—оц≥оеколог≥¤ анал≥зуЇ ставленн¤ людини в притаманному њй гуман≥стичному горизонт≥ з погл¤ду його в≥дпов≥дност≥ ≥сторичним потребам людського розвитку, в ракурс≥ культурноњ виправданост≥ та перспективи, через теоретичне ос¤гненн¤ св≥ту в його загальних визначенн¤х, ¤к≥ виражають м≥ру ≥сторичноњ Їдност≥ людини ≥ природи. Ѕудь-¤кий учений обм≥рковуЇ головн≥ пон¤тт¤ проблеми взаЇмод≥њ сусп≥льства та природи через призму своЇњ науки. «окрема, географ розгл¤даЇ проблему стосунк≥в сусп≥льства та природи п≥д кутом просторових сп≥вв≥дношень територ≥альних комплекс≥в, б≥олог - п≥д кутом розвитку живоњ речовини тощо.

ѕон¤т≥йно-категор≥альний апарат соц≥оеколог≥њ формуЇтьс¤, розвиваЇтьс¤ ≥ вдосконалюЇтьс¤. ÷ей процес багатоман≥тний ≥ охоплюЇ вс≥ сторони соц≥оеколог≥њ не т≥льки в об'Їктивному, а й у суб'Їктивному план≥, своЇр≥дно в≥дображаючи наукову творч≥сть ≥ впливаючи на еволюц≥ю наукових ≥нтерес≥в ≥ пошук≥в ¤к окремих учених, так ≥ ц≥лих колектив≥в, наукових шк≥л.

якщо проанал≥зувати л≥тературу з ц≥Їњ проблематики, то можна зауважити, що останн≥ми роками формуЇтьс¤ у¤вленн¤ про головн≥ завданн¤ ≥ функц≥њ соц≥оеколог≥њ , њњ категор≥ального апарату. ≈.¬. √≥русов уважаЇ, що соц≥оеколог≥¤ - це дитина екстремальних обставин у розвитку взаЇмод≥њ сусп≥льства ≥ природнього середовища, ≥ саме т≥Їю обставиною зумовлене њњ призначенн¤ - теоретично забезпечити гармон≥зац≥ю ц≥Їњ взаЇмод≥њ [1].

Ќа думку ћ.ћ. ћамедова, нормативн≥ властивост≥ соц≥ально-еколог≥чного знанн¤ ірунтуютьс¤ на в≥дображенн≥ об'Їктивних закон≥в еколог≥њ ≥ всеб≥чному досл≥дженн≥ можливих насл≥дк≥в антропогенного впливу на природне середовище [2]. ¬.ƒ.  омаров зазначив, що соц≥оеколог≥¤ - це науковий базис перспективноњ рац≥онал≥зац≥њ взаЇмод≥њ сусп≥льства та природи, вона вивчаЇ специф≥чн≥ законом≥рност≥ ≥ формулюЇ принципи та методи оптим≥зац≥њ ц≥Їњ взаЇмод≥њ, що Ї зац≥кавленн¤м ус≥Їњ цив≥л≥зац≥њ [3].

” багатьох прац¤х наголошено на величезному св≥тогл¤дному значенн≥ соц≥оеколог≥њ, ¤ке, на думку ћ.ћ.  исельова, пол¤гаЇ в тому, що вона здатна забез-печити конкретизац≥ю ф≥лософського принципу Їдност≥ матер≥ального св≥ту, подоланн¤ традиц≥йних у¤влень про взаЇмод≥ю сусп≥льства та природного середовища, спр¤мован≥сть еколог≥чного досл≥дженн¤ на людину, тобто його гуман≥зац≥ю та соц≥ал≥зац≥ю [4].

ѕрофесор ќ. Ўабл≥й стверджуЇ, що конкретними об'Їктами соц≥оеколог≥њ Ї соц≥оекосистеми, а предметом - взаЇмод≥¤ сусп≥льства ≥ природи в цих системах [5].

ќчевидно, що структурна орган≥зац≥¤ соц≥ально-еколог≥чного знанн¤ повинна повн≥стю в≥дпов≥дати структур≥ об'Їкта досл≥дженн¤, структур≥ еколог≥чноњ проблеми, а також виражати концептуальну ц≥л≥сн≥сть цього знанн¤, забезпечити координац≥ю ≥ субординац≥ю ≥Їрарх≥чних р≥вн≥в теоретичного й емп≥ричного матер≥алу.

