” раз≥ вир≥шенн¤ питань територ≥альноњ охорони природи в ”крањн≥ значн≥ над≥њ покладають на створенн¤ системи природозапов≥дних територ≥й, у ¤к≥й пров≥дна роль в≥дведена об'Їктам зм≥шаного типу - нац≥ональним природним паркам та б≥осферним запов≥дникам. ƒл¤ забезпеченн¤ ефективноњ ≥ сталоњ охорони природи в њхн≥х межах необх≥дно винайти вар≥анти полагодженн¤ конфл≥кт≥в у природокористуванн≥, поЇднанн¤ природоохоронноњ та господарськоњ функц≥й. ќдним ≥з шл¤х≥в вир≥шенн¤ цих питань Ї перех≥д до орган≥чного фермерства в межах господарськоњ зони, ¤кий виконуЇ не т≥льки економ≥чну, але й природозахисну функц≥ю.

ѕитанн¤, пов'¤зан≥ з еколог≥чним с≥льським господарством, детально висв≥тлен≥ в багатьох прац¤х за кордоном [3-11]. ¬ ”крањн≥ опубл≥ковано низку статей, зокрема [1, 2], присв¤чених еколог≥чному (б≥олог≥чному) фермерству, однак не розгл¤нуто його природоохоронноњ рол≥ й дос≥ не порушено питанн¤ про необх≥дн≥сть переходу до такого фермерства в межах природозапов≥дних територ≥й.

Ќаша мета - проанал≥зувати роль орган≥чного фермерства у збереженн≥ б≥ор≥зноман≥тт¤ с≥льськогосподарських територ≥й на приклад≥ досв≥ду б≥осферного запов≥дника Ўорфхайде- ор≥н («емл¤ Ѕранденбург, Ќ≥меччина) та розгл¤нути головн≥ умови його впровадженн¤.

ѕриродн≥ ландшафти в крањнах ÷ентральноњ ™вропи, ¤к в≥домо, докор≥нно зм≥нен≥ в результат≥ людськоњ д≥¤льност≥, передус≥м, с≥льськоњ та л≥согосподарськоњ практики. ¬плив с≥льського господарства на природу був неоднозначним за ≥сторичний пром≥жок часу. « одного боку, традиц≥йна фермерська практика, адаптована до м≥сцевих умов, привела до виникненн¤ р≥зноман≥тних культурних ландшафт≥в з високим б≥ор≥зноман≥тт¤м. « ≥ншого боку, с≥льське господарство стало причиною деградац≥њ природних ландшафт≥в. ” крањнах ÷ентральноњ ™вропи руйн≥вна тенденц≥¤ дом≥нувала в

останнЇ стол≥тт¤. ѕричинами негативного впливу були ≥ Ї: ≥нтенсиф≥кац≥¤ виробництва, його концентрац≥¤ та спец≥ал≥зац≥¤ (розмежуванн¤ рослинництва ≥ тваринництва); використанн¤ х≥м≥чних та м≥неральних добрив, пестицид≥в та герб≥цид≥в; перех≥д в≥д багато- до монокультурного с≥льського господарства; знищенн¤ природних в≥дм≥нностей м≥ж б≥отопами на пол¤х; зб≥льшенн¤ розм≥р≥в уг≥дь та зменшенн¤ к≥лькост≥ њхн≥х структурних елемент≥в (л≥сосмуг, чагарникових заростей) .

¬ ”крањн≥ с≥льське господарство - одна з пров≥дних галузей економ≥ки. —ьогодн≥ з огл¤ду на соц≥ально-пол≥тичн≥ та економ≥чн≥ причини воно чинить менший негативний вплив на природне середовище, н≥ж у пер≥од соц≥ал≥зму (менше проблем ≥з забрудненн¤м поверхневих та п≥дземних вод, ірунт≥в унасл≥док зменшеного використанн¤ х≥м≥чних добрив та скороченн¤ обс¤г≥в с≥льськогосподарського виробництва). ѕроте найближчим часом у раз≥ повного переходу до ринковоњ економ≥ки неминуче в≥дбудетьс¤ ≥нтенсиф≥кац≥¤ с≥льського господарства, ≥ Ї загроза, що в гонитв≥ за отриманн¤м максимальних прибутк≥в питанн¤ збереженн¤ довк≥лл¤ в≥д≥йдуть на задн≥й план або њх узагал≥ не братимуть до уваги.

