ритика ёр≥¤ Ўереха ¤к л≥тературознавчий феномен



” властивому дл¤ нього само≥рон≥чному тон≥ ёр≥й Ўевельов (Ўерех) своњ л≥тературознавч≥ зац≥кавленн¤ назвав гоб≥ на в≥дм≥ну в≥д мовознавчоњ д≥¤льност≥, ¤ка була дл¤ нього основною профес≥Їю. ¬ажко заперечувати проти само≥дентиф≥кац≥њ. јле не варто й цього гоб≥ (нас привчили писати це слово у рос≥йському фонетичному вар≥ант≥ ¤к "хоб≥") недооц≥нювати; це щось таке, що не в≥дпускаЇ людину попри вс≥ њњ намаганн¤. ћовознавець ёр≥й Ўевельов ховав ёр≥¤ Ўереха-л≥тературознавц¤. Ќа щаст¤, сталос¤ так, що Ўевельов поховав т≥льки ≥люз≥њ Ўереха. Ўерех не вмер, в≥н в≥дродивс¤ - оновленим, збагаченим досв≥дом, але не менш ≥нтригуючим, ≥рон≥чним, парадоксальним. ≤ знову стишила голос мовознавча наука, знов озвалос¤ гоб≥. —илою обставин сталос¤ так, що читач в ”крањн≥ далеко краще знаЇ ёр≥¤ Ўереха, ан≥ж ёр≥¤ Ўевельова.

÷≥ обставини - незалежн≥ в≥д його вол≥ - визначили ≥ життЇву, ≥ творчу долю ученого. ёр≥й ¬олодимирович Ўевельов народивс¤ 17 грудн¤ 1908 р. ƒитинство ≥ юн≥сть пройшли у ’арков≥. Ќа перелом≥ ≥стор≥њ. ѕро цей перелом св≥дчить такий, здавалос¤ б, малозначний факт: середн¤ осв≥та починалас¤ з г≥мназ≥њ, а зак≥нчувалас¤ трудовою школою - ознака перебудови сусп≥льства у вс≥х сферах житт¤. ƒал≥ був ’арк≥вський ≥нститут народноњ осв≥ти, теж створений на основ≥ ≥сторико-ф≥лолог≥чного факультету ’арк≥вського державного ун≥верситету. 3 1931 р. - викладач украњнськоњ л≥тератури в ’арк≥вському комун≥стичному газетному техн≥кум≥, де швидко перейшов на викладанн¤ мови, бо викладанн¤ л≥тератури було, за його п≥зн≥шим визнанн¤м, дуже запол≥тизоване. ѕот≥м був ≤нститут журнал≥стики, асп≥рантура п≥д кер≥вництвом в≥домого мовознавц¤ Ћеон≥да Ѕулаховського, захист кандидатськоњ дисертац≥њ "≤з спостережень над мовою сучасноњ поез≥њ" (1939), викладанн¤ у ’арк≥вському ун≥верситет≥. Ќа початку ƒругоњ св≥товоњ в≥йни, коли н≥мц≥ захопили ’арк≥в, Ўевельову, за його власним визнанн¤м, через де¤кий час вдалос¤ "вислизнути" з м≥ста ≥ добратис¤ до Ћьвова, де в≥н прожив п≥втора року. Ѕуло сп≥лкуванн¤ з мовознавцем ¬асилем —≥мовичем, ¤кого, поруч з Ћ.Ѕулаховським, учений вважаЇ своњм учителем, була сп≥впрац¤ в журнал≥ "Ќаш≥ дн≥" ≥ початок народженн¤ ёр≥¤ Ўереха. ƒал≥ - табори "перем≥щених ос≥б" у Ќ≥меччин≥ та јвстр≥њ, створенн¤ ћ”–у, одним з основних орган≥затор≥в ¤кого був ёр≥й ¬олодимирович, бурхлива д≥¤льн≥сть у цьому об'Їднанн≥: з'њзди, конференц≥њ, виданн¤ альманах≥в та зб≥рник≥в, журнал "јрка". Ќарешт≥, п≥сл¤ здобутт¤ докторату ≥ к≥лькар≥чного викладанн¤: в ун≥верситетах м. Ћюнда (Ўвец≥¤) та √арвардському (посада професора слов'¤нськоњ ф≥лолог≥њ в  олумб≥йському ун≥верситет≥ - з 1954 р. до виходу на пенс≥ю у 1977. ÷≥ роки позначен≥ перевагою Ўевельова-мовознавц¤, натом≥сть п≥сл¤ емеритури голос Ўереха-л≥тературознавц¤ знову бере гору.

