Ќелегко сказати, хто першим ув≥в терм≥н "пол≥тична поез≥¤". ” 1846 р. у передмов≥ до поеми "јтта “роль" √айнр≥х √айне пише про н≥мецьку "пол≥тичну поез≥ю" ≥ вбачаЇ у н≥й вираз опозиц≥йно-патр≥отичних настроњв ("ћузам було гостро наказано не бити байдик≥в ≥ не ловити іав надал≥, а вступати на службу р≥дному краЇв≥") [1, с. 187]. ќтже, пол≥тична поез≥¤ - це л≥тература, зааніажована у сусп≥льно-пол≥тичн≥ справи. √.√айне побоювавс¤, щоб у так≥й поез≥њ "зайвий чад ентуз≥азму" й "океан загальностей" не завдали шкоди њњ художност≥.

¬ украњнському л≥тературознавств≥ терм≥нами "пол≥тична поез≥¤", "пол≥тичн≥ поеми" послуговувавс¤ ≤ван ‘ранко у своњх розв≥дках про творч≥сть “араса Ўевченка. —тосовно ж фольклору пон¤тт¤ пол≥тичного жанру викристал≥зовуЇтьс¤ у прац¤х ћихайла ƒрагоманова. ” передньому слов≥ до виданн¤ "ћалорусские народные предани¤ и рассказы" ( ињв, 1876) учений подаЇ схему класиф≥кац≥њ усноњ народноњ словесност≥. ѕод≥л¤ючи п≥сн≥ на п'¤ть груп, до п'¤тоњ зараховуЇ "п≥сн≥ житт¤ пол≥тичного" з час≥в дружинно-кн¤жих, козацьких, гайдамацьких, рекрутсько-кр≥пацьких ≥ найнов≥ших. ” дус≥ культурно-≥сторичноњ школи в≥н трактуЇ фольклорн≥ твори ¤к документи з ≥стор≥њ народу й прагне показати "≥стор≥ю громадського житт¤ на ”крањн≥ по п≥сн¤х тепер≥шнього њњ люду" [2, с. 2]. “ак≥ виданн¤, ¤к "»сторические песни малорусского народа с объ¤снени¤ми ¬.јнтоновича и ћ.ƒрагоманова" (у 2-х т.  ињв, 1874-1875), "Ќов≥ украњнськ≥ п≥сн≥ про громадськ≥ справи (1764-1880)" (∆енева, 1881), "ѕол≥тичн≥ п≥сн≥ украњнського народу XV≤≤≤-’≤’ ст. з увагами ћ.ƒрагоманова" (∆енева, 1883) фольклорист вважаЇ Їдиним корпусом п≥сень пол≥тичного жанру. ƒо визначенн¤ цього жанру ћ.ƒрагоманов, ¤к бачимо, п≥дходить поступово: "п≥сн≥ житт¤ пол≥тичного", "≥сторичн≥ п≥сн≥", "п≥сн≥ про громадськ≥ справи" й нарешт≥ "пол≥тичн≥ п≥сн≥". ÷ей останн≥й терм≥н можна трактувати ¤к усталений ≥ узагальнюючий, - ус≥ ≥нш≥ - його синон≥ми. —учасн≥ фольклористи розр≥зн¤ють ¤к окрем≥ жанрово-структурн≥ типи ≥сторичн≥, антикр≥посницьк≥, рекрутськ≥ п≥сн≥. –ад¤нська фольклористика, ≥нсп≥рована марксистською теор≥Їю класовоњ боротьби, охоче послуговувалась терм≥ном "революц≥йн≥ п≥сн≥", але вже не застосовувала еп≥тету "революц≥йний" до анекдоту - пол≥тичн≥ анекдоти були здеб≥льшого антирад¤нськ≥. Ќе могло й бути мови, щоб до революц≥йних п≥сень зараховувати украњнськ≥ нац≥ональн≥ г≥мни чи п≥сн≥ с≥чових стр≥льц≥в. Ќаукова ж терм≥нолог≥¤ повинна охоплювати твори р≥зного ≥деолог≥чного спр¤муванн¤. “ому доречно повернутис¤ до драгоман≥вського визначенн¤ "пол≥тичн≥ п≥сн≥", а в≥дтак пол≥тичн≥ анекдоти, присл≥в'¤ тощо. “вори гострого антирежимного спр¤муванн¤ нестерпн≥ дл¤ пануючоњ ≥деолог≥њ. ќднак людина (така вже њњ природа) майже н≥коли не задоволена ≥снуючим режимом, бо њњ ≥нтереси зростають динам≥чн≥ше, н≥ж перебудовуютьс¤ пол≥тичн≥ установи, схильн≥ до стаб≥льност≥. Ќе кожен тв≥р з елементом опозиц≥њ варто зараховувати до пол≥тичного жанру. „асто в≥н виражаЇ настр≥й нац≥ональноњ само≥рон≥њ.

