ѕопередн≥й б≥огеограф≥чний анал≥з гн≥здових птах≥в ”крањни



Ѕ≥огеограф≥чний анал≥з законом≥рностей розпод≥лу б≥оти маЇ важливе значенн¤ дл¤ розробки природоохоронних заход≥в, спр¤мованих на збереженн¤ б≥олог≥чного р≥зноман≥тт¤, дл¤ плануванн¤ природоощадного землекористуванн¤. ¬ минулому б≥огеограф≥чний анал≥з детально в≥дпрацьовували на приклад≥ багатьох вид≥в тварин ≥ рослин з подальшим застосуванн¤м дл¤ обірунтуванн¤ природоохоронноњ еколог≥чноњ мереж≥, створенн¤ об'Їкт≥в природнозапов≥дного фонду загальнодержавного значенн¤, рац≥онального веденн¤ мисливського господарства. Ѕ≥огеограф≥чний анал≥з Ї необх≥дною умовою дл¤ розробки пропозиц≥й перспективного збагаченн¤ флори чи фауни шл¤хом ≥нтродукц≥њ вид≥в в ≥сторичне природне середовище. як звичайно, саме на п≥дстав≥ б≥огеограф≥чного анал≥зу складають потенц≥йн≥ списки вид≥в, що потребують спец≥альноњ охорони, занесенн¤ њх до нац≥ональних „ервоних списк≥в. ќсь тому ми маЇмо приклади, коли в „ервон≥й книз≥ ”крањни Ї окрем≥ види тварин, чисельн≥сть ¤ких вища, н≥ж де¤ких ≥нших вид≥в, що проживають на ц≥й же територ≥њ. ÷е засв≥дчуЇ той факт, що головною причиною дл¤ внесенн¤ виду у нац≥ональну „ервону книги не завжди Ї м≥н≥мальний розм≥р репродуктивноњ попул¤ц≥њ, однак завжди важливу роль повинен в≥д≥гравати аспект законом≥рностей поширенн¤ виду. ¬иди, ¤к≥ мають обмежен≥ ареали, ¤к≥ Ї р≥дк≥сними представниками в межах конкретних природних б≥огеограф≥чних зон, передус≥м заслуговують на статус червонокнижних. ƒе¤к≥ з вид≥в, що мають обмежений ареал, б≥отопам ¤ких надм≥рно загрожуЇ антропогенна трансформац≥¤, на певному етап≥ в наш≥й крањн≥ можуть мати б≥льшу чисельн≥сть, н≥ж де¤к≥ види, що перебувають у крањн≥ на меж≥ репродуктивного ареалу. ѕроте види, ¤к≥ Ї на меж≥ ареалу в наш≥й крањн≥, можуть мати довол≥ стаб≥льне становище в попул¤ц≥¤х сус≥дньоњ крањни чи крањн, ≥ в такому випадку вони не потребують нагальноњ охорони дл¤ збереженн¤ виду в ц≥лому. « ≥ншого боку, доведенн¤ необх≥дност≥ внесенн¤ виду в нац≥ональну „ервону книгу на п≥дстав≥ того, що вид перебуваЇ на меж≥ репродуктивного ареалу в конкретн≥й крањн≥, недостатньо вважати переконливим. «начно важлив≥ш≥ докази, що ірунтуютьс¤ на б≥огеограф≥чному анал≥з≥ даних про стан ареал≥в та попул¤ц≥й вид≥в у ц≥лому та значенн¤ б≥отоп≥в конкретноњ крањни дл¤ збереженн¤ ун≥кального розмањтт¤. ћабуть, тому об'Їктивний б≥огеограф≥чний анал≥з буде базовим дл¤ вир≥шенн¤ ¤к теоретичних, так ≥ практичних проблем збереженн¤ ≥ рац≥онального використанн¤ природних ресурс≥в на попул¤ц≥йному, видовому та б≥оценотичному р≥вн¤х.

