ѕроблема досл≥дженн¤ метаморфози на р≥вн≥ семантичного коду



“ема досл≥дженн¤ метаморфози на р≥вн≥ семантичного коду передбачаЇ к≥лька проблем: ном≥нац≥¤ та ≥нтрепретац≥¤ семантичного коду випливаЇ ≥з проблеми м≥фу та його значенн¤ з екстрапол¤ц≥Їю на метаморфозу ¤к ¤вище, що лежить в основ≥ м≥фотворчост≥; проблема походженн¤ архетипу метаморфози пов'¤зана з архетипом м≥фопростору та архетипом м≥жсв≥тт¤ (л≥м≥нальноњ зони), а також ≥з архетипом переходу через л≥м≥нальну зону ≥ його активним впливом на перем≥ну образу.

Ќасамперед торкнемос¤ проблеми означенн¤ метаморфози ¤к ¤вища, що належить до прадавньоњ основи м≥фа.  лод Ћев≥-—трос звернув увагу на те, що "м≥тичн≥ опов≥д≥ Ї або видаютьс¤ випадковими, позбавленими сенсу, абсурдними, однак, схоже, вони повторюютьс¤ по всьому св≥тов≥". ƒосл≥дник поставив соб≥ завданн¤ "визначити, чи був ¤кийсь лад поза цим видимим безладд¤мЕ" [7, с. 346]. ”чений вагавс¤, чи дос¤гне позитивного результату самим лиш визначенн¤м ≥снуванн¤ ладу, але був твердо переконаний, що, "не знаючи ладу, зовс≥м неможливо збагнути значенн¤" [там само]. ƒуже важливими Ї методолог≥чн≥ засади, застосован≥ при висв≥тленн≥ проблеми м≥фа та значенн¤.  .Ћев≥-—трос насамперед задаЇ соб≥ питанн¤: "ўо означаЇ "значити"? як на мене, то Їдина в≥дпов≥дь, ¤ку ми можемо дати, Ї та, що "значити" означаЇ можлив≥сть перекласти будь-¤кий р≥зновид даних ≥ншою мовою. ѕ≥д ≥ншою мовою ¤ не маю на уваз≥, наприклад, французьку чи н≥мецьку, але ≥нш≥ слова на ≥ншому р≥вн≥" [7, с. 346]. ƒосл≥дник намагаЇтьс¤ виробити власний п≥дх≥д до ≥нтерпретац≥њ м≥фа через пор≥вн¤нн¤ його з мовою та музикою: "≤ т≥льки ¤кщо ставитись до м≥ту так, н≥би в≥н оркестрова партитура, написана р¤док за р¤дком, тод≥ ми зможемо зрозум≥ти його ¤к ц≥л≥сть, ≥ саме таким чином зможемо ви¤вити значенн¤ м≥ту" [7, с. 353]. ћетод прочитанн¤ м≥ф≥чноњ опов≥дки, запропонований Ћев≥-—тросом, ц≥лком зб≥гаЇтьс¤ з нашим у¤вленн¤м про структуру об'Їкта нашого досл≥дженн¤, закодовану в с≥м посл≥довних взаЇмозв'¤заних елемент≥в, що складають модуль метаморфози. «а Ћев≥-—тросом, читанн¤ тексту зл≥ва направо поЇднане з вертикальним охопленн¤м р¤дк≥в зверху вниз, так, ¤к музикант читаЇ партитуру. ўоби охопити вс≥ значенн¤ ≥нформац≥йного пол¤ в опов≥данн≥ про метаморфозу, треба мати на оц≥ початок розвитку под≥й, њх посл≥довн≥сть та завершенн¤. "ћ≥тичне р≥шенн¤ сполучитись за своЇю структурою дуже под≥бне до акорд≥в, що розпочинають ≥ завершують музичний тв≥р, дл¤ них пропонуЇтьс¤ також поЇднанн¤ крайностей, котр≥ тут остаточно поЇднуютьс¤. ÷е могло б бути показано ≥ м≥тами чи групами м≥т≥в, що сконструйован≥ ¤к соната чи симфон≥¤, чи рондо або ж токата, або будь-¤ка з музичних форм, ¤к≥ музика насправд≥ не винаходила, а несв≥домо вз¤ла з≥ структури м≥ту" [7, с. 355]. ”чений переконаний, що п≥знанн¤ м≥фа та значенн¤ може мати неаби¤кий вплив на метод анал≥зу л≥тературних текст≥в: "ћен≥ здаЇтьс¤, що це ≥ Ї другий аспект, аспект дотичност≥, ¤кий дасть нам визначальний ключ. ÷е було приблизно тод≥, коли м≥тична думка, ¤ би не сказав пропала чи зникла, радше перейшла в п≥дгрунт¤ зах≥дноњ думки, що трапилось в часи –енесансу та у ’V≤≤ ст.; ц≥ перш≥ романи, що почали з'¤вл¤тис¤ зам≥сть опов≥дань, теж вибудовувались за моделлю м≥толог≥њ" [7, с. 353]. ÷ими словами п≥дтверджуЇтьс¤ важлив≥сть структурного коду метаморфози, названого нами "модулем метаморфози". «нанн¤ структурного коду даЇ змогу ор≥Їнтуватис¤, ¤к≥ елементи тексту ≥ ¤ким чином впливають на формуванн¤ семантичного коду метаморфози, ¤кому  .Ћев≥-—трос надаЇ особливоњ ваги при розгл¤д≥ м≥фа. "якщо ми намагаЇмось зрозум≥ти взаЇмов≥дношенн¤ м≥ж мовою, м≥том та музикою,- зазначаЇ учений, - то можемо це робити, використовуючи мову ¤к в≥дправну точку, ≥ тод≥ видно, що музика з одного боку, а м≥толог≥¤ з ≥ншого, обидв≥ вийшли з мов, але розвивалис¤ нар≥зно у в≥дм≥нних напр¤мках; що музика наголошуЇ на аспект≥ звучанн¤, ¤кий вже присутн≥й у мов≥, тод≥ ¤к м≥толог≥¤ наголошуЇ на аспект≥ значенн¤, на сенс≥, ¤кий також присутн≥й у мов≥. (Е) ” музиц≥ переважаЇ звуковий елемент, а у м≥т≥ - значеннЇвий" [7, с. 356].

