Права дитини



ЗМІСТ

ВСТУП. Законодавчі, державні засоби захисту прав дитини.

ПРАВО ДИТИНИ НА ВІЛЬНЕ ВИСЛОВЛЕННЯ СВОЄЇ ДУМКИ ТА ОТРИМАННЯ ІНФОРМАЦІЇ:

- ст. 9 Закону України "Про охорону дитинства";

- розвиток дитячого парламентського руху;

- діти та ЗМІ;

- вільне висловлювання думки на сторінках місцевих газет;

- Комп'ютер та інші джерела інформації для дітей.

ВИСНОВОК. Маємо права, дорослі, маєте нас чути!

1. ВСТУП

"Найбільш вільною державою можна

вважати таку, де люди мають усі людські

та громадські права, які тільки є у світі"

Л. Українка

Захист прав дітей забезпечення їх повноцінного розвитку - проблема національного значення, яка повинна розглядатися і в різних контекстах: історичному, соціологічному, культурологічному, демографічному, педагогічному і, безумовно, - юридичному. Мова йде про закріплення певними законами та іншими нормативно-правовими актами чітко визначених правил, норм, стандартів і вимог щодо організації життєдіяльності дитини.

Діти - це особлива соціально-демографічна група населення віком від народження до 18 років, яка має свої специфічні потреби, інтереси та права, але не володіє достатньою спроможністю відстоювати і захищати їх перед суспільством.

З правової точки зору дитина є самостійним суб'єктом права, в тому числі на неї поширюється весь комплекс громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав людини.

У міжнародному аспекті ідея прав дитини розвивалася поступово протягом багатьох сторіч. Але активізувався цей процес тільки в ХІХ ст., коли отримала розвиток концепція захисту дітей.

Першим міжнародним документом, в якому ставилася проблема прав дитини, була Женевська декларація 1923 р., спрямована на створення умов, що забезпечують нормальний фізичний і психічний розвиток дитини, право дитини на допомогу, належне виховання, захист.

Важливим документом щодо захисту дітей стала прийнята 10 грудня 1948 р. Генеральною Асамблеєю ООН Загальна декларація прав людини (уведена в дію з 1976 р.). У ній вперше зафіксовані основи захисту прав дітей. Свій розвиток Декларація отримала в пактах прав людини, що гарантували рівні права всім дітям і забезпечення їх основних соціальних потреб.

Генеральна Асамблея ООН 20 листопада 1959 р. прийняла Декларацію прав дитини - документ, що регулює становище дитини в сучасному суспільстві. Головна ідея цього акта " Добро-дітям ". Декларація складається з 10 принципів, якими проголошується, що дитині, незалежно від кольору шкіри, мови, статі, віри, законом повинен бути забезпечений соціальний захист, надані умови та можливості, що дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно. У соціальному відношенні висунуто вимоги щодо створення умов для здорової і нормальної життєдіяльності дитини, гарантування її свободи й гідності. Дитина повинна бути першою серед тих, хто одержує захист і допомогу, а також захищеною від усіх форм недбалого ставлення до неї, не говорячи вже про жорстокість та експлуатацію.

Документом, де проголошувалося, людство зобов'язане дати дітям усе найкраще, надійно забезпечити дитинство, яке гарантує в майбутньому розвиток повнолітніх громадян, стала Конвенція про права дитини, схвалена ООН 20 листопада 1989 р. Україна ратифікувала Конвенцію у 1991 р. та внесла відповідні зміни до національного законодавства.

Конвенція ООН про права дитини - не просто декларація , а міжнародна угода, визначаючи яку, кожна країна повинна дотримуватися її вимог, спиратися на них, у тому числі шляхом внесення доповнень і змін до свого законодавства з метою захисту дітей від різного виду посягань.

