—ьогодн≥ часто виникаЇ потреба в ¤комога глибшому та детальн≥шому вивченн≥ т≥Їњ чи ≥ншоњ ситуац≥њ, що склалас¤, з подальшими пропозиц≥¤ми щодо њњ пол≥пшенн¤. ƒл¤ цього необх≥дно мати ч≥тку класиф≥кац≥ю, до ¤коњ можна прир≥внювати стан територ≥њ. “акож потр≥бно знати, ¤к≥ параметри навколишнього середовища доц≥льно враховувати, ¤к вони впливають на конкретну ситуац≥ю. “обто потр≥бно мати в певн≥й окрем≥й ситуац≥њ ту базову основу, в≥д ¤коњ можна було б в≥дштовхуватис¤ ≥ робити пор≥вн¤нн¤.

“ип≥зац≥Їю та оц≥нюванн¤м еколог≥чних ситуац≥й займалис¤ Ѕ.».  очуров, ¬.ћ.  отл¤ков, ј.√. ≤саченко, √.ј. ≤саченко, ј.—. Ўестаков, Ћ.√. –уденко, ≤.ќ. √ор-ленко та ≥нш≥. ≈колог≥чн≥ ситуац≥њ розр≥зн¤ють за такими характеристиками [4]: набором проблем; типом техногенних перебудов; пров≥дними чинниками формуванн¤; типом умов; масштабами про¤ву; часом ≥снуванн¤; м≥сцем застосуванн¤ та р≥внем гостроти про¤ву. ќстанн¤ класиф≥кац≥¤ найпопул¤рн≥ша, у раз≥ њњ застосуванн¤ необх≥дно враховувати стан суб'Їкт≥в та њхнього оточенн¤. ≤нший п≥дх≥д до тип≥зац≥њ еколог≥чних ситуац≥й ірунтуЇтьс¤ на розпод≥л≥ об'Їкт≥в за типами орган≥зац≥њ середовища. ћожна розгл¤нути кожну ситуац≥ю стосовно кожного компонента середовища, тобто детальн≥ше. ¬ид≥л¤ють ситуац≥њ за характером д≥¤льност≥ людини: природно-еколог≥чн≥, економ≥ко-еколог≥чн≥, соц≥ально-еколог≥чн≥, медико-еколог≥чн≥, пол≥тико-еколог≥чн≥ та техн≥ко-еколог≥чн≥.

ƒл¤ оц≥нки еколог≥чноњ ситуац≥њ пропонують використовувати медико-географ≥чн≥, соц≥ально-економ≥чн≥ показники, показники еколог≥чного стану пов≥тр¤ного та водного середовища, б≥отичн≥, б≥ох≥м≥чн≥ ≥ ландшафтн≥ показники. «а ступенем в≥дхиленн¤ њх в≥д певних норм вибудовують низку ситуац≥й - в≥д нормальноњ до катастроф≥чноњ.

ƒе¤к≥ автори за ступенем гостроти розр≥зн¤ють п'¤ть вид≥в еколог≥чних ситуац≥й [2, 3]: катастроф≥чн≥, критичн≥ (кризов≥), напружен≥, задов≥льн≥, умовно задов≥льн≥. ƒл¤ визначенн¤ виду еколог≥чноњ ситуац≥њ використовують сукупн≥сть стану водойм, ірунт≥в, рослинност≥, ландшафт≥в, соц≥ально-економ≥чного ситуац≥њ та ≥н. ” прац≥ [4] застосовано ≥нш≥ набори показник≥в та ≥нш≥ системи ≥нтеграц≥њ.

ќднак з ус≥х цих праць не зрозум≥ло, ск≥льки показник≥в треба враховувати в раз≥ визначенн¤ типу еколог≥чноњ ситуац≥њ, ¤к≥ з них важлив≥ш≥, н≥ж ≥нш≥, ¤к виконувати ≥нтеграц≥ю оц≥нок. “акож оц≥нку еколог≥чноњ ситуац≥њ дано без урахуванн¤ просторових та часових масштаб≥в про¤ву процес≥в, що позначаЇтьс¤ на результатах. ўе одним важливим моментом Ї те, що еколог≥чну ситуац≥ю не можна глибоко визначати в межах одн≥Їњ чи дек≥лькох тип≥в територ≥њ, лише анал≥з даних на вс≥х територ≥¤х, ¤к≥ прил¤гають до досл≥джуваноњ, допоможе оц≥нити еколог≥чну ситуац≥ю. ¬с≥ ц≥ питанн¤ також пов'¤зан≥ ≥з застосуванн¤м в≥дпов≥дноњ терм≥нолог≥њ в т≥й чи ≥нш≥й ситуац≥њ.