Ќ.‘рай у своњй прац≥ "јрхетипний анал≥з: теор≥¤ м≥т≥в", намагаючись обгрунтувати власну теор≥ю архетипних значень, порушив водночас ≥ проблему означенн¤ метаморфози. ”чений пов'¤зуЇ архетип метаморфози з "≥дентиф≥кац≥Їю бог≥в з≥ зв≥р¤тами чи рослинами, з людською сп≥льнотою" ≥ називаЇ це ¤вище "тотем≥чним символ≥змом". ƒосл≥дник не означуЇ метаморфози пр¤мо, але опосередковано, через означенн¤ казки, в основ≥ ¤коњ - метаморфоза: "ѕевн≥ види е т ≥ о л о г ≥ ч н и х (вид≥ленн¤ наше - –. .) народних казок, а також опов≥данн¤ про те, ¤к надприродн≥ ≥стоти перевт≥лювались у в≥домих нам зв≥р¤т та рослини, представл¤ють послаблену форму такого ж типу метафори, що й дос≥ ≥снуЇ ¤к архетип "метаморфози", добре в≥домий ќв≥д≥Їв≥" [10, с. 120]. “аким чином, можна вважати, що Ќ.‘рай засв≥дчуЇ ≥снуванн¤ семантичного коду метаморфози п≥д назвою "ет≥олог≥чний". ўодо самого архетипу метаморфози, то в основ≥ сутност≥ його ¤к ¤вища м≥фотворчого лежить архетип м≥жсв≥тт¤. ƒонедавна вважалос¤, що в основ≥ метаморфози ¤к ¤вища м≥фолог≥чноњ д≥йсност≥ лежить в≥руванн¤, що п≥сл¤ смерт≥ людина покидаЇ своЇ т≥ло й пересел¤Їтьс¤ у пташку, зв≥ра, дерево чи кам≥ньЕ «найомство ≥з сучасним тлумаченн¤м походженн¤ найдавн≥ших обр¤д≥в даЇ можлив≥сть ширшого ознайомленн¤ з≥ св≥тобаченн¤м людини у найдавн≥ш≥ часи та його впливом на формуванн¤ окремих м≥фологем.