“ому вже тепер потр≥бно впроваджувати еколог≥чн≥ стандарти в с≥льсько-господарську практику, перш за все в тих районах, де вже утворен≥ або будуть створювати природоохоронн≥ територ≥њ. ќсобливо актуально це дл¤ нац≥ональних природних парк≥в (Ќѕѕ) ”крањни. ћожна назвати м≥н≥мум дв≥ причини необх≥дност≥ переходу до еколог≥чного с≥льського господарства в њхн≥х межах.

ѕо-перше, це пов'¤зане з на¤вн≥стю господарськоњ зони, площа ¤коњ в середньому становить 50-60% площ≥ Ќѕѕ. «г≥дно ≥з «аконом "ѕро природо-запов≥дний фонд ”крањни" (1992), в њњ межах можна вести традиц≥йне природокористуванн¤, хоча ч≥ткого його розум≥нн¤ (що це таке ≥ ¤к його впроваджувати) нема. ¬же нин≥ Ї конфл≥кти м≥ж завданн¤ми природоохоронного менеджменту та природокористуванн¤м, ¤ке веде м≥сцеве населенн¤ та ≥нш≥ землекористувач≥ в ц≥й зон≥. ѕерех≥д до еколог≥чного с≥льського господарства, виробнич≥ стандарти ¤кого Ї, можна розгл¤дати ¤к один ≥з шл¤х≥в забезпеченн¤ над≥йн≥шоњ та сталоњ охорони природних комплекс≥в у господарськ≥й зон≥ (¤к насл≥док, ≥ в запов≥дних зонах) та зб≥льшенн¤ прибутк≥в м≥сцевого населенн¤ в≥д продажу еколог≥чних продукт≥в в≥дв≥дувачам.

ѕо-друге, потр≥бно зберегти культурн≥ геосистеми (довготривало-пох≥дних вар≥ант≥в природних комплекс≥в) з високим б≥ор≥зноман≥тт¤м у межах парк≥в, виникненн¤ та ≥снуванн¤ ¤ких пр¤мо залежить в≥д традиц≥йного (природочуйного) с≥льськогосподарського використанн¤.

ƒл¤ вивченн¤ практики веденн¤ еколог≥чного с≥льського господарства виконано досл≥дженн¤ в б≥осферному запов≥днику Ўорфхайде- ор≥н («емл¤ Ѕранденбург, Ќ≥меччина). ÷ей резерват обраний невипадково. «а завданн¤ми, характером використанн¤ територ≥њ, функц≥ональним зонуванн¤м та проблемами у реконструкц≥њ природокористуванн¤ в≥н дуже под≥бний до нац≥ональних природних парк≥в ”крањни. «апов≥дник створений у 1990 р. на площ≥ 129 200 га. ¬ його межах Ї 75 с≥л ≥ 3 м≥ста; к≥льк≥сть населенн¤, що пост≥йно проживаЇ, становить 3 500 ос≥б; 38% площ≥ запов≥дника зайн¤то фермерськими господарствами (18% п≥д орган≥чним фермерством, 10% п≥д екстенсивним с≥льським господарством).

” природоохоронн≥й практиц≥ в крањнах ÷ентральноњ ™вропи Ї спроби сум≥стити дв≥ концепц≥њ територ≥альноњ охорони природи - концепц≥њ сегрегац≥њ та ≥нтеграц≥њ.  онцепц≥¤ сегрегац≥њ, зг≥дно з ¤кою природу охорон¤ють шл¤хом в≥докремленн¤ певних територ≥й, запровадженн¤ та п≥дтримки њхнього природоохоронного статусу, нед≥Їздатна. ѕо-перше, це зумовлено пор≥вн¤но невеликою площею, ¤ку займають природоохоронн≥ територ≥њ. ѕо-друге, Ї зникаюч≥ та р≥дк≥сн≥ види флори ≥ фауни, дл¤ виживанн¤ ¤ких потр≥бн≥ фермерськ≥ уг≥дд¤ (в≥дкрит≥ простори). ѕо-третЇ, Ї потреба охорони культурних ландшафт≥в з високим вторинним б≥ор≥зноман≥тт¤м, ¤к≥ втрачають природоохоронну ц≥нн≥сть п≥сл¤ створенн¤ природоохоронного резервату та припиненн¤ певного типу природокористуванн¤ [7-10].

