ѕитанн¤ адекватност≥ оц≥нюванн¤ рекреац≥йних комплекс≥в та њхн≥х компонент≥в останн≥ми роками стало важлив≥шим. …ому присв¤чен≥ науков≥ прац≥ Ќ. ћироненка, ≤. “вердохлЇбова, Ћ. ћух≥ноњ, ћ. Ќудельмана, ¬. „ижовоњ, ¬. ѕреображенського, Ќ. Ќе-дашк≥вськоњ, Ћ. ÷арика, √. „ернюк та ≥н.

јктуальн≥сть нашого досл≥джен¤ випливаЇ з державноњ стратег≥њ рег≥онал≥зац≥њ вс≥х сфер господарськоњ д≥¤льност≥, ¤ка передбачаЇ ≥нтенсивний розвиток перспективних дл¤ кожноњ конкурентноњ територ≥њ виробництв ≥ послуг, що утворюватимутьс¤ на м≥сцев≥й природн≥й баз≥.

ƒл¤ сучасних турист≥в ¤к≥сть довк≥лл¤, еколог≥чна безпека Ї найважлив≥шим критер≥Їм в ухваленн≥ р≥шенн¤ про подорож. як галузь, дл¤ ¤коњ природа - це не т≥льки сировина дл¤ виготовленн¤ так званого туристичного продукту, а й пох≥дна умова власне самого ≥снуванн¤, туризм, використовуючи природн≥ ресурси, може слугувати також засобом њхнього збереженн¤ та в≥дновленн¤ через орган≥зац≥ю р≥зних форм природоп≥знавальноњ , природоохоронноњ, природовиховноњ туристськоњ роботи. —учасний туризм впливаЇ на еколог≥чну пол≥тику крањн, ¤к≥ намагаютьс¤ зберегти ц≥нн≥ рекреац≥йн≥ ресурси шл¤хом ухваленн¤ спец≥альних законодавчих акт≥в, створенн¤ мереж≥ нац≥ональних парк≥в, природних ≥ культурних запов≥дник≥в та ≥нших охоронних об'Їкт≥в [3]. «авд¤ки туризму п≥двищуЇтьс¤ еколог≥чна св≥дом≥сть населенн¤, пол≥пшуЇтьс¤ загальний природозахисний стан рег≥ону та крањни.

“уристична ≥ндустр≥¤ позитивно впливаЇ також на розвиток ≥нших галузей господарства, що пр¤мо не пов'¤зан≥ з туризмом, таких ¤к буд≥вництво, транспорт ≥ зв'¤зок, комунально-побутове господарство тощо. “уризм спри¤Ї розвитку та розбудов≥ окремих рег≥он≥в, створюючи нов≥ робоч≥ м≥сц¤, стимулюючи розвиток м≥сцевоњ промисловост≥, с≥льського господарства, сфери послуг, в≥дроджуючи м≥сцев≥ традиц≥њ, народн≥ промисли, п≥двищуючи загальний благоустр≥й м≥ст ≥ с≥л. Ѕезпосередньо

розвиток туризму забезпечуЇ приплив кошт≥в до рег≥ону, зокрема, до м≥сцевого бюджету, у вигл¤д≥ курортних збор≥в ≥ податк≥в; зб≥льшуЇ прибутки населенн¤. «ростанн¤ обс¤г≥в туризму спри¤Ї створенню нових робочих м≥сць - виникненню можливост≥ дл¤ працевлаштуванн¤ людей у м≥сцевих галуз¤х господарства, що пов'¤зан≥ з туризмом лише опосередковано, а також дл¤ сезонних прац≥вник≥в. “ак≥ економ≥ко-соц≥альн≥ насл≥дки розвитку туризму та рекреац≥њ важлив≥ дл¤ ѕрикарпатського рег≥ону, де на 9% територ≥њ ”крањни сконцентровано 33% њњ л≥сових ресурс≥в, велика к≥льк≥сть м≥неральних джерел, б≥льше половини видовоњ р≥зноман≥тност≥ б≥оти [6], проте рекреац≥йний потенц≥ал ¤кого використовують недостатньо.