ќрн≥тофауна ”крањни нал≥чуЇ 395 вид≥в, з ¤ких пор≥вн¤но регул¤рно гн≥здуЇтьс¤ 264. Ѕ≥льш≥сть вид≥в на гн≥здуванн≥ чи зим≥вл¤х у крањн≥ розм≥щен≥ пор≥вн¤но р≥вном≥рно, ≥нш≥ види поширен≥ спорадично [4-5, 7-8, 11-12]. ќднак через ”крањну проход¤ть меж≥ ареал≥в 141 виду (53%) птах≥в, серед ¤ких 84 види негоробиних ≥ 57 горобиних [2, 20]. „исельн≥сть ≥ щ≥льн≥сть попул¤ц≥й, що Ї на меж≥ ареалу, швидко зм≥нюЇтьс¤, ≥ дл¤ цих вид≥в пост≥йно ≥снуЇ загроза р≥зкого зменшенн¤ площ поширенн¤ або й нав≥ть зникненн¤ з територ≥њ крањни. ѕрикладом Ї сип б≥логоловий Gyps fulvus, гриф чорний Aegypius monachus, орел степовий Aquila nipalensis, шул≥ка рудий Milvus milvus, ¤к≥ практично Ї на меж≥ зникненн¤ ≥ занесен≥ до нац≥ональноњ „ервоноњ книги. ќкрем≥ пари цих птах≥в гн≥здуютьс¤ або т≥льки трапл¤ютьс¤ на  римсько-√≥рськол≥сов≥й д≥л¤нц≥ ≈вксинського району —ередземноморського округу, що в межах јридно-—ередземно-÷ентральноаз≥йськоњ п≥добласт≥ ѕалеоарктики. ѕроте так≥ елементи орн≥тофауни, ¤к степовий орел та рудий шул≥ка в ”крањн≥ на гн≥здуванн≥ вже зникли. «агалом серед гн≥здових птах≥в ”крањни 202 види занесен≥ до списку Ѕернськоњ конвенц≥њ та перебувають п≥д охороною в ус≥й ™вроп≥ ¤к так≥, чињ б≥отопи проживанн¤ п≥д загрозою р≥зкого зменшенн¤ ≥ тривалого антропогенного навантаженн¤ [6].  р≥м того, 64 види птах≥в занесен≥ до „ервоноњ книги ”крањни ≥ вс≥ вони потребують ц≥леспр¤мованих програм збереженн¤ [13, 19, 22].

ѕрот¤гом ’’ ст. в природньому середовищ≥ крањни в≥дбулис¤ значн≥ зм≥ни, ¤к≥ призвели до деградац≥њ багатьох перв≥сних екосистем, зам≥ни одних б≥отоп≥в ц≥лком ≥ншими. ѕередус≥м це стосуЇтьс¤ бол≥т та вологих лук, заплавних долин на п≥вноч≥ й заход≥ крањни, утворенн¤ великого каскаду водосховищ на ƒн≥пр≥. Ќадм≥рне зб≥льшенн¤ площ орних земель зумовило втрату степ≥в, а масштабн≥ осушувальн≥ роботи призвели до зменшенн¤ площ, а ≥нод≥ й ц≥лковитого зникненн¤ прал≥с≥в та заплавних л≥с≥в. —аме ц≥, нав≥ть частково перел≥чен≥ фактори спричинили значн≥ зм≥ни в структур≥ ареал≥в, у межах ≥ б≥отопному розпод≥л≥ живих орган≥зм≥в, в тому числ≥ й птах≥в. ѕрот¤гом 1980-90-х рр. у крањн≥ простежуЇтьс¤ значне зменшенн¤ чисельност≥ 139 вид≥в птах≥в, а с≥м вид≥в опинилос¤ на меж≥ ц≥лковитого зникненн¤ [2-3, 21-22].

«начна частина матер≥ал≥в про зм≥ни в орн≥тофаун≥ ”крањни, особливо що стосуютьс¤ пульсац≥њ та скороченн¤ ареал≥в, зменшенн¤ щ≥льност≥ гн≥здових попул¤ц≥й, ≥ дос≥ не опубл≥кована. ≤нш≥ матер≥али опубл≥кован≥ т≥льки у вигл¤д≥ окремих рег≥ональних еколого-фаун≥стичних статей. ™дину наукову монограф≥ю про орн≥тофауну колишньоњ ”крањнськоњ –—– написав проф. ћ. Ўарлемань ще 1938 р. –оком ран≥ше ћ. Ўарлемань опубл≥кував досить об'Їмну працю з зоогеограф≥њ ”–—–. « того часу под≥бних за масштабом фаун≥стичних праць з орн≥тофауни чи б≥огеограф≥њ птах≥в крањни не написано.  р≥м того, зазначимо, що вс≥ згадан≥ фундаментальн≥ прац≥ стосувались т≥льки окремоњ частини ”крањнськоњ –—–, обмеженоњ кордонами до ƒругоњ св≥товоњ в≥йни [15-16]. јнал≥з орн≥тофауни, вплив р≥зних еколог≥чних фактор≥в на њњ зм≥ни в межах сучасних кордон≥в ”крањни тривалий час не робили ≥ до цього часу зведених праць не опубл≥ковано. ѕрот¤гом останн≥х 25 рок≥в ми з≥брали дан≥ з питань сучасного стану