ќск≥льки дл¤ сучасного стану сусп≥льного розвитку характерне зростанн¤ залежност≥ сусп≥льства в≥д стану природних ресурс≥в, то стаЇ зрозум≥лим, що пон¤т≥йний апарат сусп≥льних наук повинен переважати у в≥дображенн≥ проблем взаЇмод≥њ сусп≥льства та природи. Ћюдство вже значно вз¤ло п≥д св≥й контроль рег≥ональн≥ процеси б≥осфери та њхнЇ регулюванн¤. Ѕез сумн≥ву, з часом ус¤ б≥осфера буде охоплена регул¤тивною д≥¤льн≥стю людей, ≥ система сусп≥льство-природа стане самоорган≥зувальною системою в ц≥лому, а не т≥льки в окремих частинах. ќрган≥зац≥йним чинником ц≥Їњ системи буде сусп≥льство, а головними каналами зв'¤зку м≥ж цими частинами - природн≥ кругооб≥ги речовин та енерг≥њ, у структуру ¤ких люди навчатьс¤ штучно вводити компоненти своЇњ д≥¤льност≥ [6].

ўодо вин¤тковоњ рол≥ соц≥оеколог≥њ у вир≥шенн≥ проблем у систем≥ сусп≥льство-природа необх≥дно наголосити, що саме вона передбачаЇ злитт¤ природничих, сусп≥льних ≥ техн≥чних наук, оск≥льки соц≥альна еколог≥¤ формувалась на р≥зноман≥тних тлумаченн¤х ≥ тривалий час ≥снувала ¤к еколог≥¤ м≥ста (урбоеколог≥¤), соц≥олог≥¤ урбан≥зац≥њ тощо. ÷≥ категор≥њ дуже впевнено використовуЇ багато вчених у соц≥оеколог≥њ.

«начну частину категор≥й ≥ пон¤ть соц≥оеколог≥¤ запозичила в≥д б≥оеколог≥њ, зокрема, багато категор≥й з еколог≥њ рослин ≥ тварин - так≥, ¤к ареал, адаптац≥¤, попул¤ц≥¤ тощо. ¬одночас соц≥альна еколог≥¤ використовуЇ просторово-часовий п≥дх≥д сусп≥льноњ географ≥њ та економ≥ки природокористуванн¤. ѕроф. ќ. Ўабл≥й зазначаЇ, що "географ≥чна наука створила потужний методолог≥чний ≥ теоретичний пон¤т≥йно-категор≥альний апарат, фундаментальн≥ концепц≥њ геосфери, географ≥чноњ ≥ ландшафтноњ оболонки, природно-територ≥альних ≥ теритир≥ально-господарських (у т≥м числ≥ виробничих) ≥ соц≥льно-економ≥чних комплекс≥в (геосистем)" [7].

Ќа думку ћ. ƒол≥шнього та Ћ. √рин≥ва, ≥нтегративна природа соц≥оеколог≥њ вельми наочно про¤вл¤Їтьс¤ у надзвичайно висок≥й спри¤тливост≥ ц≥Їњ галуз≥ до активного використанн¤ будь-¤ких компонент≥в загальнонаукових методолог≥й; це стосуЇтьс¤, насамперед , сучасних загальнонаукових п≥дход≥в до п≥знанн¤ д≥¤льност≥ - системного, структурного, функц≥онального, ≥нформац≥йного, ймов≥рного тощо [9].

 ожен з нетрадиц≥йних загальнонаукових п≥дход≥в (системний, структурний, функц≥ональний тощо) концентруЇ увагу досл≥дника на вивченн≥ саме того аспекту д≥¤льност≥, що визначений в≥дпов≥дним центральним пон¤тт¤м, в≥дображеним у назв≥ п≥дходу.

ƒо категор≥й соц≥альноњ еколог≥њ належать фундаментальн≥ пон¤тт¤, ¤к≥ в≥дображають найзагальн≥ш≥ суттЇв≥ властивост≥, зв'¤зки ≥ в≥дношенн¤ сусп≥льства й природи, њхнЇ п≥знанн¤ ≥ перетворенн¤ людиною з метою гармон≥зац≥њ цих в≥дношень. ÷е важлив≥ результати багатов≥кового процесу розвитку взаЇмов≥дношень сусп≥льства ≥ природи, вс≥Їњ духовноњ культури сп≥лкуванн¤ людини з природою в процес≥