«а св≥дченн¤м Ћ. лейна, архетип меж≥ м≥ж св≥тами с¤гаЇ своњм кор≥нн¤м св≥тогл¤ду перв≥сноњ людини, ¤ка в≥рить, що при переход≥ з одного в≥кового пер≥оду в ≥нший, особливо у шлюбний, тобто при разюч≥й зм≥н≥ способу житт¤, њњ п≥дстер≥гають смертельн≥ небезпеки. ”никнути њх на таких переходах можна було лише при допомоз≥ складних обр¤д≥в. ѕерех≥д з дитинства у шлюбний в≥к потребував виснажливого обр¤ду ≥н≥ц≥ац≥й, в ¤кому ≥м≥тувалось умиранн¤ й нове народженн¤: попередн¤ людина (дитина) вмирала, а пот≥м в≥дроджувалас¤ дл¤ нового житт¤ вже у нов≥й ¤кост≥ (дорослого) [6, с. 350].

“аким чином, окр≥м справжньоњ смерт≥, прадавн¤ св≥дом≥сть прир≥внювала етапи земного людського ≥снуванн¤ до смерт≥ в≥ртуальноњ. ¬≥ртуальн≥ л≥м≥нальн≥ зони д≥лили св≥ти при допомоз≥ б≥олог≥чного хронотопного коду, в основ≥ ¤кого - м≥стичне число "9" [6, с. 351]. “ак, "ступ≥нчаст≥сть у н≥мецькому вихованн≥ дитини (в≥д дев'¤ти м≥с¤ц≥в до дев'¤ти рок≥в), ймов≥рно, по¤снюЇ походженнн¤ ус≥Їњ дев'¤тинноњ символ≥ки: адже ц≥ терм≥ни Ї проекц≥Їю утробного розвитку плоду на наступне житт¤ людини з в≥дпов≥дною до росту прогрес≥ЇюЕ" [6, с. 354]. Ћ. лейн вважаЇ, що раз саме ц¤ м≥ра л¤гла в основу под≥лу людського житт¤, то нею й в≥дм≥рюютьс¤ пер≥оди м≥ж рубежами, терм≥ни дл¤ переходу в≥д одного в≥кового пер≥оду в ≥нший [6, с. 354]. “аким чином, архетип переходу через л≥м≥нальну зону кор≥нитьс¤ саме в такому св≥торозум≥нн≥: перший св≥т людини - ендосфера (житт¤ в лон≥ матер≥); народженн¤ сп≥в≥вдносне з переходом л≥м≥нальноњ зони ≥ входженн¤м у новий св≥т - людина отримуЇ св≥й зовн≥шн≥й образ ≥ вже не опосередковано, через орган≥зм матер≥, а в≥дкрито контактуЇ ≥з навколишн≥м св≥том -м≥осферою та перисферою. —аме перисфера й обмежуЇ профанний св≥т людини. «а меж≥ перисфери д≥¤ хронотопного коду вже не поширюЇтьс¤. —аме на ц≥й меж≥ й в≥дбуваютьс¤ обр¤ди ≥н≥ц≥ац≥њ. ƒос¤гненн¤ юнаком апогею б≥олог≥чноњ зр≥лост≥ прир≥внюЇтьс¤ прадавньою думкою до рубежу житт¤ ≥ смерт≥. “ому й ≥снуЇ у грецьк≥й м≥фолог≥њ јполлон - бог в≥чно юний ≥ безшлюбний - в≥н вт≥люЇ в соб≥ ≥деал цього пер≥оду людського житт¤. …ого функц≥њ - берегти цей ≥деал. јполлонов≥ належить особлива м≥с≥¤ при переход≥ людини з одн≥Їњ в≥ковоњ категор≥њ в ≥ншу.

