ј тепер куди? - од≥ссе¤ сучасних л≥тературних теор≥й



’’ стол≥тт¤ не лише подарувало багатство та розмањтт¤ форм л≥тературних конвенц≥й, модиф≥кац≥й л≥тературноњ комун≥кац≥њ, а й радикальну зм≥ну парадигми авторських та читацьких стратег≥й. —аме ’’ стол≥тт¤ стало ¤скравою ≥люстрац≥Їю своЇр≥дного л≥тературного вибуху, що, з одного боку, призв≥в до виверженн¤ лавинопод≥бного потоку л≥тературноњ ≥нформац≥њ, а з ≥ншого - спровокував множинний характер њњ теоретичного осмисленн¤. ” ц≥й статт≥ спробуЇмо простежити основн≥ л≥н≥њ розвитку сучасних л≥тературних теор≥й, ¤к≥ стали спадкоЇмц¤ми зорепаду ≥дей своњх великих попередник≥в ≥, дос≥ засл≥плен≥ њх с¤йвом, не спромоглис¤ на виразно новий ≥ ориг≥нальний л≥тературно-теоретичний дискурс. ¬ажко сьогодн≥ сказати наск≥льки випадковим, а наск≥льки законом≥рним Ї те, що л≥тературн≥ теор≥њ п≥сл¤ ≥дењ смерт≥ автора та проголошенн¤ тези, що н≥чого не ≥снуЇ поза текстом, таки знову зосередили свою увагу на постат≥ автора, ≥сторичному контекст≥ письма ≥ в≥дчитуванн¤. ќск≥льки л≥тературн≥ теор≥њ Ї р≥зновидом метатексту чи вторинноњ моделюючоњ системи, то вона ≥ надал≥ залежить в≥д об'Їкта своњх досл≥джень, зокрема в≥д трьох планет чи трьох св≥т≥в: св≥ту јвтора, св≥ту “ексту ≥ св≥ту „итача, ¤к≥, взаЇмоперетинаючись, утворюють феномен художньоњ л≥тератури.

—ьогодн≥шн¤ л≥тература, ¤к ≥ л≥тература ’’ стол≥тт¤, здеб≥льшого зосередила свою увагу на новаторств≥ та експеримент≥. ѕередус≥м зм≥нилас¤ роль автора, ¤кий перетворювавс¤ ≥з усезнаючого спостер≥гача на св≥дка та учасника под≥й. “ака зм≥на вимагала перегл¤ду основ авторських стратег≥й.  расне письменство раптово припинило пошуки гармон≥њ ≥ краси оздобленого слова. “ак≥ класичн≥ риси текстовоњ культури ¤к героњчн≥сть, п≥днесен≥сть, чиста еп≥чн≥сть пов≥льно перетворювалис¤ в надбанн¤ минулого. Ћ≥тературна традиц≥¤, ¤ка довго прощалас¤ з риторикою красномовства ≥ пишномовства, пробувала осв≥жити форми мовноњ експрес≥њ на ранн≥х етапах модерн≥стичних пошук≥в, однак дедал≥ част≥ше схил¤лас¤ до зм≥ни тактики в мистецтв≥ опановуванн¤ словом ≥ до використанн¤ нових технолог≥й словотворенн¤, ¤к≥ мали б в≥дпов≥дати новому духов≥ часу. ÷≥ пошуки так чи ≥накше призводили до з≥ткненн¤ л≥тератури з феноменом браку сл≥в, здатних зануритис¤ в сферу п≥дсв≥домого та нев≥домого, описати меж≥ людських можливостей, парадоксальн≥сть людських почутт≥в, драму втрати автентичности та ≥дентичности, що ≥ спонукало одних автор≥в освоювати прост≥р несказанности та семантику мовчанн¤, а ≥нших - засумн≥ватис¤ в здатност≥ слова охопити повноту бутт¤ ≥ виконувати роль ун≥кального засобу людського комун≥куванн¤ та людськоњ сол≥дарности.

