” високог≥рних висотних м≥сцевост¤х в≥дбуваЇтьс¤ багато природних процес≥в, вивченн¤ й анал≥з ¤ких мають важливе прикладне значенн¤. ‘≥то≥ндикац≥¤ динам≥чних про¤в≥в ірунтуЇтьс¤ на ви¤вленн≥ й датуванн≥ механ≥чних пошкоджень чагарник≥в ≥ дерев, анал≥з≥ форми њхн≥х надземних ≥ п≥дземних частин, анал≥з≥ структури ≥ динам≥ки ф≥тоценоз≥в. ” горах ≥з сильно розчленованим рельЇфом простежуЇтьс¤ в≥дхиленн¤ напр¤му ≥ сили в≥тр≥в залежно в≥д орограф≥њ.  арпати сто¤ть на шл¤ху пан≥вних у цьому район≥ п≥вденних ≥ зах≥дних в≥тр≥в. ¬≥тер, особливо ¤кщо в≥н маЇ велику силу ≥ пост≥йн≥сть, суттЇво впливаЇ на формуванн¤ верхньоњ меж≥ л≥су (¬ћЋ). ” раз≥ проходженн¤ пов≥тр¤них теч≥й через г≥рськ≥ хребти на знижених в≥дрогах, гребен¤х, перевалах ≥ с≥дловинах в≥тер дос¤гаЇ великоњ сили ≥ Ї головною перешкодою дл¤ заселенн¤ цих природно-територ≥альних комплекс≥в (ѕ“ ) деревною рослинн≥стю. “ому дерева, що ростуть у зон≥ ¬ћЋ, ≥ можуть бути ≥ндикаторами в≥тровоњ ситуац≥њ у цьому ландшафт≥.

≤де¤ ф≥зико-географ≥чного п≥дходу до вивченн¤ л≥сових ѕ“  визначена у прац¤х основоположника рос≥йського л≥с≥вництва √.‘. ћорозова, ¤кий ще на початку ’’ ст. ч≥тко сформулював географ≥чну суть л≥су: л≥с - ¤вище географ≥чне, географ≥чний ≥ндив≥дум або ландшафт. ќднак, незважаючи на низку наукових праць, треба визнати, що л≥су, ¤к об'Їкту географ≥чному, прид≥л¤ють недостатню увагу. «начний внесок у досл≥дженн¤ ф≥то≥ндикац≥њ умов середовища природних процес≥в у високог≥рних ѕ“  зробили рос≥йськ≥ вчен≥ ѕ.Ћ. √орчаковський ≥ —.√. Ўи¤тов. ”продовж 50-80-х рок≥в ’’ ст. ц≥ вчен≥ провадили детальн≥ геоботан≥чн≥ досл≥дженн¤ в багатьох г≥рських рег≥онах ™враз≥њ, про що св≥дчать дес¤тки њхн≥х публ≥кац≥й з ц≥Їњ проблематики [1]. ¬ ”крањнських  арпатах детальн≥ ландшафтн≥ досл≥дженн¤ з ф≥то≥ндикац≥њ динам≥чних про¤в≥в не провод¤ть? за вин¤тком досл≥джень —.ћ. —тойка ≥ ѕ.–. “рет¤ка у 80-х роках ’’ ст.

ƒл¤ оц≥нки в≥трового режиму того чи ≥ншого ландшафту перш за все необх≥дн≥ результати довгол≥тн≥х спостережень на метеоролог≥чних станц≥¤х. ѕроте у високог≥рних висотних м≥сцевост¤х метеоролог≥чних станц≥й практично нема, ¤кщо не враховувати ѕожижевську у ландшафт≥ „орногора на висот≥ 1430 м вище р≥вн¤ мор¤ (в.р.м.). “ому нашим завданн¤м було проанал≥зувати у зон≥ ¬ћЋ значенн¤ швидкостей, напр¤м≥в в≥тру дл¤ район≥в, де не проводили метеоролог≥чних спостережень, товщину сн≥гового покриву, њхн≥й вплив на формуванн¤ ¬ћЋ в ”крањнських  арпатах, зокрема в „орногор≥. «наченн¤ швидкостей в≥тру дуже важливо знати дл¤ прогнозуванн¤ шк≥дливих природно-географ≥чних процес≥в ≥ враховувати ¤к дл¤ правильного вибору м≥сць спорудженн¤ лижних трас, так ≥ дл¤ забезпеченн¤ здоров'¤ ≥ житт¤ турист≥в. ¬≥три у високог≥р'њ „орногори з≥ швидк≥стю понад 40 м/с не випадков≥, а простежуютьс¤ кожного м≥с¤ц¤. Ќа станц≥њ ѕожижевська в середньому за р≥к в≥тер понад 15 м/с буваЇ 100 раз≥в.