ƒл¤ ч≥ткост≥ у формуванн≥ тип≥в та оц≥нки еколог≥чних ситуац≥й треба вид≥лити три просторов≥ (глобальний, рег≥ональний, локальний) ≥ три тимчасов≥ масштаби (в≥ковий, сезонний, добовий). ƒл¤ багатор≥чного пер≥оду рекомендують використовувати терм≥н проблема, дл¤ сезонного - порушенн¤, дл¤ добового - в≥дхиленн¤ (в≥дхиленн¤ в≥д норми). “ерм≥ни еколог≥чне лихо, катастроф≥чна ситуац≥¤ ≥ кризова ситуац≥¤ лог≥чно вживати стосовно багатор≥чного пер≥оду ≥ дл¤ рег≥ональних масштаб≥в. Ќа локальному р≥вн≥ доц≥льно використовувати словосполученн¤ д≥л¤нки еколог≥чноњ деградац≥њ (багатор≥чний пер≥од), д≥л¤нки еколог≥чних порушень (сезонний пер≥од), д≥л¤нки в≥дхилень в≥д еколог≥чноњ норми. ¬ раз≥ обл≥ку просторових ≥ тимчасових масштаб≥в ситуац≥ю варто вже називати не просто еколог≥чною, а геохроноеколог≥чною [1].

¬арто розр≥зн¤ти еколог≥чн≥ ситуац≥њ, що стали насл≥дком тривалих процес≥в, ≥ надзвичайн≥ ситуац≥њ, що виникли за коротк≥ пром≥жки часу в результат≥ природних стих≥йних лих чи техногенних авар≥й, а також вид≥лити в окрему категор≥ю ≥нтегральну ситуац≥ю, що охопила вс≥ еколог≥чн≥ об'Їкти ≥ вс≥ еколог≥чн≥ показники.

якщо вз¤ти за основу характеристику еколог≥чних ситуац≥й, то за гостротою про¤ву можна розгл¤дати:

стан компонент≥в чи ¤вищ середовища щодо њхньоњ норми - необх≥дне дл¤ забезпеченн¤ нормального функц≥онуванн¤ геосистеми в ц≥лому;

стан компонент≥в чи ¤вищ середовища щодо вимог людини, техногенноњ системи чи типу будь-¤коњ д≥¤льност≥ - необх≥дне дл¤ нормального ≥снуванн¤;

стан людини, техногенноњ системи чи типу будь-¤коњ д≥¤льност≥ щодо норми - необх≥дне дл¤ виконанн¤ вс≥х завдань ≥ вимог сучасноњ людини.

ќц≥нка еколог≥чних ситуац≥й припускаЇ на¤вн≥сть людини чи тип њњ д≥¤льност≥ ¤к суб'Їкт≥в, що задають критер≥њ оц≥нок. ≤нший тип оц≥нки - оц≥нка стану компонента чи ¤вища середовища стосовно де¤коњ його норми, ¤ку визначають за ≥сторичними даними, за аналог≥Їю чи на п≥дстав≥ побудови теоретичноњ модел≥. ўе один тип оц≥нки - оц≥нка стану суб'Їкта пор≥вн¤но з його нормальним станом (наприклад, стан здоров'¤ людини). ќц≥нку еколог≥чних ситуац≥й потр≥бно виробл¤ти з урахуванн¤м тип≥в природно-господарських систем ≥ територ≥й, ¤к≥ охорон¤ють. “акий п≥дх≥д можна розгл¤дати ¤к один з можливих вар≥ант≥в. ¬≥н, зокрема, даЇ змогу пор≥вн¤ти д≥л¤нки у де¤к≥й Їдин≥й систем≥ координат.  р≥м того, необх≥дно оц≥нювати геоеколог≥чн≥ ситуац≥њ на п≥дстав≥ просторово диференц≥йованих критер≥њв. ” цьому випадку стан кожноњ територ≥њ, що в≥дпов≥даЇ визначен≥й природн≥й чи природно-господарськ≥й систем≥, оц≥нюють не щодо вимог одного суб'Їкта (найчаст≥ше людини), а стосовно р≥зних суб'Їкт≥в ≥ критер≥њв, сформульованих на засадах обл≥ку р≥зних форм д≥¤льност≥.

