Мовотворчість Оксани Забужко

Художнику - немає скутих норм.
Він - норма сам. Він сам в своєму стилі.
І. Драч.

Оксана Стефанівна Забужко - відома письменниця і філософ. У 1995 році повернулась із США, де провела рівно рік і завоювала ґранд фонду "Фулбрайт", викладала у трьох університетах курс української літератури. А ще раніше брала участь в деяких престижних конференціях, в Америці - "Поети і опозиція" (Бостон), "Інтелектуальні і соціальні зміни в Східній Європі" (Нью-Йорк). На останньому вона виступила з доповіддю "Українська література як дійова особа історії", чим здійснила , по відгуках преси, "прорив в американську літературну свідомість". Отже, Оксана Забужко - одна з небагатьох українських письменників "молодо - середнього покоління", які намагаються здійснити інтелектуальний прорив в інтелектуальну Америку. Як писала Ірина Лобовик , поезію Оксани Забужко не втиснеш у рамки суто жіночих тем, і неромантичність (а її зараховують до лав пост - модерністів) є панівною в її доробку.

Якщо розповідати про батьків Оксани Забужко, краще навести в приклад першу і останню строфи вірша " Рядок з автобіографії":

Мої предки були не вбогі
На пісні та свячені ножі.
З моїх предків, хвалити Бога,
Заволокам ніхто не служив!
Ох і моцна була порода -
Соловки, Магадан, Колима…
Мої предки були народом -
Тим народом, якого нема…

Болить їй і доля народу, і народна біда, і болять їй сотні питань. Як сама казала, вона активно ненавидить закрите суспільство, її гріє кожен гарний твір рідною мовою, а все цікаве, написане укра-їнською мовою, збагачує її особисто; вона вийшла з того віку, коли здається, що в 50 старіють, в 70 приходить розуміння, бо можна і в 30 лежати, чекати пенсії, і можна в 80 вивчати іноземну мову.

Оксана Забужко - урбаністка, бо її збірки сповнені міським антуражем, у віршах чітко проступають міські реалії.

Поетеса - киянка, і в одному з віршів зізнається:

З усім його багном,
всім сутеренним гноєм-
Ціною за жінок, фарцу і анашу
Я місто це ношу,
Мов камінь на душі,
Бо місто це моє…

Оксана Забужко далека від замилування ідеалістичністю псевдоукраїнських краєвидів; далека від оспівування вишиванок. Поетесі болить біда рідної землі - Чорнобиль.

У віршах Оксани Забужко крізнить ідея жертовності митця в ім'я мистецтва, в ім'я перемоги високих ідеалів над болотом бездуховності, навіть, якщо ця жертва не варта тих, задля кого митець на неї зважується.

Тридцять років - це рубіж, за яким, як вона розуміє, кінчається юність, "зривається бігти годинник", аби надолужити згаяний час, аби якнайбільше встигнути, якомога повніше самореалізуватися до наступного рубежу, до визначеного собі поетесою терміну: після того, як сорок, до того, як - сорок: допоки живі.

Отже, Оксана Стефанівна Забужко визначала собі надзавдання. Перед нею безкрая морська стихія - стихія її творчої фантазії.

Нову книгу відомої письменниці склали вибрані есе, виступи й доповіді 90-х років, присвячені різним аспектам глобальної культурної кризи кінця століття. У центрі авторської уваги - культура українського суспільства "на переломі" : пост - тоталітарного, пост - комуністичного, пост - колоніального і, за словами Оксани Забужко, "пост - трагічного", тобто такого, що втратило здатність переживати дійсність як трагедію. Поєднання глибини інтелектуального аналізу з яскраво особистісним, подеколи мемуарним способом викладу робить цю книгу цікавою не лише для фахових гуманітаріїв - як культурологічну розвідку, а й для ширшої читацької публіки - як своєрідний, письменницький і людський, документ нашої переходової доби. [ 3 ; 339 ]

У цій книзі розглядаються проблеми дуже цікаві. Як тематика есе, так і мова творів Оксани Забужко наскрізь новаторська. З першого ознайомлення впадає в око нестандартність висловлювань, уміння точно і ясно сформулювати думку, дібравши для цього низку засобів, які є в арсеналі національної української мови. До реєстру цих засобів автор вводить народнорозмовні назви реалій соціалістичного способу життя та слова, які були часто вживані в комуністичну епоху, але в наш час переосмислюються.

Наприклад :

1) совєтській, палітічєській, вєчний, сильно посєлєнець.

2) нове життя та інші.

Доречними у канві публіцистичних творів Оксани Забужко є також діалектні слова і вирази, які з різних причин не стали надбанням літературної мови. Якщо вони фіксуються словниками, то лише з позначкою діалектне або народнорозмовне.

Наприклад : зобабоки, сном - духом.

Як не дивно, але Оксана Забужко послуговується також окремими словами й виразами, вживаними в середовищі різних соціальних груп населення, тобто вдається до використання жаргонної лексики.

Наприклад: блатний, полублатний, доссока можна, пахан, "хазяін" і таке інше.

Якби створити словник аналізованої книги Оксани Забужко, то, звичайно ж, значної частини слів, що вживає письменниця, у нині існуючих словниках української мови, ми б не відшукали. Звідси робимо висновок про те, що Оксана Забужко використовує багато таких засобів мовної експресії, які раніше використовувалися зрідка або зовсім не були узвичаєними.

З допомогою багатьох мовних елементів, які виступають поза літературною нормою, Оксана Забужко реалізує свої інакші мовноестетичні погляди, установки. Найвідчутніше це в художніх творах, менш помітно в публіцистичних. Причини цього явища різні, проте не треба дивитися на окремих письменників (у тому ж числі й на Оксану Забужко) та на їх об'єднання (Бу-ба-бу, Нова дегенерація, Вивих та інше) як на мовних неслухнянців чи на хуліганів, Ю. Шевельов назвав цих поетів "вісімнадцятилітніми вісімдесятилітніми", підкреслюючи прихованість глибинних процесів, глибокого мовно - культурного змісту за позірною незвичністю нерідко шокуючої форми. Зокрема, він говорить: "Бу-ба-бу сьогодні вже не тільки дитяча гра, а, певно, й від початку не зовсім було. Тепер уже достеменно відомо, що це пост-модернізм, пост-феодалізм, пост-вандалізм, пост-культуризм і ще там щось. Однак року Божого перед-двотисячного це вже література зі своєю філософією (так!), світоглядом (так!), стилістикою (так!), посміхом (так!), переліком (так!). Окрема галузка літератури і літературної традиції, яку в старому стилі назвімо Го-Гай-Го-Гофман, Гайне, Гоголь. Галузка, щоб поставити крапку над і, -не-шевченківська, як не було шевченківським, до речі, наше п'ятірне ґроно (неокласики), а перед тим зрілий Пантелеймон Куліш, Яків Щоголів, Іван Франко, Леся Українка і ще багато хто." [ 9 ]

Чільне місце у творах Оксани Забужко належить також мовотворам, які письменниця вводить для точного формулювання думки чи загострення уваги на якомусь аспекті проблеми, що розглядається.

Метою нашого дослідження є опис новотворів письменниці та з'ясування їх стилістичних особливостей в канві публіцистичного твору.

Завдання дослідження вбачаємо в тому, щоб :

1) виявити й систематизувати новотвори Оксани Забужко, вживані в книзі "Хроніки від Фортінбраса";

2) описати значення та стилістичні функції новотворів Оксани Забужко;

3) з'ясувати словотворчі засоби, які використовує автор у творенні нових слів.

Актуальність дослідження не викликає сумніву, оскільки з приходом Оксани Забужко в літературу змінилося ставлення багатьох письменників до вживання засобів мови художніх та публіцистичних творів.

Спроба опису мовотворчості Оксани Забужко буде сприяти осмисленню тих мовних засобів, які набули поширення у творчості пост-модерністів.

МОВОТВОРЧІСТЬ ОКСАНИ ЗАБУЖКО

(на матеріалі вибраної есеїстики 90-х років)

1. Новотвори як об'єкт дослідження

Кожен письменник - носій літературної мови, але він і найактивніший творець національної мови в тому розумінні, що глибоко відчуває найтонші порухи народного слова, що в особистісному відтворює багато разів пережите живе слово народу. Тому і є таким важливим і авторитетним слововживання письменника, коли йдеться про усталення мовностилістичної норми.

Мовотворчість відомих українських письменників неодноразово була об єктом вивчення мовознавців.

Індивідуально - авторські новотвори - важливий елемент твору. У них виявляється індивідуальність автора.

Коли говорять про місце письменника в історії національної мови, насамперед, мають на увазі взаємозв язок між загально - народною мовою і мовою його творів. Художнє мовлення - двобічний процес. З одного боку, загальновживана мова є основою, будівельним матеріалом творчості письменника, а з другого - талановитий майстер збагачує літературну мову новими значеннями чи відтінками значень слів, новими словосполученнями.

Таким помітним явищем в історії української літературної мови є творчість Олеся Гончара.