™ низка способ≥в, ¤к≥ дають змогу визначити напр¤м пан≥вних в≥тр≥в дл¤ район≥в, де не проводили метеоролог≥чних спостережень. ¬ище ¬ћЋ у субальп≥йських ѕ“  трапл¤ютьс¤ т≥льки поодинок≥ купини смереки, типов≥ дл¤ високог≥рних бор≥в. ” поодиноких дерев переважаЇ прапоропод≥бна форма крони, ¤ка розростаЇтьс¤ т≥льки на зав≥трен≥й сторон≥, що захищена стовбуром дерева. “рансп≥рац≥¤ води через голки в раз≥ замерзлого ірунту та сильноњ ≥нсол¤ц≥њ може призвести до всиханн¤ дерева. Ќа п≥дстав≥ власних польових досл≥джень ≥ матер≥ал≥в метеоролог≥чноњ станц≥њ з'¤совано, що у високог≥р'њ ландшафту „орногора переважають п≥вденно-зах≥дн≥ в≥три. ќсобливо ≥нтенсивн≥ вони в листопад≥-лютому, про це св≥дчать дан≥ станц≥њ ѕожижевська. ѕовален≥ або зламан≥ в≥тром стовбури дерев здеб≥льшого повернен≥ кронами, куди дмуть пан≥вн≥ в≥три. Ќаш≥ досл≥дженн¤ в район≥ “уркульського кара в ландшафт≥ „орногора дали змогу простежити особливост≥ в≥тровоњ ситуац≥њ в зон≥ ¬ћЋ.

¬и¤влено, що у цьому район≥, ¤кий маЇ р≥зко розчленований рельЇф, простежуютьс¤ значн≥ зм≥ни напр¤му ≥ сили в≥тру залежно в≥д орограф≥чних умов. ƒл¤ ц≥Їњ територ≥њ складено анемоландшафтну карту ≥ закартографовано 63 дерев-флюгер≥в ≥ смерекових б≥огруп. Ѕ≥льш≥сть з них - смерека другого типу за класиф≥кац≥Їю ћ. …ош≥но [3], ¤кий склав карту в≥трових умов смуги ¬ћЋ у горах ÷ентральноњ япон≥њ. ÷е, головно, дерева з вертикальним стовбуром, у ¤ких розр≥джен≥ г≥лки через безпосередн≥й вплив в≥тру (обламуванн¤ г≥лок ≥ вершк≥в), переважно прот¤гом зимового пер≥оду. ÷ей тип крони означаЇ, що формуванн¤ прапоропод≥бноњ форми дерев припадаЇ на пер≥од листопада- кв≥тн¤, коли середн¤ швидк≥сть в≥тру коливаЇтьс¤ в межах 6,7-8,1 м/с. √оловною причиною утворенн¤ прапоропод≥бних дерев Ї перенесенн¤ в≥тром сн≥жинок ≥ кристал≥в льоду, обламуванн¤ г≥лок, що призводить до шл≥фуванн¤ кори дерев з нав≥тр¤ноњ сторони дещо вище р≥вн¤ сн≥гового покриву. „астина поверхн≥ кори, ¤ка найл≥пше в≥дшл≥фована, повернута в той б≥к, де дмуть пан≥вн≥ в≥три. ” результат≥ д≥њ в≥тру висушуютьс¤ голки смереки, ¤к≥ в≥дмирають на нав≥тр¤н≥й сторон≥ дерев, унасл≥док чого формуютьс¤ асиметричн≥ прапоропод≥бн≥ крони, ор≥Їнтован≥ в той б≥к, у ¤кий дме в≥тер. —туп≥нь прапоропод≥бност≥ крон дерев у зон≥ ¬ћЋ пропорц≥йний до сили в≥тру. ” ѕ“ , ¤к≥ захищен≥ в≥д руйн≥вного впливу зимових в≥тр≥в, дерева мають рад≥альн≥ крони.

