

—оловей ≈. —. ”крањнська ф≥лософська л≥рика: Ќавч. пос≥бник з≥ спецкурсу. -  ињв: ён≥верс, 1998. - 368 с.

—пивак –. –усска¤ философска¤ лирика: ѕроблемы типологии жанров. -  расно¤рск: »зд-во  расно¤р. ун-та, 1985. - 140 с.

“каченко ј. ѕоез≥¤ ос¤гненн¤ [–еценз≥¤ на кн.: —оловей ≈. —. ѕоез≥¤ п≥знанн¤: (‘≥лософська л≥рика в сучасн≥й л≥тератур≥). -  ињв: ƒн≥про, 1991. - 271 с.] // —лово ≥ час. - 1991. - є 11. - —. 93-96.

‘илиппов √. ¬. –усска¤ советска¤ философска¤ поэзи¤: „еловек и природа. - Ћенинград: »зд-во Ћенингр. ун-та, 1984. - 208 с.

‘≥зер ƒж. ‘≥лософ≥¤ чи ф≥ло-соф≥¤ “араса Ўевченка? // —лово ≥ час. - 1990. - є 5. - —. 33-40.

‘ранко ≤.я. «≥бранн¤ твор≥в: ” 50 т. -  ињв: Ќаук. думка, 1976-1986.

’айдеггер ћ. –азговор на просЄлочной дороге: »збранные статьи позднего периода творчества. - ћосква: ¬ысш. школа, 1991. - 192 с.

„ижевський ƒ. Ќариси з ≥стор≥њ ф≥лософ≥њ на ”крањн≥. - 2-е вид. - ћюнхен: ”¬”, 1983. - 175 с.

Ўеллинг ‘. ¬. ¬ведение в философию мифологии // Ўеллинг ‘. ¬. —очинени¤: [¬ 2-х т.] / ѕер. с нем. ћ. ». Ћевиной, ј. ¬. ћихайлова. - ћосква: ћысль, 1998. - “. 2. - —. 1033-1312.

Ўеллинг ‘. ¬. ‘илософи¤ искусства / ѕод общ. ред. ћ. ‘. ќвс¤нникова; пер. с нем. ѕ. —. ѕопова. - ћосква: ћысль, 1999. - 608 с.

Ўлегель ‘. Ёстетика. ‘илософи¤.  ритика: ¬ 2 т. / ¬ступ. стать¤, пер. с нем. ё. Ќ. ѕопова; ѕримеч. јл. ¬. ћихайлова и ё. Ќ. ѕопова. - ћосква: »скусство, 1983. - “. 1. - 479 с. - “. 2. - 447 с. (»стори¤ эстетики в пам¤тниках и документах).

Derrida J. Marges de la philosophie. - Paris, 1972. - XXV, 396 p.

Glowinski M., Okopien-Slawinska A., Slawinski J. Zarys teorii literatury. - Wyd. 3. - Warszawa: Panstwowe zaklady Wydawnictw Szkolnych, 1972. - 544 s.



ƒжерело публ≥кац≥њ

“ихолоз Ѕ. ‘≥лософська л≥рика ¤к поез≥¤ рефлекс≥њ // ¬≥сник Ћьв≥вського ун≥верситету. Ц —ер≥¤ ф≥лолог≥чна. Ц ¬ип. 33: “еор≥¤ л≥тератури та пор≥вн¤льне л≥тературознавство. Ц „аст. 1. Ц Ћьв≥в: ЋЌ” ≥м. ≤.‘ранка, 2004. Ц —. 198Ц213.

Ќа головну



Hosted by uCoz