Ќаск≥льки над≥йними Ї ор≥Їнтири дл¤ типолог≥њ л≥тературноњ критики, м≥нливу панораму ¤коњ характеризують розмањтт¤ п≥дход≥в, суперечлив≥сть уподобань, мозањчн≥сть трактувань? Ќа в≥дм≥ну од попередник≥в, сучасн≥ досл≥дники переважно висловлюють сумн≥в щодо опозиц≥йних м≥рок ≥стинност≥/хибност≥, об'Їктивност≥/суб'Їктивност≥, тотожност≥/в≥дм≥нност≥, на ¤ких донедавна вибудовувалос¤ чимало критичних таксоном≥й. “ака методолог≥чна невизначен≥сть зумовлена у¤вленн¤ми про сем≥озис - неск≥нченний процес означуванн¤ означник≥в, тлумаченн¤ тлумачень, реакц≥й на реакц≥њ.

≤нтерпретац≥¤ всюдисуща, всепроникна й, отже, важко вловима. “ому дедал≥ в≥дчутн≥шою стаЇ потреба упор¤дкуванн¤ њњ р≥знобарвного ≥ багатоголосого хаосу. ћета ц≥Їњ статт≥ пол¤гаЇ в обм≥ркуванн≥ п≥знавальних можливостей такого важливого параметру досл≥дницького п≥дходу, ¤к процесуальн≥сть. „ому б не протиставити застиглим ц≥нн≥сним ≥Їрарх≥¤м безперервне перем≥шуванн¤, децентрац≥ю ≥ проникливе розмежуванн¤? ўо зм≥нитьс¤, ¤кщо звичн≥ ун≥версальн≥ в≥дм≥нност≥ й под≥бност≥ зам≥нимо повс¤кчасним розр≥знюванн¤м? „и не варто зам≥сть абстрактних схем вдатис¤ до тимчасового сп≥вв≥днесенн¤, часткового уточненн¤, експериментального перерозпод≥лу задл¤ дос¤гненн¤ зручних конф≥гурац≥й, з'¤суванн¤ групових та ≥ндив≥дуальних вар≥ац≥й, актуальних в≥дт≥нк≥в, ориг≥нального звучанн¤?

«ќ¬Ќ≤ЎЌя/¬Ќ”“–≤ЎЌя ƒ»‘≈–≈Ќ÷≤ј÷≤я. Ћ≥тературну критику важко в≥дмежувати, з одного боку, в≥д ≥нших, позал≥тературних сфер ≥нтелектуальноњ д≥¤льност≥, а з ≥ншого - в≥д самоњ л≥тератури. ” час позитив≥зму њњ не раз ототожнювали з публ≥цистикою, а в друг≥й половин≥ ’’ ст. ∆ак ƒерр≥да, –олан Ѕарт, ѕоль де ћан деконструювали метал≥тературний статус критики за критер≥¤ми ≥стинност≥/хибност≥ й, отже, п≥ддали сумн≥ву меж≥ м≥ж нею ≥ њњ об'Їктом.

Ќе бракуЇ й численних спроб виокремленн¤ критичноњ ≥нтерпретац≥њ, невтомного проведенн¤ навколо нењ нових ≥ дедал≥ докладн≥ших меж. √ерменевтика в≥ддаЇ перевагу не природничо-науковому "по¤сненню", а "розум≥нню", духовому зближенню з неповторним естетичним предметом. Ќастирлив≥сть у ствердженн≥ вин¤ткового статусу л≥тературноњ ≥нтерпретац≥њ виправдовуЇтьс¤ тим, що р≥зн≥ типи текст≥в вимагають тлумаченн¤ не однаковою м≥рою. якщо науковий текст попередньо ≥нтерпретований (посл≥довно й однозначно викладаЇ тему за допомогою терм≥нолог≥чноњ мови), то мистецьке мовленн¤ з його образним викладом Ї багатозначним ≥ не лише потребуЇ ≥нтерпретац≥њ, а й призначене дл¤ множинних прочитань.