Мова прози Олеся Гончара - це мова художника світла. Закохано й уважно простежує він промені, що пронизують людські істоти, оживляють природу, ринуть крізь космос. Безліч нюансів, відтінків, обертонів бачить він в описуваних ним пейзажах - від перших переливів світання до торжествуючих акордів ранку, до величавої нерухомості степових полуднів. "Музично течуть хвилі Гончарової прози. Чисте і широке море української мови блискоче в ритмах цих хвиль, сяє , чарує, виграє. Оповідь то забурунить тужно і клично, як заплачка-пригра кобзарської думи, то потече хвилястим речитативом, то зблисне скриком радості чи гніву , то забринить усміхом або ніжним освідченням. А скільки неологізмів присутньо в творчості Олеся Гончара: німотна музика собору, білі яблука щік, місячне молоко, антиніч, зачаклована видивом собору, зачаєна в бажанні, піснеспіви та багато інших новотворів можна відшукати у творах цього письменника, зокрема в романі "Собор". Гончарова мова ніколи не стає стилізацією, штучною вишуканістю, живлячись соками реального життя мови її живими, сьогоденними багатствами". [ 6; 37 ]

Мова творів Гончара - це цвіт народного слова і подих нашої доби, тут взаємодіють найдавніші та найновіші слова.

Досить прочитати кілька сторінок, наприклад, з роману О.Гонча-ра "Твоя зоря", щоб відчути поєднання цих мовних стихій, з одного боку : гасати, розбуркати, пирій, бігунки, ковбаня, пуголовки, літепло, макотертик, хвицьнути, прокушпелити, будяк, вкублюватися, замазюра, полумисок, вигоцувати, пасльон, дереза, байраки, глинища, а з другого - автострада, траса, мегаполіс, екстреміст, уїкенд, білдінг, пакгаузи, резервуари і т.д.

Не в усіх творах О.Гончара, навіть не на всіх сторінках названого роману спостерігаємо такий контраст лексичних одиниць, але в цілому поєднання різностильових елементів, їх контрастне зіткнення є характерною ознакою індивідуального стилю О.Гончара. Стимулюється воно ідейно - художніми, композиційними особливостями твору . Так, у романі "Твоя зоря" сюжет розгортається в двох планах: один - житття дипломата Заболотного за кордоном, другий - його поетичні спогади про степове дитинство. Кожний із цих планів актуалізує відповідні шари лексики, які в контрасті творять художню цілісність. Протиставлення лексичних планів, зумовлене сюжетним стрижнем, спостерігається і в романі "Тронка". Сюжетна лінія чабанського життя актуалізує слова типу ґирлиґа, брейцара, отара, кошара, окот; життя льотчика - лічильник Гайгера, пропелер, шоломофон, полігон тощо. Стильова контрастність мовних засобів, їх несподіване зіткнення, проходячи через усі твори О. Гончара, часто реалізуються і в мікроконтекстах: "На пагорбах кози космічної ери пасуться " ("Берег любові"), "Ну що же ти, юнак з робітничого передмістя, знайшов у тому струхлявілому Яворницькому? Собори… шаблі козацькі, курені ". [7; 213-214 ]

Чи не найхарактерніша ознака індивідуального стилю Олеся Гончара - його словотворення. Талановитий митець часом відчуває брак засобів, їх обмеженість, і це дає йому право на "експеримент" в естетичному освоєнні світу. Водночас неабияка роль в утворенні лексичних новацій належить і аналогії. Наприклад, активною моделлю українського словотвору є збірні назви середнього роду на -я з подовженим попереднім приголосним. У СУМі, зокрема, засвідчено іменник квіття. Активно вживає це слово в прямому і переносному значенні О. Гончар: "А в спеку! Там росичка буде тепла, там вона виблискує і в чашечках білої берізки, і на стебельцях жита, і червоний горошик світиться нею, і різне польове квіття…" ("Твоя зоря"). У романі "Собор" слово квіття набуває образного значення "квіття доменних заграв".

За словотвірною моделлю збірних іменників на - я О. Гончар створює оказіоналізм крайсвіття (пор. : без меж - безмежжя, без люду -безлюддя. Іменник крайсвіття, не зафіксований словниками, має у О. Гончара виразне, експресивне звучання : "Сірою пустельністю, льодовими вітрами зустріло його [Овідія] це античне крайсвіття" ("Берег любові"). До оригінальних індивідуальних знахідок, яких немає в сучасних словниках і в матеріалах лексичної картотеки Інституту мовознавства АН УРСР, належать також: порусся, вітрилля: "Скільки їх, молодих, перейшло тут через "Орі-он", скільки гартувалось під його вітриллям!" 7; 213-214

Досліджуються вченими також і новотвори, вживані у творчості Ліни Костенко.

Перейнятися мовною стихією конкретної історичної епохи по-винен не тільки письменник, а й читач, який сприймає художній твір і зіставляє, порівнює можливі засоби словесного вираження художньої ідеї. Незвичність, несподіваність мовного звороту змушує читацьку уяву працювати, переступати не лише поріг розуміння тексту, а й відчуття його естетичної вартості.

Чужа душа - то кажуть темний ліс.

А я скажу: не кожна, ой не кожна!

Чужа душа - то тихе море сліз.

Плювати в неї - гріх тяжкий, не можна.

Нелегко, кажуть, жити на дві хати.

А ще нелегше - жить на дві душі!

Життя - така велика ковзаниця.

Кому вдалося, не падавши, пройти?

Я зроду не співала на два криласи,

Мені було це важко зрозуміть.

Л.Костенко.

Філологічне ставлення до слова, проникнення в його етимологічну сутність, у семантичні асоціації притаманне, насамперед, поетам.

У синонімічний ряд братній, братерський, побратаний вводяться авторські означення побратимі слова і побратимі люди. Життя таких авторських неологізмів незвичне, бо вони "прочиту-ються" тільки в художньому тексті, проте завжди можуть бути використані як вдалий зразок для творення публіцистичного тексту. Наприклад, такі асоціації викликає прикметник побратимі люди в одному з віршів Р. Лубківського "Камертон Шашкевича":

Люди, люди побратимі!

Золоті серця родимі

З - поза Волги, з-за Дунаю

Своїм серцем обіймаю,…

О, якби воно, єдине,

Пригорнулось до родини

Від Уралу по Балкани,

Слово стало б нездоланне,

Нездоланне, незбориме,

Материнське, побратиме,

Правдомовне!

Буде! Буде! -

Побратимі, бо суть люди…

Таким чином, історія української літератури засвідчує постійну увагу художників слова до рівня, стану, умов функціонування літературної мови.

2. Новотвори Оксани Забужко

Який же різноманітний та живомовний словник її публіцистичного твору "Хроніки від Фортінбраса"!

Негативна оцінка мовних норм, критика тих стилістичних, загальномовних орієнтирів, які, завдяки мовознавцям - стилістам та армії редакторів, підносилися як єдиноправильні, а тому - єдиноможливі, породили ефект відштовхуваня - аж до ламання канонів, а відтак і розсунення меж так званої словесної пристойності. Нормативізм і надмір боротьби за чистоту норми спричинили руйнування певних усталених форм, породили прагнення інакшості. Це гіперизм, про який ще П. Булаховський писав як про явище "соціальної психології", це "словесні повстання" письменників проти пут академістів з їх нормами.

Оксана Забужко вдається до використання ряду засобів, які є незвичними для публіцистичного стилю.

Новотвори Оксани Забужко - це яскравий публіцистичний мовний разок.

Серед них такі групи слів:

I. Індивідуально-авторські новотвори, що демонструють словотворчі можливості української мови. Наприклад:

Вишколені боївкарі - вправні воїни найзагарливіших опонентів - виразних захисників. Тут висловлює авторка добре ставлення до тих, хто зберіг життя її батька (оунівські партизани, що були заарештовані радянською владою, кинуті до ГУЛАГУ).

Королівський маєстат сердньовічної Данії порівнює із сьогоднішньою Україною, маєстатом влади імущих пост-тоталі-таризму.

Пост - трагічна доба - доба, що не здатна переживати дійс-ність як трагедію, "не вміє" говорити народ сам за себе, відстояти свою націю, культуру.

Есеї - суфіксальне творення , незвичне для цього слова (замість

есе: (фр.) - короткі наукові, критичні та інші нариси, які відзначаються вишуканістю форми). Цим воно привертає увагу читача до жанру твору Оксани Забужко "Хроніки від Фортінбраса"

Безсистемно - доривчо, друзки, оскалки "чвертьпрофілях" підкреслюють "інтелектуальний" портрет доби пост-тоталітаризму.

Інтелектуальні трупи - як же саркастично (вбивчо) звучить!

Це ж відчутно і в її характеристиці України: пост - колоніальна, вибита з "московського часу" і ще не переведена на "європейський годинник" в муках розпадається.

Рідна мова є мова "непробійно - тупо" "утримувана в статуті загумінковости". Цей вираз звучить вбивчо - викривально та під-креслює стан мови української нації, до якого було її доведено тоталітаризмом. Цей стан вона називає ще "продовженням тяглости", "хворим століттям", сорокалітній рубіж якого буде у 2000-му.