ћозањчн≥сть, фраіментарн≥сть, композиц≥йна деструкц≥¤, монтажн≥сть сюжету, екранн≥сть у¤ви, ¤к≥ запанували в л≥тератур≥ ’’ ст., стали св≥дченн¤м докор≥нних зм≥н не лише в л≥тературному процес≥, а й передус≥м у вибор≥ читача ¤к елементу авторськоњ стратег≥њ та ур≥зноман≥тнених текстуальних технолог≥й. ¬нутр≥шн¤ текстуальна складн≥сть, ¤к≥й надала перевагу модерн≥стична та постмодерн≥стична л≥тература, вимагала не випадкового перес≥чного рецип≥Їнта, а вибраного читача-сп≥вучасника, читача-супутника з такою самою активн≥стю ≥нтелекту та у¤ви, ¤к у автора. —кладний художн≥й текст деф≥н≥тивно закладаЇ в своњй структур≥ ускладненн¤ проекту ун≥версального читача з тонкою ≥нтуњц≥Їю, ≥нтерпретац≥йною гнучк≥стю та багатою у¤вою. ≤накше кажучи, читач отримав почесне запрошенн¤ на св¤то великоњ творчоњ гри, в ¤к≥й в≥н мав пройти вс≥ випробуванн¤, опанувати текстуальний хаос та розокремлен≥сть його елемент≥в ≥ тим реконструювати мозањчну текстуальну ц≥л≥сн≥сть на п≥дстав≥ окремих сиінал≥в та "сл≥д≥в" оріан≥чноњ Їдности. ѕроцес входженн¤ в текстуальну гру, ≥н≥ц≥ац≥¤ та втаЇмниченн¤ в њњ правила перетворювали читача на р≥вноправного ≥ г≥дного партнера, з ¤ким автор мав в≥дчути смисл повноц≥нноњ творчости ≥ стати св≥дком реал≥зац≥њ тексту в багатократних актах його "конкретизац≥й".

”сл≥д за художньою л≥тературою, що пропонувала нову проЇкц≥ю оч≥куваних рецип≥Їнт≥в, л≥тературознавство ’’ ст. розпочало бурхливу ≥нтелектуальну од≥ссею в пошуках такоњ теор≥њ тексту, ¤ка б закр≥пила за читачем статус повноц≥нного елементу авторськоњ, а, отже, ≥ текстуальноњ, стратеі≥њ. ”с≥ без вин¤тку л≥тературознавч≥ концепц≥њ автора ≥ тексту в ’’ ст. так чи ≥нак зосереджували свою увагу на читачев≥, ¤к завершальн≥й ланц≥ л≥тературноњ комун≥кац≥њ, що схематично звелас¤ до простоњ, аж надто очевидноњ, ¤к на перший погл¤д, формули "л≥тература=автор+текст+читач". “еор≥¤ л≥тератури почергово зм≥нювала фокус досл≥джень на ¤к≥йсь одн≥й частин≥ ц≥Їњ формули або на њх комб≥нац≥¤х. « перспективи нового ’’≤ ст. вже не вигл¤даЇ зовс≥м дивним, чому найв≥дом≥ш≥, тепер вже класичн≥ л≥тературознавч≥ тексти, мали так≥ промовист≥ назви, ¤к наприклад, "ўо таке л≥тература?" ∆.-ѕ. —артра, "ўо таке автор?" ћ. ‘уко, "—мерть автора" –. Ѕарта, "„и Ї текст?" —. ‘≥ша, "≤стор≥¤ л≥тератури ¤к провокац≥¤" √.-–. яусса, ≥ чому суб'Їкт читанн¤ в них поступово перем≥щувавс¤ в центр уваги, а л≥тературна критика завд¤ки такому перем≥щенню виходила на обр≥њ ширших культурних дискурс≥в. ќднак не можна не погодитис¤ ≥з сучасним французьким л≥тературознавцем ј.  омпаньоном, учнем ё.  ристевоњ, ¤кий у своњй нап≥в≥рон≥чн≥й книз≥ "ƒемон теор≥њ" - зрештою, йому належить теза: "“еор≥¤ - це школа ≥рон≥њ", - визнав поразку сучасних л≥тературних теор≥й у њх намаганн¤х в≥дпов≥сти на одв≥чне запитанн¤ "ўо таке л≥тература?": "¬ критиц≥ парадигми н≥коли не вмирають, вони напластовуютьс¤ одна на одну, б≥льш-менш мирно сп≥в≥снують ≥ безк≥нечно об≥грують одн≥ ≥ т≥ сам≥ пон¤тт¤ - пон¤тт¤ повс¤кденноњ мови. ” цьому одна ≥з причин (можливо, головна) того, що в≥д ≥сторичноњ картини л≥тературноњ критики неуникно переживаЇмо повторенн¤ одного ≥ того самого в≥дчутт¤: немаЇ н≥чого нового п≥д м≥с¤цем. “еоретики займаютьс¤ очищенн¤м терм≥н≥в, ¤к≥ вз¤ли ≥з повс¤кденного об≥гу - таких, ¤к л≥тература, автор, ≥нтенц≥¤, смисл, тлумаченн¤, зображенн¤, зм≥ст, сутн≥сть, значенн¤, самобутн≥сть, ≥стор≥¤, вплив, пер≥од, стиль тощо" [5, c. 19]. «рештою, сам ј.  омпаньон у "ƒемон≥ теор≥њ" таки визнаЇ, що ≥снуЇ п'¤ть основних елемент≥в, без ¤ких немислиме пон¤тт¤ "л≥тература": автор, книга, читач, мова ≥ референт, - а в основу своЇњ книги закладе с≥м основних пон¤ть: л≥тература, автор, св≥т, читач, стиль, ≥стор≥¤ та ц≥нн≥сть.

