ћова Ї ун≥версальним засобом сп≥лкуванн¤, збереженн¤ ≥сторичноњ пам'¤т≥, надбань духовност≥, самоусв≥домленн¤ та ≥дентиф≥кац≥њ народу. —аме вона пос≥даЇ перше м≥сце серед нац≥онально специф≥чних компонент≥в культури. Ќац≥ональна специф≥ка ви¤вл¤Їтьс¤ на р≥зних мовних р≥вн¤х, але лише за ст≥йкими мовними одиниц¤ми закр≥пилис¤ так≥ характеристики, ¤к "душа мови", "культурний компонент".

ћета нашоњ статт≥ - досл≥дити та описати ст≥йк≥ народн≥ пор≥вн¤нн¤ на позначенн¤ зовн≥шнього вигл¤ду людини в аспект≥ л≥нгвокрањнознавства.

—правд≥, цей мовний матер≥ал найб≥льш т≥сно пов'¤заний з духовною ≥ матер≥альною культурою народу. ” його семантичн≥й структур≥ заф≥ксован≥ тис¤чол≥тн≥ традиц≥њ етносу, звичањ, обр¤ди, м≥фолог≥чн≥ ≥ рел≥г≥йн≥ у¤вленн¤, в ¤ких ви¤вл¤ютьс¤ культурно-≥сторичн≥ духовн≥ ц≥нност≥ й пр≥оритети [ƒаниленко 1996: 201] Ѕез досл≥дженн¤ культуролог≥чного компонента фразеолог≥чного складу мови неможливо створити повне у¤вленн¤ про культурно-нац≥ональний ментал≥тет, про "дух народу" [ќникович 1997: 34].

Ќац≥ональний образ зовн≥шност≥ ¤к феномен народноњ культури в≥д≥граЇ важливу роль у процес≥ сп≥лкуванн¤. ÷ей феномен - складне концептуальне ¤вище, що формуЇтьс¤ за зовн≥шн≥ми (тими, що сприймаЇмо зором), ф≥зичними та ≥нтелектуальними ознаками, до ¤ких долучаЇмо певний знаковий зм≥ст.

Ќац≥ональний образ зовн≥шност≥ - сукупн≥сть у¤влень ≥ асоц≥ац≥й, що склалис¤ ≥сторично ≥ тому Ї достатньо ст≥йкими. ¬они в≥дображають п≥знавальний, соц≥альний ≥ культурний досв≥д народу, включають також емоц≥йний, прагматичний та естетичний аспекти його сприйманн¤ й оц≥нки. Ќац≥ональний образ зовн≥шност≥, ¤к ≥ сама зовн≥шн≥сть людини, Ї комун≥кативним в широкому розум≥нн≥ пон¤тт¤ комун≥кац≥њ.

–≥зноаспектному вивченню питанн¤ опису зовн≥шност≥ присв¤чен≥ прац≥ ¬.Ѕогуславського, ƒ.“ереховоњ, ¬.ћасловоњ, ¬.’арченковоњ, ё.Ўашкова. ¬агомий внесок у досл≥дженн¤ ст≥йких народних пор≥вн¤нь зробили так≥ мовознавц≥, ¤к ≤. учеренко, ћ.јлеф≥ренко, ≤.√урин, ћ.–ожило, ќ.ёрченко, ј.≤вченко.

Ќац≥онально-культурна специф≥ка фразеолог≥зм≥в, до ¤ких зараховуЇмо пласт ст≥йких народних пор≥вн¤нь, залишаЇтьс¤ актуальним питанн¤м сучасного мовознавства. ƒосл≥дники вважають, що треба розр≥зн¤ти нац≥ональну ≥ культурну специф≥ку ст≥йких мовних одиниць.

Ќац≥ональна специф≥ка ви¤вл¤Їтьс¤ п≥д час з≥ставленн¤ р≥зних мов. ¬она зумовлена двома чинниками - об'Їктивним та суб'Їктивним. ќб'Їктивний пол¤гаЇ в природн≥й ≥ культурн≥й реальност≥, що властива одному народу ≥ ¤коњ нема в житт≥ ≥ншого. —уб'Їктивний чинник пол¤гаЇ в дов≥льному вибор≥, коли слова, що в≥дображають одну й ту ж реальн≥сть, по-р≥зному подан≥ у фразеолог≥њ р≥зних мов.  ультурну специф≥ку фразеолог≥чних одиниць визначають њњ сп≥вв≥дношенн¤м з елементами матер≥альноњ чи духовноњ культури сусп≥льства, його ≥стор≥њ, в≥рувань, звичањв, природно-географ≥чного положенн¤, в ¤кому живе народ [√ак 1999 260:-261].

≤.ягер, зауважуючи, що фразеолог≥зми робл¤ть мовленн¤ колоритним, п≥двищують його емоц≥йне сприйн¤тт¤, наголошуЇ, що завд¤ки своњй образност≥ й виразност≥, фразеолог≥зми можуть багато розпов≥сти в аспект≥ крањнознавства [ягер 1979: 160].

–≥зниц¤ в мовн≥й картин≥ св≥ту, в≥дсутн≥сть назв певних предмет≥в ≥ ¤вищ, що ≥снують в одн≥й культур≥ ≥ не мають аналог≥в в ≥нш≥й, приводить до в≥дм≥нностей у розум≥нн≥. “руднощ≥ виникають також, коли фразеолог≥змам одн≥Їњ мови в≥дпов≥дають лакуни в ≥нших мовах.

Ќац≥ональн≥ властивост≥ семантики фразеолог≥чних одиниць одн≥Їњ мови можуть ви¤витис¤ т≥льки у з≥ставленн≥ фразеолог≥чноњ одиниц≥ з аналогами р≥дн≥й мов≥ тих, хто навчаЇтьс¤. ¬ид≥ленн¤ загальних рис у фразеолог≥чних одиниц¤х двох мов полегшуЇ розум≥нн¤ культурно-мовноњ специф≥ки [Ѕао ’ун 1999: 310].

—туденти-≥ноземц≥ повинн≥ не т≥льки правильно засвоњти звуковий та граф≥чний склад фразеолог≥чних одиниць, але й виробити у своњй св≥домост≥ нове пон¤тт¤, щоб адекватно користуватис¤ ц≥Їю фразеолог≥чною одиницею.