«в≥сно, шкода, що мовознавч≥ академ≥чн≥ досл≥дженн¤ вченого майже недоступн≥ нав≥ть фах≥вц¤м, але л≥тературна критика Ўереха стала ферментом актив≥зац≥њ л≥тературного житт¤ в ”крањн≥ ≥ здобула багатьох прихильник≥в. ”т≥м, х≥ба р≥дко буваЇ так, що людина над≥лена к≥лькома талантами нав≥ть ≥з в≥ддалених галузей людськоњ д≥¤льност≥ ≥ реал≥зуЇ себе в них на високому р≥вн≥. ¬ одн≥й ≥з статей Ўерех називаЇ “араса Ўевченка добрим мал¤рем ≥ ген≥альним поетом. «а чим тут визначено ген≥альн≥сть - за профес≥Їю чи за гоб≥? јле полиш≥мо так≥ вершинн≥ ¤вища, ¤к Ўевченко. ” чому, прим≥ром, профес≥¤, а в чому гоб≥ ќлега  андиби-ќльжича - в археолог≥чн≥й науц≥ чи в поетичн≥й творчост≥? “ут, мабуть, н≥хто не дасть однозначноњ в≥дпов≥д≥. ј под≥бних приклад≥в можна знайти чимало. Ќе будемо в≥ддавати пр≥оритету ≥ ¤к≥йсь з ≥постасей - ёр≥¤ Ўевельова ≥ ёр≥¤ Ўереха. ≤ передус≥м з огл¤ду на те, що ≥ мовознавч≥, ≥ л≥тературознавч≥ досл≥дженн¤ ученого мають украњнознавчий характер, а в р≥зних сферах зац≥кавленн¤ розкрилис¤ р≥зн≥ гран≥ особистост≥. Ќав≥ть у тритомнику "ѕороги ≥ «апор≥жж¤", виданому 1998 року в ’арков≥ у видавництв≥ "‘ол≥о", впадаЇ у в≥ч≥ в≥дм≥нн≥сть к≥лькох ум≥щених тут мовознавчих досл≥джень в≥д статей про л≥тературу - очевидно, тут представлен≥ прац≥ найменш академ≥чного характеру. ’оч автори передмови до книжки "ёр≥й ¬олодимирович Ўевельов (ёр≥й Ўерех): ћатер≥али до б≥бл≥ограф≥њ" (Ќью-…орк, 1998) в≥дзначають в особ≥ вченого р≥дк≥сну дл¤ XX стол≥тт¤ непод≥льн≥сть л≥нгв≥стичних та л≥тературознавчих зац≥кавлень, вони все ж наголошують на переважанн≥ одн≥Їњ з г≥лок ф≥лолог≥њ - мовознавства. јле справа, мабуть, не т≥льки й нав≥ть не ст≥льки в переважанн≥, ¤к - за словами тих самих автор≥в - "своЇр≥дност≥ њхнього сполученн¤". Ѕо ¤кщо мовознавч≥ прац≥ вражають фундаментал≥змом, посл≥довн≥стю основноњ проблематики зац≥кавлень, виважен≥стю позиц≥њ, ¤ка склалас¤ на основ≥ широкоњ ерудиц≥њ, залученн¤м до анал≥зу величезного матер≥алу, то л≥тературознавч≥ характеризують автора передус≥м ¤к "¤скравого, темпераментного л≥тературного критика" [2, с. 14]. ƒал≥ ¤кщо мовознавч≥ досл≥дженн¤ стосуютьс¤ переважно ≥сторичних д≥л¤нок ц≥Їњ науки "в≥д ≥сторичноњ фонолог≥њ слов'¤нських мов до типолог≥њ праслов'¤нськоњ ≥ старо¤понськоњ мов", ¤кщо в мовознавств≥ учений "здобув св≥тове визнанн¤ досл≥дженн¤м ≥сторичноњ фонолог≥њ украњнськоњ мови, розгорнув њњ розвиток в≥д праслов'¤нськоњ мови на широкому ≥сторичному, д≥алектному, м≥жмовному й текстуальному ірунт≥ до сучасноњ украњнськоњ л≥тературноњ мови з установленн¤м системно-причинових зв'¤зк≥в м≥ж окремими фонетичними зм≥нами" [3], простежив внесок √аличини в розвиток украњнськоњ л≥тературноњ мови, то б≥льш≥сть л≥тературознавчих студ≥й стосуЇтьс¤ проблем л≥тературного процесу, в ¤кому автор брав безпосередню участь чи принаймн≥ був сучасником под≥й. “а й тут крайн≥ точки ампл≥туди перехрещуютьс¤, бо т≥ проблеми ≥стор≥њ украњнськоњ (чи б≥лоруськоњ) мов, ¤ких торкавс¤ Ўевельов, зач≥пали болюч≥ точки сучасного функц≥онуванн¤ цих мов, а переважно сучасна проблематика л≥тературно-критичних розправ базувалас¤ на досв≥д≥ ≥стор≥њ й п≥дтверджувалас¤ нею. Ўевельов ≥ Ўерех - справд≥ дв≥ ≥постас≥ одн≥Їњ сутност≥, взаЇмопов'¤зан≥ так, ¤к взаЇмопов'¤зан≥ мова й л≥тература. ™дн≥сть "слова ≥ словесност≥" ¤скраво продемонстрована у "¬елик≥й статт≥ про малий в≥рш" на матер≥ал≥ в≥рша ќлега «уЇвського "÷ей зв≥д - це деревоЕ" ѕерша частина статт≥ - анал≥з синтаксису в≥рша, а саме розгл¤ду в≥дступу поета в≥д синтаксичних норм. јле ц≥ "неправильност≥" витлумачен≥ ¤к спос≥б прориву в нову естетику, ¤ка, на переконанн¤ критика, "маЇ симптоматичне значенн¤ дл¤ автора, а може, дл¤ розвитку украњнськоњ поез≥њ на ем≥ірац≥њ" [9, т. ≤, с. 338]. …детьс¤ про в≥дступ од зужитих стереотип≥в, розхитуванн¤ зв'¤зк≥в м≥ж словами, закр≥плених ≥нерц≥Їю, про утвердженн¤ стилю, базованого на т. зв. флюктуац≥он≥зм≥, суть ¤кого пол¤гаЇ в тому, що, "систематично порушуючи синтаксичну й фразеолог≥чну ≥нерц≥ю мови, поет повинен увесь час спиратис¤ на можливост≥, закладен≥ в сам≥й-таки мов≥, використовувати те, що в н≥й може бути, не накидаючи мов≥ н≥чого њй чужого" [9, т. ≤, 341]. ѕри такому способ≥ творенн¤ поез≥њ зростаЇ семантична насичен≥сть слова, "бо читач, почуваючи, що його вибито з синтаксичноњ ≥нерц≥њ, починаЇ шукати втраченоњ р≥вноваги в уважн≥шому вгл¤д≥ в значенн¤ сл≥в", ≥ вирван≥ з контексту, але поглиблен≥, "слова щ≥льн≥ше в'¤жутьс¤ з внутр≥шн≥м св≥том поета й духово спор≥дненого з цим св≥том читача" [9, т. ≤, с. 340].