јнал≥з ландшафтних досл≥джень засв≥дчуЇ, що напр¤м в≥тр≥в ѕ“  дна долини зб≥гаЇтьс¤ з в≥ссю долини. Ќаприклад р≥чкова долина ор≥Їнтована на п≥вн≥ч-п≥вн≥чний сх≥д, ≥ крони дерев у цих природних комплексах ор≥Їнтован≥ в такому ж напр¤м≥. Ќа схилах вершин не вдалос¤ ви¤вити впливу так званих схилових в≥тр≥в. ѕрактично майже аналог≥чна ситуац≥¤ у ѕ“  сх≥дних схил≥в г. ƒанцер (1856 м в.р.м.) ≥ зах≥дних схил≥в г. √омул (1787,6 м в.р.м.). ÷е можна по¤снити тим, що схили цих вершин Ї першою значною перешкодою на шл¤ху п≥вденно-зах≥дних в≥тр≥в, ¤к≥ ≥нтенсивно проход¤ть через с≥дловини “уркул-ƒанцер ≥ “уркул - вершина 1910 м (без≥менна).

√≥рський рельЇф, впливаючи на рух пов≥тр¤них мас, коректуЇ њхн≥ напр¤ми ≥ швидк≥сть. ” м≥сц¤х, де льодовики зал¤гали на протилежних схилах одн≥Їњ гори, утворилис¤ карл≥нги (¬елик≥ та ћал≥  ≥зли), на вершинах ≥ схилах ¤ких сьогодн≥ трапл¤ютьс¤ поодинок≥ прапоропод≥бн≥ смереки. «агальна њхн¤ ор≥Їнтац≥¤ зб≥гаЇтьс¤ з напр¤мом долини. ќднак у ѕ“ , ¤к≥ розташован≥ м≥ж карл≥нгами, переважають флюгери п≥вн≥ч-п≥вн≥чно-зах≥дних напр¤м≥в.

якщо накласти на напр¤ми прапоропод≥бних дерев-флюгер≥в напр¤ми з головних с≥дловинних в≥трових коридор≥в, то можна вид≥лити територ≥ю впливу конкретних с≥дловин на напр¤м в≥тру. ѕ≥сл¤ накресленн¤ поток≥в в≥тру отримано схему циркул¤ц≥њ пов≥тр¤ в “уркульському кар≥. « цього випливаЇ, що на описуван≥й територ≥њ потоки пов≥тр¤ формуютьс¤ в с≥дловинних зниженн¤х головного „орног≥рського хребта. ѕотоки пов≥тр¤, що формуютьс¤ в с≥дловин≥ ƒанцер-“уркул ≥ “уркул-вершина 1910,7 м, трапл¤ютьс¤ в м≥сц≥, де долина звужуЇтьс¤, ≥ в подальшому набувають напр¤му, ¤кий в≥дпов≥даЇ напр¤му ос≥ долини.

–озхитуванн¤ стовбур≥в в≥тром ≥ пост≥йне в≥трове навантаженн¤ переважно з п≥вденно-зах≥дноњ сторони спричин¤ють нер≥вном≥рний розвиток кореневоњ системи. —постереженн¤ в ландшафт≥ „орногора засв≥дчили, що лише в молодих екземпл¤р≥в смереки, або у тих, ¤к≥ Ї в ѕ“ , що захищен≥ в≥д руйн≥вноњ д≥¤льност≥ в≥тр≥в, коренева система симетрична. ¬≥трове навантаженн¤ зб≥льшуЇтьс¤ п≥д час росту дерева. ” цьому раз≥ зб≥льшуЇтьс¤ сила розрихлюванн¤, що призводить до обриванн¤, а п≥зн≥ше - до в≥дмиранн¤ корен≥в, що розм≥щен≥ з нав≥тр¤ноњ сторони. ” результат≥ цього формуЇтьс¤ однобока коренева система з двома-трьома в≥дгалуженими корен¤ми першого пор¤дку.

¬ище ¬ћЋ у субальп≥йських ѕ“  з в≥дпов≥дними ландшафтними умовами, де максимальна швидк≥сть в≥тру ≥нколи перевищуЇ 40 м/с, формуютьс¤ кущ≥ ¤л≥вцю сиб≥рського з монокл≥нальною формою. ѕолог≥ "схили" куща св≥дчать про те, що вони Ї в≥троударними, а крут≥ - зав≥треними.