"‘разеолог≥чн≥ одиниц≥ - безекв≥валентн≥ ≥ конотативн≥ в лексиц≥ кожноњ розвиненоњ мови" [Ћеонидова 1984: 115]. ќтже, на¤вн≥сть безекв≥валентних фразеолог≥зм≥в зумовлюЇ необх≥дн≥сть уважного вивченн¤ нац≥онально-культурного характеру фразеолог≥њ.

™.¬ерещаг≥н та ¬. остомаров вважають, що фразеолог≥зми можуть в≥дображати нац≥ональну культуру тро¤ко [¬ерещагин,  остомаров 1990: 68].

ѕо-перше, комплексно, тобто своњм ≥д≥оматичним значенн¤м, ус≥ма компонентами разом, що складаЇ суть будь-¤коњ фразеолог≥чноњ одиниц≥.

ѕо-друге, розчленовано, тобто елементами свого складу. «азвичай стрижневим словом таких фразеолог≥зм≥в Ї екзотизм дл¤ ≥ншомовноњ аудитор≥њ.

ѕо-третЇ, фразеолог≥зми в≥дображають народну культуру своњми прототипами, що описують звичањ, св¤та, детал≥ побуту ≥ культури в житт≥ народу. ƒо ц≥Їњ групи належить велика к≥льк≥сть ан≥мал≥стичних фразеолог≥зм≥в, що розпов≥дають про представник≥в тваринного св≥ту.

—т≥йк≥ народн≥ пор≥вн¤нн¤ ¤к мовне вираженн¤ св≥тогл¤ду украњнського народу - ц≥кавий матер≥ал дл¤ л≥нгвокрањнознавчих досл≥джень. «агалом у пор≥вн¤нн¤х розр≥зн¤ють суб'Їкт (те, що пор≥внюють), об'Їкт (те, з чим пор≥внюють) ≥ ознаку, за ¤кою один предмет (суб'Їкт) пор≥внюють з ≥ншим (об'Їктом) [”крањнська мова. ≈нциклопед≥¤ 2000: 496].

√олова

” пор≥вн¤нн¤х особливу увагу звертають на голову - њњ форму, зазвичай, вона кругла та велика. √олова асоц≥юЇтьс¤ ≥з предметами побуту: голова ¤к виварка (макотра), головатий ¤к ч≥п. √оловату людину також пор≥внюють ≥з совою та гарбузом: головатий ¤к сова, голова ¤к гарбуз, а ¤кщо у людини ще й широкий рот, тод≥ це за вигл¤дом - бабка, бабець: головатий ¤к бабка (бабець).

ќбличч¤

ќбличч¤, ¤к ≥ голова, також Ї круглим. Ћюдина "повновида", "пиката", "круглолиц¤" - вигл¤даЇ ¤к м≥с¤ць уповн≥, пика ¤к чавун (полумисок), круглий ¤к ¤блочко. ќбличч¤ маЇ певний кол≥р, ¤кий часто залежить в≥д ф≥зичного чи емоц≥йного стану людини. «дорова людина, ¤ка маЇ б≥лу, незасмаглу шк≥ру обличч¤ - б≥лий ¤к сметана (молоко, молоком улита), б≥ленька ¤к нитка (кров з молоком); чорн¤ва або засмагла - ≥рон≥чно - б≥лий ¤к арап (орап), чорний ¤к циган; руда, весн¤нкувата - р¤бий ¤к гороб'¤че ¤йце. Ћюдина, ¤ка хвор≥Ї, маЇ жовту шк≥ру - жовтий ¤к в≥ск (вощина), жовтенький ¤к вощок, ¤к у комин≥ завуджений, дуже бл≥ду - б≥лий ¤к полотно (пап≥р, глина, крейда, кол≥но), бл≥дий ¤к ст≥на, поб≥л≥в ¤к хустка, ¤к на дощ≥ вимоклий. ’удий, збл≥длий в≥д напливу емоц≥й - б≥лий ¤к смерть, вигл¤даЇ ¤к смерть (труп), побл≥д ¤к труп, поб≥л≥в ¤к ѕилат. ѕочервон≥лий, засоромлений - ¤к огонь зайн¤вс¤, спалахнув ¤к вогонь, поб≥л≥в ¤к в≥льхова довбн¤.

ƒуже гарне, вродливе обличч¤ пор≥внювали ≥з росою та водою - ¤к ≥з роси й води. ѕро людину з запухлим обличч¤м ≥ хрипким голосом говорили: ¤к п≥д забором виспавс¤, опух ¤к бабак.

Ѕрови ≥ вуса

Ѕрови ≥ вуса найчаст≥ше стають об'Їктом пор≥вн¤нн¤ уже сивими, пор≥внюютьс¤ вони ≥з молоком, голубом, сн≥гом, ≥н≥Їм: сивий ¤к молоко (голуб), б≥лий ¤к сн≥г (≥н≥й).

ќч≥

ќч≥ переважно асоц≥юютьс¤ ≥з цибулею, жабою - оч≥ ¤к цибул≥. ѕро лупату людину говор¤ть: вир¤чкуватий ¤к жаба. «вертають увагу на погл¤д. “упий, здивований - вип'¤в оч≥ неначе баньки, вилупив (витр≥щив) оч≥ ¤к жаба (баран на нов≥ ворота, сова, ≥ндик, цибул≥, чорт на ф≥гуру, коза на р≥зника); пронизливий - гл¤не мов окропом обп≥каЇ; сердитий - гл¤нув мов жару сипнув; гр≥зний - подививс¤ ¤к би батька убив; п≥дозр≥лий - глипа ¤к аллах на п'¤ницю; злод≥йкуватий - водить очима наче злод≥й по ¤рмарку; безпорадний, розгублений - водить очима ¤к блудна в≥вц¤; перел¤каний - дивитьс¤ ¤к босий на гадюку, про людину, ¤ка маЇ перел¤каний вигл¤д - вигл¤даЇ ¤к заЇць у ступ≥ (верш≥), вигл¤даЇ ¤к сам не св≥й.

Ќ≥с

Ќ≥с у пор≥вн¤нн¤х Ї круглим, великим: н≥с ¤к бульба (сокира, ¤к за с≥м гривень сокира); гачкуватим - н≥с ¤к кочерга; опуклим - н≥с ¤к кушка. ’арактеристика носа Ї ≥рон≥чною, над його формою ≥ розм≥ром найб≥льше насм≥хаЇтьс¤ народ.

