ѕереписи населенн¤ ¤к джерело етнол≥нів≥стичного досл≥дженн¤ територ≥њ ”крањни



≈тнол≥нів≥стичний напр¤м в етн≥чн≥й географ≥њ Ї одним з традиц≥йних ≥ найпл≥дн≥ших на науков≥ дос¤гненн¤. јдже мову, пор¤д ≥з етн≥чною самосв≥дом≥стю, науковц≥ зачислюють до найважлив≥ших критер≥њв етн≥чност≥ людини. ¬ ”крањн≥ етнол≥нів≥стична проблематика також не втрачаЇ актуальност≥, оск≥льки у держав≥ Ї низка мовних проблем загальнодержавного р≥вн¤, зокрема проблема мовноњ русиф≥кац≥њ украњнц≥в, ¤ку за 13 рок≥в незалежност≥ подолати не вдалос¤. ¬ир≥шенню мовних проблем ”крањни спри¤тиме досл≥дженн¤ мовноњ структури населенн¤ держави на п≥дстав≥ достов≥рних джерел науковоњ ≥нформац≥њ.

¬ етн≥чн≥й географ≥њ одним ≥з головних джерел ≥нформац≥њ Ї науково орган≥зован≥ переписи населенн¤, програми проведенн¤ ¤ких зазвичай охоплюють питанн¤ про мову жител≥в крањни. “а оск≥льки територ≥¤ ”крањни в минулому належала до складу р≥зних держав, то переписи населенн¤ окремих реі≥он≥в в≥дбувалис¤ у р≥зн≥ пер≥оди та за р≥зними програмами й методиками. “ак само й формулюванн¤ питанн¤ про мову мало суттЇв≥ в≥дм≥нност≥, що впливало на результати перепис≥в. “ому ≥снуЇ проблема узагальненн¤ та узгодженн¤ переписних джерел етнол≥нів≥стичного досл≥дженн¤ територ≥њ ”крањни.

—татистичн≥ джерела етнол≥нів≥стичного досл≥дженн¤ територ≥њ ”крањни можна досл≥дити на п≥дстав≥ таких матер≥ал≥в. ѕо-перше, це оф≥ц≥йн≥ нормативн≥ акти, ¤к≥ розробл¤ють та затверджують центральн≥ органи державноњ влади, в≥дпов≥дальн≥ за орган≥зац≥ю та проведенн¤ перепис≥в. ÷ими нормативними актами визначено методики проведенн¤ та програми перепис≥в, формулюванн¤ питань, передбачених програмами, та по¤сненн¤ до тих питань, з в≥дпов≥д¤ми на ¤к≥ у населенн¤ можуть виникнути труднощ≥. ѕерш≥ нормативн≥ акти щодо орган≥зац≥њ та проведенн¤ перепису видають ще за дек≥лька рок≥в до оф≥ц≥йноњ дати його проведенн¤. Ќаприклад, перед проведенн¤м першого ¬сеукрањнського перепису населенн¤ (грудень 2001 р.), у грудн≥ 1999 р. наказом ƒержавного ком≥тету статистики ”крањни було затверджено його програму, а в лютому 2001 р. - ≥нструкц≥ю щодо проведенн¤ та заповненн¤ переписноњ документац≥њ [11, 12].

ƒруга група джерел - це статистичн≥ дов≥дники, ¤к≥ видають за п≥дсумками проведенн¤ перепис≥в населенн¤. «азвичай ц≥ дов≥дники групують за певною тематикою. ¬≥домост≥ про мовну структуру населенн¤ найчаст≥ше навод¤ть разом з матер≥алами про нац≥ональн≥сть. ѕовнота оприлюдненн¤ етнол≥нів≥стичних матер≥ал≥в перепис≥в населенн¤, зокрема, њхн≥й територ≥альний розр≥з, визначен≥ програмами публ≥кац≥њ матер≥ал≥в перепис≥в, ¤к≥ щодо р≥зних рок≥в мають суттЇв≥ в≥дм≥нност≥.  р≥м власне статистичноњ ≥нформац≥њ, у статистичних дов≥дниках часто навод¤ть коментар≥ до тих чи ≥нших показник≥в. ” коментар¤х в≥дображають найважлив≥ш≥ тенденц≥њ щодо зм≥ни показник≥в за м≥жпереписний пер≥од, зазначають ви¤влен≥ п≥д час проведенн¤ перепису м≥н≥муми та максимуми показника, труднощ≥, що виникли в опитуванн≥ населенн¤ тощо.