ўо ж до украњнського фольклору, то найвищим м≥рилом його пол≥тичност≥ було ставленн¤ до питанн¤ побудови незалежноњ держави. —аме п≥д таким кутом зору й розгл¤нув ћ.ƒрагоманов усну народну творч≥сть у досл≥дженн≥ "Ќов≥ украњнськ≥ п≥сн≥ про громадськ≥ справи (1764-1880)". ÷ю розв≥дку починаЇ вчений, в≥дштовхуючись в≥д јр≥стотел¤. Ѕ≥льш ¤к дв≥ тис¤ч≥ рок≥в тому цей грецький мислитель сказав, що "людина - зв≥р громадський". ” ћ.ƒрагоманова сво¤ ф≥лософ≥¤ громад≥вства. ” громадськ≥й, тобто сусп≥льн≥й орган≥зац≥њ людей в≥н вбачаЇ найвищий р≥вень њхньоњ св≥домост≥. Ќа п≥дстав≥ фольклорних даних учений доходить висновку, що ≥нтерес украњнц≥в-сел¤н (¤к нос≥њв фольклору) до громадських (пол≥тичних) справ вищий, н≥ж рос≥¤н ≥ пол¤к≥в. «аписано, наприклад, понад 70 п≥сень про руйнуванн¤ —≥ч≥. –ос≥¤ни, натом≥сть, сп≥вають: "’орошо лакеем жить во господском во дому". ”крањнське населенн¤ у своЇму фольклор≥ усв≥домлюЇ себе ¤к окрему "породу" (у драгоман≥вськ≥й терм≥нолог≥њ - нац≥ональн≥сть). ¬оно не хот≥ло б мати над собою польськоњ держави, "нема в украњнських п≥сн¤х прихильности до московськоњ держави, - бо зразу ж та держава показала себе добре украњнц¤м: "годи ћоскв≥, ¤к тр¤сц≥, а вона б≥сом дивитьс¤", - говорить приказка. "« москвою, - або з москалем, - дружи, та кам≥нь за пазухою держи", "¬≥д москал¤ поли вр≥ж - та вт≥кай" [2, с. 13]. Ќа думку ƒмитра „ижевського, присл≥в'¤ "з москалем дружи, та кам≥нь за пазухою держи" походить в≥д м≥жнародного "з псом дружи, а кам≥нь за пазухою держи".

ќднак ћ.ƒрагоманов зауважуЇ, що в украњнських народних п≥сн¤х н≥де не йдетьс¤ "про заклад своЇњ, окремоњ в≥д ћоскви, держави", що "украњнськ≥ мужики нав≥ть ≥ в часи своњх найб≥льших повстань т≥льки не хот≥ли над собою польськоњ держави, а про свою, украњнську державу, њм було байдуже" [2, с. 11]. ƒосл≥дник твердив, що "украњнська порода могла б з≥братись в одну державу й це певно було б добре", але серед ус≥х народ≥в ≥дењ самост≥йност≥ виношують осв≥чен≥ й багат≥ верстви населенн¤, а так≥ в ”крањн≥ зденац≥онал≥зован≥ - "зр≥каютьс¤ натуральноњ крањни з њњ людьми дл¤ збитих силою держав" [2, с. 12].