“ут маЇмо справу не просто з мовним чутт¤м, а з методолог≥чним п≥дходом, у ¤кому потебн¤нська аналог≥¤ м≥ж словом ≥ образом та його ж твердженн¤ про активний процес читацького сприйн¤тт¤, що в п≥зн≥ших л≥тературознавчих теор≥¤х було названо читанн¤м ¤к текстом. ћ. ѕавлишин, характеризуючи культуролог≥ю ё. Ўереха, виводить њњ з кант≥вськоњ опозиц≥њ м≥ж розумом ≥ ≥нстинктом, доросл≥стю й дитинн≥стю ≥ стверджуЇ дом≥нанту розуму, дорослост≥. –озшифровуючи Ўерехову метафору "не дл¤ д≥тей", що стала назвою одн≥Їњ з його статей, в≥н трактуЇ њњ ¤к образний ≥нвар≥ант тези ≤ммануњла  анта про вих≥д людства з пер≥оду накиненоњ на себе незр≥лост≥. ёр≥й Ўерех, переконаний ћ. ѕавлишин, "безумовно, по боц≥  анта. ¬≥н виразно в≥ддаЇ перевагу розумов≥ над ≥нстинктом, в≥дпов≥дальност≥ перед легковажн≥стю, осв≥ченост≥ перед нев≥глаством, досв≥ду перед нањвн≥стю, складност≥ перед простакуват≥стю. ” своњх прац¤х про украњнську л≥тературу Ўерех повс¤кчас вибираЇ ≥ схвально оц≥нюЇ саме т≥ твори, т≥ пер≥оди, ¤к≥ можна назвати "дорослими", "зр≥лими", ≥ водночас з≥ скрухою визнаЇ, що загалом ¤к давн≥ший, так ≥ сьогодн≥шн≥й стан украњнськоњ культури значно краще описуЇтьс¤ протилежними терм≥нами" [6, с. 150].

÷≥кава, однак, така деталь: зб≥рка "Ќе дл¤ д≥тей", назву ¤коњ ћ. ѕавлишин обираЇ дл¤ означенн¤ природи Ўереховоњ критики, м≥стить переважно статт≥ пер≥оду ћ”–у, ¤кий сам Ўерех назвав романтичним. ј романтизм, ¤к знаЇмо, грунтуЇтьс¤ на поЇднанн≥ розумового й ≥нтуњтивного начал, у кожному раз≥ не вм≥щуЇтьс¤ у рамках рац≥онал≥стичного мисленн¤. ƒалеко не вс≥ твори, схвально оц≥нюван≥ тод≥ Ўерехом, можна назвати зр≥лими, зокрема в план≥ переваги розуму над ≥нстинктом, ¤к, зрештою, ≥ весь тод≥шн≥й пер≥од розвитку украњнськоњ л≥тератури в умовах ем≥грац≥њ, що зовс≥м не знец≥нюЇ њњ вартост≥.

ёр≥й Ўерех в≥д мур≥вського романтизму згодом вил≥кувавс¤, хоч переор≥Їнтац≥¤ була бол≥сною, пов'¤заною ≥з втратою ≥люз≥й. "¬елика статт¤ про малий в≥рш", що датуЇтьс¤ 1953 роком, маЇ виразн≥ сл≥ди самого процесу ц≥Їњ переор≥Їнтац≥њ. “ут ≥ще збер≥гаЇтьс¤ пафос неприйн¤тт¤ неокласицизму й опори на нац≥ональну традиц≥ю, але виражений уже не в так≥й категоричн≥й форм≥, ¤к ран≥ше. “епер критик ор≥ЇнтуЇ поет≥в на ™вропу, але не на пережиту, а сучасну: "якщо ви хочете, щоб украњнська поез≥¤ була не нац≥ональною, а загальноЇвропейською, то бер≥ть не з дев'¤ностор≥чним зап≥зненн¤м, а бер≥ть ™вропу сьогодн≥. [Е] Ќе можуть здобути усп≥ху реч≥, що вже належать до хрестомат≥йних стил≥в" [9, т. ≤, с. 342]. «разок такого Ївропењзму критик вбачав у в≥рш≥ «уЇвського "÷ей зв≥д - це деревоЕ"

—татт¤ Ўереха, ¤к ≥ в≥рш «уЇвського, ¤кий в≥н анал≥зуЇ, демонструють прагненн¤ подолати ≥нерц≥ю поетичного мисленн¤, зв≥льнитис¤ в≥д поетизм≥в, незважаючи на те, що це штампи неокласичного рац≥онал≥зму, чи нац≥онального еп≥гонства. "¬еликою статтею про малий в≥рш" Ўерех прощавс¤ з ц≥лим пер≥одом л≥тературно-критичноњ д≥¤льност≥, ¤кий назвав романтичним, прощавс¤ з незд≥йсненими - чи незд≥йсненними - ≥люз≥¤ми, що мали в≥дт≥нок мес≥ан≥зму. ѕрощанн¤ було наст≥льки бол≥сним, що своЇ майбутнЇ в јмериц≥ вчений пов'¤зував з мовознавством, бо "у мовознавств≥ трудн≥ше бути нањвним романтиком, н≥ж у журнал≥стиц≥ або л≥тературн≥й критиц≥" [10, с. 574]. ÷е - таке характерне дл¤ Ўереха - само≥рон≥чне визнанн¤, кинуте у статт≥-спогад≥ "« пов≥ст≥ про двох ёрк≥в" (ёр≥¤ Ўевельова ≥ ёр≥¤ Ћавр≥ненка), перейн¤те усе ж неприхованою дозою туги за цим романтизмом, до ¤кого вже не буде воротт¤. „и не под≥бний настр≥й висловив колись молодомуз≥вець ѕетро  арманський у в≥рш≥ "ѕал≥мпсест".

ўо ж! ¬и посмутн≥ли? —¤ розв'¤зка драми

ƒл¤ вас прозањчна? ўо д≥¤ти, душко?

„аси романтизму давно вже за намиЕ

ќднак дл¤ розради пов≥м вам на вушко:

—ей лицар ще й нин≥ впиваЇсь сльозамиЕ

[7, с. 106]

¬ив≥трен≥ з пам'¤т≥ сл≥ди недавн≥х ще романтичних спокус усе ж озиваютьс¤ пом≥ж голосами тверезого, реал≥стичного погл¤ду на житт¤ в умовах прагматичноњ јмерики. Ѕо чому тод≥ на так≥й ностальг≥чн≥й нот≥ зак≥нчуЇтьс¤ "пов≥сть" про двох ёрк≥в: "ћоже, сл≥д добирати факти до ≥стор≥њ також за критер≥Їм п≥днесенн¤ на дус≥? - Ўл¤х, обраний в јмериц≥ ёрком? ≤ не робити соб≥ божка з американського прагматизму ≥ "об'Їктивност≥? [Е] „ий шл¤х, отже, був помилкою? ’то з нас часом не журивс¤ тим, що в≥н утратив на тому шл¤ху, ¤ким в≥н жив?" [10, с. 574]. Ќайб≥льшим романтизмом ≥ найважчим прощанн¤м був ћ”– (ћистецький украњнський рух) - об'Їднанн¤, творцем ≥ мотором ¤кого був ёр≥й Ўерех, власне, з по¤вою ћ”–у народилос¤ ≥ з його к≥нцем мало померти (власне, так тепер здавалос¤ його творцев≥) це л≥тературне ≥м'¤.

