јнтропогенний вплив на розвиток ероз≥йних процес≥в басейну ѕ≥вденного Ѕугу (у межах ’мельницькоњ област≥)



ѕрот¤гом усього ≥сторичного пер≥оду пров≥дним фактором розвитку ероз≥йних процес≥в у басейн≥ ѕ≥вденного Ѕугу в межах ’мельницькоњ област≥ була господарська д≥¤льн≥сть людини. јнтропогенний вплив порушив складну систему взаЇморегулюванн¤ м≥ж розчленованим рельЇфом, нест≥йкими до розмиву лесами та сформованими на них ірунтами, опадами з≥ значним ероз≥йним ≥ндексом та природною рослинн≥стю. ¬ирубуванн¤ л≥с≥в призвело до зм≥ни г≥дролог≥чного режиму не т≥льки д≥л¤нок п≥д вирубками, а й њхн≥х околиць, тривале розорюванн¤ земель, застосуванн¤ важкоњ агротехн≥ки - до зм≥ни ф≥зико-х≥м≥чних, ф≥зичних властивостей ірунт≥в, њхнього водного та пов≥тр¤ного режим≥в, зм≥на рослинного покриву - до зниженн¤ проекц≥йного покритт¤ та зменшеного надходженн¤ б≥омаси. ÷≥ зм≥ни спричинюють зменшенн¤ протиероз≥йноњ ст≥йкост≥ ірунт≥в та пришвидшенн¤ розвитку процес≥в ероз≥њ, а еродований ірунтовий покрив Ї вразлив≥шим до зовн≥шн≥х вплив≥в. ѕов≥льну геолог≥чну ероз≥ю, (за ¤коњ змитий ірунтовий покрив в≥дновлюЇтьс¤ у безперервному процес≥ ірунтотворенн¤), зм≥нила прискорена. „им тривал≥ший та ≥нтенсивн≥ший процес антропогенного впливу на територ≥ю, тим в≥дчутн≥ш≥ зм≥ни в≥н спричин¤Ї.

јнтропогенний вплив на розвиток ероз≥йних процес≥в вивчало багато в≥тчизн¤них (≤.ѕ.  овальчук, √.≤. ƒенисик, ћ.ё. √родзинський, –.—. “рускавецький) та заруб≥жних учених (ћ.Ќ. «аславський, ¬.ћ. √олосов, Ћ.ћ. √анжара, ≤.—.  ауричЇв), в≥н висв≥тлений з позиц≥й ірунтознавства, геоморфолог≥њ, ландшафтознавства, еколог≥њ, агроном≥њ. ¬исловлюють р≥зн≥ думки щодо м≥сц¤ антропогенного чинника серед ероз≥йних фактор≥в. √осподарську д≥¤льн≥сть людини ≤.—.  ауричЇв уважаЇ головною причиною розвитку прискореноњ ероз≥њ, а ‘.Ќ. ћильков - т≥льки дестаб≥л≥зувальним фактором геосистеми. ¬плив господарськоњ д≥¤льност≥ людини на розвиток ероз≥йних процес≥в в ус≥ ≥сторичн≥ пер≥оди розгл¤нули √.≤. ƒенисик [4] в огл¤д≥ антропогенних ландшафт≥в ѕравобережноњ ”крањни та ≤.ѕ.  овальчук у рег≥ональному еколого-геоморфолог≥ному анал≥з≥ на п≥дстав≥ вивченн¤ умов та фактор≥в розвитку ероз≥йно-акумул¤тивних процес≥в у басейнах р≥чок заходу ”крањни [8].

ћи спробували розд≥лити весь пер≥од освоЇнн¤ територ≥њ досл≥джень за ступенем антропогенного впливу на розвиток ероз≥йних процес≥в. ” градац≥њ враховували так≥ критер≥њ: зм≥ну природноњ рослинност≥ та л≥систост≥ територ≥њ, розоран≥сть, використанн¤ с≥льськогосподарських знар¤дь прац≥ та техн≥ки ≥ њхн¤ ефективн≥сть п≥д час оброб≥тку земл≥, вплив р≥зних землеробських систем на властивост≥ ірунту, структуру с≥льськогосподарських уг≥дь та пос≥вних площ, в≥дсоток еродованих земель.