—правд≥, вищий р≥вень нац≥ональноњ св≥домост≥ засв≥дчують п≥сн≥ л≥тературного походженн¤. ≤ тут варто в≥дзначити найб≥льш ненависн≥ дл¤ держав-поневолювач≥в украњнськ≥ нац≥ональн≥ г≥мни - "ўе не вмерла ”крањна" ѕавла „убинського й "Ќе пора, не пора" ≤.‘ранка. ўоправда перший з них лише у загальних формах утверджуЇ ≥дею невмирущост≥ ”крањни й пророкуЇ загибель њњ ворог≥в ("вор≥женьки" у народних вар≥антах). ¬иник ≥ галицький вар≥ант цього г≥мну. ” ньому конкретн≥ше окреслено меж≥ ”крањни - в≥д —¤ну до ƒону - й висловлено заклик вступати "в б≥й кривавий", щоб не дати панувати в р≥дному крањ н≥кому чужому. Ќа думку ‘.ѕогребенника, його написав —еверин ƒанилович [3]. –≥вненське виданн¤ 1992 р. "„ервона калина:  озацьк≥, стр≥лецьк≥ й авторськ≥ патр≥отичн≥ п≥сн≥" подаЇ контам≥нац≥ю обох текст≥в, зазначено також, що слова ѕ.„убинського та —.ƒаниловича, мелод≥¤ ћихайла ¬ербицького.

•рунтовно досл≥див обставин написанн¤ й поширенн¤ г≥мну "Ќе пора, не пора" –оман √оловин у ц≥кав≥й статт≥ "“ак народжуЇтьс¤ п≥сн¤" (”крањнське л≥тературознавство. Ћьв≥в, 1993. ¬ип. 58). —понукою до написанн¤ цього твору була в≥йськова маршова музика, ¤ку ≤.‘ранко почув, сид¤чи у льв≥вськ≥й кав'¤рн≥. ѕ≥зн≥ше, у 1913 р., у зб≥рц≥ "¬≥рш≥ на громадськ≥ теми" автор дав другу редакц≥ю р¤дка "за нев≥гласк≥в лить свою кров": "за тиран≥в пролить свою кров".

ѕ≥сн≥ —≥чових —тр≥льц≥в та б≥йц≥в ”ѕј, народжен≥ у бо¤х за ”крањну, своЇр≥дний пласт п≥сенноњ культури, ¤кий потребуЇ окремого досл≥дженн¤. ћи ж зупинимось поб≥жно на фольклор≥ опору "зб≥льшовиченоњ ери", ¤кий знайшов св≥й висл≥в у см≥хов≥й творчост≥ парод≥йно-≥рон≥чного чи сатиричного плану, пос¤гаючи на св¤тощ≥ б≥льшовицькоњ ≥деолог≥њ. ќкремий пласт ц≥Їњ оновленоњ украњнськоњ см≥ховоњ культури вв≥йшов ¤к елемент мемуарного портрета епохи в опубл≥кован≥ 1997 року "ўоденники" —ерг≥¤ ™фремова [4]. ” цих записах показано, ¤к "поневолен≥ б≥льшовизмом народи вбивчим см≥хом руйнували налаштовану над ними модерну і≥льйотину" [5, с. 168]. ƒетальний анал≥з корпусу фольклорних твор≥в пол≥тичноњ сатири, р≥зноман≥тност≥ жанрових форм (анекдоти, анекдотичн≥ опов≥дки-бувальщини, сатиричн≥ еп≥грами-парод≥њ р≥зних модиф≥кац≥й, сатиричн≥ монострофи, дотепи, каламбури, шаради тощо), актуал≥зац≥њ традиц≥йноњ пал≥три способ≥в творенн¤ ком≥чного та зображувально-виражальноњ поетики ≥ стил≥стики зробив досл≥дник ћихайло „орнопиский у ірунтовн≥й монограф≥њ "‘ольклорна пол≥тична сатира 20-х рок≥в ’’ стол≥тт¤ у записах —ерг≥¤ ™фремова" [6].

—туп≥нь пол≥тичност≥ антирад¤нських п≥сень, анекдот≥в, присл≥в'њв тощо вим≥рювавс¤ терм≥ном засланн¤ чи ув'¤зненн¤ њх виконавц≥в. ¬иник нав≥ть анекдот про Ѕер≥ю-фольклориста, ¤кий "збирав" фольклор разом з його виконавц¤ми. ј в ≥ншому анекдот≥ обурений —тал≥н гримаЇ на Ѕер≥ю: "’то то сидить ≥ складаЇ антирад¤нськ≥ анекдоти?!", на що Ѕер≥¤ в≥дпов≥даЇ: "’то складаЇ, той ≥ сидить".