природокористуванн¤. –озр≥зн¤ють загальн≥ категор≥њ соц≥оеколог≥њ ¤к науки, њњ окрем≥ категор≥њ, а також категор≥њ конкретних наук, ¤к≥ вход¤ть у систему соц≥оеколог≥њ на правах галузевих п≥дрозд≥л≥в ¤к њњ складов≥ частини. ƒо загальних категор≥й соц≥оеколог≥њ ¤к науки можна зачислити об'Їкт њњ вивченн¤ - соц≥оекосистеми. јдже "центральна ≥де¤ системного п≥дходу пол¤гаЇ у вивченн≥ будь-¤кого р≥вн¤ орган≥зац≥њ саме ¤к систем, виход¤чи ≥з сутн≥сних рис системних утворень" [7].

” раз≥ розгл¤ду соц≥оекосистеми ¤к територ≥альноњ соц≥оприродноњ само-регульованоњ системи, динам≥чну р≥вновагу ¤коњ повинне забезпечувати людське сусп≥льство, нам треба ч≥тко усв≥домлювати, що сусп≥льство, ¤к ≥ природа, - без сумн≥ву, велика система. ÷е означаЇ, що р≥зн≥ сторони його ≥снуванн¤, функц≥онуванн¤ та прогресу Ї пор≥вн¤но самост≥йними системами (певна р≥ч, вони пов'¤зан≥ безперервною взаЇмод≥Їю та взаЇмною детерм≥нац≥Їю).

ƒл¤ вивченн¤ й оптим≥зуванн¤ антропогенноњ складовоњ соц≥оекосистеми дуже важливо знати роль ≥ м≥сце людського чинника у вплив≥ на довк≥лл¤. як в≥домо, результатом функц≥онуванн¤ соц≥оекосистеми Ї створений корисний продукт, що йде на задоволенн¤ потреб людини, а також можлив≥ насл≥дки ц≥Їњ д≥¤льност≥ у вигл¤д≥ р≥зноман≥тних пошкоджень компонент≥в навколишнього середовища (викиди ≥ скиди, зм≥на ландшафту ≥ г≥дролог≥чного режиму, не в≥дновлюване знищенн¤ частин м≥неральних, ірунтових, л≥сових, водних та ≥нших ресурс≥в). „и задовольн¤ють ц≥ результати тривал≥ ≥нтереси людини, чи здатне навколишнЇ середовище витримати ц≥ впливи без деградац≥њ екосистем - ось т≥ питанн¤, в≥дпов≥д≥ на ¤к≥ можуть визначити р≥вень оптим≥зац≥њ та гармон≥зац≥њ соц≥оекосистеми.

як≥сть природного середовища людини означаЇ збереженн¤ еколог≥чноњ р≥вноваги в ньому у такому вигл¤д≥, щоб люди могли жити ≥ розвиватис¤ ¤к б≥олог≥чн≥ ≥стоти. ÷ього можна дос¤гти, ¤кщо п≥д час освоЇнн¤ природи у процес≥ виробництва виходити з розум≥нн¤ обмеженост≥ можливостей б≥осфери [10]. ќкр≥м р≥вн¤ забрудненн¤ атмосферного пов≥тр¤ та води, кап≥тальних вкладень на заходи з охорони та рац≥онального використанн¤ природних ресурс≥в, до показник≥в ¤кост≥ довк≥лл¤ варто зачислити також ≥ ¤к≥сть природно-кл≥матичних умов, ≥нтегрувальну характеристику складу й обс¤гу природно-сировинних ресурс≥в, сучасн≥ ф≥зико-географ≥чн≥ ¤вища та процеси.

ќчевидно, що кожний ≥з названих компонент≥в в≥дображаЇ умови, у ¤ких в≥дбуваютьс¤ процеси задоволенн¤ ¤к б≥олог≥чних, так ≥ соц≥альних потреб населенн¤ рег≥ону. ƒонедавна потреби, пов'¤зан≥ з безпосередн≥м споживанн¤м природних благ, ≥ потреби у певних ¤к≥сних параметрах природного середовища задовольн¤ли без докладанн¤ сусп≥льноњ прац≥, тобто вони не були опосередкован≥ будь-¤кими економ≥чними в≥дношенн¤ми. ≈коном≥чний зм≥ст еколог≥чних потреб зумовлюЇ певн≥ зрушенн¤ у структур≥ та ≥Їрарх≥њ потреб, модиф≥куючи розум≥нн¤ добробуту сусп≥льства та його член≥в. ƒо критер≥њв добробуту належать ¤к к≥льк≥сть природних благ, що безпосередньо потрапл¤ють у сферу споживанн¤, так ≥ ¤к≥сть природного середовища ¤к такого. «адоволенн¤ еколог≥чних потреб, перетворюючись у чинник добробуту, стаЇ одночасно ≥ його м≥рилом [8].