Ќа територ≥њ ”крањнських  арпат трансформац≥¤ л≥с≥в в≥дбувалас¤ прот¤гом тривалого агрокультурного пер≥оду ≥ ви¤вл¤лась у р≥зних формах. —.ћ. —тойко вид≥лив так≥ форми антропогенного впливу: сел≥тебна, пасторальна (використан¤ лук та полонин п≥д пасовища), п≥рогенал, агрокультурна, л≥соексплуатац≥йна, монокультурне л≥сове господарство, мел≥оративна, белоњдна (в≥йськова), х≥м≥чне забрудненн¤, ≥ндустр≥альний вплив (прокладан¤ трубопровод≥в ≥ л≥н≥й електропередаванн¤), рекреац≥йне навантаженн¤ ≥ рад≥оактивне забрудненн¤ [7].

Ќазван≥ вище форми антропогенного впливу зумовили суттЇв≥ зм≥ни л≥сових формац≥й, њхньоњ в≥ковоњ ≥ ценотичноњ структури та б≥олог≥чноњ ст≥йкост≥. —в≥дченн¤м антропогенноњ перетвореност≥ г≥рських л≥с≥в Ї зменшенн¤ площ≥ р≥знов≥кових деревостан≥в. ”насл≥док екстенсивного використанн¤ природних ресурс≥в зменшилась л≥сист≥сть рег≥ону, зб≥льшилась фрагментарн≥сть л≥с≥в, що в к≥нцевому п≥дсумку призвело до загального зниженн¤ ст≥йкост≥ г≥рських екосистем, р≥зких зм≥н г≥дролог≥чного режиму, частих повеней, лавин, сел≥в, зб≥дненн¤ видового складу б≥оти тощо. ѕрибутки ж в≥д використанн¤ оздоровчо-рекреац≥йного потенц≥алу л≥су можуть набагато перевищити т≥, ¤к≥ надход¤ть з л≥сопереробноњ промисловост≥.

—учасна соц≥ально-економ≥чна, й особливо, еколог≥чна ситуац≥¤ в ”крањнських  арпатах потребуЇ переор≥Їнтац≥њ веденн¤ господарства, ¤ке за м≥н≥мального негативного впливу на довк≥лл¤ могло б забезпечити ст≥йкий економ≥чний розвиток. —ьогодн≥ власне рекреац≥йне господарство повинне бути пр≥оритетним у г≥рських умовах  арпат. « огл¤ду на розташуванн¤ ”крањнських  арпат ≥ ѕередкарпатт¤ та з урахуванн¤м сукцес≥йних зм≥н антропогенного типу, що в≥дбулис¤ прот¤гом ’’ ст. на ц≥й територ≥њ, активн≥сть використанн¤ натуральних ресурс≥в, рекреац≥йно-туристську галузь можна пропонувати ¤к ≥ндустр≥ю, ¤ка б вир≥шувала ц≥ проблеми.

Ќезважаючи на важливе позитивне значенн¤ туризму дл¤ розвитку сусп≥льства, в≥н може також негативно впливати на сусп≥льне житт¤ ≥, зокрема, на стан довк≥лл¤. “уризм ≥ туристи не т≥льки можуть стати жертвами забрудненн¤ довк≥лл¤, а й часто Ї причинами такого забрудненн¤. јнтропогенне навантаженн¤ не обмежене т≥льки пр¤мими д≥¤ми турист≥в (бруд, побутове см≥тт¤, залишен≥ на м≥сц≥ перебуванн¤, л≥сов≥ пожеж≥). ÷е також ≥ вплив на ¤к≥сть води в р≥чках, озерах ≥ мор¤х, ¤к≥сть пов≥тр¤, ¤ке зазнаЇ забрудненн¤ в≥д застосуванн¤ туристичного транспорту з двигунами внутр≥шнього згор¤нн¤ на масл¤ному пальному, знищенн¤ м≥сцевоњ флори ≥ фауни ≥, нарешт≥, руйнуванн¤ екосистем ¤к насл≥док втручанн¤ ≥ндустр≥њ туризму [4].