попул¤ц≥й птах≥в в ”крањн≥, зм≥ни њхн≥х ареал≥в, ≥ ц≥ матер≥али анал≥зуЇмо дл¤ б≥огеограф≥чного мон≥торингу та оц≥нки б≥ор≥зноман≥тт¤ й природних ресурс≥в крањни. Ќазр≥ла гостра потреба у виданн≥ нових фаун≥стичних зведень з наданн¤м сучасних даних про зм≥ни ареал≥в, зоогеограф≥чний аназ≥з орн≥тоценоз≥в, а також п≥дсумком стану гн≥здових ≥ зимуючих попул¤ц≥й ус≥х вид≥в птах≥в дл¤ детального кадастру фауни та веденн¤ нац≥ональноњ „ервоноњ книги [2].

Ќайпом≥тн≥ш≥ зм≥ни в≥дбулис¤ з видами, що належать до тайговоњ фауни. ÷≥ види переважно зменшили площ≥ гн≥здових ареал≥в, бо гн≥здовою б≥олог≥Їю вони пов'¤зан≥ з тайговими л≥сами, ¤к≥ т≥льки частково залишились незайманими на невеликих запов≥дних територ≥¤х ”крањнських  арпат, а також досить незначними д≥л¤нками на п≥вноч≥ ѕол≥сс¤. —еред цих вид≥в вид≥л¤ють так≥: волохатий сич Aegolius funereus, сичик-горобець Glaucidium passerinum, сова довгохвоста Strix uralensis, д¤тел трипалий Picoides tridactylus. —овопод≥бн≥ ц≥Їњ групи сьогодн≥ занесен≥ до „ервоноњ книги, а трипалого д¤тла з огл¤ду на р≥зке зменшенн¤ гн≥здовоњ попул¤ц≥њ ми рекомендуЇмо терм≥ново ввести до цього списку. ‘акт, що цього не зроблено до початку другого виданн¤ нац≥ональноњ „ервоноњ книги, п≥дтверджуЇ що ћ≥жв≥домча ком≥с≥¤ з питань „ервоноњ книги недостатньо працювала з видами, поширенн¤ ¤ких обмежене  арпатським районом ÷ентральноЇвропейського зоогеограф≥чного округу [11-14]. «а сучасних умов в≥дновленн¤ попул¤ц≥й трипалого д¤тла та багатьох ≥нших р≥дк≥сних вид≥в цього району Ї досить складним. ќднак у ÷ентрально- ( арпатський район) та —х≥дноЇвропейському (район зм≥шаного, лист¤ного л≥су та л≥состепу) зоогеограф≥чних округах Ї види тайгового типу фауни, чисельн≥сть та площ≥ ареалу ¤ких пом≥тно зб≥льшились в умовах нашоњ крањни. ƒонедавна у нас сн≥гур≥ Pyrrhula pyrrhula гн≥здувались т≥льки в  арпатах, але вже прот¤гом останн≥х 15 рок≥в щораз пом≥тн≥ше зб≥льшуЇтьс¤ њхн¤ к≥льк≥сть на гн≥здуванн≥ в «ах≥дному ѕол≥сс≥, а перш≥ гн≥здов≥ пари зареЇстрован≥ у —окальському,  ам'¤нсько-Ѕузькому районах, у тому числ≥ нав≥ть в околиц¤х Ћьвова. —еред найб≥льших рел≥кт≥в у фаун≥ ”крањни Ї бородата сова Strix nebulosa, ви¤влена на гн≥здуванн≥ у —х≥дноЇвропейському зоогеограф≥чному окруз≥ т≥льки на д≥л¤нц≥ —х≥дноЇвропейського зм≥шаного л≥су (п≥дд≥л¤нка ÷ентрального ѕол≥сс¤). ѕрот¤гом 90-х рок≥в ’’ ст. њњ ареал в ”крањн≥ дещо розширивс¤, а найб≥льша експанс≥¤ зазначена 2002 р. у ѕол≥ському запов≥днику на ∆итомирщин≥. —еред ≥нших вид≥в —иб≥рського типу фауни заф≥ксовано р≥зке зменшенн¤ чисельност≥ та розм≥р≥в ареалу в наш≥й крањн≥ глушц¤ Tetrao urogallus, ор¤бка Tetrastes bonasia (особливо в зоогеограф≥чному район≥ зм≥шаного, лист¤ного л≥су та л≥состепу). « огл¤ду на перевантаженн¤ господарськими роботами в л≥сах та часткове винищенн¤ старих л≥с≥в, п≥дтримка попул¤ц≥й цих вид≥в ускладнена нав≥ть на запов≥дних територ≥¤х [2].

