атегор≥¤ "культура" (в≥д лат. сultura - догл¤д, вихованн¤, розвиток) Ї, мабудь, одн≥Їю ≥з найб≥льш загальних ¤к за обс¤гом, так ≥ за зм≥стом. як терм≥н слово "культура" ¤кнайширше вживають також ≥ на побутовому р≥вн≥. ” буденн≥й св≥домост≥ ≥ в науц≥ пон¤тт¤ "культура" використовують у найр≥зноман≥тн≥ших, часто протилежних вар≥антах. —лово "культура" ¤к самост≥йний терм≥н у сучасному тлумаченн≥, дл¤ означенн¤ духовного св≥ту людини, що в≥др≥зн¤Ї њњ в≥д тваринного ≥снуванн¤, вперше застосував 1684 р. н≥мецький ф≥лософ —. ѕуфендорф (1632-1694).

™ численн≥ енциклопедичн≥ визначенн¤ культури, одне з ¤ких трактуЇ культуру ¤к "сукупн≥сть матер≥ального ≥ духовного надбанн¤ людства, нагромадженого, закр≥пленого ≥ збагаченого упродовж ≥стор≥њ, ¤ке передаЇтьс¤ в≥д покол≥нн¤ до покол≥нн¤" [4. —. 734]. ћожна вид≥лити три складов≥ частини ц≥Їњ деф≥н≥ц≥њ. ѕо-перше, культура - це сукупн≥сть матер≥ального ≥ духовного (духовного ≥ матер≥ального) надбанн¤ людства. ѕо-друге, це не "одноразове" надбанн¤, воно Ї нагромадженим, закр≥пленим ≥ збагаченим упродовж ≥стор≥њ. ѕо-третЇ, що особливо важливо, це надбанн¤ передаЇтьс¤ в≥д покол≥нн¤ до покол≥нн¤. ÷е св≥дчить про неперервн≥сть культури, а також про те, що њњ субстратна основа пост≥йно збагачуЇтьс¤.

—учасна культуролог≥¤ дос≥ не виробила Їдиного трактуванн¤ категор≥њ "культура". Ќа початок ’’≤ ст. було близько 500 ч≥тко наукових трактувань (деф≥н≥ц≥й) пон¤тт¤ "культури". Ќайпоширен≥шими серед деф≥н≥ц≥й "культури", кр≥м наведеноњ вище, Ї так≥: це штучна "друга" природа; сукупн≥сть людськоњ д≥¤льност≥; сукупн≥сть способ≥в д≥¤льност≥; творча д≥¤льн≥сть; продукти творчоњ д≥¤льност≥; сусп≥льство в ц≥лому; духовний стан сусп≥льства.

ѕитанн¤ м≥сц¤ географ≥њ культури серед ≥нших наук т≥сно пов'¤зане з п≥дходом до визначенн¤ структури сусп≥льноњ географ≥њ та науки в ц≥лому. ќсобливо важливе м≥сце географ≥њ культури у сусп≥льн≥й географ≥њ.  ласик украњнськоњ географ≥њ акад. —. –удницький под≥л¤в антропогеограф≥ю (у сучасному розум≥нн≥ це частково зб≥гаЇтьс¤ з сусп≥льною географ≥Їю) на географ≥ю людини, економ≥чну географ≥ю, географ≥ю культури та пол≥тичну географ≥ю [2. —. 15-17]. —учасн≥ пров≥дн≥ украњнськ≥ вчен≥ економ≥ко- та соц≥о-географи дотримуютьс¤ р≥зних, хоча ≥ б≥льш-менш под≥бних,