ƒуже важливим Ї те, що прибутки в≥д екотуризму пр¤мо залежать в≥д еколог≥чних ¤костей м≥сцевост≥, де розташован≥ туристичн≥ та оздоровчо-рекреац≥йн≥ заклади. ѕриродоохоронн≥ територ≥њ р≥вн¤ заказник≥в мало придатн≥ дл¤ розвитку на њхн≥й баз≥ туризму та рекреац≥њ. “ому важливою умовою розвитку туристично-рекреац≥йноњ ≥ндустр≥њ Ї створенн¤ природоохоронних територ≥й вищого статусу (нац≥ональних

природних та рег≥ональних ландшафтних парк≥в). ‘акт орган≥зац≥њ нових нац≥ональних ≥ ландшафтних парк≥в на певних територ≥¤х не означаЇ припиненн¤ в њхн≥х межах ус≥х форм природокористуванн¤, а передбачаЇ, передус≥м, його впор¤дкуванн¤ та переведенн¤ на еколог≥чн≥ засади, включаючи певн≥ обмеженн¤, однак так≥ обмеженн¤ ц≥лком виправдовдан≥, ≥ не т≥льки з еколог≥чного погл¤ду, а й з економ≥чного. —творенн¤ нових природоохоронних об'Їкт≥в забезпечить можлив≥сть орган≥зац≥њ нових рекреац≥йних центр≥в ≥ послугуЇ основою дл¤ переор≥Їнтац≥њ економ≥ки рег≥ону з екстенсивного природокористуванн¤ до розвитку оздоровчо-рекреац≥йноњ та туристичноњ ≥ндустр≥њ, ¤ка у наших умовах може бути прибутковою.

–озвиток туризму на баз≥ мереж≥ природоохоронних об'Їкт≥в гарантуватиме збереженн¤ њхнього рекреац≥йного потенц≥алу на майбутнЇ, а також спри¤тиме вир≥шенню соц≥альних та економ≥чних проблем рег≥ону в ц≥лому завд¤ки створенню нових робочих м≥сць дл¤ м≥сцевого населенн¤ в ≥нфраструктур≥ курортно-рекреац≥йного комплексу та зб≥льшенню ф≥нансових надходжень у м≥сцев≥ бюджети [5].

Ќац≥ональним паркам, охоронним ландшафтним област¤м (районам), територ≥¤м запов≥дного фонду властива соц≥альна функц≥¤ - вони мають, пор¤д з природо-охоронним, безпосереднЇ рекреац≥йне призначенн¤. √лобальний демограф≥чний процес (зростанн¤) поставив перед соц≥альною еколог≥Їю важливе завданн¤ - забезпеченн¤ рекреац≥йними ресурсами населенн¤ м≥ст та ≥ндустр≥ально-промислових комплекс≥в. јдже здоровий в≥дпочинок людини, в≥дновленн¤ њњ ф≥зичних ≥ духовних сил позитивно впливають на економ≥чний ефект у сфер≥ матер≥ального виробництва та розумовоњ прац≥, що спри¤Ї п≥двищенню добробуту й культурного р≥вн¤ сусп≥льства. “ому рекреац≥йну сферу економ≥сти розгл¤дають ¤к складову частину Їдиного господарського комплексу. ўодо цього природн≥ ландшафти поки що незабруднених  арпат, що збереглис¤ в ≥ндустр≥альн≥й ≥ густозаселен≥й зон≥ —ередньоњ ™вропи, мають спри¤тлив≥ кл≥матичн≥ умови та багат≥ й р≥зноман≥тн≥ рекреац≥йн≥ та бальнеолог≥чн≥ ресурси, набувають особливого соц≥ального значенн¤ дл¤ розвитку рекреац≥йноњ ≥ндустр≥њ.

¬ажливе рекреац≥йне значенн¤ маЇ створений уперше в ”крањн≥  арпатський природний нац≥ональний парк. ¬≥н розташований головно на територ≥њ г≥рськоњ частини басейну р. ѕрут. …ого рекреац≥йна ≥ рекреац≥йно-господарська зони вже нин≥ в значних к≥лькост¤х приймають рекреант≥в дл¤ в≥дпочинку ≥ туризму. ¬ажливим кроком у розвитку рекреац≥њ Ї створенн¤ та д≥¤льн≥сть на територ≥њ ≤вано-‘ранк≥вськоњ област≥ чотирьох рег≥ональних ландшафтних парк≥в: ƒн≥стерського, √алицького, ѕол¤ницького та ,,√уцульщина".