Україну руїни, тоталітаризму називає датським королівством, деспотія котрого триває.

"Екран зіжутого телевізора"- це "навальне й безладне сього-дення України".

"Владці" - цим Оксана Забужко висловлює ненависть до влади, що нищила таких, як: Василь Стус, Ігор Калинець, Василь Калиненко… Владців іронічно Оксана Забужко називає "майстрами-виробниками часу"

"Продухвиною для згніченої колективної чуттєвості залишається мова,"- така разючість публіцистики- викриття ненависної "мертвої сплячки" співвітчизників (щодо мови).

Героєм - націотворцем називає вона Шевченка, щоб підкресли-ти його велич у розвитку культури української нації.

"Лінгвістична нація" - це у Оксани Забужко зрусифікована Україна. Та ще вона "пост - ядерно - катастрофічна" країна, "пост - модерністична", як "закутушкана" хустиною старенька бабця за копанням радіоактивної картоплі в безлюдному селі Чорнобильської зони.

"Образ сливе Прустівський за структурою: оце й він і є, віднайдений час! До - індустріальна й пост - індустріальна ери, дитинство й старість цивілізації - злиплись докупи. От тільки результат такої злуки виявився смертоносним…" [3; 24] Цей уривок із новотворами свідчить про разючий характер публіцистичної мови Оксани Забужко в есе "Хроніки від Фортінбраса".

У статті з книги "Хроніки від Фортінбраса" "Мова і влада" дуже багато новоутворень, що підкреслюють дух пригнічення української мови, звучать викривально, іронічно.

"Міжнаціональна російщина", своєрідний "бейсик", неспівмірний із жодним природним крайобразом". 3; 110

"Тваринно - подрібнене сприймання світу - дискретно, від епізоду до епізоду. Від серії до серії. Від з'їзду до з'їзду," - говорить уїдливою мовою публіцистики Оксана Забужко. Так яскраво - викривально , іронізує публіцист Оксана Забужко над тоталітарним життям. Саме таким воно й було від епізоду до епізоду, "схоластичним, лозунговим, награним бездумними владцями." А каґебістів, що вели її любого, ні в чім невинного батька - дисидента на допити, Оксана Забужко називає "військовими одностроями", "щойно вбитим у пір я випускником - стажистом", а епоху "пост-сталінською", щоб підкреслити, що мало змін трапилося серед владців "вже давно після смерті тирана", які продовжують видавати "безмежні закони, нічим не збагнивши цивілізацію". Мають таємничу здатність "перемикати кнопки", яку Забужко трактує як "питоме породження тоталітарних режимів." Вони "обертають всякого соціально активного індивіда на виконавця містифікованої гуртової волі й тим немовби скасовують, раз і назавжди, проблему особистої відповідальности".[3; 111-112] Словосполучення - новотвори "макоцвітна мильно-оперова філосо-фія забування травми" викриває "стлумлене зітхання доброї половини людства": "От би й справді так жити! Господи, таж - жили - бо." [3; 62] Ось вона, дорікаюча мова публіцистики оратора Забужко Оксани Стефанівни

За допомогою новотворів Оксана Забужко дошкульну оцінку подає різним епохам, різним катастрофам в Україні, знаходить "спільне", таке разюче жахливе. Авторський новотвір "засяг одного людського життя" акцентує увагу читачя на "структурній близню-ковості" розведених у часі катастроф: "в обрисах 1986-го упізнала 1933-й рік." Оксана Забужко "зазначає" думку цими словотворами, що Чорнобиль - то відплата Україні за "мовчазно похований" голод 1933-го року. Якраз проіґнороване, "неосвоєне минуле" - те, яке, ми "негодні з ним упоратися", "продовжує існувати видозміненим, але цілком упізнаваним". 3; 67

"А в Китаї, - говорить Оксана Забужко, - "минувшина" "Архіпе-лаг Ляоґай", до одуру знайома, відбувається сьогодні й сю мить". 3; 68

Сучасне мислення, Оксана Забужко називає іронічно, воно "вщеплене аудіовізуальною культурою" (ввімкнув - вимкнув, заро-бив - купив, умер - закопали), щоб підкреслити сьогодення, яке не втратило "страшної минувшини". Минуле і майбутнє зостаються "іно словами з вительбушеним значенням". Такий , саме такий сарказм публіцистичної мови Оксани Забужко в гострій критиці сьогодення України!

Сатирично - вбивчі авторські новотвори: симптом незворотної провінціалізації України, "нагло внезалежена Україна," - це адміністративне сучасне врядування, кордони, митниці. Україна - це "тіло, котре… без "живої води", спільної ідеї, об'єднавчого духовно - культурного змісту" - ніколи не зіпнеться на ноги. "Скажіть - нам - яку - Україну - ми - будуємо!" - скандує оратор - публіцист Оксана Забужко . 3; 215

Убивчо лунають авторські новотвори: "афро - азіатский рене-санс" уже на порозі. "Ми, прецінь, також колонія, білі негри псевдо - Європи (Росії).

"Ми взагалі - Країна Змарнованих Шансів"."Провінція впізнає свій шанс як шанс, шанс лише по тому, як він стане минулим". "Наш час заміряється - подіями, як у середньовічному соціумі. Це сума порізнених моментів типу: на тлі тяглої статики чужої волі. Телебачення - модель американської культури і новоприбульця "зі Сходу", воно ошелешує саме темпом: мовною канонадою ведучих, блимним каскадом рекламних перебивок, владно нав'язуваною швидкістю життя! - а ще й до всього безперебійного бомбардування звістками про те, що нового трапилося в світі, поки ти паркував авто, розмовляв по телефону й варив собі каву. 3; 221

Так, " хоч - не хоч безпосередньо, навіч, усіма змислами в купі відчуваєш власну включеність у тісноту всесвітнього часу, який мчить, пориваючи тебе за собою".[3; 219-221]

" Кожного, хто якийсь час жив на Заході, по поверненні додому, в Україну, переслідує, - підкреслює Оксана Забужко, - гротасково-фантастичне відчуття якоїсь фізичної зміни середовища; так, ніби мчав на гоночному велосипеді автострадою - і раптом відчуваєш, що велосипед стоїть на місці!" [3; 226] Така глибина, глибина яскраво особистого аналізу стану сьогодення України філософом - публіцистом Оксаною Забужко.

Словотвір неологізмів авторки різноманітний. Це не тільки слова, а й цілі вислови, що були раніше наведені. Це об'єднання декількох слів типу хліб-сіль-овоч, їли-пили-вдягалися, зцілілого-в незмінності, не-о-словленого-незавваженого, що акцентують увагу на тім чи іншім філософсько - публіцистичнім вислові важливої думки, цілої проблеми.

Менші об'єднання слів займають теж чільне місце в групі авторських новоутворень: книга-меморіал, містично-жоскувате… Авторські новоутворення при поєднанні двох слів різних форм (різних відмінків та різних частин мови): пост-сталінські, пост-трагічного, юнацьки-світлу. Неусталені префікси, що утворюють слова: незгурт, навзагал, нестак - то, узневажились, упізнаваним, змислово. Складноскорочені слова із префіксами типу "відсамопочатку". Незвичайні поєднання складноскорочень типу "вагонзак", "безрік", а також повторень слів: завтра - позавтра.

"Новомова"- за термінологією Р. Барта, "енкратичний соціолект", тобто такий різновид національної мови, на боці якого виступає державна влада на противагу соціолектові "акратичному", опозиційному (див. есе Р. Барта "La division des langes"("Розділення мов"(франц.). Його єдиним органічним предметним середовищем уявляється мені безособовий інтер'єр вельможних кабінетів: тьмяний відсвіт полірованого дерева, ошатні килимові доріжки, гіпсовий Ленін на червоно - задрапованій підставці… Отут доречно звучав і знаменитий хрущовський "комунізьм", і немовні для нетренованого словесні конструкції з "повышением усиления", а чи "усилением повышения", і, чого гріха таїти поширений тепер уже по цілій країні "апаратний мат". Але від самого припущення, що в цих мурах могло пролунати що-небудь на кшталт: "А послухайте-но, чоловіче добрий яка мені оце трапилася пригода", - віє чимось протиприродним: це схоже на несумісність груп крови, і початки цієї несумісности - на тому шляху, котрим ще не розкуркулений дядько віз до себе в село "трійку" з губкому, а влазлива, геть нежіночна і тим загарливіша в своїй ідейній щирості "стрижена комуністка", сидячи на возі, "переконувала дядька на атеїста" (Б. Антоненко - Давидович. "Смерть"). 3; 111

Каноном "дубль - новомови" стали, звісно ж, сакральні тексти - перекладені, а точніше, напростець "перезняті" з російської на українську "Твори" К. Маркса й Ф. Енгельса (поки що в 49-ти томах) - прошу при цьому мати на увазі, що за роки Радянської влади жоден з класиків світової філософської, соціологічної чи економічної думки не з'явився по-українськи хоч би пристойним однотомником, та й узагалі такі переклади можна перелічити на пальцях: у 1932 році зроблений В. Підмогильним Гельвецій та ще в серії "Пам'ятки естетичної думки" в 60-х - на початку 70-х кілька справді вартісних робіт - "Поетика" Арістотеля, "Про красу" Хоґарта, "Парадокс про актора" Дідро… Все!!! А це ж обертається вже не просто невиробленістю термінології, а відмиранням у цілому українькому менталітеті щонаймасштабнішого - катеґоріального - рівня мислення . Пробі, люди!..