Ћ. лейн називаЇ јполлона богом-воротарем, а також проводить аналог≥ю ≥мен≥ јполлона з малоаз≥йським јпул≥ун(ас)ом: "≤м'¤ ж јпул≥унаса, враховуючи г≥потезу про походженн¤ бога-лучника з Ѕлизького —ходу, пор≥внюють з вавилонським abullu "ворота" [6, с. 351]. “акий п≥дх≥д у трактуванн≥ етимолог≥њ ≥мен≥ јполлона Ї ще одним вагомим аргументом, ¤кий п≥дтверджуЇ в≥ртуальне ≥снуванн¤ под≥лу людського житт¤ на м≥фопростори у св≥домост≥ прадавньоњ людини, сакрал≥зац≥ю л≥м≥нальноњ зони.

” подальших роздумах Ћ. лейна над м≥фолог≥чними функц≥¤ми бога-воротар¤ знаходимо п≥дтвердженн¤ нашоњ г≥потези про важлив≥сть рол≥ б≥олог≥чного хронотопного коду, за допомогою ¤кого визначалис¤ час ≥ м≥сце проходженн¤ меж≥ м≥ж м≥фопросторами, а також одне з джерел ≥нверторноњ сили суб'Їкта метаморфози: "як ¬х≥дний та ¬их≥дний ц≥лком лог≥чно јполлон ви¤вл¤Їтьс¤ ще й покровителем гаваней - виход≥в у море (в≥дпов≥дно, ≥ вход≥в з мор¤), а ¤к бог рубежу - богом календарного часу, богом м≥ри", (Е) "як бог часу в≥н отримував владу над п≥знанн¤м майбутнього - зв≥дси його пророча функц≥¤ ≥ його знаменит≥ оракули" [6, с. 351].