Вихідною ідеєю законодавчого забезпечення прав дітей в Україні загалом є принцип " усі діти рівні від народження ". Працювати, жити, бути захищеним неможливо, не знаючи межі своїх прав і свобод, дозволеного і забороненого в інтересах суспільства. Тож активну і дієздатну у правовому відношенні людину необхідно формувати з дитинства. Права дитини - це те, що їй гарантує держава. Це свого роду допомога дорослих у законодавчій формі, щоб дитина розвинулася і реалізувала себе.

Знати потрібно дорослим і дітям

Основні положення Конвенції про права дитини

(скорочено)

Дитина (у віці до 18 років) незалежно від її раси, національності, кольору шкіри, статі, мови, релігії, етнічного чи соціального походження, майнового стану, стану здоров'я, незалежно від її батьків та законних опікунів має право:

на життя;

на ім'я та набуття громадянства;

знати своїх батьків;

на збереження своєї індивідуальності;

підтримувати взаємини з обома батьками;

висловлювати свої погляди і думки з усіх питань;

одержувати і передавати інформацію (за винятком певних обмежень);

на свободу думки, совісті й релігії;

на свободу об'єднань і товариств у мирних цілях;

на захист від посягань на особисте сімейне життя, честь і гідність;

на повноцінне і достойне життя, на піклування;

на освіту відпочинок і дозвілля;

на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового і соціального розвитку дитини;

на захист від економічної експлуатації;

на захист від незаконного зловживання наркотиків, психотропних речовин, від усіляких форм сексуальної експлуатації;

на гуманне поводження, на захист від незаконного позбавлення волі;

на негайний доступ до правничої допомоги і на таке поводження, яке сприяє розвитку у дитини почуття гідності й значущості, змінює в ній повагу до прав людини і її свобод, сприяє виконанню нею корисної ролі в суспільстві.

Для того щоб дитина знала про свої права та протидіяла їх порушенню, вона повинна мати змогу як отримувати інформацію щодо своїх прав, так і вільно обговорювати її.

2. ПРАВО ДИТИНИ НА ВІЛЬНЕ ВИСЛОВЛЕННЯ СВОЄЇ ДУМКИ ТА ОТРИМАННЯ ІНФОРМАЦІЇ

Свобода слова, свобода думки та право на інформацію - невід'ємні права дитини, так само як і дорослої людини. Обов'язок держав-учасниць Конвенції ООН про права дитини - забезпечувати умови, в яких діти можуть вільно висловлювати свою думку, причому поглядам дитини повинна приділятися належна увага.

Право дитини на вільне висловлення своєї думки, формування власних поглядів, розвиток суспільної активності, отримання інформації, що відповідає її віку, гарантує стаття 9 Закону України "Про охорону дитинства". Це право включає свободу розшуку, одержувати, використовувати поширювати та зберігати інформацію в усній, письмовій чи іншій формі, за допомогою творів мистецтва, літератури , засобів масової інформації, засобів зв'язку (комп'ютерної, телефонної мережі тощо) чи інших засобів на вибір дитини. Їй забезпечується доступ до інформації та матеріалів з різних національних та міжнародних джерел, особливо тих, які сприяють здоровому фізичному і психічному розвитку, соціальному, духовному та моральному благополуччю.

Жодна дитина не може бути наказана за те, що вона говорить, що думає. Але дитина не повинна спонукати до скоєння злочину, ображати та кривдити іншу людину, оговорювати кого-небудь. Думки та погляди кожної дитини мають бути вільними.

На сьогоднішній день усе більше дітей та підлітків займають активну життєву позицію, беруть участь у процесі прийнятті рішень, прагнуть зайняти значуще місце серед дорослих людей. Однак найчастіше діти зустрічаються саме з порушеннями права вільно висловлювати свою думку, мати свої погляди та переконання по тому чи іншому питанню. Це підтверджує саме значимість питання права дитини на власну думку в сучасному житті, але в який спосіб, чи існують доступні дитині шляхи щодо виявлення своїх поглядів, бажань?