Ќап≥в≥рон≥чний л≥тературно-теоретичний дискурс  омпаньона суголосний теор≥њ ≥рон≥њ –. –орт≥. —аме американський ф≥лософ уперше звернув увагу на такий характерний дл¤ л≥тературних теор≥й ’’ ст. процес, ¤к дисгармон≥¤ словникових набор≥в р≥зних напр¤м≥в ≥ теч≥й, ¤ка спонукаЇ до переописуванн¤ конкуруючих словник≥в чи словник≥в-попередник≥в, до повного чи часткового поглинанн¤ одних терм≥нолог≥чних систем ≥ншими, або до переописуванн¤ чи повноњ зам≥ни терм≥нолог≥чних словник≥в. ƒо реч≥, –. Ѕарт у блискучому есе "¬≥йна мов" з притаманним йому аристократизмом мисленн¤ в≥дзначав, що л≥тературно-теоретичний дискурс нав≥ть допускаЇ мимов≥льне зм≥шуванн¤ р≥зних дискурсивних практик: психоанал≥тичноњ, структурал≥стськоњ, екзистенц≥ал≥стськоњ та марксистськоњ. “ому, на думку французького критика, крайн≥ форми терм≥нолог≥чного редукц≥он≥зму з боку окремих представник≥в р≥зних л≥тературознавчих шк≥л не можуть впливати на неуникне пон¤т≥йне та терм≥нолог≥чне взаЇмопроникненн¤ ≥ закор≥ненн¤ ключових пон¤ть одн≥Їњ терм≥нолог≥чноњ системи в ≥нш≥й: "—истемна сила марксистського, психоанал≥тичного чи христи¤нського дискурсу не страждаЇ в≥д обмежености окремих марксист≥в, психоанал≥тик≥в чи христи¤н" [2, c. 537-538]. ќднак ∆. ƒерр≥да, докладно вивчаючи логоцентричн≥сть структури метаф≥зичного мисленн¤ у зах≥дн≥й ф≥лософ≥њ та уважно в≥дстежуючи шл¤хи пон¤т≥йноњ спадкоЇмности метаф≥зичних традиц≥й у творах Ќ≥цше, ‘ройда, √уссерл¤ та √айдеііера, висловив протилежну думку щодо ефективности принципу взаЇмопроникненн¤ у р≥зних терм≥нолог≥чних системах: "якщо ц≥ пон¤тт¤ не Ї елементами чи атомами ≥ ¤кщо вони запозичен≥ з ¤когось синтаксису чи системи, то кожне таке запозиченн¤ т¤гне за собою усю метаф≥зику. ÷е даЇ змогу незл≥ченн≥й груп≥ автор≥в знищувати одне одного. Ќаприклад, √айдеііер водночас анал≥зуЇ Ќ≥цще ¤к ≥з однаковою легк≥стю та гостротою, так ≥ з недостатньою в≥рою та неправильним тлумаченн¤м його ¤к останнього метаф≥зика, останнього "платон≥ка". “е саме можна зробити з √айдеііером, ‘ройдом та ≥ншими. «даЇтьс¤, що сьогодн≥ немаЇ попул¤рн≥шого зан¤тт¤, н≥ж робити це" [3, c. 620]. «а ≥рон≥Їю дол≥, –. –орт≥ майстерно дов≥в цю тезу, анал≥зуючи вплив на мисленнЇвий св≥т ƒерр≥ди ≥дей ¤к Ќ≥цше ≥ ‘ройда, так ≥ √уссерл¤ та √айдеііера. “обто сьогодн≥ з перспективи нового стол≥тт¤ та тис¤чол≥тт¤ можемо говорити лише про в≥дносну ориг≥нальн≥сть теоретично-методолог≥чних конструкц≥й ¤к у ф≥лософських, так ≥ в л≥тературознавчих теч≥¤х та напр¤мках ’’ ст. ”с≥ вони стали взаЇмозалежними завд¤ки феномену референц≥йности мови.