–от

ѕро широкороту людину говорили: писок ¤к в≥дси до Ћьвова, а про губату- губи ¤к вареники.

«уби

—т≥йк≥ народн≥ пор≥вн¤нн¤ характеризують зуби ¤к здоров≥, велик≥, гостр≥, б≥л≥: зуби ¤к у кон¤ (теслиц≥), зуби здоров≥ ¤к часник. Ѕ≥лизна зуб≥в у народних пор≥вн¤нн¤х в≥дображена з≥ставленн¤м ≥з овочами, молоком: зуби б≥л≥ ¤к р≥па (молоко).

Ѕорода

ѕро бороду кажуть: борода ¤к у владики, а сумл≥нн¤ ¤к у шибеника.

¬олосс¤

—в≥тле, сиве волосс¤ описують, використовуючи пор≥вн¤нн¤: б≥лий ¤к сн≥г (лунь, ≥н≥й, сметана, пух), поб≥л≥в ¤к молоко (¤к трава на мороз≥), сивий ¤к циганський король (¤к молоко, голуб); чорне - чорний ¤к галка (крук, циган). « ≥рон≥Їю про руду д≥вчину говорили: чорнобрива ¤к риже тел¤.  ол≥р волосс¤ людей з≥ставл¤ли ≥з забарвленн¤м пташиного п≥р'¤, шерст≥ тварин, ¤вищами природи, продуктами харчуванн¤.

’вил¤сте волосс¤ людини пор≥внюють ≥з зовн≥шн≥м вигл¤дом барана: кучер¤вий ¤к баран. ¬лучно висловлюютьс¤ про негарну зач≥ску: у голов≥ ¤к чорт коп≥йку шукав, ¤к у дурного на хат≥, волосс¤ на голов≥ ¤к на чорту хата, розпатлана ¤к овечка. «овс≥м лиса людина асоц≥юЇтьс¤ ≥з макогоном, бубоном, кол≥ном: лисий ¤к маког≥н (бубон, кол≥но), облис≥в ¤к маког≥н, голова ¤к пл¤шка.

Ўи¤

” народ≥ про худошию, тонкошию людину говорили: ши¤ ¤к на мотузочц≥.

–уки

ƒуже худ≥ руки пор≥внюють ≥з лопаточками дл¤ розм≥шуванн¤ т≥ста - руки ¤к кописточки.

Ќоги

ƒовг≥, худ≥, крив≥, товст≥ ноги у народ≥ висм≥ювали. Ќаприклад, про довгоногу людину говорили: довгоногий ¤к журавель. Ќоги зустр≥чаютьс¤ велик≥: ноги ¤к у пол≥ського (кур¤чого) злод≥¤, нога ¤к п≥д дурним старцем (п≥д тамбовським старцем); крив≥ ноги пор≥внювали ≥з гринджолами - ¤к гринджоли; худ≥ - ¤к патички; товст≥, опухл≥ - ¤к кадовб¤та.  ульгаву людину пор≥внювали ≥з нечистою силою - кривий ¤к д≥дько.

—еред ознак, ¤к≥ засв≥дчено на матер≥ал≥ —ловника ст≥йких народних пор≥вн¤нь, вид≥л¤Їмо так≥ опозиц≥њ:

красивий / потворний

«овн≥шн≥й вигл¤д людини пов'¤заний ≥з сприйн¤тт¤м таких пон¤ть, ¤к врода (краса, приваблив≥сть) ≥ неврода (потворн≥сть, миршав≥сть, бридк≥сть).

ƒ≥вчина дуже гарна (вродлива, ладна, брава, красна, цв≥тна, гожа, червона, хороша) сприймаЇтьс¤ украњнською нац≥ональною св≥дом≥стю ¤к щось недос¤жне (¤к сонце, з≥ронька на неб≥), або пов'¤зане з тим прекрасним, що Ї у природ≥ - гарна ¤к кв≥тка навесн≥ (в пол≥, луз≥), ¤к ч≥чка в город≥, ¤к мак≥в цв≥т, ¤к мак городн≥й, ¤к кв≥тка (гайова), ¤к рожа, ¤к мак≥вка (¤г≥дка, писанка, калина, весна, джерел¤нка, в≥тка, леб≥дка, кукла).

ƒуже гарно од¤гнена д≥вчина - ¤к л¤лька (л¤лечка), гожа ¤к панна, гарна мов цариц¤; струнка - ¤к липочка, гарна ¤к леб≥дка, ладна ¤к цв≥р≥ньок, прим≥тна -цв≥тна ¤к джерел¤нка, гарна, щиросердна - гожа ¤к чиста вода; зграбна, невелика - гарна ¤к печеричка. ѕро вродливу д≥вчину, що живе у нев≥дпов≥дному оточенн≥, кажуть: красуЇтьс¤ наче кв≥тка на болот≥, про милу, симпатичну - жарт≥вливо: гарна ¤к киц¤ з бантиком.

Ќародний образ досконалоњ краси пов'¤заний ≥з певними д≥¤ми: ладна ¤к з воску вилл¤та, красна ¤к з камен¤ вибита, гарна мов змальована, ¤к намальований.

’лопець гарний на вроду: гарний ¤к вогонь (≥скра, с≥но в годину); гарно вбраний - гарний ¤к павич.

Ќевродливу, негарну людину пор≥внюють з неприЇмними природними чи надприродними об'Їктами ≥ створ≥нн¤ми. Ќаприклад, ≥з де¤кими тваринами, птахами, плазунами: красива ¤к в≥вц¤ сива, гарний ¤к пес базарний, хороший ¤к собака на мороз≥, красива ¤к свин¤ сива, хороша ¤к свин¤ у порошу, скверна ¤к свин¤, вигл¤даЇ ¤к пац¤ за сорок≥вц¤, потний ¤к баран, зачмоканий ¤к мокра курка, вродлива ¤к сова, гидкий ¤к поплазка, а ще - ¤к за кущ пелена. « ≥рон≥Їю говор¤ть - вигл¤даЇ ¤к ћихайлове чудо, хорош ¤к Ѕабин ярош, хороший ¤к ћикитина свита навивор≥т, ладна ¤к ≥з болота л¤лька, гарненький ¤к у ѕетр≥вку ¤глиц¤, гарний ¤к ѕаньков≥ штани.

