Сполучені Штати Америки
Країна, розташована у Північній Америці. Межує з Канадою і Мексикою.
Територія - 9.363,6 тис, кв. км, Населення - 266,2 млн. чол.
Сполучені Штати Америки були утворені а процесі революційної війни за незалежність, що відбувалася в другій половині XVIII ст. Спочатку вони являли собою конфедерацію тринадцяти штатів (союз відповідного числа незалежних держав), котрі проголосили свою політичну незалежність від Великобританії. Видатне значення мала і зберігає досьогодні написана Т. Джеферсоном і прийнята усіма штатами 4 липня 1776 р. Декларація незалежності, в основу змісту якої було покладено постулат про невід'ємні природні права людини.
У Декларації незалежності "самоочевидними Істинами" було проголошене створення усіх людей рівними і наділення їх "...Творцем певними не відчужуваними правами, до яких віднесене право на життя, на свободу і на прагнення до щастя". При цьому головною Ідеєю Декларації було визнання неприпустимості порушення цих прав урядом, влада якого визнавалася дійсною лише доти, поки вона ґрунтується на згоді тих, ким управляють, і права народу розірвати ті політичні зв'язки, котрі заважають йому посісти серед держав світу самостійне і незалежне становище, а також встановити у себе такий державний лад, який у найкращий спосіб здатний забезпечити його безпеку і благоденство. Важливим конституційним за характером актом відповідного періоду були також Статті конфедерації 1781 р.
Новоутворена конфедерація була не досить міцною за своєю внутрішньою побудовою і не могла впоратися зі складними проблемами, що постали перед країною. Тому більшість штатів почали виявляти схильність до утворення більш тісного союзу між ними. 1787 р. у Філадельфії розпочав роботу конституційний конвент, до складу якого ввійшло 55 представників з дванадцяти штатів. Серед них були такі видатні політичні діячі, як Б. Франклін, Дж. Вашінгтон, Дж. Медісон, О. Гамільтон та інші. Протягом кількох місяців конвент розробляв текст конституції, який після ухвалення самим же конвентом, був переданий на затвердження у штати. Після затвердження законодавчими органами (легіслатурами) штатів Конституція вступила в силу. Датою її прийнята вважають 17 вересня 1787 р.
Конституція США вважається однією з найбільш жорстких за порядком змінення. Поправки до неї пропонуються або Конгресом за рішенням двох третин членів кожної з його палат, або спеціальним конвентом, який скликається Конгресом на вимогу двох третин законодавчих органів штатів. У всіх випадках застосовувався саме перший з указаних спосіб. Порядок затвердження (ратифікації) пропонується Конгресом. При цьому затвердження мають здійснювати або три чверті законодавчих органів штатів, або конвенти в трьох чвертях штатів.
За більш, ніж двохсотлітню історію США, було внесено біля п'яти тисяч пропозицій щодо змінення Конституції, проте жорсткість відповідної процедури зумовила те, що затверджені і набули чинності лише двадцять шість поправок до Конституції США. Серед них особливої уваги заслуговують перші десять, які ухвалені Конгресом 1789 р. і набули чинності 1791 р, Ці поправки відомі як Білль про права: за їх змістом регламентуються деякі питання судочинства і визначаються найважливіші процесуальні права особи. Останню, XXVII поправку було ратифіковано 1992 р.
За формою державного правління США вважаються класичною президентською республікою, хоча в самій Конституції таке поняття не вживається. Водночас Конституція встановила взаємовідносини між вищими органами держави (Конгресом, Президентом і Верховним Судом), які прийнято називати системою стримувань і противаг. А саме наявність чіткої за характером подібної системи є чи не найголовнішою ознакою президентської республіки.
За Конституцією, "вся законодавча влада, що надається цим" належить Конгресу Сполучених Штатів, який має складатися з Сенату і Палати Представників* (ст. 1). До складу Палати Представників, що є нижньою палатою, входить 435 членів (конгресменів), обраних шляхом загальних і прямих виборів за мажоритарною системою відносної більшості. Строк повноважень цієї палати - два роки. Віковий ценз для кандидатів у конгресмени визначено у 25 років. При цьому вони мають бути протягом семи років американськими громадянами і проживати в тому штаті, де збираються балотуватися.