“еритор≥¤ ≤вано-‘ранк≥вськоњ област≥ маЇ р≥зноман≥тн≥ природо-географ≥чн≥ ландшафти. Ќайб≥льший комплекс дл¤ орган≥зац≥њ активного в≥дпочинку - у г≥рських вид≥в ландшафт≥в, на ¤к≥ припадаЇ третина територ≥њ област≥.

√≥рський рельЇф карпатських ландшафт≥в визначив њхню головну рекреац≥йну ц≥нн≥сть. «а абсолютними висотами  арпати ≤вано-‘ранк≥вськоњ област≥ належать до низько-середньог≥рського типу (висоти в≥д 600 до 1500 м). ” √органах де¤к≥ вершини с¤гають 1700-1800 м (г. ¬елика —ивул¤ - 1836 м), на „орног≥рському хребт≥ - 1800-понад 2000 м (г. √оверла - 2061 м). ¬ершини цих г≥р, ¤к≥ п≥дн≥маютьс¤ вище меж≥ л≥су (полонини) Ї прекрасними видовими пунктами.

ѕеревищенн¤ г≥рських хребт≥в над долинами, переважно густо заселеними, пор≥вн¤но невелик≥ й становл¤ть в≥д 500 до 1200-1300 м. —хили г≥рських хребт≥в мають переважно незначну крут≥сть, а гребенева зона хребт≥в - хвил¤сту л≥н≥ю. ќтже, морфолог≥чн≥ риси рельЇфу  арпат св≥дчать про можлив≥сть орган≥зац≥њ п≥шох≥дних туристичних маршрут≥в та екскурс≥йних прогул¤нок дл¤ людей р≥зноњ в≥ковоњ категор≥њ.

√≥рська частина област≥ головно вкрита л≥сом. ѓњ л≥сист≥сть становить в≥д 25 до 75%. ¬идовий склад л≥с≥в складний, переважають шпильков≥ породи, так≥ ¤к смерека, ¤лиц¤, зр≥дка сосна, кедр, модрина. Ќа частку хвойних л≥с≥в припадаЇ близько 70% ус≥х деревостан≥в. Ќайб≥льш≥ площ≥ займають чист≥ смереков≥ насадженн¤, ¤к≥ прост¤гаютьс¤ смугою на висот≥ 1000-1450 м . Ќижче 1000 м до смереки прим≥шуЇтьс¤ ¤лиц¤. —осново-кедров≥ л≥си займають пор≥вн¤но незначну площу ≥ зростають на кам'¤них розсипах. Ќижн≥й по¤с г≥р покритий широколист¤ними породами (дуб, бук, граб, ¤в≥р, береза та ≥н.), до ¤ких часто дом≥шан≥ хвойн≥, що утворюють зм≥шан≥ л≥си, ¤к≥ вир≥зн¤ютьс¤ естетичн≥стю [1].

’войн≥ л≥сов≥ угрупованн¤ мають висок≥ рекреац≥йн≥ властивост≥, тому що формують своЇр≥дний ф≥токл≥мат з≥ значною к≥льк≥стю ф≥тонцид≥в, ¤к≥ створюють майже стерильну чистоту пов≥тр¤ ≥ спри¤тливо впливають на здоров'¤ людини.

—ередньо- ≥ високог≥рн≥ види ландшафт≥в в≥др≥зн¤ютьс¤ складним, малодоступним рельЇфом, високим ступенем зал≥сненост≥, зручн≥ дл¤ еп≥зодичного в≥дпочинку на туристичних п≥шох≥дних чи к≥нних маршрутах, зимових спортивно-оздоровчих заход≥в тощо.