Однією з можливостей забезпечення права на вільне висловлення думки є розвиток дитячого парламентського руху. У травні 2000 року був створений Парламент дітей міста Києва, який працює за програмою Всесвітнього дитячого парламентського руху. З метою об'єднання аналогічних організацій інших міст України в листопаді 2001 року розпочав свою діяльність Всеукраїнський парламент дітей, який об'єднує 12 дитячих парламентів України. Друкованим органом Всеукраїнського парламенту дітей є газета "Парламентарій", на сторінках якої подається інформація про діяльність ВПД, нормативні акти, що гарантують права дитини, обговорюються актуальні проблеми захисту дітей.

Доступ дітей до трибун з яких виступають державні діячі, політики, ініційовано народним депутатом України , президентом благодійного дитячого фонду "Берег надії" С.Б. Гавришем. З 2001 року у Верховній Раді проводяться дитячі парламентські слухання. У 2002 році мали можливість на великому форумі обговорити наболілі проблеми, висловити власну точку зору щодо покращення життя дітей-сиріт та дітей , позбавлених батьківського піклування. У результаті був підписаний меморандум, який передано до Кабінету Міністрів. Створення різних форм спілкувань відбувається і в нашому місті, СШ№2, №10 мають свої представницькі органи, обирають президентів. З 1997 р. по 2002 р. у СШ№11 існував клуб "ПОЛІТЛІКНЕП", де не тільки вибирали президента клубу (за всіма процедурами дорослих виборів) але й відбувалось активне спілкування з місцевою політичною елітою: нардепом, кандидатами, депутатами обласної, міської Рад; проводилися слухання з екологічних питань, дискусії щодо шкільної реформи, політичних подій.

Вісті з СШ №11

ХТО ВВАЖАЄ СУЧАСНУ МОЛОДЬ ПОЛІТИЧНО ПАСИВНОЮ, НЕХАЙ ЗАВІТАЄ ДО НАШОЇ ШКОЛИ

Наприкінці навчального року в СШ №11 відбулися вибори президента політ клубу. За це звання змагалися гідні суперники-кандидати: десятикласники Мікаел Єганян та Ігор Семенуха й дев'ятикласник Микола Халаменда.

"Передвиборна кампанія" проходила за всіма правилами, нагадуючи аналогічні колізії у "великій політиці". Чого тільки не робили претенденти на найвищу клубну "посаду" - розвішували агітаційні листівки ( в тому числі з "компроматом" на опонентів), заохочували прихильників, які мають вельми приблизну уяву про сучасні політичні тенденції ( аби тільки вони віддали голоси на їхню користь ). Кожен зібрав не менше 40 підписів ( а І.Семенуха аж 153 - цей промовистий "документ" залишиться в архіві політ клубу).

Втім, у день виборів усі кандидати поводилися коректно - вони були представлені й охарактеризовані головами своїх команд, а потім зачитали програми дій, які зобов'язувалися виконати за умови обрання. Виборці отримали бюлетені… і ось, нарешті, фінал: президентом обрано М. Єганяна.

Після виборів недавні суперники дружньо потиснули один одному руки, а новий президент виголосив промову. Екс-президент Анна Попова поділилася враженнями від виборів й склала свої повноваження.

Засідання клубу завершилося обговоренням планів на майбутнє.

Оксана МІРОШНИЧЕНКО,

Юлія СЛИВКО

Члени клубу "Політлікнеп".

( З газети "Шахтар

Марганця" від 23.06.2001р.)

МИ ТЕЖ МАЄМО ПРАВО НА

СЛОВО ПРО ТИХ, КОГО

ОБИРАТИМУТЬ НАШІ БАТЬКИ

Навчаючись у середній школі №11, я відвідую політичний клуб "Політлікнеп", на засіданнях якого ми обговорюємо багато питань зі сфери політики й економіки держави. Я переконана, з сучасними політико-суспільними тенденціями має бути обізнаний кожен старшокласник, кожна молода людина.