«алежн≥сть перем≥ни образу геро¤ в≥д переходу через л≥м≥нальну зону у м≥фопрост≥р, ¤кий ми назвали ендосферою, спостер≥гаЇмо в украњнськ≥й народн≥й легенд≥: "„ас перебуванн¤ у вовч≥й подоб≥, певно, ототожнювавс¤ з перебуванн¤м у вовчому черев≥ п≥д час обр¤ду ≥н≥ц≥ац≥њ. Ќе випадково колишн≥й вовкун згодом стаЇ у багатьох сюжетах знахарем або чаклуном. ћоже, саме з ц≥Їњ причини ≥ сама назва "вовкулака" почала згодом застосовуватис¤ не лише щодо перевертн¤, а й до чаклун≥в - людей, посв¤чених у таЇмниц≥ довк≥лл¤" [4, с. 70]. ќтже, перех≥д ≥з м≥осфери в ендосферу Ї протиприродним, бо в≥н в≥дбуваЇтьс¤ всупереч д≥њ б≥олог≥чного хронотопного коду. ” тому ви¤вл¤Їтьс¤ сутн≥сть чар≥вноњ метаморфози. ” природ≥ ми спостер≥гаЇмо безл≥ч метаморфоз, але вони нас не дивують, бо лежать у межах д≥њ б≥олог≥чного хронотопного коду. ƒл¤ прикладу, кинемо маленького жолуд¤ у землю, ≥ через в≥дпов≥дний пром≥жок часу на цьому м≥сц≥ шум≥тиме розк≥шним верхов≥тт¤м могутн≥й дуб. ћетаморфоза? Ѕезперечно. ¬х≥дний образ - жолудь, вих≥дний - дерево. Ќаша св≥дом≥сть сприймаЇ цей факт ¤к такий, що лежить у межах практичного досв≥ду. ћ≥ж актом потрапл¤нн¤ у землю жолуд¤ та актом перм≥ни його в дуба проходить чималий в≥др≥зок календарного часу. “обто, д≥Ї б≥олог≥чний хронотопний код. ј тепер у¤в≥мо, що п≥сл¤ того, ¤к жолудь потрапив у землю, на цьому м≥сц≥ миттЇво з'¤вилос¤ могутнЇ дерево! ћетаморфоза? - „ар≥вна метаморфоза. “аким чином, метаморфоза сприймаЇтьс¤ ¤к чар≥вна, ¤кщо в≥дсутн¤ д≥¤ б≥олог≥чного хронотопного коду або всупереч його д≥њ. “ак≥й деф≥н≥ц≥њ сутност≥ чар≥вноњ метаморфози ц≥лком в≥дпов≥дають вчинки героњв украњнськоњ народноњ легенди: "” пов≥р'¤х ≥ меморатах про упир≥в ч≥льне м≥сце пос≥даЇ символ меж≥. Ќа меж≥ упир≥ зустр≥чаютьс¤, за межу б'ютьс¤ м≥ж собою ≥ просто потрапл¤ють на оч≥ люд¤м. “а в де¤ких мотивах, можна вважати, п≥зн≥ших за своњм утворенн¤м, роль меж≥ в≥д≥граЇ кладовище. Ќа нашу думку, це не випадково. ћежа ≥ Ї тим символом кордону м≥ж св≥тами, реальним вт≥ленн¤м ¤кого, а водночас ≥ м≥сцем проникненн¤ до хтон≥чного св≥ту, в багатьох народ≥в Ї кладовище. Ќ≥кому з царства мертвих не вдаЇтьс¤ переступити цю межу. ”пир над≥лений ц≥Їю властив≥стю, оск≥льки в≥н вважавс¤ таким, що ще не переступив меж≥ хтон≥чного св≥ту у зв'¤зку з в≥дсутн≥стю поховального ритуалу" [4, с. 93]. ё.Ўилов, вивчаючи пра≥стор≥ю –ус≥-”крањни, пом≥тив, що символи прадавн≥х поховань(степових могил) та¤ть у соб≥ в≥дбиток архетипу м≥жсв≥тт¤, ¤кий маЇ свою реал≥зац≥ю у народн≥й казц≥: "ћожливо, саме трип≥льськ≥ статуетки, що в ¤кост≥ жертвоприношень застосовувались в поховальному та ≥нших обр¤дах, а також ритуальн≥ "б≥ноклевидн≥ посудини" згадуютьс¤ в закл¤тт≥ з казки про "÷ар≥вну ќленку та њњ брата ≤ванка". ’оваючись в≥д гр≥ховного шлюбу з ≤ванком, д≥вчина трич≥ звертаЇтьс¤ до матер≥-земл≥:

¬и, дзвони, задзвон≥ть,

¬и, л¤льки, засп≥вайте,

“и, земле, розступис¤ -

Ќай ¤ вв≥йду в тебе!

«найшовши там, у потойб≥чному св≥т≥, свою дв≥йницю на подружж¤ ≤ванков≥, ќленка виходить з нею з-п≥д земл≥ з≥ словами: "Е- ≥ випусти на б≥лий св≥т"Е ћ.„умарна слушно вказуЇ на спор≥днен≥сть ќленки й ≤ванка з набагато давн≥шими Ћ¤лею й Ћелем а також з ≥ндоар≥йськими —≥тою й –амою" [12, с. 103].

÷≥кавим видаЇтьс¤ спостереженн¤ ё.Ўилова щодо архетипу потойб≥чного св≥ту, вираженого у згадуван≥й казц≥: "¬≥дносно ж зауваженн¤ ћ.„умарноњ щодо обов'¤зкового здобутт¤ героЇм дружини через зм≥Їборство сл≥д послатись на статтю ‘.Ѕ.я. ейпера " осмогон≥¤ й зачатт¤: до постановки питанн¤", де розгл¤даютьс¤ архетип≥чн≥ - пов'¤зан≥ з "пренатальними спогадами" про зачатт¤ й формуванн¤ ембр≥ону - засади под≥бних м≥фологем; отже в≥дпов≥дн≥ матер≥али слов'¤нськоњ (й не т≥льки) етнограф≥њ д≥йсно дуже давн≥ й глибинн≥" [12, с. 104] “акий п≥дх≥д до архетипу м≥жсв≥тт¤ знову повертаЇ нас до прадавнього св≥торозум≥нн¤ через будову людського т≥ла. јнтропоморф≥зм, незважаючи на те, що його дещо спрощено дос≥ трактували, справд≥ лежить в основ≥ м≥фолог≥њ, але, ¤к нам видаЇтьс¤, проблема досл≥дженн¤ його впливу на м≥фологеми вимагаЇ значно уважн≥шого ставленн¤. "Ќа справжньому архетипному р≥вн≥, - ¤к доводить Ќ.‘рай, - де поез≥¤ - витв≥р людськоњ цив≥л≥зац≥њ, природа Ї вм≥стилищем людини. Ќа анагог≥чному р≥вн≥ (духовному по¤сненн≥ сл≥в) людина - це посудина дл¤ природи, а м≥ста ≥ городи - це вже не мал≥ впадини на поверхн≥ земл≥, а форми людського всесв≥ту" [10, с. 120].