До складу верхньої палати - Сенату - входить сто членів; по два сенатори обираються від кожного штату, незалежно від чисельності його населення. До затвердження в 1913р. XVII поправки до Конституції США сенаторів обирали законодавчі органи штатів, тобто застосувалася процедура непрямих, двоступеневих виборів. У наш час сенаторів обирають шляхом загальних І прямих виборів. Строк повноважень Сенату - шість років, проте кожних два роки переобирається третина Його складу. Віковий ценз для кандидатів у сенатори визначено у 30 років. До того ж вони повинні протягом дев'яти років бути громадянами США і проживати в тому штаті, де збираються балотуватися.
Конгрес США має найбільш розгалужену і складну систему комітетів. Насамперед слід згадати про постійні комітети: у Палаті Представників їх двадцять два, а у Сенаті - шістнадцять. До їх складу входить чимало постійних і спеціальних підкомітетів, загальне число яких у різні скликання варіювалось від 200 до 250 і більше.
Суттєві відмінності від компетенції відповідних структур в інших парламентах має зміст повноважень постійних комітетів палат Конгресу США. Вони проводять так звані слухання з метою контролю за діяльністю органів виконавчої влади. Шо ж стосується їх участі у законодавчому процесі, то практично саме постійні комітети визначають, які з положень розглянутих ними законопроектів обговорюватимуться в палаті. А законодавчі пропозиції самих комітетів розглядаються палатою поза чергою.
Палати Конгресу США е в цілому рівноправними. Розбіжності, що виникають між ними у законодавчому процесі, мають долатися за допомогою уз-годжувальної процедури. Палати делегують до узгоджу вального комітету, що має офіційну назву конференції комітетів, рівну кількість членів постійних комітетів, у яких розглядався законопроект. У тих випадках, коли конференції комітетів не вдасться прийняти узгоджене рішення або коли це рішення не буде схвалене палатами, законопроект вважається відхиленим.
Особливістю парламентської організації в США є наявність спеціальних повноважень у кожної палати Конгресу. Наприклад, Сенату належить виключне право давати "пораду І згоду" на кандидатури, пропоновані Президентом на цілий ряд посад, а також на ратифікацію міжнародних договорів. Якщо ніхто з кандидатів у Президенти за результатами виборів не забезпечить собі більшості голосів вибірників. Палата Представників безпосередньо обирає Президента з числа трьох осіб, які балотувались і одержали найбільшу підтримку за результатами голосування вибірників. За відповідних умов Сенат обирає Віце-президента з числа двох кандидатів. Різними повноваженнями наділені палати Конгресу у процесі реалізації процедури імпічменту.
За Конституцією, "виконавча влада належить Президенту Сполучених Штатів" (ст. 2). Президент обирається шляхом загальних виборів, які мають непрямий характер. Строк повноважень Президента - чотири роки, при цьому, згідно із затвердженою 1951 р. XXII поправкою до Конституції США, ніхто не може бути обраний Президентом більше, ніж двічі. Віковий ценз для кандидатів у Президенти встановлено у 35 років, що з часом слугувало за приклад для авторів багатьох інших конституцій. Президентом може бути тільки вроджений громадянин США, який до того ж протягом чотирнадцяти років проживав би у країні.
Непрямий характер виборів Президента США полягає в тому, що громадяни обирають не безпосередньо Президента, а так званих вибірників, У свою чергу, вибірники утворюють колегію, яка обирає Президента. Кожний штат має в ній стільки місць, скільки від нього обирається конгресменів І сенаторів. Політичні партії висувають у кожному штаті свій список вибірників, котрі мають підтримати відповідного кандидата. Громадяни, голосуючи за одного з кандидатів у Президенти, фактично голосують за весь список вибірників, що підтримують його і пропонованого ним кандидата у Віце-президенти. Список вибірників, за який було подано найбільшу кількість голосів у штаті, вважається обраним. Вибірники у визначений день збираються для підтвердження свого вибору.
Конституція США передбачає спеціальну процедуру Імпічменту, зокрема щодо Президента, за результатами якої він може бути усунений з поста і позбавлений прав займати "почесну, відповідальну або оплачувану посаду на службі Сполучених Штатів". Ця процедура може бути застосована, якщо Президент буде обвинувачений у "зраді, хабарництві або Інших тяжких злочинах і вчинках" (ст. 2). Найчастіше процедура імпічменту застосовувалась стосовно суддів федеральних судів.