п≥дход≥в до визначенн¤ структури сусп≥льноњ географ≥њ. Ќаведемо два, сьогодн≥ найпоширен≥ш≥ - кињвський проф. ћиколи ѕ≥стуна та льв≥вський проф. ќлега Ўабл≥¤. ћ. ѕ≥стун вид≥л¤Ї у сусп≥льн≥й географ≥њ ш≥сть анал≥тичних (галузевих) дисципл≥н: економ≥чна географ≥¤; соц≥альна географ≥¤; пол≥тична географ≥¤; географ≥¤ культури; географ≥¤ управл≥нн¤; географ≥¤ ≥нфраструктури. ѕерш≥ три з них Ї головними [1. —. 46-48]. як бачимо, зг≥дно з цим п≥дходом географ≥¤ культури - це самост≥йна наукова дисципл≥на, хоч ≥ не головна, сусп≥льноњ географ≥њ. ” структур≥ сусп≥льноњ географ≥њ за ќ. Ўабл≥Їм у блоц≥ (п≥дсистем≥) головних дисципл≥н вид≥лено так≥: географ≥¤ населенн¤ (демогеограф≥¤); соц≥альна географ≥¤; економ≥чна географ≥¤; пол≥тична географ≥¤. √еограф≥¤ культури разом з географ≥Їю способу житт¤, рекреац≥йною географ≥Їю та ≥ншими зачислена до складу соц≥альноњ географ≥њ [5. —. 32-38].

√еограф≥¤ культури Ї окремою пор¤д з економ≥чною географ≥Їю, соц≥альною географ≥Їю, пол≥тичною географ≥Їю, галузевою (анал≥тичною) сусп≥льно-географ≥чною дисципл≥ною. « ус≥х чотирьох наведених вище дисципл≥н географ≥¤ культури сьогодн≥ найменш розвинута. ƒо економ≥чноњ географ≥њ належать географ≥¤ промисловост≥, географ≥¤ с≥льського господарства, географ≥¤ сфери послуг тощо; до соц≥альноњ географ≥њ -географ≥¤ населенн¤ (демогеограф≥¤), рекреац≥йна географ≥¤, медична географ≥¤ та ≥н.; до пол≥тичноњ географ≥њ - географ≥чне державознавство, пол≥тична рег≥онал≥стика, електоральна географ≥¤ та ≥н.

√еограф≥¤ культури сформувалась на перетин≥ сусп≥льноњ географ≥њ та культуролог≥њ, под≥бно ¤к економ≥чна географ≥¤ пов'¤зана з економ≥чною наукою, соц≥альна географ≥¤ - з соц≥олог≥Їю та демограф≥Їю, пол≥тична географ≥¤ - з пол≥толог≥Їю.

 ультуролог≥¤ - наука про суть, зм≥ст, структуру ≥ функц≥њ культури, про загальн≥ законом≥рност≥ њњ розвитку на р≥зних етапах ≥стор≥њ, про особливост≥ культурного процесу народ≥в та рег≥он≥в планети. ¬она вивчаЇ зм≥ну суб'Їкта культури в процес≥ розвитку цив≥л≥зац≥њ, д≥алектику взаЇмозв'¤зку нац≥онального ≥ загальнолюдського в культур≥. ќб'Їктом досл≥дженн¤ теор≥њ культури Ї розвиток ф≥лософських погл¤д≥в на культуру у р≥зн≥ епохи, взаЇмод≥¤ соц≥ального ≥ гуман≥стичного прогресу, проблеми культури в контекст≥ глобальних проблем сучасност≥.  ультуролог≥¤ прагне зрозум≥ти св≥т культури не ¤к просте нагромадженн¤ поодиноких ¤вищ ≥ факт≥в, а осмислити ц≥ факти ≥ ¤вища ¤к ц≥л≥сн≥сть. ÷е наука, що формуЇтьс¤ на стику гуман≥тарних (в≥д лат. humanus - людський, люд¤ний) та соц≥альних (в≥д лат. socialis - громадський, товариський) галузей знань.