≤з г≥рсько-долинних ландшафт≥в найвиг≥дн≥шими дл¤ рекреац≥њ Ї долини р≥к ѕруту, Ѕистриц≥ —олотвинськоњ ≥ Ќадв≥рн¤нськоњ, Ћ≥мниц≥, „ечви, —в≥ч≥ з ћ≥зунькою та —укель. ”с≥ вони належать до типових поперечних долин п≥вн≥чно-сх≥дного схилу  арпат, перетинають один з мальовничих, малонаселених район≥в - √органи. –≥чков≥ долини √орган≥в мають багато сп≥льних рис у морфолог≥чн≥й будов≥. ¬они утворюють вузьк≥ долини з крутими скел¤стими схилами та широк≥ улоговини з виположеними терасовими схилами. ¬ таких долинах-улоговинах переважно розташован≥ поселенн¤. ÷≥ природн≥ комплекси найб≥льше придатн≥ дл¤ створенн¤ зон в≥дпочинку з повним набором рекреац≥йних упослуг.

Ќайб≥льша густота рекреац≥йного освоЇнн¤ Ї в долинах р≥к ѕрут, Ѕистриц¤ Ќадв≥рн¤нська (район √ута), ћ≥зунька (Ќовий ћ≥зунь) та ≥н.

≤ншим важливим рекреац≥йним районом  арпат в ≤вано-‘ранк≥вськ≥й област≥ Ї √уцульська ¬ерховина з долинами Ѕ≥лого ≥ „орного „еремошу.

Ќайефективн≥шим та доц≥льним напр¤мом використанн¤ природних ресурс≥в област≥ Ї рекреац≥йний. “ому щодо розвитку рекреац≥йноњ сфери у нашому рег≥он≥ важлив≥ Ї так≥ чинники:

державна п≥дтримка еколого-економ≥чно обірунтованоњ рекреац≥йноњ галуз≥ ¤к одн≥Їњ з найперспективн≥ших дл¤ г≥рськоњ частини ≤вано-‘ранк≥вськоњ област≥;

концентрац≥¤ ≥ реал≥зац≥¤ кошт≥в та ресурс≥в з метою влаштуванн¤ дор≥г, водопостачанн¤ ≥ канал≥зац≥њ, зв'¤зку, служби серв≥су, ¤к≥ б у майбутньому працювали на ≥нфраструктуру рекреац≥йно-бальнеолог≥чного типу;

створенн¤ в≥дпов≥дних умов дл¤ залученн¤ ≥ноземних ≥нвестиц≥й у розвиток рекреац≥йноњ галуз≥ на сп≥льних засадах;

активне спри¤нн¤ приватному рекреац≥йному б≥знесу (розвитку с≥льського зеленого туризму);

формуванн¤ потужноњ реклами тощо.

ќдночасно треба вжити низку науковоорган≥зац≥йних заход≥в дл¤ забезпеченн¤ еколог≥чно можливих масштаб≥в, темп≥в ≥ територ≥альних пропозиц≥й розвитку

рекреац≥йного комплексу. “ому заплановано виконати комплексн≥ еколог≥чн≥ досл≥дженн¤ територ≥њ област≥: обгрунтувати диференц≥йн≥ норми рекреац≥йного навантаженн¤ на окрем≥ ландшафти та басейни р≥к; опрацювати норми антропогенного навантаженн¤, граничнодопустим≥ меж≥ сумарноњ Їмност≥ об'Їкт≥в, розм≥щених у рекреац≥йних центрах; визначити л≥сов≥ масиви обмеженого розвитку рекреац≥њ ≥ туризму, потенц≥йн≥ ≥ резервн≥ зони; запровадити сувор≥ правила дотриманн¤ природоохоронного законодавства в рекреац≥йних зонах та санкц≥й за њхнЇ порушенн¤.

–екреац≥¤ зач≥паЇ та зм≥нюЇ вс≥ компоненти наземних екосистем, в≥дпов≥дн≥ реакц≥њ ¤ких залежать в≥д ≥нтенсивност≥ та розпод≥лу в простор≥ ≥ час≥ рекреац≥йних навантажень. ўоб ц≥ насл≥дки не ставали фатальними дл¤ природи, треба надавати њй змоги в≥дновлюватис¤, в≥дв≥вши дл¤ цього спец≥альн≥ територ≥њ, позбавлен≥ активного антропогенного впливу. “еритор≥альне розмежуванн¤ охорони природи ≥ в≥дпочинку - це головний принцип, ¤кий повинен стати основою курортно-рекреац≥йного комплексу. ћ≥ж територ≥¤ми, що призначен≥ дл¤ рекреац≥њ, та запов≥дними д≥л¤нками мають збер≥гатис¤ еколог≥чнообірунтован≥ пропорц≥њ.