ѕерех≥д до еколог≥чного фермерства в межах природоохоронних територ≥й зм≥шаного типу - один ≥з шл¤х≥в реал≥зац≥њ концепц≥њ ≥нтеграц≥њ, тобто впровадженн¤ ≥ дотриманн¤ певних природоохоронних заход≥в у природокористуванн≥ дл¤ збереженн¤ довк≥лл¤ та охорони б≥ор≥зноман≥тт¤ рег≥он≥в.

ѕ≥д еколог≥чним фермерством розум≥ють таку систему с≥льського господарства, ¤ка повн≥стю залежить в≥д на¤вних м≥сцевих природних ресурс≥в, п≥дтримки еколог≥чного балансу довк≥лл¤ та розвитку б≥олог≥чних процес≥в до њхнього оптимуму. ѕриродна родюч≥сть ірунт≥в Ї першоосновою усп≥шного с≥льськогосподарського виробництва [10]. ¬несенн¤ ззовн≥ матер≥ал≥в, речовин та енерг≥њ обмежене до м≥н≥муму. ‘ерми розгл¤дають ¤к "орган≥зм" високого пор¤дку, в ¤кому процеси рухаютьс¤ по колу (циклу), ≥ кожна частина перебуваЇ у взаЇмозв'¤зку ≥з ц≥лим.

¬ар≥антом еколог≥чного фермерства Ї орган≥чне с≥льське господарство, що набуло широкого розвитку в Ќ≥меччин≥. ƒо 90-х рок≥в воно було поширене здеб≥льшого у «ах≥дн≥й Ќ≥меччин≥; тут засновано орган≥зац≥њ, ¤к≥ першими виробл¤ли орган≥чну с≥льськогосподарську продукц≥ю у 60-70-х роках (јсоц≥ац≥¤ з вирощуванн¤ еколог≥чних фрукт≥в, овоч≥в та зернових культур (1961), Ѕ≥оланд (1971)). ѕ≥сл¤ об'Їднанн¤ двох держав (‘–Ќ та Ќƒ–) орган≥чне фермерство почало динам≥чно розвиватис¤ у —х≥дн≥й Ќ≥меччин≥, де велик≥ площ≥ уг≥дь визнано неперспективними дл¤ розвитку с≥льського господарства. Ќатом≥сть створено велик≥ природоохоронн≥ територ≥њ (наприклад, 30% площ≥ «емл≥ Ѕранденбург зайн¤то природозапов≥дними територ≥¤ми), у межах ¤ких фермерська практика можлива ≥ бажана, але за певних природоохоронних обмежень. –озроблено програми переходу до орган≥чного фермерства на р≥вн≥ держави та ™—.

—ьогодн≥ у Ќ≥меччин≥ Ї ш≥сть виробник≥в еколог≥чних продукт≥в (ƒеметер, Ѕ≥оленд, ANOG, Ѕ≥окрайз, Ќатурланд, ≈ков≥н), ¤к≥ об'Їднан≥ в јсоц≥ац≥ю еколог≥чного фермерства (заснована 1988 р.). «агальн≥ стандарти веденн¤ орган≥чного фермерства сформульован≥ 1984 р. ¬они визначають певн≥ меж≥, в ¤ких д≥Ї кожен виробник [7]. ќрган≥чне фермерство у Ќ≥меччин≥ маЇ дек≥лька напр¤м≥в, серед ¤ких головн≥ - б≥одинам≥чний та органо-б≥олог≥чний.

Ѕ≥одинам≥чне с≥льське господарство започаткував –удольф Ўтейнер у 1920-х роках. ћетою б≥одинам≥чноњ фермерськоњ д≥¤льност≥, окр≥м виробництва с≥льськогосподарських продукт≥в, Ї створенн¤ умов дл¤ розвитку та в≥дновленн¤ ландшафт≥в. ‘ермерська практика максимально адаптована до м≥сцевих природних умов. ¬ажливу роль в≥д≥граЇ правильна орган≥зац≥¤ вс≥х фермерських операц≥й та њхнЇ узгодженн¤ ≥з косм≥чними ритмами, ¤к≥ впливають на головн≥ процеси - проростанн¤ та р≥ст культур, розмноженн¤ та продуктивн≥сть тварин. ѕ≥дтримка родючост≥ ірунт≥в та в≥дживленн¤ б≥олог≥чних процес≥в у них в≥дбуваютьс¤ через спец≥альн≥ б≥одинам≥чн≥ приготуванн¤, с≥возм≥ни та збагаченн¤ ірунт≥в добривами в≥д домашн≥х тварин, особливо в≥д кор≥в. “варинництво Ї

важливою ≥ необх≥дною частиною фермерського господарства.  ≥льк≥сть тварин визначена можливост¤ми ферми забезпечувати њх кормами, а њхнЇ утриманн¤ повинне в≥дпов≥дати певним стандартам (забезпеченн¤ максимально тривалого контакту тварин ≥з природним середовищем, в≥льного пересуванн¤ у ст≥йлах тощо). —ертиф≥кують продукц≥ю ферм щор≥чно п≥сл¤ перев≥рки в≥дпов≥дними представниками в≥д ком≥с≥й ™— та ƒеметр-≥нспекторами, сертиф≥кован≥ продукти отримують торговий знак "ƒеметер" [6].

