Як тільки хтось дізнається, що радіоаматор і займаюся радіозв'язком на КВ, зазвичай відразу ставить питання: "А про що коротковолновіки розмовляють між собою?" . Почувши у відповідь, що розмова в більшості випадків не виходить за рамки радіолюбительської тематики, вони дивуються: "І только-то?" Так от пояснюю, що ця тема якраз і представляє найбільший інтерес для переважної більшості дійсних радіоаматорів. І тут немає нічого дивовижного: по-справжньому зосереджена людина випробовує найбільше задоволення від бесіди про предмет свого захоплення. Про що зазвичай розмовляють завзяті рибаки? Про рибалку! А філателісти? Про марки! Ну, а радіоаматори - про радіо.
В старі добрі часи існування "спец. органів" спостереження за роботою радіоаматорів велося достатньо пильно і щонайменше відхилення від допустимих тим (радіоаматорство і погода) могло стати причиною закриття радіостанції, а то і кримінального переслідування. Майже всі коротковолновіки із стажем можуть розповісти "трагічні" історії про виклики у відділи КДБ за оголошення номера свого абонентського ящика (навіть не поштової адреси!) в ефірі або вказівки міста в якому він проживає (на зорі радіолюбительського руху в СРСР можна було указувати тільки область в якій знаходиться станція).
Також свого часу виходячи в ефір перед тобою лежав список позивних радіоаматорів інших країн, робота з якими заборонялася в Радянському Союзі. Це були позивні дисидентів і громадян СРСР тих, що нелегально залишилися "там". До 1985 року також заборонені були будь-які радіозв'язки з Ізраїлем .
З початком перебудови радіоаматори отримали деякі послаблення по частині регламенту роботи в ефірі. Були скасовані всі обмеження на спілкування з іноземними радіоаматорами, додані нові радіолюбительські діапазони, дозволена робота цифровими видами зв'язку, ну і тематика обміну інформацією вийшла далеко за межі рамок радіоаматорства. Проте чотири теми все ж таки радіоаматори прагнуть не обговорювати в ефірі: політика, бізнес, секс, релігія . Якщо ви раптом возметесь обговорювати які-небудь події у вашому місті, можливо, вас хто-небудь і призве до порядку, оскільки ваші вислови можуть кого-небудь образити.
А для обміну думками можна користуватися і іншими засобами (телефон, E-mail, CB-radio, нарешті).
Органи, контролюючі роботу радіоаматорів з боку держави, зрозуміло, залишилися, але займаються вони не прослуховуванням роботи радіоаматорів, а видачею радіолюбительських ліцензій (позивних) - обліком радіоаматорів.
Видача дозволів на споруду (придбання) і експлуатацію любительських радіостанцій, контроль за технічним станом апаратури, контроль за використанням виділених для любительського радіозв'язку діапазонів частот і перереєстрація любительських радіостанцій здійснюються регіональними управліннями Госсвязьнадзора Росії - організацією що представляє інтереси держави.
Для оперативного вирішення питань радіолюбительського життя і захисту своїх інтересів радіоаматори самі об'єднуються в радіоклуби. Радіоклуби проводять навчання радіоаматорів і приймають іспити, встановлюють і експлуатують УКВ-репітери і станції цифрового пакетного зв'язку (BBS), організовують і проводять змагання, зльоти, конкурси, ”круглі столи”. Місцеві радіоклуби працюють на своїй теріторії. У масштабі Росії працюють Союз радіоаматорів Росії і Центральний радіоклуб. Інтереси радіоаматорів в масштабі всього світу представляє Міжнародний Радіолюбительський Союз.( IARU )
Отже, радіоаматори можуть обговорювати практично всі можливі теми, проте, на практиці цього не відбувається і зв'язок є обмін позивними і рапортами.