Ќа п≥дстав≥ польових досл≥джень з'¤совано, що прот¤гом зимового пер≥оду внасл≥док руйн≥вноњ д≥¤льност≥ пан≥вних п≥вденно-зах≥дних в≥тр≥в у висотних м≥сцевост¤х високог≥р'¤ в≥дбуваЇтьс¤ безперервне перев≥юванн¤ сн≥гу з в≥троударних п≥вденно-зах≥дних макросхил≥в на зав≥трен≥ п≥вн≥чно-сх≥дн≥. ¬≥трове перенесенн¤ сн≥гу ≥ його розпод≥лу у ѕ“  високог≥р'¤ залежить в≥д ландшафтних умов (рельЇф, крут≥сть схилу, експозиц≥¤, рослинний покрив тощо). Ќа нав≥тр¤них схилах ≥ гребен¤х лучн≥ ѕ“  не здатн≥ нагромаджувати сн≥говоњ маси. « таких природних комплекс≥в майже весь сн≥г здуваЇ в≥тер ≥ переносить на зав≥трен≥ ѕ“ , де формуютьс¤ сн≥гов≥ карнизи потужн≥стю 3-4 м ≥ потужний сн≥говий покрив. «дуванн¤ та перенесенн¤ сн≥гу в≥тром простежуЇтьс¤ т≥льки у межах високог≥рних висотних м≥сцевостей - в≥д ¬ћЋ на п≥вденно-зах≥дних схилах до ¬ћЋ на п≥вн≥чно-сх≥дних схилах. ” високог≥р'њ „орногори кожноњ зими в≥тер переносить у середньому 530 т/га сн≥гу [2].

—н≥говий покрив - добрий тепло≥зол¤тор. «а товщини сн≥гу 10-20 мм покриваютьс¤ наноформи рельЇфу ≥ формуЇтьс¤ покрив з тепло≥зол¤ц≥йними властивост¤ми, завд¤ки цьому рослинн≥сть ≥ ірунт захищен≥ в≥д механ≥чних пошкоджень.

“овщина сн≥гу субальп≥йських ѕ“  встановлюЇтьс¤ за допомогою визначенн¤ р≥вн¤ тих г≥лок прапоропод≥бних смерек, що зимують п≥д сн≥гом. ѕ≥д покривлм сн≥гу нижн≥ г≥лки смереки добре розвинут≥, в≥дход¤ть в≥д стовбура рад≥ально в р≥зних напр¤мах. ѕ.Ћ. √орчаковський ≥ —.√. Ўи¤тов [1] таку форму називають ,,дерева у сп≥дниц≥". ¬ище р≥вн¤ сн≥гового покриву г≥лок на стовбур≥ з нав≥тр¤ноњ сторони майже нема. ћ≥сце прикр≥пленн¤ до стовбура крайн≥х верхн≥х г≥лок, що зимують п≥д сн≥гом, Ї показником середньоњ за останн≥ роки потужност≥ сн≥гового покриву, що формуЇтьс¤ прот¤гом холодного пер≥оду, ¤кий триваЇ п'¤ть-ш≥сть м≥с¤ц≥в (листопад-кв≥тень), коли випадаЇ близько 500 мм опад≥в, здеб≥льшого у вигл¤д≥ сн≥гу.

—мерекове р≥дкол≥сс¤ в зон≥ ¬ћЋ Ї значним акумул¤тором сн≥говоњ маси. ¬исота сн≥гового покриву в межах висотноњ м≥сцевост≥ давньольодовиково-ероз≥йного субальп≥йського високог≥р'¤ нер≥вном≥рна, вона коливаЇтьс¤ в≥д 10 до 350 см ≥ б≥льше. Ќер≥вном≥рн≥сть сн≥гового покриву зумовлена грав≥тац≥йним сн≥говим перенесенн¤м, на ¤кий впливаЇ крут≥сть схил≥в, субальп≥йська рослинн≥сть ≥ горизонтальне перенесенн¤ пов≥тр¤. ÷е призводить до зм≥ни габ≥тусу дерев, зм≥щенн¤ в б≥к зап≥зненн¤ терм≥н≥в настанн¤ фенофаз, утворенн¤ сн≥жник≥в-перел≥тк≥в ≥ формуванн¤ сн≥гових лавин. ћаксимальна потужн≥сть сн≥гового покриву простежуЇтьс¤ б≥л¤ п≥дн≥жж¤ схил≥в, про що св≥дчать польов≥ матер≥али.