Ќайц≥кав≥ше те, що еколог≥чну ситуац≥ю не можна оц≥нювати по-справжньому глибоко в межах лише одн≥Їњ чи нав≥ть дек≥лькох тип≥в територ≥й. Ћише анал≥з даних на вс≥х територ≥¤х (у межах де¤кого збалансованого по просторовому сполученню рег≥ону) даЇ змогу оц≥нити ситуац≥ю в ц≥лому, що пов'¤зано з д≥Їю ефекту компенсац≥њ. ¬ажлива,

наприклад, площа л≥с≥в не т≥льки в межах зеленоњ зони м≥ста, а й за њњ межами, хоча ще досить близько в≥д м≥ста.

—тан м≥ського середовища не можна оц≥нити без розгл¤ду м≥ста у взаЇмод≥њ з ус≥ма територ≥¤ми, що створюють його еколог≥чний прост≥р. ÷е не т≥льки прим≥ськ≥ територ≥њ, а й розташован≥ далеко, особливо з боку в≥тр≥в, що переважають. Ќеобх≥дн≥сть обл≥ку можливого впливу об'Їкт≥в, розташованих за межами розгл¤нутоњ територ≥њ, випливаЇ з розходжень, що Ї м≥ж пон¤тт¤ми еколог≥чний стан ≥ еколог≥чна ситуац≥¤. якщо еколог≥чний стан стосуЇтьс¤ конкретних об'Їкт≥в ≥ суб'Їкт≥в, то еколог≥чна ситуац≥¤ визначена, по-перше, сукупн≥стю вс≥х об'Їкт≥в ≥ суб'Їкт≥в на розгл¤нут≥й територ≥њ, по-друге, впливами, що мають на цю територ≥ю об'Їкти, ¤к≥ розташован≥ за њњ межами. ќсобливо важливо врахувати це у випадку потенц≥йноњ загрози, що Ї ззовн≥. ” цьому раз≥ пр¤мого впливу нема. ѕроте ймов≥рн≥сть такого впливу ≥снуЇ (наприклад, небезпека, що виходить в≥д ј≈—, розташованоњ за межами розгл¤нутоњ територ≥њ), що необх≥дно вид≥лити в оц≥нц≥ ситуац≥њ.

ўе одне - в≥дносн≥сть та умовн≥сть ≥нтегральних показник≥в потребуЇ збалансованого обл≥ку приватних та ≥нтегральних показник≥в. ¬они додатков≥, њх не можна пор≥внювати в аспект≥ оц≥нок "г≥рше". ќдним з недол≥к≥в ≥нтегральних показник≥в Ї р≥зномасштабн≥сть (≥ в просторових, ≥ в тимчасових аспектах) показник≥в р≥зного типу, оск≥льки вони формуютьс¤ в р≥зн≥ в≥др≥зки часу та в межах р≥зних за площею територ≥¤х. “ому додаванн¤ показник≥в без урахуванн¤ цього неправильно розкриваЇ еколог≥чну ситуац≥ю.

” раз≥ оц≥нюванн¤ еколог≥чноњ ситуац≥њ важливо з'¤сувати, чи Ї вона успадкованою, чи виникла внасл≥док недавн≥х под≥й. ¬ажливо також визначити знак зм≥ни гостроти про¤ву: простежуЇтьс¤ пог≥ршенн¤ ситуац≥њ чи њњ пол≥пшенн¤.