ћетодика вивченн¤ динам≥ки та ≥нтенсивност≥ ероз≥йних процес≥в охоплювала:

анал≥з картограми еродованих земель, складеноњ на п≥дстав≥ карти ірунт≥в ”крањни масштабу 1:200 000 (1967) та власних польових ≥ нап≥встац≥онарних досл≥джень, проведених у 90-х роках ’’ ст.;

районуванн¤ територ≥њ за ступенем ураженн¤ ероз≥йними процесами;

розрахунок ≥нтенсивност≥ ероз≥йних процес≥в дл¤ кожного вид≥леного району на ключових д≥л¤нках методом пор≥вн¤нн¤ р≥зночасових опис≥в морфолог≥чних ірунтових проф≥л≥в та ф≥зико-х≥м≥чних анал≥з≥в ірунту;

ознайомленн¤ з ≥стор≥Їю використанн¤ пол≥в кожноњ ключовоњ д≥л¤нки дл¤ вивченн¤ впливу р≥зноњ тривалост≥ с≥льськогосподарського використанн¤ територ≥њ на динам≥ку ероз≥йних процес≥в.

ƒл¤ визначенн¤ тривалост≥ й ≥нтенсивност≥ антропогенного впливу досл≥джували ≥стор≥ю освоЇнн¤ територ≥њ за археолог≥чними, л≥тописними та арх≥вними джерелами.

«аселенн¤ ¬ерхнього ѕобужж¤ розпочалос¤ в мезол≥т≥, про що св≥дчать поширен≥ на територ≥њ сто¤нки та могильники ц≥Їњ епохи [1]. «≥ зменшенн¤м б≥олог≥чних ресурс≥в перв≥сна людина поступово освоювала мотичне землеробство та скотарство. ÷ей етап уже можна вважати початком процесу ¤к≥сного впливу людини на довк≥лл¤. ¬ епоху неол≥ту прим≥тивне землеробство стало головним дл¤ Ѕуго-ƒн≥стерськоњ землеробськоњ культури (V≤≤-≤V тис. до н. е.). ћотичне землеробство ірунтувалос¤ на пост≥йному вирощуванн≥ культурних злак≥в - ¤чменю та пшениц≥ на невеликих (0,2-1,5 га) заплавних д≥л¤нках з родючими ірунтами, ¤к≥ були розташован≥ на околиц¤х поселень.

«начн≥ший вплив людини на навколишнЇ середовище простежувавс¤ в епоху м≥д≥, коли з розвитком трип≥льськоњ культури (≤V-≤≤≤ тис. до н. е.) головним зан¤тт¤м населенн¤ стало скотарство ≥ землеробство. ў≥льн≥сть заселенн¤ вже дос¤гала 19 ос≥б на 1 км2 [2]. ѕор¤д з мотичним розвивалос¤ й орне землеробство, за ¤кого землю неглибоко розорювали ралом з вузьколопатевим нарильником, використовуючи т¤глову силу великоњ рогатоњ худоби. ” раз≥ такого оброб≥тку рало не п≥др≥зало, а лише розпушувало ірунт, не знищуючи кореневоњ системи рослин. ћожливо, вже застосовували перелогову систему. –озорювали безл≥с≥ заплави, тераси та спадист≥ схили з родючими ірунтами, частково освоювали водод≥льн≥ плато, випалювали та п≥дс≥кали л≥си. “ак виникли передумови дл¤ розвитку ероз≥йних процес≥в.

¬икористанн¤ металевих знар¤дь прац≥ в епоху бронзи (≤≤≤-≤ тис. до н. е.) та раннього зал≥за (V≤≤-≤≤ ст. до н. е.) дало змогу землеробським племенам збезл≥снювати та розорювати значн≥ земельн≥ масиви. ” часи зарубинецькоњ культури, що належить до к≥нц¤ цього пер≥оду (≤≤≤ ст. до н. е.- ≤ ст. н. е.), з'¤вилис¤ р≥зноман≥тн≥ упр¤жн≥ орн≥ знар¤дд¤, що спри¤ло планом≥рному перетворенню л≥сових водод≥л≥в на лани довготривалого користуванн¤; застосуванн¤ на початку ≤ тис. н. е. зал≥зного рала значно посилило цей процес [5]. ѕоширенн¤ у землеробських племен черн¤х≥вськоњ культури

привело до зростанн¤ розораност≥ територ≥њ. ¬ структур≥ пос≥в≥в дом≥нували зернов≥ культури. –озоран≥ л≥сов≥, лучно-степов≥ перелоги на водод≥лах та надзаплавних терасах у раз≥ злитт¤ утворювали пол¤ площею в сотн≥ гектар≥в, на ¤ких розвивавс¤ площинний змив та л≥н≥йна ероз≥¤.