ѕро ћ”– ≥ роль у ньому ёр≥¤ Ўереха (головою об'Їднанн¤ був в≥домий прозањк, автор роману "¬олинь" ”лас —амчук) написано багато ≥ характеризувати тут засаднич≥ положенн¤ ц≥Їњ орган≥зац≥њ, зокрема Ўереховоњ концепц≥њ "нац≥онально-орган≥чного стилю", немаЇ потреби. ÷ю тему вже ірунтовно обговорювали √ригор≥й √рабович ("” пошуках великоњ л≥тератури". -  ињв, 1993), —олом≥¤ ѕавличко ("ƒискурс модерн≥зму в украњнськ≥й л≥тератур≥". -  ињв, 1997,1999), ќлександр јстаф'Їв ("Ћ≥рика украњнськоњ ем≥ірац≥њ: ≈волюц≥¤ стильових систем". -  ињв, 1998) та ≥нш≥ досл≥дники, ≥ було визнано, що хоч "велику л≥тературу", ¤кою украњнська нац≥¤ мала б репрезентувати себе перед св≥том, ¤к цього прагнули творц≥ ћ”–у, зд≥йснити не вдалос¤, ¤к ≥ не вдалос¤ створити "нац≥онально-орган≥чного стилю", усе ж це був один ≥з най¤скрав≥ших пер≥од≥в украњнського культурного житт¤ XX стол≥тт¤, ¤кий нав≥ть здобув назву "малого л≥тературного в≥дродженн¤". —аме тод≥, коли украњнськ≥ письменники перебували на становищ≥ "перем≥щених ос≥б", побутово невлаштован≥, чекаючи вир≥шенн¤ своЇњ дол≥ ≥ не знаючи, що буде з ними завтра, в украњнськ≥й критиц≥ точилис¤ дискус≥њ не т≥льки про реал≥зм ≥ неокласицизм (¬олодимир ƒержавин), а й про екзистенц≥ал≥зм ≥ сюрреал≥зм (≤гор  остецький, ¬≥ктор Ѕер (ѕетров), ёр≥й  осач). ≤, зрештою, фактами ≥стор≥њ украњнськоњ л≥тератури стануть написан≥ й видан≥ в цей час роман "—ад √етсиманський" ≤вана Ѕагр¤ного, пов≥сть "—тарший бо¤рин" та поема "ѕоет" “одос¤ ќсьмачки, поема "ѕоп≥л ≥мпер≥й" ёр≥¤  лена, пов≥сть "≈ней ≥ житт¤ ≥нших" ёр≥¤  осача, роман "ќстанн≥й пророк" Ћеон≥да ћосендзаЕ ”се це так чи ≥накше пов'¤зане з ћ”–ом, центральною постаттю ¤кого був ёр≥й Ўерех, незважаючи на те, що не збулос¤, чого в≥н прагнув, не тим шл¤хом п≥шов дальший розвиток украњнськоњ л≥тератури, ¤кий в≥н окреслював. ≤рон≥зуючи згодом над ≥деЇю "нац≥онально-орган≥чного стилю" ≥ над ћ”–ом взагал≥, його натхненник та ≥деолог усе ж пост≥йно повертавс¤ до ћ”–у в статт¤х ≥ спогадах, даючи йому щораз нове витлумаченн¤, а в книгах передруковував без зм≥н статт≥ цього пер≥оду, включно з програмною "—тил≥ сучасноњ украњнськоњ л≥тератури на ем≥грац≥њ", ¤ка заклала його естетичну концепц≥ю ћ”–у. ” м≥стиф≥кац≥йн≥й статт≥ "ёр≥й Ўерех (1941-1956) (ћатер≥али дл¤ б≥ограф≥њ)", що вм≥щена ¤к передмова до книжки "Ќе дл¤ д≥тей", критик з г≥ркотою писав, що його б≥ограф≥¤ - це пост≥йна втрата ≥люз≥й, одна з ¤ких "стосувалас¤ до того, що за народницькою терм≥нолог≥Їю можна було назвати працею на р≥дному пол≥. јле перше, н≥ж ц¤ ≥люз≥¤ згасла, вона спалахнула ¤зиком полум'¤ ≥ принесла нашому героЇв≥ майже найщаслив≥ший пер≥од його житт¤" [9, т. ≤, с. 24]. ќтже, нањвний романтизм не в≥дпускав в≥д себе; на пергамент≥, заповненому новим текстом, проступали стар≥ записи, отже, ¤к сказано у в≥рш≥  арманського, "лицар ще й дос≥ впиваЇсь сльозамиЕ"

” коротк≥й передмов≥ до тритомника "ѕороги ≥ «апор≥жж¤", ¤ка маЇ назву "„итачев≥, ¤кий хоче знати, що в≥н читаЇ", до теоретичного обірунтуванн¤ творчоњ еволюц≥њ Ўереха-л≥тературознавц¤ мимох≥дь долучаЇтьс¤ мовби й незначний, але довол≥ промовистий психолог≥чний штрих. ѕо¤снюючи мотиви вм≥щенн¤ у тритомнику статей мур≥вського пер≥оду, автор зауважуЇ: "Ќе м≥сце тут на докладну самоанал≥зу, залишимо це тепер≥шн≥м критикам й майбутн≥м кандидатам наук. “≥льки б≥льш-менш випадков≥, вирван≥ з контексту приклади: автор перейшов через дит¤чу хворобу донцов≥зму ≥, здаЇтьс¤, трохи порозумн≥шав; в≥н виплекав у соб≥ трохи, критичн≥шу чи обережн≥шу настанову супроти назверх патр≥отичноњ гасловост≥ (на зразок гасла "нац≥онально-орган≥чного стилю" в л≥тератур≥, пол≥тиц≥ ≥ житт≥, ≥ так дал≥). «нову ж ≥ тут нам допоможуть прийдешн≥ пророки ф≥лолог≥чних наук. [Е] «в≥сно, з чужих помилок н≥хто не навчивс¤ розумн≥шоњ повед≥нки чи мисленн¤. јле, ¤кщо автор справд≥ чогось навчивс¤ в своЇму житт≥, у чому-небудь порозумн≥шав, нехай буде видно не т≥льки мету, а й шл¤х до нењ" [9, т. ≤, с. 15].

