«агальний п≥дх≥д до анал≥зу витрат
¬итрати - це зменшенн¤ економ≥чноњ вигоди в анал≥зованому пер≥од≥ внасл≥док проведенн¤ комерц≥йним банком ф≥нансових та господарських операц≥й, ¤к≥ зменшують активи або зб≥льшують заборгован≥сть.
«д≥йснюючи анал≥з витрат, необх≥дно:
¶ вивчити динам≥ку ≥ структуру витрат за напр¤мами та постатейно;
¶ оц≥нити виконанн¤ ф≥нансового плану за витратами;
¶ визначити вплив в≥дпов≥дних фактор≥в на величину витрат з метою ви¤вленн¤ резерв≥в њх оптим≥зац≥њ;
¶ ви¤вити в≥дпов≥дн≥сть динам≥ки вартост≥ ресурсноњ бази ц≥нов≥й пол≥тиц≥ банку;
¶ вивчити вплив стану грошового ринку на структуру ресурсноњ бази банку та величину його витрат;
¶ розрахувати ступ≥нь диверсиф≥кац≥њ ресурсноњ бази банку. ќсоблива увага прид≥л¤Їтьс¤ анал≥зу управл≥нських витрат з метою визначенн¤ р≥вн¤ реал≥зац≥њ кадровоњ пол≥тики комерц≥йного банку, впливу д≥ючоњ системи оплати прац≥ на дос¤гненн¤ прибутковост≥ д≥¤льност≥, забезпеченню поЇднанн¤ матер≥ального стимулюванн¤ прац≥вник≥в та стратег≥чних завдань роботи банку тощо.
ћожна сказати, що у сфер≥ витрат комерц≥йного банку загальна ц≥льова установка на њх м≥н≥м≥зац≥ю даЇ вже за початковоњ диверсиф≥кац≥њ неоднозначний результат.
ѕроцентн≥ витрати за депозитами кл≥Їнт≥в, депозитами банк≥в, ем≥тованими та реал≥зованими борговими ц≥нними паперами мають ч≥тко виражений граничний р≥вень максим≥зац≥њ, зб≥льшенн¤ ¤кого веде до втрати кл≥Їнт≥в, деф≥циту ресурс≥в та зниженн¤ темп≥в зростанн¤.
“акож обмежений, але з позиц≥њ оптимально низького р≥вн¤, р¤д непроцентних витрат, ¤к≥ Ї в≥дносно пост≥йними та прогнозованими, њх зменшенн¤ веде до зниженн¤ ¤кост≥ банк≥вських продукт≥в, формуванн¤ багатьох ризик≥в, а в окремих випадках - до припиненн¤ д≥¤льност≥ банку. ÷е стосуЇтьс¤ господарських та експлуатац≥йних витрат (оренда та утриманн¤ прим≥щень, амортизац≥¤, електро- ≥ теплопостачанн¤, зв'¤зок), транспортних витрат, витрат на охорону, сигнал≥зац≥ю, операц≥йних витрат, затратних матер≥ал≥в. јле в де¤ких випадках дл¤ виконанн¤ своњх зобов'¤зань перед вкладниками, кл≥Їнтами та бюджетом проблемн≥ банки можуть знизити окрем≥ види своњх витрат, причому довол≥ в≥дчутно (транспортн≥ витрати, зароб≥тна плата, витрати на в≥др¤дженн¤), а де¤к≥ витрати взагал≥ звести до нул¤ (представницьк≥, рекламн≥, благод≥йн≥сть тощо). “ерм≥н такоњ економ≥њ не може бути тривалим, оск≥льки зростанн¤ соц≥ального напруженн¤ в колектив≥ банку ≥ зниженн¤ його ≥м≥джу негативно позначатьс¤ на ф≥нансових результатах д≥¤льност≥ та ¤кост≥ управл≥нн¤ комерц≥йним банком.
“≥льки витрати банку за санкц≥¤ми (сплата штраф≥в, пен≥ та ≥н.) передбачають њх повну, гранично можливу м≥н≥м≥зац≥ю, але не завжди. якщо банк, порушуючи паритет партнерських в≥дносин, просто виключаЇ можлив≥сть застосуванн¤ до нього санкц≥й у депозитних, кредитних та ≥нших угодах, а кл≥Їнти при цьому несуть повну ф≥нансову в≥дпов≥дальн≥сть, то така економ≥¤ здатна р≥зко знизити його ф≥нансовий стан, привести до втрати кл≥Їнт≥в, деф≥циту ресурсноњ бази, кризи л≥кв≥дност≥ та посиленн¤ ризик≥в.
ўо стосуЇтьс¤ "економ≥њ" на податках, резервуванн≥, страхуванн≥, то тут мова може йти лише про оптим≥зац≥ю њх р≥вн¤ в≥дпов≥дно до встановлених норматив≥в та до адекватност≥ ризикам.