≤нтертекстуальн≥сть - авто≥нтертекстуальн≥сть: до постановки питанн¤



Ќа сучасному етап≥ розвитку л≥тературознавства актуально звучить проблема м≥жтекстовоњ взаЇмод≥њ у сфер≥ художнього дискурсу, що становить основу ≥нтертекстуальних досл≥джень. ўодо визначенн¤ "≥нтертекстуальност≥", то воно може видозм≥нюватис¤ "залежно в≥д теоретичних ≥ ф≥лософських передумов, ¤кими керуЇтьс¤ кожний учений" [2, с. 218]. ≤снуЇ низка трактувань цього терм≥на. ¬перше його вжила ё.  р≥стева у статт≥ "Ѕахт≥н, слово, д≥алог ≥ роман" (1967). ѕоштовхом дл¤ цього послужила прац¤ ћ. Ѕахт≥на "ѕроблеми зм≥сту, матер≥алу ≥ форми у словесн≥й художн≥й творчост≥" (1924). ƒещо п≥зн≥ше вчений розробив теор≥ю пол≥фон≥чност≥ тексту, у центр ¤коњ поставив пон¤тт¤ "чужого слова". ¬≥н доводив, що кожний висл≥в Ї ланкою в ланцюгу ≥ поза його межами не може бути вивчений. ќкр≥м цього, в основ≥ досл≥джень ћ. Ѕахт≥на лежить ≥де¤ "неоднор≥дност≥ тексту" ≥ на¤вност≥ дек≥лькох "текст≥в у текст≥". “еор≥¤ засновник≥в постструктурал≥зму ≥ постмодерн≥зму (∆. ƒерр≥да, ћ. ‘уко, –. Ѕарт, ё.  р≥стева та ≥н.), завд¤ки досл≥дженн¤м ¤ких ≥нтертекстуальн≥сть набула поширенн¤, сп≥взвучна з ученн¤м рос≥йського досл≥дника. «окрема ё.  р≥стева над≥л¤Ї текст властив≥стю "автономного ≥снуванн¤ ≥ здатн≥стю "прочитувати" ≥стор≥ю" [2, с. 217]. ¬она зазначаЇ, що "дл¤ суб'Їкта, ¤кий п≥знаЇ, ≥нтертекстуальн≥сть буде ознакою того способу, ¤ким текст прочитуЇ ≥стор≥ю ≥ вписуЇтьс¤ в нењ" [3, с. 123]. –ос≥йський досл≥дник ≤. —мирнов трактуЇ цей терм≥н ¤к властив≥сть тексту формувати св≥й зм≥ст (повн≥стю або частково) засобами посилань на ≥нш≥ тексти [3, с. 12]. ∆. ∆енетт визначаЇ це пон¤тт¤ ¤к "сп≥вприсутн≥сть" в одному текст≥ двох чи б≥льше текст≥в. ќкрем≥ теоретики називають ≥нтертекстуальн≥стю взаЇмод≥ю внутр≥шньотекстових дискурс≥в: дискурсу опов≥дача з дискурсом персонаж≥в, одного персонажа з ≥ншим ≥ т. д. [2, с. 198].