ќргано-б≥олог≥чна фермерська практика започаткована ’ансом та ћар≥Їю ћюллер у 1950-х роках. ” 1971 р. фермери, ¤к≥ працювали за цим методом, створили виробничу орган≥зац≥ю Ѕ≥оленд та розробили сп≥льн≥ виробнич≥ стандарти. ѕ≥клуванн¤ про ірунт, п≥дтримка та пол≥ршенн¤ його природноњ родючост≥ Ї головними завданн¤ми фермерськоњ практики. –ослинництво ≥ тваринництво - це головн≥ частини господарства, хоча сертиф≥кац≥¤ п≥дприЇмств без тваринництва також можлива. Ќалежну увагу прид≥л¤ють еколог≥чному дизайну уг≥дь; с≥возм≥нам; розробц≥ б≥олог≥чних метод≥в боротьби з≥ шк≥дниками. ¬≥дпов≥дальн≥сть за дотриманн¤ стандарт≥в, прав ≥ обов'¤зк≥в член≥в регулюЇ статут Ѕ≥оленд [4]. —ертиф≥кують фермерськ≥ продукти м≥н≥мум один раз у р≥к ≥нспектори асоц≥ац≥њ Ѕ≥оленд, продукти отримують торгову марку "Ѕ≥оленд".

Ѕ≥оленд - це найб≥льша асоц≥ац≥¤ орган≥чних фермер≥в у Ќ≥меччин≥ з 4363 членами та 167 865 га фермерських територ≥й.

ўо засв≥дчили результати досл≥дженн¤ та роботи ≥з фермерами у б≥осферному запов≥днику Ўорфхайде- ор≥н?

« природоохоронного погл¤ду, орган≥чне фермерство виконуЇ дв≥ важлив≥ функц≥њ - охорони природи та збереженн¤ довк≥лл¤.

‘ункц≥¤ охорони природи. ќрган≥чне фермерство даЇ змогу зберегти с≥льськогосподарське б≥ор≥зноман≥тт¤, або агроб≥ор≥зноман≥тт¤, що сьогодн≥ Ї актуальним завданн¤м природоохоронноњ пол≥тики багатьох Ївропейських крањн. —≥льськогосподарське б≥ор≥зноман≥тт¤ - це широке пон¤тт¤, що охоплюЇ вс≥ компоненти б≥ор≥зноман≥тт¤, ¤к≥ Ї результатом фермерськоњ д≥¤льност≥, та вс≥ компоненти б≥ор≥зноман≥тт¤ агроекосистем: р≥зноман≥тн≥сть та м≥нлив≥сть тварин, рослин та м≥кроорган≥зм≥в на генетичному, видовому та екосистемному р≥вн¤х, ¤к≥ Ї необх≥дними дл¤ п≥дтримки ключових функц≥й, структури та процес≥в агроекосистем (агроландшафт≥в) [5].

ѕотреба збереженн¤ б≥ор≥зноман≥тт¤ агроландшафт≥в маЇ так≥ причини: по-перше, б≥ор≥зноман≥тт¤ с≥льськогосподарських уг≥дь - важлива складова загального б≥ор≥зноман≥тт¤ рег≥он≥в; по-друге, збереженн¤ агроландшафт≥в - це основа розвитку туризму та рекреац≥њ, а отже ≥ зб≥льшенн¤ доход≥в м≥сцевого населенн¤; багато вид≥в рослин, тварин ≥ птах≥в, що пов'¤зан≥ з с≥льськогосподарськими уг≥дд¤ми, Ї естетичними компонентами агроландшафт≥в, без ≥снуванн¤ ¤ких приваблив≥сть територ≥њ дл¤ турист≥в р≥зко зменшуЇтьс¤; по-третЇ, агроландшафти - це частина ареал≥в багатьох диких вид≥в птах≥в ≥ тварин, життЇвий цикл ¤ких повн≥стю або частково пов'¤заний ≥з с≥льськогосподарськими уг≥дд¤ми [3, 9].

