« усього р≥зноман≥тт¤ сучасних проблем одн≥Їю з найскладн≥ших Ї проблема наростанн¤ суперечностей м≥ж природними процесами та процесами соц≥ально-економ≥чного розвитку ≥ використанн¤ природних ресурс≥в. –озвиток промислового й аграрного виробництва, використанн¤ значноњ к≥лькост≥ природних ресурс≥в, урбан≥зац≥¤ та ≥нш≥ складн≥ антропогенн≥ процеси стали чинниками, ¤к≥ суттЇво впливають на ц≥л≥сн≥сть природних екосистем ≥ структурно-функц≥ональну орган≥зац≥ю ландшафт≥в, зумовлюють глибок≥ зм≥ни у б≥огеоценотичному покрив≥, руйнуванн¤ б≥олог≥чного ≥ ландшафтного р≥зноман≥тт¤, знижують ступ≥нь б≥отичноњ модиф≥кац≥њ ландшафт≥в [4-6, 9, 14]. «а сучасних моделей споживанн¤ ≥ виробництва природн≥ ресурси продовжують використовувати швидше, н≥ж вони можуть в≥дновлюватис¤. Ќедотриманн¤ у процес≥ виробничо-господарськоњ д≥¤льност≥ закон≥в, правил ≥ принцип≥в природокористуванн¤ [12] призвело до порушенн¤ ст≥йкост≥ ландшафтних систем, виникненн¤ негативних еколог≥чних ефект≥в (забрудненн¤ навколишнього середовища, зникненн¤ вид≥в рослин ≥ тварин, ероз≥¤ ірунт≥в, обм≥л≥нн¤ р≥к, паводки та ≥н.), пог≥ршенн¤ умов середовища життЇд≥¤льност≥ людей.

√оловними вимогами закон≥в природокористуванн Ї забезпеченн¤ функц≥ональноњ ц≥л≥сност≥ й оптимального сп≥вв≥дношенн¤ компонент≥в у природних ≥ природно-антропогенних системах, а також максимального збереженн¤ б≥огеоценотичного покриву, б≥олог≥чного ≥ ландшафтного р≥зноман≥тт¤. ” раз≥ порушенн¤ цих вимог втрачаЇтьс¤ над≥йн≥сть природних екосистем - здатн≥сть екосистеми (ландшафту) ≥снувати без р≥зких зм≥н структури ≥ функц≥й, а також пор≥вн¤но повно саморегулюватис¤ ≥ самов≥дновлюватис¤.

Ќаданн¤ пр≥оритетност≥ пол≥тиц≥ нерегульованого споживанн¤ природних ресурс≥в зумовлюЇ нарощуванн¤ антропогенного навантаженн¤ на ландшафти ≥ х≥д природних процес≥в у них. ѕотенц≥йн≥ можливост≥ природних екосистем протид≥¤ти цим процесам перебувають на гран≥ вичерпанн¤. ќсвоЇнн¤ нових територ≥й ≥ нових ресурс≥в призвело до ущ≥льненн¤ географ≥чного простору [13] ≥ необх≥дност≥ обмеженн¤ певних параметр≥в розвитку в сфер≥ економ≥ки, споживанн¤ ресурс≥в та простору [14-16].

¬≥дпов≥дно до цього потр≥бно вживати адекватн≥ орган≥зац≥йно-господарськ≥ заходи щодо переходу до режиму ≥нтегрального керуванн¤ природними територ≥альними

комплексами. Ќайфундаментальн≥шою ≥деЇю ≥ реагуванн¤м на дигресивн≥ процеси у природ≥, зумовлен≥ хаотичним ≥ в основ≥ споживацьким природокористуванн¤м, Ї ≥де¤ сталого розвитку [16], один ≥з принцип≥в ¤коњ - збереженн¤ природного середовища, б≥олог≥чного ≥ ландшафтного р≥зноман≥тт¤.

”важають, що ≥де¤ формуванн¤ еколог≥чноњ мереж≥ Ї ≥нтегральною у справ≥ збереженн¤ природного середовища, оптим≥зац≥њ ландшафт≥в, збереженн¤ генофонду живоњ природи, формуванн¤ спри¤тливих умов дл¤ життЇд≥¤льност≥ людини [1, 2]. ” ™вроп≥ вона вже набула певного розвитку ≥ Ї головним напр¤мом реал≥зац≥њ ¬сеЇвропейськоњ стратег≥њ збереженн¤ б≥олог≥чного ≥ ландшафтного р≥зноман≥тт¤ (—оф≥¤, 1995). Ќа м≥ждержавному р≥вн≥ формуванн¤ еколог≥чноњ мереж≥ координуЇ програма "Natura-2000", ухвалена у 15 крањнах ™вропейського —оюзу. ” раз≥ поЇднанн¤ природоохоронних територ≥й з ¬сеЇвропейською еколог≥чною мережею "Emerald" буде забезпечено охорону б≥ор≥зноман≥тт¤ ≥ генофонду вид≥в ус≥Їњ ™вропи та невиснажливе використанн¤ природних ресурс≥в.