«агальним дл¤ вс≥х досл≥дник≥в Ї твердженн¤, що будь-¤кий текст Ї "реакц≥Їю" на попередн≥й. ѕоширеним у л≥тературознавств≥ Ї визначенн¤ ≥нтерекстуальност≥, що належить школ≥ Ѕарта- р≥стевоњ. ¬они тлумачать цей терм≥н ¤к властив≥сть будь-¤кого тексту вступати в д≥алог з ≥ншими текстами. " анон≥чне формулюванн¤" [2, с. 218] пон¤тт¤м "≥нтертекстуальн≥сть" та "≥нтертекст" дав –олан Ѕарт: " ожний текст Ї ≥нтертекстом; ≥нш≥ тексти присутн≥ в ньому на р≥зних р≥вн¤х у б≥льш чи менш уп≥знаних формах: тексти попередньоњ культури ≥ тексти навколишньоњ культури.  ожен текст - це нова тканина, з≥ткана з≥ старих цитат. ”ривки культурних код≥в, формул, ритм≥чних структур, фрагменти соц≥альних ≥д≥ом ≥ т. ≥н. - вс≥ вони поглинут≥ текстом ≥ перем≥шан≥ в ньому, оск≥льки завжди до тексту ≥ навколо нього ≥снуЇ мова. як неодм≥нна передумова дл¤ будь-¤кого тексту, ≥нтертекстуальн≥сть не може бути зведена до проблеми джерел ≥ вплив≥в; вона Ї загальним полем анон≥мних формул, походженн¤ ¤ких р≥дко можна простежити, без св≥домих або автоматичних цитат, що подаютьс¤ без лапок" [1, с. 418] .

 онцепц≥ю ≥нтертекстуальност≥ можна розгл¤дати, з одного боку, ¤к "результат теоретичних саморефлекс≥в постструктурал≥зму" [2, с. 220], а з другого - ¤к насл≥док художньоњ практики постмодерн≥зму, в основ≥ ¤коњ лежить досл≥дженн¤ "цитатного мисленн¤" [2, с. 220]. —учасн≥ досл≥дники зазначають, що у вс≥х трактуванн¤х терм≥на Ї дещо сп≥льне. …ого основний зм≥ст зводитьс¤ до такого визначенн¤: "≤нтертекстуальн≥сть - це глибина тексту, що ви¤вл¤Їтьс¤ в процес≥ його взаЇмод≥њ з суб'Їктом" [4, с. 26]. « уваги на це, терм≥н "≥нтертекстуальн≥сть" визначаЇмо у поширеному його трактуванн≥, тобто ¤к властив≥сть будь-¤кого тексту вступати в д≥алог з ≥ншими текстами.

як зазначають л≥тературознавц≥, концепц≥¤ ≥нтертекстуальност≥ т≥сно пов'¤зана з теоретичною "смертю суб'Їкта" (ћ. ‘уко) ≥ "смертю автора" (–. Ѕарт), внасл≥док чого автор, текст ≥ читач перетворюютьс¤ в Їдине цитатне поле. “еоретики ≥нтертексту довод¤ть, що св≥т - це великий текст, у ¤кому все колись вже було сказане, а нове утворюЇтьс¤ завд¤ки зм≥шуванню одних ≥ тих же елемент≥в [2, с. 196]. ≤з позиц≥њ ≥нтертекстуальност≥ кожний текст "п≥дл¤гаЇ досл≥дженню не ¤к зак≥нчений, замкнений продукт, а ¤к ... виробництво, п≥дключене до ≥нших текст≥в, ≥нших код≥в" [1, с. 424], що в≥дноситьс¤ до сфери ≥нтертекстуальност≥. “акий текст пов'¤зуЇтьс¤ з "≥стор≥Їю... не в≥дношенн¤ми детерм≥нац≥њ, а в≥дношенн¤ми цитац≥њ" [1, с. 424], а основним принципом його побудови Ї "децентрац≥¤" (∆. ƒерр≥да). «а ∆. ƒерр≥дою, процес комун≥кац≥њ зводитьс¤ до безк≥нечних посилань одного тексту на ≥нший ≥ на вс≥ в≥дразу, оск≥льки вони Ї частиною загального тексту, ¤кий м≥стить у соб≥ ≥стор≥ю, культуру, сусп≥льство ≥ саму особист≥сть, њњ св≥дом≥сть. « погл¤ду ≥нтертекстуальност≥, новий текст утворюЇтьс¤ з фрагмент≥в старих текст≥в, з ¤кими сп≥вв≥дноситьс¤ на загальнокомпозиц≥йному чи метапоетичному р≥вн¤х. ќтже, м≥жтекстов≥ ланцюжки вибудовуютьс¤ внасл≥док зм≥щенн¤ кордон≥в м≥ж текстами. "≤нформац≥йний прост≥р ≥нтертексту" (Ќ.  узьм≥на) дозвол¤Ї ввести тв≥р у загальний культурно-л≥тературний контекст, окр≥м цього, конструкц≥њ "текст у текст≥" та "текст про текст", що утворюютьс¤ внасл≥док д≥алог≥чност≥, вибудовують тропењчн≥ в≥дношенн¤ на р≥вн≥ тексту [9, с. 37]. Ќовоутворен≥ структури називають по-р≥зному. «окрема –. Ѕарт використовуЇ терм≥н "ехокамера", ё.  р≥стева - "мозањка цитат", ∆. ∆енетт - "пал≥мпсест".