“обто глибший анал≥з сучасних л≥тературних напр¤мк≥в та теч≥й засв≥дчуЇ, що в≥з≥њ св≥ту в них найт≥сн≥ше пов'¤зан≥ з мовною картиною св≥ту, з намаганн¤м зосередити свою увагу на такому стратег≥чно важливому процес≥, ¤к творенн¤ кожною теор≥Їю чи методолог≥Їю власного словника. ќднак кожна сучасна теор≥¤ в≥д неофройдизму до нового ≥сторицизму таки використовуЇ терм≥нолог≥ю ‘. Ќ≥цше, «. ‘ройда, ћ. √айдеііера та ∆. ƒерр≥ди, вклад ¤ких у розвиток л≥тературно-теоретичноњ думки ’’ ст. заслужено вважають значущим. ≤ мова в≥д≥гравала вин¤ткову роль в њхн≥й життЇв≥й стратег≥њ, а тому њхн≥ твори Ї ≥люстрац≥Їю не звичайного перес≥чного слововжитку, а ¤скравих новотвор≥в, ¤к≥ в≥дкривають прост≥р краси та ун≥кальност≥ словникового запасу письмового тексту.

—аме у ’’ ст. ми стали св≥дками св≥домого насильства над мовними нормами та граматичними правилами з метою актив≥зуванн¤ св≥ту позавербальних вражень. ќкрем≥ л≥тературно-мистецьк≥ напр¤ми нав≥ть почали розгл¤дати слова ¤к ≥нструмент в≥дсиланн¤ не до буквального смислу, а власне до позасловесного пласту внутр≥шн≥х ресурс≥в людськоњ псих≥ки. “ака мовна практика започаткувала теор≥ю розриву м≥ж очевидними поверхневими значенн¤ми того чи ≥ншого слова та глибинно прихованими його конотац≥йними можливост¤ми. “ехнолог≥ю радикального ламанн¤ досл≥вного смислу ≥ пошук≥в його прихованих ресурс≥в у сфер≥ позавербальних асоц≥ац≥й ¤кнайширше використовують ≥нтерпретатори м≥толог≥њ, архетип≥в та символ≥в, тривал≥сть, вплив та рецепц≥¤ ¤ких т≥сно пов'¤зан≥ ≥з залученн¤м позамовних переживань та в≥дчутт≥в. ƒинам≥ка використанн¤ м≥фолог≥чних елемент≥в, архетипного та символ≥чного вим≥ру мисленн¤ в художн≥й л≥тератур≥ ’’ ст. ¤скраво засв≥дчуЇ попул¤рн≥сть таких авторських технолог≥й побудови тексту, ¤к≥ розраховували передус≥м на вербально невиразний та мерехтливий св≥т внутр≥шн≥х переживань своњх читач≥в. Ќайхарактерн≥шим у цьому контекст≥ Ї "”л≥сс" ƒжеймса ƒжойса, де текстуальний прост≥р твору нерозривно, - звичайно, на глибинному р≥вн≥ сприйн¤тт¤, - пов'¤заний з паралельною конотац≥йною присутн≥стю простору м≥фолог≥чного, основи ¤кого закладаЇ назва твору.

ќднак практично вс≥ л≥тературн≥ теор≥њ ’’ стол≥тт¤ так чи ≥накше ор≥Їнтувалис¤ на категор≥ю читача, ≥ тому намагалис¤ п≥ддати рев≥з≥њ владу автора над текстом, владу тексту над читачем, ≥ в≥дпов≥дно, владу читача над текстом. Ќав≥ть так≥ л≥тературознавч≥ школи, ¤к формал≥зм та марксизм, що, на перший погл¤д, оминали розум≥нн¤ ориі≥нальноњ рол≥ читача, тобто розум≥нн¤ його ¤к адресата, дл¤ ¤кого перв≥сно призначений текст, все-таки враховували його ≥ розраховували на його сп≥вучасть. —каж≥мо, дл¤ представник≥в ус≥х теч≥й формал≥зму попри очевидну асиметр≥ю функц≥й у корел¤ц≥њ "текст/читач" читач все-таки потр≥бний, - дарма, що йому в≥дведена скромна роль спостер≥гача, ¤кий, дотримуючись ≥нструкц≥й тексту, мав завданн¤ виокремити форму або вловити зм≥ст. “обто рос≥йська формальна школа, що в≥дкривала горизонти структурал≥стським досл≥дженн¤м, ототожнювала читацький ≥нтелект з теоретичним розумом ф≥лолога, ¤кий опанувавши вс≥ художн≥ прийоми та секрети внутр≥шньоњ структури тексту, готовий був до осмисленн¤ феномену художньоњ творчости. ѕод≥бно ≥ представники марксистських та неомарксистських теч≥й вважали, що досв≥д читача маЇ формуватис¤ п≥д впливом безпосереднього наукового зац≥кавленн¤ ≥сторичним матер≥¤л≥змом, ¤кий повинен був допомогти св≥домому читачев≥ ви¤вити в л≥тературному твор≥ взаЇмозв'¤зок м≥ж надбудовою та базисом.