ƒуже страшна людина - вигл¤даЇ ¤к холЇра, ¤к би з гака з≥рвавс¤, ¤к Ѕорис-бабор≥з, потворна - страшний ¤к атомна в≥йна, ¤к в≥дьма, погана ¤к н≥ч, красива ¤к в≥дьма з Ћисоњ гори, бридкий ¤к паплюга.

здоровий / хворий

—имволом сили, м≥цност≥, здоров'¤, насамперед, Ї тварини: дужий ¤к ведм≥дь (слон, бугай, тур, в≥л), великий ¤к ведм≥дь, здорова ¤к корова, баба ¤к тур, здоровий ¤к бугай (бик, в≥л), вигл¤даЇ ¤к оіер, сильний ¤к в≥л (лев), здоров ¤к к≥нь, м≥цний (моцний) ¤к к≥нь (медв≥дь), а ще сила асоц≥юЇтьс¤ ≥з рибою - дитиночка ¤к линочок; ≥з зброЇю - баба ¤к гармата; ≥з буд≥влею - здоровий ¤к сарай; ≥з орлом - дужий ¤к орел; народним героЇм - дужий ¤к ƒовбуш. ћ≥ць людини, особливо чолов≥ка, пор≥внюють з де¤кими рослинами: здоров (м≥цний) ¤к дуб, жилавий ¤к дубчак, здоров ¤к гор≥х, здоровий ¤к лузан (цвик), ¤к пеньок. ≤з могутньою водою, сильним морозом пор≥внювали м≥цну, дужу, здорову людину: дужий ¤к вода, росте ¤к з води, дужий ¤к мороз; про людину з м≥цним здоров'¤м, ¤ка прикидаЇтьс¤ хворобливою - слабий ¤к учетверо (увосьмеро) мотуз (мотузок).

ѕро слабосилу, нем≥чну, мл¤ву людину кажуть: сильний ¤к муха (комар), маЇ моц≥ ¤к жаба в хвост≥, держитьс¤ ¤к п≥сок на вилах, задужий ¤к павутина, охл¤лу, безсилу - охл¤в ¤к в дощ щен¤, ¤к би три доби не њв; охл¤в ¤к циганська кобила; виснажену, втомлену, змарн≥лу, вимучену - ¤к у диму буджений, ¤к з хреста зн¤тий, ¤к ≥з домовини встав, ¤к вичавлений лимон, змотикав с≥ ¤к к≥нь у кират≥, наробивс¤ ¤к кобила, вигл¤даЇ ¤к три дн≥ не њвши (мара), ¤к з глини зл≥плений, лежить ¤к кулик п≥сл¤ ¤йц¤, ¤к з гробу встав.

’вору, нещасну, схудлу людину пор≥внюють ≥з т≥нню (марний ¤к т≥нь), воском (жовтий ¤к в≥ск (вощина, вощок)), колодою(лежить ¤к колода), динею(здоровий гий дин¤ на мороз≥, вигл¤даЇ ¤к змерзла дин¤).

повний / худий

ќзнаки т≥лобудови у народних пор≥вн¤нн¤х в≥дображен≥ в антон≥м≥чних парах високий/низький, повний/худий. ѕро людину, ¤ка швидко, неспод≥вано розтовст≥ла, говорили: обдувс¤ ¤к барило; про ситу, вгодовану дитину - гладкий ¤к опецьок; про здорову товсту д≥вчину - д≥вка ¤к муц, здорова ¤к горохова копиц¤; про огр¤дну ж≥нку - баба (груба) ¤к фаса; про товсту, пов≥льну людину -повертаЇтьс¤ ¤к дрофа. ’уденький ¤к р≥зницький стовпчик, круглий ¤к ковбичка (галушка), котитьс¤ ¤к баривка з ≥рон≥Їю казали про товсту та кремезну людину ≥ невеликого на зр≥ст товстуна.

—тавленн¤ до повноњ людини залежало в≥д ставленн¤ до нењ самоњ, але в б≥льшост≥ випадк≥в народ з посм≥шкою описував надм≥рну вгодован≥сть: випас с≥ ¤к бик, годований ¤к пацюк, товстий ¤к бодн¤ (кабан, ведм≥дь, копиц¤), ¤к кадовб, ¤к копиц¤ с≥на, годований ¤к на зар≥з, жирна (гладка) ¤к п≥ч, змарн≥в н≥би маЇ свинськ≥ сухоти, спасс¤ ¤к медв≥дь, гладкий ¤к кабан (к≥т, слимак), товстий ¤к м≥х (чан), випас с≥ ¤к пацюк, вигл¤даЇ ¤к пацюк годований, ситий ¤к чабанський в≥л, гладкий мов печений.

ѕро надм≥рну худорл¤в≥сть теж говорили з ≥рон≥Їю: худий ¤к шкапа (терниц¤, тр¤сц¤), тонкий ¤к г≥лл¤ка (бадилина, чехон¤, швабра), сухий ¤к г≥лл¤ка (ск≥пка, тр≥ска, тарань, хрущ, драбина, кочерга, верства), перепавс¤ ¤к скажена собака. ѕро худу, виснажену людину кажуть: худий ¤к доска (дошка), ¤к стиральна дошка, худий ¤к смерть; дуже худу, бл≥ду - ¤к з того св≥та встав; худорл¤ву, струнку - ¤к хлудина; про дуже тонку в стан≥ д≥вчину - тонка ¤к нитка.

високий / низький

Ѕ≥льш≥сть ознак зросту людини характеризують рослини ≥ њхн≥ елементи - особливо дерева: високий ¤к топол¤ (хворостина, дуб), високий ¤к дуб, довгий ¤к хво¤. ¬исоку людину пор≥внюють ≥з драбиною, тичкою, жердиною, в≥хою, оборожиною, дзв≥ницею, телеграфним стовпом: довгий ¤к тичка (в≥ха, жердка, оборожина), високий ¤к тика (жердина, драбина, дзв≥нниц¤, оборожина),¤к телеграфний стовп, здоровий ¤к лут.