31 березня в Україні відбудуться вибори в органи влади всіх рівнів. Хоч ми ще й не досягли "виборчого" віку, проте нам зовсім не байдуже, хто випрацьовуватиме стратегічну лінію нашого завтра. А тому запрошували на наші зібрання різних кандидатів в депутати, знайомилися з їх біографіями, передвиборчими програмами, поглядами на ті чи інші проблеми. Дуже цікавими в цьому відношенні були бесіди з кандидатом у депутати облради П.О.Кравченком, кандидатом на посаду міського голови В.І.Лашком та кандидатом у депутати Верховної Ради А.П.Фісаком.

Мене особисто найбільше вразив Андрій Петрович Ісак. Я гадаю, що до Верховної Ради мають прийти люди, які чітко уявляють шляхи побудови цивілізованого майбутнього. Саме таким, на мій погляд, є Андрій Фісак , який розуміє екологічні проблеми нашого краю, виступає за соціально орієнтований розвиток національної економіки, за забезпечення гідних умов розвитку кожної особистості. На зустрічі з Андрієм Петровичем ми обговорювали, як можна вирішити питання про опалення та водопостачання, своєчасний ремонт шкіл, музеїв, молодіжних закладів. Мені здається, що саме молодий кандидат Ісак зможе енергійно відстоювати наші інтереси в парламенті країни.

"Щоб залишити свій слід на землі, людина повинна посадити дерево, збудувати дім, виростити сина". Кому з нас - молодих і не дуже - не близький цей девіз, котрий є стрижнем програми А.П.Фісака? Так давайте ж допоможемо втілити його в життя!

Я та мої товариші дуже вдячні керівникові нашого політичного клубу Тетяні Степанівні Куксенко за те, що нам надано змогу спілкуватися з тими, кого обиратимуть наші батьки, з тим, в чиїх руках наше майбутнє і майбутнє наших дітей.

О.Новікова

Дев'ятикласниця СШ №11,

Член клубу "Політлікнеп"

( З газети "Шахтар

Марганця" за лютий 2002 року)

Доречно було б створення дитячих парламентів при школах нашого міста. На шкільних парламентських слуханнях діти мали б змогу обговорювати питання, що стосуються життя школи, вирішувати питання надання допомоги своїм одноліткам, дітям-сиротам та дітям-інвалідам. Хотілося б відновити роботу політичних клубів при школах міста, на засіданнях котрих вивчати, обговорювати та висловлювати свою думку та позицію щодо законодавчих актів, рішень Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, зустрічатися з представниками органів влади, політичних партій та осередків, вчитися в майбутньому бути гідними представниками держави. Діти повинні навчитися висловлювати свою думку, а дорослі - слухати дітей. Достатнє забезпечення інформацією з різних національних та міжнародних джерел, уміння нею користуватися сприяє формуванню у підростаючого покоління критичного мислення, бажання висловити свою власну точку зору. Найбільший вплив на формування свідомості дитини справляє телебачення. Зі створенням громадського телебачення доречні і юнацькі політичні програми на кшталт "Я так думаю" або ін.

Україна як держава - учасниця Конвенції ООН сприяє поширенню засобам масової інформації, у тому числі телебаченням, матеріалів, корисних для розвитку дитини. Так, на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 1 січня 2001 року №11051/1 до Указу Президента України від 24 січня 2001 року "Про додаткові заходи щодо забезпечення виконання Національної програми "Діти України" на період до 2005 року" Національна телекомпанія України, Національна Радіокомпанія України, обласні та регіональні телерадіокомпанії України у своїх програмах постійно приділяють увагу дитячій тематиці у її різних аспектах: демографічному, соціальному, медичному, культурному.