ѕро те, ск≥льки рок≥в сид≥ли за анекдот чи пол≥тичну част≥вку, пише ћикола —таршинов у передмов≥ до зб≥рки "я приду на посиделки" (ћосква, 1991): "ќдну из них (тобто част≥вку. - я.√.) ¤ услышал во ¬ладимирской области от бабки, у которой остановилс¤ на несколько дней. „астушка эта сыграла роковую роль в судьбе семьи: мужа бабки, кузнеца, за ее исполнение судили на восемь лет. ƒорога¤ цена! „астушка эта така¤:

ќй калeна, кaлина, Ќос большой у —талина, Ѕольше, чем у –ыкова » у ѕетра ¬еликого" [7, с. 10-11].

Ќа перший погл¤д, см≥ховинка й не дуже гостра ≥ не вельми талановита. ќднак з ус≥Їю очевидн≥стю в ориг≥нальному текст≥ зам≥сть "нос" було ≥нше слово, ¤ке у ц≥й зб≥рочц≥ част≥вок посл≥довно евфем≥зовано. Ќаприклад:

Ќе ходите, девки, в баню, “ам сейчас купают ¬аню, ќкунают в купорос, „тоб у ¬ани нос подрос... [7, с. 11]

як би там не було, але з ус≥х зовн≥шн≥х ознак вожд≥в дозвол¤лось осп≥вувати лише жест правиц≥. ” част≥вц≥ ж була крамола стилю - "¤зык богов", ¤ким личило осп≥вувати вожд¤ вс≥х народ≥в, зам≥нено простор≥чч¤м. ј ¤ких високолетних сл≥в вимагала рад¤нська м≥фотворч≥сть, то це добре в≥дчував ѕавло “ичина, ¤кий на 900-р≥чному юв≥лењ в≥рменського епосу "ƒавид —асунський" виголошував: "¬≥рменське слово "јрев-аревак", рос≥йське - "солнышко", грузинське "мзе", украњнське "сонечко" - на устах усього труд¤щого люду. Ѕо одне у нас тепер сонце, що скр≥зь осв≥тлюЇ нашу землю ≥ даЇ нам житт¤, сонце, що охорон¤Ї нас всем≥рно ≥ гр≥Ї своњм щедрим пром≥нн¤м, - це …осиф ¬≥ссар≥онович —тал≥н (Ѕурхлива овац≥¤)" [8, с. 16].

ѕ≥сл¤ того, ¤к ћикита ’рущов розв≥нчав культ —тал≥на, у буйний р≥ст п≥шов культ Ћен≥на ≥ парт≥њ. ћолоде п≥дростаюче покол≥нн¤ - майбутн≥й буд≥вник комун≥зму - зам≥сть церкви, ходило до музею ¬олодимира ≤лл≥ча, виховувалос¤ на п≥сн¤х, казках ≥ легендах про безсмертного Ћен≥на. ≤ ось ¤к опозиц≥¤ так≥й настирлив≥й пропаганд≥ комун≥стичного св≥тлого виникаЇ анекдот. ”чителька, сховавши щось у торбинц≥, звертаЇтьс¤ до класу. "ј тепер, д≥тки, ¤ вам покажу того, про кого ви наслухалис¤ ст≥лькох п≥сень, казок ≥ легенд (демонструЇ њжачка)". ¬асилько (н≥жно погладивши зв≥р¤тко): "“ак ось ти ¤кий, дорогий наш ¬олодимире ≤лл≥чу!"

≤лл≥ч! « ¤ким екстазом, з ¤кою побожн≥стю вимовл¤лось це "по батьков≥" безсмертного. “ворц≥ украњнського правопису низькопоклонно посп≥шили в апогењ культу ввести спец≥альне правило дл¤ написанн¤ цього слова: ¤кщо воно стосувалось Ћен≥на, то треба було писати "≤льњч", а ¤кщо простих смертних, то "≤лл≥ч". ≤ ось реакц≥¤ фольклору на таку ман≥ю називати все завгодно ≥менем ≤лл≥ча.  олгоспники довго думали-гадали, ¤к би то най≥дейн≥ше назвати нову птахоферму. Ќайменували њњ: "яйц¤ ≤лл≥ча".

