¬ивченн¤ демограф≥чноњ ситуац≥њ в карпатському сел≥ передбачаЇ ¤к досл≥дженн¤ њњ особливостей пор≥вн¤но з демограф≥чною ситуац≥Їю в с≥льськ≥й м≥сцевост≥ ≥нших рег≥он≥в та ”крањни в ц≥лому, так ≥ анал≥з демограф≥чних процес≥в у розр≥з≥ с≥льських адм≥н≥стративних район≥в. ѕон¤тт¤ "с≥льське розселенн¤" охоплюЇ розм≥щенн¤ с≥льського населенн¤ ≥ с≥льських поселень. ѕоказники в≥дтворенн¤ населенн¤ безпосередньо зумовлюють зм≥ни людност≥ с≥льських поселень, њхн≥й ≥Їрарх≥чний р≥вень. “ак≥ традиц≥йн≥ показники, ¤к щ≥льн≥сть с≥льських поселень, середн¤ людн≥сть, середн¤ в≥дстань м≥ж ними, розпод≥л поселень за групами р≥зноњ людност≥ дають у¤вленн¤ про стан с≥льського розселенн¤, його особливост≥ й законом≥рност≥. «алежно в≥д соц≥альних, виробничих, ≥сторичних, природних фактор≥в формуютьс¤ р≥зноман≥тн≥ типи ≥ форми с≥льського розселенн¤ ”крањнських  арпат. ” них по-р≥зному ви¤вл¤Їтьс¤ фактор взаЇмод≥њ населенн¤ з виробництвом та ≥нфраструктурою г≥рських район≥в.

√еограф≥чне вивченн¤ проблеми народонаселенн¤ та його окремих складових у наш≥й держав≥ вивчали на матер≥ал≥ великих рег≥он≥в або крањни в ц≥лому. ќкрем≥ демограф≥чн≥ досл≥дженн¤ провод¤ть на обласному р≥вн≥. ѕроте значно менше уваги прид≥л¤ють вивченню населенн¤ та його складових з урахуванн¤м природних, ≥сторичних, демограф≥чних особливостей тих рег≥он≥в, що Ї дещо в≥дм≥нними в≥д б≥льшост≥ територ≥њ ”крањни. ќдин з таких район≥в - ”крањнськ≥  арпати. ƒемограф≥чне досл≥дженн¤ г≥рських район≥в допомагаЇ по¤снити суть ≥ причинно-насл≥дков≥ зв'¤зки демограф≥чного розвитку, що даЇ змогу прогнозувати, ви¤вл¤ти головн≥ тенденц≥њ в≥дтворенн¤ населенн¤ на перспективу. ¬ивченню населенн¤ в межах г≥рського рег≥ону прид≥л¤ли мало уваги, хоча цей рег≥он привертав до себе багатьох досл≥дник≥в. ѕро демограф≥чний стан населенн¤ г≥рських район≥в ”крањнських  арпат у минулому можна д≥знатис¤ з матер≥ал≥в австро-угорських, польських, чехословацьких перепис≥в населенн¤, ¤к≥ проводили в ’≤’-на початку ’’ ст. (до 1941 р.). ѕроте ц≥ документи в≥дображають суху статистичну ≥нформац≥ю. ƒетальн≥шими з погл¤ду ≥сторико-геогра-ф≥чних досл≥джень Ї прац≥ я. √оловацького, ј. ѕетрова, ¬. –апацького; численн≥ прац≥ ≥сторико-економ≥чного характеру ќ. Ѕарановича, ≤.  рип'¤кевича, ј. ѕерковського. Ќа особливу увагу заслуговують прац≥ антропогеограф≥чного напр¤му ¬.  уб≥йовича, де