ћетаморфоза - ¤вище духовноњ д≥йсност≥, п≥знанн¤ сутност≥ ¤кого лежить у площин≥ ви¤в≥в формотворчоњ духовноњ енерг≥њ. —кладн≥сть досл≥дженн¤ - у чар≥вност≥ ¤вища, що виражаЇтьс¤ у таЇмничост≥, прихованост≥ окремих характерних ознак. як частина м≥ф≥чного св≥тогл¤ду, метаморфоза несе у соб≥ певний досв≥д, спр¤мований в≥д минулого до майбутнього. "ћета м≥толог≥њ,-- за визначенн¤м  .Ћев≥-—троса,-- забезпеченн¤ майбутнього, котре повинно залишитис¤ в≥рним тепер≥шньому та минуломуЕ" "ѕр≥рва, що ≥снуЇ, ¤к ми у¤вл¤Їмо, м≥ж м≥толог≥Їю та ≥стор≥Їю, повинна бути подолана через вивченн¤ ≥стор≥њ, ¤ка зовс≥м не Ї в≥докремленн¤м, а продовженн¤м м≥толог≥њ" [7, с. 353]. јрхетипи м≥фолог≥чного досв≥ду закодован≥ на перем≥ну зовн≥шньоњ форми художнього образу ≥ форми середовища його перебуванн¤, а також форми внутр≥шньо-психолог≥чноњ наповненост≥ образу. ѕерем≥на форми в≥дбуваЇтьс¤ п≥д впливом невидимоњ формотворчоњ енерг≥њ, д≥¤ ¤коњ про¤вл¤Їтьс¤ за певних умов та обставин. ќдна з ¤ких - перех≥д через м≥жсв≥тт¤. явище метаморфози утверджуЇ здатн≥сть матер≥њ п≥д д≥Їю формотворчоњ сили утворювати один ≥з можливих дл¤ нењ вигл¤д≥в. „ерез суб'Їктно-об'Їктн≥ в≥дносини про¤вл¤Їтьс¤ тип впливу формотворчоњ енерг≥њ: у випадку передач≥ ц≥Їњ енерг≥њ в≥д суб'Їкта ≥нвертац≥йноњ енерг≥њ об'Їктов≥, що п≥дл¤гаЇ ≥нвертац≥њ, через матер≥альн≥ засоби (удари паличкою, натиранн¤ маззю, вживанн¤ навару ≥з розмањтих трав тощо) - таку метаморфозу вважаЇмо контактною; при передач≥ формотворчоњ енерг≥њ поза матер≥альними засобами - безконтактною. ” чар≥вн≥й метаморфоз≥ зд≥йснюЇтьс¤ архетип, художн≥й образний вираз формотворчоњ енерг≥њ ¤кого знаходимо в поез≥њ "√острим полиском хвил≥ спалахують..." Ћес≥ ”крањнки: " ожний гук - в≥дгук сили одв≥чноњ, // що руйнуЇ й будуЇ св≥та".

