Територіальна диференціація туризму на теренах Польщі



Туризм змінюється у часі та просторі. Ці два суттєві чинники впливають на нього. Ми маємо на меті розглянути територіальний чинник. Просторово диференціюють природні і суспільні чинники туризму. Вони найзагальніше та найсуттєвіше синтезовані у туристичних районах країни.

Сьогодні триває становлення молодої науки - географії туризму [5], покликаної досліджувати і туристичне районування. Це, поряд з законами науки, одна з найскладніших проблем географії туризму. Нею конкретно повинна займатися туристична районологія - теорія районоутворення.

Один з конструктивних методів дослідження цього питання - спосіб аналогії між суспільною географією і географією туризму.

М.П. Крачило, засновник географії туризму, зазначив, що за основу туристичного районування взято територіальні туристичні комплекси (ТТК). Туристичний район формується внаслідок територіального поділу праці в сфері послуг туризму [5. С. 72]. Учений виділив такі таксономічні туристичні одиниці: туристична зона - туристичний регіон - туристичний район - туристичний вузол - туристичний комплекс - туристичний центр - туристичне підприємство [5. С. 73].

На нашу думку, туристичний район - це цілісна територіальна частина туристичного господарства країни зі своєю спеціалізацією в системі територіальної диференціації й інтеграції праці та комплексним розвитком на засадах раціонального використання природних і суспільних чинників. У системі інших наук склалася така генералізована ієрархія територіальних таксономічних утворень: країна - район - вузол - центр - пункт. Цю ієрархію в цілому можна прийняти і для географії туризму. Гадаємо, що для туризму особливо важливі такі підрозділи: зона - підзона - район, як районні комплекси, на відміну від локальних туристичних утворень.

Науковці на території Польщі виділяють різні районні туристичні утворення. К. Явецька виокремила таких дев'ять туристичних регіонів: Карпати, Судети, Сілезька низовина, Великопольска низовина, Поморське поозер'я та Мазурське поозер'я. Ми ще сюди додали б узбережжя Балтійського моря. Як бачимо, ці регіони розмежовані на підставі головних елементів рельєфу країни. Щоправда, в їхній характеристиці досить широко описані важливі туристичні центри (міста). Принципів чи факторів виділення рeгіонів автор не зазначив.

В іншому літературному джерелі є такі туристичні райони Республіки Польща (РП): Польське узбережжя, Країна тисячі озер, Гори (Судети, Пенніни, Бещади) [11]. М.П. Крачило, автор єдиної монографії з географії туризму [5], окрім великих центрів іноземного туризму (Варшави, Кракова, Вроцлава, Познані), туристичними районами назвав узбережжя Балтійського моря, Мазурське поозер'я, Кашубське поозер'я, Судети та Карпати [5. С. 166-167]. А. Байцар з урахуванням чинника внутрішнього туризму виділив дев'ять туристичних регіонів: Балтійський, Поморський, Великопольський, Мазурський, Мазовецький, Малопольський, Краківсько-Сілезький, Судетський і Карпатський [2. С. 92]. За даними лише іноземного туризму П.М. Зачиняєв і М.С. Фалькович оконтурили шість зон: Столичну, Краківсько-Карпатську, Сілезьку, Познансько-Торунську, Північну (Приморську) та Мазурських озер [3. С. 92-94]. М.А. Ананьєв, опріч стародавніх польських міст (Варшава, Краків, Вроцлав, Познань як потужних центрів притягання іноземних туристів) назвав шість головних зон туризму: узбережжя Балтійського моря, Мазурське поозер'я, Кашубське поозер'я, Біловезьку пущу, Судети і Карпати [1. С.135]. П. Луцишин, Д. Клімонт, С. Федонюк окреслили чотири туристичні райони: Приморський, гори, Приозерний і Малопольську височину [6. С. 205-208].

Зазначимо, що названі схеми туристичного районування Польщі фрагментарні. На нашу думку, таке районування у принципі повинно охоплювати всю без винятку територію РП. Тому ми зробимо першу спробу виділити лише туристичні зони і підзони. А взагалі вважаємо за доцільне в детальному туристичному поділі держави на галузеві територіальні утворення вибудувати таку таксономічну систему одиниць: країна - зони - підзони - райони - вузли - центри - пункти.

Поділ країни на туристичні зони та підзони головно ґрунтується на чиннику рельєфу та ландшафтів. У Польщі рельєф під впливом геологічної історії набув зональності. Хоча Судети та Карпати утворилися у різний геологічний час, проте ми їх об'єднуємо з погляду туризму в одну певну гірську зону.

Отож, у РП за будовою рельєфу виділяють такі широтні зони (пояси): приморські низовини, поозер'я, область великих низовинних долин, височини, передгірні зниження і гори.