 омпозиц≥йна побудова твор≥в у сфер≥ ≥нтертекстуальност≥ визначаЇтьс¤ взаЇмод≥Їю акт≥в "створенн¤ ≥ в≥дтворенн¤ текст≥в, тобто власне тексту ≥ його внутр≥шнього метатексту" [9, с. 100]. ” зв'¤зку з цим вид≥л¤ють функц≥ональн≥ р≥зновиди текст≥в: прототекст ≥ метатекст (первинний/вторинний, базовий/пох≥дний). ћетатекст - "текст про текст", текст, що виконуЇ метареферентну функц≥ю, тобто ≥нтерпретуЇ смисл прототексту [8, с. 9]. ¬≥дпов≥дно, прототекст - це "базовий текст, з опорою на ¤кий утворюЇтьс¤ метатекст" [4, с. 26]. ÷≥ функц≥ональн≥ р≥зновиди ≥нтертекстуальност≥ реал≥зують багатопланов≥сть тексту, створюють умови дл¤ розгортанн¤ текстовоњ прагматичност≥.

” сфер≥ ≥нтертекстуальност≥ будь-¤кий текст характеризуЇтьс¤ ¤к метатекст, у ¤кому присутн≥ ≥нтертекстуальн≥ знаки, серед ¤ких розр≥зн¤ють "чуже слово", цитати, алюз≥њ, рем≥н≥сценц≥њ, мотиви, сп≥льн≥ дл¤ дек≥лькох текст≥в, однор≥дн≥ фабульн≥ елементи та де¤к≥ ≥нш≥. «агальним ≥ поширеним Ї пон¤тт¤ "чужого слова", ¤ке трактуЇтьс¤ ¤к "висловлюванн¤ ≥ншого суб'Їкта, що спочатку було самост≥йним ≥ конструктивно зак≥нченим"; п≥д цитатою розум≥Їмо досл≥вне в≥дтворенн¤ частини тексту ≥ншого автора; рем≥н≥сценц≥¤ - це "перефразуванн¤" чужого тексту, що Ї результатом "безсв≥домоњ д≥њ творчоњ пам'¤т≥" [4, с. 98].

ћ≥жтекстов≥ зв'¤зки ≥нтертекстуальних елемент≥в можуть комб≥нуватис¤ ≥ тим визначати типи взаЇмод≥њ текст≥в. Ќайпоширен≥шу класиф≥кац≥ю тип≥в м≥жтекстових взаЇмозв'¤зк≥в розробив французький досл≥дник ∆. ∆енетт у книз≥ "ѕал≥мпсести: Ћ≥тература в другому ступен≥" (1982). ¬≥н подаЇ п'¤тичленну систему: "1) ≥нтертекстуальн≥сть ¤к "сп≥вприсутн≥сть" в одному текст≥ двох або б≥льше текст≥в (цитата, алюз≥¤, плаг≥ат ≥ т.д.); 2) паратекстуальн≥сть ¤к в≥дношенн¤ тексту до свого заголовка, п≥сл¤мови, еп≥графа ≥ т.д.; 3) метатекстуальн≥сть ¤к коментуюче ≥ часто критичне посиланн¤ на св≥й передтекст; 4) г≥пертекстуальн≥сть ¤к висм≥юванн¤ ≥ парод≥юванн¤ одним текстом ≥ншого; 5) арх≥текстуальн≥сть, п≥д ¤кою розум≥Їмо жанровий зв'¤зок текст≥в" [2, с. 219].