¬ ”крањн≥ правов≥ основи формуванн¤ еколог≥чноњ мереж≥ регульован≥ «аконами ”крањни "ѕро охорону навколишнього природного середовища" (1991), "ѕро природно-запов≥дний фонд ”крањни" (1993), "ѕро рослинний св≥т" (1999), "ѕро моратор≥й на проведенн¤ суц≥льних рубок на г≥рських схилах в ¤лицево-букових л≥сах  арпатського рег≥ону" (2002), "ѕро загальнодержавну програму формуванн¤ нац≥ональноњ еколог≥чноњ мереж≥ ”крањни на 2000-2015 рр." (2000), а також –амковою конвенц≥Їю про охорону довк≥лл¤ та сталий розвиток  арпат (2003).

ѕрограма формуванн¤ нац≥ональноњ еколог≥чноњ мереж≥ ”крањни передбачаЇ вид≥ленн¤ ключових район≥в, еколог≥чних коридор≥в, в≥дновлювальних ≥ буферних територ≥й з урахуванн¤м б≥огеограф≥чних зон; в≥дб≥р збережених екосистем ≥ ландшафт≥в, тип≥в середовищ ≥снуванн¤ вид≥в (екотон≥в) рег≥онального ≥ нац≥онального значенн¤. «гадан≥ питанн¤ Ї методолог≥чною базою вивченн¤ б≥олог≥чного ≥ ланд-шафтного р≥зноман≥тт¤, анал≥зу стану ландшафт≥в ¤к основи формуванн¤ рег≥ональноњ екомереж≥ й оптим≥зац≥њ ландшафт≥в на територ≥њ ≤вано-‘ранк≥вськоњ област≥.

ѕроблема формуванн¤ рег≥ональноњ еколог≥чноњ мереж≥ (див. рисунок) та оптим≥зац≥њ ландшафт≥в дл¤ ≤вано-‘ранк≥вськоњ област≥ особливо актуальна, оск≥льки внасл≥док антропогенного впливу значно порушена генетична ц≥л≥сн≥сть, висотна диференц≥ац≥¤ ≥ структурно-функц≥ональна орган≥зац≥¤ природних ландшафт≥в, ¤к≥ функц≥онували ран≥ше ¤к саморегульован≥ системи з високим порогом ст≥йкост≥. ѕриродними ≥ нап≥вприродними угрупованн¤ми (л≥си, с≥ножат≥, пасовища, водно-болотн≥ уг≥дд¤) в област≥ зайн¤то в середньому 63% територ≥њ. ќднак у р≥внинних ландшафтах цей показник значно нижчий - 20-35%, у передг≥рських - 35-40%. ≈колог≥чну небезпеку становить зменшенн¤ л≥систост≥ територ≥њ у г≥рських ландшафтах до 50-60%, у передг≥рських - до 30-45%, у р≥внинних - до 8-17%. ”насл≥док ≥нтенсивного використанн¤ л≥с≥в зм≥нивс¤ ценотичний склад л≥сових екосистем, зб≥льшились у 2,5 раза площ≥ пох≥дних смер≥чник≥в через зменшенн¤ площ ¤лицевих, букових ≥ дубових л≥с≥в. ѕорушена в≥кова структура деревостан≥в - переважають молодн¤ки ≥ середньов≥ков≥ насадженн¤ (81%).

ќсвоЇнн¤ територ≥њ супроводжуЇтьс¤ поширенн¤м "хвиль" впливу людини на природн≥ ландшафти ≥ впровадженн¤м антропогенних комплекс≥в у структуру природноњ ландшафтноњ мозањки. ” кор≥нному б≥огеоценотичному покрив≥ ≤вано-‘ранк≥вськоњ област≥ ще у ≤ тис¤чол≥тт≥ н. е. переважали л≥сов≥ ландшафти [3]. Ќайпоширен≥шими процесами ц≥леспр¤мованих перетворень природних ландшафт≥в було вирубуванн¤ л≥с≥в

з метою формуванн¤ необх≥дного дл¤ людини життЇвого простору, створенн¤ пасовищ, с≥ножатей ≥ орних земель.