За туристичною ознакою широтно (з півночі на південь) розмежовують шість зон: приморську, поозер'я, центральну низовинну, височинну, передгірську та гірську. Звичайно, у їхньому туристичному освоєнні важливу роль відіграють туристські міста-центри, що становлять визначну цінність для туристів і є осередками туристичних підприємств: Варшава, Краків, Гданськ, Вроцлав, Щецін, Познань, Катовіце, Торунь тощо. Їхню характеристику як туристичних центрів треба дати у відповідних зонах, підзонах чи воєводських туристичних комплексах.

Специфічним чинником зоноутворення є державні кордони. У Польщі треба констатувати формування трьох таких зон: західної, південної, східної. У них ровивається прикордонний (малий) туризм.

Пропонуємо такий поділ туристичних зон на підзони: приморську - на західну, що тяжіє до Щеціна, та східну, яка охоплює Гданськ, Гдиню, Сопот (вони розділені межею між Поморським і Західнопоморським воєводствами); поозер'я - на Поморське та Мазурське, які роз'єднує нижня течія Вісли; центральну низовинну - на Великопольську низовину, Сілезьку низовину (захід) і Мазовецько-Підляську низовину (схід); височинну

зону - на Малопольську височину із Свєнтокшиськими горами та Люблінську височину з пасмом Розточчя, що продовжується за кордоном у напрямі Львова в Україні; передгірську - на Передгір'я Карпат і Передгір'я Судет; гірську - на Карпати і Судети. До карпатського передгір'я прилягають на сході - Сандомирська улоговина, на заході - Раціборсько-Освєнцімська улоговина.

Західну прикордонну зону, що припадає на кордон лише з Німеччиною, розділимо на три підзони: західнопоморську, любуську та нижньосілезьку відповідно до трьох прикордонних воєводств. Прикордонну зону на півдні розмежуємо на чеську та словацьку підзои, а східну - на українську, білоруську, литовську і російську (калінінградську) підзони.

Зональний і підзональний поділи назвемо туристичним макрорайонуванням, на відміну від мезо- та мікрорайонування.

Своєрідним для туризму є виділення лінійно-вузлових елементів туристських маршрутів і стежок. А. Байцар виділив у Польщі 14 головних маршрутів з відгалуженнями [2. С. 100-101]. На заповідних територіях для охорони природи з метою показати туристам найпривабливіші місця прокладають туристські стежки. Наприклад, у праці [10] наведено довжину таких стежок у національних парках Польських Карпат (Татранський національний парк - 240 км, Пеннінський - 25 км, Бещадський - 29 км).

Зазначимо, що треба розрізняти туристичне районоутворення і районування. Районоутворення - це об'єктивний процес формування районів, а районування - суб'єктивний спосіб відкриття їх на підставі врахування головних чинників районоутворення. Дослідження туристичних районів має неабияке значення для створення матеріально-технічної бази туризму, високоякісного турсервісу тощо.

Туристичні райони формуються теж під впливом адмістративного чинника. У РП є 16 воєводств, 373 повіти, 2483 гміни. Відповідно до кількості воєводств розвиваються такі туристичні комплекси: Західнопоморський, Поморський, Любуський, Великопольський, Куявсько-Поморський, Вармінсько-Мазурський, Мазовецький, Підляський, Лодзький, Люблінський, Нижньосілезький, Опольський, Сілезький, Свєнтокшиський, Малопольський і Підкарпатський. Проаналізуємо деякі фактори туризму та туристське освоєння цих комплексів.

Неоднаковою є територіальна забезпеченість окремих воєводств (табл. 1).

Як видно з табл. 1, найбільше за площею Мазовецьке воєводство, найменше - Опольське. Якщо розділити воєводські комплекси на три групи за однаковим інтервалом (%), то найліпші територіальні умови мають Мазовецький і Великопольський (8,5-11,4, група ІІІ), середні (5,8-8,6, група ІІ) - вісім комплексів (починаючи з Куявсько-Поморського і закінчуючи Люблінським), нижче середніх (3,0-5,8, група І) - шість комплексів (починаючи з Опольського і закінчуючи Підкарпатським). Наголосимо, що територія є оперативним полем для туристичного господарства, як і для інших галузей економіки.

Неабияку роль у туризмі відіграє населення. Розподіл населення по воєводських комплексах наведено в табл. 2. За інших однакових передумов ліпші можливості для розвитку туризму мають ті туристичні територіальні комплекси, у яких більша кількість населення. За демографічним чинником розділимо воєводські туристичні комплекси на три групи, %: 2,7-6,2; 6,2-9,7; 9,7-13,2. За наведеним показником першість посідають Мазовецьке та Сілезьке воєводства (група ІІІ), посередніми є Великопольське, Малопольське, Нижньосілезьке і Лодзьке (група ІІ), решта десять (група І) - на третьому місці.