Ќайт≥сн≥ш≥ зв'¤зки географ≥¤ культури, зрозум≥ло, маЇ з соц≥альною географ≥Їю, пол≥тичною географ≥Їю та економ≥чною географ≥Їю. “≥сно вона пов'¤зана з природничою (ф≥зичною) географ≥Їю, а також з ф≥лософ≥Їю й антрополог≥Їю. —еред множини наук, з ¤кими пов'¤зана географ≥¤ культури, вид≥л¤ють так≥ с≥м. ѓх под≥л¤ють на головн≥ та доповнювальн≥. √оловн≥ науки: етнолог≥¤ (етнограф≥¤); рел≥г≥Їзнавство; ≥стор≥¤. ƒоповнювальн≥: мистецтвознавство; мовознавство; теолог≥¤; пол≥толог≥¤.

Ќа думку ќ. Ўабл≥¤, сусп≥льство, - об'Їкт вивченн¤ сусп≥льноњ географ≥њ, - треба розум≥ти ¤к складну систему сфер (геосфер): соц≥альноњ, господарськоњ, пол≥тичноњ, культурноњ тощо, ¤к≥ перебувають м≥ж собою у взаЇмному зв'¤зку (генетичному ≥ функц≥ональному) ≥ формують геопросторов≥ Їдност≥ [5. —. 22]. « огл¤ду на трактуванн¤ сусп≥льства ¤к об'Їкта вивченн¤ сусп≥льноњ географ≥њ даЇмо таке визначенн¤ географ≥њ

культури ¤к наукового напр¤му: географ≥¤ культури - одна з самост≥йних д≥л¤нок (галузей) сусп≥льноњ географ≥њ, що досл≥джуЇ геопросторову (територ≥альну)

орган≥зац≥ю культури в ц≥лому або њњ окремих найважлив≥ших форм про¤ву (п≥дсистем): етнолог≥чних, рел≥г≥йних та ≥сторико-пол≥тичних. ” цьому випадку категор≥ю культури розум≥ють ¤к найширше ¤вище. ™ також вузьке розум≥нн¤ географ≥њ культури. ” цьому розум≥нн≥ вона Ї п≥дсистемою (другого пор¤дку) економ≥чноњ географ≥њ. ѕ≥дсистема першого пор¤дку тут географ≥¤ сфери послуг, до ¤коњ разом з географ≥Їю осв≥ти, науки, охорони здоров'¤ тощо безпосередньо належить географ≥¤ культури. ƒе¤к≥ вчен≥ зачислюють географ≥ю культури до соц≥альноњ географ≥њ. ќб'Їктами вивченн¤ географ≥њ культури (у вузькому розум≥нн≥) Ї б≥бл≥отеки, музењ, театри, к≥нотеатри тощо. ќтже, тут йдетьс¤ про культуру ¤к галузь господарства (економ≥ки), дл¤ досл≥дженн¤ ¤коњ широко застосовують к≥льк≥сн≥ та техн≥ко-економ≥чн≥ показники.

” назвах трьох з чотирьох галузей сусп≥льноњ географ≥њ (економ≥чна географ≥¤, соц≥альна географ≥¤, пол≥тична географ≥¤) слово географ≥¤ Ї на другому м≥сц≥, у назв≥ четвертоњ - географ≥њ культури - на першому. ѕостаЇ запитанн¤: можливо, њњ л≥пше назвати культурна географ≥¤? ќтже, географ≥¤ культури чи культурна географ≥¤?

