ѕро Ѕроди



Ѕроди... ¤к багато у цьому слов≥. ƒес¤тки в≥домих украњнських поет≥в осп≥вували це мальовниче, сповнене ≥стор≥Їю м≥сто. “а не лише украњнськ≥ поети бачили надзвичайн≥сть та красу нашого м≥ста. ¬ творах класик≥в св≥товоњ л≥тератури також знайшло своЇ в≥дображенн¤. ≥стор≥¤ нашого м≥ста повна надзвичайними ≥ водночас сумних под≥й. ¤к багато перешкод воно здолало, аби зараз милувати нас. як багато часу пройшло в≥д початку Ѕрод≥в, коли тут окр≥м броду н≥чого не було. Ѕ≥льше 900 рок≥в... ≥ за цей, довол≥ довгий пер≥од, воно все таки зум≥ло в≥дбудуватис¤ до тепер≥шнього вигл¤ду.

“а не т≥льки ≥стор≥¤ славить наш≥ Ѕроди. —к≥льки тут мальовничих куточк≥в та краЇвид≥в. —к≥льки турист≥в щор≥чно в≥дв≥дуЇ наше м≥сто. “ак, це довол≥ значна сума. ≤ все це через чудовий рослинний та тваринний св≥т.

ћ≥сто Ѕроди - це незм≥рна чаша ≥стор≥њ, радост≥ ≥ любов≥, що жило, за весь час свого ≥снуванн¤.

“ут проживають понад 20 тис. чолов≥к, ¤к≥ пишаютьс¤ своњм м≥стом.

Ѕагато археолог≥чних знах≥док було знайдено бр≥дськими археологами, ¤к≥ зараз прикрашають наш ≥сторичний музей у Ѕродах.

Ќайдавн≥шою спорудою у цьому м≥ст≥ Ї Їврейська церква -синагога, ¤ка привертаЇ увагу багатьох турист≥в.

ќтже, м≥сто Ѕроди - це найчудов≥ше м≥сто у Ћьв≥вськ≥й област≥, насичене ≥стор≥Їю народ≥в.

≤стор≥¤ виникненн¤ м≥ста Ѕрод≥в

Ѕроди - центр Ѕрод≥вського району. –озташоване в п≥вн≥чно-сх≥дн≥й частин≥ Ћьв≥вськоњ област≥ над р≥чкою —уховилкою, що впадаЇ в р. —тир, за 93 км в≥д Ћьвова.

≤стор≥¤ виникненн¤ цього м≥ста Ї дуже р≥зноман≥тною ≥ ц≥кавою.

Ќазва м≥ста походить, в≥д того, що м≥сто Ѕроди розташоване на шл¤ху перетин≥в двох р≥чок з непрох≥дними болотистими заплавами. тому переправа через них проходила вдвох ч≥тко визначених м≥сц¤х - бродах.

ѕерша згадка про Ѕроди у ≥сторичних джерелах була у XI ст.

¬ друг≥й половин≥ XIV стол≥тт¤ Ѕроди стали власн≥стю польських феодал≥в. ¬ 1441 роц≥ польський король ¬ладислав ≤≤≤ подарував Ѕроди разом з навколишн≥ми земл¤ми шл¤хтичев≥ Ћен≥нському. ¬≥д того часу Ѕроди належали польським магнатам. ” ’V≤≤ ст.. тут збудовано замок, обведено його земл¤ними валами та дерев'¤ними ст≥нами з баштами ≥ двома брамами - Ћьв≥вською та Ћуцькою.

ƒо об'Їднанн¤ √алицького ≥ ¬олодимирського кн¤з≥вств кн¤зем –оманом ћстиславичем в 1199 роц≥, Ѕроди виконували роль прикордонноњ фортец≥ ѕеремишльськоњ волост≥ ¬олинськоњ земл≥.

¬ 1241 роц≥ л≥тописн≥ Ѕроди, ¤к ≥ багато ≥нших руських город≥в, були знищен≥ ордами хана Ѕати¤ ≥ з цього часу на прот¤з≥ двох подальших стол≥ть про м≥сто не зустр≥чаЇтьс¤ жодноњ письмовоњ згадки.

ќднак його назва збереглас¤ за поселенн¤ п≥сл¤монголького пер≥оду ≥ зустр≥чаЇтьс¤ в грамот≥ польського ≥ угорського корол¤ ¬ладислава ≤≤≤ прив≥леЇм, наданим у Ѕуд≥ - столиц≥ ”горщини в 1441 роц≥, король в≥ддаЇ янов≥ —ен≥ньському за заслуги в оборон≥ руських земель в≥д татар на в≥чн≥ часи замок ќлесько з м≥стом ≥ навколишн≥ми поселенн¤ми.

