ласиф≥кац≥йна проблема одна ≥з найскладн≥ших ≥ найактуальн≥ших теоретичних та прикладних проблем ірунтознавства. Ѕажанн¤ вир≥шити њњ стимулювало розвиток багатьох класиф≥кац≥йних напр¤м≥в у ірунтознавч≥й науц≥ на р≥зних етапах њњ розвитку. «алежно в≥д глибини п≥знанн¤ ірунту, рег≥ональних особливостей ірунтового покриву, специф≥ки наукових шк≥л чи практичних ц≥лей перевагу надавали тим чи ≥ншим принципам ≥ п≥дходам до класиф≥кац≥њ ірунт≥в. –езультатом такого ≥сторичного розвитку стала строкат≥сть нац≥ональних ірунтових класиф≥кац≥й, аналог≥в ¤к≥й не знайдемо в жодн≥й ≥нш≥й природнич≥й науц≥. ѕринципово важливий аспект проблеми пол¤гаЇ у з≥ставленн≥ формат≥в нац≥ональних ≥ м≥жнародноњ класиф≥кац≥й, що дало б змогу забезпечити використанн¤ загальноњ модел≥ оц≥нки й мон≥торингу ірунтово-ресурсного потенц≥алу.

” в≥тчизн¤них та заруб≥жних публ≥кац≥¤х щораз част≥ше звертають увагу на можлив≥ шл¤хи вир≥шенн¤ класиф≥кац≥йноњ проблеми. ¬исловлюють р≥зноман≥тн≥ пропозиц≥њ та концептуальн≥ схеми. ¬ крањнах ™вропейського —оюзу створено складну, багатор≥вневу структуру ірунтово-≥нформац≥йного простору, нижньою ланкою ¤коњ Ї нац≥ональна класиф≥кац≥¤ ірунт≥в, призначена дл¤ вир≥шенн¤ нац≥ональних проблем. Ќа час≥ формуванн¤ своЇр≥дноњ перех≥дноњ системи, через ¤ку нац≥ональн≥ класиф≥кац≥њ вв≥йдуть у глобальний р≥вень. ™диною основою глобального р≥вн¤ генерал≥зац≥њ визнано останню верс≥ю —в≥товоњ реферативноњ бази даних ірунтових ресурс≥в (WRB). Ќещодавно таким шл¤хом п≥шли крањни ™вропейського —оюзу, ¤к≥ розробили ірунтову географ≥чну ≥нформац≥йну систему ™вропейського —оюзу (≈¬—≤—). јналог≥чним Ї створенн¤ новоњ цифровоњ бази ірунтових даних, складеноњ дл¤ територ≥њ –ос≥њ, Ѕ≥лорус≥, ћолдови ≥ ”крањни у формат≥ ≈¬—≤— [3]. ” 2000 р. опубл≥ковано останню верс≥ю класиф≥кац≥њ ірунт≥в –ос≥њ, побудовану на субстантивно-генетичних принципах; вона поЇднала найл≥пш≥ риси " ласиф≥кац≥њ ≥ д≥агностики ірунт≥в —–—–" 1977 р. та Soil Taxonomy —Ўј.

¬ ”крањн≥ проблема розвитку класиф≥кац≥њ ірунт≥в особливо гостра. „астина науковц≥в пропонуЇ технолог≥чно модерн≥зувати вже на¤вну факторно-генетичну " ласиф≥кац≥ю та д≥агностику ірунт≥в —–—–" 1977 р., шл¤хом удосконаленн¤ ≥ розробленн¤ нових к≥льк≥сних д≥агностичних критер≥њв класиф≥кац≥йного розмежуванн¤ ірунт≥в. « ≥ншого боку, пропонують зм≥нити структуру (верхн≥ таксоном≥чн≥ р≥вн≥) ≥ п≥дходи до класиф≥кац≥њ ірунт≥в ”крањни та вз¤ти за њњ основу еколого-генетико-б≥огеох≥м≥чний принцип [4]. ” де¤ких публ≥кац≥¤х запропоновано перейти на субстантивно-генетичн≥ принципи розбудови в≥тчизн¤ноњ класиф≥кац≥њ ірунт≥в за зразком Soil Taxonomy —Ўј ≥ класиф≥кац≥њ ірунт≥в –ос≥њ [2].