« ≥ншого, сц≥Їнтистського, боку, розмежуванн¤ рухалос¤ в протилежному напр¤м≥. Ќаприклад, ÷ветан “одоров розр≥знив ≥нтерпретац≥ю, ¤ка займаЇтьс¤ з'¤суванн¤м зм≥сту окремих твор≥в, ≥ структурну поетику, об'Їктом ¤коњ Ї л≥тературний дискурс [5, c. 41]. ѕро те, що тут ≥снують ¤к≥сь глибш≥ межов≥ л≥н≥њ, св≥дчать ≥ за¤ви постструктурал≥ст≥в, ¤к≥ загалом з б≥льшим задоволенн¤м займаютьс¤ деконструкц≥Їю вс≥л¤ких б≥нарних опозиц≥й. Ќещодавно ƒжонатан  алер застер≥г досл≥дник≥в не легковажити розр≥зненн¤м м≥ж поетикою ≥ герменевтикою ¤к двома в≥дм≥нними методами: поетика ор≥ЇнтуЇтьс¤ на л≥нгв≥стику ≥ маЇ на мет≥ по¤снити механ≥зм творенн¤ смислу, натом≥сть герменевтика в≥дштовхуЇтьс¤ в≥д форм ≥ займаЇтьс¤ ≥нтерпретац≥Їю, намагаючись дошукатис¤ прихованого значенн¤ тексту [8, c.73].

ќтож д≥апазон коливань надзвичайно широкий: в≥д ототожненн¤ критики, ≥ ≥нтерпретац≥њ також, з сус≥дн≥ми царинами, ≥ до ствердженн¤ ц≥лковитоњ њњ в≥друбност≥ нав≥ть в≥д найб≥льш спор≥днених сфер, таких ¤к читанн¤, розум≥нн¤, анал≥з, теоретизуванн¤ тощо.

ўе б≥льш невизначена ситуац≥¤ ≥з внутр≥шньою типолог≥Їю - розр≥зненн¤м ≥сторичних р≥зновид≥в ≥ методолог≥чних теч≥й л≥тературноњ ≥нтерпретац≥њ. якщо не так давно л≥тературознавц≥ залюбки розробл¤ли р≥зноман≥тн≥ класиф≥кац≥йн≥ системи, то сьогодн≥, у час деконструкц≥њ, пануЇ скепсис: "Е≥сторична картина сучасноњ критики надто складна, щоби нанесенн¤ на карту њњ топограф≥њ змогло дати ¤ку-небудь користь. –≥ч не лише в т≥м, що под≥бн≥ питанн¤ сплутан≥ ≥ переплутан≥ в межах окремих груп ≥ м≥сцевих теч≥й, але й у т≥м, що вони часто сп≥вприсутн≥, без ¤вноњ суперечност≥, у творчост≥ одного автора" [3, c.14].

ќдна з найв≥дом≥ших типолог≥й належить ћеЇру √. јбрамсу. ” своњй книжц≥ "ƒзеркало ≥ лампа: –омантична теор≥¤ ≥ критична традиц≥¤" [7] в≥н поставив л≥тературу в центр трикутника, у трьох зовн≥шн≥х точках ¤кого розташован≥ "св≥т", "митець" та "публ≥ка", ≥ в≥дпов≥дно упор¤дкував р≥зноман≥тн≥ критичн≥ теор≥њ, а саме: 1) м≥метичн≥ теор≥њ, ¤к≥ зв'¤зують л≥тературу з≥ св≥том, розгл¤даючи њњ ¤к дзеркало природи; 2) експресивна теор≥¤, що пов'¤зуЇ тв≥р з митцем, вважаючи л≥тературу радше вираженн¤м душевного св≥ту творчоњ особистост≥; 3) дидактична теор≥¤, ¤ка пов'¤зуЇ тв≥р з публ≥кою ≥ розгл¤даЇ л≥тературу ¤к джерело знань, ≥дей, моральних ц≥нностей; 4) формал≥стична теор≥¤, що зосереджуЇтьс¤ на самому твор≥, вивчаючи "поетичн≥сть" л≥тератури.