јкадем≥к —. –удницький уперше в украњнськ≥й географ≥њ вид≥лив цей науковий напр¤м ≥ назвав його географ≥Їю культури [2. —. 16]. ’оча там же стосовно ≥ншоњ науки написано "пол≥тична географ≥¤". –≥ч у тому, що –удницький ¤к представник н≥мецькоњ географ≥чноњ школи всю географ≥ю под≥л¤в на так≥ чотири частини: математична географ≥¤, ф≥зична географ≥¤, б≥олог≥чна географ≥¤, антропогеограф≥¤. ƒл¤ антропогеограф≥њ в≥н, знову ж таки в дус≥ н≥мецькоњ географ≥чноњ школи, використовував ≥нколи паралельну назву - культурна географ≥¤ [2. —. 14]. ѕ≥зн≥ше, 1926 р., —. –удницький географ≥ю культури назвав культурною географ≥Їю у вузькому значенн≥, розум≥ючи п≥д нею частину антропогеограф≥њ.  ультурну географ≥ю у широкому значенн≥ в≥н, ¤к ≥ ран≥ше, ототожнював з антропогеограф≥Їю. « цього приводу сам учений писав так: " ультурною географ≥Їю в ширш≥м знач≥ню цього слова називають ≥ до нин≥ де¤к≥ землезнавц≥ ц≥лу антропогеограф≥ю. Ќа мою думку не дуже влучно.  ультурною географ≥Їю в т≥сн≥щому знач≥нн≥ треба назвати т≥льки цю частину антропогеограф≥њ, ¤ка розсл≥джуЇ розм≥щеннЇ й географ≥чну суть культури р≥жних крањв ≥ народ≥в земл≥" [3. —. 62].

”важаЇмо, що назва цього наукового напр¤му - географ≥¤ культури. ѕо-перше, так њњ назвав, уперше вид≥ливши 1905 р., —тепан –удницький. ѕо-друге, так њњ називають сучасн≥ украњнськ≥ вчен≥-географи, що працюють у ц≥й сфер≥, зокрема ќльга Ћюб≥цева (м.  ињв). ѕо-третЇ, з другоњ половини ’’ ст. у Ќ≥меччин≥ назву антропогеограф≥¤ (н≥мецький аналог сучасноњ украњнськоњ сусп≥льноњ географ≥њ) майже повн≥стю вит≥снив терм≥н Kulturgeographie - культурна географ≥¤ [6. S. 78-79]. “ому назва п≥дсистеми украњнськоњ сусп≥льноњ географ≥њ географ≥¤ культури не буде зб≥гатис¤ ≥з назвою одного з двох великих блок≥в високорозвинутоњ н≥мецькоњ географ≥њ. ѕо-четверте, назва географ≥¤ культури маЇ л≥пшу деривативн≥сть (можлив≥сть утворенн¤ пох≥дних), н≥ж культурна географ≥¤. ÷е стосуЇтьс¤ перш за все терм≥на геокультура, геокультурний тощо. ¬ украњнськ≥й мов≥ в≥н набув поширенн¤, очевидно, на злам≥ 1940-1950-х рок≥в. ÷ей терм≥н застосовував, наприклад, украњнський учений-ф≥лософ та психолог ќлександр  ульчицький у досл≥дженн≥ "–иси характеролог≥њ украњнського народу". “рохи п≥зн≥ше, 1953 р., терм≥н геокультура спопул¤ризував украњнський поет ≥ есењст ™вген ћаланюк (1887-1968) у прац≥ "Ќариси з ≥стор≥њ нашоњ культури".

Ћ≥тература

ѕ≥стун ћ.ƒ. ќснови теор≥њ сусп≥льноњ географ≥њ.-  .: ¬ища школа, 1996. - 232 с.

–удницький —. Ќин≥шна географ≥¤. - Ћьв≥в, 1905. - 34 с.

–удницький —. ќснови землезнанн¤ ”крањни. јнтропогеограф≥¤ ”крањни. - ”жгород, 1926. - 204 с.

”н≥версальний словник-енциклопед≥¤. -  .: ≤рина, 1999. - V≤≤ + 1551 с.

Ўабл≥й ќ. —усп≥льна географ≥¤: теор≥¤, ≥стор≥¤, украњнознавч≥ студ≥њ. - Ћьв≥в: ЋЌ”, 2001. - 744 с.

Wirth E. Theoretische Geographie: Grundzuge einer Theoretische Kulturgeographie. - Stuttgart: Teubner, 1979. - 336 s.