–озвиток феодальних в≥дносин на початку V≤≤≤ ст. спри¤в активному заселенню та освоЇнню територ≥њ, зменшенню нерозораних земель. ” землеробств≥, пор¤д з вогневою, п≥дс≥чною, перелоговою та паровою, переважала перелогова система з дво- та трипольовими с≥возм≥нами. « ’≤ ст. поширилас¤ трип≥льна система землеробства з використанн¤м рала ≥з широколопатевим нарильником (п≥дн≥мало ірунт суц≥льним р≥вним шаром, руйнувало кореневу систему), ¤ке поступово переобладнали в давньоруський плуг, що розпушував ірунт на значну глибину з перевертанн¤м п≥др≥заного шару. “аке господарюванн¤ призвело до ≥нтенсивного розвитку ероз≥њ. ≈родован≥, вже непридатн≥ до розорюванн¤ пол¤ перетворювалис¤ в пасовища або заростали л≥сом.

ѕ≥д час монголо-татарського нашест¤ (’≤≤≤-’≤V ст.) було знищено значну частину населенн¤, що призвело до запуст≥нн¤ та часткового натурального в≥дновленн¤ ірунт≥в.

ѕроведенн¤ ѕольщею у ’V ст. пол≥тики спри¤нн¤ заселенню спустошених земель привело до значного зб≥льшенн¤ населенн¤. ƒо цього пер≥оду належить виникненн¤ значноњ к≥лькост≥ поселень у басейн≥ ѕ≥вденного Ѕугу [7]. «б≥льшенн¤ щ≥льност≥ заселенн¤ зумовило розорюванн¤ ц≥линних ≥ запущених земель, освоЇнн¤ л≥сових масив≥в п≥д с≥льськогосподарськ≥ уг≥дд¤. ¬≥дпочинок перелог≥в зменшивс¤ до року, ≥ перелогову систему землеробства поступово зм≥нила парова з чергуванн¤м пар-озим≥-¤ров≥. ѕовсюди використовували зал≥зний плуг, частково - дерев'¤не рало з зал≥зним наральником. •рунти окультурювали, поступово зм≥нювалас¤ њхн¤ структура, ф≥зико-х≥м≥чн≥ та водно-ф≥зичн≥ властивост≥, ≥ ¤к насл≥док, вони ставали вразлив≥ до ероз≥њ.

ўораз б≥льш≥ потреби кап≥тал≥стичного господарства (початок ’≤’ ст.) привели до ≥нтенсивного розорюванн¤ земель (62% територ≥њ ѕод≥лл¤ розорано), ¤ке в≥дбувалос¤ через подальше вирубуванн¤ л≥с≥в. ¬≥дпала перелогова система. ƒл¤ виробництва поташу потр≥бна була значна к≥льк≥сть деревини, а з розвитком цукровоњ промисловост≥ зростали пос≥ви цукрового бур¤ку. —уц≥льне розорюванн¤ та низька агротехн≥ка призвели до пом≥тноњ деградац≥њ ірунт≥в, розвитку ероз≥йних процес≥в. ” багатьох селах "з≥псован≥" ірунти займали площ≥ в≥д 10 до 73 дес¤тин. «агальна площа таких ірунт≥в у ѕод≥льськ≥й губерн≥њ становила 109 тис. га [3].

«нищенн¤ природних меж м≥ж пол¤ми в пер≥од колектив≥зац≥њ, створенн¤ великих орних масив≥в та застосуванн¤ с≥льськогосподарськоњ техн≥ки створило спри¤тлив≥ умови дл¤ розвитку ероз≥њ. ѕоширенню ероз≥њ не змогла запоб≥гти ≥ впроваджена трип≥льна система землеробства, основою ¤коњ Ї травоп≥льн≥ с≥возм≥ни з обов'¤зковим пос≥вом багатор≥чних трав та глибокою (до 20-30 см) ос≥нньою оранкою. ƒл¤ зб≥льшенн¤ продуктивност≥ землеробство п≥шло шл¤хом застосуванн¤ м≥ндобрив та отрутох≥м≥кат≥в ≥ розширенн¤ площ орних земель унасл≥док розорюванн¤ старих сад≥в, крутих схил≥в, придорожн≥х смуг, заплав.

