“еритор≥альн≥ особливост≥ людност≥ у с≥льських поселенн¤х Ћьв≥вськоњ област≥



«безлюдненн¤ с≥льських поселень Ї одн≥Їю з найскладн≥ших та найболюч≥ших проблем сьогоденн¤ в ”крањн≥. ѓњ загостренн¤ зумовлене ускладненн¤м демограф≥чних процес≥в, пог≥ршенн¤м стану с≥льсько-господарського виробництва та соц≥ального обслуговуванн¤. ќсобливо актуальна проблема життЇздатност≥ малих поселень, ¤ким загрожуЇ втрата њхнього статусу. “енденц≥њ послабленн¤ головних параметр≥в с≥льського розселенн¤ сьогодн≥ ускладнюють усп≥шний розвиток держави, земовлюють деградац≥ю украњнського села. “ому керуванн¤ демограф≥чними та соц≥ально-економ≥чними процесами у с≥льських поселенн¤х з урахуванн¤м реі≥ональних особливостей ≥ загальнонац≥ональних ≥нтерес≥в можна зачислити до головних напр¤м≥в державноњ пол≥тики.

Ќауков≥ досл≥дженн¤ с≥льського розселенн¤ в ”крањн≥ до 80-х рок≥в ’’ ст. фактично були обмежен≥ проблемами њх економ≥чного розвитку. ƒл¤ обірунтуванн¤ проблем с≥льського розселенн¤ вибирали найрепрезентативн≥ш≥ щодо економ≥чних пр≥оритет≥в велик≥ поселенн¤ й досл≥джували њх у в≥дрив≥ в≥д загальноњ поселенськоњ мереж≥, що призвело до посиленн¤ диспропорц≥й у розселенн≥ та зумовило депресивний розвиток системи с≥льських поселень. Ћише останн≥ми дес¤тил≥тт¤ми тематика та п≥дходи до таких досл≥джень розширилис¤. ” прац¤х ј.≤. ƒоценка [1], ƒ.‘.  рисанова [2], √.—. ‘томова [3], Ћ.ќ. Ўепотько [4] та ≥нших з позиц≥њ комплексного системного п≥дходу проанал≥зовано теоретичн≥ та прикладн≥ аспекти взаЇмозв'¤зку м≥ського ≥ с≥льського розселенн¤, проблеми соц≥ально-економ≥чного розвитку с≥льських поселень. ќкрем≥ аспекти с≥льського розселенн¤ Ћьв≥вськоњ област≥ розгл¤нуто науковц¤ми Ћьв≥вського нац≥онального ун≥верситету ≥мен≥ ≤вана ‘ранка. Ѕ.я. ƒум≥н ≥ √.ј. «≥льбер досл≥дили динам≥чн≥ зм≥ни у систем≥ м≥ського ≥ с≥льського розселенн¤ Ћьв≥вськоњ област≥ на п≥дстав≥ перепис≥в 1931 р. ≥ 1959 р., адм≥н≥стративних зм≥н 1947 р. [5]. ¬заЇмозв'¤зок демограф≥чних процес≥в з економ≥чним потенц≥алом територ≥њ, питанн¤ людност≥ с≥льських поселень анал≥зувала √.ћ. јн≥с≥мова [6]. ѕроблеми використанн¤ трудових ресурс≥в с≥льських поселень Ћьв≥вськоњ област≥ у зв'¤зку з соц≥ально-економ≥чним та демограф≥чним розвитком вивчав ћ.ћ. ѕаробецький [7].

ѕоглибленн¤ ефективност≥ сусп≥льно-географ≥чних досл≥джень с≥льського розселенн¤, анал≥з передумов формуванн¤ сучасних рег≥ональних особливостей людност≥ с≥льських поселень та тенденц≥й њхнього розвитку Ї метою та зм≥стом нашого досл≥дженн¤.

—таном на 1 с≥чн¤ 2002 р. у Ћьв≥вськ≥й област≥ було 1854 с≥льськ≥ поселенн¤, у ¤ких проживало 1059 тис. ос≥б. —еред областей ”крањни Ћьв≥вщина вид≥л¤Їтьс¤ високими показниками середньоњ людност≥ - 571 ос≥б (по ”крањн≥ 549,8 ос≥б). «а п≥сл¤воЇнний пер≥од, з 1947 р., в межах област≥ к≥льк≥сть с≥льських поселень зменшилась на 1491одиницю (55,4% ) (див. таблицю).