ќднак, ¤к т≥льки цю струнку теоретичну схему чотирьох методолог≥чних ор≥Їнтац≥й јбрамс спробував спроектувати на л≥тературний процес, в≥дразу ж ви¤вилас¤ њњ обмежен≥сть. «а јбрамсом, до епохи романтизму л≥тературна теор≥¤ мала м≥метичний характер, тобто займалас¤ в≥дношенн¤ми твору до св≥ту ≥ публ≥ки; у ’≤’ с. вона зосередилас¤ на постат≥ митц¤, а в ’’ ст. звернулас¤ до самого твору. ”пор¤дники Ќортон≥вськоњ антолог≥њ теор≥њ та критики [10, c.4-5] зауважують, що ц¤ класиф≥кац≥йна схема маЇ безсумн≥вне значенн¤ дл¤ ви¤вленн¤ широких ≥сторичних тенденц≥й, й водночас њњ вада пол¤гаЇ в тому, що вона зупинилас¤ на модерн≥зм≥, неспроможна описати так≥ впливов≥ постмодерн≥ ¤вища, ¤к структурал≥зм, постструктурал≥зм, фем≥н≥зм, постколон≥альна теор≥¤ ≥ культурн≥ студ≥њ. јбрамс нан≥с на карту еволюц≥йний шл¤х в≥д м≥мезису та дидактизму до експрес≥он≥зму ≥ формал≥зму, але тепер≥шн≥ теор≥њ рухаютьс¤ в напр¤м≥ культуральноњ критики. ” процес≥ цього руху досл≥дники зосереджують увагу почергово то на в≥дображенн≥ д≥йсност≥, то на внутр≥шн≥й правдивост≥ й проникливост≥, то на поетичн≥й техн≥ц≥, то на соц≥окультурних ≥ пол≥тичних ц≥нност¤х.

≤Ќ≈–÷≤я —ѕјƒ ќ™ћЌќ—“≤. ≤нша вада модел≥ јбрамса пол¤гаЇ в тому, що в н≥й теоретичну систематизац≥ю механ≥чно перенесено на ≥сторичну типолог≥ю. Ќасправд≥ не ≥снуЇ р≥зких хронолог≥чних кордон≥в м≥ж сус≥дн≥ми епохами.  ритичн≥ методолог≥њ та концепц≥њ, принаймн≥ окрем≥ њхн≥ елементи, успадковують наступники.

“ак, експресивна теор≥¤ не припинила свого ≥снуванн¤ ≥з зак≥нченн¤м доби романтизму, ¤к то випливаЇ з≥ схеми јбрамса, а продовжила своЇ житт¤ у видозм≥нених формах. —каж≥мо, ≤ван ‘ранко-реал≥ст успадкував од романтизму, з ¤ким в≥в критичн≥ батал≥њ, у¤вленн¤ про ун≥кальн≥сть особист≥сного сприйманн¤ св≥ту ≥ л≥тератури - саме це романтичне св≥то- ≥ текстов≥дчутт¤ допомогло критиков≥ перебудуватис¤ ≥ заман≥фестувати добу украњнського модерну своЇю статтею "—лово про критику" в журнал≥ "∆итЇ ≥ —лово" (1896). ¬насл≥док еволюц≥њ в≥н зум≥в стати ¤скравим представником двох епох в украњнськ≥й л≥тературн≥й критиц≥ - доби реал≥зму, ≥ доби модерну.

ќсь ≥ще ≥люстрац≥њ парадоксальноњ спадкоЇмност≥: формал≥сти, воюючи з ѕотебнею, надихалис¤ його концепц≥Їю; деконструкц≥¤, розв≥нчуючи логоцентризм структурал≥зму, под≥л¤Ї з ним ≥дею автора ¤к текстового ефекту...