¬≥ддаючи належне безсумн≥вним дос¤гненн¤м формал≥стських та структурал≥стських методолог≥й, ¤к≥ збагатили спектр ≥нтерпретац≥йних можливостей тексту, ѕ. –≥кер все-таки вказав на њх найслабше м≥сце - прагненн¤ до об'Їктивного досл≥дженн¤ тексту, ¤ке, на думку французького мислител¤, "вбиваЇ текст, бо ми тод≥ працюЇмо з трупом" [11, p. 30]. ÷¤ метафора –≥кера найвлучн≥ше схоплюЇ еволюц≥ю л≥тературно-критичноњ думки ’’ ст., ¤ка перебувала в неск≥нченних пошуках ун≥версальноњ теор≥њ, здатноњ поЇднати три чинники л≥тературного процесу: автора, текст ≥ читача. ћа¤тник коливань л≥тературних теор≥й, що безпосередньо або опосередковано залежали в≥д пров≥дних ф≥лософських ≥дей того часу, мав дв≥ крайн≥ точки: об'Їктив≥зм ≥ суб'Їктив≥зм. —ам ѕ. –≥кер, дл¤ ¤кого суб'Їктивн≥сть була над≥йним центром людського п≥знанн¤, визначив три основн≥ етапи розум≥нн¤ тексту: б≥льш-менш об'Їктивний анал≥з, тобто можлив≥сть застосуванн¤ структурального та сем≥отичного анал≥зу зм≥сту ≥ форми твору; процес читанн¤, в ¤кому актуал≥зуЇтьс¤ св≥т тексту; етап екзистенц≥йного та рефлекс≥йного привласненн¤ значенн¤ тексту. ќстанн≥ етапи ч≥тко окреслюють центральну позиц≥ю суб'Їкта сприйн¤тт¤, ¤кий покликаний з'¤совувати, по¤снювати ≥ оц≥нювати. ўораз виразн≥ш≥ обриси суб'Їкта сприйн¤тт¤ в л≥тературно-теоретичних пошуках ’’ ст. засв≥дчували про щораз наполеглив≥ш≥ намаганн¤ вит≥снити на марі≥нес постать јвтора, нав≥ть шл¤хом високоњ плати: винесенн¤ йому найжорсток≥шого ≥ найнесправедлив≥шого вироку - вироку смерт≥.

ѕров≥сником такого сценар≥ю розвитку л≥тературознавчоњ думки ’’ ст., в ¤к≥й саме homo legens розмикатиме св≥т автора ≥ тексту на власну д≥йсн≥сть, став ќ. ѕотебн¤, ≥дењ ¤кого могли стати ор≥Їнтиром не дл¤ одного покол≥нн¤ досл≥дник≥в теор≥њ читача: "—лухач може набагато краще за мовц¤ розум≥ти, що криЇтьс¤ за словом, ≥ читач може краще в≥д самого поета ос¤гати ≥дею його твору. —утн≥сть, сила такого твору не в тому, що розум≥в п≥д ним автор, а в тому, ¤к в≥н д≥Ї на читача або гл¤дача, отже, в невичерпному можливому його зм≥ст≥". ÷¤ прелюд≥¤ до метафоричноњ ≥дењ "смерт≥ автора" ¤к джерела влади над читачем започаткувала процес зв≥льненн¤ тексту в≥д меж ≥стор≥њ, а водночас ≥ зм≥ну парадигми л≥тературноњ комун≥кац≥њ в≥д замкненоњ д≥алог≥чноњ "я-“и" модел≥ до в≥дкритого на неск≥нченний горизонт пол≥фон≥чного пол≥логу, що покликаний був спри¤ти розгортанню тексту в простор≥ ≥ час≥. —аме завд¤ки так≥й перспектив≥ художн¤ л≥тература, ¤ка творить св≥т ф≥кц≥њ та св≥т можливостей, водночас в≥дкривала ≥ горизонт д≥йсност≥, оск≥льки в≥ртуальний св≥т можливостей розмножуЇ ≥ збагачуЇ наше в≥дчутт¤ д≥йсност≥. «г≥дно з –.≤ніарденом, л≥тературний тв≥р в≥дкриваЇтьс¤ перед рецип≥Їнтом у множинност≥ ≥ндив≥дуальних конкретизац≥й, серед ¤ких н≥коли немаЇ двох ≥дентичних. Ќа розмањт≥сть цих конкретизац≥й однаково впливають ≥ чутлив≥сть читача, в≥тальн≥сть його у¤ви, ≥ зааніажован≥сть у процес читанн¤. ≤ щоб≥льше, конкретизац≥њ зм≥нюютьс¤ залежно в≥д смак≥в та уподобань епохи. ≤ цей процес у феноменолог≥чн≥й ≥нтерпретац≥њ –. ≤ніардена маЇ промовисту деф≥н≥ц≥ю: "житт¤ л≥тературного твору" [4, c. 180]. ‘еноменолог≥чний п≥дх≥д до л≥тературного тексту за ≤ніарденом маЇ визначальний принцип: текст - це жива, одухотворена д≥йсн≥сть, ¤ка промовл¤Ї до читач≥в, опановуЇ њхн≥й внутр≥шн≥й св≥т переживань та почутт≥в, щоб перетворити њх у сп≥вучасник≥в глибокого комун≥кац≥йного процесу, що маЇ ун≥кальну владу над часом ≥ простором, оск≥льки в ньому закодована можлив≥сть ре≥нкарнац≥њ житт¤. Ќадзвичайно образно цю в≥тал≥стичну енергетику тексту описав сучасник –. ≤ніардена украњнський л≥тературознавець ј. ёрин¤к у своЇму досл≥дженн≥ з довол≥ промовистою назвою "Ћ≥тературний тв≥р ≥ його автор": "≤дењ л≥тературно-мистецького твору живуть в образах. якщо вони "живуть", то це значить д≥ють ¤к жив≥ люди, особи чи персони. ўе хочемо додати, що "образ-≥де¤" включаЇ також оживлен≥ творчим ген≥Їм мистц¤ реч≥ та ¤вища природи... “в≥р мусить жити в ритм≥, щоб читач м≥г чути його житт¤ в серц≥" [9, c. 12].