«≥ сказаного вище випливаЇ, що оц≥нка еколог≥чних ситуац≥й повинна враховувати багато чинник≥в, зокрема:

тип природно-господарськоњ системи. ” кожному з них р≥зн≥ суб'Їктно-об'Їктн≥ в≥дношенн¤, пр≥оритети, р≥зн≥ критер≥њ оц≥нки та еколог≥чн≥ показники;

тип д≥¤льност≥ (буд≥вельна, рекреац≥йна, с≥льськогосподарська, медична та ≥н.). ” раз≥ обл≥ку типу д≥¤льност≥ р≥зноман≥тт¤ оц≥нок, критер≥њв ≥ пр≥оритет≥в зростаЇ додатково;

просторовий р≥вень розгл¤ду. «м≥на р≥вн≥в призводить до зм≥ни набору еколог≥чних показник≥в, рангу анал≥зованих геосистем ≥ операц≥йних територ≥альних одиниць;

часовий р≥вень розгл¤ду. «м≥на тимчасових р≥вн≥в приводить до зм≥ни набору показник≥в, що випливаЇ з характеру геосистемних взаЇмод≥й у кожному тимчасовому ≥нтервал≥;

ступ≥нь ст≥йкост≥ ландшафтних систем. ќц≥нка ситуац≥њ повинна опиратис¤ на цей показник, тому що важлива не т≥льки абсолютна оц≥нка (щодо √ƒ , в≥дсоток л≥систост≥ та ≥н.), а й в≥дносна - стосовно стану ландшафту). ƒл¤ ландшафту, що маЇ слабк≥ в≥дновн≥ властивост≥, не можна рекомендувати т≥ ж навантаженн¤, що ≥ дл¤ ландшафту з високими регулювальними властивост¤ми. «розум≥ло, що те саме еколог≥чне навантаженн¤ (скаж≥мо, р≥вень забрудненн¤) негативн≥ше вплине на ландшафт з≥ слабкою ст≥йк≥стю.

«азначен≥ методи оц≥нки еколог≥чних ситуац≥й Ї безпосередн≥ми, оск≥льки розкривають стан суб'Їкт≥в та њхнього середовища. ќднак можна оц≥нити еколог≥чну

ситуац≥ю через обл≥к збитк≥в, що виникають у раз≥ споживанн¤ ресурс≥в, деградац≥њ природних ресурс≥в ≥ геосистем та у випадку пог≥ршенн¤ ¤кост≥ навколишнього середовища. Ѕ≥льш≥сть збитк≥в оц≥нюють варт≥сно: витрати, необх≥дн≥ на в≥дновленн¤ природних ресурс≥в; витрати на л≥куванн¤; засоби, необх≥дн≥ дл¤ компенсац≥њ зниженн¤ добробуту людей через зниженн¤ ¤кост≥ навколишнього середовища; витрати на в≥днов-ленн¤ техн≥ки; обл≥к втраченоњ корист≥; витрати в≥д зменшенн¤ к≥лькост≥ турист≥в та ≥н. ≤нш≥ негативн≥ насл≥дки - пог≥ршенн¤ соц≥ального кл≥мату, зменшенн¤ еколог≥чного потенц≥алу ландшафт≥в, зникненн¤ вид≥в тварин ≥ рослин тощо - не вим≥р¤ти в грошах. ѕроте у вс≥х випадках ми можемо говорити про де¤ку еколог≥чну ситуац≥ю.

‘ормуванн¤ еколог≥чних ситуац≥й пов'¤зане ¤к ≥з зовн≥шн≥ми впливами на еколог≥чн≥ об'Їкти, так ≥ з властивост¤ми самих об'Їкт≥в, характером њхнього функц≥онуванн¤. ¬плив на еколог≥чний об'Їкт зумовлюЇ його реакц≥ю, що залежить не т≥льки в≥д сили впливу, а й в≥д таких чинник≥в: ст≥йкост≥ об'Їкта, його адаптац≥йних можливостей; в≥дпов≥дност≥ типу впливу ≥ типам процес≥в, що в≥дбуваютьс¤ в об'Їкт≥.