“екстову стратег≥ю ≥нтертекстуальност≥ можна розгл¤дати ≥ в рамках твор≥в одного автора. ” цьому випадку в≥дбуваЇтьс¤ взаЇмод≥¤ текст≥в, один ≥з ¤ких у часовому простор≥ передуЇ ≥ншому. ќтже, ≥нтертекстуальний принцип побудови твор≥в базуЇтьс¤ на взаЇмопроникненн≥ текст≥в р≥зних часових простор≥в. ” процес≥ творчоњ комун≥кац≥њ другим "я", з ¤ким автор вступаЇ в д≥алог, може бути в≥н сам. ” такому випадку говоримо про авто≥нтертекстуальн≥сть - прийом м≥жтекстовоњ взаЇмод≥њ, "коли при створенн≥ нового тексту система опозиц≥й, ≥дентиф≥кац≥й ≥ маскуванн¤ д≥Ї уже в структур≥ ≥д≥олекту певного автора, створюючи багатовим≥рн≥сть його "я" [9, с. 20]. «а таких умов "в≥дбуваЇтьс¤ включенн¤ двох авторських голос≥в у р≥зних темпоральних зр≥зах" [9, с. 5], що даЇ змогу утворити конструкц≥њ "текст у текст≥" ≥ "текст про текст". ¬они пов'¤зан≥ з активною спр¤мован≥стю авторськоњ д≥¤льност≥ на д≥алог≥чн≥сть. ” зазначених вище конструкц≥¤х ви¤вл¤Їтьс¤ м≥жтекстова комун≥кац≥¤ художнього мисленн¤ письменника, що вводить "весь прост≥р культурноњ пам'¤т≥ автора у новостворений текст" [9, с. 21].

ѕроблему авто≥нтертекстуальност≥ можна простежити у творчому доробоку ёр≥¤ Ћипи - поета ≥ прозањка, драматурга ≥ перекладача, ф≥лософа ≥ публ≥циста, видатного громадсько-пол≥тичного д≥¤ча. јвто≥нтертекстуальн≥сть ви¤вл¤Їтьс¤ на р≥вн≥ "вмонтовуванн¤" ≥стор≥ософських, геопол≥тичних ≥ л≥тературознавчих проблем у прозу ≥ поез≥ю митц¤. ÷е ≥ визначаЇ внутр≥шн≥й взаЇмозв'¤зок р≥знопланових текст≥в ё. Ћипи, оск≥льки основн≥ принципи геопол≥тичного св≥тобаченн¤, що багатоаспектно реал≥зован≥ в концептуальних ≥стор≥ософських та публ≥цистичних прац¤х, вибудовують художн≥й прост≥р його творчост≥. ™дн≥сть основновних аспект≥в мисленнЇвого простору даЇ п≥дстави говорити про авто≥нтертекстуальн≥сть твор≥в ё. Ћипи, що в≥дображено на р≥вн≥ проектуванн¤ прото- ≥ метатекст≥в, оск≥льки новели, пов≥ст≥ та опов≥данн¤ з "Ќотатник≥в", роман " озаки в ћосков≥њ" та три зб≥рки поез≥й акумулюють основн≥ геопол≥тичн≥ ≥дењ автора.