“рет¤ група джерел - це науков≥ публ≥кац≥њ з питань теор≥њ та ≥стор≥њ орган≥зац≥њ перепис≥в населенн¤, а також б≥бл≥ограф≥чн≥ дов≥дники про статистичн≥ публ≥кац≥њ за п≥дсумками перепис≥в. ќсоблива важлив≥сть джерел цього типу пол¤гаЇ в тому, що у них пор≥внюють програми перепис≥в та формулюванн¤ питань. «авд¤ки цьому можливе науково коректне з≥ставленн¤ матер≥ал≥в перепис≥в р≥зних рок≥в. јдже дуже часто науковц≥, пор≥внюючи результати перепис≥в населенн¤ р≥зних рок≥в, робл¤ть хибн≥ висновки, оск≥льки не враховують таких статистичних нюанс≥в, ¤к зм≥на категор≥њ населенн¤, дл¤ ¤коњ розроблено той чи ≥нший показник, зм≥на у формулюванн≥ питанн¤ тощо. ™ довол≥ значна за обс¤гом л≥тература, у ¤к≥й досл≥джено ≥стор≥ю, теор≥ю та методолог≥ю проведенн¤ перепис≥в населенн¤ територ≥њ ”крањни - австр≥йських, польських, рос≥йських, рад¤нських [2, 6, 10, 15, 17].

Ќаведен≥ вище три групи джерел стали основою написанн¤ статт≥. ” них з р≥зним ступенем детал≥зац≥њ проанал≥зовано мовн≥ показники, њхн≥й зв'¤зок з ≥ншими статистичними демограф≥чними показниками, публ≥кац≥ю п≥дсумк≥в перепис≥в населенн¤ тощо. ќднак зазначен≥ вище джерела здеб≥льшого присв¤чен≥ окремим переписам чи ≥сторичним пер≥одам. ÷≥л≥сного досл≥дженн¤ переписних джерел етнол≥нів≥стичного досл≥дженн¤ територ≥њ ”крањни немаЇ. ќдна з небагатьох спроб пор≥вн¤льного досл≥дженн¤ статистичних джерел етнол≥нів≥стичного досл≥дженн¤ зроблена в колективн≥й монограф≥њ рос≥йських соц≥олог≥в "Ётносоциологи¤: цели, методы и некоторые результаты исследовани¤", ¤ка з'¤вилас¤ у перш≥й половин≥ 80-х рок≥в [1. —. 27-47]. ” н≥й довол≥ детально схарактеризовано показники етн≥чност≥ (нац≥ональн≥сть, мова) рос≥йського (1897) та рад¤нських перепис≥в населенн¤. “а оск≥льки книгу писали за матер≥алами перепис≥в –ос≥њ та —–—–, то в н≥й немаЇ ≥нформац≥њ про мовн≥ показники в переписах населенн¤, ¤к≥ проводили на заход≥ ”крањни, на територ≥њ, ¤ка до 1939 р. не належала до складу —–—–.

ћи мали на мет≥ досл≥дити на¤вн≥сть та обс¤г переписних джерел етно-л≥нів≥стичного досл≥дженн¤ територ≥њ ”крањни, зокрема проанал≥зувати формулюванн¤ мовних питань у переписах населенн¤ територ≥њ ”крањни, територ≥альний масштаб розробки матер≥ал≥в про мову населенн¤ та ступ≥нь њхнього оприлюдненн¤, поЇднанн¤ етнол≥нів≥стичноњ ≥нформац≥њ з ≥ншими статистичними показниками.

ѕрограми перепис≥в населенн¤ найчаст≥ше охоплюють так≥ показники мовноњ структури населенн¤: р≥дна мова; розмовна мова, мова грамотност≥.  р≥м того, складають статистичн≥ таблиц≥, у ¤ких зазначен≥ вище показники поЇднують з показниками нац≥ональност≥, в≥ровизнанн¤, соц≥ально-профес≥йного складу населенн¤ та ≥н. ўоб визначити мову людини, перед проведенн¤м перепису складають спец≥альний словник мов, у ¤кому њх зазвичай групують в≥дпов≥дно до л≥нів≥стичноњ класиф≥кац≥њ за мовною спор≥днен≥стю на мовн≥ с≥м'њ та групи.

Ќайчаст≥ше в програми перепис≥в увод¤ть показник р≥дноњ мови населенн¤. –≥дна мова - це перша мова людини, засвоЇна нею в дитинств≥, "мова колиски", або мова матер≥ [5. —. 372]. –≥дну мову вважають одн≥Їю з головних ознак етн≥чноњ належност≥. «а значенн¤м вона поступаЇтьс¤ т≥льки етн≥чн≥й самосв≥домост≥. якщо ц≥ показники у людини не зб≥гаютьс¤, то це св≥дчить, що в≥дбуваютьс¤ процеси мовноњ асим≥л¤ц≥њ.

ўе один показник - розмовна мова. –озмовна мова - це мова, ¤ку людина використовуЇ у повс¤кденному сп≥лкуванн≥. ” середовищ≥ украњнських етнодемограф≥в склалас¤ традиц≥¤ негативного ставленн¤ до цього показника. –≥ч у т≥м, що наприк≥нц≥ ’≤’-на початку ’’ ст. використанн¤ показника розмовноњ мови у переписах населенн¤ спри¤ло фальсиф≥кац≥њ етн≥чноњ ситуац≥њ на частин≥ територ≥њ ”крањни, ¤ка належала до складу јвстро-”горщини. —каж≥мо, оск≥льки значна частина украњнц≥в √аличини в переписах розмовною мовою називала не украњнську а польську, то де¤к≥ шов≥н≥стично налаштован≥ польськ≥ науковц≥ зачислювали до складу польськоњ етн≥чноњ територ≥њ значн≥ за площею украњнськ≥ етн≥чн≥ земл≥. “ак само чинили де¤к≥ угорськ≥ ≥сторики щодо украњнського «акарпатт¤, румунськ≥ - щодо украњнськоњ ѕ≥вн≥чноњ Ѕуковини.