–≥зн≥ типи природних комплекс≥в по-р≥зному реагують на будь-¤к≥ зовн≥шн≥ впливи, у тому числ≥ й на рекреац≥йн≥ навантаженн¤. —еред чинник≥в рекреац≥йноњ зм≥ни наземних екосистем пров≥дне м≥сце пос≥даЇ витоптуванн¤ рослинного покриву ≥ ірунт≥в. —тан рослинного покриву визначаЇ багато властивостей ландшафту, значних дл¤ рекреац≥њ: естетичн≥ й маскувальн≥ ¤кост≥ рослинност≥, протиероз≥йна захищен≥сть п≥шох≥дних трас ≥ площадок в≥дпочинку, на¤вн≥сть палива ≥ дикорослих харчових та л≥карських рослин. ƒо головних порушень у природ≥, ¤к≥ може спричинити рекреац≥¤, належать зм≥ни в ірунтово-рослинному комплекс≥ та ірунтов≥й фаун≥, випаданн¤ еколог≥чно характерних вид≥в та проникненн¤ чужих, шк≥дливих вид≥в живих орган≥зм≥в, порушенн¤ сезонноњ ритм≥ки рослин та ≥н. [3].

” л≥с≥ найвиразн≥ше реагуванн¤ на рекреац≥йн≥ навантаженн¤ простежуЇтьс¤ в трав'¤нисто-чагарниковому покрив≥. –озм≥р навантаженн¤ визначаЇ ≥ фенолог≥чний стан вид≥в флори рослинност≥: за вищого навантаженн¤ фаза цв≥т≥нн¤ ≥ плодоношенн¤ наступаЇ на п'¤ть-дес¤ть дн≥в ран≥ше, н≥ж у рослин на непорушених територ≥¤х. ѕеребуваючи в критичних умовах дл¤ ≥снуванн¤, рослини проход¤ть ус≥ фенофази в стислий терм≥н; процес розмноженн¤ в≥дбуваЇтьс¤ за допомогою нас≥нн¤, а не шл¤хом проростанн¤ кореневих в≥дростк≥в. —аме р≥зноман≥тн≥сть механ≥зм≥в адаптац≥њ ≥ забезпечуЇ високу ст≥йк≥сть рослинного покриву витоптаних площ.

«м≥на рослинного покриву рекреац≥йних територ≥њ Ї адаптованою, њњ не треба розгл¤дати ¤к негативну з погл¤ду рекреац≥йного природокористуванн¤. ќднак ц≥ зм≥ни наст≥льки в≥дчутн≥, що в раз≥ орган≥зац≥њ ≥ проектуванн¤ будь-¤коњ територ≥њ в≥дпочинку, значну увагу доц≥льно прид≥л¤ти розробц≥ заход≥в охорони рослинного покриву [2].

ѕоЇднанн¤ р≥зних вид≥в туризму з традиц≥йними дл¤ нашоњ держави видами рекреац≥њ (санаторно-курортне л≥куванн¤, осв≥тньо-виховний еколог≥чний ≥ краЇзнавчий туризм, спортивн≥ водн≥, п≥ш≥, г≥рськ≥ походи) та господарськоњ д≥¤льност≥ (загот≥вл¤ ц≥лющих трав, ¤г≥д, гриб≥в, риби, дичини тощо) у буферних зонах ≥ зонах в≥дновленн¤ екосистем (або регламентованоњ господарськоњ д≥¤льност≥) природно-запов≥дних територ≥й може бути високоефективним у природоохоронному та соц≥альному аспектах.

ƒл¤ таких територ≥альних одиниць, ¤к ѕрикарпатський рег≥он, де розм≥щен≥ п≥дприЇмства ¤к промисловоњ галуз≥, так ≥ рекреац≥йного комплексу, важливо знайти оптимальн≥ шл¤хи поЇднанн¤ природоохоронноњ, рекреац≥йноњ та господарськоњ д≥¤льност≥. ≤гноруванн¤ природних рекреац≥йних ресурс≥в Ї економ≥чно невиг≥дним, будуть св≥домо втрачен≥ кошти, платеж≥ до державного та м≥сцевого бюджет≥в, робоч≥ м≥сц¤, можливост≥ розвитку рег≥ону загалом.