ѕоки н≥чого на цю тему немаЇ у кандидат≥в та "пророк≥в ф≥лолог≥чних наук", скористаЇмос¤ з поради автора простежувати шл¤х до мети, тобто до подоланн¤ романтично-народницькоњ ≥люз≥њ й утвердженн¤ на загальноЇвропейських позиц≥¤х. Ќасамперед в≥дзначимо, що хоч участь ё.Ўереха в ћ”–≥ була чи не най¤скрав≥шою, та все ж не першою стор≥нкою його творчоњ б≥ограф≥њ, а концепц≥¤ "нац≥онально-орган≥чного стилю" не першою естетичною концепц≥Їю. ѕершою, хоч ≥ не такою голосною, була л≥тературно-критична д≥¤льн≥сть у Ћьвов≥ пер≥оду н≥мецькоњ окупац≥њ. Ћьв≥в тод≥ був по сут≥ Їдиним центром украњнського культурного житт¤ та сп≥впрац≥ л≥тератор≥в ≥ митц≥в √аличини, Ќаддн≥пр¤нщини та ем≥ірац≥њ. Ќа стор≥нках журналу "Ќаш≥ дн≥", ¤кий виходив тут, висловлювалис¤ р≥зн≥ погл¤ди на перспективи р≥зних стильових тенденц≥й розвитку л≥тератури: чи це буде неоромантизм з його наголосом на ще так недавно пан≥вному донцовському волюнтаризм≥, чи неореал≥зм ≥з залученн¤м арсеналу умовних форм, чи неокласицизм. —еред цього р≥зноголосс¤ вир≥зн¤лас¤ своЇю посл≥довн≥стю й аргументован≥стю позиц≥¤ ё.Ўевельова, ¤кий перспективною, за його тод≥шн≥м переконанн¤м, л≥н≥Їю розвитку украњнськоњ л≥тератури, зокрема прози, вважав неосентиментал≥зм. ¬≥н почав розмову про це з≥ статт≥ "ѕеред судом стор≥чч¤" - про √. в≥тку-ќснов'¤ненка ("Ќаш≥ дн≥", 1943, є 8), продовжив анал≥зом опов≥данн¤ ћар≥њ ÷укановоњ "Ѕузковий цв≥т" ("Ќаш≥ дн≥", 1943, є 10) ≥ завершив реценз≥Їю на "«в≥ролови" ≤вана Ѕагр¤ного - таку назву мало льв≥вське виданн¤ твору 1944 р., п≥зн≥ше зм≥нену на "“игролови" ("Ќаш≥ дн≥", є 4/5). “рактуючи неосентиментал≥зм ¤к своЇр≥дний захист в≥д "нещадимост≥ й жорстокост≥ збуреноњ епохи", автор вважав, що ірунт, на ¤кому може вирости л≥тература глибокоњ проблематики ≥ складноњ думки, "здоровий людський ірунт - наш украњнський, чорнозем" [8, с. 6].  оли знайомишс¤ сьогодн≥ з цими статт¤ми, закрадаЇтьс¤ здогад, чи не Ї це зав'¤зь концепц≥њ "нац≥онально-орган≥чного стилю", сформульованоњ у час створенн¤ ћ”–у.

≤ перша, ≥ друга концепц≥њ мають сп≥льну рису, ¤ка, з одного боку, зумовила њх незд≥йсненн≥сть, а з ≥ншого - певною м≥рою розкрила психолог≥чн≥ спонуки њх створенн¤. ѕерше пол¤гало в нормативному характер≥ цих концепц≥й, що передбачаЇ скеруванн¤ л≥тературного процесу в бажане русло. ≤ тут, власне, був недавн≥й приклад, що всел¤в над≥ю на зд≥йсненн¤ такого проекту, - "¬≥сник" ƒмитра ƒонцова, ¤кий мав величезний вплив на громадську думку 20-30-х рр., наклав свою печать на ц≥ле покол≥нн¤, породивши таке ¤вище, ¤к "в≥сник≥вство", що в нових обставинах уже не мало ірунту п≥д ногами. „и можлива нова програма, ¤ка могла б об'Їднати людей п≥д прапором мистецтва? ћоже, саме так розум≥ти "дит¤чу хворобу донцов≥зму", про ¤ку говорить Ўерех у передмов≥ до тритомника "ѕороги ≥ запор≥жж¤"? ћоже, тому в статт≥ "ƒонцов ховаЇ ƒонцова" Ўерех представл¤Ї ћ”– не ¤к л≥тературно-мистецьке об'Їднанн¤, а ¤к етап сусп≥льного руху, що прийшов на зм≥ну "в≥сник≥вству": "≈тап в≥сник≥вства в нашому громадському житт≥ минув. ∆ивемо на етап≥ ћ”–у. ≤ боротьба еп≥гон≥в в≥сник≥вства з концепц≥Їю ћ”–у означаЇ, беручи об'Їктивно, послабленн¤ украњнського нац≥онального фронту ≥ тим самим п≥дтримку ворог≥в украњнства ≥ передус≥м головного ворога - рос≥йсько-б≥льшовицького" [9, т. ≤≤≤, с. 87]. ’оваючи, таким чином, ƒонцова ≥ "в≥сник≥вство", ё.Ўерех п≥дписував вирок ≥ ћ”–ов≥. Ѕо приписував йому непритаманн≥ функц≥њ, призначив непосильну роль.

"¬оскреслий" Ўерех, ¤кий вил≥кувавс¤ в≥д "дит¤чоњ хвороби донцов≥зму", не втратив, а радше збагатив кращ≥ риси, що характеризували його статт≥ мур≥вського пер≥оду, - ≥рон≥ю, дотеп, парадокс. ј вже тепер над ним не т¤ж≥ли обов'¤зки ≥деолог≥чного характеру. «в≥льненн¤ в≥д них критик мовби п≥дкреслюЇ заголовками статей "’вильовий без пол≥тики" (1953), "ѕро л≥тературу без пол≥тики" (1956) - друга Ї розгорнутою реценз≥Їю на "≤стор≥ю украњнськоњ л≥тератури" ƒмитра „ижевського (Ќью-…орк, 1956). ќднак у цьому п≥дкресленн≥ "без пол≥тики", ¤к переважно в Ўереха, б≥льше ≥рон≥њ, ан≥ж справд≥ апол≥тизму, це було радше запереченн¤ "украњнського фальшивого патр≥отизму, що кв≥тне буйним цв≥том у тому, що на ем≥ірац≥њ зветьс¤ украњнською наукою" ("ѕро л≥тературу в пол≥тиц≥ й пол≥тику в л≥тератур≥") [9, т. ≤, с. 373].