ќстанн≥ми дес¤тир≥чч¤ми в центральноЇвропейських крањнах в≥дбулис¤ катастроф≥чн≥ зм≥ни б≥ор≥зноман≥тт¤ агроландшафт≥в на генетичному, видовому та екосистемному р≥вн¤х. ÷е спричинене, передус≥м, зб≥льшенн¤м розм≥р≥в пол≥в, знищенн¤м њхн≥х структурних елемент≥в, переходом до монокультурного виробництва; забрудненн¤м ірунт≥в, п≥дземних ≥ поверхневих вод пестицидами, м≥неральними та х≥м≥чними добривами. Ќаприклад, у Ќ≥меччин≥ з 350 вид≥в сегетальних рослин 121 вид Ї

на меж≥ зникненн¤. ¬ межах б≥осферного запов≥дника де¤к≥ сегетальн≥ види, ¤к≥ в минулому не були дом≥нантними в рослинних асоц≥ац≥¤х, почали дом≥нувати або розширили ареали (Apera spica, Elymus repens, Stellaria media). Ќав≥ть значно поширен≥ рослинн≥ асоц≥ац≥њ, так≥ ¤к Papavaretum-argemones, Aphano-Matricarietum, формуютьс¤ фрагментарно ≥ часто зам≥нен≥ новими, б≥дн≥шими на види асоц≥ац≥¤ми. «никло багато вид≥в культурних рослин, ¤к≥ давали стаб≥льн≥ врожањ ≥ мали природну ст≥йк≥сть до хвороб та шк≥дник≥в. ѓх зам≥нили новими сортами культур - б≥льш скоростиглими, що дають висок≥ врожањ т≥льки в раз≥ використанн¤ м≥неральних добрив, герб≥цид≥в та пестицид≥в [3, 9, 10].

ќрган≥чне фермерство приводить до в≥дродженн¤ та збереженн¤ р≥зноман≥тност≥ вид≥в рослин, передус≥м, сегетальних. ’оча бур'¤ни Ї головними конкурентами культурних рослин, ≥ фермери докладають активних зусиль дл¤ њхнього знищенн¤, на¤вн≥сть сегетальних вид≥в ¤к елемента агроландшафт≥в необх≥дна. —егетальн≥ види формують пухку та багато¤русну структуру травостою на с≥льськогосподарських уг≥дд¤х, що даЇ змогу диким тваринам та птахам створювати м≥сц¤ дл¤ розмноженн¤ й виведенн¤ потомства, ур≥зноман≥тнюють њхню харчову базу; формують необх≥дний м≥крокл≥мат дл¤ безхребетних тварин тощо. “обто вони Ї важливою складовою ареал≥в багатьох вид≥в диких тварин, життЇвий цикл ¤ких пов'¤заний з уг≥дд¤ми.  р≥м того, б≥льш≥сть сегетальних вид≥в можна використати ¤к у медицин≥ (наприклад, Solanum nigrum - потенц≥йно медичний вид), так ≥ в промисловост≥ (Sinapis arvensis - ол≥йна рослина) [3].

¬исоке б≥ор≥зноман≥тт¤ сегетальних вид≥в на орган≥чних фермах пов'¤зане з особливост¤ми веденн¤ фермерськоњ практики: застосуванн¤ т≥льки механ≥чних метод≥в боротьби ≥з бур'¤нами, а не герб≥цид≥в, приводить до збереженн¤ видового складу сегетальноњ рослинност≥; завд¤ки використанню т≥льки орган≥чних добрив, а не м≥неральних та х≥м≥чних, формуЇтьс¤ менш щ≥льний травост≥й культурних рослин, за ¤кого сегетальн≥ види отримують достатню к≥льк≥сть св≥тла та простору дл¤ проростанн¤ ≥ росту; зб≥льшуЇтьс¤ гетерогенн≥сть ірунтових умов, ¤к≥ були ун≥ф≥кован≥ в результат≥ внесенн¤ м≥неральних добрив, ≥, ¤к насл≥док, з'¤вл¤ютьс¤ бур'¤ни, що надають перевагу р≥зним м≥сц¤м проростанн¤.