найповн≥ше висв≥тлено демо- та етногеограф≥чн≥ проблеми географ≥чного украњнознавства; зокрема, автор досл≥див ≥ описав населенн¤ ”крањнських  арпат (1920-1930-х рок≥в). ѕрац≥ вченого з антропогеограф≥њ Ї фундаментальними в географ≥њ населенн¤ ¤к ”крањни, загалом, так ≥  арпатського рег≥ону зокрема. Ѕлизькими до цього напр¤му Ї прац≥ ѕ. Ѕ≥ланюка та ћ.  улицького. ќск≥льки територ≥¤ рег≥ону тривалий пер≥од належала до р≥зних держав, то праць, у ¤ких повн≥стю схарактеризовано г≥рськ≥ райони ”крањнських  арпат у розр≥з≥ демогеограф≥чного досл≥дженн¤, практично не було. ≤з сучасних науковц≥в найдетальн≥ше демограф≥чн≥ процеси  арпатського рег≥ону висв≥тлили ¬.ѕ.  опчак та —.≤.  опчак, ”.я. —адова, ¬. . ™вдокименко, Ћ.√. Ўевчук, ¬.ќ. ƒжаман, ћ.ƒ. –оманюк, ќ.≤. Ўабл≥й, ќ.¬. «аставецька, ¬.—.  равц≥в, ћ.ћ. Ћаврук та ≥нш≥. ѕроте демограф≥чного анал≥зу г≥рських район≥в ”крањнських  арпат у ц≥лому не зроблено. ÷е св≥дчить про наукову доц≥льн≥сть нашоњ тематики.

ћи мали на мет≥ ознайомитис¤ з сучасною демограф≥чною ситуац≥Їю та њњ впливом на розселенн¤ в с≥льськ≥й м≥сцевост≥ ”крањнських  арпат, питанн¤ми п≥двищенн¤ д≥Ївост≥ управл≥нн¤ соц≥ально-демограф≥чними процесами украњнського села взагал≥. ƒл¤ цього проанал≥зовано головн≥ тенденц≥њ у динам≥чному рус≥ с≥льського населенн¤ ”крањнських  арпат, що в≥дбуваютьс¤ п≥д впливом соц≥ально-економ≥чних, природних та рег≥ональних фактор≥в, њхн≥ насл≥дки; досл≥джено вплив демограф≥чних процес≥в на особливост≥ розселенн¤ в с≥льськ≥й м≥сцевост≥ ”крањнських  арпат. ¬исв≥тлен≥ зм≥ни в демограф≥чн≥й ситуац≥њ рег≥ону - це результат досл≥джень на п≥дстав≥ застосуванн¤ широкого статистичного матер≥алу, у т≥м числ≥ перепис≥в та поточних в≥домостей.