—тежив ёр≥й Ўерех ≥ за тим, що робилос¤ в ”крањн≥.  оли читаЇмо його роздуми про твори Ћеон≥да ѕервомайського, јндр≥¤ ћалишка, ќлес¤ √ончара, в≥дчуваЇмо доброзичливий тон ≥ водночас ч≥тку аргументован≥сть основноњ тези, що дози "пол≥тичноњ спекул¤ц≥њ", ¤к≥ Ї неодм≥нним атрибутом соцреал≥стичного канону, н≥вечать таланти ≥ породжують чи не найб≥льше лихо - "втрату культури". Ќатом≥сть в≥дкритт¤м дл¤ Ўереха стала творч≥сть поет≥в-ш≥стдес¤тник≥в. ¬≥н належав до тих л≥тератор≥в ем≥ірац≥њ, ¤к≥ прив≥тали св≥ж≥ голоси з ”крањни, що розхитували цей зал≥зобетонний канон (серед них ™вген ћаланюк, ќлекса —тефанович, Ѕогдан  равц≥в, √ригор≥й  остюк), ≥ поставив в один р¤д ≥мена ≈мми јнд≥Ївськоњ, ≤вана ƒрача, Ћ≥ни  остенко, ёр≥¤ “арнавськогоЕ Ќа противагу тим д≥аспорним критикам, зокрема ≥з середовища Ќью-йоркськоњ групи, ¤к≥ ц≥лком в≥дмежовували л≥тературу в≥д пол≥тики, Ўерех дотримувавс¤ погл¤ду, що поез≥њ не вадить ≥деолог≥чна зор≥Їнтован≥сть автора, оск≥льки л≥тература включена в соц≥окультурний процес, надто коли йдетьс¤ про культуру "замкнених сусп≥льств", де л≥тература Ї чи не Їдиною трибуною дл¤ вираженн¤ сусп≥льних ≥дей. ѕри анал≥з≥ поез≥њ Ўерех виходить ≥з способу художнього мисленн¤ автора. “ак, у статт≥ "“рунок ≥ трутизнаЕ" - передмов≥ до зб≥рки ¬асил¤ —туса "ѕал≥мпсести", що вийшла 1986 р. у видавництв≥ "—учасн≥сть", в≥н розмежовуЇ поез≥ю на програмовану ≥ непрограмовану, до представник≥в першого типу в≥днос¤чи ћиколу –уденка, а до другого - ¬асил¤ —туса. "ѕредставник програмованоњ поез≥њ, - читаЇмо в статт≥, - маЇ певну систему ≥деолог≥њ, певну, сказати б, програму, ≥ њњ в своњх творах б≥льш або менш талановито висловлюЇ. Ќепрограмован≥ поети, зв≥сно, теж можуть мати вироблену ≥деолог≥ю, але њхн≥ твори в≥дбивають њњ лише поб≥чно, через м≥нлив≥сть настроњв ≥ переживань. —ьогодн≥ вони можуть бути песим≥стами, завтра н≥би оптим≥стами, сьогодн≥ повними над≥њ, завтра охопленими розпачем. ѕрограмована поез≥¤ в≥дбиваЇ погл¤ди сформован≥, непрограмована - думки й почутт¤ у формуванн≥" [9, т. II, с. 107-108].

який ≥з двох окреслених тип≥в поет≥в ближчий критиков≥? ћайже без сумн≥ву можемо стверджувати, що другий. ѕо-перше, книжку саме такого поета в≥н анал≥зуЇ, ф≥ксуючи багатство семантичних в≥дт≥нк≥в слова, що передаЇ рух поетичноњ ≥дењ. ѕо-друге, сама його критика - теж "думки й почутт¤ у формуванн≥". јле не посп≥шаймо з остаточними й однозначними висновками. Ѕо в одного й того ж поета можемо знайти твори програмован≥ й непрограмован≥. ¬ ≤вана ‘ранка, наприклад, непрограмованим твором можна вважати поему "ѕохорон", де ≥де¤ формуЇтьс¤ поступово, а програмованим - поему "ћойсей". “у саму, ¤ку Ўерех назвав "другим запов≥том украњнськоњ л≥тератури". ¬решт≥, ≥ в самого Ўереха можемо побачити риси програмованост≥ або непрограмованост≥. ѕерша переважаЇ у статт¤х, де автор виступаЇ ¤к ≥сторик л≥тератури (" ритика поетичним словом", "1860 р≥к у творчост≥ “араса Ўевченка"), оц≥нюЇ постат≥ ≥ ¤вища з певноњ ≥сторико-культурноњ перспективи ("Ћ≥т ≤кара: ѕамфлети ћиколи ’вильового"), "ѕ≥сл¤ " н¤жоњ емал≥". Ќад купкою попелу, що була ќксаною Ћ¤туринською"). ≤нод≥ ≥сторичний досв≥д викликаЇтьс¤ на п≥дтвердженн¤ позиц≥њ критика дл¤ оц≥нки сучасних л≥тературних ¤вищ ("“роЇ прощань. ≤ про те, що таке ≥стор≥¤ л≥тератури"). Ѕлискучими зразками того, ¤к л≥тературна традиц≥¤ п≥дпираЇ модерн≥стськ≥ шуканн¤, можуть бути статт≥ "ѕро двох поет≥в з кн¤жими ≥менами" ("—учасн≥сть", 1992, є 4), зокрема анал≥з барокового коду поез≥й ≤гор¤  алинц¤ в його книжц≥ "“ринадц¤ть алог≥й" ( ињв, 1991) та "√о-√ай-√о", ("—учасн≥сть", 1996, є 10), в ¤к≥й постмодерн≥стськ≥ риси роману ёр≥¤ јндруховича "–екреац≥њ" вивод¤тьс¤ з≥ "см≥ховоњ" л≥тературноњ традиц≥њ.