Законами України "Про телебачення і радіомовлення", "Про рекламу" заборонено ввезення, виготовлення, збут та розповсюдження предметів порнографічного характеру, а також творів і продукції, що пропагують культ насильства і жорстокості; забороняються передачі (фільми), які можуть завдати шкоди фізичному, психічному, моральному розвиткові неповнолітніх. Законодавчими нормами встановлено, що реклама не повинна містити в тексті й зображенні те, що може завдати духовної, моральної чи психологічної шкоди молоді та дітям.

З метою створення позитивного інформаційного поля, запобігання впливу на свідомість дітей інформації негативного спрямування, посилено увагу редакцій до контролю за неприпустимістю розміщення в пресі матеріалів з елементами жахів, насильства та жорстокості.

Захист прав неповнолітніх телеглядачів та радіослухачів - це особливе питання, над яким наполегливо працюють державні телерадіокомпанії. Фільми, розраховані на певну глядацьку аудиторію, повинні мати відповідні індекси і транслюватися після 22-ї години. Проводяться моніторинги телевізійної продукції і транслювання її на телебаченні.

Однак за відсутності системи цілодобового моніторингу зміст телепередач оцінка насиченості інформаційного простору, в якому перебувають телеглядачі, у тому числі й дитяча аудиторія, віртуальним насильством, жахами ґрунтуються на результатах лише вибіркових конвент-аналітичних досліджень.

Нерідко засоби масової інформації (насамперед телебачення) нав'язують дитині інформацію, до якої вона ще психологічно та фізіологічно не готова. У першу чергу, це стосується питань сексу.

Серед програм навчально-розважального циклу найбільшою популярністю серед дітей та юнацтва користуються "Інтелект-шоу LG-Еврика", "Мелорама", "Найрозумніший".

До групи основних інформаційних джерел, які популярні серед дітей та найбільш впливають на них, є газети та журнали. На сторінках газет та журналів у спеціальних тематичних рубриках висвітлюються проблеми, які хвилюють сучасних батьків ("Підліток", "Поради психолога", "Соціальна сфера", "Реформа освіти", "Є проблема", "Шефство").

Існує нерозривний зв'язок між правом та інформацією, свободою думки, свободою висловлювання та громадською активністю. Це чітко встановлено Конвенцією ООН про права дитини. Діти не є тільки пасивними споживачами інформації. Саме через ЗМІ голос дитини може бути не лише донесений до суспільства, але й почутий ним. Реалізації права дітей на вільне висловлювання думки, формуванню активної життєвої позиції, налагодженню продуктивного діалогу між дітьми та дорослими сприяє залучення дітей у процес створення ЗМІ. Тому багато регіональних, міських та молодіжних ЗМІ надають свої шпальти та ефірний час дітям.

В Україні віднедавна діє Незалежний дитячий медіа-центр "Голос дитини" створений на базі Міжнародної громадської організації "Дитячий культурно-просвітницький центр". Цей проект, підтриманий Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та Міжнародним фондом "Відродження", став переможцем "Дня інноваційних ідей", проведеного з ініціативи Світового банку для українського суспільства.

Таким чином, залучення дітей до роботи в ЗМІ виконує виховну та навчальну функцію, вимагаючи від них знань юридичних норм, пов'язаних зокрема, зі свободою слова, сприяє усвідомленню необхідності відповідального ставлення та поваги до прав та обов'язків інших людей. У свою чергу, участь дітей у роботі ЗМІ дає можливість журналістам в цілому побачити світ неупередженими очима дітей і зрозуміти, наскільки різними є наші погляди на одні й ті ж самі речі та явища.

Для активізації пізнавальної діяльності дітей, залучення їх до спілкування з однолітками в різних країнах світу, забезпечення доступу до інформації та матеріалів з різних національних та міжнародних джерел пріоритетним є розвиток комп'ютерних технологій. Експерти відзначають всезростаючу роль комп'ютера як джерела інформації.

Доступ дітей до мережі Інтернет забезпечує реалізація Національної програми інформатизації. Інтернет-центри відкриваються при клубах за місцем проживання, бібліотеках, позашкільних закладах. Інтернет центри в СШ№2, №9, №10 замало, бо досвіт роботи в Інтернеті має стати доступним для всіх школярів.