ќрган≥чне фермерство - передумова збереженн¤ багатьох диких вид≥в тварин ≥ птах≥в, життЇвий цикл ¤ких пов'¤заний ≥з с≥льськогосподарськими уг≥дд¤ми. Ѕагато з них занесен≥ до „ервоноњ книги Ќ≥меччини, що зумовлено драматичним зменшенн¤м њхньоњ чисельност≥ за останн≥ дес¤тир≥чч¤. –≥зноман≥тт¤ фауни на уг≥дд¤х орган≥чних фермерських господарств Ї насл≥дками такого:

використанн¤ т≥льки орган≥чних добрив, що приводить до зб≥льшенн¤ орган≥чноњ речовини в ірунт≥ ≥ харчових можливостей дл¤ ірунтовоњ фауни та вид≥в, ¤к≥ живл¤тьс¤ ірунтовими безхребетними;

високого р≥зноман≥тт¤ культурних та сегетальних вид≥в на орган≥чних пол¤х, пухк≥шою та р≥зно¤русною структурою травостою, що створюЇ нормальн≥ можливост≥ дл¤ розмноженн¤ та висиджуванн¤ потомства;

структуруванн¤ пол≥в (зг≥дно ≥з виробничими стандартами, створюють чагарников≥ зарост≥ та л≥сосмуги) та зменшенн¤ њхн≥х розм≥р≥в. Ќа досл≥джених орган≥чних фермах пол¤ мають менш≥ розм≥ри, н≥ж на звичайних фермах (10-30 га на орган≥чних фермах, 70-100 га у звичайних), що приводить до зб≥льшенн¤ "крањв пол≥в", ¤к≥ Ї важливими частинами ареал≥в багатьох вид≥в;

екстенсивного випасанн¤ домашн≥х тварин (1,0-1,5 голови/га), що приводить до формуванн¤ багатих на види лук;

меншоњ к≥лькост≥ фермерських операц≥й на орган≥чних фермах, н≥ж на звичайних, таких, ¤к оранка, боротьба з≥ шк≥дниками, збагаченн¤ тощо. ќтже, життЇвий цикл тварин менше порушений внасл≥док господарюванн¤;

пер≥одичного в≥дведенн¤ земель п≥д перел≥г. «г≥дно ≥з виробними стандартами, на орган≥чних фермах щороку м≥н≥мум 10% земель в≥двод¤ть п≥д перел≥г, на де¤ких фермах - до 30%. ѕерелогов≥ земл≥ створюють придатн≥ умови дл¤ ≥снуванн¤ багатьох вид≥в тварин ≥ птах≥в.

 р≥м того, орган≥чне фермерство спри¤Ї в≥дродженню генетичного р≥зноман≥тт¤ культурних рослин. ‘ермери змушен≥ вести активн≥ досл≥дженн¤ з в≥дновленн¤ м≥сцевих вид≥в культур, ¤к≥ л≥пше адаптован≥ до локальних умов та ст≥йк≥ш≥ до шк≥дник≥в. Ќаприклад, на √ут ¬≥льмерсдорф (ƒеметер-ферма) Ї досл≥дн≥ д≥л¤нки, на ¤ких вирощують м≥сцев≥ сорти в≥вса та пшениц≥, нас≥нн¤ ¤ких вз¤т≥ з генетичного банку. ¬ивчають урожайн≥сть цих культур, ¤к≥сн≥ характеристики зерна, њхню адаптац≥ю до сучасних погодних й ірунтових умов, ст≥йк≥сть до шк≥дник≥в та здатн≥сть заглушати бур'¤ни. “акий напр¤м фермерства важливий дл¤ п≥дтримки тих культур, ¤к≥ перебувають на меж≥ зникненн¤.

‘ункц≥¤ збереженн¤ довк≥лл¤. ≈колог≥чними проблемами дл¤ звичайних фермерських господарств у б≥осферному запов≥днику Ї ероз≥¤ та ущ≥льненн¤ ірунт≥в; забрудненн¤ ірунт≥в, п≥дземних та поверхневих вод н≥тратами; деградац≥¤ гумусу; евтроф≥кац≥¤ водоймищ тощо.

Ќа орган≥чних фермах - ус≥х без вин¤тку - категорично заборонено використанн¤ х≥м≥чних ≥ м≥неральних добрив, пестицид≥в та герб≥цид≥в. ƒл¤ п≥дтримки та в≥дновленн¤ природноњ родючост≥ ірунт≥в використовують: орган≥чн≥ добрива (њхн¤ к≥льк≥сть ч≥тко обумовлена), р≥зноман≥тн≥ системи с≥возм≥н (≥з участю бобових), метод замкненого циклу поживних речовин (комб≥нац≥¤ зернового господарства ≥ тваринництва без привнесенн¤ речовин ззовн≥). “ому не виникають т≥ еколог≥чн≥ проблеми, ¤к≥ Ї типовими дл¤ звичайних фермерських господарств.