—пособом збереженн¤ сусп≥льства Ї ор≥Їнтац≥¤ не так на зам≥ну природного середовища, ¤к на забезпеченн¤ сум≥сност≥ з ним ус≥х напр¤м≥в д≥¤льност≥. ≤накше кажучи, в ≥стор≥њ людства настав такий момент, коли вир≥шенн¤ будь-¤ких соц≥альних проблем тепер т≥сно пов'¤зане ≥з завданн¤м збереженн¤ б≥осфери та њњ компонент≥в.

√оловним компонентом б≥осфери Ї житт¤, пон¤тт¤, ¤ке теж треба переосмислити з позиц≥й соц≥оеколог≥њ. јдже в≥домо, що вс≥ сучасн≥ форми житт¤, незалежно в≥д того, на ¤кому етап≥ б≥оеволюц≥њ вони виникли, функц≥онально м≥ж собою пов'¤зан≥, ≥ зв'¤зки ц≥ ≥нтенсивн≥; ус≥ форми ≥снують ¤к р≥вн≥ структурноњ орган≥зац≥њ б≥осфери, ¤к њњ п≥дсистеми. ќтже, пон¤тт¤ б≥осфери ≥ пон¤тт¤ житт¤ дещо зб≥гаютьс¤.

—тосовно соц≥альноњ еколог≥њ, ¤к особливоњ науки про навколишнЇ середовище, ми повинн≥ ч≥тко визначитис¤ з розум≥нн¤м цього пон¤тт¤. јдже, на нашу думку, соц≥альна еколог≥¤ - це пон¤тт¤ не просто про зовн≥шн≥й св≥т людини ≥ водночас воно не тотожне пон¤ттю природне середовище. Ќасправд≥ навколишнЇ середовище Ї сукупн≥стю невпор¤дкованих матер≥альних процес≥в, детерм≥нованих людською д≥¤льн≥стю на перетворенн¤ природи в ≥нтересах виробництва ≥ в≥дтворенн¤ соц≥ального житт¤. ЌавколишнЇ середовище утворюють три класи матер≥альних процес≥в: зм≥нна частина природи (природна сфера), створене людиною середовище проживанн¤ (штучна сфера) ≥ сукупн≥сть техн≥чних систем ≥ про¤в≥в (техносфера).

—хематично техносферу можна у¤вити ¤к зону активного взаЇмопроникненн¤ природних ≥ штучних сфер у Їдиному середовищ≥ людського проживанн¤. ЌавколишнЇ середовище стало предметом вивченн¤ науки за умов, коли його стан став вразливим чинником ≥снуванн¤ людства в ц≥лому й окремо вз¤тоњ людини ¤к виду. ј сталос¤ це тому, що довк≥лл¤ - ун≥версальний насл≥док ≥сторичних форм природокористуванн¤. ¬оно Ї предметним результатом саме взаЇмод≥њ людини ≥ природи у повному масштаб≥. ј тому соц≥альна еколог≥¤ повинна поглиблювати знанн¤ суперсистеми сусп≥льство-людина-техн≥ка-природне середовище, однак зробити це неможливо без синтезу знань про компоненти ≥ взаЇмозв'¤зки названоњ суперсистеми.

Ћог≥чно соц≥альна еколог≥¤ Ї ≥нтегративною. ÷е означаЇ, що на вс≥х р≥вн¤х досл≥дженн¤ вона синтезуЇ дан≥ природничих, техн≥чних ≥ соц≥альних наук та перетворюЇ њх у своњ засоби п≥знанн¤. Ќерац≥ональна людська д≥¤льн≥сть порушила природн≥й кругооб≥г речовин ≥ енергообм≥н на наш≥й планет≥. ¬≥дбуваЇтьс¤ вичерпуванн¤ ≥ руйнуванн¤ природних ресурс≥в, забрудненн¤ атмосферного пов≥тр¤, поверхневих та п≥дземних вод, ірунтово-рослинного покриву. ’арактер технолог≥й в обробн≥й промисловост≥, на транспорт≥ ≥ в буд≥вництв≥ зм≥нюють ¤к≥сть життЇвого середовища, що зумовлюЇ численн≥ захворюванн¤ людей ≥ ставить п≥д загрозу подальше ≥снуванн¤ людства на «емл≥.