” результат≥ денатурал≥зац≥њ природного середовища утворилось р≥зноман≥тт¤ сучасних природно-антропогенних ландшафт≥в, ¤к≥ Ї поб≥чним продуктом економ≥чноњ д≥¤льност≥ людини. «ам≥на природних б≥оценоз≥в агроценозами й урбан≥зованими екосистемами призвела до зменшенн¤ б≥огеоценотичноњ товщ≥, спрощенн¤ структури природних ландшафт≥в, пог≥ршенн¤ водного балансу територ≥њ, зниженн¤ енергетичноњ ефективност≥ продукц≥йного процесу.

ќстанн≥ми роками простежено значний ≥нтерес до ландшафт≥в та њхньоњ охорони з огл¤ду на деструктивну та неконтрольовану њхню зм≥ну, а також процес ландшафтноњ гомоген≥зац≥њ. « урахуванн¤м важливост≥ ландшафту ¤к нев≥д'Їмноњ частини ≥ важливого елемента в житт≥ людини висловлено низку пропозиц≥й щодо збереженн¤ та керуванн¤ ландшафтами, зокрема: розвиток стратег≥њ д≥й дл¤ ландшафт≥в ™вропи; концепц≥¤ ≥ндикатор≥в ландшафту та його оц≥нки в рамках ™вропейського союзу, а також вивченн¤

зв'¤зк≥в м≥ж традиц≥йними ландшафтами ≥ рег≥ональною економ≥кою дл¤ розробки план≥в д≥й щодо њхнього пр≥оритетного використанн¤ ≥ збереженн¤ ландшафтного р≥зноман≥тт¤ [2].

Ћандшафти будуть зм≥нюватис¤ ≥ надал≥ внасл≥док економ≥чного ≥ культурного розвитку та ≥нших чинник≥в, однак ц≥ зм≥ни потр≥бно спр¤мувати так, щоб у к≥нцевому п≥дсумку дос¤гти сучасного ¤к≥сного (оптимального) ландшафту. Ћандшафти повинн≥ бути результатом еколог≥чно обірунтованого проектуванн¤, а не безсистемного розвитку.

« огл¤ду на щораз б≥льше антропогенне навантаженн¤ на природн≥ ландшафти особливого значенн¤ набуваЇ формуванн¤ еколог≥чноњ мереж≥ ¤к Їдиноњ структурованоњ системи територ≥й рег≥онального ≥ нац≥онального р≥вн≥в з природними або частково зм≥неними ландшафтами. –ег≥ональну еколог≥чну мережу на територ≥њ ≤вано-‘ранк≥вськоњ област≥ створюють зг≥дно з "ѕрограмою формуванн¤ рег≥ональноњ еколог≥чноњ мереж≥ в ≤вано-‘ранк≥вськ≥й област≥ на 2001-2010 рр." ћетою програми Ї формуванн¤ ц≥л≥сноњ системи, ¤ка б забезпечувала збереженн¤ б≥олог≥чного ≥ ландшафтного р≥зноман≥тт¤, природних екосистем, вид≥в ≥ попул¤ц≥й рослин ≥ тварин та середовищ њхнього ≥снуванн¤, а також природних шл¤х≥в њхнього поширенн¤ ≥ м≥грац≥њ.

ќсновою рег≥ональноњ екомереж≥, њњ природними елементами (¤драми) Ї 437 природно-запов≥дних територ≥й та об'Їкт≥в загальною площею 186,5 тис. га, що становить 13,4% територ≥њ ≤вано-‘ранк≥вськоњ област≥ (табл. 1).

ѕроте на¤вна в област≥ мережа природно-запов≥дних територ≥й - це лише певна частина на¤вного б≥олог≥чного ≥ ландшафтного р≥зноман≥тт¤ на р≥зних р≥вн¤х системно-структурноњ орган≥зац≥њ ≥ не охоплюЇ належно вс≥ типи ландшафт≥в, не формуЇ ц≥л≥сноњ системи - еколог≥чного каркасу, ¤кий забезпечуЇ ст≥йк≥сть ландшафтних систем, збереженн¤ б≥олог≥чного ≥ ландшафтного р≥зноман≥тт¤ (табл. 2).