ќдним ≥з головних завдань сучасного етапу класиф≥кац≥йноњ проблеми Ї об'Їктивний анал≥з њњ ≥сторичного розвитку, пошук оптимальних принцип≥в ≥ п≥дход≥в до класиф≥кац≥њ та д≥агностуванн¤ ірунт≥в, ¤к≥ в≥дпов≥дали б вимогам часу ≥ дали б змогу зберегти й примножити набут≥ за ≥сторичний пер≥од ірунтово-≥нформац≥йну базу та практичний досв≥д. ƒл¤ того, щоб правильно зрозум≥ти стан проблеми, необх≥дно простежити головн≥ етапи ≥ напр¤ми њњ розвитку.

 ласиф≥кували ірунти ще на початкових етапах розвитку знань у давньому св≥т≥. « розширенн¤м ≥ поглибленн¤м знань про р≥зноман≥тт¤ ірунт≥в удосконалювались ≥ ірунтов≥ класиф≥кац≥њ, з'¤вл¤лись нов≥ принципи ≥ п≥дходи до њхнього створенн¤. ѕо¤ва нових класиф≥кац≥й, ¤к звичайно, в≥дображала ≥ нов≥ сторони вивченн¤ ірунт≥в, нов≥ р≥вн≥ розвитку ірунтознавства в ц≥лому.

 лючовим питанн¤м класиф≥кац≥њ ірунт≥в Ї виб≥р принцип≥в ≥ критер≥њв, за ¤кими систематизують ірунти. ќб'Їктивна рег≥ональна неоднор≥дн≥сть ірунтового покриву р≥зних крањн, асинхронн≥сть становленн¤ ≥ розвитку нац≥ональних ірунтознавчих шк≥л та неоднозначн≥сть практики використанн¤ ірунтовоњ ≥нформац≥њ зумовили становленн¤ трьох головних напр¤м≥в розвитку класиф≥кац≥йноњ проблеми в ірунтознавств≥: сх≥дноЇвропейського, зах≥дноЇвропейського та американського. «алежно в≥д того, ¤ким принципам ≥ критер≥¤м у класиф≥кац≥њ ірунт≥в надано пр≥оритет на певному ≥сторичному етап≥, кожен ≥з цих напр¤м≥в розд≥лено на к≥лька хронолог≥чних пер≥од≥в: 1) античний; 2) ранн≥й техн≥чний; 3) ранн≥й географо-генетичний (докучањвський); 4) середн≥й географо-генетичний; 5) нов≥тн≥й. ¬ р≥зних крањнах кожен ≥з цих пер≥од≥в маЇ свою специф≥ку ≥ хронолог≥чн≥ рамки.

ќдним ≥з парадокс≥в в ≥стор≥њ науки про ірунт Ї те, що класиф≥кац≥њ ірунт≥в виникли ще задовго до формуванн¤ генетичного ірунтознавства (≤≤ ст. до н. е.). ÷е так званий античний пер≥од розвитку класиф≥кац≥йноњ проблеми ірунтознавства, ¤кий тривав до першоњ половини ’≤’ ст. Ќос≥¤ми теор≥њ класиф≥кац≥њ ірунт≥в ƒавнього —в≥ту були ф≥лософи ‘еофаст, ¬аррон,  олумела,  онфуц≥й. ¬ основ≥ розпод≥лу ірунт≥в на класи були принцип протилежностей (мокрий - сухий ірунт, щ≥льний - пухкий ірунт тощо) ≥ принцип забарвленн¤. ћайже одночасно заф≥ксовано спроби класиф≥кувати ірунти за ¤к≥стю на п≥дстав≥ тр≥ади (хорош≥ - середн≥ - поган≥). ќднак уже н≥ антична ≥ середньов≥чна агроном≥¤, н≥ тим б≥льше феодальн≥ кадастри не могли об≥йтись без емп≥ричних знань про ірунти ≥ способи њхнього розмежуванн¤.