” фундаментальних ≥стор≥ософських та публ≥цистичних прац¤х ("ѕризначенн¤ ”крањни", "„орноморська доктрина", "–озпод≥л –ос≥њ" "Ѕ≥й за украњнську л≥тературу" та ≥н.) митець окреслюЇ "генеральн≥" (головн≥) ≥дењ формуванн¤ украњнськоњ державницькоњ ≥деолог≥њ та зм≥ст ≥сторичного призначенн¤ ”крањни, обірунтовуЇ њњ право на буд≥вництво незалежноњ держави, вимальовуЇ власне баченн¤ нашоњ крањни в загальносв≥товому контекст≥, наголошуЇ на потреб≥ поглибити культурн≥ зв'¤зки ≥з «аходом, обговорюЇ напр¤мн≥ розвитку державноњ внутр≥шньоњ пол≥тики, в≥дпов≥дно до цього визначаЇ сусп≥льн≥ завданн¤ украњнськоњ нац≥њ, характеризуЇ основн≥ аспекти формуванн¤ њњ психолог≥чного типу. ƒл¤ ё. Ћипи ”крањна Ї "ц≥лим окремим св≥том". ћетатекстову артикул¤ц≥ю ц≥Їњ ≥дењ знаходимо в роман≥ " озаки в ћосков≥њ", один ≥з героњв ¤кого стверджуЇ: "...опорою, проч неба Ї т≥льки «емл¤, альбо отчизна найсолодша" [6, с. 119].

—трижнем ≥стор≥ософськоњ концепц≥њ ё. Ћипи Ї украњнська раса. ћислитель оперував саме цим пон¤тт¤м, оск≥льки воно маЇ ширше значенн¤ ≥ б≥льшу ≥сторичну прот¤жн≥сть, а "пон¤тт¤ ≥ "нац≥њ", ≥ "класи",Е це лишень ви¤ви раси, ¤ка њх у соб≥ заключаЇ" [7, с. 103]. јвтор визначав расу не лише за антрополог≥чними, а переважно за психолог≥чними ≥ духовними ознаками, наголошуючи, що це Ї "велика духовна Їдн≥сть з боку морального, чуттЇвого". ” прац≥ "ѕризначенн¤ ”крањни" в≥н подаЇ таке трактуванн¤: "–асою звемо ц≥л≥сть населенн¤, що його духовн≥ прикмети, укрит≥ й ¤вн≥ (¤к звичањ, мова, властиво мови), а також антропоб≥олог≥чн≥ риси становл¤ть виразну ц≥л≥сть упродовж часу (≥стор≥њ)" [7, с. 103]. —еред основних аспект≥в, що характеризують тенденц≥њ розвитку украњнськоњ раси та джерела особливостей њњ ментальност≥, ё. Ћипа вид≥л¤Ї трип≥льську культуру, елл≥нський мистецький св≥тогл¤д ≥ готський в≥йськово-адм≥н≥стративний устр≥й. ” трактат≥ "ѕризначенн¤ ”крањни" автор наголошуЇ, що саме трип≥льц≥ своЇю "нев≥дступн≥стю в≥д обраноњ л≥н≥њ, холодн≥стю при невдачах" заклали "п≥дложж¤ украњнського характеру" [7, с. 107] ≥ в≥д≥грали особливу роль у формуванн≥ моральност≥ украњнськоњ раси, зокрема, в≥кових хл≥боробських традиц≥й ≥ внутр≥шнього укладу села. ’удожню артикул¤ц≥ю наведених вище ≥стор≥ософських тез простежуЇмо на стор≥нках роману " озаки в ћосков≥њ". ќписуючи украњнське село, автор звертаЇ увагу читача "на б≥лий млинок над р≥чкою-ср≥бнотечою, на луки, де попасають добр≥ кон≥, на захован≥ в зелен≥ саду обори, саж≥, клун≥ ≥ комори, на р≥знокольоров≥ рушники город≥в, на пол¤, що блищать ¤риною проти веселого сонц¤", на "пахущ≥ св≥тлиц≥ козацького дому" [6, с. 22].