ќднак потр≥бно зазначити, що показник розмовноњ мови мовну ситуац≥ю, що склалас¤ на конкретн≥й територ≥њ, загалом в≥дображаЇ достов≥рн≥ше, н≥ж показник р≥дноњ мови. –≥дна мова у людини зазвичай асоц≥юЇтьс¤ з нац≥ональн≥стю, цьому спри¤Ї також те, що питанн¤ про нац≥ональн≥сть та р≥дну мову в переписах, ¤к звичайно, розм≥щен≥ одне за одним. “ому населенн¤ часто називаЇ р≥дною мовою мову власноњ нац≥ональност≥, хоча насправд≥ може њњ майже не використовувати. ѕро вади показника р≥дноњ мови засв≥дчуЇ ситуац≥¤, ¤ка склалас¤ сьогодн≥ на сход≥ та п≥вдн≥ ”крањни. «а матер≥алами перепис≥в населенн¤, попри високий ступ≥нь мовноњ асим≥л¤ц≥њ украњнц≥в цих реі≥он≥в, б≥льш≥сть з них р≥дною мовою називають усе ж таки украњнську, оск≥льки це њхн¤ перша, материнська мова. ѕроте, ¤к в≥домо, ц≥ реі≥они майже суц≥льно рос≥йськомовн≥, украњнськ≥ мовн≥ середовища там Ї х≥ба що у с≥льськ≥й м≥сцевост≥. –еальний р≥вень та стад≥ю русиф≥кац≥њ сх≥дних ≥ п≥вденних областей ”крањни можна було б ви¤вити т≥льки тод≥, коли б у переписах разом ≥з питанн¤м про р≥дну мову було питанн¤ про розмовну мову населенн¤.

≤нш≥, окр≥м р≥дноњ та розмовноњ мови, мовн≥ критер≥њ у програмах перепис≥в населенн¤ трапл¤ютьс¤ зр≥дка. ѓхн¤ по¤ва найчаст≥ше зумовлена м≥сцевими особливост¤ми розвитку мовноњ ситуац≥њ. Ќаприклад, питанн¤ про мову грамотност≥ може з'¤витис¤ в програм≥ перепису населенн¤ реі≥ону, ¤кий Ї (чи був у недалекому минулому) колон≥Їю ≥ншоњ держави, й осв≥ту в ньому надавали мовою титульного етносу. ѕитанн¤ про другу мову (чи ≥нш≥ мови), ¤кими людина волод≥Ї, можна вводити у реі≥онах з≥ складною мовною етн≥чною ситуац≥Їю, у ¤ких в≥дбуваютьс¤ ≥нтенсивн≥ м≥жетн≥чн≥ контакти.

–анн≥ статистичн≥ матер≥али про мовну структуру населенн¤ ”крањни маЇмо дл¤ територ≥њ √аличини, Ѕуковини та «акарпатт¤. як в≥домо, до 1918 р. ц≥ реі≥они належали до складу јвстро-”горщини. ј в програми австро-угорських перепис≥в населенн¤ мовний критер≥й уперше введено ще 1880 р. ћову населенн¤ визначали також ус≥ наступн≥ австро-угорськ≥ переписи: 1890, 1900 та 1910 рр.

јвстро-угорськ≥ переписи визначали р≥дну (материнську) мову населенн¤. ќднак формулюванн¤ питанн¤ про мову було наст≥льки неч≥тким, що фактично реЇстрували розмовну мову. ћатер≥али австро-угорських перепис≥в населенн¤ про мовний склад жител≥в √аличини, Ѕуковини та «акарпатт¤ мають дек≥лька суттЇвих вад. Ќаприклад, за ними не можливо визначити мовних ознак Їврейського населенн¤, ¤ке становило значну

частину жител≥в названих вище украњнських реі≥он≥в (зокрема у м≥стах), оск≥льки у перел≥ку мов, ¤к≥ реЇструвалис¤ переписами, не було н≥ ≥вриту (давньоњ Їврейськоњ мови), н≥ ≥дишу (побутовоњ та л≥тературноњ мови Їврењв ÷ентральноњ та —х≥дноњ ™вропи, що виникла на основ≥ одного з д≥алект≥в н≥мецькоњ мови у ’-’≤V ст.). ≤ншою суттЇвою вадою австро-угорських перепис≥в населенн¤ Ї те, що п≥д час опрацюванн¤ њхн≥х матер≥ал≥в не складали таблиць, ¤к≥ б поЇднували р≥зн≥ ознаки (наприклад, мову та в≥ровизнанн¤). ћайже вс≥ статистичн≥ показники розробл¤ли окремо.