Ќауков≥шими стали класиф≥кац≥њ ірунт≥в раннього техн≥чного пер≥оду (’V≤≤-≤ пол. ’≤’ ст.). «а принципами вони були ф≥зичними, х≥м≥чними, геолого-петрограф≥чними, ≥ одночасно, однобокими ≥ негенетичними. ѕроте вони мали певну сферу застосуванн¤ в картограф≥њ ірунт≥в ≥ практичн≥й агроном≥њ. ѕредставники геолого-петрограф≥чного напр¤му - ј. “еЇр, ‘. ‘аллу ≥ ‘. –ихтгофен. јгрикультурх≥м≥чний напр¤м класиф≥кац≥њ ірунт≥в розвивав ¬.  нопп. ” ранн≥х прац¤х ѕ.  остичева простежено зм≥шаний принцип класиф≥кац≥њ ірунт≥в, де на високих таксонах ірунти розд≥лено за геолого-петрограф≥чними, а на нижчих - за х≥м≥чними критер≥¤ми.

ƒо другоњ половини ’≤’ ст. Ївропейське ірунтознавство розвивалось на Їдин≥й загальнотеоретичн≥й баз≥. √оловними недол≥ками ірунтових класиф≥кац≥й раннього техн≥чного пер≥оду були, за висловом ¬. ƒокучаЇва, вкрай дов≥льне, надзвичайно штучне ≥ ц≥лковито неадекватне природ≥ розум≥нн¤ ірунту, ¤кого н≥хто не бажав розгл¤дати ¤к самост≥йне природно-≥сторичне т≥ло, а будь-хто, дов≥льно в≥дносив його повн≥стю то до галуз≥ х≥м≥њ, то ф≥зики, то геолог≥њ, то с≥льськогосподарськоњ економ≥њ [1]. Ќауковий прорив ¬. ƒокучаЇва в теор≥њ ірунтоутворенн¤ у царськ≥й –ос≥њ, а п≥зн≥ше, закрит≥сть наукових контакт≥в у ранн≥й рад¤нський час у поЇднанн≥ ≥з загальною ≥нерц≥йн≥стю розвитку теор≥њ класиф≥кац≥њ ірунт≥в у «ах≥дн≥й ™вроп≥ призвели до становленн¤ сх≥дно - ≥ зах≥дноЇвропейського напр¤м≥в вир≥шенн¤ класиф≥кац≥йноњ проблеми в ірунтознавств≥. ќкремо (на ранн≥х етапах) в≥д Ївропейських тенденц≥й розвивалась класиф≥кац≥¤ ірунт≥в у —Ўј. —аме з фундаментальних праць ¬. ƒокучаЇва (1886) ≥ ћ. —иб≥рцева (1900) у –ос≥њ, ё. √≥льгарда (1893) ≥  . ћарбута (1922) в —Ўј розпочавс¤ ранн≥й географо-генетичний (докучањвський) пер≥од класиф≥кац≥й у ірунтознавств≥. « ≥менами цих видатних учених р≥зн≥ нац≥ональн≥ школи пов'¤зують ц≥л≥ епохи становленн¤ ≥ розвитку класиф≥кац≥њ ірунт≥в. ” рад¤нському ірунтознавств≥ так≥ пер≥оди в ≥стор≥њ розвитку в≥тчизн¤ноњ систематики ірунт≥в: додокучаЇвський (до 1886 р.), докучаЇвський (1886- 1900), п≥сл¤докучаЇвський (1900-1938) ≥ п≥сл¤докучаЇвський повоЇнний (п≥сл¤ 1956 р.). јналог≥чно з ≥менем  ерт≥са ‘летчера ћарбута пов'¤зують дек≥лька пер≥од≥в розвитку американського ірунтознавства в ц≥лому ≥ класиф≥кац≥њ ірунт≥в зокрема: ранн≥й домарбут≥вський (до 1922 р.), середн≥й марбут≥вський (1922-1949), п≥зн≥й п≥сл¤марбут≥вський (п≥сл¤ 1949 р.) [1].