¬иконане в 60-х роках перше великомасштабне ірунтове обстеженн¤ п≥дтвердило невт≥шну картину п≥втис¤чол≥тнього використанн¤ земель: площ≥ еродованих земель у басейн≥ верхнього Ѕугу становили понад 50 %.

ѕевн≥ висновки були зроблен≥ - частково зб≥льшили площ≥ п≥д л≥совими насадженн¤ми, почали впроваджувати ірунтозахисн≥ с≥возм≥ни на схилах понад 5?, ¤к≥ передбачають п≥дс≥ванн¤ трав в озим≥ зернов≥, зернобобов≥ культури, або чергуванн¤ цих

культур з травосмугами. ƒл¤ максимального використанн¤ властивостей ірунту, а також пол≥пшити його структуру, зб≥льшенн¤ вм≥сту гумусу запровадили шести-дес¤ти п≥льну плодозм≥нну с≥возм≥ну. ќднак структура пос≥вних площ залишилас¤ майже незм≥нною. ј площ≥ п≥д пос≥вами цукрового бур¤ку, ¤кий маЇ низьке проектне покритт¤ в час випаданн¤ опад≥в з найвищим ероз≥йним ≥ндексом, нав≥ть зб≥льшили, вони зайн¤ли до 30% в≥д площ≥ р≥лл≥. « середини 70-х рок≥в пос≥ви цукрового бур¤ку поступово зменшували, ≥ на 1990 р. вони становили лише 13%.

Ќерац≥ональн≥сть запроваджуваних ірунтозахисних систем засв≥дчило проведене наприк≥нц≥ 80-на початку 90-х рок≥в повторне ірунтове обстеженн¤ цих територ≥й. Ќа п≥дстав≥ матер≥ал≥в ірунтового обстеженн¤, власних нап≥встац≥онарних та польових досл≥джень складено картограму еродованост≥ земель басейну ѕ≥вденного Ѕугу (в межах ’мельницькоњ област≥) к≥нц¤ ’’ ст.

«а ступенем ураженн¤ ероз≥йними процесами досл≥джувану територ≥ю розд≥лили на чотири зони:

1. «ах≥дна частина територ≥њ досл≥дженн¤ в≥дпов≥даЇ јвратинському геоморфо-лог≥чному району ¬ерхньобузькоњ височини. “еритор≥¤ р≥внинна, коливанн¤ висот не перевищують 20-30 м, а густота горизонтального розчленуванн¤ - до 2 км/км2. Ћ≥сист≥сть становить т≥льки 6 %, а розоран≥сть дос¤гаЇ 80 %. ” ц≥й зон≥ ероз≥Їю було охоплено до 25 % площ с≥льськогосподарських земель.

2. ÷ентральна та п≥вн≥чна частини займають межир≥чч¤ ¬овка-ѕ≥вденного Ѕугу, ѕ≥вденного Ѕугу-Ѕужка та Ѕужка-≤кви. “ут значн≥ абсолютн≥ висоти (понад 350 м), глибоке вертикальне (40-70 м) та значне горизонтальне розчленуванн¤ (4-5 км/км2). «ал≥снен≥сть територ≥њ незначна, а розоран≥сть дос¤гаЇ 60 %. ≈роз≥¤ охопила понад 75% площ≥ с≥льськогосподарських уг≥дь.

3. ѕ≥вденна частина охоплюЇ верх≥в'¤ –ова, –≥вц¤, «гару ≥ маЇ значн≥ абсолютн≥ висоти (350-360 м), вона густо розчленована системою балок ≥ долин. ≈родован≥ земл≥ поширен≥ нер≥вном≥рно ≥ займали площ≥ в≥д 25 до 50%.

4. —х≥дна частина в≥дпов≥даЇ Ћетич≥вськ≥й р≥внин≥ та долин≥ ѕ≥вденного Ѕугу. ѕоверхн¤ р≥внинна, з висотами до 300 м. «ал≥снен≥сть територ≥њ 21%. ≈родован≥ земл≥ поширен≥ невеличкими остр≥вц¤ми, займали до 5% площ≥ територ≥њ.