«м≥ни середньоњ людност≥ с≥льських поселень

Ћьв≥вськоњ област≥ у 1947-2000 рр.

 «м≥ни середньоњ людност≥ с≥льських поселень Ћьв≥вськоњ област≥ у 1947-2000 рр

«меншенн¤ к≥лькост≥ с≥льських поселень в≥дбулос¤, головно, внасл≥док л≥кв≥дац≥њ та об'Їднанн¤ др≥бних поселень (хутор≥в) з б≥льшими селами, зм≥ни њхнього статусу на м≥ськ≥ поселенн¤ або входженн¤ у меж≥ м≥ст. ѕроцес зменшенн¤ к≥лькост≥ с≥л одночасно супроводжувавс¤ зменшенн¤м к≥лькост≥ с≥льського населенн¤ та середньоњ людност≥ поселень. «окрема, упродовж 1947-2002 рр. к≥льк≥сть с≥льських жител≥в в област≥ зменшилас¤ на 441 тис. ос≥б (28,9%).

—еред с≥льських поселень до ƒругоњ св≥товоњ в≥йни було багато др≥бних хутор≥в, ¤к≥ в≥дпов≥дали потребам др≥бного с≥льськогосподарського виробництва. ” 1947 р. в межах сучасноњ Ћьв≥вськоњ област≥ нал≥чувалос¤ 3343 с≥льськ≥ поселенн¤, з них 1888 (56,5%) людн≥стю до 100 ос≥б. ” багатьох с≥льських радах област≥, що територ≥ально зб≥галис¤ з виробничими структурами - колгоспами, нал≥чувалос¤ в≥д 10 до 20 ≥ б≥льше поселень. Ќаприклад, у ћагер≥вському район≥, ¤кий сьогодн≥ Ї в склад≥ ∆овк≥вського району, було 157 поселень, ≥з них 140 з людн≥стю до 100 ос≥б; у Ѕ≥брському район≥ (сьогодн≥ в склад≥ ѕеремишл¤нського), в≥дпов≥дно, 131 ≥ 100 поселень тощо. ќкрем≥ с≥льськ≥ ради, наприклад, Ѕоброњдська та Ћаврин≥вська ћагер≥вського району, складалис¤ з великоњ к≥лькост≥ (10-15) населених пункт≥в, майже вс≥ з ¤ких належали до хутор≥в.

ƒр≥бна хут≥рська система розселенн¤ не в≥дпов≥дала потребам великого колгоспного с≥льськогосподарського виробництва. « огл¤ду на це, влада вживала ц≥леспр¤мован≥ заходи з л≥кв≥дац≥њ др≥бних поселень та укрупненн¤ середн≥х ≥ великих. ќдночасно зникли окрем≥ др≥бн≥ й середн≥ за людн≥стю села, де проживали пол¤ки. “≥льки з колишнього Ћьв≥вського воЇводства у 1945-1947 рр., у ѕольщу репатр≥йовано близько 352,2 тис. ос≥б [8].

—ьогодн≥ фактично нема змоги визначити динам≥ку к≥лькост≥ хутор≥в або виконати пор≥вн¤льний анал≥з людност≥ др≥бних с≥льських поселень першоњ ≥ другоњ половини XX ст. в розр≥з≥ пов≥т≥в та адм≥н≥стративних район≥в, тим б≥льше на р≥вн≥ окремих с≥льрад або ім≥н. ÷е зумовлено в≥дсутн≥стю в польськ≥й та австро-угорськ≥й статистиц≥ ч≥тких методичних критер≥њв вид≥ленн¤ тип≥в поселень - м≥ст, м≥стечок, с≥л. “ип

населеного пункту визначали за ≥сторичною традиц≥Їю. Ќаприклад, в≥доме сьогодн≥ курортне м≥сто “рускавець до 1931 р. було селом, низку сучасних с≥л - “опор≥в, √усак≥в, Ѕерезд≥вц≥, ћаркоп≥ль тощо - вважали м≥стечками, хоча вже тод≥ њхнЇ значенн¤ ¤к м≥сцевих центр≥в було незначним.  р≥м того, ситуац≥¤ ускладнена неодноразовими зм≥нами адм≥н≥стративного устрою ¤к у ѕольщ≥, так ≥ в колишньому –ад¤нському —оюз≥.