—еред причин, що активно впливають на зм≥ни структури та розм≥р≥в ареал≥в гн≥здових вид≥в орн≥тофауни, треба назвати ≥нтенсивне перетворенн¤ ландшафт≥в шл¤хом антропогенноњ трансформац≥њ б≥отоп≥в, характерних дл¤ проживанн¤ особливо р≥дк≥сних вид≥в. “ак≥ загрози Ї ¤к дл¤ сиб≥рського, так ≥ дл¤ Ївропейського та середземноморського тип≥в фауни. ≤ншими причинами, що призвели до значних б≥огеограф≥чних зм≥н у фаун≥ ”крањни, Ї поширенн¤ птах≥в унасл≥док њхньоњ акл≥матизац≥њ в невеликих зоопарках. ƒе¤к≥ види згодом ≥з цих зоопарк≥в потрапл¤ють у дику природу ≥ впливають на конкурентн≥ взаЇмини з ≥ншими важливими м≥сцевими р≥дк≥сними видами, часто вит≥сн¤ючи њх з природних б≥отоп≥в. “ак≥ факти в≥дом≥ дл¤ водоплавних птах≥в ¤к в јскан≥њ-Ќов≥й, так ≥ по вс≥й ™вроп≥. Ќатом≥сть у крањн≥ в де¤ких вид≥в птах≥в в≥дбуваЇтьс¤ досить ≥нтенсивне природне розширенн¤ гн≥здового ареалу з

п≥вдн¤ на п≥вн≥ч (пел≥кан рожевий Pelecanus onocrotalus, чепура велика Egretta alba, щедрик Serinus serinus), а також з п≥вноч≥ на п≥вдень (ср≥бл¤стий мартин Larus argentatus, сн≥гур Pyrrhula pyrrhula). ” де¤ких вид≥в розширенн¤ ареалу одночасно в≥дбуваЇтьс¤ з п≥вноч≥ на п≥вдень ≥ навпаки. ” цих вид≥в роз≥рван≥ попул¤ц≥њ ѕридунайського, ѕонт≥йського та —ередземноморського округ≥в прагнуть з'Їднатись ≥з попул¤ц≥¤ми —х≥дноЇвропейського та ÷ентральноЇвропейського округ≥в, що в минулому орн≥тологи не ф≥ксували. —еред таких вид≥в дуже характерн≥ попул¤ц≥њ лебед¤ шовкуна Cygnus olor, баклана звичайного Phalacrocorax carbo, мартина жовтоносого Larus cachinans, припутн¤ Columba palumbus. ÷≥лком новим елементом у фаун≥ птах≥в ”крањни Ї папуга  рамера Psittacula krameri, ¤кий очевидно, намагаЇтьс¤ проникнути дл¤ гн≥здуванн¤ в јридно-—ередземно-÷ентральноаз≥йську зоогеограф≥чну п≥добласть крањни.