ѕлощ≥ еродованих земель зб≥льшилис¤ на 16%. ≤нтенсивн≥сть площинного змиву на схилах р≥зного нахилу, форми, експозиц≥њ та використанн¤ коливались в≥д 5 до 20 т/га, а на окремих д≥л¤нках - до 50 т/га за р≥к. «м≥нилис¤ властивост≥ ірунт≥в, про що св≥дчать пор≥вн¤нн¤ анал≥тичних даних х≥м≥чних властивостей ірунт≥в обох обстежень. ѕростежуЇтьс¤ загальна тенденц≥¤ до зменшенн¤ вм≥сту гумусу в орному шар≥ незмитих с≥рих, темно-с≥рих оп≥дзолених та чорнозем≥в оп≥дзолених в 1,1-1,3 раза, а чорнозем≥в типових малогумусних - у 1,5 раза. «меншенн¤ к≥лькост≥ гумусу призвело до руйнуванн¤ структури ірунту ≥ створило умови дл¤ розвитку площинного змиву.

Ќа п≥дстав≥ анал≥зу ≥стор≥њ заселенн¤ басейну ѕ≥вденного Ѕугу, метод≥в господарюванн¤ та насл≥дк≥в, до ¤ких вони призвели, весь пер≥од освоЇнн¤ територ≥њ розд≥лено за ступен¤ми антропогенного впливу на розвиток ероз≥йних процес≥в (див. таблицю). ¬ид≥лено чотири головн≥ ступен≥ - слабкий, середн≥й, сильний ≥ критичний, а також два перех≥дн≥ - незначний (охоплюЇ епохи мезол≥ту та неол≥ту) ≥ локальний критичний (в≥дображаЇ сучасний невизначений стан використанн¤ земельних ресурс≥в).

Ћюдина почала впливати на ірунтовий покрив близько 5 тис. рок≥в тому. —початку цей вплив був слабкий ≥, переважно, опосередкований (через зм≥ну природноњ рослинност≥). ѕроте з удосконаленн¤м знар¤дь прац≥ система землеробства зм≥нювалас¤ на "прогресивн≥шу", в≥дпов≥дно, зростав ступ≥нь антропогенного впливу безпосередньо на ірунтовий покрив, що призвело до розвитку ероз≥йних процес≥в.  ритичного ступен¤ вплив господарськоњ д≥¤льност≥ дос¤г з запровадженн¤м соц≥ального ладу, за ¤кого колективна власн≥сть на землю створила умови дл¤ екстенсивного веденн¤ с≥льського господарства (зб≥льшенн¤ валового виробництва продукц≥њ шл¤хом зб≥льшенн¤ площ п≥д пос≥вами) та безв≥дновноњ експлуатац≥њ ц≥нних агроном≥чних властивостей ірунт≥в. «а майже 60-р≥чний пер≥од щораз б≥льшого антропогенного навантаженн¤ ≥нтенсивн≥сть ероз≥йних процес≥в дос¤гла критичних значень - р≥чний змив ірунту б≥льше н≥ж у 10 раз≥в перевищував допустим≥ показники. Ќе зм≥нило споживацького ставленн¤ до земл≥ ≥ впровадженн¤ з к≥нц≥ 90-х рок≥в р≥зних форм власност≥ на землю. Ћокальне спов≥льненн¤ чи припиненн¤ ероз≥њ завд¤чуЇ або тимчасовому необроб≥тку р≥лл≥, або зм≥н≥ с≥льськогосподарського використанн¤ уг≥дь.

—оц≥ально-економ≥чн≥ перетворенн¤ в ”крањн≥ п≥сл¤ 1991 р. спри¤ли створенню правових умов дл¤ забезпеченн¤ ефективного використанн¤, в≥дтворенн¤ й охорони земель, р≥вноправного розвитку вс≥х форм власност≥ на землю, збереженн¤ та пол≥пшенн¤ родючост≥ ірунт≥в. —творен≥ на засадах приватно-орендних в≥дносин с≥льськогосподарськ≥ п≥дприЇмства нового типу повинн≥ були б забезпечити орган≥зац≥ю й функц≥онуванн¤ заход≥в дл¤ рац≥онального використанн¤ земель. «меншилас¤ частка с≥льськогосподарських уг≥дь, зм≥нилас¤ њхн¤ структура. «а пер≥од 1990-2000 рр. площа р≥лл≥ зменшилась майже на 10%, частково зб≥льшилис¤ площ≥ п≥д с≥ножат¤ми та пасовищами. ћайже вдв≥ч≥ за цей пер≥од зменшилис¤ площ≥ п≥д пос≥вами цукрового бур¤ку.