ј непрограмован≥сть ¤вно дом≥нуЇ там, де Ўерех-критик обстоюЇ свою позиц≥ю в л≥тературних дискус≥¤х, що п≥дтверджуЇ чи не вс¤ книга "Ќе дл¤ д≥тей" - з в≥дточеним полем≥чним в≥стр¤м, де пристрасть переважаЇ над аргументом. ‘ормулюючи концепц≥ю "нац≥онально-орган≥чного стилю", анал≥зуючи твори "орган≥ст≥в", Ўерех, на думку —олом≥њ ѕавличко, "не м≥г не визнати, що в њхнЇ коло потрапили письменники дещо слабш≥, однак це не наводило його на сумн≥ви в перспективност≥ саме "орган≥ст≥в" ≥ нац≥онально-орган≥чного стилю, ¤кий т≥льки й зможе сказати украњнське слово стар≥й ≥ згнил≥й ™вроп≥" [5, с. 295]. «годом, уже ¤к ≥сторик л≥тератури, Ўерех не т≥льки визнаЇ правоту своњх опонент≥в ("” своњх нападках на основну Ўерехову тезу - про царство нац≥онально-орган≥чного стилю в л≥тератур≥, що мав прийти й возс≥¤ти с¤йвом новим - ƒержавин був тис¤чу раз≥в правий" [9, т. ≤, с. 31]), а й по¤снить мотиви своЇњ тод≥шньоњ позиц≥њ: утвердити в св≥т≥ образ ”крањни. јле "в≥ра утверджувалас¤ не з д≥йсности, а з потреби в≥ри" [9, т. ≤, с. 30].

јле - диво дивне: ц≥ статт≥ мур≥вського пер≥оду не т≥льки дорог≥ дл¤ њхнього автора, бо в≥дбивають найщаслив≥ший пер≥од його житт¤, а й викликають дедал≥ зростаючий ≥нтерес читач≥в в ”крањн≥. ≤ тут уже йдетьс¤ не ст≥льки (хоч це теж маЇ неаби¤ке значенн¤) про самоусв≥домленн¤ л≥тературного процесу тих рок≥в, ¤к про способи його ви¤ву. ¬ них маЇмо передус≥м справу з непрограмованим типом (за авторською терм≥нолог≥Їю "іатунком") критики. ўоб переконатис¤ в цьому, зацитуЇмо статтю про —туса, зам≥нюючи слова "поез≥¤" на "критика": "ѕрограмована критика, бувши наперед сформованою, потребуЇ пост≥йноњ зм≥ни тем ≥ сюжет≥в, щоб не стати одноман≥тною. [Е] Ќепрограмована критика може без к≥нц¤ вар≥юватис¤ навколо тоњ самоњ теми ≥ нормально лишатис¤ л≥ричною" [9, т. II, с. 108]. «в≥дси випливають т≥ риси стилю л≥тературно-критичних статей ё.Ўереха, на ¤ких акцентуЇ ћ.ѕавлишин: "ѕередус≥м - розкр≥паченн¤ читача, в≥дкритт¤ йому насолоди, що криЇтьс¤ в текст≥. ÷е в≥дчуваЇтьс¤ в кожн≥й його статт≥: критик вт≥шаЇтьс¤ текстом ≥, б≥льше того, д≥стаЇ насолоду, ц≥лком у дус≥  роче, допомагаючи читачев≥ збагнути текст ≥ д≥стати таку саму вт≥ху" [6, с. 154-155].

ёр≥й Ўерех демонструЇ багатий "наб≥р" своњх стосунк≥в з читачем ≥ з самою л≥тературою. ¬≥н може звести проблему до "св¤тоњ простоти", за ¤кою (простотою), здаЇтьс¤, немаЇ н≥чого. „ому героњ Ѕайрона розчарован≥? - запитуЇ в≥н у статт≥ про поему ќлекс≥¤ ¬еретенченка "„орна ƒолина" ≥ простодушно в≥дпов≥даЇ: а тому, що без цього поеми просто не були б написан≥. ≤ дал≥ розвиваЇ цю тезу: "ѕро що т≥льки не говорено - ≥ про французьку революц≥ю, ≥ про сучасну цив≥л≥зац≥ю, ≥ про розвиток кап≥тал≥зму. Ѕайрон тут зовс≥м н≥ при чому" [9, т. ≤, с. 330]. ”се це ¤вно в стил≥ статей ћихайла –удницького 20-30-х рр., ¤кий переконував читач≥в, що в художньому твор≥ варт≥сть маЇ лише форма, а зм≥ст, св≥тогл¤д, ≥дењ - усе це впр¤ганн¤ л≥тератури в кол≥сницю пол≥тики - л≥тературу вбиваЇ. ≤ вже зовс≥м "по-рудницькому" звучить ≥рон≥¤: "ћотивац≥й життЇвого досв≥ду мають шукати репортери веч≥рн≥х газетчин у репортажах про сенсац≥йн≥ злочини" [9, т. ≤, с. 331]. “а швидко переконуЇмос¤, що в поем≥ Ї ≥ "мотивац≥¤ життЇвого досв≥ду" - йдетьс¤ про наказ кошового ≤вана —≥рка вбити в „орн≥й ƒолин≥ потурнак≥в, ¤к≥ ви¤вили бажанн¤ повернутис¤ в  рим, - Ї ≥ ф≥лософська ≥де¤: у цьому вбивств≥ автор статт≥ вбачаЇ ви¤в √осподньоњ помсти над зрадниками. Ќарешт≥, структурно байрон≥чний тип поеми критик трактуЇ ¤к концептуально антибайрон≥чний: "” Ѕайрона людина не може бути щаслива, поки не повалений Ѕог, але чи Ѕог може бути повалений? ” ¬еретенченка щаслива, поки вона живе в Ѕожому правопор¤дку. “од≥ зусилл¤ людини спр¤мовуютьс¤ на зовс≥м конкретну мету - подолати ворог≥в Ѕожого ладу" [9, т. ≤, с. 335]. ¬иникаЇ питанн¤: ¤кщо у твор≥ зображена конкретна ≥сторична ситуац≥¤, ¤ка проектуЇтьс¤ у певну ф≥лософську площину, то нав≥що було виступати проти з'¤суванн¤ причини розчаруванн¤ Ѕайронових героњв? —права, очевидно, в тому, що це маЇ робити читач, це маЇ робити критик, але не сам автор, бо тод≥ тв≥р втрачаЇ сенс ¤к факт мистецтва. «в≥дси випливаЇ основна теза статт≥: "—оц≥ал≥стичний реал≥зм убивчий не т≥льки тому, що в≥н пропагандивний, а й тим, що в≥н усе по¤снюЇ. ¬≥н убиваЇ письменника, а передовс≥м читача" [9, т. ≤, с. 331].