Та як ж там "пробі!", заспокоюють нас теоретики "дубль - новомови", коли "український народ дістав найцінніший духовний скарб" - класичні праці В.І. Леніна в перекладі на рідну мову. Самий факт перекладу на українську мову творів, написаних мовою великого російського народу, у яких узагальнено всю мудрість життя (так!!! - Оксана Забужко) і досвід боротьби найпередовіших людей нашої епохи за створення безкласового суспільства, свідчать про небувале зростання за роки соціалістичного будівництва української мови (Багмут Й. А. Проблеми перекладу суспільно - політичної літератури українською мовою. - К., 1968. - С. 155). Подібний арґумент здатен послати в нокаут будь - якого опонента, надто коли той довідається, як плідно попрацювали три покоління перекладачів "найціннішого духовного скарбу", аби якнайдокладніше віддати зміст оригіналу та як од видання до видання вдосконалювався український текст - "капелюшництво" перетворювалось на "шляпне виробництво", "буржуазія, що вбиралася в силу", - на "ростущу (!!!) буржуазію", "обчикрижити" - на "обкарнати", "передати куті меду" - на "перегнути палку", - доти, доки вторинність українського ватіанту не зробилась не стільки підкресленою, що крізь неї виразно проступив російський оригінал і стало можливим просто з розгорнутої книжки зчитати зворотній переклад. Отут творці "дубль - новомови" нарешті перевели дух і спочили по трудах праведних, окриті глибокодумним, методологічно безцінним висновком: "Більша точність при перекладі з російської мови на українську досягається там, де перекладачі використовували спільні для обох мов слова і граматичні форми" (Багмут Й. А. Там само. - С. 156). Що й треба було довести. 3; 120-121

Розмаїття способів авторських новоутворнь створюють прекрасний колорит публіцистики Оксани Забужко, її новаторство митця - публіциста.

Просторіччя, використані в публіцистичному творі "Хроніки від Фортінбраса", як і авторські новоутворення, допомагають краще зрозуміти викривальну суть зображуваної епохи, характерів образів, про які йдеться, мету висловлювань авторки.

Загальновживана лексика, використана Оксаною Забужко в іншому значенні, вбивчо - сатирична, вона допомагає викрити тоталітарну та "пост - сталінську", "пост - тоталітарну" епоху життя в Україні, її економічну кризу, "сучасну провінційність" на тлі країн світу. Таку ж функцію виконують і запозичення з інших мов.

Авторські новотвори, запозичення з інших мов, узвичаєні в російській мові слова й вислови, просторіччя, вживання загальновживаної лексики в новому значенні, що вміло використані Оксаною Стефанівною Забужко в "Хроніці від Фортінбраса", роблять есе оригінальним, актуальним, цікавим зразком філософської публіцистики, дають стимул для культурологічної мовної розвідки.

ІІ. Запозичення з інших мов, які в тканині публіцистичного твору нерідко виступають як варваризми, є засобом інтелектуалізації мови, сприяють точному висловленню думки. Оксана Забужко бере ці слова із наукового стилю (топографія, імператив, історизм), церковних книг (іпостась). Нерідко Оксана Забужко сама утворює вирази. Наприклад:

Акурат таким є й процес написання вірша… Словник подає нам значення лише слова акуратний:

Акуратний (лат. accuratus, від accoro- точно виконую) - 1)Охайний, точний.2)Ретельно, вміло виготовлений. 3)Кубібний, чепурний (про людину, що є ретельною, старанною, чистою, приємною на вигляд). 4)Який підтримується в порядку.

Оксана Забужко використовує це слово зі значенням точно виконую, тобто процес написання вірша є точно виконаним процесом.

Екзистенціаліст (від лат. existentia - існування) - творча особис-тість, представник суб'єктивно - ідеалістичної течії в сучасній буржуазній філософії, що вважає реальним лише існування людини та її переживань, проповідує крайній індивідуалізм, переживання людини ставить в основу.

…змисел поетичної правоти … його повноважено … якимось щонайпрямішим трансцендентним імперативом… Словник пояснює це слово так:

Імператив ( від лат. imperativus - владний) - 1) Наказовий спосіб дієслова. 2) Категоричний імператив - в ідеалістичній етиці німецького філософа І. Канта, безумовне моральне веління, яке нібито притаманне розуму, є вічним і незмінним і покладене в основу моралі. 3) Переносно - веління, настійна вимога. 4) книжн. Беззастережна, категорична вимога.

"жіночость" країни (кожної) має кілька протилежно обернених іпостасей … Цей термін словник розшифровує так:

Іпостaса (грецьк. hypostasium - дотримування, ущільнення, заміна)- заміна однієї стопи іншою у квантитативному та силабо-тонічному віршуванні, в якому місце наголосу - стале. Термін введений В.Брюсовим ("Основи віршування"). Іпостаса притаманна античному віршуван-ню, коли два коротких склади замінюються одним довгим і навпаки. Цим поняттям користувалася Галина Сидорен-ко в тих випадках, коли хорей замінювався пірихієм чи спондеєм або ж мовилося про павзник (дольник). М. Гас-паров розглядав наявність іпостасей і в інших віршових розмірах. Справді, такі випадки трапляються в поезії: "Біг наших каравел на спалахи зірниць!"(Л. Костенко)

…в її окрузі, містечку, кантоні і т.д… Словник пояснює це слово так:

Кантон (від франц. canton - округ) - 1) Територіальна, федеральна одиниця в Швейцарії. 2) Адміністративно - територіальна одиниця в Бельгії, Франції. 3) Виборчий округ у Франції.

Саме в значенні "округ" авторка використовує кантон.

Катарсис (грецьк. очищення) - у давньогрецькій філософії сутність естетичного переживання. За Платоном, катарсис - звільнення душі від тіла, від пристрастей або від насолод; за Аристотелем, катарсис - очищення емоцій мистецтвом.

Коленкор (франц. calencar; з перс.) - фарбована бавовняна тканина полотняного переплетення. Застосовують для книжкових палітурок тощо.

Лакуна (від лат. lacuna - заглибина, западина) - 1) Проміжок між елементами тканин та органами у людини й тварин, заповнені лімфою або гемолімфою. У людини також - заглиблення на поверхні окремих органів (напр.: піднебінних магдаликів). 2) Переносно - прогалини, пропуски у тексті. В бібліотечній справі - прогалини в комплектуванні, відсутність книжки.

…вистачить порівняти цю максиму з "філософією маскулінності"…Словник тлумачить цей термін так:

Максима (від лат. maxima (sententia) - 1) Основне правило, принцип) - формула, що виражає якусь моральну вимогу, логічний чи етичний принцип. 2) Правило, основний принцип, яким керується людина у своїх діях та вчинках; // Короткий вислів етичного характеру.

Нота бене, нотабена, рідко нотабене. Назва умовного знака (NB), який ставлять, щоб звернути увагу на якесь місце в тексті, на якийсь документ, книгу та ін. // у знач. вставн. сл. Уживається для привернення уваги читача до висловленого в тексті. (Майстрові дали кувать Із бронзи кесаря. До того Так, нотабене, додали, Щоб бронзовий той кесар буде І милувать (Шевч.)

Прес-пап'є (франц. Presse - papier , від presse - тиснути і papier - папір) - 1) Важливий предмет із бронзи, мармуру тощо, який накладають, щоб притримати їх. 2) Річ письмового приладдя - округла основа з натягнутими на неї аркушиками промокального паперу.

Проміскуїтет (від лат. promiscuus - змішаний, спільний) - стадія нічим не обмежених статевих зносин у первісному суспільстві перед виникненням будь-яких норм шлюбу і форм сім'ї.

Рефлексія (від лат. reflexio - вичин, відображення) - 1) Осмислення людиною власних дій і їхніх законів, діяльність самопізнання, що розкриває специфіку духовного світу людини. 2) психол. Самоаналіз, роздуми людини (часом надмірні, хворобливо загострені) над власним душевним станом.

Сленг (англ. slang - жаргон) - жаргонні слова або вирази в англійській усній мові, характерні для людей певних професій (моряків тощо) або соціальних прошарків. Ними яскраво можна було визначити добу націоналізму й добу тоталітаризму в Україні.

ІІІ. Узвичаєні в російській мові слова й вислови, які нерідко вживають українці. Це, здебільшого, назви реалій радянської доби, які в публіцистичних творах Оксани Забужко мають яскравий негативний відтінок значення. Палітіческий, тобто політичний. Звучить іронічно, з підтекстом, що допомагає оцінити подих минулого критично, зрозуміти заполітизованість колишнього життя, особливо громадської діяльності, коли про людину взагалі забували, а дбали лише про ідею.