ƒо середини ’’ ст. у ірунтознавств≥ накопичилас¤ велика к≥льк≥сть класиф≥кац≥й. ” них розгл¤дали р≥зн≥ сторони застосуванн¤ Їдиного генетичного принципу до класиф≥кац≥њ ірунт≥в. ѕричому критер≥њ розпод≥лу ірунт≥в на високих р≥вн¤х таксоном≥њ були р≥зн≥: морфолого-топограф≥чн≥ (ƒокучаЇв), морфолого-географ≥чн≥ (—иб≥рцев), морфолого-генетичн≥ ( осович, ћарбут, ”≥тн≥), морфолог≥чн≥ (√л≥нка, ЌеуструЇв, √едройц), еволюц≥йн≥ (…Їн≥,  осович, √ерасимов, ≈м≥л≥о дель-¬≥л¤р, Ѕюлов,  уб≥Їна), ≥сторичн≥ (¬≥ль¤мс, ѕолинов), факторно-геологопетрограф≥чн≥ (Ўтремме). ѕор¤д з позитивними ознаками ц≥ класиф≥кац≥њ мали комплекс недол≥к≥в, через ¤к≥ вони не могли вир≥шити головних проблем, котр≥ поставила перед ірунтознавством практика.

« 40-50-х рок≥в ’’ ст. розвиток класиф≥кац≥йноњ проблеми в де¤ких крањнах зм≥нив напр¤м. ѕотреби практичного застосуванн¤ класиф≥кац≥йних схем суттЇво знизили темпи розробки авторських класиф≥кац≥й. —ередн≥й географо-генетичний пер≥од розвитку систематики ≥ класиф≥кац≥њ ірунт≥в у р≥зних крањнах почавс¤ майже одночасно - у 50-60-х роках ’’ ст.  ласиф≥кац≥йна проблема набула загальнодержавного ≥ м≥жнародного статусу. ѕр≥оритет у розробц≥ наукових класиф≥кац≥й ірунт≥в мали спец≥альн≥ нац≥ональн≥ науково-методичн≥ ком≥с≥њ, уповноважен≥ визначати принципи ≥ розробл¤ти структуру, д≥агностику ≥ номенклатуру ірунт≥в. √оловне завданн¤ таких класиф≥кац≥йних схем - реальне в≥дображенн¤ особливостей ірунтового покриву й ефективне застосуванн¤ в практиц≥ ірунтових ≥ неірунтовних досл≥джень.

” 1967 р. в –ад¤нському —оюз≥ спец≥альна в≥домча ком≥с≥¤ п≥д кер≥вництвом Ќ. –озова та ≈. ≤вановоњ розробила еколого-генетичну " ласиф≥кац≥ю ірунт≥в —–—–", основою ¤коњ стало вченн¤ про ірунтотворний процес, що об'Їднало два головн≥ п≥дходи до вивченн¤ ірунт≥в - факторний ≥ субстантивно-процесний. ” 1977 р. вийшло оновлене виданн¤ " ласиф≥кац≥¤ ≥ д≥агностика ірунт≥в —–—–", ¤ку донин≥ використовують у практиц≥ наукових ≥ прикладних досл≥джень в ”крањн≥.