≤ взагал≥, ¤кщо вз¤ти до уваги, що проблематика сучасноњ герменевтики зароджувалас¤ ще в античну епоху ≥ розвивалас¤ в межах середньов≥чноњ екзегези, а ¤дро л≥тературознавчих проблем, окреслене јр≥стотелем, випром≥нюЇ л≥н≥њ еволюц≥йного розвитку вр≥зноб≥ч ось уже впродовж двох тис¤чол≥ть, то ви¤витьс¤, що розвиток критичних теор≥й ≥ методолог≥й не маЇ цикл≥чного, замкнутого характеру, а рухаЇтьс¤ по сп≥рал≥ або ж ≥ррад≥ально. ” ц≥й ≥сторичн≥й еволюц≥њ давн≥ проблеми видозм≥нюютьс¤ часто до невп≥знанн¤ або в≥дступають з пол¤ зору, проте н≥коли не щезають, натом≥сть п≥ддаютьс¤ реконф≥гурац≥њ (тобто структурн≥й перебудов≥) ≥ вступають у нов≥ концептуальн≥ в≥дношенн¤. –≥зноман≥тн≥ ≥сторичн≥ типи ≥нтерпретац≥йних моделей можна у¤вити на синхронному р≥вн≥ ¤к ≥сторичну спадщину. ÷≥ традиц≥њ не лише сп≥в≥снують у музейному затишку, а й взаЇмод≥ють в актуальному ≥нтертекстовому простор≥, по-р≥зному актуал≥зуютьс¤.

ћожливо, ≥сторичн≥ типолог≥њ мус¤ть будуватис¤ на неоднакових типолог≥чних засадах, коли р≥знор≥дн≥ категор≥њ перетинаютьс¤, накладаютьс¤ одна на одну, адже йдетьс¤ не про заформал≥зоване, а ц≥лком прагматичне упор¤дкуванн¤ наших у¤влень про л≥тературний процес. ќпозиц≥йн≥ елементи часто не просто опосередковуютьс¤ елементами мед≥альними, а плавно чи р≥зко переход¤ть в≥д одного стану до ≥ншого.

–»“ќ–»„Ќ≤—“№ ≤Ќ“≈–ѕ–≈“ј÷≤ѓ. —проби упор¤дкувати наш≥ у¤вленн¤ про реальний л≥тературно-критичний процес наштовхуютьс¤ на таку нездоланну перешкоду, ¤к риторичн≥сть критичного мовленн¤. ≤нтерпретац≥¤, ¤ка маЇ справу ≥з загадковими текстами, сама Ї текстуальною, наративною, заснованою на р≥зноман≥тних риторичних стратег≥¤х, що зм≥нюютьс¤ залежно в≥д п≥знавальних та комун≥кативних ц≥лей ≥ м≥нливих обставин культурного часопростору. ѕоль де ћан спостер≥г: ¤кщо ран≥ше представники ≥сторичноњ критики розгл¤дали форму ¤к зовн≥шню прикрасу, а зм≥ст - ¤к внутр≥шнЇ наповненн¤, то сьогодн≥, п≥сл¤ формал≥стичного перевороту, форма розгл¤даЇтьс¤ ¤к внутр≥шн¤, структурна сутн≥сть тексту, а про референц≥йне значенн¤ говор¤ть, що воно зовн≥шнЇ: "ѕолюси зовн≥шнього ≥ внутр≥шнього пом≥н¤лис¤ м≥сц¤ми, але це все т≥ ж полюси: внутр≥шн≥й смисл став зовн≥шньою референц≥Їю, а зовн≥шн¤ форма - внутр≥шньою структурою" [3, с. 11].

ћожна простежити риторичну ≥нверс≥йн≥сть б≥нарних опозиц≥й таких параметр≥в ≥нтерпретац≥њ, ¤к конкретн≥сть / абстрактн≥сть, рац≥ональн≥сть / ≥нтуњтивн≥сть, об'Їктивн≥сть / суб'Їктивн≥сть. ћ≥ж ними теж не ≥снуЇ неперех≥дноњ пр≥рви. Ќаприклад, у позитив≥стичний пер≥од своЇњ л≥тературно-критичноњ д≥¤льност≥ ≤ван ‘ранко обстоював ≥сторичну конкретн≥сть, але насправд≥ - керувавс¤ досить абстрагованими принципами. “ак само ≥мпрес≥он≥стична критика культивувала безпосереднЇ естетичне сприйманн¤, демонстративно в≥дмовившись од теоретизуванн¤, але захищала ц≥ антитеоретичн≥ позиц≥њ витонченою ≥ ц≥леспр¤мованою теоретичною аргументац≥Їю. ѕереважно це були неначе принаг≥дн≥ парадоксальн≥ висловлюванн¤, але не раз право на ≥нтуњтивне внутр≥шнЇ баченн¤ обірунтовувалос¤ розгалуженими теоретичними розм≥рковуванн¤ми, ¤к-от у статт¤х јнатол¤ ‘ранса, д≥алоз≥ " ритик ¤к митець" ќскара ¬айлда, "Ћ≥тературних враж≥нн¤х" √ната ’откевича, книжц≥ "ћ≥ж ≥деЇю ≥ формою" ћихайла –удницького.