"Да здравствует коммунизм - светлое будущее человечества!" (як може "здравствовать" "будущее", те, чого нема? - Оксана Забужко) чи "Новый характер труда (?), современный (а який мав би бути, середньовічний ? - Оксана Забужко) быт и облик таких сел - это и есть добрые плоды нашей социальной политики" - всі ці речення з онтологічного погляду так само "порожні", безглузді, як і класичні "граматичні" приклади російського лінґвіста Л.В. Щерби ("Глокая куздра штеко будланула бокра и кудрячить бокренка"). Зате вони правильні , вони зобов'язують, вони напомповують свідомість димом незбагненних, ніяк не зв'язаних з дійсністю абстракцій, водночас паралізуючи волю до інтелектуального опору. 3; 116

…військова аґресія в Афганістані, мужньо й маловрозумливо пойменована, було, "исполнением интернационального долга", породжує новий тип осиротілих матерів, котрі в жалобному строї вихоплюються на трибуни з патріотичним покликом войовничих племен: мало не "за Родину, за Сталина!". 3; 110-111

… "обрусение" як офіційний термін звучало, ніде правди діти, негарно - вистачило пересунути його, як фішку з позиції "самоціль" на позицію "засіб для досягнення братерства" (згодом, частіше, "засіб прилучення до світової цивілізації", що було, м'яко кажучи, таким самим ошуканством), аби русифікаторство здобуло собі ідеалогічну carte blanche. У тоталітарній державі, що вповні склалася в СРСР у середині 30-х, національні мови, як акратичні соціолекти, не можуть не бути приречені - механізм їхнього перетравлювання правлячою "новомовою" схвалив і затвердив сам "батько народів", розтлумачивши своїм дітям, що "зовсім неправильно було б думати, що в результаті схрещування, скажем, двох мов утворюється мова, третя мова… Насправді, при схрещуванні одна з мов звичайно виходить переможцем, .. а друга мова втрачає поступово свою якість і поступово відмирає". "Так було, наприклад, з російською мовою, з якою схрещувалися в ході історичного розвитку мови ряду інших народів і яка завжди виходила переможцем". Здається, ясніше нема куди. 3; 118

Заздрю В. Аксенову: я, українка, народжена й росла в українському (авжеж пак!) місті, всеньке свідоме життя отак рефлекторно озираюся на звук рідної мови не десь там, а власне в себе на батьківщині, бо одразу за порогом мого помешкання - вже на сходах! Біля ліфта! - починається нескінченна мовна "полоса отчуждения", в якій спливає дві третини мого активного життєвого часу. Усією своєю духовною істотою, свідомістю та підсвідомістю я, отже, знаю, що таке присинґ лінґвоциду і чим він загрожує особистости. Через те мої роздуми можуть придатися як свідчення щасливо зацілілої жертви масового надлюдського експерименту.

А що експеримент цей, справді - таки унікальний, виявився не- безуспішним, переконливо показали хоча б молдавські події 1989 року, коли на Закон про державність молдавської мови (по - прос-тацьки кажучи, урядове рішення, аби кожен громадянин республіки знав мову її народу) маси російськомовного населення відповіли страйками 3; 101 .

"приятно побывать" - це з промови Брежнєва на ХХVІ з'їзді КПРС. Такими витягами напихалися шкільні збірники граматичних вправ, написано такою мовою горезвісна "трилогія" дістала найвищу державну відзнаку з літератури й проголошена була за літературного (так!) стилю, усе це десятки разів перечитувалися школярами й студентами, бо входило до всіх екзаменаційних програм - словом, це те ментальне тло, на якому зросло моє покоління. 3; 114-115

"Религия - опиум для народа" У свідомості радянської людини слово "опіум" збуджує не млисту картину наркотичного сп'яніння, а передовсім акурат оте, зі шкільної лави в зубах нав'язле, (це явище прегарно показано в дотепному оповіданні К. Чапека, де сіромаха - газетяр, підданий тестові на асоціації, як заведений висипає на кожне слово експериментатора - гирилицю газетних штампів).

Перед нами справді мова "ідеального чужинця" (Славіна недарма не відрізняє жита від пшениці), і "особиста мовно - стилістична практика В.І. Леніна й Й. Сталіна" відіграла в її становленні роль таки першорядну. Обоє вони й самі були "ідеальні чужинці" - грузин, котрий іменував себе "человеком русской культуры" (бувши в дійсності "человеком" культури хіба що блатної) й до смерти говорив російською з невитравним акцентом, та "професійний революціонер ", читай вічний еміґрант, із напохватним набором європейських "полуязичій" для практичного вжитку (щоб читати партійну пресу) та, в рідній мові, словником недорозвиненого (зате хамуватого!) підлітка в усьому, що стосується духовної сфери ("учено, но бестолково" - на адресу Геґеля, "реакционно, но интересно" - про відвіданий у Берліні спектакль, і т.д.). Взагалі ж досить симптоматичний уже сам факт обрання за мовний взірець не художніх текстів - найбільш індивідуалізованих і найбагатших лексично, - а непорівнянно вбогішою з цього погляду політичної публіцистики, тобто вирівнювання "за найменшим спільним знаменником". "Від інших мов новомова різнилася тим, що її словник з року в рік не розширявся, а скорочувався" (Орвелл). Отож - бо. 3; 112-114

"Русский язык как средство межнационального общения". Не забуваймо й ще одне: на відміну від питомої мови російського народу, енкратична російська "новомова" призначається до комунікації (так і в академічному мовознавстві речена: головна функція "русского языка как средства межнационального общения" - комунікативна), тобто не до продукування думки, а до трансляції вже готових думок (згадаймо Славіну!). Повновартісне, незалежне мислення потребує абсолютно безкраїх обширів "істинної", прозорої щодо світу мови - а в ідеалі, припускаю, ще й співвідношення мови мислення ("батьківської") з мовою почування ("материнською"). "Міжнаціональна" ж, коли вона витісняє національну, замикає людину в шахту ліфта, де рух триває лише вздовж уже напнутих тросів. Відповідно, інтелектуально - творчий потенціал, приміром, тих українців, котрих з дитинства (ясла, дитсадок, школа…) відчужено на Україні від української мови, має бути, порівняно з природними російськомовцями, зрослими в Росії, істотно ослаблений: за самими "стартовими умовами" ці люди приречені на інтелектуальну вторинність. 3; 116

Судьба - рос. доля1, жін.рід. 1) Хід подій, збіг обставин, напрям життєвого шляху, що ніби не залежать від бажання, волі людини; талан, фортуна, фатум, планета, зоря, зірка, хрест. // умови життя; життєвий шлях і те, що на ньому виникає. // Бажане, щасливе життя. ?Випадати (випасти) на долю кому або чию - ставати неминучим у чиєму-небудь житті; майбутнє чогось.

доля? - ж. р. 1) рідко. Частина чого-небудь. // Належна комусь частина; право на участь у чому-небудь, на володіння частиною чого-небудь; пай. ? Сильна доля - частина розміру музичного такту, на яку припадає наголос. 3) У старій системі мір - одиниця маси (ваги), що дорівнює 44,435 мг.

Тяглость: Тягота - 1) Трудність, важкість. (Вона … з видимою тяготою несе труди своєї професії (Хотк.); // перев. у множ. Труднощі, важкі обов'язки; // Стан душевного невдоволення, відчуття тягаря на душі, серці. (Від юних днів, від пестощів і раю Нам тягота лишається сама (Зеров). 2) діал. Вага. (Треба взяти чоботи, в них тягота невелика (Сл. Гр.)

Тягло - 1) Робоча худоба в сільському господарстві (коні, воли і т.ін.) - (Було в батька своє тягло (Барв.). 2) Лямка для тягнення невода, порома і т.ін. 3) іст. Феодальні державні податки й повинності селян та посадських людей у XV - початку XVIII ст.; // Кріпосна повинність.

"Человек проходит как хозяин необъятной Родины своей", - це чистий маніфест волоцюзтва: адже ж "хазяїн" - не "ходить", "хазяїн" - обростає хазяйством, при-ростає до місця закорінюється і, наколи вже хоч трохи розжився, на підйом ой який важкий! Смисл колективізації крився, між іншим, і в тому, щоб назавжди витравити оцю сутнісну для селянської культури природність, прирідненість - до свого поля, до з дитинства знаної оку кринички на дні ярка, до населеного духами з бабиних казок байраку за селом, - щоб позбавити селянина не фізичного, але метафізичного земного тяжіння… 3; 108

ІV. Просторіччя, які в публіцистичному стилі є незвичним явищем, бо сфера їх функціонування - усне мовлення. Однак вони є добрим засобом іронії, сатири, вживаються з оцінним значенням (дала висловлювання своєї власної думки).

Атож , розм. Уживається для вираження згоди з чим-небудь або підтвердження чого-небудь; справді, так, авжеж.

Блатні - підтримували близькість сім'ї Забужків до засланих в ГУЛАГи.