ќдночасно з процесом зменшенн¤ к≥лькост≥ с≥льських поселень в област≥ зм≥нювалас¤ њхн¤ людн≥сть. ”продовж 1947-1959 рр. перес≥чна людн≥сть с≥л зменшилась з 445 до 411 ос≥б. «меншенн¤ людност≥ зумовлене зм≥нами пол≥тичноњ ситуац≥њ в реі≥он≥ - приЇднанн¤м «ах≥дноњ ”крањни до —–—–, ¤ке супроводжувалос¤ депортац≥Їю населенн¤ у сх≥дн≥ райони держави.

Ћ≥кв≥дац≥¤ др≥бних поселень, так званих неперспективних с≥л, з другоњ половини 50-х рок≥в, механ≥чне њхнЇ приЇднанн¤ до б≥льших, зумовило зб≥льшенн¤ показник≥в середньоњ людност≥ поселень з 411 ос≥б у 1959 р. до 679 ос≥б у 1970 р. (див. таблицю). Ўвидке зростанн¤ цього показника простежувалос¤ до к≥нц¤ 70-х рок≥в, коли зм≥нилась пол≥тика щодо др≥бних поселень. «азначимо, що процес зростанн¤ середньоњ людност≥ не в≥дпов≥дав темпам л≥кв≥дац≥њ хутор≥в, а був значно пов≥льн≥шим. ÷е пов'¤зано з одночасно високими темпами м≥грац≥њ сел¤н у м≥ста. ” 80-х роках середн¤ людн≥сть с≥л пов≥льно зменшувалас¤. ” друг≥й половин≥ 90-х рок≥в пор¤д ≥з неспри¤тливими м≥грац≥йними процесами та реорган≥зац≥Їю великих с≥льських поселень у м≥ста на зменшенн¤ людност≥ с≥л впливала депопул¤ц≥¤ населенн¤, внасл≥док ¤коњ зникли найменш≥ хутори.

—таном на 1 с≥чн¤ 2002 р. в област≥ було п'¤ть безлюдних поселень - —ади (Ѕрод≥вський район), ѕол¤на (∆овк≥вський), Ћип≥вка (ћиколањвський), ѕирог≥вка (ѕустомит≥вський), Ѕереги (—трийський район). ƒе¤к≥ з них ухвалою ¬ерховноњ –ади вже виведено з обл≥ку населених пункт≥в (хут≥р ѕирог≥вка «убр≥вськоњ с≥льради ѕустомит≥вського району 1998 р., хутори √раниц¤ ≥ Ѕерез≥вка ѕустомит≥вського району 1998 р.).

«а пер≥од з 1979 по 2002 рр. найб≥льше зменшенн¤ людност≥ простежувалос¤ в районах ≥нтенсивного в≥дтоку населенн¤ у м≥ста ≥ реформуванн¤ поселенськоњ мереж≥. ¬ останньому випадку пом≥тити ц≥ зм≥ни у показниках досить важко, оск≥льки статистичн≥ управл≥нн¤ визначали середн≥ значенн¤ людност≥ дл¤ району, не враховуючи л≥кв≥дац≥њ поселень. “од≥ перес≥чна людн≥сть залишалас¤ близькою до попередн≥х показник≥в, хоча реально дл¤ б≥льшост≥ конкретних поселень вона зменшувалас¤. Ќайб≥льше зменшенн¤ середньоњ людност≥ характерне дл¤ “урк≥вського (31,2%), ѕеремишл¤нського (29,8), «олоч≥вського (25,2), ∆идач≥вського (25,2), Ѕуського (20,0%) район≥в, ¤к≥ прот¤гом 70-80-х рок≥в найб≥льше покидала молодь. ” ∆овк≥вському (6,4%), ѕустомит≥вському (4,2), —трийському (3,1) ≥ ћиколањвському (1,9%) районах, навпаки, заф≥ксовано зростанн¤ людност≥, що зумовлено значним зменшенн¤м к≥лькост≥ поселень (у ∆овк≥вському район≥ на 31 поселенн¤), а в ≥нших районах - меншим в≥дтоком молод≥ у м≥ста.