ќтже, соц≥альна еколог≥¤ вивчаЇ сучасний стан та особливост≥ формуванн¤ навколишнього середовища у зв'¤зку з ≥сторичним розвитком ≥ структурою природокористуванн¤, прогнозуЇ розвиток довк≥лл¤ з майбутн≥м людства. ѕрактичним завданн¤м соц≥оеколог≥њ Ї така категор≥¤, ¤к ¤к≥сть життЇвого середовища, ¤ку визначаЇмо ¤к ≥нтегральну характеристику вс≥Їњ сукупност≥ вид≥в, форм, сфер д≥¤льност≥ людей певноњ локальноњ, рег≥ональноњ та глобальноњ соц≥оекосистеми або сусп≥льства в ц≥лому, зумовлених р≥внем його виробництва, економ≥чними в≥дношенн¤ми, пол≥тичним устроЇм та системою ц≥нностей.

—аме принципова можлив≥сть широкого використанн¤ категор≥й ≥нших наук стосовно тих чи ≥нших проблем взаЇмод≥њ сусп≥льства ≥ природи по¤снюЇ вин¤тково високу, ¤ка немаЇ аналог≥в, методолог≥чну ефективн≥сть ≥ евристичн≥сть соц≥оеколог≥њ ¤к науки. ” поЇднанн≥ з ф≥лософськими категор≥¤ми соц≥оеколог≥¤ може розгл¤нути теоретичн≥ засади вир≥шенн¤ проблем довк≥лл¤ через категор≥альний анал≥з. « огл¤ду на це важлив≥сть категор≥й соц≥оеколог≥њ у синтез≥ наукового знанн¤ важко переоц≥нити.

—оц≥оеколог≥¤ розробл¤Ї своњ головн≥ пон¤тт¤ ≥ категор≥њ шл¤хом теоретичного узагальненн¤ даних гуман≥тарних, природних, техн≥чних наук; узагальнюючи результати, вона розкриваЇ перспективи розвитку окремих наук ≥ самоњ проблеми взаЇмод≥њ сусп≥льства та природи, стаЇ знар¤дд¤м наукового передбаченн¤, теоретичною ≥ практичною основою вир≥шенн¤ названих проблем.

Ћ≥тература

Ѕачинський √.ќ. ”крањнський шл¤х у майбутнЇ // ”н≥версум. - 1996. - є3-4. - —. 18.

ƒол≥шн≥й ћ., √рин≥в Ћ. —оц≥оеколог≥чна функц≥¤ рег≥ональноњ економ≥ки // ¬≥сн. ЌјЌ ”крањни. - 2001. - є3. - —. 23-25.

 иселев Ќ.Ќ. ќбъект экологии и его эволюци¤. -  .: Ќаук. думка, 1979. - 133 с.

ћамедов Ќ.ћ., —уравчина ».“. Ёкологи¤ - ћ.: »зд-во ћосков. ун-та, 1996. - —. 263.

ћаркович ƒ. —оциальна¤ экологи¤.  нига дл¤ учител¤ / ѕер. с сербохорват. - ћ.: ѕросвещение, 1991. - —. 81.

—оциально-экологические проблемы современности и нова¤ Ќ“–. - ћехвуз. сб. / ѕод ред. проф. Ѕ.√. ћарахова. - Ћ.: »зд-во Ћенинг. ун-та, 1981. - —. 18.

—еменюк ™.ѕ. ‘≥лософськ≥ засади сталого розвитку. - Ћьв≥в: јф≥ша, 2002. - —. 45.

—еменюк ™.ѕ. ≤нтегративна природа соц≥оеколог≥њ та характер њњ методолог≥чних засоб≥в // ѕитанн¤ соц≥оеколог≥њ: ћатер≥али ¬сеукр. конф. - Ћьв≥в, 1996. - —. 28.

÷енностные аспекты науки и проблемы экологии. - ћ.: Ќедра, 1981. - —. 244.

Ўабл≥й ќ.≤. —усп≥льна географ≥¤: теор≥¤, ≥стор≥¤, украњнознавч≥ студ≥њ. - Ћьв≥в: ¬÷ ЋЌ” ≥м. ≤. ‘ранка, 2001. - 744 с.