јвто≥нтертекстуальну д≥алог≥чн≥сть ≥нформац≥йного простору ё. Ћипи доводить те, що ≥де¤ призначенн¤ ”крањни та њњ народу пронизуЇ ≥стор≥ософський ≥ художн≥й дискурс автора. ” трактат≥ "ѕризначенн¤ ”крањни" мислитель наголошуЇ: "”падають ≥ п≥днос¤тьс¤ велетенськ≥ культури, державн≥ системи, могутн≥ зам≥ри. ”крањнський св≥т з його св≥дом≥стю минулого ≥ характером людей Ї в т≥м поход≥. ѕровид≥нн¤ дало йому призначенн¤, а уд≥лом одиниц≥ Ї лиш одно: знати, що ≥ в њњ житт≥, ¤к ≥ в житт≥ раси, в≥ра вр¤туЇ в≥рних " [7, с. 249]. ћетатекстуальним утвердженн¤м наведеноњ цитати Ї в≥рш ≥з символ≥чною дл¤ творчост≥ ё. Ћипи назвою "ѕризначенн¤":

 оли прийшла пора ≥ ти дозр≥в

” муках дн≥в, у боротьб≥ з собою,

як образ берег≥в в ≥мл≥, на мор≥, -

¬ одн≥й хвилин≥ з'¤витьс¤ тоб≥

“воЇ призначенн¤ ≥ зм≥ст.

“о лиш приходить раз, але назавжди.

Ќе стерти образу цього тоб≥,

“и не втечеш, дивись вперед - ≥ знай:

ќдно тоб≥ зосталось т≥льки: жити ним,

≤ сповнитис¤ ним, воно - в≥д Ѕога.

як же ж не вчув призначенн¤ свого, -

“и ще не жив, ≥ ще не вартий вмерти [5, с. 12]

(вид≥ленн¤ моЇ. - —.  .).

¬≥дтак можемо стверджувати, що Ћип≥вськ≥ авто≥нтертекстуальн≥ в≥дпов≥дност≥ знаход¤ть в≥дображенн¤ в ≥нтегруванн≥ прототекст≥в (прац≥ ≥стор≥ософського зм≥сту) у метатексти (прозов≥ та поетичн≥ твори), що даЇ змогу розп≥знати Їдн≥сть основних аспек≥в мисленнЇвого простору письменника. ”важне вивченн¤ художн≥х та ≥стор≥ософських твор≥в переконуЇ у виникненн≥ асоц≥ативност≥ м≥ж конкретними текстами, що й доводить авто≥нтертекстуальн≥сть ≥нформац≥йного потоку мислител¤.

Ћ≥тература

Ѕарт –. »збранные работы: —емиотика: ѕоэтика / ѕер. с фр. - ћосква, 1989. - 615 с.

»льин ». »нтертекстуальность// —овременное зарубежное литературоведение (страны «ападной ≈вропы и —Ўј): концепции, школы, термины: Ёнциклопед. справ. - ћосква, 1996. - —. 215 - 221.

 ристева ё. Ѕахтин, слово, диалог, роман // ¬естник ћоск. ун-та. —ер. 9: ‘илологи¤. - 1995. - є 1. - —. 97 - 124.

 узьмина Ќ. »нтертекст и его роль в процессах эволюции поэтического ¤зыка. - ≈катеринбург, 1989. - 267 с.

Ћипа ё. ¬≥рую: ¬ибран≥ в≥рш≥; ѕеревиданн¤ за зб≥ркою 1938 р./ ѕ≥сл¤слово ќ. янчука. - Ћьв≥в, 2000. - 102 с.

Ћипа ё.  озаки в ћосков≥њ: ≤сторичний роман. Ќовели. - Ћьв≥в, 1995.- 455 с.

Ћипа ё. ѕризначенн¤ ”крањни. - Ћьв≥в, 1992. - 270 с.

—мирнов ». ѕорождение интертекста: элементы интертекстуального анализа с примерами из творчества Ѕ.ѕастернака. - 2-е изд. - —ѕб., 1996. - 191 с.

‘атеева Ќ.  онтрапункт интертекстуальности, или »нтертекст в мире текстов. - ћосква, 2000. - 280 с.



Ќа головну



Hosted by uCoz