Ћ≥тературний тв≥р дл¤ –. ≤ніардена, ¤к ≥ дл¤ б≥льшости представник≥в феноменолог≥њ, з лона ¤коњ народилас¤ найвпливов≥ша л≥тературознавча школа рецептивноњ естетики, що центром своњх досл≥джень обрала процес сприйн¤тт¤ та його суб'Їкта, Ї ≥нтенц≥йним об'Їктом. ƒжерелом бутт¤ л≥тературного твору Ї суб'Їктивн≥ операц≥њ св≥домости, а основою його подальшого триванн¤ та ≥нтерсуб'Їктивноњ св≥домости Ї в≥дпов≥дн≥ види реального та ≥деального бутт¤. –. ≤ніарден усв≥домлював, що це теоретична пропозиц≥¤, ¤ка стосуЇтьс¤ не лише л≥тератури, оск≥льки вона м≥стить в соб≥ контури в≥дпов≥д≥ на фундаментальне запитанн¤: у чому саме пол¤гаЇ феномен ≥снуванн¤ твор≥в культури взагал≥? ћетафорично √. јрендт, учениц¤ та посл≥довниц¤ ≈. √уссерл¤ ≥ ћ. √айдеііера, спробуЇ цей феномен по¤снити так: "«а матер≥ал≥зац≥ю, без ¤коњ жодна р≥ч не може стати д≥йсною, треба платити, ≥ ц≥на - це саме житт¤; це завжди "мертв≥ букви", у ¤ких маЇ виживати "живий дух", це смертн≥сть, в≥д ¤коњ "живий дух" може вр¤тувати себе т≥льки тод≥, коли мертв≥ л≥тери знову вступл¤ть у зв'¤зок ≥з житт¤м, що намагатиметьс¤ њх воскресити" [1, c. 129]. ¬≥зуальна техн≥ка письмового ландшафту тексту: конф≥іурац≥йна форма, структурна форма, сеіментуванн¤ - це своЇр≥дне намаганн¤ звести неос¤жн≥сть св≥ту до зримих ≥ ос¤жних горизонт≥в. ћабуть, ц¤ феноменолог≥чна засада прихована в основ≥ сем≥отичноњ модел≥ тексту ё. Ћотмана, ¤кий розгл¤даЇ текст ¤к "к≥нечну модель неск≥нченного всесв≥ту" [6, c. 256]. ѕ. –≥кер розмикаЇ лотман≥вську сем≥отичну модель тексту на феноменолог≥чну перспективу: "Ќезважаючи на це принципове обмеженн¤, пон¤тт¤ св≥ту тексту вимагаЇ, щоб ми в≥дкрили л≥тературний тв≥р "ззовн≥", у св≥т, ¤кий в≥н проектуЇ перед собою ≥ пропонуЇ читачев≥ дл¤ критичного освоЇнн¤. ÷е пон¤тт¤ в≥дкриванн¤ (ouverture) не суперечить пон¤ттю завершенн¤ (cloture), ¤ке передбачаЇ формальний принцип конф≥іурац≥њ. “в≥р може замикатис¤ на себе з погл¤ду структури ≥ водночас бути в≥дкритим у св≥т, под≥бно до "в≥кна", ¤ке розр≥заЇ перспективу пейзажу, що розстел¤Їтьс¤ за ним" [7, c. 107].