ћатер≥али перепис≥в населенн¤ найповн≥ше друкували у оф≥ц≥йних статистичних виданн¤х јвстро-”горщини н≥мецькою мовою. «окрема, дл¤ пров≥нц≥й австр≥йськоњ частини јвстро-”горщини за результатами кожного перепису населенн¤ видавали статистичн≥ дов≥дники ("Gemeindelexikon"), в ¤ких наводили в≥домост≥ про в≥ру та мову жител≥в кожного населеного пункту. ќднак в ”крањн≥ Ї т≥льки статистичн≥ дов≥дники за 1900 р. ¬они збер≥гаютьс¤ у Ћьвов≥, у в≥дд≥л≥ рукопис≥в б≥бл≥отеки ≥мен≥ ¬. —тефаника [22].  р≥м того, з огл¤ду на початок ѕершоњ св≥товоњ в≥йни так ≥ не було опубл≥ковано зазначених вище статистичних дов≥дник≥в за п≥дсумками перепису населенн¤ 1910 р.

Ќайважлив≥ш≥ статистичн≥ в≥домост≥ щодо √аличини передруковували польською мовою у Ћьвов≥ в м≥сцевих статистичних виданн¤х  райового статистичного бюро (д≥¤ло з 1873 р.). «окрема, матер≥али австр≥йських перепис≥в довол≥ повно опубл≥кован≥ в таких виданн¤х, ¤к "Rocznik (згодом Podrecznik) Statystyki Galicyi", "Rocznik Statystyki przemyslu i handlu krajowego" (обидва за редакц≥Їю “. –утовського) та "Wiadomosci statystyczne o stosunkach krajowych" (за редакц≥Їю “. ѕ≥лата) [24-27]. —татистичн≥ матер≥али про мовний склад населенн¤ Ѕуковини публ≥кували н≥мецькою мовою у статистичних пер≥одичних виданн¤х у „ерн≥вц¤х, «акарпатт¤ - угорською мовою в угорських статистичних виданн¤х, що виходили в Ѕудапешт≥. ”крањнською мовою матер≥али австро-угорських перепис≥в про мову населенн¤ майже не оприлюднювали. “≥льки ≥нод≥ вони наведен≥ в етнодемограф≥чних досл≥дженн¤х украњнських науковц≥в того часу. ” м≥сцевих статистичних виданн¤х в≥домост≥ про мовний склад населенн¤ здеб≥льшого в≥дображен≥ у розр≥з≥ пов≥т≥в.

ћожлив≥сть визначити мовний склад населенн¤ украњнських земель, що належали до складу –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, вперше з'¤вилас¤ наприк≥нц≥ ’≤’ ст., п≥сл¤ того, ¤к 1897 р. проведено ѕерший всезагальний перепис населенн¤ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. ѕ≥д час перепису 1897 р. визначали р≥дну мову населенн¤ (записували мову, ¤ку сам опитуваний уважав р≥дною мовою) та мову грамотност≥. «годом п≥дсумки перепису 1897 р. за мовним критер≥Їм неодноразово використовували науковц≥ дл¤ досл≥дженн¤ етн≥чного складу населенн¤ ≥мпер≥њ.

ћатер≥али перепису оприлюднен≥ у багатотомному статистичному виданн≥ [16]. ћовний склад жител≥в ≥мпер≥њ визначено в розр≥з≥ губерн≥й, пов≥т≥в, м≥ського та с≥льського населенн¤.  р≥м того, складали таблиц≥, у ¤ких показник р≥дноњ мови поЇднували з такими статистичними показниками: рел≥г≥йний склад населенн¤; розпод≥л зайн¤того населенн¤ за галуз¤ми господарства; сусп≥льний стан ("сословие"); грамотн≥сть ≥ в≥к; с≥мейний стан; ф≥зичн≥ та психолог≥чн≥ вади. ќднак здеб≥льшого ц≥ таблиц≥ розробл¤ли в розр≥з≥ губерн≥й та дл¤ найб≥льших м≥ст.

” пер≥од м≥ж св≥товими в≥йнами украњнськ≥ етн≥чн≥ земл≥ належали до складу чотирьох держав: –ад¤нського —оюзу, ѕольщ≥, –умун≥њ та ”горщини. Ќа украњнських земл¤х, що в≥д≥йшли до складу ѕольщ≥ (√аличина та ¬олинь), польська влада провела два переписи - у 1921 та 1931 рр. ” програм≥ перепису 1921 р. мовного критер≥ю не було. ѕерепис 1931 р. реЇстрував р≥дну мову (jezyk ojczysty) населенн¤, причому, з

метою заниженн¤ к≥лькост≥ украњнц≥в, у √аличин≥ в переписних листах окремо вид≥л¤ли украњнську та "руську" мови, а на ¬олин≥ - украњнську та "тутешню". «а мовним критер≥Їм результати перепису 1931 р. опубл≥ковано в розр≥з≥ пов≥т≥в (≥з вид≥ленн¤м окремо с≥льського й м≥ського населенн¤) та дл¤ найб≥льших (≥з населенн¤м понад 20 тис. ос≥б) м≥ст [21]. «а п≥дсумками перепису 1931 р. складали також таблиц≥, у ¤ких показник р≥дноњ мови поЇднували з показником в≥ровизнанн¤. ќднак ц≥ матер≥али публ≥кували т≥льки в розр≥з≥ воЇводств (дл¤ всього населенн¤, м≥ського та с≥льського).