Ѕроди - прол¤гали на шл¤ху ≥з рус≥ на ѕод≥лл¤. јле все ж таки наб≥ги кримських татар - не припинилис¤.

“о виникла необх≥дн≥сть зведенн¤ тут м≥цноњ фортец≥. таке м≥сце було знайдено посеред ставу, на "остров≥". 22 серпн¤ 1584 року король –еч≥ ѕосполитоњ —тефан Ѕатор≥й своњм прив≥леЇм дозволив ∆олкевському побудувати замок ≥ заснувати нове м≥сто на магдебурзькому прав≥.

ћ≥сто отримало назву "Ћюбич" в≥д родинного герба ∆олкевських "Ћюбич≥".

¬ к≥нц≥ ’V≤ стол≥тт≥ Ћюбич почали звати Ѕродами, а прим≥ське село перезвали на —тар≥ Ѕроди.

ѕитанн¤ точноњ локал≥зац≥њ л≥тописного м≥сц¤ до сьогодн≥шнього дн¤ залишаЇтьс¤ в≥дкритим. однак археолог≥чн≥ досл≥дженн¤, анал≥з ви¤влених давньоруських матер≥ал≥в, дан≥ топон≥м≥ки дають п≥дстави стверджувати, що м≥сто могло знаходитис¤ на територ≥њ урочища заставки, на околиц≥ —тарих Ѕрод≥в. —аме тут десь могли проходити охоронн≥ укр≥пленн¤ городища, центральна частина ¤кого, можливо, була розташована на високому п≥щаному пагорб≥ "іолда" на л≥вому берез≥ р.—ухов≥лки. Ќа жаль, в 1950-х роках його було повн≥стю знищено п≥д час буд≥вництва шосейноњ дороги.

ƒо 1787 року Ѕроди були центром окружного ур¤ду, а п≥сл¤ перенесенн¤ його до «олочева вони були п≥дпор¤дкован≥ «олоч≥вському округов≥. « 1866 року м≥сто стало центром Ѕрод≥вського пов≥ту.

≈коном≥чний розвиток украњнських земель, а також виг≥дне географ≥чне положенн¤ Ѕрод≥в спри¤ло перетворенн¤ њх у м≥сто з≥ значним прошарком рем≥сник≥в ≥ купц≥в. ” 1584 роц≥ м≥сту надано ћагдебурзьке право.

¬ пер≥од феодал≥зму основну масу м≥ського населенн¤ Ѕрод≥в становили рем≥снич≥ майстри, середн≥ ≥ др≥бн≥ купц≥, що мали м≥ське право. ƒо другоњ групи належали плебейськ≥ верстви м≥ського населенн¤: м≥ська б≥днота, ком≥рники та слуги багатих м≥щан, вт≥кач≥ ≥з села, мандр≥вн≥ рем≥сники тощо; до третьоњ багат≥њ (купц≥ ≥ цехов≥ майстри).

ўодо нац≥онального складу, то у Ѕродах жило украњнське населенн¤, польське, ¤ке поселилось тут у XVI-XVII стол≥тт¤х, а також в≥рменське, що становило окрему громаду.

” Ѕродах було й багато п≥дприЇмств: фабрика св≥чок, спиртовий завод, млини, вапн¤рки, цегельн≥.

« 80-х рок≥в XIX стол≥тт¤ занепадаЇ Ѕрод≥вська торг≥вл¤, мало розвиваЇтьс¤ промислов≥сть. де¤ке п≥днесенн¤ кап≥тал≥стичноњ промисловост≥ можна в≥дзначити лише на початку ’’ стол≥тт¤.

¬ 1910 роц≥ в Ѕродах працювало 6 парових млин≥в, ¤к≥ виробл¤ли муку ≥ р≥зну крупу, в основному ≥з зб≥жж¤, привезеного з –ос≥њ.

¬елике м≥сце в промисловост≥ Ѕрод≥в пос≥дало виготовленн¤ п≥вфабрикат≥в з к≥нського волоса ≥ щетини. сировину у велик≥й к≥лькост≥ привозили з –ос≥њ.

” Ѕродах сировину сортували, чистили, прали ≥ пр¤ли, а пот≥м вивозили в јнгл≥ю, Ўвейцар≥ю, ≤тал≥ю, ‘ранц≥ю та јмерику.

ѕрацювало також к≥лька зубочисток, усп≥шно конкуруючи з фабриками Ќ≥меччини та јмерики.