ƒл¤ п≥дкресленн¤ дуже високого зросту в пор≥вн¤нн¤х використовували пох≥дн≥ прикметников≥ утворенн¤ в≥д географ≥чних назв: вир≥с ¤к пол≥ський злод≥й, Ї ≥ традиц≥йн≥ дл¤ ≥нших слов'¤нських народ≥в, наприклад: високий ¤к верства, ¤к чугуњвська верства, високий (довгий) мов пир¤тинська верства, ¤к мальована верства; про високу на зр≥ст, але нерозумну ж≥нку казали: здорова ¤к ногайська кобила; а ще - ¤к на болот≥ р≥с, ¤к п≥вторањвана (про дуже високу людину).

ћалий зр≥ст р≥дко коли пр¤мо висм≥ювавс¤, щоб не образити людину. —еред пор≥вн¤нь Ї багато жарт≥вливих: вир≥с ¤к к≥т навсид¤чки, ¤к воша, великий ¤к пес за ірейцар на сид¤чи, др≥бний ¤к в≥всик, низький ¤к пуцв≥лок, ¤к кот¤чий недогризок.

” народних пор≥вн¤нн¤х в≥дображен≥ негативн≥ характеристики статури, непоказний вигл¤д людей згорблених: високий ¤к дуга, скулений (з≥гнув с≥) ¤к гак, згорбив с≥ ¤к д≥д стол≥тн≥й, скрививс¤ ¤к кульбака, перегнувс¤ ¤к ќр≥шкова хата, неприродно виструнчених: ¤к аршин (к≥лок) проковтнув.

схожий / несхожий

ѕод≥бних людей пор≥внювали з воском, краплинами води: виливс¤ ¤к з воску, ¤к би вилл¤в, ¤к викапаний, ¤к (наче) вилитий, ¤к з ока викапав, ¤кби з ока випав, ¤к з ока викапаний, под≥бний ¤к крапл¤ води (дв≥ крапл≥ води). ѕро однакових людей говорили: ¤к з одн≥Їњ глини зл≥плен≥, наче на одному сукач≥ зсукан≥. Ќесхож≥сть людей описують через пор≥вн¤нн¤ ц≥лком несхожих предмет≥в, тварин, птах≥в, пон¤ть: наприклад, похожий ¤к маког≥н на ночви, под≥бний ¤к свин¤ на кон¤, похожий ¤к сова на ¤струба, але найб≥льш виразними Ї пор≥вн¤нн¤, у ¤ких з≥ставл¤Їтьс¤ предмет побуту або св≥йська тварина ≥з назвою рел≥г≥йного пон¤тт¤, назвою сучасного пон¤тт¤: похожий ¤к личак на реактивного л≥така, похожий ¤к свин¤ на великий п≥ст, под≥бн≥ ¤к гв≥здок на панахиду.

пихатий / бундючний

Ќародна спостережлив≥сть даЇ змогу поЇднати вигл¤д людини, њњ характерн≥ риси, про¤ви повед≥нки з в≥дпов≥дними тваринами. ѕихат≥сть, бундючн≥сть приписують коров≥: пишаЇтьс¤ (чванитьс¤) ¤к корова в хомут≥; кобил≥: запишавс¤ ¤к кобила до буд¤ка, дере голову ¤к попова (ц≥сарська) кобила, киваЇ головою ¤к кобила гривою, чванитьс¤ наче та¤ кобила, що в≥з побила, жаб≥: надувс¤ ¤к жаба (ропуха), надувс¤ ¤к жаба на купин≥ (пеньку), дметьс¤ ¤к жаба в болот≥ (на лопуху), наприндивс¤ ¤к жаба на призьбу; ≥ндику: надутий (надувс¤) ¤к ≥ндик, ходить ¤к ≥ндик пере¤сл≥вський; зайцю: величаЇтьс¤ ¤к заЇць хвостом; кулику: надувс¤ мов кулик на в≥тер; гусаков≥: гордий ¤к гусак; гусц≥: несе голову високо ¤к гуска; курц≥: надувс¤ ¤к квочка. ѕихату людину пор≥внювали не т≥льки з тваринами, але й ≥з ≥ншими реал≥¤ми: надувс¤ ¤к йорж, (дуЇтьс¤) надувс¤ ¤к лопух на огн≥ (вогн≥), надутий ¤к пухир (м≥хур), ¤к пишноњ явдохи ковток, сидить ¤к турецька паша, надув с≥ ¤к ћойса, ¤к м≥х надутий (надиманий), роздувс¤ ¤к ковальський м≥х, сидить ¤к на помост≥, величний ¤к жид≥вський патинок, дметьс¤ (дуЇтьс¤) ¤к легке в борщ≥ (горшку), неначе з неба зв≥зди зн≥маЇ, дуЇ с¤ ¤к гайно на мороз≥, ¤к на вилах ходе, надувс¤ ¤к т≥сто на опар≥ (шк≥ра на вогн≥), гордитьс¤ ¤к п≥п у в≥втар≥, завеличавс¤ ¤к жид на родинах.

ј ще про людину, ¤ка поводитьс¤ пихато, казали: гнетьс¤ (шкверетьс¤, пнетьс¤, дметьс¤, надимаЇтьс¤, вертитьс¤, величаЇтьс¤, крутитьс¤, бодритьс¤, бадьоритьс¤, жетьс¤) ¤к (мов) шкурат (шкураток, шкурлат) на вогн≥ (огн≥, жару, жарках), надувс¤ ¤к шкурка на вогн≥. √ордовита, пихата людина - ¤к вош: надувс¤ ¤к вош на мороз, надув (здув) с≥ ¤к (гий) вош на мороз≥, а набундючена - ¤к сова: вигл¤даЇ ¤к сова.

незграбний / зграбний

¬айлуват≥сть, незграбн≥сть, пов≥льн≥сть асоц≥юЇтьс¤ ≥з дикою твариною - ведмедем: ¤к ведм≥дь, б≥жить ¤к ведм≥дь, сп≥шить (повертаЇтьс¤, хуткий, проворний) ¤к ведм≥дь за горобц¤ми, швидкий (жвавий) ¤к ведм≥дь до карит (за мухами, перепелиц¤ми, до перепелиць), а ще ≥з пнем - повертаЇтьс¤ (спритний) ¤к пень за гороб'¤ми (горобц¤ми. ѕро неповоротку людину висловлювалис¤: повертаЇтьс¤ ¤к в≥л; вайлувату - стрункий ¤к м≥х.