«ах≥дноЇвропейський напр¤м розвитку класиф≥кац≥йноњ проблеми в друг≥й половин≥ ’’ ст. започатковано " ласиф≥кац≥Їю ірунт≥в ‘ранц≥њ", ¤ку розробила спец≥альна ком≥с≥¤ п≥д кер≥вництвом √. ќбера ≥ ‘. ƒюшафура (INRA, 1967). ÷¤ класиф≥кац≥¤ ірунтуЇтьс¤ на ≥де¤х  уб≥Їни про ступ≥нь розвитку й еволюц≥њ проф≥лю ј—-ј(¬)—-ј¬—. ¬она Ї ≥Їрарх≥чною таксоном≥Їю. Ќа аналог≥чних принципах побудовано " ласиф≥кац≥ю ірунт≥в ‘–Ќ" (Mukenhausen,1975). ќсоблив≥сть цих класиф≥кац≥й - генетична основа на найвищому таксоном≥чному р≥вн≥, традиц≥йна описова ≥ ландшафтна номенклатура ірунт≥в, характеристика ≥ д≥агностика по проф≥лю в ц≥лому, непосл≥довн≥сть у використанн≥ критер≥њв розпод≥лу ірунт≥в на р≥зних таксоном≥чних р≥вн¤х, в≥дмова в≥д ландшафтно-географ≥чного групуванн¤ ірунт≥в, об'Їднанн¤ ірунт≥в за власними ознаками. ÷≥кавим способом вир≥шено класиф≥кац≥йну проблему у ¬еликобритан≥њ, де класиф≥кац≥ю ірунт≥в розробл¤ли прот¤гом багатьох рок≥в (1956-1980) п≥д кер≥вництвом Ѕ. јвер≥ (Avery,1980). ÷¤ класиф≥кац≥¤ об'Їднала описовий п≥дх≥д √. –об≥нсона, ¤кий в≥дпов≥дав класичним схемам ¬. ƒокучаЇва, ћ. —иб≥рцева ≥  . ћарбута, та д≥агностичн≥ принципи класиф≥кац≥њ ірунт≥в —Ўј (Soil Taxonomy).

« 1949 по 1960 р. в —Ўј п≥д кер≥вництвом √а¤ —м≥та розроблено нову класиф≥кац≥ю ірунт≥в, ¤ка мала зам≥нити класиф≥кац≥ю  . ћарбута 1935 р. ¬ процес≥ њњ створенн¤ опубл≥ковано дек≥лька "Ќаближень", серед ¤ких найв≥дом≥ше сьоме. —аме класиф≥кац≥¤ ірунт≥в —Ўј "Soil Taxonomy" (1975) започаткувала нов≥тн≥й пер≥од розвитку класиф≥кац≥йноњ проблеми. ѕ≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни в багатьох крањнах виникла потреба в зб≥льшенн≥ аграрноњ продукц≥њ, що стимулювало досл≥дженн¤ в галуз≥ класиф≥кац≥њ ірунт≥в. Ѕуло усв≥домлено, що потр≥бн≥ точн≥ш≥ категор≥њ з метою к≥льк≥сноњ характеристики ірунт≥в. Ѕазовою одиницею класиф≥кац≥њ вибрано пол≥педон. «а основу класиф≥кац≥њ вз¤то принцип на¤вност≥ чи в≥дсутност≥ д≥агностичних горизонт≥в ≥ властивостей. Ќова американська класиф≥кац≥¤ ірунт≥в формально-морфолог≥чна. Ќезважаючи на численн≥ недол≥ки, вона стала важливою в≥хою в розвитку класиф≥кац≥њ ірунт≥в. ѓњ використовують ¤к оф≥ц≥йну не т≥льки в —Ўј, а й у дес¤тках крањн, що розвиваютьс¤. ѕ≥зн≥ класиф≥кац≥њ ірунт≥в  анади,  итаю, –ос≥њ, легенда до ірунтовоњ карти ‘јќ ёЌ≈— ќ ≥ "World Reference BaseЕ" ірунтуютьс¤ в багатьох випадках на положенн¤х "Soil Taxonomy". —ьогодн≥ Soil Taxonomy - найдетальн≥ше розроблена класиф≥кац≥¤ ірунт≥в, фактично вона маЇ статус м≥жнародноњ.