“руд¤щим пропонувалась модель св¤того новоњ рел≥г≥њ, старанно стерил≥зованого в≥д усього земного.  анон≥зовано й дружину вожд¤ св≥тового пролетар≥ату - Ќад≥ю  ост¤нтин≥вну  рупську. ѓњ шлюб з ¬олодимиром ≤лл≥чем ”ль¤новим представлено ¤к ≥дейну дружбу на тл≥ Їдност≥ марксистських переконань.

ўе не було проголошено незалежност≥ ”крањни, але вже "нерушимый —оюз" тр≥щав. ўе ћихайло √орбачов (останн≥й генсек —–—–) настирливо вказував путь спас≥нн¤ - перебудову, а Ѕорис ™льцин (перший президент –ос≥њ) був в опозиц≥њ до його закон≥в, принаймн≥ антиалкогольного. —тудент≥в по-давньому заставл¤ли глибоко озброюватись знанн¤м ћаркса-≈нгельса-Ћен≥на й моральним кодексом буд≥вника комун≥зму (у цьому кодекс≥ н≥чого не було про ≥нтимне житт¤ молодоњ людини). ≤ ось у так≥й атмосфер≥ в середовищ≥ студентства Ћьв≥вського ун≥верситету ≥мен≥ ≤вана ‘ранка виникаЇ нова п≥сн¤ про Ћен≥на. ƒух опозиц≥њ догмам, студентський неповторний гумор характерний дл¤ цього твору, ¤кий виконувавс¤ у супровод≥ г≥тари. ¬иклад ведетьс¤ в≥д ≥мен≥ н≥бито правов≥рного студента - ортодокса - може, комсомольц¤, а то й молодого комун≥ста, претендента у в≥дм≥нники. ≤ лише у прик≥нцевому пуант≥ "високий реі≥стр" оф≥ц≥озу переводитьс¤ на ≥рон≥чний згадкою про "д≥вчuну"  рупську:

я хочу в≥дм≥нником стати ≤ купу книжок прочитати, ўоб в р≥дн≥м колгосп≥ в≥тали, ўоб ≥нтел≥гентом назвали.

Ќе тра' мен≥ д≥вчину мати, Ћише б  арла ћаркса читати, ≤ ≈нгельса буду вивчати, ўоб см≥ло в майбутнЇ вступати.

Ќам перебудову творити, Ќе можна гор≥вки нам пити, ј ™льцин-скотина, бухаЇ, «ванн¤ комун≥ста мараЇ.

я знаю, що Ћен≥н н≥коли “акого б соб≥ не дозволив, ¬≥н був дуже скромним мужчинов, ¬≥н  рупську залишив д≥вчинов.

ѕол≥тичний жанр швидко стар≥Їтьс¤. Ќегативний еп≥тет стосовно Ѕ.™льцина мисливс¤ в лапках - з точки зору режиму, а в п≥дтекст≥ його була авторська симпат≥¤ до опозиц≥онера. ќстаннЇ дес¤тил≥тт¤ третього тис¤чол≥тт¤ по-≥ншому зн¤ло би ц≥ лапки.

ѕереосмисленн¤ - характерна прикмета житт¤ пол≥тичного жанру. Ќаписана колись, в≥рн≥ше, складена у народ≥, п≥сн¤ "Ќаша пан≥ ц≥сарева" нањвно-щиро сп≥вчувала ц≥сарев≥ з приводу траг≥чноњ загибел≥ ц≥саревоњ ™лисавети. јле п≥зн≥ше до п≥сн≥ додано сатиричн≥ антиц≥сарськ≥ куплети - про "штири дон≥, Їк штири гармати", про пораду наймолодшоњ з них батьков≥ - ‘ранцов≥ …осифов≥ - застр≥литис¤ у п≥кантний спос≥б, ¤к програЇ "тоту войну". ѕоширена на ¬олин≥ у 30-х роках п≥сн¤ капезеушник≥в про класову боротьбу - "ти, куркуле, не трать сили ≥ спускайс¤ вже на дно", "з поп≥в шкури поздираЇм на червон≥ прапори" сприймалась ¤к революц≥йна бравада. ј нин≥ ми просто жахаЇмось: ¤к цин≥чно й брутально декларувалис¤ смерть ≥ страшн≥ тортури людин≥! “ож не дивно, що жорстокост≥ комунар≥в проголошувавс¤ вирок з ≥ншоњ сторони - з боку украњнських нац≥онал≥ст≥в:

—мерть л¤хам, смерть, —мерть московсько-жид≥вськ≥й комун≥!..