” м≥жвоЇнний пер≥од на украњнських земл¤х, що в≥д≥йшли до складу „ехословаччини («акарпатт¤) та –умун≥њ (ѕ≥вн≥чна Ѕуковина), переписи населенн¤ проведено 1930 р. ” програмах румунського та чехословацького перепис≥в було питанн¤ про р≥дну мову населенн¤. ћатер≥али перепис≥в оприлюднювали у статистичних дов≥дниках [20, 23].

Ќа тих украњнських земл¤х, де запроваджено б≥льшовицьку владу, перший перепис населенн¤ в≥дбувс¤ ще наприк≥нц≥ серпн¤ 1920 р. «а програмою перепису визначали р≥дну мову ("мову, ¤кою говорить с≥м'¤ опитуваного, а в багатомовних с≥м'¤х - мати") населенн¤ та мову грамотност≥. —кладали також таблиц≥, у ¤ких показник р≥дноњ мови поЇднували з показниками грамотност≥ населенн¤ та в≥ком. ѕерепис охопив т≥льки частину територ≥њ ”крањни ( ињвська, ѕолтавська, „ерн≥г≥вська, ћиколањвська, ’арк≥вська,  ременчуцька, ќдеська губерн≥њ), оск≥льки на час його проведенн¤ в де¤ких реі≥онах ще тривали в≥йськов≥ д≥њ. ћатер≥али перепису 1920 р. публ≥кували 1922-1923 рр. у восьми випусках статистичного виданн¤ ÷—” ”крањни "—татистика ”крањни" [18].

” березн≥ 1923 р. на територ≥њ –ад¤нськоњ ”крањни проведено ще один перепис населенн¤, ¤кий охопив т≥льки м≥ських жител≥в. ќднак питанн¤ про мову населенн¤ в його програм≥ не було.

Ќаступний перепис населенн¤ в≥дбувс¤ 1926 р. ¬ програм≥ цього перепису були питанн¤ про р≥дну мову та мову грамотност≥. ќднак р≥дною мовою вважали ту, ¤кою опитуваний найл≥пше волод≥Ї, або ¤кою зазвичай говорить. ≤накше кажучи, оф≥ц≥йне тлумаченн¤ показника "р≥дна мова" фактично зближувало його з показником "розмовна мова". Ќижньою межею територ≥ального масштабу розробки матер≥ал≥в про р≥дну мову та мову грамотност≥ були округи. —кладали також таблиц≥ "нац≥ональн≥сть + р≥дна мова" та "нац≥ональн≥сть + р≥дна мова + мова грамотност≥". як ≥ матер≥али перепису 1920 р., матер≥али перепису 1926 р. оприлюднювали в тематичних зб≥рниках статистичного виданн¤ ÷—” ”крањни "—татистика ”крањни" [9].

” 30-х роках ’’ ст. проведено ще два переписи населенн¤ - у 1937 та 1939 рр. –езультати перепису, ¤кий в≥дбувс¤ 6 с≥чн¤ 1937 р., вже у вересн≥ цього ж року були оголошен≥ дефектними та на тривалий пер≥од засекречен≥, оск≥льки за його п≥дсумками ви¤влено суттЇве спов≥льненн¤ темп≥в зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ населенн¤ —–—– унасл≥док голодомору 1932-1933 р. та масових репрес≥й населенн¤. ” програм≥ перепису населенн¤ 1937 р. було питанн¤ про мову, однак без уточнень. «агальн≥ матер≥али перепису 1937 р. опубл≥ковано т≥льки на початку 90?х рок≥в ’’ ст. [3].

” програм≥ перепису 1939 р. питанн¤ "р≥дна мова" тлумачено так: мова, ¤ку сам опитуваний уважаЇ р≥дною мовою. «а п≥дсумками перепису складали також таблиц≥, у ¤ких показник мови поЇднували з показником нац≥ональност≥ населенн¤. ƒо початку в≥йни м≥ж –ад¤нським —оюзом та г≥тлер≥вською Ќ≥меччиною було оприлюднено т≥льки найб≥льш загальн≥ п≥дсумки перепису 1939 р. ƒещо детальн≥ше матер≥али перепису 1939 р. опубл≥ковано т≥льки на початку 90?х рок≥в ’’ ст. [4].

” повоЇнний пер≥од перший перепис населенн¤ рад¤нська влада провела лише 1959 р., тобто через 14 рок≥в п≥сл¤ зак≥нченн¤ в≥йни. “аке п≥знЇ проведенн¤ перепису, на жаль, позбавл¤Ї можливост≥ детально проанал≥зувати мовний склад населенн¤ ”крањни в перше повоЇнне дес¤тил≥тт¤, коли в ньому в≥дбувалис¤ докор≥нн≥ зм≥ни з огл¤ду на зм≥ни в етн≥чному склад≥ населенн¤. Ќаступн≥ рад¤нськ≥ переписи населенн¤ в≥дбулис¤ у 1970, 1979 ≥ 1989 роках.