«грабну, невеличку д≥вчину пор≥внювали з грибом - гарна ¤к печеричка.

охайний / неохайний (чистий / брудний)

ЎануЇ украњнський народ чистих, охайних в од¤з≥, не любить брудних, неохайних. Ѕрудна людина - це "умащена", "заталапана", "забовтана", "чорна", ¤к вимащен≥ болотом чи землею - чорт, д≥дько, марюка, сутана, свин¤, порос¤: брудний ¤к чорт, омалювавс¤ (заталапаний) ¤к д≥дько, умастивс¤ ¤к (наче) сутана (сотана в болото), ¤к марюка, вробивс¤ (заробивс¤) ¤к чорт (б≥с), забовтавс¤ ¤к бирька, вимащений (чистий) ¤к порос¤, хороший (чистий) ¤к свин¤ в дощ, сажею - ¤к би з комина вит¤г, вигл¤даЇ ¤к комен¤р.

Ќеохайна людина - ¤к непр≥ла лем≥шка, потний ¤к баран, зачмоканий ¤к мокра курка, вигл¤даЇ ¤к опуд, мов опудало, ходить ¤к деркач, ¤к чорт в боклаз≥, славна (гарна) ¤к свин¤ в дощ, та ще й л≥нива людина - лежить ¤к свин¤ в баюр≥, вигл¤нув ¤к ведм≥дь з іаври. ÷≥каво, що спостережлив≥сть украњнц≥в поширюЇтьс¤ не лише на своњ реал≥њ (б≥лолиц¤ ¤к мазниц¤, чепурненька ¤к мазничка), а й ≥рон≥чно торкаЇтьс¤ ≥нших нац≥й (б≥лий (чорний) мов (¤к) циганська литка, чистий ¤к жид≥вський пантофель, б≥лий ¤к циганський сир, зател≥павс¤ ¤к жид).

Ѕагато пор≥вн¤нь присв¤чено саме од¤гу людини. ”крањнський народ висм≥юЇ од¤г пом'¤тий (¤к псу з зуб≥в виймив), об≥драний(обдертий ¤к циган, ходит ¤к д≥д остатн≥й, оббивсь ¤к билина, вигл¤даЇ ¤к би з шибениц≥ урвав, оббивсь ¤к крем'¤х), неохайний (п≥дтикана ¤к в≥ник з дерези, ¤к баба √лин¤нка, ¤к ƒунька з бомбоскладу), недоладний ≥ незвичайний (убравс¤ (прибравсь) ¤к чорт на утреню (водохрище), виступаЇ ¤к чапл¤ в пантофл¤х, красива ¤к свин¤ в корал¤х, вбравс¤ ¤к чорт у вершу, нар¤дивс¤ ¤к п≥п в р¤су), незугарний (вбравс¤ ¤к чорт (марасуда), вир¤дилас¤ ¤к свин¤ в наритники, нар¤дилась ¤к тел¤ в м≥шку, впуталась ¤к Ќаст¤ в лапт≥, вир¤дилась ¤к сл≥па на ордань. —в¤тковий од¤г викликав у людей рад≥сть, похвалу (¤к л¤лька, л¤лечка), легкий гумор: вир¤дивс¤ (чепуритьс¤) ¤к на вес≥лл¤, вир¤дили ¤к старшу дружку, убравс¤ ¤к п≥п на утреню, прибравс¤ ¤к п≥п на службу, прибравсь ¤к чорт до утрен≥, блищить ¤к нова коп≥йка, убрали ¤к на смерть, гладкий ¤к вилизаний (би корова облизала), прибравсь ¤к ал≥луйко на утреню. ’имерний смак ж≥нки в од¤з≥ осуджували словами: прибралась ¤к бура на сабаш або вигл¤даЇ ¤к мара.

ѕрихована ≥рон≥¤ простежуЇтьс¤ в антон≥м≥чн≥й пар≥ "личить/не личить". ≤з значенн¤м "не личить, не пасуЇ" (про нев≥дпов≥дно од¤гнену людину), "зовс≥м не личить" подано пор≥вн¤нн¤ з початковими словами "пасуЇ", "личить", "йде", "пристало", а дал≥ - з абсолютно нев≥дпов≥дними, зовс≥м неспод≥вано поЇднаними речами, ¤к от: личить ¤к свин≥ с≥дло (зонтик, хомут, пристало ¤к свин≥ наритники, (хороше) ¤к свин¤ (свин≥) в корал¤х, пасуЇ ¤к свин≥ намисто (в дощ, ¤рм≥), ¤к свин¤ (свин≥) п≥д зонтиком (лопухом), личить (пасуЇ, пристало, ≥де) ¤к коров≥ (свин≥) с≥дло, ¤к на корову с≥дло, пасуЇ ¤к волам карита, вдав с≥ (пасуЇ, пристав, пристало, притул¤Їтьс¤) ¤к горбатий (горбатому) до ст≥ни. ѕор≥вн¤нн¤ гарно ¤к Ќаст≥ в постолах м≥стить ж≥ноче ≥м'¤, ¤ке, мабуть, було символ≥чне дл¤ певноњ групи людей.

” проанал≥зованих прикладах Ї багато сл≥в, ¤к≥ належать до украњнських побутових назв, а також назв рел≥г≥йних обр¤д≥в, св¤т, власних назв - ж≥ночих ≥мен. ≤нтернац≥ональними Ї х≥ба що пор≥вн¤нн¤ дл¤ людей, ¤к≥ на соб≥ од¤гу не мають, ¤к от: голий ¤к мати (на св≥т) народила, ¤к јдам ≥ ™ва. ѕро людину, ¤ка зовс≥м не маЇ взутт¤, кажуть: босий ¤к пан пес.