—таном на 1 с≥чн¤ 2003 р. на територ≥њ ”крањнських  арпат нал≥чували 918 с≥льських поселень ≥з населенн¤м близько 1 048,8 тис. ос≥б. јнал≥з динам≥чних особливостей у зм≥н≥ к≥лькост≥ населенн¤ г≥рських район≥в (за пер≥од 1959-2003 рр.) св≥дчить, що одночасно з≥ зб≥льшенн¤м к≥лькост≥ м≥ських жител≥в, зростала к≥льк≥сть с≥льського населенн¤ в рег≥он≥, проте значно пов≥льн≥ше. «а майже 45-р≥чний пер≥од к≥льк≥сть мешканц≥в с≥льськоњ м≥сцевост≥ зросла на 195 тис. ос≥б, або на 19 %. ≤ хоча досл≥джуваний рег≥он переважно аграрно-≥ндустр≥альний, все ж к≥льк≥сть населенн¤ зб≥льшувалас¤ лише в де¤ких г≥рських районах. «меншенн¤ в≥дсоткового значенн¤ к≥лькост≥ с≥льського населенн¤ в≥д загальноњ к≥лькост≥ населенн¤ рег≥ону (84,0 % у 1959 р. ≥ 74,70 % у 2002 р.) пов'¤зане з р≥зким зб≥льшенн¤м к≥лькост≥ м≥ського населенн¤ у цей пер≥од. « 1970 р., а в де¤ких районах з 1979 р. нам≥тилас¤ тенденц≥¤ до зменшенн¤ к≥лькост≥ с≥льських мешканц≥в. ” 1979 р. такий стан заф≥ксовано у семи г≥рських районах ≥з 20, а в 1970 - лише у двох (¬еликоберезн¤нському та ¬ерховинському). “ака тенденц≥¤ збер≥галас¤ до 1989 р., за вин¤тком окремих г≥рських район≥в, де к≥льк≥сть с≥льського населенн¤ зб≥льшувалас¤. ѕрир≥ст с≥льських мешканц≥в простежувавс¤ головно у закарпатськ≥й частин≥ рег≥ону, де традиц≥йне с≥льське господарство усе ще в≥д≥граЇ визначальну роль. « 1989 р. розпочавс¤ новий етап у зм≥н≥ с≥льського населенн¤, п≥д час ¤кого чергувалис¤ тенденц≥њ зб≥льшенн¤ та зменшенн¤ к≥лькост≥ с≥льських мешканц≥в г≥рських район≥в. ÷е було зумовлене, передус≥м, коливанн¤м природного приросту населенн¤ в р≥зн≥ роки, нестаб≥льним м≥грац≥йним сальдо, зм≥нами в економ≥чн≥й ситуац≥њ ¤к крањни, так ≥ рег≥ону. «а останн≥ 40 рок≥в к≥льк≥сть с≥льського населенн¤ г≥рських район≥в зб≥льшилас¤ лише на 19 %, головно завд¤ки г≥рським районам «акарпатт¤, де к≥льк≥сть с≥льських мешканц≥в зб≥льшувалас¤ до 1997 р. (47,9 % в≥д усього с≥льського населенн¤ рег≥ону). ÷≥лком протилежна ситуац≥¤ склалас¤ в г≥рських районах Ћьв≥вщини, де к≥льк≥сть с≥льського населенн¤ пост≥йно зменшуЇтьс¤, зокрема, за пер≥од 1989-2002 рр. - на 4,2 %. ÷ей процес триваЇ ≥ нин≥.

’оча демограф≥чна ситуац≥¤ в цьому рег≥он≥ значно л≥пша, н≥ж в ≥нших рег≥онах ”крањни, вона далека в≥д благополучч¤. —итуац≥¤ в межах ”крањнських  арпат неоднозначна, маЇ суттЇв≥ в≥дм≥нност≥ на р≥вн≥ окремих район≥в та поселень, а загрозлив≥ процеси депопул¤ц≥њ вже властив≥ б≥льшост≥ с≥льських м≥сцевостей.  р≥м того, нездатн≥сть адм≥н≥стративно-командноњ системи забезпечити екв≥валентн≥ економ≥чн≥ зв'¤зки м≥ж м≥стом ≥ селом, розм≥щенн¤ виробництва переважно у великих м≥стах, серйозн≥ прорахунки в аграрн≥й пол≥тиц≥ обумовили порушенн¤ системи с≥льського розселенн¤ рег≥ону. —учасна соц≥ально-економ≥чна основа с≥льського розселенн¤ г≥рських район≥в  арпат представлена не лише с≥льським господарством, а й промисловими галуз¤ми, транспортом, обслуговуванн¤м, в≥дпочинком тощо. «а особлив≥стю зайн¤того населенн¤ вид≥л¤ютьс¤ с≥льськогосподарськ≥, нес≥льсько-господарськ≥, зм≥шан≥ поселенн¤.