јнал≥з територ≥ального розвитку с≥льських поселень в област≥ ≥ статистичних матер≥ал≥в даЇ змогу ви¤вити реі≥ональн≥ особливост≥ динам≥ки людност≥, а отже, залежно в≥д категор≥њ людност≥ подальшу њхню життЇздатн≥сть. ”мовно с≥льськ≥ поселенн¤ за людн≥стю розд≥л¤ють на три категор≥њ: мал≥ (до 500 ос≥б), середн≥ (500-1000) ≥ велик≥ (понад 1000 ос≥б) (див. рисунок).

Ќайпоширен≥ш≥ у Ћьв≥вськ≥й област≥, ¤к ≥ в ”крањн≥, мал≥ села, ¤ких 2002 р. нал≥чувалос¤ 1072 (57,8% ус≥х с≥л) з населенн¤м 244,4 тис. ос≥б, 22,9% усього с≥льського населенн¤. ћал≥ села к≥льк≥сно переважають у б≥льшост≥ район≥в област≥. ќсобливо висока њхн¤ частка у пол≥ських районах - Ѕрод≥вському (71, або 70,3%), «олоч≥вському (74, або 69,2%), ∆овк≥вському (110, або 68,8%), Ѕуському (55, або 68,7%). ÷е зумовлено, насамперед, природними умовами - переважанн¤м у поширенн≥ малородючих ірунт≥в (дерново-п≥дзолистих), заболочен≥стю ≥ л≥сист≥стю територ≥њ. —умарний вплив зазначених чинник≥в спричинив осередкове землеробське освоЇнн¤. ” зах≥дних районах - ∆овк≥вському, ћостиському, —амб≥рському, явор≥вському, ¤к≥ займають прикордонне або близьке до нього положенн¤ - одночасно важливу роль в≥д≥граЇ пол≥тичний чинник. ” пер≥од польськоњ колон≥зац≥њ ц≥ райони виконували функц≥ю своЇр≥дного "коридору". —аме тут виникало найб≥льше ф≥льварк≥в, окрем≥ з ¤ких перетворювалис¤ в хутори.

¬≥дпов≥дно, ц≥ поселенн¤ розташовували у м≥сц¤х з г≥ршими природними умовами - ближче до водод≥л≥в, де складн≥ший рельЇф, б≥льше зал≥сненн¤ територ≥њ, ¤ку необх≥дно було розчищати, г≥рше забезпеченн¤ водними ресурсами. “ак≥ поселенн¤ мали менш спри¤тливе економ≥ко-географ≥чне положенн¤ - були в≥ддален≥ в≥д центр≥в - м≥ст, м≥стечок, транспортних комун≥кац≥й, з низьким р≥внем розвитку соц≥альноњ ≥нфраструктури.

Ќеспри¤тлива д≥¤ природних ≥ соц≥ально-економ≥чних чинник≥в на розвиток малих поселень спричинила обмеженн¤ м≥сць прикладанн¤ прац≥, що зумовило м≥грац≥ю молод≥ ≥, в≥дпов≥дно, значно вищ≥ темпи скороченн¤ к≥лькост≥ населенн¤ пор≥вн¤но з середн≥ми ≥ великими селами. —ьогодн≥ у груп≥ малих поселень простежуЇтьс¤ складна демограф≥чна ситуац≥¤. ” в≥ков≥й структур≥ населенн¤ переважають особи пенс≥йного ≥ передпенс≥йного в≥ку, низьк≥ показники природного в≥дтворенн¤, висока м≥грац≥йна активн≥сть.

—ередн≥ села (500-1000 ос≥б) становл¤ть 26,3% (486 одиниць) в≥д к≥лькост≥ с≥льських поселень Ћьв≥вськоњ област≥, тут проживаЇ 336,5 тис. ос≥б (31,6%) с≥льського населенн¤ рег≥ону.  атегор≥¤ середн≥х поселень становить найвищу частку у —окальському (37,8%), —трийському (36,7), —кол≥вському (35,8), —таросамб≥рському (35,4%) районах. ” решти районах частка поселень ц≥Їњ групи коливаЇтьс¤ в≥д 18 до 30%.

ѕереважанн¤ середн≥х с≥л у п≥вденних ≥ центральних районах по¤снюють високим забезпеченн¤м населенн¤ с≥льськогосподарськими уг≥дд¤ми, а у  арпатах складними природними умовами, ¤к≥ не спри¤ли розвитку др≥бних поселень.