ѕод≥бн≥ тенденц≥њ риторичного запереченн¤ теоретизуванн¤ в≥дродилис¤ й у друг≥й половин≥ ’’ ст. ѕостмодерну вразлив≥сть систематично виразила у своЇму ман≥фест≥ "Against Interpretation" (Ћондон, 1967) —юзен «онтаі, протиставивши естетиц≥ ≥нтерпретац≥њ естетику враженн¤: "” культур≥, класичною бол¤чкоњ ¤коњ Ї г≥пертроф≥¤ ≥нтелекту за рахунок енерг≥њ ≥ почуттЇвоњ вразливост≥, ¤вище ≥нтерпретац≥њ Ї в≥дплатою, ¤кою ≥нтелект помстивс¤ мистецтву. (Е) ≤нтерпретувати - це означаЇ зб≥днювати, виснажувати св≥т, аби на його м≥сце запровадити св≥т т≥ней, збудований з≥ значень" [÷ит. за: 9, c. 476]. ј ∆. ƒерр≥да п≥ддав сумн≥ву категор≥ю метамови, хоча сповна нею користуЇтьс¤, в≥льно теоретизуючи щодо деконструкц≥њ л≥тературноњ теор≥њ.

≈‘≈ “ –ќ«—≤яЌЌя. ўе одним попул¤рним типолог≥чним критер≥Їм служить м≥ра активност≥ критичного дискурсу: наск≥льки наступально взаЇмод≥Ї в≥н з ≥нтерпретованим текстом. ¬≥дпов≥дно до цих м≥рок вид≥л¤ють два типи герменевтичного п≥дходу: герменевтику реставрац≥йну, метою ¤коњ Ї в≥дтворенн¤ первинного контексту, тих значень, ¤к≥ тв≥р м≥г мати дл¤ сучасник≥в, ≥ герменевтику недов≥ри, ¤ка маЇ на мет≥ викритт¤ дос≥ не зауважуваних пол≥тичних, гендерних чи ф≥лософських засад тексту, ¤к-от у ћаркса, Ќ≥цше чи ‘ройда - невтомних критик≥в "хибноњ" св≥домост≥ [4, c. 230 - 234]. ѕоль –≥кер намагавс¤ знайти сп≥льну основу дл¤ порозум≥нн¤ м≥ж обома конфл≥ктуючими герменевтиками, натом≥сть •адамер вважав њх несум≥сними [1, c. 108], а ёр≥й Ўерех (Ўевельов) [6, c. 9 - 18], в≥ддав перевагу герменевтиц≥ д≥алог≥чн≥й, ¤ка з пошануванн¤м ставитьс¤ до автора ≥ його ≥нтенц≥њ, тод≥ ¤к супротилежна метода п≥дриваЇ авторитет тексту. якщо критика нагл¤ду нав'¤зуЇ л≥тературному творов≥ своњ власн≥ критер≥њ й оц≥нки, щоб використати його в певних ц≥л¤х, то критика вгл¤ду уважно вслухаЇтьс¤ в тв≥р, керуючись спонукою глибше п≥знати його внутр≥шн≥ ц≥нност≥.