Порода вільного інтелектуала

"Блатні" духом

"блатні" депутати

"блатні" зірки

"блатні" професори

"блатні" лауреати

Оксана Забужко називає всіх їх: ця порода.

Цим підкреслює презирство до тих, які не можуть жити без "вітаміну запотребованости", тобто перебувати при владі, порівнює із типовим "колоніальним синдромом" (іншомовного походження лексика). А словник тлумить це по-своєму:

Блат - фам. Знайомство, зв'язки і т.ін., що використовуються в особистих інтересах. (Був блат на все (Фр.)

Вікувати - проживати свій вік; жити, вік, жити - поживати, топтати ряст; перебувати. (По так він і жив собі, й добре йому велося все…вікував він собі гарненько з дочкою (Вовчок).

Врубаючи - врубувати (урубувати), врубати (урубати) - вставляючи щось у вирубаний отвір, закріплювати в ньому.

Гражда, діал. Садиба

Далебі, рідко далебі, розм. Уживається у значенні вставних слів: правду кажучи, справді [ ж, бо] , дійсно і т.ін.; бігме.- (Я, далебі, в тім не виною, Що так роз'їхався з тобою (Котл.). // у значенні частки таки. - (Якби не оце створіння, я далебі заснув би під кущем, так сьогодні парно якось у повітрі (Коцюб.).

Зась. 1. Вживається при вираженні заперечення чогось, відмови від чогось. 2. Вживається у значенні не можна.

Зобабоки, обабіч. 1) З обох боків; на обидва боки, обіруч, по обидві руки, обаполи. 2) Уживається при вказуванні на розташування, переміщення і т.ін. кого-, чого-небудь по обидва боки об'єкта; // рідко. Уживається при вказуванні на розташування кого-, чого-небудь з бокової сторони об'єкта; поряд, збоку.

Клацати - утворювати короткий своєрідний звук раптовим зіткненням рівних поверхонь твердих предметів, дією якого-небудь механізму тощо ? Клацати зубами: а) голодувати; б) дуже мерзнути.

Лаятися 1. Виражати своє незадоволення грубими, часто непристойними або образливими словами. 2. Дорікати одне одному, лаяти одне одного; сваритися, гризтися.

Лжа - ж.рід.заст. Неправда, брехня, олжa. ([Єпіскоп:] Свят, свят Господь! Замовкни душе лжі! Він одержимий (Л. Укр.)

Назавше, розм. Те саме, що назавжди. (Ніколи, ніколи не хочу я вдруге такої хвилини пережити, як того ранку, коли ми розсталися назавше (Коб. ). На все життя; навіки, навічно, назавше, на віки вічні; назавсіди, назовсім, без вороття, безповоротно.

Осьдечки, осьде, розм. 1. Ось тут; у цьому місці. - (Ти тут, Соломіє? - питав він і дрімав далі. - Тут, тут…осьде (Коцюб.). 2. Те саме, що ось: а) уживається при вказуванні на кого-, чого-небудь на близькій відстані (часто супроводжується жестом) ; б) уживається при уточненні, конкретизації різних обставин дії. ( Дивіться, люде : осьде була, Що я читав…- І показав [Іван Гус] перед народом (Шевч.) .

Пощо - заст. Навіщо, для (заздля, заради) чого. - (І нащо чоловік живе? Пощо у світ родиться? (Вовчок).

Профан. 1. Особа, не обізнана в якій-небудь галузі, некомпетентна особа, неук, невіглас. (Він знав Воздвиженського як про-фана, як людину зовсім не поважаючу науки (Н.-Лев.). 2. У стародавньому Римі - той, хто не мав права входити до храму. (Марила…Аж надійшла під браму - не храму, ні, і тільки огорожі, що там стоїть, неначе на сторожі, і заступа профанам вхід до храму).

Пхатися - 1. Штовхати кого-небудь, штовхати один одного. // Штовхаючи інших, проходити, пробиратися кудись. 2. розм. Проникати всередину чого-небудь, залізати кудись. // фамільярне слово. Заходити, залазити кудись (перев. нахабно). // перен. Настирливо, всіма способами добива-тися чого-небудь, намагатися стати кимось. 3. фам. Пересуватися, йти кудись (перев. повільно) .

"Глипаємо в телевізор, тлумимо й гасимо жаль, гнів на бігу: на таке нема часу. Замість робитися майстрами часу, ми стали його бранцями… у висліді живемо в стані якихось перманентних почуттєвих викиднів ." [ 3 ,225 ]

Тлумимо, тлумити - 1) Знищувати, нівечити. 2) Заглушати. (Леле! Хвиля тлумить крик рибалки гучний (Л.Укр.) // перен. Тамувати, угамовувати почуття. ([Прісцілла:] (Та й не судила я. Хіба то суд? То стогін болю. Я його тлумила, поки могла… (Л.Укр.). 3) Лупцювати.

Чубитися - розм. Битися, хапаючи один одного за чуба.

Чудувати, розм. 1. Викликати подив, здивування в кого-небудь; дивувати. (Книш чудував усіх тими бумагами, які лумалося йому стрівати в поліції…(Мирн.). 2. Чудуватися. - (Ми й без того в цих патріархальних сукнях поставали схожі на якихось святих преподобниць! І без того ціле місто чудує з нас (Н.-Лев.) .

V. Уживання загальновживаної лексики в новому значенні.

Витати, книжн. 1.заст. Перебувати, бути присутнім, жити де-небудь. (Рано спати клала [мати дочку]..І всю ніченьку над нею витала, не спала. (Шевч.). 2. Літати, ширяти в повітрі, у небесних сферах. (Орел за хмарами витав, Неначе вперше так літав (Граб.). 3. Бути відчутним, незримо присутнім де-небудь. (Що до мого часу витали там [у семінарії] тіні таких директорів, як відомий кирило - мефодіївець Посяда (Вас.). Витати думкою (думками) - переноситись в думках до іншого місця; Витати в емпіреях (у хмарах) - бути мрійником, сприймаючи дійсність наївно, нереально.

Власне-література: Власне, рідко власно. 1. Уживається окремо або зі словом кажучи для уточнення чого-небудь, по-суті. (Ні, се, власне, не було хвалою, але се більше варте було, ніж звичайне величання матірок своїми дочками. (Л.Укр.). 2.част. Уживається для того, щоб підкреслити, виділити роль кого-небудь або значення чогось; саме, якраз. (Сонце, власне, запало за сам вершок Чорної гори і червоним світлом облягло широкий край небозводу (Фр.); // У власному розумінні цього слова.

Література. 1. Уся сукупність наукових, художніх і т.ін. творів того чи іншого народу, періоду або всього людства. 2. Вид мистецтва, що зображує життя, створює художні образи за допомогою слова; письменство, словесність, белетристика. (Як би там не було, а література - моя професія (Л.Укр.); // Сукупність творів цього виду мистецтва. (Журнала вже десятий вік і в очі не одного не бачив і не знаю, що там і діється, в тій новій…літературі (Шевч.); // Літературна діяльність, процес творення художніх творів за допомогою слова. (Хтось…не хоче навіть до роботи братись, а, властиве, треба, і погода саме літературі сприяє (Л.Укр.). 3. Сукупність друкованих творів певної галузі знань, з певного питання; бібліографія . // розм. Друковані твори, книжки.

"Дім" - мужчина: Дім. чол. рід 1. Будівля, призначена для житла або розміщення різних установ; будинок, хата, домівка, господа; 2. Приміщення, в якому живуть люди; житло. З дому: а) з свого житла; б) з різних місць. Повен дім кого-велика кількість (про людей). 3. Приміщення, люди, що в ньому живуть, та їх господарство. // Про сім'ю або людей, що живуть в одному приміщенні, родина. 4. рідко. Монархи одного роду, що послідовно замінювали один одного, династія. Божий дім, заст. - церква. Дім роз-пусти; Публічний дім - Будинок, де живуть і приймають відвідувачів повії. Жовтий дім, заст. - лікарня для психічнохворих.

Мужчина, розм., чол. рід. Те саме , що чоловік. 1. (Тепер він помітив жінку серед купи мужчин (Коцюб.). Чоловік. 1. Особа чоловічої статі; мужчина, протилежне жінка. 2. Одружена особа стосовно до своєї дружини; муж, дружина. 3. Те саме , що людина. ? Божий чоловік, заст. - прочанин, паломник, юродивий. 4. заст. Селянин.

Дріб. 1. Дрібні свинцеві кульки, які вживаються для стрільби заст. Мисливської рушниці, шріт. 2. перен., Часто повторюва-ні, короткі, переривчасті звуки, що виникають від ударів по чому-небудь, при стрільбі. 3. мат. Число, що склада-ється з частин одиниці. 4. збірн., діал. Свійська птиця. 5. збірн., діал. Малі діти; дрібні тварини.

Доконати, розм. 1. Довести кого-небудь до важкого фізичного або морального стану; замучити. // Погубити, знищити кого-небудь. 2. рідко. Зробити, здійснити що-небудь.? Докона-ти свого - домогтися свого, досягнути своєї мети; Доко-нати свого слова - виконати обіцяне. Доконатися, діал. Переконатися. Доконечний. Обов'язковий, неодмінний, неминучий, конечний.