«а останн≥ 40 рок≥в загальна к≥льк≥сть с≥льських поселень зросла на 21. “ака зм≥на мереж≥ в≥дбулась за рахунок с≥льських поселень г≥рських район≥в ≤вано-‘ранк≥вськоњ (4) та Ћьв≥вськоњ (17) областей. «а 40-р≥чний пер≥од к≥льк≥сть с≥льських поселень людн≥стю в≥д 1 до 3 тис. ос≥б зменшилас¤ з 35 до 31 % в≥д загальноњ к≥лькост≥ поселень. ≤ навпаки, к≥льк≥сть с≥л людн≥стю 3-10 тис. ос≥б зб≥льшилас¤ з 5 % у 1959 р. до 8,4 % у 2003 р. «начна к≥льк≥сть с≥льських поселень Ї в г≥рських районах Ћьв≥вськоњ та «акарпатськоњ областей. ќсобливо це стосуЇтьс¤ —таросамб≥рського (115 поселень), “урк≥вського (57), “¤ч≥вського (62), ’устського (61) район≥в. —аме дл¤ цих територ≥й характерна найб≥льша р≥вном≥рн≥сть у розм≥щенн≥ с≥льських поселень, про що св≥дчить середн¤ в≥дстань м≥ж с≥льськими населеними пунктами. ¬≥дм≥нн≥сть у розм≥щенн≥ с≥льських поселень г≥рських район≥в ”крањнських  арпат зумовлена специф≥кою природних умов цих територ≥й - др≥бноконтурн≥стю с≥льськогосподарських уг≥дь ≥ л≥сист≥стю ¬оловецького та ѕеречинського район≥в, ≥нтенсивною освоЇн≥стю територ≥њ —таросамб≥рського, “урк≥вського, ƒолинського, ’устського район≥в. Ѕ≥льш≥сть с≥льських поселень розм≥щен≥ на висот≥ до 500 м над р≥внем мор¤ (60 % в≥д ус≥х с≥л). ” долин≥ р≥чок та м≥жг≥рських улоговин розвиваЇтьс¤ схилове та др≥бноконтурне скотарство. “ут у 1959 р. проживало 64,5 % в≥д усього с≥льського населенн¤ рег≥ону, в 2002 р. - 70,1 %. ” с≥льських поселенн¤х переважають л≥сопромислов≥ та рекреац≥йно-туристичн≥ функц≥њ.

Ќа висот≥ понад 700 м розвиваютьс¤ скотарство ≥ в≥вчарство. ” цьому по¤с≥ Ї мало великих с≥льських поселень; переважають невелик≥ тимчасов≥ поселенн¤ пастух≥в та л≥соруб≥в, а також села, де налагоджена первинна обробка л≥су. ¬ 1959 р. тут проживало 11,3 % усього пост≥йного с≥льського населенн¤ рег≥ону, а в 2002 р. - 9,4 %. —учасна економ≥чна та демограф≥чна ситуац≥¤ в ц≥й частин≥ рег≥ону даЇ п≥дстави припустити, що сучасне с≥льське населенн¤ т¤ж≥Ї до р≥внинних територ≥й ≥ поступово опускаЇтьс¤ з г≥р у т≥ м≥сц¤, де л≥пш≥ умови дл¤ життЇд≥¤льност≥.

” класиф≥кац≥њ с≥льських поселень за людн≥стю вид≥л¤ють динам≥ку њхн≥х тип≥в. ƒл¤ досл≥джуваного рег≥ону переважними Ї села людн≥стю до тис¤ч≥ ос≥б. Ќа цю групу с≥льських поселень припадаЇ 60,0 % в≥д ус≥Їњ к≥лькост≥ с≥л, на частку с≥л людн≥стю 1-3 тис. ос≥б - 31,3 %, а на поселенн¤ понад 5 тис. ос≥б - лише 1,7 %. Ќайб≥льша частка с≥льських населених пункт≥в з к≥льк≥стю населенн¤ понад тис¤чу ос≥б у “¤ч≥вському, ’устському, ≤ршавському, ¬оловецькому,  ос≥вському, Ќадв≥рн¤нському районах (по-над 50 % в≥д к≥лькост≥ ус≥х с≥льських поселень). Ќайменше таких поселень у ¬еликобе-резн¤нському, ѕеречинському, ¬оловецькому, —кол≥вському районах, де склалас¤ дис-персна система розселенн¤ з др≥бних с≥л. ¬елик≥ села, що розвиваютьс¤, можуть згодом набути нових соц≥ально-економ≥чних функц≥й ≥ перетворитись у селища м≥ського типу.