“ак чи ≥накше, вс≥ концепц≥њ читача в л≥тературно-теоретичних пошуках ’’ стол≥тт¤ зводилис¤ до тези: кожний л≥тературний тв≥р м≥стить у соб≥ образ свого читача, а отже, можна говорити про те, що читач Ї одн≥Їю з д≥йових ос≥б л≥тературного твору. «в≥дси по¤вилас¤ ще одна акс≥ома: процес письма оріан≥чно пов'¤заний з процесом читанн¤, тому: "Ћ≥тературний об'Їкт - це така зат≥йлива дзиіа, ¤ка ≥снуЇ лише в рус≥. ƒл¤ його по¤ви потр≥бний конкретний чинник читанн¤: ≥снуЇ в≥н наст≥льки, наск≥льки триваЇ це читанн¤. Ѕез цього немаЇ н≥чого, кр≥м чорних ц¤ток на папер≥" [8]. ”с≥ теор≥њ читача схематично зосереджують свою увагу на двох центральних проблемах. ѕерша проблема - це св≥т художнього тексту ≥ "у¤вний" чи г≥потетичний читач, ¤кий перебуваЇ поза межами тексту. якщо вс≥ прочитанн¤ в≥др≥зн¤ютьс¤ одне в≥д одного наст≥льки, наск≥льки неповторн≥ ≥ндив≥дуальност≥ читач≥в, тод≥ в≥дпадаЇ потреба вивчати "контексти", авторський задум, реал≥њ, встановлювати генеалог≥ю твору. ј це означало б не що ≥нше, ¤к в≥дмову в≥д культурного надбанн¤.

ƒруга проблема - це читач у структур≥ художнього тексту, тобто читацька присутн≥сть ¤к художн≥й феномен, що пол¤гаЇ у њњ здатност≥ бути початком, ¤кий орган≥зовуЇ художнЇ ц≥ле. ќтже, тут роль читача зводитьс¤ до орган≥зац≥њ художньоњ ц≥л≥сности. “ака роль даЇ змогу уникнути надм≥рного суб'Їктив≥зму ≥ засв≥дчити присутн≥сть у структур≥ тексту ¤когось незм≥нного ¤дра, т≥Їњ серцевини, що ефективно функц≥онуЇ у вс≥ часи.

 онцепц≥¤ життЇвого св≥ту художнього твору водночас об'ЇднуЇ ≥ розмежовуЇ ц≥ дв≥ проблеми ≥ Ї ≥люстрац≥Їю двох модус≥в текстуального ≥снуванн¤: модусу потенц≥йности та модусу д≥йсности. •. Ѕашл¤р через блискучу гру сл≥в так п≥дсумував цей онтолог≥чний аспект книги, ¤кий, на його думку, характеризуЇ найглибшу њњ сутн≥сть та найвище њњ призначенн¤: "Ќайкращий доказ своЇр≥дности книги пол¤гаЇ в тому, що вона водночас Ї реальн≥стю в≥ртуального ≥ в≥ртуальн≥стю реального" [10, s. 36].  ожна книга, кожний мистецький текст Ї безк≥нечним процесом одночасного в≥дтворенн¤ ≥ творенн¤ д≥йсности за допомогою ун≥кальности та неповторности життЇвого св≥ту людського досв≥ду. « найдавн≥ших час≥в, в≥д св≥танку народженн¤ Ћ≥тератури ¤к мистецтва —лова кожний јвтор, згортаючи сув≥й письмового простору, водночас згортав св≥т власних спостережень, думок, мр≥й, фантаз≥й та у¤влень, ≥ передавав його на суд ≤ншого, ¤кий водночас повинен був упод≥бнюватис¤ йому ≥ в≥др≥зн¤тис¤ в≥д нього. ÷ей ≤нший - —лухач, √л¤дач, „итач повинен був мати свою еп≥фан≥ю обличч¤ ≥ бути спраглим до сп≥втворчости. « ц≥Їю метою јвтор у процес≥ витворюванн¤ власного текстуального св≥ту переживав дивовижний стан перевт≥ленн¤ в ≤ншого, ставав сам ¤к ≤нший, а його голос набував властивостей симфон≥чного звучанн¤, в ¤кому вже не було суттЇвим, де говорить автор? де наратор? а де саме лунаЇ багатоголосс¤ л≥тературних персонаж≥в?