ѕрирода Ѕрод≥в

Ѕроди, Ѕродськ≥ пол¤ й луги - це невичерпна краса, ¤ку поЇднуЇ цей край.

—аме природа змогла поЇднати чудов≥ краЇвиди нашого м≥ста та околиц≥. Ќайб≥льшою окрасою Ѕрод≥в Ї зелен≥ каштани. њхн≥й цв≥т, листки мають надзвичайн≥ форми , що приваблюють ус≥х. јдже недарма каштани стали символом нашоњ столиц≥ -  иЇва.

” Ѕродах Ї все: струнк≥ сосни, в≥чнозелен≥ ¤лини, г≥гантськ≥ клени, верби та велика к≥льк≥сть л≥карських рослин. ј кв≥т≥в тут з≥бралас¤ ц≥ла колекц≥¤; тро¤нди, мальви, георг≥ни, ф≥алки, нарциси, рож≥, тюльпани та ≥нш≥.

Ќе об≥йшлос¤ у нашому м≥ст≥ без б≥лобоких красунь - бер≥зок. —аме вони, навесн≥, дарують нам чудовий с≥к. «елен≥ ¤лини, сто¤ть смугами, ¤к≥ привезен≥ у наш край ≥з «акарпатт¤.

—тародавн≥ парки Ѕрод≥в мають давню, багату на культурн≥ ц≥нност≥ природу.

«елен≥ рослини - це "леген≥ планети та нашого м≥ста". ¬они посередниками м≥ж сонцем та неймов≥рно ц≥кавим тваринним св≥том. ≤ саме у цьому њх косм≥чна роль.

“варинний св≥т бр≥дщинни теж дуже ц≥кавий та загадковий.

Ќайб≥льше поширенн≥ птахи у нашому крањ - це голуби, синиц≥, горобц≥, омел≥ та чеч≥тки. “акож на територ≥њ Ѕрод≥вського району у сел≥ «бруњ було створено запов≥дник дл¤ бобр≥в. „удов≥ види гризун≥в знаходитьс¤ на цьому запов≥днику теж.

ѕодорож р≥дним краЇм

«аказник. ¬и знаЇте, що означаЇ це слово. ¬оно закликаЇ, заказуЇ не руйнувати д≥л¤нки св¤щенноњ земл≥ посланоњ богом. ћатеринки, сон-трава, ковила... ÷≥ трави л≥карськ≥.

” моњй м≥сцевост≥ "бр≥дщинн≥" також Ї така д≥л¤нка - мак≥тра.

ћак≥тра - це гора, на ¤к≥й заборонено займатись будь-¤кою господарською д≥¤льн≥стю, зокрема: випасати худобу, зривати безкорисно траву. Ќа гор≥ знаходитьс¤ "л≥с" кв≥т≥в ≥ р≥зних кущ≥в, б≥льш≥сть ¤ких занесен≥ до „ервоноњ  ниги ”крањни.

 в≥ти - це природа, вол¤ - це почутт¤, кисень - це житт¤.

÷е все Ї в нашому повс¤кденн≥.

ћи повинн≥ шанувати ≥ любити те, що оточуЇ нас прот¤гом всього житт¤ нашого.

Ѕережи. Ћюби. Ўануй. - працю людей ≥ Ѕога.

Ћише зрозум≥вши природу людина зрозум≥Ї саму себе. (–.≈дберг).

¬идатн≥ постат≥ Ѕр≥дщини

Ѕрод≥вський край - це неповторний куточок ”крањни, не т≥льки своЇю природою, а й видатними постат¤ми.

÷≥ люди стали в≥домими по всьому св≥т≥. ≤ ми з горд≥стю за¤вл¤Їмо, що вони сини Ѕрод≥вського краю.

” ’≤’ стол≥тт≥ було засновано Ѕрод≥вську гуман≥тарну г≥мназ≥ю з навчанн¤м на н≥мецьк≥й мов≥, де в≥домий украњнський вчений, а згодом академ≥к ¬.√. ўурат викладав.

“ут в≥н написав р¤д своњх ≥сторично-л≥тературних досл≥джень.

Ѕаракади, др≥тЕ.

≤ дн≥ наруг.

„ужа земл¤ й державаЕ

—тав генерал- а доокруг

“ис¤чозвуки;- слава

…ого голубл¤ть зв≥дус≥ль

ќчима молодими.

Ѕо вчора с≥ль, а нин≥- б≥ль

¬≥н д≥лить разом з нимЕ

÷≥ слова про народного патр≥ота ”крањни генерала ћирона “арнавського.