ќск≥льки продуктивн≥сть уг≥дь залежить в≥д природних властивостей ірунту, то фермери вживають активних заход≥в з захисту ірунт≥в в≥д ероз≥њ, не використовують техн≥ки в раз≥ небажаного стану ірунту. Ќаприклад, на вс≥х досл≥джених господарствах фермери намагаютьс¤ не залишати ірунт в≥дкритим, дл¤ чого рано вис≥вають озимину, залишають нескошен≥ стебла рослин на пол¤х.

Ќезважаючи на важливу еколог≥чну роль орган≥чного фермерства, необх≥дно зазначити, що на сучасному етап≥ воно не повн≥стю в≥дпов≥даЇ природоохоронним ≥нтересам, окр≥м того, Ї певне протисто¤нн¤ м≥ж погл¤дами еколог≥в та фермер≥в на те, ¤к, коли ≥ ¤к часто виконувати т≥ або ≥накш≥ фермерськ≥ операц≥њ (наприклад, гостр≥ дискус≥њ з приводу к≥лькост≥ та пер≥оду покос≥в на луках; тривалост≥ випасанн¤ тварин на фермерських уг≥дд¤х; ≥нтенсивност≥ застосуванн¤ механ≥чних та б≥олог≥чних метод≥в боротьби ≥з сегетальною флорою тощо). ѕрактики, вчен≥ й пол≥тики визнають потребу розробки нових концепц≥й з гармон≥зац≥њ ≥нтерес≥в фермер≥в та спец≥ал≥ст≥в у галуз≥ охорони природи; розробки нових директив дл¤ зб≥льшенн¤ ефективност≥ еколог≥чного с≥льського господарства ¤к з економ≥чних, так ≥ з природоохоронних позиц≥й [8, 11].

™ низка фактор≥в, ¤к≥ в≥д≥грають вир≥шальну роль у розвитку орган≥чного фермерства.

ѕо-перше, це на¤вн≥сть державних програм з пол≥тичноњ та ф≥нансовоњ п≥дтримки фермерських господарств на державному ≥ рег≥ональному р≥вн¤х. ƒержавн≥ програми з орган≥чного фермерства у Ќ≥меччин≥ формуютьс¤ в рамках —п≥льноњ с≥льськогосподарськоњ програми ™— (——ѕ) (Common Agricultural Program). ” 1992 р. цю програму доповнено регулюванн¤ми з≥ збереженн¤ агроландшафт≥в (™— рег. 2078/92, 2080/92) та програмою перелогових земель. «г≥дно з C—ѕ забезпечена ф≥нансова п≥дтримка фермерськоњ практики, ¤ка в≥дпов≥даЇ вимогам збереженн¤ природи та розвитку с≥льськоњ м≥сцевост≥.  р≥м того, кожна «емл¤ формуЇ своњ програми п≥дтримки фермерських господарств. «емл¤ Ѕранденбург маЇ програми з догл¤ду за особливо ц≥нними культурними ландшафтами. «окрема, ф≥нансуЇ де¤к≥ з них через адм≥н≥страц≥¤ б≥осферного запов≥дника, менеджери ¤кого мають право укладати два види контракт≥в ≥з фермерами: з≥ збереженн¤ де¤ких елемент≥в ландшафт≥в та з догл¤ду за ландшафтами (компенсують втрати, ¤ких фермери зазнають, не використовуючи т≥ чи ≥нш≥ б≥отопи в економ≥чних ≥нтересах).

ѕо-друге, сформований сектор збер≥ганн¤, переробки та виготовленн¤ к≥нцевого еколог≥чного продукту.

ѕо-третЇ, на¤вн≥сть ринку споживач≥в. √оловними споживачами еколог≥чноњ продукц≥њ ферм, розм≥щених у межах б≥осферного запов≥дника, Ї Ѕерл≥н та «ах≥дна Ќ≥меччина.