« 1986 р. нов≥ п≥дходи до класиф≥кац≥њ ірунт≥в запровадила французька асоц≥ац≥¤ ірунтознавц≥в, створивши нову класиф≥кац≥ю ірунт≥в, названу "Referetiel Pedologique" (ѕедолог≥чна реферативна база). ќб'Їктом класиф≥кац≥њ став ірунтовий проф≥ль (солюм), що складаЇтьс¤ з посл≥довноњ сукупност≥ ≥нформац≥њ (проф≥ль вологост≥, гранулометричний проф≥ль тощо). ÷¤ класиф≥кац≥¤ - не ≥Їрарх≥чна таксоном≥¤, а реферативна база. Ќов≥тн≥ тенденц≥њ в розвитку класиф≥кац≥йноњ проблеми торкнулись ≥ рос≥йського ірунтознавства. ¬ 2000 р. вийшла " ласиф≥кац≥¤ ірунт≥в –ос≥њ", у ¤к≥й запозичено багато п≥дход≥в ≥з "Soil Taxonomy".

ќтже, велика к≥льк≥сть нац≥ональних класиф≥кац≥й ірунт≥в, часто побудованих на р≥зних п≥дходах ≥ критер≥¤х, Ї перешкодою дл¤ вир≥шенн¤ багатьох практичних завдань, серед ¤ких - глобальна ≥нвентаризац≥¤ ірунтових ресурс≥в дл¤ вир≥шенн¤ продовольчоњ проблеми, оц≥нки масштаб≥в процес≥в опустеленн¤, деградац≥њ ≥ забрудненн¤ ірунт≥в тощо. —творенн¤ загальноприйн¤тноњ ћ≥жнародноњ класиф≥кац≥њ ірунт≥в не стало реальн≥стю з огл¤ду на р≥зн≥ об'Їктивн≥ ≥ суб'Їктивн≥ причини. ѕроте корел¤ц≥¤ нац≥ональних ірунтових класиф≥кац≥й Ї ц≥лком реальним завданн¤м дл¤ вир≥шенн¤ класиф≥кац≥йноњ проблеми. « ц≥Їю метою 1998 р. створено —в≥тову реферативну базу

ірунтових ресурс≥в (WRB - World Reference Base of Soil Resourses,1998) [3]. ¬она не Ї класиф≥кац≥Їю в буквальному розум≥нн≥. ÷е реферативна база з елементами ≥Їрарх≥чноњ структури та формальними межами клас≥в. ѓњ головне призначенн¤ - корел¤ц≥¤ нац≥ональних ірунтових класиф≥кац≥й.

Ќов≥тн≥й пер≥од розвитку класиф≥кац≥йноњ проблеми пол¤гаЇ у подальшому вдосконаленн≥ структури нац≥ональних класиф≥кац≥й, д≥агностики ≥ номенклатури ірунт≥в.

Ћ≥тература

ƒобровольский √.ƒ., “рофимов —.я. —истематика и классификаци¤ почв (истори¤ и современное состо¤ние). - ћ.: ћ√”, 1996. - 78 с.

ѕап≥ш ≤.я.  ласиф≥кац≥йна проблема в украњнському ірунтознавств≥ // √енеза, географ≥¤ та еколог≥¤ ірунт≥в. - Ћьв≥в: ¬÷ ЋЌ” ≥м. ≤в. ‘ранка, 2003. - —. 283-287.

—толбовой ¬., ћонтанарелла Ћ., ћедведев ¬. и др. »нтеграци¤ данных о почвах –оссии, Ѕелоруссии, ћолдовы и ”краины в почвенную географическую базу данных ≈вропейского —оюза // ѕочвоведение. - 2001. - є7. - —. 773-790.

“ихоненко ƒ.√. ƒо питанн¤ про класиф≥кац≥ю ірунт≥в ”крањни // •рунтознавство. - 2001. - “.1. - є 1-2. - —. 15-22.