√либок≥ й тривал≥ досл≥дженн¤ орн≥тофауни крањни традиц≥йно розвиваютьс¤ в приморських рег≥онах јзово-„орноморського узбережж¤, де сформован≥ багат≥ орн≥токомплекси г≥дроф≥льних птах≥в [8, 10]. ¬иконанн¤ польових роб≥т дл¤ јтласу гн≥здових птах≥в ™вропи дало змогу створити ірунтовну базу даних про законом≥рност≥ сучасного поширенн¤ та б≥отопного розпод≥лу птах≥в ”крањни [18]. як звичайно, рег≥ональн≥ атласи поширенн¤ гн≥здових птах≥в у зах≥дних област¤х крањни складали на основ≥ с≥тки по квадратах 10 або 25 км. “ак≥ оц≥нки довол≥ в≥дносн≥, однак дають загальне у¤вленн¤ про стан ус≥х гн≥здових попул¤ц≥й дл¤ кожноњ окремоњ крањни у ™вроп≥. ѕерша спроба оц≥нити розм≥ри чисельност≥ гн≥здових птах≥в в ”крањн≥ стала можливою п≥сл¤ проведенн¤ польових роб≥т над складанн¤м атласу в р≥зних рег≥онах крањни та з участю орн≥толог≥в-аматор≥в у картуванн≥ птах≥в дл¤ Ївропейського атласу. —пец≥альн≥ програми та запланован≥ обл≥ки дали змогу нам виконати попередн≥ розрахунки й отримати перш≥ експертн≥ оц≥нки розм≥р≥в гн≥здових попул¤ц≥й [17-19]. ћета такоњ роботи - спри¤ти розробц≥ ≥ вт≥ленню м≥жнац≥ональноњ програми збереженн¤ б≥олог≥чного р≥зноман≥тт¤ [9]. ” раз≥ визначенн¤ розм≥ру попул¤ц≥й дл¤ багатьох вид≥в птах≥в враховано дан≥ державного кадастру земельного фонду дл¤ площ≥ 60 354,8 тис. га (загальна площа крањни), де 71,3% сиановл¤ть с≥льськогосподарськ≥ уг≥дд¤ (54,0% - р≥лл¤, 4,0 - с≥ножат≥, 9,1 - пасовища, 1,5 - багатор≥чн≥ насадженн¤), 17,3 - л≥сов≥ площ≥, 4,1 - забудован≥ земл≥, 1,6 - болота, 1,7 - в≥дкрит≥ незаболочен≥ земл≥, 4,0% - водн≥ плеса [9].

ƒл¤ оц≥нки чисельност≥ видового р≥зноман≥тт¤ гн≥здових птах≥в ми повинн≥ були стандартизувати терм≥нолог≥ю ≥ користуватись загальновизнаними пон¤тт¤ми, ¤к≥ детально в≥дпрацьован≥ дл¤ Ївропейськоњ орн≥тофауни [18, 22].

” наведен≥й таблиц≥, кр≥м чисельност≥ гн≥здових пар, наведено дан≥ про сучасн≥ тенденц≥њ в попул¤ц≥¤х кожного виду птах≥в, що гн≥здуютьс¤ в крањн≥. «начне зб≥льшенн¤ чисельност≥ виду на 50% ≥ б≥льше прот¤гом дес¤тил≥тт¤ позначено у таблиц≥ ¤к +2, а цей критер≥й засв≥дчуЇ найвищий ступ≥нь зростанн¤ попул¤ц≥њ. «б≥льшенн¤ чисельност≥ виду за пер≥од досл≥джень на 20-50% позначено +1, а стаб≥льну чисельн≥сть або мале зб≥льшенн¤ до 20% - ¤к 0. ¬≥дпов≥дно, зменшенн¤ чисельност≥ гн≥здових пар виду б≥льше н≥ж на 50% ви¤вл¤Ї найнегативн≥шу тенденц≥ю скороченн¤ розмаху попул¤ц≥њ, у таблиц≥ його позначено ¤к -2. «меншенн¤ чисельност≥ на 20-50% позначено ¤к -1, а випадки нестаб≥льного коливанн¤ у д≥апазон≥ до 20% - ¤к F. Ќов≥ види, що т≥льки почали гн≥здуватись у наш≥й фаун≥, позначено ¤к N, а ¤кщо даних про розм≥ри попул¤ц≥й не було або вони ви¤вились недостатн≥ми - ¤к ?.

Ѕ≥огеограф≥чний розпод≥л попул¤ц≥й птах≥в за њхньою чисельн≥стю та попул¤ц≥йними тенденц≥¤ми прот¤гом 1980-1989 рр.

 Ѕ≥огеограф≥чний розпод≥л попул¤ц≥й птах≥в за њхньою чисельн≥стю та попул¤ц≥йними тенденц≥¤ми прот¤гом 1980-1989 рр.