ѕриродоохоронн≥ територ≥њ Ї надзвичайно важливим ресурсом дл¤ розвитку вс≥х вид≥в рекреац≥њ населенн¤. Ќауково обірунтоване ≥ ретельно орган≥зоване з дотриманн¤м ус≥х еколог≥чних вимог туристичне використанн¤ перифер≥йних зон природо-запов≥дних територ≥й даЇ змогу суттЇво п≥двищити р≥вень ф≥нансових надходжень до державного й м≥сцевих бюджет≥в, ≥ водночас зберегти центральн≥, абсолютно недоторкан≥ зони цих територ≥й з њхн≥ми ун≥кальними б≥оценозами ≥ б≥олог≥чними видами. ¬с≥ природо-охоронн≥ територ≥њ мають чудов≥ природн≥ й культурно-≥сторичн≥ ресурси дл¤ розвитку р≥зних вид≥в туризму, однак потребують розширенн¤ зон туристичноњ ≥ господарськоњ д≥¤льност≥ з прилеглих територ≥й та сучасного ≥нфраструктурного облаштуванн¤.

ќтже, ¤кщо детально проанал≥зувати й оц≥нити економ≥чну ефективн≥сть в≥д с≥льськогосподарського ≥ промислового виробництва та рекреац≥йно-оздоровчоњ галуз≥ (потенц≥йно), то перевага без сумн≥ву буде на боц≥ рекреац≥њ. ѕроблема в тому, що дос≥ сфер≥ рекреац≥њ й оздоровленн¤ не прид≥л¤ли в≥дпов≥дноњ уваги, а тому нема даних, анал≥з≥в та оц≥нки потенц≥йноњ можливост≥ природних комплекс≥в. —оц≥ально-промислова ≥нфраструктура не в≥дпов≥даЇ природним можливост¤м, тому що в розташуванн≥ продуктивних сил не враховували структуру ≥ функц≥онуванн¤ натуральних басейнових екосистем. “акий суто економ≥чний п≥дх≥д, прив≥в до антропогенних перевантажень на певн≥ природн≥ екосистеми, внасл≥док чого в окремих м≥сц¤х, розпочавс¤ процес деградац≥њ природних структур [4].

Ћ≥тература

јдаменко ќ.ћ., ѕриходьмо ћ.ћ. –ег≥ональна еколог≥¤ ≥ природн≥ ресурси на приклад≥ ≤вано-‘ранк≥вськоњ област≥). - ≤вано-‘ранк≥вськ: “ал¤, 2000. - 278 с.

√енсирук —.ј., Ќижник ћ.—., ¬озн¤к –.–. –екреационное использование лесов.-  .: ”рожай,1987. - 246 с.

 вартальнов ¬.ј. »ностранный туризм. - ћ.: ‘инансы и статистика, 1999. - 312 с.

Ќефедова ¬.Ѕ., —мирнова ≈.ƒ., „ижов ¬.ѕ., Ўвидченко Ћ.√. –екреационное использование территории и охрана лесов. - ћ.: Ћесна¤ пром-сть, 1980. - 184 с.

Ќудельман ћ.—. —оцыально-экономические проблемы рекреационного природопользовани¤. -  .: Ќаукова думка, 1987. - 128 с.

ѕарпан ¬.≤., Ўпарик ё.—. ѕроблеми сталого розвитку ≥ еколог≥чний мон≥торинг л≥с≥в ”крањнських  арпат // ѕроблеми сталого розвитку  арпат. рег≥ону. - –ах≥в, 1998. - —. 26-30.

—тойко —.ћ. Ќасл≥дки антропогенноњ трансформац≥њ л≥сових екосистем  арпат та шл¤хи ел≥м≥нац≥њ шк≥дливих еколог≥чних процес≥в // ”крањнський л≥с. - 1993. - є2. - —. 11-17.