ўоправда, ¤к парадоксально ствердив ƒж.  алер, таке ≥Їрарх≥чне протиставленн¤ легко може бути ≥нверсоване: реставрац≥йна герменевтика, утримуючи текст у рамках перв≥сного значенн¤, може ослабити силу його впливу на сучасника, тод≥ ¤к герменевтика недов≥ри натом≥сть може актуал≥зувати його в новому пол≥тичному чи ¤комусь ≥ншому контекст≥, хоча й руйнуючи прит≥м задум творц¤ [8, c. 82]. Ѕезперечно, зр≥вноважений, пильний, анал≥тичний погл¤д здатен збагатити наше баченн¤ л≥тературноњ ≥стор≥њ, бо ж нер≥дко те, що видаЇтьс¤ в≥домим, звичним, знаним, приховуЇ у глибин≥ своњй складну й ц≥каву наукову проблематику. “ому чимало критик≥в усл≥д за ѕотебнею визнають багатозначн≥сть та ≥сторичну м≥нлив≥сть зм≥стового наповненн¤ мистецького тексту, ситуативну обмежен≥сть нашого ≥нтерпретац≥йного горизонту, а отже - плюрал≥зм розмањтих критичних прочитань. ќднак ≥ активна пристрасна "переоц≥нка ц≥нностей" безумовно спри¤Ї л≥тературному прогресу, бо виводить думку з летарг≥йного сну, розпалюЇ дискус≥њ, провокуЇ усв≥домленн¤ м≥нливост≥ реальних перспектив, ¤к≥, ви¤вл¤Їтьс¤, багато в чому залежать од вольових наших проект≥в.

—в≥дченн¤м риторичност≥ може бути такий факт, типовий дл¤ критичного дискурсу взагал≥ й водночас разючий з огл¤ду на те, що вихоплено його з мовленнЇвоњ практики теоретика деконструкц≥њ. ” своњй допов≥д≥ "—труктура, знак ≥ гра у дискурс≥ гуман≥тарних наук", ¤ка була виголошена 1966 р. на конференц≥њ з≥ структурал≥зму в ун≥верситет≥ ƒжона √опк≥нса (—Ўј), ∆ак ƒерр≥да розмежував "дв≥ ≥нтерпретац≥њ ≥нтерпретац≥њ" так: "ќдна т¤ж≥Ї до розшифруванн¤, прагне розшифруванн¤ ≥стини чи джерела, ¤к≥ в≥льн≥ в≥д в≥льноњ гри ≥ в≥д пор¤дку знаку ≥ живуть, н≥би вигнанц≥, потребою ≥нтерпретац≥њ. ј друга, ¤ка вже не спр¤мована до джерела, спри¤Ї в≥льн≥й гр≥ ≥ пробуЇ вийти поза меж≥ людини ≥ гуман≥змуЕ" [2, c.471]. «ам≥сть в≥ков≥чноњ мр≥њ людства про присутн≥сть, основу, джерело, про визначен≥сть, устален≥сть, к≥нець гри, ƒерр≥да проголосив децентруванн¤ структури, в≥дсутн≥сть джерела, зам≥ну ≥дењ знака ≥деЇю сл≥ду, неск≥нченноњ гри в≥дм≥нностей: "(Е) ≥снуЇ напруженн¤ м≥ж в≥льною грою та присутн≥стю. ¬≥льна гра означаЇ руйнуванн¤ присутности. (Е) ¬≥льна гра завжди Ї грою м≥ж присутн≥стю ≥ в≥дсутн≥стю (Е)" [2, c. 471]. ќднак у дискус≥њ, ¤ка розгорнулас¤ з приводу виголошених тез, ∆. ƒерр≥да суттЇво уточнив своњ позиц≥њ, зм≥стивши проблематику з есенц≥альноњ площини в дискурсивну: "Ќасамперед ¤ не говорив, що не ≥снуЇ центру ≥ що ми можемо обходитись без центру. я вважаю, що центр Ї функц≥Їю, не бутт¤м, не д≥йсн≥стю, а функц≥Їю. ≤ ц¤ функц≥¤ Ї абсолютно необх≥дною, ¤к ≥ абсолютно необх≥дним Ї суб'Їкт. я не руйную суб'Їкта, ¤ його розташовую. я вважаю, що на певному р≥вн≥ досв≥ду дискурсу ¤к ф≥лософського, так ≥ наукового, не можна об≥йтис¤ без пон¤тт¤ суб'Їкта. ѕитанн¤ пол¤гаЇ т≥льки в тому, зв≥дки в≥н беретьс¤ ≥ ¤к функц≥онуЇ" [2, с. 476].