” динам≥ц≥ к≥льк≥сть середн≥х с≥л до 2002 р., пор≥вн¤но з 1959 р. зменшилас¤ на 200 одиниць, а к≥льк≥сть населенн¤, в≥дпов≥дно, - з 447,2 (34,6%) до 336,5 тис. ос≥б (31,6%). ÷ей процес зумовлений поступовим переходом середн≥х поселень у групу малих. Ѕ≥льш≥сть с≥л ц≥Їњ категор≥њ виконуЇ слабовиражен≥ в районному масштаб≥ функц≥њ. ќдночасно дл¤ найближчих малих с≥л вони Ї адм≥н≥стративними ≥ соц≥ально-економ≥чними центрами з достатньо розвиненою ≥нфраструктурою. “ут розм≥щена садиба с≥льради, функц≥онують заклади осв≥ти, культури, охорони здоров'¤, торг≥вл≥ та промислов≥ п≥дприЇмства тощо.

¬еликих с≥л, з к≥льк≥стю населенн¤ понад 1000 ос≥б, на досл≥джуван≥й територ≥њ пор≥вн¤но небагато - 297. ѕор≥вн¤но з 1959 р. у 2002 р. њхн¤ частка зросла з 7,7 до 16,0%, а частка населенн¤ зб≥льшилас¤, в≥дпов≥дно, з 41,9 до 45%. ÷ьому спри¤ла пол≥тика рад¤нського ур¤ду 50-70-х рок≥в ’’ ст., спр¤мована на зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ великих ≥ середн≥х с≥льських поселень завд¤ки населенню малих, а також њхнЇ розм≥щенн¤ б≥л¤ м≥ст та ≥ндустр≥ал≥зац≥¤ рег≥ону. ”мовно групу великих с≥л можна розд≥лити на п≥дгрупу великих (1-3 тис. ос≥б) та урбан≥зованих поселень (понад 3 тис. ос≥б). ÷е даЇ змогу виконати глибший анал≥з законом≥рностей динам≥ки к≥лькост≥ поселень ≥ њхньоњ людност≥ за окремими групами та особливостей територ≥альноњ локал≥зац≥њ залежно в≥д потреб господарського ≥ соц≥ально-культурного розвитку.

Ќайб≥льша частка великих с≥льських поселень зосереджена у центральних ≥ передкарпатських районах област≥ - ƒрогобицькому 26 (35%), —трийському (33,8), ћиколањвському (29,8), ѕустомит≥вському (26,7%). ѕод≥бна територ≥альна роззосереджен≥сть великих ≥ середн≥х с≥л пов'¤зана з≥ спри¤тливими природними умовами район≥в, з розвитком комплексу галузей ≥з видобутку ≥ переробки корисних копалин, рекреац≥йного господарства ≥ великих м≥ст, навколо ¤ких локал≥зувалис¤ найб≥льш≥ села. Ќизька частка великих поселень у пол≥ських ≥ сх≥дних районах - ѕеремишл¤нському (5,7%), Ѕрод≥вському (6,0), «олоч≥вському (10,3), Ѕуському (8,1%). ƒо п≥дгрупи великих поселень (понад 3 тис. ос≥б) в област≥ належить 20 с≥л. ÷е найб≥льш≥ села - «имна ¬ода (9474 ос≥б), —ок≥льники (5523), - ¤к≥ за розм≥рами, зайн¤т≥стю населенн¤ ≥ функц≥ональною структурою можна зачислити до селищ м≥ського типу, а також ƒавид≥в, ћуроване, —олонка, ќброшине (ѕустомит≥вський район). ”с≥ вони розташован≥ безпосередньо б≥л¤ м≥ста Ћьвова. јналог≥чне прим≥ське положенн¤ мають майже вс≥ ≥нш≥ села ц≥Їњ п≥дгрупи, ¤к≥ розм≥щен≥ у безпосередн≥й близькост≥ або на невелик≥й в≥дстан≥ в≥д ≥нших м≥ст або селищ м≥ського типу.