ќднак застосуванн¤ застар≥лих агротехнолог≥й, зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ суб'Їкт≥в земельноњ власност≥ та землекористуванн¤ ≥ њхнЇ переважно споживацьке ставленн¤ до земл≥ не спри¤ють в≥дновленню природних властивостей ірунту ≥ припиненню ероз≥њ. ѕлощинний змив спов≥льнюЇтьс¤ на орних земл¤х, зайн¤тих п≥д багатор≥чними травами, майже припин¤Їтьс¤ на д≥л¤нках, що перейшли у використанн¤ п≥д пасовищами та с≥ножат¤ми, а також на "перелогах" - орних земл¤х, ¤к≥ з р≥зних причин уже к≥лька рок≥в не обробл¤ють.

—таб≥л≥зувати ситуац≥ю та дос¤гти зниженн¤ темп≥в розвитку ероз≥йних процес≥в можна шл¤хом зменшенн¤ ступен¤ антропогенного навантаженн¤ на довк≥лл¤, ≥ ірунтовий покрив зокрема. Ќеобх≥дно значно зменшити розоран≥сть територ≥њ та зб≥льшити екологостаб≥л≥зувальн≥ уг≥дд¤. ” зах≥дн≥й частин≥ досл≥джуваного басейну та верх≥в'¤х –ова, –≥вц¤, «гару р≥лл¤ не повинна перевищувати 50%, а в межир≥чч¤х ¬овка-ѕ≥вденного Ѕугу, ѕ≥вденного Ѕугу-Ѕужка та Ѕужка-≤кви - 30%.

ќтже, спец≥ал≥зац≥¤ ¤к великих с≥льськогосподарських п≥дприЇмств, так ≥ др≥бних фермерських господарств повинна бути обірунтована такою структурою пос≥вних площ, коли земл≥ з певними агроном≥чними, ф≥зико-х≥м≥чними, водно-ф≥зичними властивост¤ми вид≥л¤ють п≥д найоптимальн≥ш≥ дл¤ них культури. ј структура с≥льськогосподарських уг≥дь повинна формуватис¤ на п≥дстав≥ анал≥зу картограм еродованост≥ ірунтового покриву, ф≥зико-х≥м≥чних властивостей ірунт≥в та ≥нтенсивност≥ площинного змиву.

Ћ≥тература

јрхеолог≥¤ ”крањнськоњ –—–: ” 3 т. -  ., 1971. - “. 1. - 650 с.

¬инокур ≤.—. ≤стор≥¤ л≥состепового ѕодн≥стров'¤ та ѕ≥вденного ѕобужж¤. -  ињв, ќдеса: ¬ища школа, 1985. - 124 с.

√ородецький —.¬. —≥льське господарство ѕод≥лл¤ перед св≥товою в≥йною. - ¬≥нниц¤: Ѕ.в, 1929. - 114 с.

ƒенисик √.≤. јнтропогенн≥ ландшафти ѕравобережноњ ”крањни. - ¬≥нниц¤: јрбат, 1998. - 292 с.

ƒовженок ¬.…. «емлеробство древньоњ –ус≥. ƒо середини ’≤≤≤ ст. -  ., јкад. наук ”——–, 1961. - 267 с.

«аславский ћ.Ќ. Ёрозионоведение. ќсновы противоерозионного земледели¤. - ћ., 1987. -375 с.

≤стор≥¤ м≥ст ≥ с≥л ”–—–. ’мельницька область. - ’арк≥в, 1971. - 720 с.

 овальчук ≤.ѕ. –ег≥ональний еколого-геоморфолог≥чний анал≥з.- Ћьв≥в: ≤н-т украњнознавства, 1997. - 440 с.

—тупен≥ антропогенного впливу на розвиток ероз≥йних процес≥в

 —тупен≥ антропогенного впливу на розвиток ероз≥йних процес≥в



Ќа головну



Hosted by uCoz