Таблиця 1

Площа воєводств Польщі у 2000 р. [13. С. 42]

 Площа воєводств Польщі

Таблиця 2

Кількість населення Польщі по воєводствах за 2000 р. [13. С. 43]

 Кількість населення Польщі по воєводствах

Просторово туризм залежить від можливостей ночівлі (табл. 3). Найбільше забезпечені спальними місцями північні приморські райони, на які припадає 34% всієї кількості. Ці райони належать до групи ІІІ (13,4-19,6%). Проміжна група ІІ (7,2-13,4 %) охоплює Малопольське, Нижньосілезьке та Вармінсько-Мазурське воєводства, що нале-жать до знаменитх польських районів туризму - Судет та Поозер'я. Сюди увійшла й "мекка" для туристів, колишня столиця - м. Краків. Решта 11 воєводств мають найменше

місць для ночівлі - це група І (1,0-7,2%). Точніше забезпеченість теренів ліжко-місцями відображають питомі показники. У табл. 4 відображено співвідношення ліжко-місць до площі воєводств.

Таблиця 3

Нічліжні місця для туристів по воєводствах РП в 2000 р. [13. С. 46]

 Нічліжні місця для туристів по воєводствах

Таблиця 4

Нічліжні місця для туристів РП у 2000 р. на 10 км2 [13. С. 42, 46]

 Нічліжні місця для туристів

Як бачимо, стосовно площі найліпше забезпечені ліжко-місцями для туристів Західнопоморське, Поморське та Малопольське воєводства (група ІІІ), середньо - Сілезьке та Нижньосілезьке (група ІІ), найгірше - решта 11 воєводств (група І).

Нерівномірніше розміщення місця для ночівлі туристів у РП щодо населення (табл. 5).

Таблиця 5

Нічліжні місця для туристів РП на 10 тис. осіб у 2000 р. [13. С. 43, 46]

 Нічліжні місця для туристів

Як видно з табл. 5, через нерівномірність питомого показника по воєводствах тут виділяємо аж п'ять груп: 59-143 (група І), 183-206 (група ІІ), 333 (група ІІІ), 443 (група ІV) і 752 ліжко-місць на 10 тис. мешканців (група V). Отже, найліпше забезпечені нічліжними місцями стосовно жителів Західнопоморський, Поморський і Вармінсько-Мазурський туркомплекси, тобто Прибалтика та Північно-Східне Поозер'я. Водночас є проблема дуже нерівномірного розміщення нічліжних місць для туристів стосовно мешканців. Її треба вирішити шляхом будівництва нових готелів, мотелів, турбаз, туртаборів, кемпінгів тощо.

Отже, у Польщі головні туристичні райони мають чіткий зональний характер. Окрім них, існують туристичні комплекси адмістративно-територіальних регіонів (воєводств, повітів, гмін і населених пунктів).

Надалі дослідницькою проблемою країни є виявлення головних законів територіальної організації туризму та його елементів.

Література

Ананьев М.А. Экономика и география международного туризма. - М.: Изд-во Москов. ун-та, 1975. - 299 с.

Байцар А. Польша: Туристский путеводитель. - Варшава, 1971. - 245 с.

Зачиняев П.Н., Фалькович Н.С. География международного туризма. - М.: Мысль, 1972. - 263 с.

Илинич Ю.В. Польша: Экономико-географическая характеристика - М.: Мысль, 1966. - 392 с.

Крачило Н.П. География туризма. - К.: Вища шк., 1987. - 208 с.

Луцишин П., Клімонт Д., Федонюк С. Географія продуктивних сил Польщі. - Луцьк: Вежа, 2000. - 356 с.

Максаковский В.П. Польша: страноведческие очерки.- М.: Просвещение, 1968. - 206 с.

Мальська М., Худо В. Менеджмент туризму. - Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2002. - 295 с.

Недашковская Н.Ю. Рекреационная система Советских Карпат. - К.: Вища шк., 1983. - 117 с.

Стойко С., Гадач Е., Шимон Т., Михалик С. Заповідні екосистеми Карпат. - Львів: Світ, 1991. - 247 с.

Туристические районы в Польше // Польский экспорт-импорт. - 1980. - № 12. - С. 15.

Polska Rzeczpospolita Ludowa 1944-1979: mapa przeglandowa 1 : 1000000 / Red. K. Jawecka; red. techn. S. Mikulska; opracowala K. Jawecka. - Warszawa: Panstwowe przedsiebiorstwo wydawnictw Kartograficznych, 1979.

Rocznik statystyczny wojewodztwa Podkarpackiego 2001. - Rzeszow, 2001. - 531 s.



На головну



Hosted by uCoz