” наш час пол≥тичний жанр згладив своњ жорсток≥ контури. ¬≥дт≥нок само≥рон≥њ ≥ все-таки оптим≥зму несе один з анекдот≥в про нашу сучасн≥сть. ÷е - в≥дгук на страйк учител≥в: газети писали, наприклад, що з приводу малоњ зарплати застрайкували вчител≥ на ¬олин≥. ¬ анекдот≥ до школи на перев≥рку приходить ≥нспектор. ј тут ¤к на зло ћар≥¤ ≤ван≥вна не вийшла на роботу: страйкуЇ, бо мала зарплата. ≤нспектор, друг директора школи, докор¤Ї йому: "“и не м≥г њњ вмовити, провести ≥ндив≥дуальну роботу!" ƒиректор: "–обив усе, що м≥г, баба вперлас¤ - мала зарплата!" ≤нспектор сам ≥де проводити ≥ндив≥дуальну роботу на квартир≥ вчительки. ћар≥¤ ≤ван≥вна лежить на канап≥ й читаЇ газету. "Ќ≥, н≥ на роботу не вийду - мала зарплата!" ≤нспектор: "ѕосуньс¤, бо й у мене мала зарплата".

ќтож, наймоб≥льн≥шими пол≥тичними жанрами були п≥сн≥, анекдоти ≥ присл≥в'¤. “ак≥ п≥сн≥, ¤к нац≥ональн≥ г≥мни, п≥сн≥ —≥чових —тр≥льц≥в можна назвати конструктивними - елемент заклику до творенн¤ нового ладу, новоњ, своЇњ суверенноњ держави у них превалюЇ. ƒругий структурний тип жанру - деструктивний - тут переважаЇ антирежимний сатирично-викривальний елемент. ∆анри ц≥ вход¤ть у взаЇмод≥ю, у процес≥ свого побутуванн¤ зазнають часто переосмисленн¤ з новим пол≥тичним духом часу. —учасних украњнських ірунтовних видань ≥ досл≥джень пол≥тичного жанру Ї обмаль. «'¤вилось фундаментальне виданн¤ антирад¤нських пол≥тичних анекдот≥в ув ≤зрањл≥, ≥ скромн≥ше - у ѕольщ≥. “ак≥ прац≥ потр≥бн≥, бо покликан≥ показати споконв≥чну нескорен≥сть народу, його оптим≥зм ≥ мистецтво дотепу.

Ћ≥тература

”крањнка Ћес¤. «≥бранн¤ твор≥в: ” 12-ти т.  ињв, 1975. “. 2.

ƒрагоманов ћ. ѕол≥тичн≥ п≥сн≥ украњнського народу XV≤≤-’≤’ ст. ∆енева, 1883. „. 1.

ѕогребенник ‘. "ўе не вмерла ”крањна" // ¬извольний шл¤х. Ћондон, 1994.  н. 11.

™фремов —. ўоденники, 1923-1929.  ињв: «ј“ "√азета "–јƒј", 1997.

ћушинка ћ. —м≥х п≥д і≥льйотиною // „орнопиский ћ. ‘ольклорна пол≥тична сатира 20-х рок≥в ’’ стол≥тт¤ у записах —ерг≥¤ ™фремова. Ћьв≥в: ¬идавничий центр ЋЌ” ≥м. ≤вана ‘ранка, 2001.

„орнопиский ћ. ‘ольклорна пол≥тична сатира 20-х рок≥в ’’ стол≥тт¤ у записах —ерг≥¤ ™фремова. Ћьв≥в: ¬идавничий центр ЋЌ” ≥м. ≤вана ‘ранка, 2001.

—таршинов Ќ. Ќеповторимое чудо - частушки // я приду на посиделки. ћосква, 1991.

“ичина ѕ. ƒавид —асунський // –ад¤нське л≥тературознавство. 1940. є 5.