—т≥йк≥сть геосистем (ландшафт≥в, водойм, б≥оценоз≥в, р≥чкових систем тощо) ви¤вл¤Їтьс¤ в р≥зних формах :

пружн≥сть чи буферн≥сть геосистем, тобто њхн¤ здатн≥сть пом'¤кшувати зовн≥шн≥ впливи, збер≥гаючи головн≥ властивост≥;

в≥дновлюван≥сть геосистем, тобто здатн≥сть геосистем в≥дновлювати характе-ристики п≥сл¤ порушенн¤ структури (наприклад, в≥дновленн¤ л≥су п≥сл¤ пожеж≥);

здатн≥сть до самоочищенн¤ п≥сл¤ забрудненн¤;

адаптац≥йн≥ можливост≥ геосистем, њхн¤ здатн≥сть пристосовуватис¤ до м≥нливост≥ умов, не допускаючи зм≥ни характерних рис структури;

≥нертн≥сть геосистем, в≥дсутн≥сть њхнього реагуванн¤ на де¤к≥ види вплив≥в.

≈фективн≥сть впливу на геосистему далеко не завжди пр¤мо залежить в≥д сили впливу. Ќе менше значенн¤ маЇ в≥дпов≥дн≥сть типу впливу ≥ типу структури об'Їкта. Ќаприклад, дл¤ наданн¤ руху сн≥говим масам на схилах г≥р нер≥дко достатньо крику чи постр≥лу. ” цьому випадку вплив Ї свого роду сигнальним, коли м≥зерно мал≥ потоки чи речовини енерг≥њ запускають велик≥ маси.

ћаЇ значенн¤ також час впливу. Ќаприклад, атмосферн≥ опади набагато ефективн≥ш≥ на стад≥њ кущ≥нн¤ ≥ виходу в стебло рослини, н≥ж п≥д час дозр≥ванн¤ плод≥в чи колос≥нн¤ злак≥в. —туп≥нь забрудненн¤ пов≥тр¤ного басейну залежить не менше в≥д погоди, умов рельЇфу, н≥ж в≥д к≥лькост≥ викинутих забруднювальних речовин.

ќтже, можна розробити певну схему формуванн¤ еколог≥чноњ ситуац≥њ.  оротко опишемо њњ. явища або процеси природн≥, антропогенн≥ чи комплексн≥ впливають, зокрема, на людину, природно-техн≥чн≥ системи або ж на природн≥ системи. ÷ей вплив залежить в≥д властивостей людей чи систем, таких ¤к ст≥йк≥сть, здатн≥сть до в≥дновленн¤, адаптац≥¤, буферн≥сть, ≥нерц≥йн≥сть, психолог≥чна ст≥йк≥сть населенн¤. ѕ≥сл¤ ц≥Їњ взаЇмод≥њ ми отримуЇмо економ≥чн≥, еколог≥чн≥ та соц≥альн≥ насл≥дки, ¤к≥ ви¤вл¤ютьс¤ в зм≥н≥ стану ландшафт≥в (середовищетворних систем), зменшенн≥ природних ресурс≥в, зниженн≥ врожаю с≥льськогосподарських культур, зм≥н≥ стану здоров'¤ населенн¤, занепад≥ техн≥чних систем. ÷е, в≥дпов≥дно, породжуЇ зм≥ни навколишнього середовища, ¤к≥ мають дек≥лька р≥вн≥в: незначн≥, в≥дчутн≥, сильн≥, дуже сильн≥, катастроф≥чн≥; або ж створюЇ певну еколог≥чну ситуац≥ю, ¤ка може бути нормальною, напруженою, небезпечною, кризовою чи катастроф≥чною.

Ћ≥тература

Ѕоков ¬.ј., Ћущик ј.¬. ќсновы экологической безопасности. - —имферополь: —онат, 1998.

 очуров Ѕ.». Ёкологический риск и возникновение острых экологических ситуаций // »зв. –осс. јЌ. —ер. геогр. - 1992. - є2. - —. 22-29.

 очуров Ѕ.»., –озанов Ћ.Ћ., Ќазаревский ».¬. ѕринципы и критерии определени¤ территории экологического бедстви¤ // »зв. –осс. јЌ. —ер. геогр. - 1993. - є 5. - —. 15-18.

—дасюк √.¬., Ўестаков ј.—. Ёколого-географические ситуации и необходимость перехода к устойчивому развитию // »зв. –осс. јЌ. —ер. геогр. - 1994. - є1. - —. 56-63.

Ўестаков ј.—. ѕринципы классификаций эколого-географических ситуаций // »зв. –усс. геогр. об-ва. - 1992. - ¬ып.3. - —. 124-135.