”с≥ чотири переписи реЇстрували р≥дну мову опитуваного на засадах соц≥ально-психолог≥чного п≥дходу (¤кий вперше застосовано 1939 р.), тобто записували мову, ¤ку сам опитуваний уважав р≥дною (що пов'¤зувало њњ з показником нац≥ональност≥), а в тих випадках, коли йому було важко визначитис¤, - мову, ¤кою в≥н л≥пше волод≥Ї чи ¤кою користуЇтьс¤ в с≥м'њ, що зближувало р≥дну мову з пон¤тт¤м розмовноњ мови. ¬≥д перепису 1970 р. реЇстрували ≥ншу мову з мов народ≥в —–—–, ¤кою опитуваний в≥льно волод≥Ї. ƒоповненн¤ мовного питанн¤ питанн¤м про другу мову дещо розширило можливост≥ вивченн¤ фактичного поширенн¤ мов. –озробка таблиць за другою мовою була аналог≥чною до таблиць р≥дноњ мови. Ќижньою межею територ≥ального масштабу розробки матер≥ал≥в стали м≥ста та селища м≥ського типу.

«а матер≥алами перепису 1959 р. розробл¤ли таблиц≥, у ¤ких поЇднували показники нац≥ональност≥ та р≥дноњ мови. «а матер≥алами наступних перепис≥в розробл¤ли так≥ таблиц≥: нац≥ональн≥сть + р≥дна мова, нац≥ональн≥сть + друга мова, нац≥ональн≥сть + р≥дна мова + в≥к, нац≥ональн≥сть + друга мова + в≥к. ѕроте вс≥ перерахован≥ матер≥али розробл¤ли т≥льки в розр≥з≥ областей та дл¤ обласних центр≥в ≥ окремих ≥нших найб≥льших м≥ст. ќкремо за статтю ≥ типом поселенн¤ (м≥ське та с≥льське населенн¤) розробл¤ли майже всю згадувану ≥нформац≥ю .

„и не найважлив≥ша риса вс≥х рад¤нських перепис≥в та, що, з одного боку, програма њхнього проведенн¤ була довол≥ широкою й охоплювала розробку великоњ к≥лькост≥ статистичних таблиць, а з ≥ншого, - лише м≥зерну частку отриманоњ статистичноњ ≥нформац≥њ оприлюднювали. –езультати давн≥ших рад¤нських перепис≥в за р≥дною мовою широко публ≥кували т≥льки в розр≥з≥ областей [7, 8, 19]. ƒещо розширен≥ в≥домост≥ про мовний склад населенн¤ областей та обласних центр≥в видавали дуже малим тиражем ≥з пом≥ткою "дл¤ службового користуванн¤" й поширювали по де¤ких державних установах. Ќайповн≥ш≥ результати перепис≥в збер≥гаютьс¤ нин≥ частково в центральному та обласних державних арх≥вах (головно це де¤к≥ матер≥али за 1959 та 1970 рр.), частково - в обласних статистичних управл≥нн¤х (у в≥дд≥лах демограф≥чноњ статистики та арх≥вах статистичних управл≥нь).

–езультати перепису 1989 р. оприлюднен≥ ширше. Ќа початку 90-х рок≥в видано двотомний дов≥дник про нац≥ональний склад та мову населенн¤ ”крањни [13]. ≈тнол≥нів≥стичну ≥нформац≥ю наводили також у статистичних дов≥дниках, що њх друкували м≥сцев≥ статистичн≥ управл≥нн¤. ѕроте наклад майже ус≥х цих видань надзвичайно малий, а багато матер≥ал≥в мовноњ статистики дос≥ не опубл≥ковано.

” перш≥й половин≥ грудн¤ 2001 р. в ”крањн≥ нарешт≥ в≥дбувс¤ черговий перепис населенн¤, перший в ≥стор≥њ незалежноњ держави. ¬≥н в≥добразив етнол≥нів≥стичну ситуац≥ю, в умовах ¤коњ ”крањна вв≥йшла у нове тис¤чол≥тт¤, заф≥ксував зм≥ни, що в≥дбулис¤ в населенн≥ крањни впродовж останнього дес¤тил≥тт¤ ’’ ст.

ћетодика проведенн¤ першого ¬сеукрањнського перепису довол≥ суттЇво в≥др≥зн¤лас¤ в≥д методики проведенн¤ попереднього рад¤нського перепису 1989 р. Ќаприклад, у програму перепису було введено пон¤тт¤ домогосподарства. ƒетал≥зовано питанн¤ умов проживанн¤ населенн¤ та на¤вност≥ земельних д≥л¤нок. ÷≥ нововведенн¤

наблизили програму ¬сеукрањнського перепису населенн¤ до програм перепис≥в зах≥дноЇвропейських крањн, у ¤ких зазвичай звертають особливу увагу на обл≥к на¤вност≥ нерухомого майна в населенн¤. ƒокор≥нних зм≥н зазнали також показники, що характеризують економ≥чний стан людини, зокрема, питанн¤ про джерела засоб≥в ≥снуванн¤ людини та зайн¤т≥сть.