як бачимо, висловлюючись з приводу в≥льноњ гри значень ≥ зауваживши неоч≥куваний ефект, спричинений грою риторичних розб≥жностей м≥ж власним мовленн¤м ≥ мовленим, ƒерр≥да був змушений вдатис¤ все-таки до своЇр≥дноњ ≥нтерпретац≥њ-"розшифруванн¤", ¤ка значно обмежила сенс висловленн¤, а не до теоретично практикованоњ деконструкц≥њ - методики, зосередженоњ на вичитуванн≥ з тексту можливостей його самоспростуванн¤Е

ўо ж, заслугою деконструкц≥њ можна вважати те, що вона захитала устален≥ п≥двалини логоцентричного мисленн¤ - б≥нарну опозиц≥ю, в ¤к≥й перший член позначений ¤к позитивний, а другий - ¤к негативний. Ќатом≥сть вона демонструЇ њхню взаЇмозалежну децентрован≥сть ≥ дисем≥нац≥ю в процес≥ текстуального розс≥юванн¤ сенсу в безмежн≥й мереж≥ в≥дм≥нностей ≥ контекст≥в. ÷е актуально ≥ дл¤ вивченн¤ ≥стор≥њ л≥тературноњ критики, адже ≥Їрарх≥чн≥ протиставленн¤ зовн≥шнього/внутр≥шнього, форми/зм≥сту тощо застосовуютьс¤ дл¤ типолог≥њ л≥тературноњ ≥нтерпретац≥њ, не раз насильницьки розрубуючи живий л≥тературний процес. ƒосить пригадати сумнозв≥сну опозиц≥ю модерн≥зм/народництво, що прийшла на зм≥ну протиставленню демократична/буржуазна л≥тература, - захопившись нею, сучасна украњнська ≥стор≥ограф≥¤ ненароком заглушила р≥знобарв'¤ мистецького процесу стол≥тньоњ давнини.

≤Ќ“≈–‘≈–≈Ќ÷≤я Ќј —»Ќ’–ќЌЌќћ” –≤¬Ќ≤. Ѕудь-¤ка типолог≥¤ ви¤вл¤Їтьс¤ умовною ≥ приблизною, бо таксоном≥чн≥ модел≥, що систематизують класи ≥ п≥дкласи за одн≥Їю чи к≥лькома ознаками, Ї ун≥версальними на суто теоретичному, абстрактно-лог≥чному р≥вн≥, тод≥ ¤к такоњ ун≥версальност≥ неможливо дос¤гти на р≥вн≥ емп≥ричному: адже ≥сторична типолог≥¤, на в≥дм≥ну в≥д теоретичноњ, зд≥йснюЇтьс¤ за своњми окремими, не раз незбагненними законами - групуванн¤ критик≥в навколо л≥тературних концепц≥й, стильових напр¤м≥в чи журнал≥в в≥дбуваЇтьс¤ майже хаотично - це процес, де ≥дентиф≥кац≥¤ з л≥тературно-критичною групою заснована не лише на концептуально-методолог≥чн≥й сп≥льност≥, а й на особистих зв'¤зках, мистецьких симпат≥¤х тощо. ѕрикладом може бути автор соц≥ал-демократичного часопису "ƒзв≥н" (1913 - 1914) —пиридон „еркасенко, критичн≥ матер≥али ¤кого не завжди вписуютьс¤ у звичн≥ парадигми марксистського л≥тературного угрупованн¤ й виб≥гають у царину неонародницькоњ риторики.