” груп≥ поселень високоњ категор≥њ людност≥, особливо урбан≥зованих, найл≥пше поЇднан≥ адм≥н≥стративн≥, виробнич≥ й орган≥зац≥йно-господарськ≥ функц≥њ. “аке поЇднанн¤ створюЇ передумови дл¤ њхньоњ життЇздатност≥, про¤вом ¤коњ Ї зб≥льшенн¤ людност≥ поселень. ѕроте анал≥з демограф≥чних показник≥в 1959-2002 рр. засв≥дчив, що людн≥сть б≥льшост≥ великих с≥л зменшуЇтьс¤. ¬елик≥ села, под≥бно до середн≥х, часто Ї пром≥жною ланкою в переселенн≥ людей ≥з села в м≥сто прот¤гом останн≥х дес¤тил≥ть. ћ≥грац≥¤ с≥льських жител≥в у м≥ста пов'¤зана, ¤к звичайно, ≥з дек≥лькома покол≥нн¤ми. ¬≥дбуваЇтьс¤ своЇр≥дне перем≥щенн¤ с≥л з вищих категор≥й людност≥ у нижч≥. ÷е твердженн¤ не справджуЇтьс¤ дл¤ прим≥ських поселень, у ¤ких, навпаки, простежуЇтьс¤ зростанн¤ людност≥. ќсобливо високими темпами зростала людн≥сть с≥л б≥л¤ Ћьвова, ƒрогобича, Ѕорислава та ≥нших м≥ст област≥. Ќаприклад, у сел≥ «имна ¬ода впродовж

1959-2002 рр. людн≥сть зб≥льшилас¤ б≥льш н≥ж у 2,5 раза (261%), ќброшино ≥ ћурованому - майже у 4 рази тощо. “ак≥ села зб≥льшуютьс¤ за площею ≥ зливаютьс¤ з м≥стами, в ≥нших випадках вони переход¤ть у категор≥ю м≥ст або селищ м≥ського типу.

ќтже, анал≥з людност≥ с≥льських поселень Ћьв≥вськоњ област≥ св≥дчить про пом≥тн≥ рег≥ональн≥ особливост≥, ¤к≥ т≥сно пов'¤зан≥ з загальнодержавними соц≥ально-економ≥чними та ≥сторико-пол≥тичними процесами п≥сл¤воЇнного пер≥оду. “енденц≥њ зменшенн¤ людност≥ с≥льських поселень та загроза зникненн¤ дл¤ категор≥њ малих поселень Ї насл≥дком невдалоњ соц≥ально-економ≥чноњ пол≥тики у с≥льському господарств≥, що зумовила значну м≥грац≥ю с≥льськоњ молод≥ у м≥ста. ќсобливо пом≥тн≥ насл≥дки ц≥Їњ пол≥тики в останнЇ дес¤тир≥чч¤, коли природне скороченн¤ набуло найб≥льшого за п≥сл¤воЇнний пер≥од значенн¤ ≥ загрожуЇ збезлюдненн¤м дл¤ багатьох поселень з категор≥њ невеликоњ людност≥.

Ћ≥тература

јн≥с≥мова √.ћ., ћаксимова ™.ћ. ќсобливост≥ розвитку територ≥альноњ системи розселенн¤ в «ах≥дному рег≥он≥ ”крањни // ѕроблеми соц≥ально-економ≥чноњ географ≥њ «ах≥дного рег≥ону ”крањни. -  .: Ќаук. думка, 1993. - —. 66-76.

ƒоценко ј.≤. –ег≥ональне розселенн¤: проблеми ≥ перспективи. -  .: Ќаук. думка, 1994. - 195 с.

«≥льбер √.ј., ƒум≥н Ѕ.я. ƒе¤к≥ особливост≥ географ≥њ населенн¤ Ћьв≥вськоњ област≥ // ¬≥сн. Ћьв≥в. ун-ту. —ер. геогр. - 1962. - ¬ип. 1. - —. 60-63.

 рисанов ‘.ƒ. —ельское расселение: социально-экономический аспект. -  .: Ќаук. думка, 1988. - 140 с.

ѕаробецький ћ.ћ., ћан≥в «.ќ., ћамчин ћ.ћ. ѕроблеми в≥дродженн¤ села  арпатського реі≥ону ”крањни // ¬≥сн. Ћьв≥в. у-ту. —ер. геогр. - 1990. - ¬ип. 19. - —.198-201.

Ўепотько Ћ., ѕрокопа ≤., ћаксим'юк ќ. —ело: сучасна пол≥тика ≥ стратег≥¤ розвитку. -  ., 1997. - 330 с.

Eberhardt P. Przemiany narodowos?ciowe na Ukrainie XX wieku. - Warszawa, 1994. - 332 s.



Ќа головну



Hosted by uCoz