—ередн¤ щ≥льн≥сть с≥льських поселень за досл≥джуваний пер≥од не зм≥нилас¤. ¬ рег≥он≥ вона коливаЇтьс¤ в≥д 3,6 поселенн¤ на 100 км2 у г≥рських районах «акарпатськоњ област≥ до 5,8 поселенн¤ на 100 км2 у г≥рських районах Ћьв≥вщини. «агалом же вона становить 4,1 с≥льського поселенн¤ на 100 км2.

«м≥на к≥лькост≥ с≥льських населених пункт≥в спричин¤Ї перегрупуванн¤ поселень за типами населених пункт≥в з р≥зною к≥льк≥стю населенн¤. ÷е в≥дбуваЇтьс¤ внасл≥док процесу зменшенн¤ людност≥ та к≥лькост≥ др≥бних ≥ найдр≥бн≥ших поселень (до 50 ос≥б, 50-100 ос≥б), "вимиванн¤" пром≥жних тип≥в ≥ концентрац≥њ населенн¤ в тих с≥льських поселенн¤х, ¤к≥ зростають (понад 1000 мешканц≥в). ќтже, на структурн≥ зм≥ни в систем≥ с≥льського розселенн¤ безпосередньо впливаЇ динам≥ка к≥лькост≥ с≥льського населенн¤.

« огл¤ду на незначне зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ м≥ських поселень завантажен≥сть на один м≥ський населений пункт с≥льськими жител¤ми практично не зм≥нилас¤. ÷ей показник становить 20,8 тис. ос≥б ≥ коливаЇтьс¤ в≥д 14,2 тис. ос≥б у г≥рських районах Ћьв≥вщини до 25,2 тис. ос≥б у г≥рських районах «акарпатськоњ област≥.

” г≥рських районах ”крањнських  арпат вид≥л¤ють два типи с≥льських поселень, в основ≥ под≥лу ¤ких Ї њхн≥ функц≥ональн≥ особливост≥ - с≥льськогосподарськ≥ та нес≥льськогосподарськ≥.

ƒо с≥льськогосподарського типу поселень належать так≥ п≥дтипи:

дисперсне (розс≥¤не) розселенн¤ одиничними дворами, що в≥ддален≥ один в≥д одного на певну в≥дстань; часто вони представлен≥ хуторами (√оверла –ах≥вського району, Ѕереги ћ≥жг≥рського району);

р≥вном≥рне розселенн¤, що характерне дл¤ район≥в з≥ спри¤тливими природними умовами. Ќаселен≥ пункти розм≥щен≥ вздовж р≥чок, де родюч≥ш≥ ірунти. –озм≥р поселень в≥др≥зн¤Їтьс¤ досить суттЇво: переважають др≥бн≥, трапл¤ютьс¤ ≥ велик≥, що виконують пор¤д з с≥льськогосподарськими ще й орган≥зац≥йно-господарськ≥ або адм≥н≥стративн≥ функц≥њ ( осмач,  орчин, ЌижнЇ ≥ ¬ерхнЇ —иньовидне та ≥н.);

зосереджене розселенн¤, що вир≥зн¤Їтьс¤ л≥н≥йним малюнком; с≥льськ≥ населен≥ пункти розм≥щен≥ уздовж р≥чковоњ долини, шосе, зал≥зничноњ кол≥њ. ÷ей тип розселенн¤ в≥дображаЇ ≥стор≥ю освоЇнн¤ ≥ заселенн¤ територ≥њ, коли освоЇнн¤ простору в≥дбувалос¤ п≥д час буд≥вництва шл¤х≥в сполученн¤, а згодом ≥ розвитку с≥льськогосподарського буд≥вництва ( орост≥в, ƒовге).

—еред нес≥льськогосподарського типу с≥льських поселень значно вид≥л¤ютьс¤ л≥сопромислов≥ пункти, а також т≥, що обслуговують транспортн≥ шл¤хи, рекреац≥йно-туристичн≥ поселенн¤ (Ћавочне, —котарське).