”сю проблематику, сп≥вв≥дносну дан≥й тем≥, пронизуЇ теза: метаморфоза - ¤вище складне й багатогранне. ѕриймаЇмо цю складн≥сть та багатогранн≥сть дуже конкретно, бо уважний п≥дх≥д до вивченн¤ ц≥Їњ проблеми наштовхуЇ на факт ≥снуванн¤ пол≥семантичност≥ ¤вища. «авданн¤ - у т≥м, щоби правильно визначити вектор д≥њ чар≥вних сил, ¤кий за своЇю природою маЇ складов≥. —пробуЇмо визначити семантичн≥ гран≥ метаморфози, ¤к≥ в≥д≥грають найважлив≥шу роль у кожн≥й конкретн≥й ситуац≥њ.

јрхетип метаморфози, архетип м≥жсв≥тт¤, архетип переходу через л≥м≥нальну зону, - т≥сно пов'¤зан≥ з глибинними структурами, в основ≥ ¤ких - принцип впливу б≥олог≥чного хронотопного коду, його аберац≥¤, його реверс, його послабленн¤ тощо. “радиц≥йно, саме ц≥ глибинн≥ структури вимагають семантичноњ ≥нтерпретац≥њ. ќднак, - за св≥дченн¤м Ќ.’омського, - "≥снуЇ значно б≥льше даних, що поверхнево-структурна ≥нформац≥¤ спри¤Ї окресленню значенн¤. “ому буде обгрунтованим постулюванн¤ наступного: лише поверхнев≥ структури п≥дл¤гають семантичн≥й ≥нтерпретац≥њЕ" [11, с. 133].

” практичн≥й робот≥ над проблемою ном≥нац≥њ та ≥нтерпретац≥њ семантичного коду метаморфози важливими Ї настанови –.Ѕарта щодо методу текстуального анал≥зу: "Е ожен фрагмент твору п≥дходить з повагою до наукового статусу сем≥олог≥њ, або ≥накше кажучи, з повагою до його власного дискурсу", "...розпов≥дь в≥дразу ж сп≥вв≥дноситьс¤ з ¤коюсь категор≥Їю, принаймн≥, коли вона сама надаЇтьс¤ до того - п≥д категор≥ю "“ексту", тобто простору, процесу набуванн¤ значенн¤ у твор≥, одне слово, процесу "означуванн¤"Е". "“екст треба розгл¤дати не ¤к завершений, закритий продукт, а ¤к процес продукуванн¤, "п≥дключений" до ≥нших текст≥в, ≥нших код≥в (це ≥ Ї ≥нтертекстуальн≥сть), ≥ за допомогою цього артикулюЇтьс¤ в сусп≥льств≥ та ≥стор≥њ не способами визначенн¤, а цитуванн¤". ћетод текстуального анал≥зу –.Ѕарта - у ¤кнайпов≥льн≥шому в≥дчитуванн≥ окремо вз¤того розпов≥дного тексту з метою "визначити м≥сцезнаходженн¤ та зробити класиф≥кац≥ю" (Е) "т≥льки тих форм та код≥в, в≥дпов≥дно до ¤ких виникають значенн¤". ¬икористанн¤ методу "простежуванн¤ за шл¤хами утворенн¤ значень" при досл≥дженн≥ метаморфози на р≥вн≥ семантичного коду може бути усп≥шним за умови врахуванн¤ специф≥ки метаморфози ¤к тексту у текст≥. –.Ѕарт застер≥г, що текстуальний анал≥з "застосовують т≥льки до письмових розпов≥дей" [2, с. 385]. “екст народноњ казки, п≥сн≥ чи легенди (на сучасному р≥вн≥) в≥дносимо до усно-письмового тексту јдже анал≥зуЇмо саме записан≥ тексти. ѕроблему досл≥дженн¤ семантичного коду метаморфози можна вир≥шити ≥ не розбиваючи увесь текст на окрем≥ лекс≥њ, що м≥ст¤ть до трьох-чотирьох значень (за Ѕартом). ћожна обмежитись анал≥зом поверхневих структур, що м≥ст¤ть ≥нформац≥ю про конкретну метаморфозу у певному текст≥.