ѕерех≥д до еколог≥чного фермерства вкрай необх≥дний в ”крањн≥ в межах нац≥ональних природних парк≥в та б≥осферних запов≥дниках, оск≥льки це шл¤х примиренн¤ њхн≥х природоохоронноњ та господарськоњ функц≥й. ќрган≥чне фермерство може бути економ≥чно рентабельним дл¤ м≥сцевого населенн¤ (нав≥ть за умови меншоњ врожайност≥ с≥льськогосподарських уг≥дь), бо сертиф≥кована еколог≥чна продукц≥¤ маЇ на пор¤док вищ≥ ц≥ни, а витрати, пов'¤зан≥ ≥з веденн¤м господарства, Ї значно меншими (немаЇ витрат на закуп≥влю добрив, менша к≥льк≥сть фермерських операц≥й тощо). Ќа¤вн≥сть еколог≥чних фермерських господарств у межах природозапов≥дних територ≥й та можлив≥сть споживанн¤ еколог≥чно чистих продукт≥в зробить њх приваблив≥шими дл¤ в≥дв≥дувач≥в.

≤де¤ переходу до еколог≥чного с≥льського господарства сьогодн≥, на перший погл¤д, утоп≥чна. јргументами цього можуть бути в≥дсутн≥сть ф≥нансових програм, ринку, споживач≥в, неготовн≥сть наших фермер≥в сприйн¤ти ц≥ ≥дењ. ѕроте ≥стор≥¤ виникненн¤ орган≥чного с≥льського господарства в Ќ≥меччин≥ засв≥дчуЇ, що його принципи можна впроваджувати поступово.

” Ќ≥меччин≥ першим кроком уведенн¤ еколог≥чних принцип≥в у с≥льськогосподарську практику було створенн¤ на пол¤х за згодою фермер≥в так званих резерват≥в польовоњ флори - охоронних б≥отоп≥в на с≥льськогосподарських уг≥дд¤х, де проводили нормальну фермерську практику, але без використанн¤ герб≥цид≥в. Ќаступний крок - впровадженн¤ програми охорони "крањв" с≥льськогосподарських уг≥дь, зг≥дно з ¤кою фермери отримували невелику ф≥нансову п≥дтримку, ¤кщо залишали смугу певноњ ширини вздовж краю пол≥в без використанн¤ х≥м≥чних та м≥неральних добрив, герб≥цид≥в та пестицид≥в. ћетою програми було створенн¤ мереж≥ чистих б≥отоп≥в дл¤ збереженн¤ де¤ких вид≥в тварин ≥ рослин. ј пот≥м уже в≥дбувс¤ перех≥д до еколог≥чного фермерства.

ѕерех≥д до орган≥чного фермерства в межах природоохоронних територ≥й можна розгл¤дати ¤к перший крок до сучасноњ системи господарства, ¤ка не т≥льки займаЇтьс¤

виробництвом с≥льськогосподарських продукт≥в, а виконуЇ також природозахисну функц≥ю.

Ћ≥тература

Ќоско Ѕ.—., ћедведев ¬.¬.,  исель ¬.». ѕерспективы и проблемы развити¤ биологического земледели¤ на ”краине // «емледелие. - 1991. - є 12. - —. 41-43.

—≥льськогосподарська еколог≥¤ / «а ред. ¬. . ћ'¤кушка. -  ., 1992.

Bioland standards. - 2002 (Internet).

—onventional on Biological Diversity/COP. - 2000 (Internet).

Demeter standard. - 2003 (Internet).

Fuchs S., Saake B. Arable fields as a habitat for flora and fauna - a synopsis // Nature protection in agricultural landscapes / ≈d. by M. Flade, H. Plachter, E. Henne, A. Kenneth. - Berlin, 2003.

Haccius M., Lunzer ≤. Organic agriculture in Germany. - SOL, Germany, 2000.

Plachter H., Korbun T. A methodological primer for the determination of nature conservation targets in agricultural landscapes // Nature protection in agricultural landscapes / ≈d. by M. Flade, H. Plachter, E. Henne, A. Kenneth. - Berlin, 2003.

Ruehs M. Grassland as habitat of flora and fauna - a review // Nature protection in agricultural landscapes / ≈d. by M. Flade, H. Plachter, E. Henne, A. Kenneth. - Berlin, 2003.

Stolton S., Geier D. The relationship between biodiversity and organic agriculture // High Level Pan-European Conference on Agriculture and Biodiversity. - 2002 (Internet).

Werner A., Roth R., Zander P., Meyer-Aurich A., Jarfe A. Scientific background for a nature conserving agriculture// Nature protection in agricultural landscapes / ≈d. by M. Flade, H. Plachter, E. Henne, A. Kenneth. - Berlin, 2003.