ёр≥й Ўерех формуЇ читача ¤к р≥вноц≥нного учасника д≥алогу з л≥тературою ≥ з ≥нтерпретатором-опонентом. ћайже вс≥, хто писав про особливост≥ його стилю, п≥дкреслювали схильн≥сть критика до парадокс≥в, м≥стиф≥кац≥й, псевдон≥м≥в, неординарних композиц≥йних ход≥в, дивогл¤дних заголовк≥в, провокативних тез тощо. “ака стильова настанова вимагала дл¤ свого вт≥ленн¤ в≥дпов≥дних жанрових модиф≥кац≥й. ≤ хоча статт≥ р≥зн≥ за п≥дходом до л≥тературного матер≥алу ≥ способом аргументац≥њ, усе ж вони найближче сто¤ть до типу есе, що не визнаЇ обов'¤зкових жанрових канон≥в, ≥ в анал≥з≥ художнього тексту допускаЇ ≥ ретроспекц≥ю, ≥ спогад, ≥ сатиричну ремарку чи само≥рон≥ю. ¬т≥м, Ўерех у статт≥ "Ќе дл¤ д≥тей", що стала не т≥льки назвою одн≥Їњ з його книжок, а мовби емблемою вс≥Їњ творчост≥ критика, даЇ своЇ розум≥нн¤ цього жанру: "≈сей - ризиковане слово. ¬ 95 випадках ≥з ста його вживають, не вкладаючи жодного зм≥сту.  оли щось не схоже н≥ на опов≥данн¤, н≥ на нарис, н≥ на статтю, тод≥ кажуть: це есей. ќтже, треба умовитис¤, що розум≥ти п≥д есеЇм у даному випадку. якщо в твор≥ головне - загальне твердженн¤, але воно прагне ви¤витис¤ через вс¤ке конкретне ≥ часткове, а вс¤ке конкретне ≥ часткове прагне символ≥зувати загальне твердженн¤, або в загальне, в твердженн¤ вилитис¤ - отакий тв≥р заслуговуЇ на назву есею" [9, т. ≤, с. 310-311]. ј ще коротше, хоч ≥ не прост≥ше: "÷е майстерна гра, ¤ку автор веде з читачем. як к≥т з мишею" [9, т. 1, с. 311]. Ќе зводьмо це твердженн¤ до афоризму чи тим б≥льше до жарту. “еор≥¤ ≥нтелектуальноњ творчост≥ ¤к гри маЇ велику традиц≥ю. Ќа думку ф≥лософа …огана √ейз≥нги, вс¤ культура виникаЇ у форм≥ гри, поез≥¤ теж народилас¤ у ц≥й царин≥ й дос≥ збер≥гаЇ ≥грову функц≥ю, "њњ д≥¤льн≥сть розгортаЇтьс¤ на ≥гровому майданчику духу, у своЇму власному св≥т≥, що його дух творить дл¤ нењ" [1, с. 138], ≥ загалом "вс¤ке знанн¤ (а сюди природно входить ≥ ф≥лософ≥¤) полем≥чне за своЇю натурою, а полем≥чне нев≥дд≥льне в≥д агон≥стичного" [1, с. 179], тобто ≥грового, змагального.

“аку майстерну гру з читачем [4, с. 9-10] уже понад п≥встол≥тт¤ веде ёр≥й Ўерех, утверджуючи "примат естетичних вимог до л≥тератури, мистецтва - передус≥м художн≥сть, самобутн≥сть, формотворчу, стил≥стичну довершен≥сть, звичайно, за на¤вност≥ духовноњ субстанц≥њ та св≥тогл¤дноњ глибини".

„итач в ”крањн≥ повол≥ приймаЇ правила ц≥Їњ гри, цього сократичного ф≥лософського д≥алогу, що маЇ в украњнськ≥й л≥тератур≥ тривалу традиц≥ю, зокрема в особ≥ таких њњ представник≥в, ¤к √ригор≥й —коворода та ≤ван ‘ранко, а в нов≥тн≥й, зокрема ≥нтелектуальн≥й проз≥, њњ не без усп≥ху демонструЇ ¬алер≥й Ўевчук. ќтже, д≥алог≥чн≥сть л≥тературно-критичних студ≥й не випадаЇ з украњнського культурного контексту й об≥ц¤Ї продовженн¤.

Ћ≥тература

√ейз≥нга …. Homo ludens.  ., 1994.

ƒаниленко ј., —оловей ≈. ёр≥й Ўевельов (Ўерех): Ўтрихи до портрета науковц¤ // ёр≥й ¬олодимирович Ўевельов (ёр≥й Ўерех): ћатер≥али до б≥бл≥ограф≥њ. Ќью-…орк, 1998.

∆улинський ћ. ёр≥й Ўевельов-Ўерех, а6о "ѕоза меж≥ можливого" // Ћ≥тературна ”крањна. - 1999. - 1 кв≥т.

[ орогодський –.] “ака тривала в≥дсутн≥сть, таке непросте поверненн¤ // Ўерех ё. ѕороги ≥ запор≥жж¤: Ћ≥тература. ћистецтво. ≤деолог≥¤: ” 3 т. ’арк≥в, 1998.

ѕавличко —. ƒискурс модерн≥зму в украњнськ≥й л≥тератур≥.  ., 1999.

ѕавлишин ћ. «а культуру "не дл¤ д≥тей" // —учасн≥сть. - 1995. - є 6.

–озсипан≥ перли: ѕоети "ћолодоњ ћузи".  ., 1991.

Ўевчук √р. (Ўевельов ё.) ¬ св≥тл≥ людських почутт≥в // Ќаш≥ дн≥. - 1943. - є 10.

Ўерех ё. ѕороги ≥ запор≥жж¤: Ћ≥тература. ћистецтво. ≤деолог≥¤: ” 3 т. ’арк≥в, 1998.

Ўерех ќ. “рет¤ сторожа.  ., 1993.



Ќа головну



Hosted by uCoz