Для дітей важливим джерелом інформації залишаються книги. Слід відзначити тенденцію поступового зростання обсягів видання дитячих книжок. Так, за останні роки число виданих дитячих книг значно збільшилося.

Сучасним засобом комунікації, оперативним способом надання інформаційно-психологічної підтримки дітям стало введення в дію Всеукраїнської дитячої лінії "Телефон довіри". Діти мають можливість, крім екстреної психотерапевтичної допомоги, отримати консультації з юридичних, психологічних, побутових проблем, інформацію про спеціалізовані служби допомоги: медичні, юридичні, соціальні.

Таким чином, в Україні значною мірою гарантовано право дітей на вільне висловлювання своєї думки, формування власних поглядів, отримання інформації з різних джерел.

Необхідно активізувати діяльність органів державної влади та громадських організацій щодо прийняття ними конкретних зобов'язань в інтересах дітей, сприяти подальшій реалізації права дитини бути почутою. Потрібно:

об'єднати зусиллю усіх складових інформаційного простору та причетних до його регулювання органів влади щодо обмеження показу насильства, жорсткості на телеекранах та в публікаціях друкованих ЗМІ;

сприяти збільшенню обсягів телерадіомовлення для дітей та юнацтва у найбільш зручний час. Підтримувати теле-, радіопрограми, створені самими дітьми;

надавати реальну можливість дітям висловлювати власну думку в ЗМІ, мати доступ до трибун, з яких виступають державні та політичні діячі та інші дорослі, які формують громадську думку;

підтримувати роботу громадських організацій, які мають досвід залучення дітей до медіа-діяльності, дитячих та молодіжних об'єднань, органів самоврядування, сприяти розвитку дитячого парламентського руху в нашій державі;

сприяти виданню та розповсюдженню національної дитячої літератури шляхом створення пільгових умов для її видання;

приділяти увагу висвітленню у радіо-, телепередачах, публікаціях у друкованих засобах масової інформації питань здорового способу життя, соціального захисту та профілактики правопорушень серед дітей та підлітків.

ВИСНОВОК

Маємо права!!!

Ми - діти світу. Хто б не були наші батьки, де б ми не жили і в що б ми не вірили, поводьтеся з нами як з рівними. Ми гідні того, щоб отримувати все найкраще з того, що може дати світ.

Захищайте нас, щоб ми мали змогу рости гідно і вільно.

Нехай у нас буде сім'я і земля, яку ми можемо назвати своєю.

Ми не повинні мерзнути, і в нас має бути дах над головою. Забезпечте нас їжею. Якщо захворіємо, то нам необхідний догляд.

Якщо у нас є проблеми у фізичному чи розумовому розвитку, ви ще більше турбуйтеся про нас і враховуйте наші потреби.

Дайте нам змогу жити в сім'ї. Якщо сім'я не може піклуватися про нас, то візьміть нас до себе.

Добре навчайте нас, щоб ми могли бути щасливими і плідно прожити життя. Але дайте нам змогу і самім навчатися.

Хай у важку годину ми будемо першими, кому ви допоможете. Майбутнє світу залежить від нас.

Захистіть нас від жорстокості й від тих, хто з нами погано поводиться.

Ростіть нас в умовах терпимості, свободи і любові. Коли виростемо, ми також пропагуватимемо мир і розуміння між народами.

СИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

С. Гавриш - "Права і свободи дитини" 2001р.

Державний інститут проблем сім'ї та молоді - "Про стан дітей в Україні" 2003р.

Державний департамент молодіжної та сімейної політики - "Виконання Конвенції ООН про права дитини: досвід, проблеми, перспективи" 2002р.

Шахтар Марганця червень 2001р.; лютий 2002р.



На головну



Світ географії та туризму



Hosted by uCoz