Ќайб≥льше запов≥дних об'Їкт≥в зосереджено у г≥рських ландшафтах (59,4% в≥д загальноњ к≥лькост≥), менше - у передг≥рських (19,3%) ≥ р≥внинних (21,3%). Ќайповн≥ше у природно-запов≥дному фонд≥ представлен≥ природн≥ комплекси √орган≥в ≥ „орногори ( арпатський нац≥ональний природний парк, природний запов≥дник "√органи", заказники "√рофа", "яйк≥вський", "“овпиш≥рський" та ≥н.).

“аблиц¤ 1

ћережа природно-запов≥дних територ≥й та об'Їкт≥в ≤вано-‘ранк≥вськоњ област≥

(станом на 1.01.2003 р.)

“аблиц¤ 2

–озпод≥л природно-запов≥дних територ≥й та об'Їкт≥в ≤вано-‘ранк≥вськоњ област≥

ѕолонинсько-„орног≥рську область репрезентуЇ ландшафтний заказник "„ивчино-√рин¤вський", —кол≥вськ≥ Ѕескиди - ѕол¤ницький рег≥ональний ландшафтний парк, ѕокутсько-Ѕуковинськ≥  арпати - нац≥ональний природний парк "√уцульщина", ѕрут-ƒн≥стерську область - ƒн≥стерський рег≥ональний ландшафтний парк, –огатинське ќп≥лл¤ - √алицький рег≥ональний ландшафтний парк.

√оловним завданн¤м формуванн¤ рег≥ональноњ екомереж≥ Ї створенн¤ нових запов≥дних об'Їкт≥в у тих районах, де њхн¤ площа не достатн¤. « ц≥Їю метою передбачено створити ще два нац≥ональн≥ природн≥ парки - "√алицький" ≥ "¬ерховина" загальною площею близько 30 тис. га та низку нових запов≥дних об'Їкт≥в м≥сцевого значенн¤ площею понад 5,5 тис. га.

Ќайважлив≥шим ≥ водночас складним завданн¤м формуванн¤ екомереж≥ Ї просторова орган≥зац≥¤ антропогеннотрансформованих ландшафт≥в - агроландшафт≥в. ÷е докор≥нно зм≥нен≥ людиною ландшафти ≥з переважанн¤м у структур≥ уг≥дь орних земель, значною строкат≥стю елемент≥в територ≥альноњ структури ≥ порушеними речовинно-енергетичними потоками [10, 11, 14]. « огл¤ду на це необх≥дна регульована реконструкц≥¤ й оптим≥зац≥¤ агроландшафт≥в з наближенн¤м њхньоњ просторовоњ структури ≥ речовинно-енергетичного обм≥ну до р≥вн¤ природних ландшафт≥в з урахуванн¤м двох системно-еколог≥чних р≥вн≥в - ландшафтного ≥ водозб≥рного [11]. Ћандшафтно-водозб≥рний принцип передбачаЇ структуризац≥ю уг≥дь, формуванн¤ в межах водозбору складноњ мозањчноњ просторовоњ структури й оптимального сп≥вв≥дношенн¤ уг≥дь (л≥си : луки : р≥лл¤).

”досконаленн¤ структури землекористуванн¤ ірунтуЇтьс¤ на концепц≥њ еколого-господарського балансу територ≥њ [7], зг≥дно з ¤кою земл≥, зайн¤т≥ природною рослинн≥стю (л≥си, луки), розгл¤дають ¤к земл≥ еколог≥чного фонду, з ¤ких формуЇтьс¤ еколог≥чний каркас територ≥њ. ” раз≥ оптимального сп≥вв≥дношенн¤ ≥ просторового розм≥щенн¤ л≥сов≥ насадженн¤ у поЇднанн≥ з с≥льськогосподарськими уг≥дд¤ми й ≥ншими компонентами ландшафту утворюють Їдину парагенетичну систему ≥ формують новий вид антропогенного ландшафту - л≥соаграрний, у ¤кому в≥дновлюЇтьс¤ еколог≥чна ≥ б≥олог≥чна р≥вновага [10, 11].

ќптим≥зац≥ю агроландшафт≥в, п≥двищенн¤ б≥ор≥зноман≥тт¤ територ≥њ забезпечують шл¤хом формуванн¤ системи л≥сових насаджень - сукупност≥ створених у межах водозбору з урахуванн¤м особливостей рельЇфу, ірунт≥в, умов формуванн¤ поверхневого стоку, стокового навантаженн¤ та ≥нтенсивност≥ водно-ероз≥йних процес≥в р≥зних за формою ≥ призначенн¤м л≥сових насаджень, об'Їднаних у функц≥ональне ц≥ле внасл≥док причинно-насл≥дкових взаЇмозв'¤зк≥в м≥ж њњ елементами.