Корчі, мн. - Мимовільне скорочення м'язів (від болю, холоду, при деяких захворюваннях і т.ін.) ; мишка, корчій, судома. ([Річард:] Я досі знав лиш бідність артистичну, ощадність бачив, працю невсипучу, та корчів голоду ще не бачив, не чув його спотвореного крику (Л.Укр.).

Навдивовижу. 1. Напрочуд; надзвичайно, на диво, на предиво. (У весняному небі снувались навдивовижу ніжні хмарки (Довж.). 2. Дуже добре, чудово. ([Семен Мельниченко:] І свячена верба…розрослась навдивовижу: мабуть, часто поливана ( Кроп.). 3. розм. Викликати подив, здатися дивним. (Навдивовиду всім турецький огірок (Гл.).

Надужиття. 1. Надмірне використання, надмірна витрата чого-небудь; надуживання, надужиток, перегин. // Неправиль-не вживання. (Кожний шукає шляху, який йому найдогідніший для його цілей, Називати не жертвою - то, на мою думку, надужиття великого слова (Фр.). 2. перен. мн. Незаконні дії, вчинки, зловживання. (Стали [січовики] мені розповідати, які надужитя робляться при сільських виборах, як ведеться агітація (Л.Укр.).

Намул - чол.рід. 1. Осадки на дні водоймищ із найдрібніших часток мінеральних та органічних речовин, мул. (Дівчина стала над ковбанею й дивилась, як поволу осідав намул і вода очищалась (Коцюб.). 2. Шар піску, землі, нанесений течею річки і т.ін.; наплинок. 3. перен. Неприємне почуття, що залишається після якоїсь розмови, події т. ін.; гіркота, гіркість, накип, осад, іржа.

Невтямки - розм. Незрозуміле, неясно, невідомо. // Не приходити в голову; все одно, не до того.

Одсахнули, сахнути, діал. 1. Війнути, дихнути. У порівн. (Підслухана розмова неначе сахнула на неї чимось таким поганим та огидливим (Фр.). 2. Блиснути.

У Оксани Забужко це означає дію, що вже сталася.

Ошелешити,- ошелешувати розм. 1. Рідко, сильно вдаряючи по голові, доводити кого-небудь до непритомного стану. 2. Надзвичайно дивувати, вражати, приголомшувати.

Пасеїзм, книжн. Пристрасть до минулого, милування ним при зовні байдужому, а на ділі ворожому ставленні до сучасного, до прогресу; відсталість поглядів, консерватизм.

Питомий. 1. Стос. До вимірювання тіл, явищ відносно чого-небудь.? Питома вага кого, чого - кількість, роль, значення або місце кого-, чого-небудь десь, у чомусь. 2. заст. Рідний. 3. рідко. Характерний для кого-, чого-небудь; притаманний комусь, чомусь.

Підставовий, підставний. 1. Який підставляється під що-небудь. 2. Який підставляють, виставляють замість справжнього, дійсного. 3. заст. Призначений для заміни (про коней).

Полегкість. 1. Зменшення труднощів, послаблення зусиль при виконанні, здійсненні чогось важкого; полегша, просвіток, полегшення, попуст, ослаба, облегша. 2. Терпеливе, невимогливе ставлення до кого-, чого-небудь; поблажливість. // Не дуже суворе ставлення до чиєї-небудь провини.

Посутній. Який має істотне значення, становить суть або стосується суті чого-небудь; суттєвий; // Діловий, слушний (про думку, зауваження і т.ін.).

Провінціалізація, провінція. 1. У Стародавньому Римі та деяких пізніших імперіях - завойована територія якого-небудь народу, що перебуває в економічній і політичній залежності від загарбника. 2. Адміністративно - терито-ріальна одиниця; // заст. Віддалений від столиці, великий культурний населений пункт; периферія. // зневажл. Уживається як символ відсталості, обмеженості і т.ін. 3. спец. Район розробки родовища яких-небудь корисних копалин.

Процес перетворення чого-небудь або уподібнення цього провінції.

Прообраз - чол.рід. 1. Той, хто стає або те, що стає зразком, взірцем кого-, чого-небудь. 2. Особа, яка служить авторові оригіналом для створення літератур. персонажа; прототип; // Відтворення худ., мовними, інтонаційно-мелодійними і т.ін. засобами образу кого-, чого-небудь.

Розпачливий. 1. Який виражає розпач, сповнений, перейнятий розпачем. (У нас в хаті ридання голосне, та гірке, та розпачливе (Вовчок); // Який впав у розпач; охоплений розпачем; Образно. (Єсть у мене одна Розпачлива, сумна, одинокая зірка ясная (Л. Укр.); // у знач. ім. Розпачливий, розпачлива. Людина, що впала у розпач, піддалася розпачу. (Скажи мені, фантазіє дивна… Як певную мету вказати розпачливим? (Л. Укр.) 2. Дуже тяжкий, безпо-радний, безвихідний, безнадійний. (Даремно думаєте, що я вже в такому розпачливому моральному стані (Л. Укр.).

Смисл 1. Уявлення про щось, поняття, розуміння чого-небудь. ([Олеся:] Такий тільки чоловік усьому дає інший смисл, і в те, що нам часто вбачається вже мертвим, він вдуває дух животворящий (Кроп.); // Роль, важливість чого-небудь. 2. Внутрішній зміст, суть чого-небудь; значення. (І поезія, і звуки, і образи - все зрушувало, все розкрива-ло схований гарячий смисл і усміхалося (Хотк.). 3. Мета, завдання, призначення чого-небудь. (Ми не вкладаємо смислу нашого життя в саму працю, лише в те, що ми за нашу працю одержимо (Коц.) ; розм. Користь, вигода: - (Чи є смисл приймати такі страждання за дурненький, малий факт, за факт отставки якогось там жандаря? (Хотк.)

Таїна - поетичне слово. Таємниця (Соловейко, мій сусідо, Ти не тьохкай у гаю, А коханому повідай Про любов святу мою, Про рожеві, світлі мрії - мого серця таїну (Стар.).

"Хата" - жінка: Хата, и, ж. 1. Сільский одноповерховий житло-вий будинок. (Жваво, з юнацькою енергією заходився Се-мен ставити хату (Коцюб.); // Домівка, господа. (Віщує серце, що в палатах Ти розшукуєш, і не жаль Тобі покинутої хати…(Шевч.); // Тимчасове пристановище для кого-небудь. (Смеркло. - Збирайтеся, бабо, - каже мама, - та йдіть шукати на ніч, а то пізно буде (Коцюб.). Вертатися (вернутися, повертатися, повернутися і т. ін.) до хати - повертатися до рідного краю, додому. Моя хата скраю [, я нічого не знаю] - мене це не стосується, це не моя справа; Не держатися хати - часто не бувати вдома. 2. Внутрішнє житлове приміщення такого будинку. (Вийшли з хати батько й мати В садок погуляти (Шевч.). Велика хата - простора, світла кімна-та для прийому гостей; світлиця; Мала хата - хатина. (Ходім лишень в малу хату, поки випрягає воли батько: вона тебе, Марку, дожидає (Шевч.). Добривечір [вам] у хату - усталена форма вітання, яку вживають, заходячи до хати ввечері. (Тут саме ввійшли [братчики] в хату…- Добривечір у хату, - привітали всі москалиху, що стояла посеред хати з ключами в руках (Мирн.); На всю (на цілу) хату; а) дуже голосно; гучно. (Бабина онука Христя, - дівка сімнадцяти літератур, низенька, некрасива, чогось важко зітхала на всю хату (Митр.); б) дуже сильно. ([Євфросина:] Ніде дітись: треба показати (Йде в кімнату й виносить сережки й браслет). [Всі:] Ой, гарні ж! Аж блищать, аж горять! Так і сяють на всю хату (Н.-Лев.);. Не виходити з хати - не бувати серед людей, сидіти вдома. (Давненько ми вже Марусю не бачили, то за горем своїм, то за сваркою тією межи старими, та й Маруся наче ховалася: з хати, сливе, не виходила (Вовчок); Повна хата кого, чого - велика кількість, дуже багато кого-, чого-небудь. - (Що ж ви нічого не робите слабій? - Замфір махнув рукою. Де там нічого… Ворожок та шептух була повна хата… (Коцюб.); Просимо до хати! - уживається як ласкаве запрошення завітати в дім. - (Оце я до вас у гості… Буде де переночувати? - питає становий. - Коли ваша ласка, просимо до хати! - запрохує Чіпка (Мирн.); Сидіти в хаті - бути, лишатися вдома. (Що то ти робиш, синочку, тепер, коли й Лізи нема, коли з дому трудніше вирватися? Певно, сидиш в хаті та читаєш (Коцюб.); У хаті - вдома. (Не знать, звідки і ким пронеслося, що в Павла у хаті недобре… (Вовчок). 3. Родина, люди, які живуть, перебувають в одному такому приміщенні. 4. розм. Квартира. (Хата наша - 2 кімнатки - нічого собі. На другому поверсі (Коцюб.).