"¬о¤к холодного розуму ≥ гар¤чоњ кров≥" - так писали сучасники про одного з видатних д≥¤ч≥в визвольних змагань генерала ћирона “арнавського.

ќбравши дл¤ себе долю в≥йськовослужбовц¤, ћирон “арнавський пройшов важкий шл¤х в≥д молодшого старшини австр≥йськоњ арм≥њ до генерала - четар¤ ”√ј.

–азом з ”крањнською √алицькою арм≥Їю в≥н д≥лив њњ злети й пад≥нн¤, рад≥сть перемог ≥ г≥ркоту поразок. ќднак до к≥нц¤ своњх дн≥в в≥рив, що жертви, принесен≥ на в≥втар визвольноњ боротьби, були недаремн≥: ”крањна стане в≥льною.

∆итт¤ ≥ д≥¤льн≥сть ћ. “арнавського нерозривно пов'¤зан≥ з бр≥дщиною. “ут в≥н народивс¤, зак≥нчив г≥мназ≥ю, розпочав в≥йськову кар'Їру. “ут зак≥нчив його життЇвий шл¤х.

Ќа жаль постать ћ. “арнавського в сучасн≥й ≥стор≥ограф≥њ представлена р≥зного роду публ≥кац≥¤ми в пер≥одичн≥й та науков≥й л≥тератур≥.

¬ цей же час в≥домо ц≥лий р¤д прижиттЇвих та посмертних б≥ограф≥чних нарис≥в генерала, видан≥ в 1930 роц≥.

.....ј в≥н пройшов - ≥ недарма-

ƒорогу не лукаву,

ўоб под≥лити з ус≥ма

≤ б≥ль,

≤ с≥ль,

≤ славу.....

ѕетро ‘едун - народивс¤ 24 лютого 1919 року в сел¤нськ≥й родин≥ у с. Ўнир≥в Ѕрод≥вського пов≥ту.

ѕетро у 1931 роц≥ поступив у перший клас державноњ польськоњ г≥мназ≥њ ≥м. ё.  оженьовського.

ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ г≥мназ≥њ у 1939 роц≥ з приходом б≥льшовик≥в у 1934 роц≥ був призваний у червону арм≥ю. як оф≥цер брав участь у н≥мецьк≥й в≥йн≥. «годом, потрапивши у полон, зум≥в втекти.

ƒ≥¤ч повернувшись додому, у 1942 роц≥ поступаЇ на медичний факультет Ћьв≥вського ун≥верситету. …ого люд¤н≥сть протестуЇ проти зла та насильства, ¤ке несе за собою в≥йну.

Ќавчаючись у Ћьвов≥ п≥дп≥льно працюЇ в референтур≥ юнацтва ќ”Ќ. ƒ≥¤льн≥сть студента ‘едуна привертаЇ увагу репресивних ворожих орган≥в ≥ щоб уникнути арешту, в≥н змушений покинути навчанн¤ ≥ поринути в п≥дп≥лл¤.

„ому ‘едун ≥де у п≥дп≥лл¤. Ќа це питанн¤ в≥н в≥дпов≥даЇ: " ому прикладуть н≥ж до горла, дл¤ того лишаЇтьс¤ Їдиний спос≥б вр¤туватис¤ перед смертю: власним ударом вибити н≥ж".

—воњм журнал≥стським чесним характером привернув до себе увагу кер≥вних людей в ќ”Ќ. ѕетро став вибиватись на кер≥вн≥ становища.

≤ван “руш - видатний украњнський мал¤р, в≥домий д≥¤ч. ¬≥н народивс¤ в сел≥ ¬исоцько, в с≥м'њ сел¤нина. « раннього дитинства в≥н захоплювавс¤ малюванн¤м. Ѕатько, ¤кий любив витинати прив'¤зав любов хлопцю до мистецтва.

” Ћьвов≥ було створено музей на честь в≥домого митц¤.

≤ван “руш жив п≥д таким дев≥зом: "”крањну мало любити, дл¤ нењ треба щось робити".

¬.ящун - в≥домий письменник. в≥н народивс¤ ≥ вир≥с в сел≥ Ўнир≥в. ¬≥н написав велику к≥льк≥сть зб≥рок твор≥в.

ќ.ќсадца- св¤щеник, ¤кий працював в Ѕрод≥вськ≥й г≥мназ≥њ

¬с≥ ц≥ постат≥ в≥дом≥ по всьому св≥ту.



Ќа головну



—в≥т географ≥њ та туризму



Hosted by uCoz