ѕодальше вдосконаленн¤ тип≥в с≥льського розселенн¤ неможливе без запровадженн¤ низки заход≥в, пов'¤заних з п≥двищенн¤м р≥вн¤ економ≥чного, соц≥ального розвитку, а також ≥нженерноњ та транспортноњ ≥нфраструктури поселень, розширенн¤ сфери прикладанн¤ прац≥.

ќтже, в с≥льськ≥й м≥сцевост≥ ”крањнських  арпат простежуЇтьс¤ пог≥ршенн¤ демограф≥чноњ ситуац≥њ, що безпосередньо впливаЇ на с≥льське розселенн¤ рег≥ону через зменшенн¤ людност≥ поселень, "вимиванн¤" окремих груп с≥льських населених пункт≥в, зм≥ну ≥Їрарх≥њ с≥л у г≥рському рег≥он≥. «м≥ни в к≥лькост≥ та структур≥ с≥льського населенн¤ й особливост≥ його розм≥щенн¤ позначаютьс¤ на соц≥ально-економ≥чному розвитку карпатського села ≥ св≥дчать про необх≥дн≥сть вдосконаленн¤ демограф≥чноњ пол≥тики. √оловна мета вдосконаленн¤ демограф≥чних процес≥в - формуванн¤ такого режиму в≥дтворенн¤ населенн¤, ¤кий був би найспри¤тлив≥шим щодо соц≥ально-економ≥чного

розвитку села ≥ рег≥ону в ц≥лому. ¬ ”крањнських  арпатах Ї велик≥ можливост≥ дл¤ розвитку туризму, зимових вид≥в спорту, оздоровчоњ та рекреац≥йноњ д≥¤льност≥. ѕоступове розширенн¤ й удосконаленн¤ туристично-рекреац≥йного комплексу, галузей, що його обслуговують, визначатимуть головний напр¤м спец≥ал≥зац≥њ  арпатського рег≥ону, а також спри¤тимуть вир≥шенню складних проблем зайн¤тост≥ населенн¤ в г≥рських ≥ передг≥рських районах.

Ћ≥тература

ƒержавна статистична зв≥тн≥сть: зв≥ти про питому вагу р≥зних груп населенн¤ в загальн≥й чисельност≥ в≥дпов≥дного розр≥зу (в %). ‘орма –Ќ-5 (на 1.01.2002 по ¬ижницькому та ѕутильському районах).- „ерн≥вц≥: ќблстатуправл≥нн¤, 2003.

ƒинам≥ка чисельност≥ населенн¤ ≤вано-‘ранк≥вськоњ област≥ за пер≥од 1990-2000 рр.: —татистичний бюлетень.- ≤вано-‘ранк≥вськ: ќбласне управл≥нн¤ статистики, 2001. - 91 с.

ƒинам≥ка чисельност≥ населенн¤ Ћьв≥вськоњ област≥ за пер≥од 1989-1999 рр.: —татистичний бюлетень.- Ћьв≥в: ќбласне управл≥нн¤ статистики, 1999. - 120 с.

 онцепц≥¤ соц≥ально-економ≥чного розвитку  арпатського рег≥ону / «а ред. ¬.—.  равц≥ва. - Ћьв≥в: 1994.- 60 с.

 рисанов ƒ. ƒинам≥ка с≥льського розселенн¤ ≥ проблеми регулюванн¤ розселенського процесу // ≈коном≥ка –ад. ”крањни. - 1991. - є 11. - —. 19-27.

ѕаньк≥в Ќ.ћ. ƒинам≥ка чисельност≥ населенн¤ «акарпатськоњ област≥ за п≥сл¤воЇнний пер≥од (1959- 1999 рр.) // ¬≥сн. Ћьв≥в. ун-ту. —ер. геогр. - 1998. - ¬ип. 21. - —. 180-184.

”крањнське село: проблеми ≥ перспективи / Ћ.ќ. Ўепотько, ≤.¬. ѕрокопа, ƒ.‘.  рисанов та ≥нш≥; «а ред. Ћ.ќ. Ўепотька. -  ., 1991.- 240 с.