Жінка. 1. Особа жіночої статі; протилежне - чоловік. 2. Доросла, на відміну від маленької дівчинки. 3. Заміжня особа стосовно до свого чоловіка. // взагалі, заміжня - особа жіночої статі.

Штивний, діал. 1. Нерухомий, твердий, негнучкий. (Штивна була у нього [Тодорики] шия (Коб.). 2. перен. Холодний, байдужий, суворий.

Висновки

1. Публіцистика Оксани Стефанівни Забужко новаторська за змістом, бо в ній піднімаються й по-новому осмислюються актуальні питання сьогодення (роль мови в житті суспільства, минуле нашої мови за часів тоталітаризму, болючі проблеми майбутнього української мови). Новий зміст вимагає дієвих засобів вираження, які авторка вміло відібрала, використавши стилістичні можливості активного та пасивного шару лексики, лексичних запозичень, слів обмеженого вжитку тощо.

2. Набутком публіцистичної майстерності є слова й вирази, які Оксана Забужко власноруч створила й використала в своїх статтях, - новотвори. Вони - основа будь-якої думки, її стрижень, бо впадає в око незвичність вислову, його нестандартність. Наприклад: не-ословлений, уприступнюючи, запотребованість, легітимізує, подивугідна та інші.

3. Привертають увагу читача складні слова, написані Оксаною Забужко через дефіс, утворені з окремих виразів, відомих у мові. Як-от: ще-ненароджених, що-й-треба-було-довести, приворот-відворот-зіллям, квартиру-машину-дачу, теперешнє-і-тутешнє, що-було-б-якби. Вони сприймаються як формули, за допомогою яких Оксана Забужко не лише вміло показує вчинки людей, а по суті визначає ці вчинки як узвичаєні, такі, що визначають спосіб мислення нації чи окремої групи людей.

4. В арсеналі публіциста словотворчі засоби, властиві для української мови, їх Оксана Забужко вміло використовує при утворенні нових слів: прислівниковий суфікс -ом (зиром), префікс все-, недо-, над- (все-любов, недо-Захід, надмета), іменниковий суфікс -іст- (загроженість, взрослість, владність), прислівник вже у значенні префікса (вже-готову, вже-написане).

5. З метою кращого виділення, а також для позначення, емфатичного наголосу, який авторка хотіла б поставити на певних словах чи значущих частинах слова, Оксана Забужко запроваджує такі написання: о-смислити, не-по-рів-нян-но, Гри-го-рій Ска-ви-ра-да.

6. У тканину публіцистичних творів добре вплетені запозичені слова і вирази, які рідко вживаються нині в художніх та публіцистичних творах. З одного боку ці слова - це засоби інтелектуалізації української мови, а, з другого, вони дають змогу точніше й краще висловити думку.

7. Засобами іронії та сарказму виступають у творах Оксани Забужко узвичаєні в російській мові слова та вирази, особливо ті, які були вживаними за радянської доби, що визначили спосіб поведінки та мислення громадян СРСР.

8. Стилістичні засоби публіцистики Оксани Забужко доречні, бо з їх допомогою есеї набувають злободенного, викривального, іронічно - вбивчого, сатиричного забарвлення.

Перелік скорочень

Баж. - Бажан М.

Барв. - Барвінок Ганна

Вас. - Васильченко С.В.

Вовчок - Марко Вовчок

Гавр. - Гаврилюк О.Я.

Г.-Арт. - Гулак - Артемовський П.П.

Гер. - Герасименко К.М.

Гл. - Глібов Л.І.

Гонч. - Гончар Олесь

Гр. - Грінченко Б.Д.

Граб. - Грабовський П.А.

Греб. - Гребінка Є.П.

Григ. - Григоренко Грицько

Дн. Чайка - Дніпрова Чайка

Довж. - Довженко О.П.

Донч. - Донченко О.В.

Заб. - Забужко Оксана

Загреб. - Загребельний П.А.

Зар. - Зарудний М.Я.

Ів. - Іваненко О.Д.

Ільч. - Ільченко О.Є.

Кач. - Качура Я.Д.

Кв.-Осн. - Квітка - Основ'яненко Г.Ф.

К. - Карий - Карпенко - Карий І.К.

Коб. - Кобилянська О.Ю.

Кобр. - Кобринська Н.І.

Кос. - Косинка Г.М.

Кост. - Костомаров М.І.

Котл. - Котляревський І.П.

Коч. - Кочерга І.А.

Кроп. - Кропивницький М.Л.

Мак. - Маковей О.С.

Мал. - Малишко О.С.

Мам. - Мамонтов Я.А.

Метл. - Метлинський А.Л.

Мирн. - Мирний Панас

Мур. - Муратов І.Л.

Мушк. - Мушкетик Ю.М.

Нагн. - Нагнибіда І.

Нех.- Нехода І.

Н.-Лев. - Нечуй - Левицький І.С.

Оп. - Опільський Юліан

Павл. - Павличко Д.В.

Рил. - Рильський М.Т.

Руд. - Руденко М.Д.

Сам. - Самійленко В.І.

Сим. - Симоненко В.А.

Сл. Гр. - "Словарь" Грінченка

Стар. - Старицький М.П.

Стеф. - Стефаник В.С.

Тер. - Терещенко М.І.

Тесл. - Тесленко А.Ю.

Тич. - Тичина П.Г.

Тют. - Тютюнник Григорій М.

Тютюн. - Тютюнник Григір М.

Укр. Л. - Леся Українка

Федьк. - Федькович Ю.А.

Фр. - Франко І.Я.

Хотк. - Хоткевич Г.М.

Шевч. - Шевченко Т.Г.

Щог. - Щоголів Я.

Янов. - Яновська Л.О.

Янов. Ю. - Яновський Ю.І.

Перелік умовних скорочень

Абстр. - абстрактне слово

Антр. - антропологія

Арх. - архаїчне слово

Архт. - архітектура

Біол. - біологія

Бухг. - бухгалтерія

Виг. - вигук

Вульг. - вульгарне слово, вираз

Геогр. - географія

Грам. - граматика

Див. - дивіться

Діал. - діалектичне слово

Друк. - друкарська справа

Ек. - економіка

Ж. - жіночий рід

Жарт. - жартівливе слово

Займ. - займенник

Заст. - застаріле слово

Збірн. - збірне слово

Зменш.-пестл. - зменшено - пестливий

Зневажл. - зневажливе слово, вираз

Зробл.з… - зроблений з…

Ім. - іменник

Ірон. - іронічне слово

Іст. - історія

Книжн. - книжне слово, вираз

Лайл. - лайливе слово

Лінгв. - лінгвістика

Літератур. - літературознавство

Мат. - математика

Мед. - медицина

Міф. - міфологія

Муз. - музика

Нар.-поет. - народнопоетичне слово

Наук. - науковий термін

Невідм. - невідмінюване слово

Перев. - переважно

Перекл. - переклад

Перен. - переносне значення

Пестл. - пестливий

Поет. - поетичне слово

Політ. - політика

Признач.для… - призначений для…

Рел. - релігія

Ритор. - риторичне слово, вираз

Сл. - слово

Спец. - спеціальне слово

Спол. - сполучник

Стос.до… - стосовний до…

СУМ - Словник української мови

Уроч. - урочисте слово

У сполуч. - у сполученні

Фам. - фамільярне слово

Церк. - церковне слово, вираз

Ц.-с. - церковнослов'янське слово, вираз

Шк. - слово, вираз шкільного вжитку

Юр. - юридичний термін

Умовні знаки

// - вживається для виділення лексико - значеннєвих пізначень (відтінків) у межах одного значення;

? - для відокремлення номінативно - термінологічних словоспо-лучень;

? - для відокремлення фразеологізмів та інших стійких сполу-чень слів.

Бібліографія

Булаховський Л.А. Нариси українського мовознавства.- К.,1956.

Єфремов О.М. Тлумачний словник - мімімум української мови. - К.: Довіра, 1999.

Забужко О.С. Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х. - К.: Факт, 1999.

Карпова В.Л., Гринчишин Д.Г., Гумецкая Л.Л. Короткий тлумачний словник української мови. - К.:, 1978.

Мельничук О.С. Словник іншомовних слів. - К.: Українська Радянська енциклопедія, 1977.

Мушкетик Ю.М., Олійник Г.І., Коваль В.К., Кононенко П.П., Наєнко М.К. Слово про Олеся Гончара. - К.: Радянський письменник, 1988.

Русанівський В.М. Культура української мови. Довідник. - К:. Либідь, 1990.

Сліпушко О.М. Тлумачний словник чужомовних слів в українській мові. - К.: Криниця, 1999.

Шевельов Ю. Українська мова в І половині ХХ століття.: Стан і статус. - Чернівці, 1998.

10. Яременко В.В., Сліпушко О.М. Новий тлумачний словник української мови (у чотирьох томах). - К.: Аконіт, 1999.