ќтже, у таблиц≥ зведено дан≥ про розмах попул¤ц≥й гн≥здових вид≥в за пер≥од 1980-1989 роки та критер≥њ, що дають змогу анал≥зувати попул¤ц≥йн≥ тенденц≥њ. Ѕ≥огеограф≥чний розпод≥л, в≥дображений у таблиц≥, допомагаЇ проанал≥зувати стан попул¤ц≥йних тенденц≥й у вид≥в зг≥дно з зоогеограф≥чними зонами крањни. “ут вид≥лено зоогеограф≥чн≥ округи, ¤к≥, в≥дпов≥дно, позначен≥ в таблиц≥: ÷ентральноЇвропейський - CE, —х≥дноЇвропейський - EE, ѕридунайський - D, ѕонт≥йський - P, —ередземноморський - MT. ”с≥ види, занесен≥ до „ервоноњ книги крањни, позначен≥ з≥рочкою.

«г≥дно з б≥огеограф≥чним розпод≥лом ми проанал≥зували 90 вид≥в птах≥в, серед ¤ких у ÷ентральноЇвропейському окруз≥ вид≥лено 11 вид≥в, у —х≥дноЇвропейському окруз≥ -

17, ще 8 вид≥в Ї сп≥льним дл¤ цих двох округ≥в. ” ѕонт≥йському окруз≥ ви¤влено 34 види, у —ередземноморському - 6 (ус≥ занесен≥ до „ервоноњ книги), ≥ з них б≥льша частина Ї сп≥льною дл¤ обох округ≥в.  р≥м того, 10 вид≥в ви¤влено у ѕридунайському окруз≥ сп≥льно з ≥ншими округами (ѕонт≥йським - 6 вид≥в, —х≥дноЇвропейським - 4 види). ¬ластиво, в ѕридунайському окруз≥ в≥дбулис¤ значн≥ зм≥ни в природних екосистемах ≥ за останнЇ стор≥чч¤ тут зникли локальн≥ попул¤ц≥њ таких вид≥в, ¤к чоботар, довгон≥г, косар. ” —х≥дноЇвропейському окруз≥ прот¤гом 1970-1980 рр. зникла ун≥кальна попул¤ц≥¤ сиворакш≥. ѕрактично по вс≥х зоогеограф≥чних округах крањни р≥зко зменшилас¤ чисельн≥сть тетерука, ор¤бка, що важливо врахувати дл¤ перегл¤ду нац≥онального природоохоронного статусу цих вид≥в. ќчевидно, що фауна птах≥в ”крањни особливо вир≥зн¤Їтьс¤ багатими елементами ѕонт≥йського зоогеограф≥чного округу, ¤к≥ найб≥льшою к≥льк≥стю вид≥в представлен≥ у „ервон≥й книз≥ крањни, - 20 вид≥в. ” таблиц≥ наведено т≥льки р≥дк≥сних представник≥в ѕонт≥йського зоогеограф≥чного округу (43 види). «начна частина цих вид≥в сьогодн≥ вже занесена до „ервоноњ книги крањни, а статус ще близько 30 вид≥в пропонуЇмо розгл¤нути дл¤ включенн¤ у нове виданн¤. —еред гн≥здових вид≥в птах≥в, що мають ч≥тке зоогеограф≥чне розмежуванн¤ в природних зонах нашоњ крањни, у 64 вид≥в пом≥тно зменшилась чисельн≥сть, ≥ т≥льки в 11 вид≥в попул¤ц≥њ перебувають у пор≥вн¤но стаб≥льному стан≥. «начн≥ коливанн¤ чисельност≥ заф≥ксовано у 3 вид≥в. ќднак дл¤ визначенн¤ природоохоронного статусу вид≥в недостатньо мати т≥льки ≥нформац≥ю про стан чисельност≥ чи щ≥льност≥ попул¤ц≥й, необх≥дно виконати зоогеограф≥чний анал≥з щодо потенц≥йних можливостей зменшенн¤ ареалу. —аме такий б≥огеограф≥чний анал≥з дасть змогу вир≥шити ¤к теоретичн≥, так ≥ практичн≥ питанн¤ стосовно збереженн¤ б≥олог≥чного р≥зноман≥тт¤, рац≥онального використанн¤ природних ресурс≥в.