—вого часу ќ. ѕотебн¤ вказав на так звану помилку узагальненн¤: означенн¤, ¤ке вказуЇ на одну лише ознаку предмета, може спричин¤ти м≥фолог≥зоване у¤вленн¤ про цю ознаку ¤к "сутн≥сть" предмета, закриваючи всю решту ознак, зб≥днюючи у¤вленн¤ про предмет, схематизуючи його. ÷е стосуЇтьс¤ типолог≥њ напр¤м≥в, епох, ≥ндив≥дуальностей, жанр≥в тощо. Ѕагатоман≥тн≥сть ознак конкретного предмета згасаЇ за назвою чи означенн¤м, ¤к≥ вказують на предмет, вид≥л¤ючи лише одну його ознаку. ѕомилкове узагальненн¤ п≥д час ном≥нац≥њ часто трапл¤Їтьс¤ в типолог≥њ стил≥в (так доба модерну охоплюЇ не лише модерн≥ стил≥, а й реал≥зм, нав≥ть етнограф≥чний реал≥зм ћар≥њ ѕроскур≥вни).

якщо у д≥ахронному розр≥з≥ ви¤вл¤Їтьс¤ ≥нерц≥йн≥сть критичних дискурс≥в, коли ¤вно чи не¤вно вони успадковують концепц≥йн≥ елементи ≥ методики попередник≥в, то в синхронному план≥ спостер≥гаЇтьс¤ ≥нтерференц≥¤ концепц≥й ≥ методик, ¤к≥ оголошують себе непримиренними супротивниками, але п≥д час неминучого д≥алогу приход¤ть до певного узгодженн¤ концепц≥й, категор≥й, методик.

“ому завжди ≥снують ваганн¤, чи зарахувати критичне ¤вище до певноњ категор≥њ. ¬очевидь, теоретична класиф≥кац≥¤ (абстрактна система однотипних елемент≥в, упор¤дкованих за сп≥льними ознаками) та ≥сторична типолог≥¤ (розр≥зненн¤ ≥ групуванн¤ реальних критичних феномен≥в на основ≥ њхн≥х ≥сторичних, тобто часто випадкових, взаЇмовплив≥в ≥ протисто¤нь) - нетотожн≥ реч≥. ∆одне каталогуванн¤, реЇстрац≥¤ чи ≥нвентаризац≥¤ не справитьс¤ з цим хаотичним (а "хаотичним" тут означаЇ творчим) процесом живоњ ≥стор≥њ. ¬их≥д - в≥дмовитис¤ в≥д жорсткоњ категоризац≥њ, в≥д однозначних типолог≥чних моделей, використовуючи класиф≥кац≥йну систему ¤к анал≥тичний ≥нструментар≥й дл¤ опису ц≥л≥сного ¤вища, ¤ке складаЇтьс¤ з р≥знор≥дних складник≥в, виконуЇ р≥зноман≥тн≥ функц≥њ, взаЇмод≥Ї з середовищем ≥ внутр≥шньо еволюц≥онуЇ.

Ћ≥тература

•адамер √.-•. ≤стина ≥ метод. -  ињв, 2000. - “. 2.

ƒерр≥да ∆. —труктура, знак ≥ гра у дискурс≥ гуман≥тарних наук // —лово. «нак. ƒискурс: јнтолог≥¤ св≥товоњ л≥т.-крит. думки ’’ ст. / «а ред. ћ.«убрицькоњ. - Ћьв≥в: Ћ≥топис, 1996.

ћан ѕ. де. јллегории чтени¤: ‘игуральный ¤зык –уссо, Ќицше, –ильке и ѕруста. - ≈катеринбург, 1999.

–икЄр ѕ.  онфликт интерпретаций: ќчерки о герменевтике. - ћосква, 1995.

“одоров ÷. ѕоэтика // —труктурализм: "за" и "против": —б. статей. - ћосква, 1975.

Ўерех ё. ƒва стил≥ л≥тературноњ критики // —лово ≥ час. - 1992. - є 12.

Abrams M.H. The Mirror and the Lamp: Romantic Theory and the Critical Tradition. - New Jork, 1953.

Culler J. Teoria literatury. Przelozyla Maria Bassaj. - Warszawa, 1998.

Lash S. Dyskurs czy figura? Postmodernizm jako "system oznaczania" // Odkrywanie modernizmu: Przeklady i komentarze. - Krakow, 1998.

The Norton Anthology of Theory and Criticism /General ed. V.B.Leitch. - New York; London, 2001.