ќднак критер≥њ мови у програм≥ ¬сеукрањнського перепису значних зм≥н не зазнали. як ≥ в 1989 р., у грудн≥ 2001 р. визначали р≥дну мову населенн¤. “≥льки зам≥сть пол≥тично вже застар≥лого та ≥деолог≥чно недоц≥льного критер≥ю другоњ мови з мов народ≥в —–—–, ¤кою людина в≥льно волод≥Ї, реЇстрували ≥ншу мову, ¤кою людина волод≥Ї. ѕерел≥чен≥ критер≥њ, ¤к ≥ в 1989 р., визначали дл¤ пост≥йного населенн¤.

” в≥дпов≥дь на запитанн¤ про р≥дну мову записували назву мови, ¤ку сам респондент уважав р≥дною, тобто, ¤к ≥ в рад¤нських переписах населенн¤, за основу визначенн¤ мови було вз¤то соц≥ально-психолог≥чний п≥дх≥д, ¤кий ірунтуЇтьс¤ на мовн≥й самосв≥домост≥ населенн¤. якщо опитуваному було важко назвати будь-¤ку мову р≥дною, то записували мову, ¤кою в≥н найл≥пше волод≥Ї або ¤кою звичайно користуЇтьс¤ в побут≥. –≥дну мову д≥тей, ¤к≥ ще не вм≥ють говорити, та ≥нших малол≥тн≥х д≥тей визначали батьки. якщо батькам було важко визначити р≥дну мову дитини, то записували мову, ¤кою звичайно розмовл¤ють удома. якщо р≥дною мовою людини Ї не украњнська, вона повинна в≥дпов≥сти чи волод≥Ї в≥льно украњнською мовою. ќсобам, ¤к≥ в≥льно волод≥ють ≥ншою мовою, тобто ¤к≥ вм≥ють читати, писати та в≥льно розмовл¤ти або т≥льки в≥льно розмовл¤ти ≥ншою мовою, записували назву ц≥Їњ мови. якщо респондент, кр≥м р≥дноњ мови, в≥льно волод≥Ї трьома ≥ б≥льше мовами, то записували т≥льки ту з них, ¤кою в≥н волод≥Ї найл≥пше.

” 2003 р., в≥дпов≥дно до програми публ≥кац≥њ матер≥ал≥в ¬сеукрањнського перепису 2001 р., видано статистичний дов≥дник про нац≥ональний склад та мову населенн¤ ”крањни [14]. ќднак ≥нформац≥ю про мову населенн¤ у ньому наведено загалом по ”крањн≥ та в розр≥з≥ областей. ” статистичних дов≥дниках, ¤к≥ видають обласн≥ статистичн≥ управл≥нн¤, в≥домост≥ про мовний склад населенн¤ найчаст≥ше навод¤ть у розр≥з≥ район≥в та дл¤ м≥ст обласного п≥дпор¤дкуванн¤.

ќтже, мовн≥ показники в програмах перепис≥в населенн¤, проведених на територ≥њ ”крањни, вперше з'¤вилис¤ наприк≥нц≥ ’≤’ ст. ” ’’ ст. мовн≥ питанн¤ були в програмах майже вс≥х перепис≥в населенн¤, незалежно в≥д крањни, до складу ¤коњ належала та чи ≥нша частина украњнськоњ територ≥њ. ѕереписи найчаст≥ше визначали р≥дну мову населенн¤. ≤нформац≥¤ про мову населенн¤, ¤ку розробл¤ли та оприлюднювали за п≥дсумками перепис≥в населенн¤, здеб≥льшого довол≥ детальна. «азвичай основою дл¤ розробки матер≥ал≥в був адм≥н≥стративний район (пов≥т, округ). ћайже у вс≥х переписах населенн¤ Ї окремо матер≥али про мовний склад м≥ського та с≥льського населенн¤.  р≥м того, за п≥дсумками б≥льшост≥ перепис≥в населенн¤ маЇмо в≥домост≥ про мовний склад населенн¤ окремих м≥ських поселень (або принаймн≥ найб≥льших з них), ≥нод≥ - про мовний склад с≥льських населених пункт≥в. ѕереписна ≥нформац≥¤ про мовний склад населенн¤ зазвичай поЇднана з ≥нформац≥Їю про нац≥ональний склад (в де¤ких довоЇнних переписах - з ≥нформац≥Їю про в≥ровизнанн¤) населенн¤. Ќа¤вна переписна ≥нформац≥¤ даЇ змогу довол≥ детально простежити мовну ситуац≥ю та етнол≥нів≥стичн≥ процеси в ”крањн≥ (загалом у держав≥, в окремих реі≥онах, серед окремих етн≥чних груп, у м≥ському та с≥льському населенн≥) впродовж майже всього ’’ ст. ™ змога досл≥дити генезис головних мовних проблем сучасноњ ”крањни, вплив на њхнЇ формуванн¤ та розвиток р≥зноман≥тних сусп≥льних фактор≥в, простежити тенденц≥њ њхнього розвитку.