ўе н≥хто не зум≥в заф≥ксувати ≥ закр≥пити невловиму мить ц≥Їњ метаморфози, народженн¤ пол≥фон≥њ звучанн¤ творчоњ людськоњ душ≥ в њњ лам≥нальних станах. “ањна народженн¤ “ексту так ≥ залишаЇтьс¤ недоступною фортецею дл¤ вс≥х читач≥в ≥ критик≥в, дл¤ вс≥х теор≥й, тому пошуки шл¤х≥в до нењ тривають, а технолог≥њ њњ "вз¤тт¤" стають щораз розмањт≥шими. ќднак щораз очевидн≥шим Ї т≥льки те, що важливий не так остаточний результат, ¤к сам процес людського пошуку свого призначенн¤ ≥ покликанн¤ в св≥т≥ за допомогою Ћ≥тератури. ƒоки св≥т Ћ≥тератури збагачуватиме ≥ поглиблюватиме наш досв≥д п≥знанн¤ св≥ту д≥йсности, доти „ас не матиме влади над маг≥чною здатн≥стю сувою згорнутого “ексту до розгортанн¤, до просторуванн¤ людського мисленн¤, ¤ке за своЇю природою не визнаЇ н≥ часових, н≥ географ≥чних меж. ѕарадоксальним чином, згорток витканоњ словесноњ матер≥њ попри всю свою в≥зуальну обмежен≥сть ≥ замкнен≥сть в рамках таблиць, пап≥русних сувоњв, книжкових пал≥турок, екранного обрамленн¤ тощо п≥дпор¤дковуЇтьс¤ категор≥¤м позачасовости ≥ позазнаходжуваности, а визначальним принципом його функц≥онуванн¤ Ї принцип трансгрес≥њ - доланн¤ будь-¤ких меж. ÷е переступанн¤ меж ≈.-–.  урц≥ус, ¤кий запропонував свою модель "феноменолог≥њ л≥тератури," блискуче обірунтовану величезним ≥люстративним матер≥алом, назвав "позачасовою присутн≥стю" ≥ здатн≥стю л≥тератури, под≥бно до ‘ен≥кса, оживати.

“екст ¤к творчий проЇкт автора маЇ ун≥кальну здатн≥сть перетворюватис¤ в "недетерм≥новану думку", що м≥стить в соб≥ феноменолог≥чне cogito, дл¤ ¤кого зникають меж≥ м≥ж суб'Їктом та об'Їктом, оск≥льки вони зливаютьс¤ в динам≥чному та перманентному пол≥ досв≥ду. √орац≥й ще дв≥ тис¤ч≥ рок≥в тому усв≥домлював таке перевт≥ленн¤ думки в л≥теру, а л≥тери - в дух. “ому в≥н визнавав, що, ¤к автор, не маЇ влади над своЇю книгою, "¤ка рветьс¤ у св≥т", а Їдине, що йому залишалос¤ - з тривогою ≥ прониклив≥стю вимальовувати у своњй у¤в≥ њњ можлив≥ траЇктор≥њ, "це неозоре царство" њњ захопливоњ мандр≥вки з розмањтими лаб≥ринтопод≥бними стежинами.

Ћ≥тература

јрендт √. —тановище людини. - Ћьв≥в, 1999.

Ѕарт –. ¬ойна ¤зыков // »збранные работы. - ћосква, 1989.

ƒерр≥да ∆. —труктура, знак ≥ гра у дискурс≥ гуман≥тарних наук // —лово. «нак. ƒискурс. јнтолог≥¤ св≥товоњ л≥тературно-критичноњ думки ’’ стол≥тт¤. - Ћьв≥в: Ћ≥топис, 2002.

≤ніарден –. ѕро п≥знаванн¤ л≥тературного твору // —лово. «нак. ƒискурс. јнтолог≥¤ св≥товоњ л≥тературно-критичноњ думки ’’ стол≥тт¤. - Ћьв≥в: Ћ≥топис, 2002.

 омпаньон ј. ƒемон теории. - ћосква, 2001.

Ћотман ё. —труктура художественного текста. - ћосква, 1970.

–икер ѕ. ¬рем¤ и рассказ. -—ѕб., 2000.

—артр ∆.-ѕ. „то такое литература? - ћосква, 2001.

ёрин¤к ј. Ћ≥тературний тв≥р ≥ його автор. - Ѕуенос-јйрес, 1955.

Bachelard G. Poetyka marzenia. - Gdansk, 1999.

Rеcoeur P. De Texte a l'action. Essais d'hermeneutique II. - Seuil, 1986.



Ќа головну



Hosted by uCoz