ћ≥сцев≥сть пенеплен≥зованого альп≥йсько-субальп≥йського високог≥р'¤ в зимовий час вистелена потужним сн≥говим покривом товщиною 20-300 см, тут також простежуютьс¤ значн≥ контрасти товщини сн≥гового покриву. Ќа нав≥тр¤них п≥вденно-зах≥дних схилах “уркульськоњ полонини висота дос¤гаЇ 20 см, що пов'¤зане з в≥дсутн≥стю деревноњ ≥ чагарниковоњ рослинност≥. Ќа зав≥трених п≥вн≥чно-сх≥дних схилах озера Ќесамовите висота сн≥гу перевищуЇ 100-150 см. ÷е зумовлено, насамперед, тим, що в “уркульському кар≥ Ї найб≥льш≥ площ≥ г≥рськососн¤к≥в, а також значн≥ зарост≥ ¤л≥вцю сиб≥рського.

—убальп≥йськ≥ ѕ“  ≥з зарост¤ми сосни г≥рськоњ, ¤л≥вцю сиб≥рського, в≥льхи зеленоњ акумулюють значну к≥льк≥сть сн≥гу. ÷≥ чагарники надземною ф≥томасою утримують його в≥д видуванн¤. ѕитом≥ запаси сн≥гу в таких ѕ“  становл¤ть близько 0,6-0,8 т/м [2]. ƒл¤ ѕ“  нав≥тр¤них п≥вденно-зах≥дних схил≥в характерне глибоке сезонне промерзанн¤ ірунт≥в, а в м≥сц¤х виходу кор≥нних пор≥д - ≥нтенсивне ф≥зичне зв≥трюванн¤. ” ѕ“ , де довго лежить сн≥говий покрив, формуютьс¤ рослинн≥ угрупуванн¤, пристосован≥ до короткого пер≥оду вегетац≥њ. ¬егетац≥¤ рослинност≥ в таких природних комплексах починаЇтьс¤ у середин≥ липн¤, а в жовтн≥ вже знову починаЇ формуватис¤ сн≥говий покрив; там поширен≥ так≥ види: ожика альп≥йська (Zuzula alpino-pilosa (Chaix) Breistoffer), первоцв≥т др≥бний (Primyla minima L.) та ≥н. [2]. Ќа¤вн≥сть цих рослин у н≥вальних ѕ“  св≥дчить про сильне затриманн¤ таненн¤ сн≥гу.

” процес≥ вивченн¤ ф≥то≥ндикац≥њ динам≥чних про¤в≥в у зон≥ ¬ћЋ ми ви¤вили зв'¤зок м≥ж напр¤мом ≥ силою в≥тру та орограф≥Їю м≥сцевост≥. ¬≥три, що дмуть, головно, з певного конкретного напр¤му, утворюють асиметричн≥ прапоропод≥бн≥ крони дерев.

«а допомогою визначенн¤ р≥вн¤ г≥лок, що зимують п≥д сн≥гом, у прапоропод≥бних смерек визначено товщину сн≥гу в субальп≥йських ≥ альп≥йських ѕ“  (10-350 см, м≥сц¤ми б≥льше); у ¤ких простежуютьс¤ значн≥ контрасти товщини сн≥гового покриву залежно в≥д експозиц≥њ схил≥в. “ому актуальним Ї продовженн¤ ландшафтних польових досл≥джень у зон≥ ¬ћЋ ≥нших район≥в ”крањнських  арпат.

Ћ≥тература

√орчаковський ѕ.Ћ., Ўи¤тов —.√. ‘итоиндикаци¤ условий среды природних процессов в высокогорь¤х. - ћ.: Ќаука, 1985. - 208 с.

—тойко —.ћ., “рет¤к ѕ.–. —учасн≥ н≥вальн≥ процеси у високог≥р'њ „орногори та питанн¤ охорони г≥рських ландшафт≥в // ¬≥сн. јЌ ”–—–. - 1978. - є 10. - —.81-88.

Yoshino M.M. Wind-shaped as indikators of mikro and local climatik wind situation // Biometeorology.-1967.-Vol. 2.- Pt.2. - P.997-1005.