Ћ≥тература

јрутюн¤н ё.¬., ƒробижева Ћ.ћ.,  ондратьев B.C., —усоколов ј.ј. Ётносоциологи¤: цели, методы, некоторые результаты исследовани¤. - ћ., 1984.

¬оробьев Ќ. ј. ¬сесоюзна¤ перепись населени¤ 1926 г. - ћ., 1957.

¬сесоюзна¤ перепись населени¤ 1937 года.  раткие итоги. - ћ., 1992.

¬сесоюзна¤ перепись населени¤ 1939 года. ќсновные итоги. - ћ., 1992.

ƒемографический энциклопедический словарь / –едкол.: ¬алентей ƒ. ». (гл. ред.) и др. - ћ., 1985.

ƒн≥стр¤нський —. Ќац≥ональна статистика // —туд≥њ з пол¤ сусп≥льних наук ≥ статистики / «а ред. ћ. √рушевського. - Ћьв≥в, 1909-1910. - “. 1-2.

»тоги ¬сесоюзной переписи населени¤ 1959 г. ”краинска¤ ——–. - ћ., 1963.

»тоги ¬сесоюзной переписи населени¤ 1970 г. - “. 4. Ќациональный состав населени¤ ———–, союзных и автономных республик, краев, областей и национальных округов. - ћ., 1973.

 оротк≥ п≥дсумки перепису населенн¤ ”крањни 17 грудн¤ 1926 р. // —татистика ”крањни. —ер≥¤ 1. ƒемограф≥¤. “. 5. ¬ип. 2. є 124. - ’арк≥в, 1928.

ћашихин ≈. ј., —имчера ¬. ћ. —татистические публикации в ———–. - ћ., 1975.

Ќаказ ƒержавного ком≥тету статистики ”крањни є 431 в≥д 30 грудн¤ 1999 р. "ѕро затвердженн¤ ѕрограми ¬сеукрањнського перепису населенн¤ 2001 року" // www.ukrstat.gov.ua.

Ќаказ ƒержавного ком≥тету статистики ”крањни є 341 в≥д 31 липн¤ 2001 р. "ѕро затвердженн¤ ≤нструкц≥њ щодо проведенн¤ ¬сеукрањнського перепису населенн¤ 2001 року ≥ заповненн¤ переписноњ документац≥њ" // www.ukrstat.gov.ua

Ќац≥ональний склад населенн¤ ”крањни (за даними ¬сесоюзного перепису населенн¤ 1989 року). ” 2 ч. -  ., 1991-1992.

Ќац≥ональний склад населенн¤ ”крањни та його мовн≥ ознаки. -  ., 2003.

ѕавлов √. ј. —оветские переписи населени¤ (1920-1959) // —оветска¤ статистика за полвека (1917- 1967 гг.). - ћ., 1972.

ѕерва¤ ¬сеобща¤ перепись населени¤ –оссийской империи 1897 г. - —ѕб., 1899-1904.

ѕодъ¤чих ѕ. √. ¬сесоюзна¤ перепись населени¤ 1939 г. - ћ., 1957.

—татистика ”крањни. —ер≥¤ 1. ƒемограф≥¤. “. 1. - ¬ип. 1-7 (є 6, 9-10, 12, 16, 19, 22, 20). - ’арк≥в, 1922-1923.

„исленность и состав населени¤ ———–. ѕо данным ¬сесоюзной переписи населени¤ 1979 года. - ћ., 1985.

Ceskoslovenska statistika, Svazek 98. Rada VI. Dil 1. - Praha, 1934.

Drugi powszechny spis ludnosci z dn. 9.12.1931. Mieszkania i gospodarstwa domowe. Ludnosc. Stosunki zawodowe: Miasto Lwow. - W., 1937 (Z. 58); W-wo Stanislawowskie. - W., 1938 (Z. 65); W-wo Lwowskie bez miasta Lwowa. - W., 1937 (Z. 68); W-wo Wolynskie. - W., 1938 (Z. 70); W-wo Tarnopolskie. - W., 1938 (Z. 78); W-wo Poleskie. - W., 1938 (Z. 87).

Gemeindelexikon der im Reichsrathe vertretenen Konigreiche und Lander: Bearbeitet auf Grund der Ergebnisse der Volkszahlung vom 31 Dezember 1900 / Herausgegeben von der Statistischen Zentral-Kommission. - Bd. 12: Galizien. - Wien, 1907; Bd. 13: Bukowina. - Wien, 1907.

Institut central de statistica. Fecensamantul al populatici Romaniei din 29 decem. 1930. Vol. II. Neam, limba materna, religie. - Bucuresti, 1933.

Podrecznik Statystyki Galicyi. - Rok V-IX. - Lwow, 1898-1913.

Rocznik Statystyki Galicyi. - Rok I-IV. - Lwow, 1886-1898.

Rocznik statystyki przemyslu i handlu krajowego. - Z. 1-14. - Lwow, 1878-1912.

Wiadomosci statystyczne o stosunkach krajowych wydane przez Krajowe biuro statystyczne pod redakcja T. Pilata. - R. 1-8; T. 9-25. - Lwow, 1874-1918.



Ќа головну



Hosted by uCoz