ќснову досл≥дженн¤ метаморфози на р≥вн≥ семантичного коду складають проблеми: залежн≥сть формуванн¤ семантичного коду в≥д суб'Їктно - об'Їктних в≥дносин; в≥д внутр≥шнього навантаженн¤ образу; в≥д ≥дейно-естетичних завдань самоњ акц≥њ перетворенн¤; в≥д м≥сц¤ та часу под≥њ; здатн≥сть метаморфози ≥ндукувати множинн≥ семантичн≥ коди; на¤вн≥сть складових семантичного коду ¤к ви¤в ≥нформативноњ насиченост≥ художнього засобу; семантично наповнен≥ елементи метаморфози та причини трансформац≥њ смислу; актуал≥зац≥¤ семи та компоненти посиленн¤ й послабленн¤ коду; в≥дсутн≥сть чи на¤вн≥сть маркувальних елемент≥в семантичного коду; матер≥ал≥зац≥¤ формотворчоњ енерг≥њ - позитивноњ чи негативноњ - в акт≥ перем≥ни образу; валентн≥сть семантичного коду - здатн≥сть зв'¤зк≥в з ≥ншими складовими; семантична опозиц≥¤ коду метаморфози; в≥дпов≥дн≥сть характеристик набутого образу головним ознакам сутност≥ образу-константи;семантичний дуплет: два р≥вновелик≥ вектори семантичного коду; форми ви¤ву коду: ман≥фестац≥¤ семи; демонстрац≥¤ семи; актуал≥зац≥¤ семи; потенц≥ал≥зац≥¤ семи.

” пол≥ зору цього досл≥дженн¤ - т≥ к≥лька дес¤тк≥в ном≥нац≥й семантичного коду метаморфози, ¤к≥ нам видалис¤ найпом≥тн≥шими з погл¤ду на њхню роль у текстах, а також особливу форму актуал≥зац≥њ. ” досл≥дженн≥ розр≥зн¤Їмо: векторний код та складов≥ векторного коду. ¬екторним кодом називаЇмо головний напр¤м д≥њ чар≥вних сил у конкретному акт≥ метаморфози. ѕодальший розгл¤д проблеми вимагаЇ представленн¤ приклад≥в актуал≥зац≥њ векторного коду в алфав≥тному пор¤дку його ном≥нац≥й. јберативний код метаморфози - (в≥д лат. aberratio - в≥дхиленн¤) - чар≥вна перем≥на певних характеристик об'Їкта з пом≥тним в≥дхиленн¤м в≥д б≥олог≥чного хронотопного коду: раптова перем≥на нормальних б≥олог≥чних функц≥й живого орган≥зму (позачасов≥ рамки розвитку та дозр≥ванн¤, ненажерлив≥сть тощо); јбракадабричний код метаморфози (в≥д лат. abrakadabra - заклинанн¤) -чар≥вна перем≥на об'Їкта за допомогою закл¤тт¤. јбсолютивний код метаморфози (в≥д лат. аbsolutio - зв≥льненн¤, виправданн¤) - перем≥на, внасл≥док ¤коњ персонаж зв≥льнюЇтьс¤ в≥д чар≥вного закл¤тт¤. ќпозиц≥йний код, що послаблюЇ абракадабричний код. јлелопатичний код метаморфози (в≥д грец. алело - один одного, взаЇмно... грец. патос - б≥ль, стражданн¤) - чар≥вна перем≥на образу, де спочатку один герой виступаЇ суб'Їктом, а ≥нший - об'Їктом, а пот≥м - навпаки: взаЇмоперетворенн¤ при допомоз≥ ≥дентичних засоб≥в јмнез≥йний код метаморфози (в≥д "а"... ≥ в≥д грец. пам'¤ть) - чар≥вна перем≥на в повед≥нц≥ геро¤, пов'¤зана ≥з втратою пам'¤т≥. јнтон≥м≥чний код метаморфози - чар≥вна перем≥на об'Їкта з метою наданн¤ йому ознаки, ¤ка Ї антон≥мом до ≥снуючоњ: б≥дний - багатий; багатий - б≥дний; слабкий - сильний; сильний - слабкий; огидний - красивий тощо. Ѕаражний код метаморфози ( в≥д франц. barage - загородженн¤) - чар≥вна перем≥на