Ћ≥тература

јфанасьев ¬.“., √аврись √.√.,  лестов Ќ.Ћ. ќрнитофауна ƒесн¤нской поймы и ее охрана / ѕрепринт »н-та зоологии јЌ ”краины. -  ., 1992. - 57 с.

√орбань ≤.ћ. “енденц≥њ у гн≥здових попул¤ц≥¤х птах≥в ”крањни // ѕроблеми вивченн¤ та охорони птах≥в. - Ћьв≥в;„ерн≥вц≥, 1995. - —. 32-34.

√орбань ».ћ. Ўидловский ».¬. „исленность гнезд¤щихс¤ куликов на «ападе ”краины // √незд¤щихс¤ кулики ¬осточной ≈вропы - 2000. - ћ.: —оюз охраны птиц –оссии, 1999. - “. 2. - —. 93-105.

 ≥ст¤к≥вський ќ.Ѕ. ‘ауна ”крањни. ѕтахи.  улики. -  .: ¬ид-во јЌ ”–—–, 1957. - “. 4. - 432 с.

 лестов Ќ.Ћ. ќхотничьи водно-болотные птицы водохранилищ —реднего ƒнепра / ѕрепринт »н-та зоологии ”кр. ——–. -  ., 1987. - 56 с.

 онвенц≥¤ про охорону дикоњ флори ≥ фауни та природних середовищ ≥снуванн¤ в ™вроп≥ (Ѕерн, 1979). -  ., 1998. - 76 с.

 остин ё.¬. ѕтицы  рыма. - ћ.: Ќаука, 1986. - 240 с.

Ћысенко ¬.». ‘ауна ”краины. ѕтицы. -  .: Ќаукова думка, 1991. - “. 5. - ¬ип. 3. - 204 с.

Ќац≥ональна допов≥дь про стан навколишнього природного середовища в ”крањн≥ у 2000 роц≥. -  .: ¬ид-во –аЇвського, 2001. - 184 с.

—еребр¤ков ¬.¬., √рищенко ¬.Ќ. „исленность колониальных видов цапель на ”краине по данным анкетного учета в 1986 г. // ¬сесоюзное совещание по проблеме кадастра и учета животного мира. - ”фа, 1989. - —. 209-210.

—траутман ‘.…. ѕтицы западных областей ”——–. - Ћьвов: »зд-во Ћьвов. ун-та, 1963. - “.1. - 203 с.

“атаринов  .ј. ‘ауна хребетних «аходу ”крањни. - Ћьв≥в: ¬ид-во Ћьв≥в. ун-ту, 1973. - —. 27-40.

ўербак Ќ.Ќ. «оогеографическое деление ”краинской ——– // ¬естн. зоологии. - 1988. - є3. - —. 22-31.

ўербак ћ.ћ. „ервона  нига ”крањни. -  .: ”кр. енциклопед≥¤, 1994. - 462 с.

Ўарлемань ћ.¬. «оогеограф≥¤ ”–—–. -  .: ¬ид-во јЌ ”–—–, 1937.

Ўарлемань Ќ.¬.   вопросу о значении рек восточных областей ”краины как зоогеографических координат // ѕроблемы зоогеографии суши. - Ћьвов: »зд-во Ћьвов. ун-та, 1958. - —. 335-338.

Bibby C.J., Burgess N.D., Hill D.A. Bird Census Techniques. - London: Academic Press, 1992. - 257 p.

Hagemaijer W.J.M., Blair M.J. The EBCC Atlas of European Breeding Birds: Their Distribution and Abundance. Poyser. - London, 1997. - 903 p.

Heath M., Borggreve C., Peet N., Hagemeijer W. European bird populations: estimates and trends // BirdLife conservation series. - 2000. - N 10. - 160 p.

Gorban I. —urrent data on Status оf Eagles in the West Ukraine, USSR // World Working Group on birds оf ргеу of the International Council for bird –геsегvation. - 1985. - –. 28-29.

Gorban I, Flade M. The importance of the Upper Pripyat (Ukraine) for the protection of birds // The ecology and conservation of floodplanins and lowland mires in the Polesya Region. - Minsk, 2000. - –.103-110.

Tucker G.M., Heath M.F. Birds in Europe: their conservation status // Bird Life Conservation Series. - 1994. - N 3. - 600 p.



Ќа головну



Hosted by uCoz