кол≥рна ознака

” склад≥ ст≥йких народних пор≥вн¤нь трапл¤ютьс¤ кольороназви: б≥лий, б≥лий ¤к кол≥но (пап≥р, смерть, полотно, глина, ст≥на), бл≥дий (поб≥л≥в) ¤к ст≥на, б≥ленька ¤к нитка, б≥ла ¤к молоко (молоком улита), побл≥д ¤к полотно; чорний: чорний ¤к циган (галка, крук, земл¤); сивий: сивий ¤к молоко(голуб, циганський король); (б≥лий ¤к (мов) ≥н≥й (сн≥г, пух, лунь, крейда, сметана), поб≥л≥в ¤к трава на мороз≥ (молоко) - про сиву людину); червоний: червоний ¤к кат (про людину вбрану в од¤г червоного кольору), (скрасн≥в ¤к ≥скра, спалахнув ¤к вогонь, поб≥л≥в ¤к в≥льхова довбн¤ - почервон≥в); жовтий: жовтий ¤к вощина, жовтенький ¤к вощок; рудий: р¤бий ¤к гороб'¤че ¤йце, чорноброва ¤к риже тел¤; син≥й: син≥й (посин≥в) ¤к той (кур¤чий) пуп, посин≥в ¤к печ≥нка (жаба); зелений: позелен≥в ¤к пуп.

мокрий / замерзлий

Ќа зовн≥шн≥й вигл¤д людини впливали так≥ природн≥ чинники, ¤к мороз, сн≥г, дощ. Ћюдина, ¤ка змокла, насамперед асоц≥юЇтьс¤ ≥з тваринами: обмок ¤к вовк (шул¤к), змокнув ¤к вовк, мокрий ¤к жаба (миш, к≥т, курка), обмоклий ¤к курка, а ще - мокрий ¤к зюз¤ (хлющ, фл≥к). ѕро дуже замерзлу людину казали: змерз ¤к березова брунька, змерз ¤к качан (кочан), холодний ¤к крига, загр≥вс¤ (нагр≥вс¤) ¤к циган у в'¤тер≥ (в неретку, п≥д ¤тером), син≥й (посин≥в) ¤к той (кур¤чий) пуп, позелен≥в ¤к пуп, посин≥в ¤к печ≥нка. «акоцюблу, перемерзлу людину пор≥внювали ≥з жабою, мухою, куркою, собакою, хортом, щен¤м, цуциком: холодний (посин≥в) ¤к жаба, змерз ¤к муха в зим≥ (курка на дощ),змерз (обмерз) ¤к собака (пес) взимку, труситьс¤ ¤к —≥рко в дощ (мокре щен¤), дриготить ¤к зимою хорт, замерз (змерз) ¤к (голодний) цуцик.

јнал≥зован≥ ст≥йк≥ народн≥ пор≥вн¤нн¤ характеризують так≥ ознаки, ¤к кол≥р, форму, ¤к≥сть, розм≥р. яскраво ≥ повно народ описуЇ красу та потворн≥сть зовн≥шност≥ людини, що засв≥дчено найб≥льшою к≥льк≥стю пор≥вн¤нь. —еред ≥нших ознак - кол≥рну ознаку част≥ше м≥ст¤ть пор≥вн¤нн¤ з назвами тварин, птах≥в, рослин, предмет≥в. ћенш продуктивним типом означень на позначенн¤ кольору Ї з≥ставленн¤ з назвами людей, абстрактними пон¤тт¤ми. «овн≥шн≥й вигл¤д людини найкраще описувати через характеристику њњ частин т≥ла. —еред соматизм≥в найб≥льш часто натрапл¤Їмо на опис голови, волосс¤, обличч¤. —т≥йк≥ народн≥ сполуки характеризують ¤к позитивн≥, так ≥ негативн≥ ознаки зовн≥шност≥, але б≥льше засв≥дчено негативних. ѕроте б≥льша частина пор≥вн¤нь ≥з негативним значенн¤м звучить з легкою ≥рон≥Їю, позначена народним гумором, що св≥дчить про незлоблив≥сть украњнц≥в, њх добродушн≥сть, толерантн≥сть.

ƒосл≥дивши ст≥йк≥ народн≥ пор≥вн¤нн¤ на позначенн¤ зовн≥шност≥ людини, можемо стверджувати, що њхн¤ нац≥онально-культурна специф≥ка в≥дображена по-р≥зному: 1) комплексно, ус≥ма своњми ≥д≥оматичними значенн¤ми (наприклад, використанн¤м ст≥йких мовних одиниць дл¤ позначенн¤ пон¤ть "красивий/потворний зовн≥шньо); 2) одиниц¤ми свого складу (тобто до структури багатьох фразеолог≥зм≥в вход¤ть лексеми, ¤к≥ потребують додаткового л≥нгвокрањнознавчого коментар¤ в ≥ншомовн≥й аудитор≥њ, наприклад: калина, журавель, мак≥тра, постоли та ≥н.); 3) своњми прототипами (оск≥льки в≥дображають звичањ, св¤та, детал≥ побуту украњнц≥в).

”крањнц≥ в пор≥вн¤нн¤х дуже влучно передають оц≥нн≥ характеристики певних ≥стот чи предмет≥в, ¤к≥ стають своЇр≥дними оц≥нними еталонами украњнськоњ л≥нгвокультурноњ сп≥льноти. —еред еталон≥в можемо вид≥лити 10 тематичних груп об'Їкт≥в пор≥вн¤нь. ÷е назви тварин, птах≥в, рослин, людей, ¤вищ природи, предмет≥в, грошових одиниць, одиниць вим≥ру, назв м≥ст ≥ природних об'Їкт≥в, абстрактних пон¤ть. Ќайб≥льш чисельними семантичними типами об'Їкт≥в Ї назви предмет≥в (98), людей (56) та тварин (54).

Ќаприклад серед тематичноњ групи "назви предмет≥в" можна вид≥лити р¤д п≥дгруп, наприклад, назви од¤гу, взутт¤, засоб≥в пересуванн¤, знар¤дь прац≥ та ≥н. ќкремою групою можна назвати господарськ≥ об'Їкти, так≥ ¤к копиц¤ с≥на, горохова копиц¤, опудало тощо, пор≥вн¤нн¤ з ¤кими св≥дчить про фантаз≥ю украњнського народу. –≥зноман≥тний тваринний св≥т у пор≥вн¤нн¤х здеб≥льшого представлений св≥йськими тваринами. ¬они жили ближче до людей, люди мали змогу вивчити особливост≥ њхньоњ повед≥нки ≥ вдало перенести њх на вигл¤д ≥ вдачу людей (наприклад, свин¤ - негарна, брудна, бридка; леб≥дка - вродлива; собака - худий, некрасивий, к≥т - повний, малорослий).