«г≥дно з теор≥Їю систем, властивостей системних об'Їкт≥в л≥сов≥ насадженн¤ набудуть лише в тому випадку, коли захисний ефект ви¤вл¤тиметьс¤ на вс≥й територ≥њ. “ому њх необх≥дно створювати ≥ розм≥шати на вс≥й площ≥ водозбору, охоплюючи земл≥ приводод≥льного ≥ при¤ружного фонд≥в, а також земл≥ г≥дрограф≥чноњ мереж≥. ¬имога системност≥ п≥дпор¤дкована мет≥ впор¤дкуванн¤ та наданн¤ створеним на водозбор≥ л≥совим насадженн¤м властивостей ц≥л≥сного утворенн¤, здатного п≥дтримувати природну р≥вновагу. —творювати л≥сов≥ насадженн¤ з водоохоронними, протиероз≥йними, середовищетворними функц≥¤ми та розм≥щувати њх у межах водозбору потр≥бно диференц≥йовано з урахуванн¤м морфоструктури водозбор≥в та структури земель за категор≥¤ми ≥нтенсивност≥ њхнього використанн¤, особливостей рельЇфу, вид≥л¤ючи ключов≥ елементи, де л≥сова рослинн≥сть найб≥льше виконуЇ водоохоронно-захисну функц≥ю (передус≥м стокорегулювальн≥ л≥сосмуги, земл≥ з високим ероз≥йним

потенц≥алом та д≥л¤нки стоков≥дв≥дноњ ≥нфраструктури ландшафту - днища улоговин, ¤р≥в, балок та ≥н.).

ƒо системи л≥сових насаджень на водозбор≥ належать:

смугов≥ насадженн¤ на с≥льськогосподарських уг≥дд¤х (стокорегулювальн≥, при¤ружн≥ та прибалков≥ л≥сосмуги, улоговинно-смугов≥ насадженн¤);

сукупн≥сть р≥зних за формою та призначенн¤м насаджень на еродованих земл¤х ≥ земл¤х г≥дрограф≥чного фонду (насадженн¤ на ¤рах ≥ балках, уздовж берег≥в р≥чок ≥ водойм тощо);

на¤вн≥ на водозбор≥ природн≥ л≥си.

≈колог≥чна мережа буде формуватис¤ також завд¤ки природно-в≥дновним територ≥¤м - залишкам первинних або вторинних екосистем ≥з певним потенц≥алом вид≥в. ѕриродно-в≥дновн≥ територ≥њ будуть створювати ≥ в с≥льськогосподарських ландшафтах шл¤хом ренатурал≥зац≥њ (консервац≥њ) орних земель, передус≥м, еродованих. ѕередбачено залужити ≥ зал≥снити 30 тис. га р≥лл≥ на схилах понад 7о, а також створити в≥дпов≥дно до ірунтово-кл≥матичного ≥ геоботан≥чного районуванн¤ територ≥њ "пол≥гони еталонних ірунт≥в" ≥ в≥дновити на них кор≥нн≥ (природн≥) рослинн≥ угрупованн¤.

¬ажливими складовими рег≥ональноњ екомереж≥ Ї л≥си та земл≥ водного фонду. ѕлоща земель л≥сового фонду становить 626,2 тис. га (43%), з них 319,8 тис. га л≥с≥в вилучен≥ з експлуатац≥њ ≥ виконують переважно природоохоронн≥ функц≥њ.

” рег≥ональн≥й екомереж≥ р≥чки (8321 загальною довжиною 15,6 тис. км) разом ≥з прибережними захисними смугами в≥д≥грають роль еколог≥чних коридор≥в. ќдин ≥з еколог≥чних коридор≥в проходить по р. ƒн≥стер ≥ Ї з'Їднувальною ланкою з екомережами сус≥дн≥х областей - Ћьв≥вськоњ, “ерноп≥льськоњ та „ерн≥вецькоњ.

—творенн¤ рег≥ональноњ еколог≥чноњ мереж≥ дасть змогу:

об'Їднати у ц≥л≥сну систему земл≥ природно-запов≥дного фонду, ≥нш≥ природн≥ та нап≥вприродн≥ територ≥њ;

забезпечити збереженн¤, в≥дтворенн¤ ≥ невиснажливе використанн¤ природних ресурс≥в, б≥олог≥чного ≥ ландшафтного р≥зноман≥тт¤, уникнути втрат генофонду;

п≥двищити ст≥йк≥сть ландшафт≥в до антропогенних навантажень, в≥дновити саморегулювальну ≥ самов≥дновну здатн≥сть природних екосистем;

забезпечити позитивн≥ зм≥ни стану довк≥лл¤, сформувати еколог≥чно безпечне середовище життЇд≥¤льност≥ людей;

пол≥пшити г≥дролог≥чний режим р≥к, запоб≥гти ероз≥њ ірунт≥в, пол≥пшити ¤к≥сть природних вод;

розширити придатн≥ дл¤ рекреац≥йного використанн¤ територ≥њ, забезпечити розвиток збалансованого туризму;

Ќаступним завданн¤м досл≥джень Ї всеб≥чна ¤к≥сна ≥ к≥льк≥сна характеристика ландшафт≥в з урахуванн¤м њхн≥х антропогенних зм≥н та обірунтуванн¤ заход≥в щодо невиснажливого використанн¤ природних ресурс≥в, збереженн¤ та в≥дтворенн¤ природного середовища.

Ћ≥тература

јндр≥Їнко “.Ћ., јрап –.я., ¬оронцов ƒ.ѕ. та ≥н. ‘≥тор≥зноман≥тт¤ нац≥ональних природних парк≥в ”крањни. -  .: Ќаук. св≥т, 2003. - 143 с.

¬сеЇвропейська стратег≥¤ збереженн¤ б≥олог≥чного та ландшафтного р≥зноман≥тт¤. -  ињв, 1998. - 52 с.

√енс≥рук —.ј. Ћ≥си ”крањни. -  .: Ќаук. думка, 1992. - 408 с.

√олубець ћ.ј., ћарискевич ќ.√.,  озловський ћ.ѕ. та ≥н. ≈колог≥чна ситуац≥¤ на п≥вн≥чно-сх≥дному макросхил≥ ”крањнських  арпат. - Ћьв≥в: ѕолл≥, 2001. - 162 с.

√родзинський ћ.ƒ. ќснови ландшафтноњ еколог≥њ. -  .: Ћиб≥дь, 1993. - 224 с.

ƒенисик √.≤. јнтропогенн≥ ландшафти правобережноњ ”крањни. - ¬≥нниц¤: јрбат, 1998. - 292 с.

 очуров ¬.»., »ванов ё.√. Ёкологические требовани¤ при радикальном изменении сельскохоз¤йственного землепользовани¤ // √еографи¤ и природные ресурсы. - 1993. - є 1. - —. 33-40.

ћаринич ќ.ћ., ѕархоменко √.ќ., ѕетренко ќ.ћ., Ўищенко ѕ.√. ”досконалена схема ф≥зико-географ≥чного районуванн¤ ”крањни // ”кр. геогр. журн. - 2003. - є 1. - —. 16-20.

ћ≥ллер √.ѕ., ѕетл≥н ¬.ћ., ћельник ј.¬. Ћандшафтознавство : таор≥¤ ≥ практика: Ќавч. пос≥бн. - Ћьв≥в: ¬идавничий центр ЋЌ” ≥м. ≤вана ‘ранка, 2002. - 172 с.

ѕилипенко ќ.≤. ќптим≥зац≥¤ зональних л≥соаграрних еколог≥чних систем // Ћ≥совий журн. - 1994. - є 3. - —. 11-12.

ѕриходько ћ.ћ. •рунтоводоохоронн≥ б≥о≥нженерн≥ комплекси та оптим≥зац≥¤ ландшафт≥в у басейнах малих р≥чок зах≥дного рег≥ону ”крањни. - ≤вано-‘ранк≥вськ, 1996. - 83 с.

–еймерс Ќ.‘. ѕриродопользование. —ловарь-справочник. - ћ.: ћысль, 1990. - 637 с.

–одоман Ѕ.Ѕ. ѕространство у географов и обыденный мир // √еографи¤. - 2002. - є 2,3.

—онько —.ѕ. √еограф≥чна ≥нтерпретац≥¤ допов≥дей –имського клубу // ”кр. геогр. журн. - 2003. - є 1. - —. 55-61.

“опчиев ј.√. ѕространственна¤ организаци¤ географических комплексов и систем. - ќдесса: ¬ища шк., 1988. - 187 с.

Ўевчук ¬.я. ѕро концепц≥ю переходу ”крањни до сталого розвитку // ѕроблеми сталого розвитку ”крањни. -  .: «нанн¤, 2000. - —. 11-25.