÷≥кавим матер≥алом з погл¤ду л≥нгвокрањнознавства Ї з≥ставн≥ об'Їкти - назви рослин, бо серед них трапл¤ютьс¤ так≥, ¤к≥ характерн≥ лише дл¤ певного рег≥ону, наприклад, смер≥чка ( арпати). ¬икористовуютьс¤ д≥алектн≥ назви: цвик (бур¤к), Ћьв≥вська обл., лузан (гор≥х) - ’арк≥вська обл., ч≥чка (кв≥тка) - ≤вано-‘ранк≥вська обл. тощо.

Ѕ≥льш≥сть погодних ¤вищ та природних об'Їкт≥в уживаютьс¤ у пор≥вн¤нн¤х ≥з зовн≥шн≥стю людини, що св≥дчить про любов до навколишнього св≥ту, просторову у¤ву людей, ¤к≥ придумували так≥ пор≥вн¤нн¤.

ѕор≥вн¤нн¤ ≥з м≥фолог≥чними особами ≥ геро¤ми засв≥дчен≥ переважно з негативною характеристикою. ѕроанал≥зувавши цю групу об'Їкт≥в пор≥вн¤нь, можна вид≥лити найчаст≥ше вживан≥ лексеми: в≥дьма, чорт та д≥дько.

—еред менш численних груп об'Їкт≥в пор≥вн¤нь вид≥лимо т≥, ¤к≥ мають найб≥льшу народознавчу ц≥нн≥сть. ÷е зокрема назви грошових знак≥в (наприклад: грош, шаг).

«вичайно, украњнський народ хоче бачити ≥деал людини - ≥ ф≥зичний, ≥ духовний. “ому й так н≥жно опоетизовуЇ д≥вочу вроду, струнку поставу, ¤сн≥ оч≥, рум'¤н≥ щ≥чки, б≥лу шк≥ру, чорн≥ коси, юнацьку силу, здоров'¤, м≥цний дух. ƒе¤к≥ пор≥вн¤нн¤ виростають до символ≥в, наприклад: гарна ¤к калина, оч≥ ¤к терен, ¤к з гор≥ха зерн¤ та ≥н.

—еред ≥нших семантичних тип≥в об'Їкт≥в пор≥вн¤нь специф≥чно-нац≥ональними Ї власн≥ ≥мена, назви ≥сторичних д≥¤ч≥в та героњв народного епосу, м≥фолог≥чних ≥стот. «асв≥дчено багато лексем розмовно-простор≥чних, д≥алектних, м≥сцевих. ” "—ловнику ст≥йких народних пор≥вн¤нь" у таких випадках Ї прим≥тка, зв≥дки вз¤то висл≥в, з ¤коњ област≥ ”крањни.

јнал≥з семантичних тип≥в об'Їкт≥в пор≥вн¤нь св≥дчить про надзвичайну р≥зноман≥тн≥сть асоц≥ац≥й ≥ паралелей, ¤к≥ виникають в украњнського народу при опис≥ зовн≥шнього вигл¤ду людини. ‘ормуванн¤ у¤влень про зовн≥шн≥сть людини в≥дбуваЇтьс¤ п≥д впливом реал≥й навколишнього св≥ту, характерних дл¤ певноњ територ≥њ ≥ культури.

ўодо суб'Їкт≥в пор≥вн¤нн¤, не можна стверджувати, ¤к≥ саме частини людськоњ зовн≥шност≥ Ї у склад≥ пор≥вн¤нь найчаст≥ше. ќднаково представлен≥ загальний зовн≥шн≥й вигл¤д (краса, статура, зр≥ст, т≥лобудова та ≥н.) ≥ окрем≥ соматизми (голова, руки, ноги тощо).

Ѕ≥льш≥сть пор≥вн¤нь, в ¤ких описано зовн≥шн≥й вигл¤д, в≥дображають певну опозиц≥ю: гарний/негарний; охайний/неохайний; схожий/несхожий, високий/низький; повний/худий та ≥н. ѕри цьому украњнський народ ви¤вл¤Ї велику спостережлив≥сть, обираючи об'Їкт дл¤ з≥ставленн¤ у навколишньому рослинному ≥ тваринному св≥т≥, особливо серед св≥йських тварин, предмет≥в побуту, знар¤дь прац≥.

¬елика увага зосереджена на обличч≥, але ¤кщо волосс¤, оч≥, губи описують мило, приЇмно, то б≥льш≥сть ≥нших частин обличч¤ - жарт≥вливо й ≥рон≥чно саме через њх неправильну, недосконалу форму. ¬одночас простежуЇмо тактовн≥сть в означенн≥ багатьох негативних про¤в≥в зовн≥шност≥. —ама ж людина кр≥зь призму пор≥вн¤нь Ї частиною великоњ ≥ р≥зноман≥тноњ образноњ картини св≥ту, створеноњ украњнським народом.

Ћ≥тература

Ѕао ’ун. Ќационально-культурна¤ специфика фразеологизмов в русском и китайском ¤зыках / ‘разеологи¤ в контексте культуры. ћ., 1999. —. 303-312.

¬ерещагин ≈.ћ.,  остомаров ¬.√. язык и культура: Ћингвострановедение в преподавании русского ¤зыка как иностранного. ћ., 1990.

√ак ¬. √. Ќационально-культурна¤ специфика меронимических фразеологизмов / ‘разеологи¤ в контексте культуры. ћ., 1999. —.260-270.

ƒаниленко Ћ. ”крањнська та чеська фразеолог≥¤ в контекст≥ етн≥чноњ культури // ћовознавство. “рет≥й м≥жнародний конгрес украњн≥ст≥в 26-29 серпн¤ 1996р. ’., 1996. —. 201-212.

ќнкович √. ¬. ”крањнознавство ≥ л≥нгводидактика.  ., 1997.

ягер ». Ћингвострановедческое комментирование культурного компонента русских фразеологизмов / Ћингвострановедение в преподавании русского ¤зыка как иностранного. ћ., 1979. —. 160-169.

”крањнська мова: ≈нциклопед≥¤ / –ед. кол.: ¬.ћ. –усан≥вський, ќ.ќ.“араненко (сп≥вголови), ћ.ѕ.«¤блюк та ≥н.  ., 2000.

ёрченко ќ.—., ≤вченко ј.ќ. —ловник ст≥йких народних пор≥вн¤нь. ’., 1993.